РОЗПОДІЛ БАЛІВ, ЩО ПРИСВОЮЮТЬСЯ СТУДЕНТАМ
| Змістові модулі, кількість тем (виконання практичних робіт) | Виконання завдань самостійної роботи | Навчальний проект – науково-практичний проект | Сума балів за 3 зрізові контрольні роботи | Сума | ||
| I | ІІ | ІІІ | “0 – мінус” | 0-40 | 0-60 | 100 |
| Т1, Т2, Т3 | Т1, Т2, Т3, Т4, Т5, Т6, Т7, Т8, Т9, Т10 | Т1, Т2 | ||||
| «0 – мінус» | ||||||
Градації розподілу балів за видами навчальної роботи:
· оцінка оформлення завдань для самостійної роботи здійснюється за системою «0 – мінус» – -1 бал (мінус один бал) за одне не виконане завдання;
· оцінка виконання і відвідування завдань практичних робіт здійснюється за системою «0 – мінус» – -1 бал (мінус один бал) за 1 не виконану роботу;
· оцінка за навчальний проект – від 0 до 20 балів за творчий проект;
· поточна оцінка за зрізові контрольні письмові роботи після кожного з 3-х змістових модулів за увесь час навчання – від 0 до 15 балів; оцінка виконується за наступною шкалою – «2» – 0 балів, «3» – 10 балів; «4» – 15 балів; «5» – 20 балів;
Оцінка за творчий проект, контрольні зрізові роботи здійснюються за системою «+» - набору балів в суму.
Шкала оцінювання:
| Сума балів | Національна шкала | Шкала ECTS | Якісні критерії |
| 80-100 |
Зараховано | А – Е Зараховано | Відмінне, добре і задовільне виконання поставлених завдань |
| 69-79 | |||
| 40-59 | |||
| 10-39 | Не зараховано | FX Не зараховано | Незадовільна підготовка, з необхідністю доопрацювання тем і завдань |
| менше 10 | Не зараховано | F Не зараховано | Незадовільна підготовка, з необхідністю повторного курсу |
|
|
|
МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
До методичного забезпечення курсу «Основи і техніка туризму» використовується наступна навчально-методична література:
· друкований і електронний опорний конспект лекцій;
· ілюстративний матеріал (схеми, таблиці, карти, туристичні карти);
· роздатковий методичний матеріал;
· електронний варіант роздаткового методичного матеріалу;
· навчальні посібники та наукові монографії кафедри та бібліотеки університету;
· Інтернет-сайти туристичного спрямування.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО КУРСУ
1. Туристичні вузли
(4 години)
«Прямий» вузол можна зав’язати двома способами.
1. Однією мотузкою робимо петлю (рис. 1.1., а), а другою мотузкою необхідні оберти, щоб отримати вузол, як на рисунку 1, б. Ходові кінці повинні бути довжиною 15—20 см,щоб можна було зав’язати контрольні вузли. Якщо один ходовий кінець буде зверху, а інший знизу, або навпаки, то вузол зав’язаний неправильно. Ходові кінці повинні виходити тільки зверху, або тільки знизу.
2. Дві мотузки накладаються друг на друга і зав’язуються два простих вузла в різні сторони (рис. 1.1., в, г). Якщо вузли зав’язані в одну сторону, то отримуємо «бабський вузол» (рис. 1.1., д). Далі на кінцях зав’язуються контрольні вузли (рис. 1.1., е).
|
|
|
Рис. 1.1. «Прямий» вузол
«Ткацкий» вузол
Беруться дві мотузки однакового діаметра, накладаються друг на друга, потім в’яжеться контрольний вузол спочатку з однієї сторони (рис. 1.2., а), потім з другої (рис. 1.2., б). Далі вузли стягуються і на кінцях зав’язуються контрольні вузли (рис. 1.2., в).
Рис. 1.2. «Ткацкий» вузол
Вузол «грейпвайн»
Дві мотузки однакового діаметру накладаються друг на друга, зав’язується як би подвійний контрольний вузол з однієї сторони (рис. 1.3., а), потім те ж саме з іншої (рис. 1.3., б). Вузли стягуються (рис. 1.3., в). Контрольні вузли не в’яжуться. Правильний рисунок вузла показано на рисунку 1.3., г.
