Проведення тестування показників фізичного стану дітей
Ситуаційна задача №1
Провести біомеханічний моніторинг моторики осіб різного віку в процесі фізичного виховання
Алгоритм виконання:
1. Визначити види контролю, які використовуються в практиці фізичного виховання.
2. Дотримуватися ряду загально прийнятих правил при використанні біомеханічного контролю.
3. Сформувати мету та задачі кожного виду біомеханічного контролю.
4. В залежності від мети та задач визначити методи, які будуть використовуваться при проведенні біомеханічного контролю.
Відповідь:
Як приклад організації біомеханічного моніторингу в процесі фізичного виховання приводиться алгоритм контролю нефіксованих порушень опорно-рухового апарата молодших школярів.
1. При організації біомеханічного контролю необхідно дотримуватися існуючої класифікації, відповідно до поставлених задач, організації його проведення та методів які використовуються, контроль може бути попереднім, оперативним і етапним.
2. У процесі контролю моторики школярів варто дотримуватись ряду загально прийнятих правил:
враховувати вікові особливості формування і розвитку опорно-рухового апарата школярів;
враховувати динаміку формування біогеометричного профілю постави дітей шкільного віку;
враховувати сенситивні періоди розвитку фізичних якостей дітей шкільного віку;
адекватно оцінювати динаміку формування біомеханічних властивостей скелетних м'язів школярів;
|
|
|
застосовувати інформативні методи діагностики опорно-ресорних властивостей стопи школярів у процесі біомеханічного контролю;
використовувати адекватні методи і методичні прийоми для послідовної профілактики і біомеханічної корекції можливих порушень моторики школярів засобами фізичного виховання.
При організації біомеханічного контролю важливе значення має попередній контроль, тому що всі наступні виміри й аналіз проводять з урахуванням отриманих результатів на основі первинного матеріалу. Від якості його проведення залежить вірогідність одержуваної інформації й організація цілеспрямованих педагогічних впливів. Попередній біомеханічний контроль моторики учнів рекомендується проводити щорічно, починаючи з 1-го класу, на початку навчального року.
Мета: визначення кількісних і якісних характеристик вихідного стану моторики учнів.
Задачі: визначити основні морфобіомеханічні характеристики і стабілографічні показники коливань загального центра мас тіла дітей молодшого шкільного віку;
визначити рухливість у різних відділах хребетного стовпа, статичну і динамічну силову витривалість м'язів тулуба;
визначити пружньов’язкі властивості скелетних м'язів тулуба і нижніх кінцівок, які забезпечують стато-локомоторну функцію дітей;
|
|
|
виявити можливі порушення біогеометричного профілю постави й опорно-ресорних властивостей стопи молодших школярів;
організувати учнів у відносно однорідні групи з обліком індивідуальних біомеханічних особливостей моторики школярів;
на підставі отриманих даних розробити програми профілактики і корекції нефіксованих порушень опорно-рухового апарата дітей молодшого шкільного віку.
Оперативний біомеханічний контроль рекомендується проводити протягом усього навчального процесу. Це дозволить одержати необхідну інформацію про об'єкт на будь-якому етапі процесу навчання і виявити особливості впливу засобів і методів фізичного виховання на організм учнів, оцінити ефективність впливів спеціально організованих занять фізичним вихованням на моторику школярів.
Мета: оцінити ефективність впливів спеціально організованих занять з фізичного виховання на моторику молодших школярів.
Задачі:
ü оцінити ефективність впливів спеціально організованих занять з фізичного виховання на формування біогеометричного профілю постави й опорно-ресорні властивості стопи;
|
|
|
ü провести аналіз фізичних вправ які виконуються, оцінити параметри навантаження й інтервали відпочинку між вправами і заняттями;
ü зробити висновки про якість заняття, визначити позитивні і негативні сторони його змісту, виявити недоліки в методиці його побудови й організації, якщо такі мали місце.
