Основи конституційного права Польщі. лютною більшістю голосів у присутності не менш як половини передбаченої законом кількості сенаторів



459

лютною більшістю голосів у присутності не менш як половини передбаченої законом кількості сенаторів.

Після прийняття закону, який вносить зміни до розділів І (Рес­публіка), II (Свободи, права й обов’язки людини та громадяни­на), XII (Зміна Конституції), суб’єкти, яким надано право вне­сення проекту закону про зміну Конституції, можуть зажадати проведення референдуму із затвердження цього закону.

Прийнятий закон про зміну Конституції Маршал Сейму пе­редає Президентові Республіки для підпису. Президент Респуб­ліки підписує закон протягом 21 дня з дня його отримання і дає розпорядження про його публікацію.

Місцеве самоврядування

Конституція Республіки Польща виокремлює спеціальну гла­ву «Місцеве самоврядування». Місцеве самоврядування виконує суспільні завдання, не закріплені Конституцією чи законом за іншими органами державної влади.

Стаття 16 Конституції приписує, що всі жителі одиниць ос­новного територіального поділу (воєводства, міста та гміни) скла­дають у силу закону самоврядувальну спільність. Місцеве само­врядування бере участь у виконанні державної влади. Належну йому в межах законів більшу частину суспільних завдань само­врядування виконує від свого імені та несе за це особисту відпо­відальність.

Конституція визначає, що основною одиницею самоврядуван­ня є гміна (ст. 164). Інші одиниці регіонального та місцевого са­моврядування визначаються законом. Гмінний рівень складає основу і практично на його долю місцевого самоврядування при­падає найбільше завдань із питань, що не закріплені за іншими одиницями місцевого самоврядування. Кожна одиниця місцево­го самоврядування володіє правоздатністю; їм належать право власності та інші майнові права; самостійність цих одиниць підля­гає правовому захисту (ст. 165).

Суспільні завдання, пов’язані з задоволенням потреб самовря-дованої спільності, виконує одиниця місцевого самоврядування як свої власні задачі. Закон може доручити виконання інших зав­дань, якщо це випливає з обгрунтованих потреб держави. Супе-

460

Розділ 27

речки про компетенцію між органами місцевого самоврядування і урядовою адміністрацією вирішуються адміністративним судом.

Усім одиницям місцевого самоврядування Конституцією за­безпечується участь у державних доходах, виходячи з обсягу по­кладених на них завдань. Доходи одиниць місцевого самовряду­вання, а також спільні та цільові дотації за рахунок коштів дер­жавного бюджету, є їх власними доходами. Одиниці місцевого самоврядування мають право встановлювати розмір місцевого оподаткування і місцевих зборів у межах, визначених законом.

До структури самоврядування входять розпорядчі і виконавчі органи, що формуються шляхом виборів. Вибори є загальними, рівними, прямими і проводяться голосуванням.

Члени гмінних та інших спільностей можуть вирішувати шля­хом референдуму питання, які стосуються цієї спільності, в тому числі питання щодо відкликання обраного на прямих виборах органу місцевого самоврядування.

Діяльність органів місцевого самоврядування підлягає нагля­ду з точки зору її законності. Органами, що наглядають за діяль­ністю одиниць місцевого самоврядування, є Голова Ради Міністрів і воєводи, а з фінансових питань – регіональні рахункові палати. Сейм за пропозицією Голови Ради Міністрів може розпустити розпорядчий орган місцевого самоврядування, якщо той порушує Конституцію або закони (ст. 170).

Одиниці місцевого самоврядування співпрацюють між со­бою та навіть створюють різного роду спілки. Крім того, мають право вступати в міжнародні об’єднання місцевих та регіональ­них спілок, а також співпрацювати з місцевими та регіональними спілками інших держав.