Рис. 1.3. Вузол «грейпвайн»
Зустрічний вузол
За своєю формою нагадує звичайний контрольний вузол, виконаний здвоєною мотузкою. Але різниця в тому, що навантаження діє на кінці мотузки, що "виходять" з різних сторін від основного вузла. Для того, щоб зав'язати зустрічний вузол, треба спочатку зав'язати контрольний вузол на одній мотузці (рис. 1.4., а). Потім кінець другої мотузки просмикується через контрольний немов назустріч кінцю першої, повністю повторюючи всі його вигини і укладається паралельно один одному (рис. 1.4., б і в).
|
|
|
Рис. 1.4. Зустрічний вузол
Зустрічна вісімка
Для того, щоб зав'язати зустрічну вісімку, треба спочатку зав'язати вісімку на одній мотузці (рис. 1.5., а). Потім кінець другої мотузки просмикується через вісімку немов назустріч кінцю першої, повністю повторюючи всі його вигини і укладається паралельно один одному (рис. 1.5., б і в).
Рис. 1.5. Зустрічна вісімка
Шкотовий вузол
Для в'язання шкотового вузла необхідно зробити петлю з основної мотузки. Допоміжну мотузку продівають через цю петлю, утворюють невелику петлю, через яку просмикується її кінець, накручений навколо петлі основної мотузки (рис. 1.6., а). Для запобігання розв'язування на кінцях обох мотузок в'яжуться контрольні вузли.
Рис. 1.6. Шкотовий вузол
Брамшкотовий вузол
Для в'язання брамшкотового вузла необхідно зробити петлю з основної мотузки. Допоміжну мотузку продівають через цю петлю, утворюють невелику петлю, через яку двічі просмикується її кінець, накручений навколо петлі основної мотузки (рис. 1.7., а). Для запобігання розв'язування на кінцях обох мотузок в'яжуться контрольні вузли.
|
|
|
Рис. 1.7. Брамшкотовий вузол
Академічний вузол
Техніка в'язання академічного вузла нагадує техніку в'язання прямого одним кінцем. Основна мотузка утворює петлю, а допоміжна просмикується через неї, двічі обкручується і виймається з петлі основної мотузки (рис. 1.8.). Треба слідкувати за тим, щоб кінці допоміжної мотузки виходили з однієї сторони петлі основної мотузки.
Рис. 1.8. Академічний вузол
Вузол «Провідник»
Вузол "провідник" (рис. 1.9.) в'яжеться двома способами - петлею та одним кінцем. Зав'язати петлею дуже просто: достатньо скласти петлею кінець мотузки і нею зав'язується звичайний вузол як "контрольний" (рис. 1.9., а). Найбільша складність при в'язані таким способом полягає у дотриманні умови, щоб мотузки у вузлі не перехрещувалися.
В'язання вузла "провідник" одним кінцем (рис. 1.9., б) нагадує в'язання зустрічного вузла. Для цього зав'язується контрольний вузол, кінець мотузки перекидається навколо опори і просмикується через вузол назустріч, паралельно дублюючи всі вигини контрольного. Незалежно від способу в'язання, вузол "провідник" обов'язково потребує наявності контрольного вузла на короткому кінці мотузки.
Рис. 1.9. Вузол «провідник»
Вузол «вісімка»
При зав'язуванні вузла "вісімка" треба складену петлю обкрутити навколо обох кінців та, зробивши повний оберт, просмикнути через утворену подвійну петлю. Коли вузол правильно зав'язаний, він своєю формою нагадує цифру "8" (рис. 1.10.).
Рис. 1.10. Вузол «вісімка»
Вузол "булінь"
При в'язанні буліня необхідно визначити приблизну величину петлі, що нам потрібна. На кінці мотузки, який буде навантажуватися, в'яжеться "обманка" таким чином, щоб цим кінцем вона висмикувалась. В утворену петлю просмикується короткий кінець мотузки настільки, наскільки потрібно залишити величину петлі. Потім навантажується довгий кінець мотузки так, щоб "обманка" вивернулася. Після цього коротким кінцем зав'язуємо контрольний вузол (рис. 1.11.)