Етапний контроль дозволяє інтегрально, цілісно оцінити досліджуваний процес у рамках завершеного циклу або етапу. Він припускає одержання, обробку й аналіз отриманих даних, які відображають завершений часовий етап або цикл, і на підставі яких визначається необхідна спрямованість наступних дій.
Мета: комплексна оцінка стану моторики дітей молодшого шкільного віку на заключному етапі або циклі.
Задачі:
ü провести порівняльну комплексну оцінку спрямованості адаптаційних змін у моториці учнів між попереднім і етапний контролем;
ü оцінити кумулятивні зміни в стані вертикальної стійкості тіла, біогеометричного профілю постави і опорно-ресорних властивостей стопи молодших школярів;
ü на основі зіставлення результатів повторних досліджень розробити алгоритм програм фізичних вправ на новий цикл занять.
Етапний контроль рекомендується проводити в залежності від цілей експериментів наприкінці другої і четвертої чвертей.
|
|
|
3. На етапі попереднього біомеханічного контролю рекомендується використовувати наступні методи: візуальний скринінг, рухові тести, антропометрію, міотонометрію, стабілографію, відеометрію, а також методи математичної статистики.
Оскільки оперативний контроль припускає одержання необхідної інформації про зміну досліджуваних характеристик після фізичних навантажень з мінімальними тимчасовими витратами, тому тут використовуються такі методи, як візуальний скринінг, рухові тести і міотонометрія.
На стадії етапного контролю використовуються наступні методи: візуальний скринінг, рухові тести, антропометрію, міотонометрію, стабілографію, відеометрію, а також методи математичної статистики.
Ситуаційна задача №2
Провести оцінку постави осіб різного віку в процесі фізичного виховання
Алгоритм виконання:
1. Визначити показники нормальної постави.
2. Визначити види порушень постави та показники, які притаманні різним видам порушення постави
3. Визначити методи, які застосовуються для діагностики порушень постави.
4. Провести візуальний скрінінг постави, який полягає в огляді сагіттального і фронтального профілю постави.
5. Провести визначення постави за допомогою методу індексів та функціональних проб.
6. Застосувати рухові тести, які дозволить оцінити морфофункціональні можливості м'язів тулуба і нижніх кінцівок людини.
7. Зроботи висновок про порушення постави.
Відповідь:
1. Нормальна постава характеризується: при огляді попереду, щодо фронтальної площини: положення голови пряме; плечі, ключиці, реберні дуги, гребені клубкових костей симетричні; живіт плоский, підтягнутий; нижні кінцівки прямі (кути тазостегнових і колінних суглобів близько 180о); при огляді позаду: контури плечей і нижні кути лопаток розташовуються на одному рівні, а внутрішні краї – на однаковій відстані від хребетного стовпа; при огляді збоку, відносно сагітальної площини: хребетний стовп має помірні фізіологічні вигини (шийний і поперековий лордози, грудний і крижово-куприковий кіфози).
2. Види порушень постави: кругла спина– спостерігається сильно виражений грудний кіфоз (який захоплює частину поперекового відділу хребетного стовпа) і значне зменшення поперекового лордозу. При круглій спині голова звичайно нахилена уперед; грудна клітина сплощена; плечі опущені вперед; лопатки мають крилоподібну форму; спина округла; живіт випнутий; сідниці сплощені; коліна напівзігнуті. При кругловогнутой спині значно виражені грудний кіфоз і поперековий лордоз; збільшений кут нахилу таза; сідниці різко випнуті назад; живіт випнутий; талія вкорочена; голова, шия й плечі нахилені вперед; грудна клітина сплощена. Плоска спина характеризується згладженістю фізіологічних вигинів хребетного стовпа; лопатки мають крилоподібну форму (внутрішні краї й нижні кути лопаток розходяться в сторони). Грудна клітина недостатньо опукла, зміщена вперед; нижня частина живота видається вперед. Плосковогнутая спина – при порівняно плоскій спині сідниці виступають різко назад; таз сильно нахилений уперед; шийний лордоз і грудний кіфоз сплощені, а поперекова область хребетного стовпа утягнена. Сколіотична постава – характеризується викривленням хребта у праву або ліву сторону, голова нахилена у бік викривлення або вперед, лопатки мають крилоподібну форму, плечі, ключиці, реберні дуги, лапатки, гребені клубкових костей асиметричні.
