Дослідження індивідуально-психологічних особливостей



Досить ефективними в роботі клінічного психолога є проективні методики, в основі яких лежать невербальні стимули, картинки, портрети, кольорові еталони, неструктуровані плями та ін. За допомогою проективних досліджень можна виявити глибинні неусвідомлені переживання особистості, отримати достовірні уявлення про систему її відношень, життєві установки, емоційні стани.

До найбільш вживаних проективних тестів, які застосовуються в клінічній психології, належать:

1.Тематичний аперцептивний тест (ТАТ) (запропонований A.MurreyiC.Morgan) – проективний метод, стимульний матеріал якого складається з різних зображень і однієї білої карти, яку пред’являють досліджуваному для того, щоб він уявив на ній будь-яку картину.Досліджуваний повинен по кожній з картин скласти невелику зв’язну розповідь. Психолог пояснює, що досліджується його здатність до фантазування чи схильність до літературної творчості.Передбачається, що досліджуваний у придуманих ним розповідях буде приписувати персонажам свої почуття, переживання і відносини, тобто буде розповідати сам про себе, чи наділяти видуманих персонажів своїми знаннями, приписувати їм свої почуття і переживання.Найбільше застосування ТАТ знаходить в клініці неврозів та інших пограничних станів для виявлення афективних конфліктів. При цьому особливий інтерес для клініциста можуть представляти такі особливості афективної сфери особистості, як визначення провідних мотивів, стосунків, цінностей, виявлення афективних конфліктів, характеристика низки індивідуально-особистіснихособливостей (імпульсивність–підконтрольність, емоційна стійкість-стабільність, емоційна зрілість–інфантильність), самооцінка обстежуваного (співвідношення між «Я» ідеальним та реальним, степінь прийняття себе).За допомогою даного методу також можна отримати певні особистісні характеристики при афективних психозах, алкогольній деградації особистості, при дослідженні афективної сфери хворих на шизофренію.

Процедура проведення

Повне обстеження за допомогою ТАТ рідко займає менше 1,5-2 годин і, як правило, розбивається на два сеанси, хоча можливі й індивідуальні варіації. На початку роботи психолог заздалегідь викладає на стіл (зображенням вниз) не більше 3-4 таблиць і потім дістає таблиці по одній в заздалегідь визначеній послідовностю. На питання про число картин дається ухильну відповідь; разом з тим перед початком роботи досліджуваний повинен бути налаштований на те, що вона триватиме не менше години. Не можна дозволяти досліджуваному проглядати заздалегідь інші таблиці.

При проведенні обстеження в два сеанси зазвичай процедура ділиться на дві рівні частини по 10 картин, хоча це не обов'язково. Необхідно враховувати втому обстежуваного, зниження мотивації до виконання завдання. У будь-якому випадку незалежно від числа сеансів категорично не рекомендується переривати обстеження перед таблицями 13, 15 і 16 – черговий сеанс не повинен починатися з будь-якої з них.

Загальна ситуація, в якій проводиться обстеження, повинна відповідати трьом вимогам: повинні бути виключені всі можливі перешкоди; обстежуваний повинен відчувати себе досить комфортно; ситуація і поведінку психолога не повинні актуалізувати у обстежуваного будь-яких мотивів і установок.

Інструкція

Робота з ТАТ починається з пред'явлення інструкції. Обстежуваний зручно сидить, налаштувавшись працювати щонайменше годину-півтори, кілька таблиць (не більше 3-4) лежать напоготові зображенням вниз. Інструкція складається з двох частин. Перша частина інструкції повинна зачитуватися дослівно напам'ять, причому два рази поспіль, незважаючи на можливі протести обстежуваного. Текст першої частини інструкції:

«Я буду показувати Вам картини, Ви подивіться на картину і, відштовхуючись від неї, складете оповідання, сюжет, історію. Постарайтеся запам'ятати, що потрібно в цьому оповіданнячко згадати. Ви скажете, що, по-Вашому, це за ситуація, що за момент зображений на картині, що відбувається з людьми. Крім того, скажете, що було до цього моменту, минулого стосовно нього, що було раніше. Потім скажете, що буде після цієї ситуації, в майбутньому по відношенню до неї, що буде потім. Крім того треба сказати, що відчувають люди, зображені на картині або хто-небудь з них, їх переживання, емоції, почуття. І ще скажете, що думають люди, зображені на картині, їхні міркування, спогади, думки, рішення».

Інструкція містить виділення п'яти моментів, які повинні бути присутніми в оповіданнях: 1) момент (справжнє), 2) минуле, 3) майбутнє, 4) почуття, 5) думки. Після повторення двічі першій частині інструкції слід своїми словами і в будь-якому порядку повідомити наступне (друга частина інструкції): «правильних» або «неправильних» варіантів не буває, будь-яка розповідь, відповідній інструкції, добра;розповідати можна в будь-якому порядку. Краще не продумувати заздалегідь всю розповідь, а починати відразу говорити перше, що прийде в голову, а зміни або поправки можна ввести потім, якщо буде в цьому потреба;літературна обробка не потрібна, літературні достоїнства оповідань оцінюватися не будуть. Головне, щоб було зрозуміло, про що йде мова. Якісь приватні питання можна буде задати по ходу. Останній пункт не цілком відповідає істині, оскільки насправді логіка оповідань, лексика і т.п. входять до числа значущих діагностичних показників.