Розділ 28 Основи конституційного права Болгарії

Республіка Болгарія – держава у Східній Європі, розташова­на у східній частині Балканського півострова. Межує з Румунією – вздовж Дунаю, на півдні – з Грецією і Туреччиною, на заході – з Югославією і Македонією. На сході омивається Чорним морем. Територія – 110,9 тис. кв. км. Населення – понад 10 млн меш­канців. Столиця – Софія (1,114 млн).

Конституція

У другій половині ХІХ ст., після закінчення російсько-турець­кої війни і звільнення країни від турецького ярма, починається конституційна історія Болгарії. Конституцій у сучасному ро­зумінні слова було чотири: 1879, 1947, 1971 й 1991 рр.

Конституція 1879 р. – Тирнівська (за місцем засідань Вели­ких народних зборів – Тирново – давньої столиці Болгарії) – ста­ла одним із найдемократичніших європейських актів того часу: вона встановлювала конституційну монархію, містила широкий перелік прав й основних свобод громадян, гарантії правового ста­тусу людини.

Після Другої світової війни у Болгарії виникла так звана дер­жава народної демократії. Монархія була замінена республікою. Конституція 1947 р., створена за участі радянських спеціалістів, була покликана створити правову базу для соціалістичних пере­творень. Вона містила 101 статтю, і статті про державу, суспіль­но-економічний устрій і систему державних органів передували статтям про основні права й обов’язки громадян. Прикладом для неї слугувала сталінська Конституція СРСР 1936 р., але з ураху­ванням різних етапів соціалістичного будівництва. Основними її характеристиками є: пріоритет державної власності (хоча визна­валася й приватна власність); закріплений антимонопольний принцип і встановлена можливість примусового обмеження і відчуження власності на користь держави й суспільства зі спра­ведливим відшкодуванням; залишкова компетенція Народних зборів як носія державної влади; з системи органів зникли Великі

462

Розділ 28

народні збори і з’явився новий орган влади – Президія Народних зборів, наділений поряд із традиційними повноваженнями глави держави правом тлумачення законів, конституційного контролю і реалізації низки повноважень Народних зборів між сесіями; вста­новлена відповідальність депутатів перед виборцями і право їх відкликання. Праву на труд відповідав обов’язок працювати. За­кріплено військову повинність, обов’язок сплати податків, охо­рони всенародного надбання тощо.

Після того як керівництво Болгарської комуністичної партії (БКП) дійшло висновку, що засади соціалізму побудовано, було прийнято нову Конституцію у 1971 р. Вона закріпила керівну роль БКП, принципи соціалістичної законності і демократизму, соціа­лістичну економічну й політичну систему; побудову комуністич­ного суспільства. Був доповнений перелік прав громадян і розши­рена система проголошених матеріальних гарантій. Змінилася си­стема державних органів – замість Президії Народних зборів засновано Державну раду – колегіальний орган, який фактично здійснював більшу частину повноважень Народних зборів.

Чинне сьогодні конституційне право є продуктом суспільних перетворень початку 90-х років. Відмова від соціалістичного шля­ху розвитку, перехід від тоталітарної державності до демократич­ної призвели до зміни політичної системи і становлення консти­туційного права.

Чинна Конституція Республіки Болгарія (з назви було ви­ключено слово – Народна) була прийнята Великими народними зборами 12 липня 1991 р. Являє собою досить невеликий доку­мент (10 глав, 169 статей, перехідні положення, які мають власну нумерацію – 9 параграфів).

У Преамбулі проголошується рішучість створити демократич­ну, правову, соціальну державу, зберегти єдність Болгарії і вірність загальнолюдським цінностям: свободі, миру, гуманізму, рівності, справедливості й терпимості; верховним принципом визнаються права людини, її гідність й безпека.

Перша глава «Основні засади», що складається з 24 статей, містить характеристику держави, формулює основні принципи функціонування політичної та економічної системи, принципи діяльності держави в соціальній сфері.

Друга глава «Основні права та обов’язки громадян» (37 статей) фактично охоплює правовий статус як громадян, так й іноземців.


Дата добавления: 2018-02-28; просмотров: 205; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!