3. Методи, які застосовуються для діагностики порушень постави: візуальний скрінінг, метод індексів, функціональні проби та рухові тести для оцінки стану м'язів.
4. Візуальний скринінг полягає в огляді сагітального і фронтального профілю постави, медіального склепіння і підошовної поверхні обох стоп, що дозволяє визначити поставу і виявити її можливі порушення.
Для оцінки постави проводять візуальний огляд у теплій добре освітленій кімнаті. Обстежуваний повинен бути оголеним до трусів, плавок або купальника і бути босим. При вимірах обстежуваний знаходиться в природній, характерній і звичної для нього вертикальній позі (положенні) або в так званому антропометричному тілі: п'яти разом, носки нарізно, ноги випрямлені, живіт підібраний, руки опущені вздовж тулуба, кисті вільно звисають, пальці випрямлені і притиснуті один до одного, голова фіксується так, щоб верхній край козелка вушної раковини і нижній край очниці знаходилися в одній горизонтальної площини.
5. Визначення розташування остистих відростків хребців. обстежуваний нахиляє тулуб вперед. Скляною паличкою мітять 5%-ною спиртовою настоянкою йоду проекцію остистих відростків хребців.
У вертикальному положенні визначають можливе зміщення лінії в сторону від вертикалі. При наявності зміщення визначають його спрямованість, місце розташування вершини, вимірюють глибину.
Визначення плечового індексу. Для визначення індексу необхідно виміряти плечеву дугу (відстань між акроміальними точками, яка вимірюється позаду сантиметровою стрічкою в см) та ширину плечей (відстань між акроміальними точками, яка вимірюється попереду товстотним циркулем в см). Ширину плечей необхідно розділити на плечову дугу та помножити на 100 %. Оцінка індекса: до 89,9% - сутулість, від 90 до 100% - нормальна постава.
6. При оцінці функціонального стану м'язового корсета дітей шкільного віку можна використовувати різні рухові тести:
1) нахил тулуба вперед та назад з положення стоячи;
2) тест «Шобера» – для визначення рухливості в різних відділах хребетного стовпа;
3) тест «сісти і дотягтися» – для гнучкості нижньої частини спини і підколінних сухожиль;
4) тест «Fleiscmann» – для визначення рухливості хребетного стовпа при обертаннях тулуба відносно вертикальної осі;
5) тест «Фолкнера» - для визначення сили м'язів тулуба.
Ситуаційна задача №3
Провести оцінку просторової організації тіла осіб різного віку в процесі фізичного виховання
Алгоритм виконання:
1. Визначити показники просторової організаціїї тіла, які необхідні для проведення дослідження.
2. Провести антропометрію для визначення лінійних та обхватних розмірів тіла з використанням стандартного інструментарію та з дотриманням вимог.
3. Провести визначення загального центра тяжіння тіла людини за фотограмою графічним способом.
4. Визначити показники стійкості тіла людини за фотограмою.
5. Для визначення стану тонусу скелетних м'язів тулуба і нижніх кінцівок провести міотонометрію.
6. Оцінити опорно-ресорні властивості стопи за допомогою методу подометрії.
Відповідь:
1. Показники просторової організаціїї тіла людини: соматометричні показники, визначення центрів тяжіння біоланок та загального центра тяжіння, показники стійкості тіла, вертикальна стійкість тіла та морфофункціональні можливості м'язів.