Рис. 1.11. Вузол «булінь»
Вузол "подвійний провідник", або "заячі вушка"
Техніка в'язання його полягає у наступному. Мотузка складається петлею та на відстані від краю петлі не менше 20 см починаємо в'язати контрольний вузол, але не просмикуємо саму петлю через вузол (рис. 1.12., а). Отримуємо вузол "обманка" (якщо потягнути за петлю - він розв'яжеться), яка складається з подвійної петлі з одного боку від вузла та одинарної петлі й двох кінців мотузки з іншого (рис. 1.12., б). Розправляємо витки мотузки у вузлі і трохи затягуємо його. Одинарну петлю накидаємо на подвійну (рис. 1.12., в) так, щоб вона опинилася нижче контрольного вузла, і за допомогою подвійної петлі затягуємо вузол. В результаті отримуємо вузол "подвійний провідник" (рис. 1.12., г).
Рис. 1.12. Вузол "подвійний провідник", або "заячі вушка"
Вузол "серединний провідник"(австрійський провідник)
Для зав'язування цього вузла необхідно петлю мотузки двічі обкрутити навколо себе. Розкладаємо на площині мотузку так, щоб отримати рисунок, що нагадує цифру "8" в стороні від кінців мотузки, що навантажуються в різні боки (рис. 1.13., а). Потім кінець петлі обгортаємо навколо дальнього перехрестя і затягуємо вузол (рис. 1.13., б, в).
Рис. 1.13. Серединний провідник (австрійський провідник)
Вузла "удавка"
Для зав'язування вузла "удавка" кінець мотузки обмотують навколо опори, перекидають через кінець, що буде навантажуватися, і не менше трьох разів обмотують навколо самої мотузки (рис. 1.14.). При навантаженні мотузка сама себе притискує до опори і за рахунок тертя не має змоги розпуститися. Щоб уникнути вислизування, на вільному кінці мотузки в'яжеться контрольний вузол.
Рис. 1.14. Вузол "удавка"
Карабінна «удавка»
Перед зав'язуванням карабінної "удавки" необхідно зав'язати петлю "провідника" (краще "вісімку"), пристебнути до неї карабін і, обвівши цю систему навколо опори, знов пристебнути карабін до мотузки, яка навантажується (рис. 1.15.).
Рис. 1.15. Карабінна "удавка"
Вузол "кренцель"
Вузол "кренцель" має аналогічне застосування, як вузли "удавка" та "карабінна удавка". Але цей вузол може бути розв'язаний навіть при навантаженій мотузці на відміну від попередніх. При зав'язуванні вузла необхідно обвести мотузку навколо опори, перекинути через кінець мотузки, що буде навантажуватися, знов обвести навколо опори, тільки тепер у зворотному напрямку, і зав'язати контрольний вузол навколо кінця мотузки, що навантажується (рис. 1.16.).
Рис. 1.16. Вузол «кренцель»
Вузол "стремено"
Місце, де треба зав'язати стремено, беруть обома руками на відстані 30-35 см так, щоб між руками мотузка була горизонтальна, а кінці її вільно звисали донизу. Починаємо повертати мотузку в обох руках в одну сторону (за або проти руху годинникової стрілки). Отримаємо дві петлі, створені горизонтальною частиною мотузки і звисаючими кінцями. Тепер ці петлі треба сполучити (не розвертаючи) таким чином, як показано на рисунку 1.17. При навантаженні на петлю вона не повинна затягуватися.
Рис. 1.17. Вузол «стремено»
Вузол «схоплюючий» або «Пруский»
Вузол зав’язується репшнуром (6 мм) на основній мотузці (діаметром 10—12 мм). Репшнур складається пополам, ним обноситься мотузка (рис. 1.18., а, б). Потім операція повторюється (рис. 1.18., в, г). Потім цей вузол затягується, розпрямляється і зав’язується контрольний вузол (рис. 1.18., д). Контрольний вузол не потрібен, якщо репшнур попередньо зав’язаний в петлю вузлом «зустрічний» або «грейпвайн».
