У вимикачі ВМП-10 всього 4,5 кГ масла. Контроль за
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №1
ТЕМА: Вивчення будови та взаємодії масляних, вакуум –
них вимикачів напругою вище 1000 В.
МЕТА РОБОТИ: Вивчити будову вимикачів, принцип
гасіння дуги, навчитись вибирати
вимикачі.
ЗМІСТ РОБОТИ.
1. Ознайомитись з технічними даними вимикачів.
2. Вивчити будову вимикача ВМП-10.
3. Вивчити будову вимикача ВВВ-10/320.
4. Вибрати вимикач згідно свого варіанту.
5. Відповісти керівникові робіт на контрольні запитання.
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.
Вимикач – апарат, призначений для вмикання і вими –
кання кіл високої напруги в нормальних і аварійних
режимах.
Принцип роботи масляних вимикачів заснований на
гасінні електричної дуги, яка виникає під час розмикання
контактів, потоком газомасляної суміші, що утворюється
в результаті інтенсивного розкладання трансформаторно-
го масла під дією високої температури горіння електрич –
ної дуги. Цей потік направляється в спеціальний дугогас-
ний пристрій, який розміщений в зоні горіння дуги.
Вмикається і вимикається вимикач приводом. При цьому оперативне вмикання проходить за рахунок енергії
приводу, а вимикання за рахунок енергії вимикаючих
пружин самого вимикача.
Вимикач ВМП-10 відноситься до маломасляних підвіс-
них вимикачів. Ці вимикачі широко використовуються в
комплектних відкритих і закритих розподільчих пристро-
|
|
|
ях 6 – 10 кВ.
Три полюси вимикача змонтовані на загальній зварній рамі 7 (рис.1.1.), яка є основою вимикача і має отвори для
кріплення. На лицевій стороні рами установлено шість
фарфорових опорних ізоляторів. На кожній парі ізолято –
рів підвішено полюс вимикача 1. Всередині рами розмі –
щені: головний вал 12 з важелями 5, вимикаючі пружи –
ни 6, пружинний 8 і масляний 10 буфери.
Полюс вимикача складається із міцного вологостійкого
ізоляційного епоксидного циліндра, торці якого армова –ні металевими фланцями.
На верхньому фланці ізоляційного циліндра закріпле –
ний корпус з алюмінієвого сплаву, всередині якого розмі-
ні привідний випрямляючий механізм 10 (рис.1.2.), рухо –
мий контактний стержень 12, роликовий струмознімаю –
чий пристрій 7 і масловіддільник 8.
Нижній фланець закритий кришкою, всередині якої роз-
міщений нерухомий розетковий контакт 2, а зовні –
масловипускна пробка.
Всередині циліндра над розетковим контактом розміще-
на гасильна камера 4, яка являє собою пакет круглих і
фігурних пластин із електрокартону, фібри і гетинаксу.
Дякуючи різній формі отворів в пластинах, з яких зібра –
но камеру, в останній утворюється три поперечні канали
|
|
|
для дуття, розміщені один над другим в нижній частині
камери і масляні “кишені”, розміщені в верхній частині
камери.
Канали для дуття мають окремі виходи, направлені
уверх. В увімкненому стані контактний стержень знахо –
диться в розетковому контакті. При вимиканні привід
звільняє вимикаючу пружину, яка знаходиться в рамі
вимикача і під дією її сили вал вимикача повертається, рух передається ізоляційній тязі, а від неї привідному
механізму і контактному стержню, який рухається угору.
Під час розмикання контактів виникає дуга, під дією
температури якої масло швидко нагрівається і перетво –
рюється в пар. В перший момент контактний стержень
закриває поперечні канали дугогасної камери, тому тиск
різко зростає, частина масла заповнює буферний об’єм 3
(рис.1.2.), стискуючи в ньому повітря.
Як тільки стержень відкриє перший поперечний канал,
утворюється поперечне газове дуття газами і парами мас-
ла. Як тільки струм переходить через перше нульове
положення, тиск в газопаровому пухирі знижується і
стисле повітря буферного об’єму, нагнітає масло в область дуги.