2. Антропометрія полягає у вимірюванні соматометричних показників. Для виміру використовують антропометр, медичні ваги, сантиметрову стрічку, товстотний циркуль. Реєструють: довжину тіла, тулуба, верхньої кінцівки, плеча, передпліччя, кисті, стегна, гомілки, стопи і всієї нижньої кінцівки обстежуваного, масу тіла, визначають обхватні розміри досліджуваних біоланок. Виміри проводять на обох кінцівках з урахуванням віку і статі обстежуваних. При вимірюванні обстежуваний знаходиться у антропометричній стійці: п'яти разом, носки нарізно, ноги випрямлені, живіт підібраний, руки опущені вздовж тулуба, кисті вільно звисають, пальці випрямлені і притиснуті один до одного, голова фіксується так, щоб верхній край козелка вушної раковини і нижній край очниці знаходилися в одній горизонтальної площини.
3. Для визначення загального центра тяжіння тіла графічним методом необхідно:
· сфотографувати досліджуємого в двох площинах: сагітальній та фронтальній. Фотозйомка проводиться с урахуванням основних біомеханічних умов: центри суглобів та анатомічні точки відмічаються контрастними маркерами; в плоскості об’єкта зйомки розташовується масштабна лінейка; камера встановлюється на штативі нерухомо, на відстані 3 метрів до об’єкта зйомки.
· виміряти довжину всіх біоланок тіла випробуваного, визначити центри тяжіння кожної біоланки і позначити на схемі;
· для зпрощення розрахунків використовується відносна вага біоланок помножена на 100 %, таким чином голова – 7 відносних одиниць ваги, тулуб – 43 відносні одиниць ваги и т.д.;
· знайти почергово загальні центри тяжіння кожних двох сусідніх біоланок тіла, для чого прямою лінією поєднати ії центри тяжіння. Потім виміряти відстань між ними.
· Лінія з'єднання ділиться на частини, довжина яких обратно пропорційна величинам сил тяжіння біоланок, виражених у відносних одиницях ваги. Місце розташування точки загального центру мас кожної біопари біоланок визначається за формулою:
де: Р1 и Р2 - вага біоланок, Н; l – відстань між центрами тяжіння біоланок, м; х –відстань від центру тяжіння однієї з біоланок до їх загального центру тяжіння тіла, м;
· Врівноважуючи таким же чином рівнодіючи сил тяжіння кожної пари біоланок між собою, знаходимо загальну рівнодіючу для всього тіла і точку її застосування, яка і буде місцем розташування загального центра тяжіння тіла людини.
4. Для визначення ступеня стійкості тіла людини необхідно сфотографувати її в двох площинах - сагітальній та фронтальній. По фотограмі провести необхідні вимірювання для визначення локалізації загального центра тяжіння тіла людини в сагітальній та фронтальній площинах.
Провести лінію тяжіння тіла (перпендикуляр опущений з загального центра тяжіння тіла на площу опори), виміряти її довжину, перевести в реальні розміри згідно обраного масштабу. Всі лінійні розміри (висота розташування загального центра тяжіння тіла, сагітальний і фронтальний розміри площі опори, радіуси стійкості), виміряні на фотограми в міліметрах перевести в реальні розміри, виражені в метрах.
Для вимірювання кута стійкості з загального центра тяжіння тіла до крайньої точки межі площі опори проводиться похила лінія, потім транспортиром вимірюється кут між нею і лінією тяжіння.
Для вимірювання радіусів стійкості вимірюється відстань від точки перетину площі опори лінією тяжіння до передньої, задньої, лівої і правої межі площі опори. Момент стійкості тіла визначається множенням ваги тіла на плече його прикладання (величину перпендикуляру, проведеного від межі площі опори до лінії тяжіння -радіуса стійкості).
де: Р – вага тіла, Н, ri – радіус стійкості, м.
5. Міотонометрія використовується для визначення тонусу скелетних м'язів тулуба і нижніх кінцівок людини. Для оцінки пружно-в’язких властивостей скелетних м'язів використовують механічний пружинний міотонометр «Сірмаї».
Прибор встановлюється на м'язи людини, рееструються показники шкали прибору у спокої. Потім досліджуємий напружує м'яз, та визначається показник тонусу м'язів в стані ізотонічної напруги. останнім фіксуються показники тонусу м'язів в стані максимального розслаблення.