Після того, як досліджуваний підтвердить, що він зрозумів інструкцію, йому дається перша таблиця. У тому випадку, якщо якісь з п'яти основних пунктів (наприклад, майбутнє чи думки героїв) будуть відсутні в його розповіді, то основну частину інструкції слід повторити ще раз. Те ж саме можна зробити ще раз після другого оповідання, якщо і в ньому буде згадано не всі. Починаючи з третього оповідання інструкція більше не нагадується, а відсутність в оповіданні тих чи інших моментів розглядається як діагностичний показник. Якщо обстежуваний буде задавати питання типу «Чи все я сказав?», то на них слід відповідати: «Якщо Ви вважаєте, що все, то розповідь закінчена, переходите до наступної картинки, якщо вважаєте, що ні, і щось потрібно додати, то додайте». Така конструкція має бути присутня у всіх відповідях психолога на запитання обстежуваного: проговорюються всі альтернативи. Інша форма відповіді буде підштовхувати обстежуваного до певного рішення, що небажано.

Після закінчення першого і другого оповідань слід запитати у обстежуваного, чи не було інших варіантів. Питання задається обов'язково в минулому часі, щоб обстежуваний не сприйняв його як завдання. Якщо варіанти були, їх слід записати. Після цього варто перепитати про це ще раз через деякий час, пропустивши кілька оповідань, і вже більше до цього не повертатися.

При відновленні роботи на початку другого сеансу необхідно запитати у обстежуваного, чи пам'ятає він, що потрібно робити, і попросити його відтворити інструкцію. Якщо він правильно відтворює основні 5 пунктів, то можна починати працювати. Якщо якісь моменти виявляються пропущені, необхідно нагадати «Ви забули ще ...», і після цього приступити до роботи, тим паче не повертаючись до інструкції.

Мюррей пропонує давати на другому сеансі змінену інструкцію з посиленим акцентом на волі уяви: «Ваші перші десять оповідань були прекрасні, але Ви занадто обмежували себе повсякденним життям. Хотілося б, щоб Ви відволіклися від неї і дали велику свободу своїй уяві». Давати таку додаткову інструкцію має сенс у тому випадку, якщо дійсно перші оповідання відрізнялися явною скутістю і убогістю уяви. В іншому випадку вона може зіграти негативну роль. Тут, як і у всіх інших випадках, необхідно орієнтуватися на індивідуальні особливості обстежуваного.

Спеціальні інструкції потрібні при роботі з таблицею 16 (чисте біле поле). Нерідко вона не бентежить обстежуваного, і він без додаткових інструкцій дає повноцінну розповідь. У цьому випадку єдине, що слід зробити – це по закінченні розповіді попросити уявити іншу ситуацію і скласти ще одне оповідання. Коли і він буде завершений, слід попросити зробити те ж саме втретє. Справа в тому, що таблиця 16 виявляє актуально значущі проблеми обстежуваного. Проте в тому випадку, якщо працюють механізми психологічного захисту перешкоджають вільному прояву в цьому разі оповідання особистісних проблем, то ця актуальна проблематика в першому сюжеті витісняється, а в другому і особливо в третьому проявляється найбільш яскраво. Якщо захист не настільки сильний, то найбільш інформативним буде перший варіант.

Обстежуваний може після деякої паузи почати абстрактно-філософські міркування про біле світло або про такі речі як колір, чистота і т.п. У цьому випадку, коли він закінчить ці міркування, йому слід сказати: «Справа не в тому, що це біле, чисте і т.д., а в тому, що Ви можете уявити собі на цьому місці будь-яку картину, і далі працювати з нею як з іншими. Що Ви тут уявляєте собі?» Коли обстежуваний дасть опис ситуації, його слід попросити скласти розповідь. Якщо він почне відразу з розповіді, після його закінчення слід попросити обстежуваного описати уявну картину, яка послужила основою для розповіді. Слід припиняти спроби представити на білому полі якусь відому, реально існуючу картину. «Це Рєпін, а Ви складете своє – що б Ви зобразили, якби були художником». У цьому випадку також потрібні три варіанти оповідань, причому філософствування на тему білого кольору в рахунок не йдуть.

Можлива, нарешті, реакція подиву чи навіть обурення: «Тут же нічого не зображено!», «Що ж мені розповідати!». У цьому випадку слід почекати деякий час, і якщо обстежуваний не почне складати розповідь за придуманою картині самостійно, йому слід дати інструкцію уявити собі на цьому аркуші будь-яку картину і описати її, а потім скласти по ній розповідь. Потім запитуйте другий і третій варіант.

Нарешті, після завершення розповіді за останньою, двадцятою таблицею, Мюррей рекомендує пройтися по всіх творах розповідей і запитати обстежуваного, які були джерела кожного з них – чи спиралася розповідь на особистий досвід, на матеріал прочитаних книг або кінофільмів, на розповіді знайомих або ж є чистою вигадкою. Ця інформація не завжди дає що-небудь корисне, але в ряді випадків допомагає відокремити запозичені сюжети від продуктів власної фантазії обстежуваного і тим самим приблизно оцінити ступінь проективності кожного з оповідань. Мюррей також рекомендує використовувати це опитування для стимулювання вільних асоціацій обстежуваного з приводу вигаданих оповідань, однак це виходить за межі власне процедури ТАТ і може використовуватися як додаткова процедура при глибинному клінічному обстеженні.

 


Дата добавления: 2018-02-28; просмотров: 420; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!