Рис. 1.18. Вузол «схоплюючий» або «Пруский»
Інколи «схоплюючий» вузол зав’язується одним кінцем репшнура. Мотузка обкручується одним кінцем репшнура два рази в одну сторону, потім в другу (рис. 1.19., а, б, в). Потім вузол затягується, розпрямляється і обов’язково закріплюється контрольним вузлом (рис. 1.19., г).
Рис. 1.19. Вузол «схоплюючий» одним кінцем
Вузол "австрійський схоплюючий"
Вузол "австрійський схоплюючий", або несиметричний схоплюючий, в'яжеться наступним чином: петля "прусика" обмотується навколо основної мотузки не менше трьох разів і після цього пропускається через початкову петельку (рис. 1.20.).
Рис. 1.20. Вузол "австрійський схоплюючий"
2. Методика транспортування постраждалого
(2 години)
Нижче ми зупинимося на деяких технічних питаннях проведення рятувальних, і в першу чергу транспортуваннях, робіт підручними засобами.
Отже, в групі відбувся нещасний випадок, є постраждалий, якого вирішено власними силами евакуювати в безпечне місце. Залежно від того, по якому рельєфу проходить транспортування, вибирається спосіб її, засоби страховки постраждалого і транспортувальників.
Назвемо прості засоби для перенесення постраждалого, які можна швидко підготувати силами членів групи.
Носилки з штормівок. За наявності лиж, лижних палиць, жердин з двох штормівок, в рукави яких просунуті ці довгі предмети, виходять цілком придатні для транспортування по нескладному рельєфу носилки. Для додання їм поперечної жорсткості в узголів'ї і ногах прив'язують два льодоруби. Спосіб прив'язки льодорубів показаний на рис. 2.1., ж.
Рис. 2.1. Переніс постраждалого підручними засобами
Носилки з жердин з жердиною(рис. 2.2.). Потрібно дві однакові довгі жердини і дві короткі по 60 см (2 льодоруби). На жердинах, в місці їх з'єднання, бажано зробити неглибокі карби-пази. З'єднання жердин в'яжуть репшнурам, навхрест, кінці репшнура зав'язують стременом. Цей вузол надійно тримає навантаження і легко розв'язується. Від середини короткої жердини (це будуть "ноги" носилок) 20-метровим шматком репшнура або стрічки вив'язують сплетіння носилок. Кінці, що залишилися, використовують для закріплення постраждалого до носилок. Постраждалого укласти в спальний мішок або загорнути в намет.
Рис. 2.2. В’язка носилок із жердин:
а – вузол з’єднання коротких жердин з довгими, б – підголівник із двох
жердин – сюди вкладається рюкзак із м’якими речами
Мотузяні носилки. Якщо передбачається спуск або підйом постраждалого на мотузці, носилки в'яжуться з вільної мотузки. Існує декілька способів в'язки їх: хрестові носилки – плетінки, носилки-корзина, носилки на вузлах провідника (Піготт). Транспортування таких носилок помітно полегшується, якщо в петлі протягнути довгі жердини, при цьому скорочується і число носильників в одній зміні.
Дуже зручні прості носилки, так звані носилки Піготт, в'яжуться таким чином: залишають кінець з 5 м вільної мотузки; потім в'яжуть серію з 8 вузлів провідника завдовжки близько 90 см кожна; далі резервують достатню кількість мотузка для виготовлення наплічних лямок; вільний кінець, що залишився, протягують в петлі, як показано на рис. 2.3., а. Невикористану мотузку можна протягнути в центральні петлі, щоб носилки можна було притримувати збоку.
Рис. 2.3. Ноші із мотузки
Носилки з постраждалим кріпляться до основної мотузки в п'яти місцях. Іноді їх можна кріпити за допомогою палиці або льодорубу. Для зручності постраждалого голову підв'язують спеціальною петлею або хусткою (рис. 2.3., б). У носилки (окрім носилок-корзин) зазвичай укладають спальний мішок або особисті речі пострадавшего.