Досліджуються 5 м'язів:
1) пряма голівка чотириглавого м'яза стегна (m. rectus femoris );
2) великий сідничний м'яз (m. gluteus maximus);
3) литковий м'яз (m. gastrocntmius);
4) передній великогомілковий м'яз (m. tibialis anterior);
5) довгий малогомілковий м'яз (m.peroneus longus ).
Скорочувальні властивості м'язів визначають за формулою:
К1 = В - А,
де К1— коефіціент скорочувальної властивості м'яза, А – показник тонусу м'яза в спокої, В — показник тонусу м'яза в стані ізотонічної напруги.
Коефіцієнт «додаткового розслаблення м'язів визначється за формулою:
К2 = С¸А ,
де К2 — коефіцієнт «додаткового розслаблення», А — показник тонусу м'яза в спокої, С — показник тонусу м'яза в стані максимального розслаблення.
Для зіставлення величини максимального розслаблення з величиною максимальної напруги використовувався коефіцієнт сумарного розслаблення м'язів, який розраховується за формулою:
К3 = С¸В,
де К3 — коефіцієнт «сумарного розслаблення», С — показник тонусу м'яза в стані максимального розслаблення, В — показник тонусу м'яза в стані ізотонічної напруги.
6. В основі методу подометрії лежить вимірювання стоп за допомогою спеціального приладу стопометра, а також толстотного циркуля або трикутника. Стопометром вимірюються: довжина стопи – відстань між п'ятковою і кінцевою точками; ширина стопи – відстань між плесновими точками; висота медіальної частини поздовжнього склепіння стопи (відстань від опорної поверхні до горбистості човноподібної кістки); висота підйому стопи (відстань від опорної поверхні до найвищої точки тильної поверхні човноподібної кістки).
Необхідно враховувати взаємозв’язок показників висоти склепіння та довжини стопи. При збільшенні показники висоти склепіння стопи одночасно коротшають її лінійні розміри, а при зменьшенні – подовжуються. Тому навіть мінімальні зміни цих показників, непомітні при візуальному огляді, об'єктивно відбивають реальні біомеханічні особливості стопи.
Відношення висоти склепіння до довжини стопи розраховується за методом М. О. Фрідлянда і називається індексом склепіння стопи I (%):
 |
де hп- висота підйому стопи, см; l –довжина стопи, см.
Характеристика індекса стопи: більше 33 % — дуже високе склепіння, 33–31 % — помірно високе, 31–29 % —нормальне, 29–27 % — помірна плоскостопість, 27–25 % — різка плоскостопість.
Ситуаційна задача №4
Провести відеокомп’ютерний біомеханічний аналіз стану опорно-рухового апарату людини в процесі фізичного виховання
Алгоритм виконання:
1. Провести відеозйомку постави та стоп з дотриманням біомехначних умов.
2. Підібрати комп’ютерні програми оцінки стану опорно-рухового апарату людини.
3. За допомогою програми «TORSO» здійснити автоматизовану обробка відеограм біогеометричного профілю постави відносно сагітальної і фронтальної площин за 12 кутовими і 3 лінійними характеристиками біогеометричного профілю постави.
4. Вимір, оцінку й аналіз кісткових компонентів стопи, які забезпечують її опорно-ресорну функцію здійснити за допомогою програми «BIG FOOT» та обробка плантограм провести за допомогою програми “FOOT - PRINT.
Відповідь:
1. Видеозйомка проводиться с урахуванням основних біомеханічних умов: центри суглобів та анатомічні точки відмічаються контрастними маркерами; в плоскості об’єкта зйомки розташовується масштабна лінейка; камера встановлюється на штативі нерухомо, на відстані 3 метрів до об’єкта зйомки.
2. Комп’ютерні програми оцінки стану опорно-рухового апарату людини: «TORSO», «BIG FOOT», «FOOT-PRINT».
3. За допомогою пакету «TORSO» здійснюється автоматизована обробка відеограм біогеометричного профілю постави відносно сагітальної і фронтальної площин. Це дозволяє реєструвати 13 кутових і 3 лінійні характеристики біогеометричного профілю постави.