При вимиканні великих струмів утворюється сильне
поперечне дуття і дуга гасне в нижній частині камери.
|
|
|
При вимиканні малих струмів дуга тягнеться за стерж –
нем і у верхній частині дугогасної камери масло випаро –
вується, утворюючи зустрічно-радіальне дуття, а при
виході стержня з камери – повздовжнє дуття. Час горіння
дуги при вимиканні великих і малих струмів не переви –
щує 0,015 – 0,025 секунд.
Для підвищення стійкості контактів до дії електричної
дуги і збільшення строку їх служби з’ємний наконечник
рухомого контакту і верхня частина ламелей розетково –
го контакту облицьовуються дугостійкою металокерамі–
кою.
Після гасіння дуги пари і гази попадають у верхню час–
тину корпусу, де пари конденсуються у масловіддільному
пристрої 8,а газ виходить через отвір в кришці 9 (рис.1.2.).
Масло стікає вниз і коли камера заповниться, вимикач
готовий до слідуючого циклу операцій.
Рис.1.1. Вимикач масляний підвісний типу ВМП-10.
а – загальний вид малооб’ємного вимикача ВМП. б,в – загальний
вигляд і основні розміри вимикача ВМП-10: 1 – полюс вимикача;
2 – маслозаливна пробка; 3 – скоба для підняття; 4 – ізолятор;
5 – ізоляційна тяга; 6 – вимикаюча пружина; 7 – рама; 8 – пружин–
ний буфер; 9 – болт заземлення; 10 – масляний буфер; 11 – вказів –
|
|
|
ник рівня масла; 12 – головний вал.
У вимикачі ВМП-10 всього 4,5 кГ масла. Контроль за
рівнем масла в циліндрах здійснюється за допомогою
масловказівника рівня 13 (рис.1.2.). Якість масла повинна
відповідати звичайним вимогам до ізоляційного масла.
Якщо масло забруднене, а канали обгорілі, то з’являється
можливість перекриття ізоляції між контактами у вимкне-
ному стані вимикача.
Для пом’якшення ударів при вимиканні вимикача у рамі
є пружинний буфер 8, а вимиканні – масляний 10 (рис.1.1)
Рівень масла у вимкненому стані повинен знаходитись
між двома рисками, які нанесені на склі масловказівника.
Рис.1.2. Розріз полюсу вимикача ВМП-10.
а – положення “вимкнено”; 1 – нижній вивід і кришка вимикача;
2 – нерухомий контакт; 3 – повітряний буфер; 4 – гасильна камера;
5 – ізоляційний циліндр; 6 – верхній вивід; 7 – роликовий струмо –
з’ємний контакт; 8 – масловідділяючий пристрій; 9 – кришка;
10 – привідний випрямляючий механізм; 11 – направляючий стер –
жень; 12 – рухомий контакт; 13 – вказівник рівня масла;
б – гасильна камера в положенні “увімкнено”; в – гасильна камера
в процесі вимикання.
Для керування вимикачем ВМП-10 використовують
приводи ПП-67, ППМ, ПЭ-11
Електромагнітний привід ПЭ-11 (рис.1.3.) характеризу–
ється високою надійністю, має дистанційне керування.
Пружинні приводи (рис.1.4.) мають ручне, дистанційне
і автоматичне керування, вбудований АПВ. Можуть
працювати на змінному і постійному оперативному струмі. Для заведення пружини служить автоматичний
моторний редуктор з електродвигуном типу МУН.
Рис.1.3.Електромагнітний Рис.1.4. Пружинний привід
привід ПЭ-11. ПП-67.
Промисловість випускає вакуумні вимикачі ВВВ-10
(рис.1.5.) для електричних мереж 10 кВ. Вони призначені
для комплектних розподільчих установок 10 кВ.
Рис.1.5. Вакуумний вимикач ВВВ-10/320.
1 – привід; 2 – вал приводу; 3 – рама; 4 – опорні ізолятори;
5 – нерухомий контакт; 6 – струмовідводи; 7 – вакуумна
камера; 8 – міжполюсна ізоляція; 9 –шток; 10 – рухомий
контакт; 11 – ізоляційний важіль приводу.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 1122; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!