Носилки "змійка"(рис. 2.4.). На кінці основної мотузки в'яжуть вузол провідника - тут "ноги" носилок. Потім мотузку кладуть змійкою, що розширюється догори. Довжина залежить від зросту постраждалого, якого в спальному мішку або в наметі укладають на "змійку" і шнурують від ніг. Транспортують на довгій жердині (до 3,5 - 4 м). Голову до жердини (щоб не відвисала) завжди підв'язують косинкою, хусткою.
Рис. 2.4. Ноші «змійка»:
а – початок шнурівки, б – підготовка «змійки», в – підвіска до шеста,
г–підв’язка голови косинкою
У жодному випадку не можна користуватися мотузяними носилками при підозрі на перелом хребта або основи черепа!
Мотузяні сидіння. Якщо стан пострадавшего допускає транспортування по нескладному рельєфу в сидячому положенні, можна з мотузки зробити сідло для перенесення одним або двома носильниками. Залежно від числа носильників мотузка змотується в кільця завдовжки 40-60 або 90-110 см. У першому випадку змотана мотузка розділяється на дві частини, як показано на рис. 2.1., б. Постраждалий надягає кільця на стегна, а рятувальник – на плечі. Щоб постраждалий не випав з сідла при різких нахилах, його підстраховують за спину спеціальною петлею. Для перенесення на мотузці двома носильниками петлі із змотаної мотузки перехрещуються вісімкою, і носильники надягають петлі через плече. Постраждалий сідає між ними на перехресті петель (див. рис. 2.1.).
Замість мотузки в двох останніх випадках можуть використовувати системи для обв'язування. При перенесенні удвох роблять велику петлю з двох поясів.
У випадках, коли мотузка або пояс використовувати не можна, для перенесення постраждалого і навіть для спуску його по стіні застосовують рюкзак. Рюкзак надягають навпаки, клапаном вниз, лямки максимально витягають, і постраждалий сідає в рюкзак. Спосіб придатний для перенесення невисоких, «малогабаритних», постраждалих. Страхувальна петля при цьому обов'язкова. Набагато зручніше відчуває себе постраждалий, якщо в рюкзаку по швах спеціально прорізають дірки для ніг.
Транспортувати по пологому рельєфу і стежкам можна на носилках з жердин, а при обмеженому числі носильників – на носилках-волокушах (рис. 2.5.), які може тягнути одна людина. Від звичайних носилок волокуша відрізняється тим, що жердини для неї вибираються довші (порядка 4-5 м) і до них підв'язуються амортизатори з довгих гілок.
Рис. 2.5. носилки-волокуші
Для транспортування по снігу волокуша може бути зроблена з намету. Описані вище мотузяні носилки також можуть використовуватися як волокуша; при цьому під мотузяне плетіння підв'язують намет, хлорвінілову плівку або що-небудь подібне для оберігання мотузки.
При транспортуванні по стежках і трав'янистих схилах страховка постраждалого і рятувальників здійснюється підтримкою збоку. У вузьких і обмежених місцях носилки передаються на руках від однієї пари носильників до іншої. Якщо постраждалого переносять один або двоє рятувальників, їх підстраховують і підтримують решта членів групи.
У разі транспортування по крутих мокрих трав'янистих схилах, коли організація надійної страховки утруднена, не лишніми можуть опинитися забиті прямо в трав'янистий схил льодоруби або льодові крюки.
Особливо слід підкреслити важливість організації максимально можливих зручностей, для пострадавшего, включаючи і чисто побутові (утеплити, напоїти, нагодувати).
3. Техніка одягання страхувальної системи.
Робота зі спеціальним спорядженням
(2 години)
Індивідуальна страхувальна система (ІСС) є основним елементом безпеки туриста при роботі з мотузкою.
Елементи ІСС: ІСС складається з обв'язки і бесідки, які пов'язані (або як кажуть блоковані) між собою відрізком мотузки або стропи близько 150 см. Стропа при цьому називається «блокувальною».
І. Варіант блокування страхувальної системи
Рис. 3.1. Приклад зблокованої системи
Рис. 3.2. Грудна (верхня) система
Рекомендується використовувати обв'язку «метелик» тому вона забезпечує більший комфорт при зависанні на ІСС за рахунок кращої підтримки шиї.
Рис. 3.3. Нижня система – бесідка
Елементи бесідки
1. Пояс: основний елемент бесідки, що сприймає вага туриста, на нього ж доводиться основне навантаження при зриві.