Для виміру просторового розташування основних біоланок тіла школярів в сагітальній площині відносно соматичної системи відліку визначають сагітальний профіль постави:
a1 – кут, утворений вертикаллю та лінією, що з’єднує остистий відросток хребця СVII (точка хребта, що найбільше віступає назад на межі шийного та грудного відділів) і центр мас голови, який в сагітальній площині проєктується на ділянку вушной раковини;
a2 – задній кут стійкості (кут між лінією тяжіння та похилою лінією, проведеною з точки LV до п’яти);
a3 – передній кут стійкості (кут між лінією тяжіння та похилою лінією, що проходить з точки LV до дистального кінця фаланги першого (великого) пальця;
a4 – кут, утворений горизонталлю та лінією, яка поєднує бугор п’яточної кістки та надколінник;
a5 – кут між горизонталлю та лінією, що з’єднує найбільш виступаючу точку лобної кістки та підбородочний виступ;
a6 – кут, утворений вертикаллю та лінією, що з’єднує остистий відросток хребця СVII та остистий відросток хребця LV - найбільш лордично заглиблену точку поперекового лордозу (центр соматичної системи координат);
l1 – відстань від точки СVII до вертикалі, що проходить через центр мас голови;
l2 – відстань від наибільш випуклої точки хребта до вертикалі, проведеної через центр мас голови;
l3 – відстань від точки LV до вертикалі, яка іде через центр мас голови.
Для виміру просторового розташування основних ланок тіла школярів у фронтальній площині відносно соматичної системи відліку (фронтальний профіль постави) визначають такі показники:
Вид спереду:
a7 – кут нахилу до горизонталі лінії, що проходить через тазогребневі точки (вимір асиметрії положення тазових кісток); при більш високому положенні правої сторони таза ставлять знак «плюс», при більш низькому –«мінус».
Вид ззаду:
a8 – кут нахилу до горизонталі лінії, яка іде через обидва акроміони (вимір асиметрії положення плечей); при більш високому положенні правого плеча ставиться знак «плюс», при більш низькому –«мінус»;
a9, a10 - правий та лівий кути стійкості (кути між лінією тяжіння та похилими лініями, проведеними з точки LV до п’ят);
a11, a12 - кути, що утворені вертикаллю та лініями, які з’єднують акроміальні точки та LV;
a13 – кут нахилу до горизонталі лінії, що проходить через точки нижніх кутів лопаток (вимір асиметрії положення нижніх кутів лопаток); при більш високому положенні правої лопатки ставиться знак «плюс», при більш низькому –«мінус»; для виміру ступеня розходження лопаток рекомендується вимірювати відстань між їхніми нижніми кутами.
4. Вимір, оцінка й аналіз кісткових компонентів стопи, які забезпечують її опорно-ресорну функцію, здійснюється за допомогою розробленої програми «BIG FOOT». Програмне забезпечення «BIG FOOT» дозволяє одержати такі морфобіомеханічні характеристики: довжину стопи; максимальну висоту склепіння та її підйому; кут α (утворений лінією опорної частини склепіння стопи і прямою, що з'єднує голівку першої плюсневої кістки з точкою максимальної висоти медіального поздовжнього склепіння); кут β –лінією опорної частини склепіння стопи і прямою, яка з'єднує опорну точку бугра п'яткової кістки з максимальною висотою медіального поздовжнього склепіння). Обробка плантограм школярів здійснюється за допомогою програми «FOOT – PRINT». Можливості цієї програми дозволяють визначати такі параметри: довжину і ширину стопи, п'ятковий кут, кут кривизни великого пальця, кут постановки п’ятого пальця, індекс Штрітера, індекс Чижина і кутовий індекс Кларка.
Ситуаційна задача №5
Провести корекцію фізичного стану дітей шкільного віку на основі використання комп’ютерної програми «Monitoring».
Алгоритм виконання:
Проведення тестування показників фізичного стану дітей.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 227; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!