Тема 3. КОНСТИТУЦІЙНІ НОРМИ ТА ДЖЕРЕЛА КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА
Конституційно-правові норми становлять собою особливий різновид норм системи національного права, з властивими рисами, притаманними всім правовим нормам: встановлюються чи санкціонуються державою; мають державно-владний характер, є формально-визначеними загальнообов’язковими правилами поведінки; закріплюються в правових актах, що видаються компетентними державними органами; мають двосторонній характер, тобто встановлюють не тільки права, але й обов’язки учасників правовідносин; передбачають наявність особливого механізму реалізації, елементами якого є матеріальні, ідеологічні, соціально-психологічні та правові чинники; визначають можливість багатоваріантної поведінки; мають ситуаційний характер; є цілеспрямованими і гарантованими.
Найважливішими специфічними якостями та ознаками конституційних норм є їх особлива вага і значення в системі національного права, конституційні норми виконують інтеграційні функції в правій системі країни, а також їх особлива юридична природа, зміст, найвища юридична сила, найбільша стабільність у порівнянні з іншими галузями права, підвищений рівень охорони з боку держави, установчий характер конституційно-правових норм, прямий характер їх дії, особливий механізм реалізації та специфіка їх структури.
В залежності від змісту, норми конституційного права поділяються на матеріальні (виражають зміст діяльності державних органів, визначаючи їх правовий статус) і процесуальні норми (закріплюють порядок, способи, методи, методи здійснення діяльності державних органів шляхом встановлення конкретних організаційно-правових (процесуальних) форм реалізації норм матеріального права).
|
|
|
Інститути конституційного права як сукупність норм права, регулюють певне коло однорідних суспільних відносин і утворюють однорідну групу. Конституційні інститути класифікуються в залежності від відносин, які вони закріплюють у джерелах конституційного права:
1) Інститут народовладдя (безпосереднє, представницьке народовладдя, місцеве самоврядування);
2) Інститут конституційного оформлення народовладдя (конституційний лад, юридична конституція, конституційна законність, звичаї, традиції);
3) Інститут правового статусу людини і громадянина (громадянство, система основних прав і свобод людини і громадянина, гарантії прав і свобод людини);
4) Інститут державного будівництва (форма держави, система державних органів, територіальна організація України, механізм держави)
Джерело права – це форма існування правових норм, яка перетворює право в об’єктивну реальність. Джерелами права є: акти-документи, традиції, конституційно-правові звичаї, правові прецеденти, що в більшості своїй складають систему джерел відповідної галузі права. Джерела конституційного права класифікуються у залежності від способів правотворчості, за юридичною силою тощо.
|
|
|
Джерелами конституційного права України є:
- Конституція України,
- Закони України,
- Акти всеукраїнського референдуму,
- Акти Конституційного Суду України,
- Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України,
- Нормативно-правові Укази Президента України,
- Міжнародно-правові договори та угоди, ратифіковані Україною та ін.
Елементами юридичної природи джерел конституційного права є : нормативність актів; юридична сила; форма і структура; дія актів у часі, просторі та за колом осіб; засоби забезпечення реалізації актів.
Система конституційного права – система інститутів і норм конституційного права. Для конституційної системи характерні не тільки зовнішні, а й внутрішні системоутворюючі фактори, серед яких є: генетичні, субординаційні, координаційні (взаємодії), управлінські фактори.
Конституційне право – відкрита система, яка постійно втягує в орбіту свого регулювання нові елементи, звільняючись від “спрацьованих” елементів. Цим забезпечується стабільність системи та її правоохоронний вплив на суспільні відносини в державі.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 279; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!