2. Ножні обхвати: забезпечують правильне позиціонування туриста при висі на бесідці, приймають на себе частину навантаження при зриві.
3. Вантажні петлі: використовуються для підвіски спорядження. Бувають двох типів: жорсткі (з пластику) і м'які (шнур або прошита стропа). Жорсткі забезпечують більший комфорт при роботі зі спорядженням, м'які зручніше при проходженні вузьких місць.
4. Регулювальні пряжки: Класичні із зворотним ходом стропи (рис. 3.4.) - дуже прості і надійні, але виключають підгонку на ходу. Регулювання вимагає розстібання обв'язки.
Рис. 3.4. Блокування пряжок на ременях системи класичним способом
Типу Double Back (рис. 3.5.) – дозволяє здійснювати підгонку бесідки на ходу.
Рис. 3.5. Блокування пряжок способом Double Back
5. Сполучне кільце: зроблено з прошитої стропи і забезпечує правильне позиціонування ножних обхватів щодо поясу. Петлі на поясі бесідки і ножних обхватів, через які пропущено кільце також називаються коушами.
6. Ремені підтримки ножних обхватів ззаду: виготовляються з гуми або стропи невеликої міцності. Призначені для зручності надягання бесідки та позиціонування в потрібному положенні ножних обхватів.
Рекомендується використовувати бесідку з «кільцем» тому вона оптимально розподіляє навантаження при ривку.
Це обумовлено тим, що при зриві навантаження в бесідці з єдиною точкою прив'язування цілком припадає на пояс, а в бесідці з «кільцем» вона розподіляється між поясом і ножними обхватами. Відповідно бесідка з «кільцем» менш травмонебезпечна.
Блокувальна мотузка
Блокувальна мотузка представляє із себе мотузку діаметр не менше 10мм і сертифікована на навантаження не менше 23kN (2300 кгс) або нейлонову стропу довжиною близько 150 см (може бути трохи коротше або довше в залежності від зростання туриста), шириною не менше 10мм. Стропа повинна бути сертифікована на навантаження не менше ніж 10kN (1000 кгс).
Розривний вус самостраховки (daisy chain) (рис. 3.6.)
Розривний вус самостраховки ще називається вусом самостраховки типу daisy chain або просто самостраховкою. Вус самостраховки даного типу дозволяє швидко і надійно змінювати свою довжину в залежності від умов застосування. Також у разі ривка такий вус самостраховки зменшує навантаження на організм при зриві за рахунок розриву своїх ланок.
Вус самостраховки повинен бути виготовлений промисловим способом!
Рис. 3.6. Промислова самостраховка
Одягання і блокування ІСС
Порядок дій:
1. Одягти обв’язку і бесідку (рис. 3.7.)
Рис. 3.7. Одягання грудної обвязки і бесідки
Для дівчат важливо розмістити обв’язку вище бюсту (рис. 3.8.), щоб не травмувати його під час зриву!
Рис. 3.8. Розміщення верхньої системи для дівчат
2. Відрегулювати і підігнати всі ремені на обв'язці і бесідці. При правильному регулюванні під поясний ремінь повинна проходити долоня, під ремені ножних обхватів і ремені обв'язки повинен проходити вказівний палець. Коуші обв'язки при її правильному регулюванні повинні стикатися.
3. Перевірити пряжки (рис. 3.9.): заправити ремені у зворотний бік у класичних пряжі
Рис. 3.9. Перевірка заправленості пряжок класичним способом
Перевірити, чи затягнутий ремінь або стропа в пряжках типу DoubleBack (рис. 3.10.)
Рис. 3.10. Перевірка заправленості пряжок типу DoubleBack
4. Пропустити «блокіровку» через коуші (петлі) бесідки (рис. 3.11.)
Рис. 3.11. Протравлювання блокіровки через бесідку
5. Зав’язати вузол зустрічна вісімка на блокіровці (рис. 3.12.), так як це показано на малюнку.
Рис. 3.12. Блокування бесідки
6. Пропустити «блокіровку» через коуші (петлі) обв'язки і зав'язати другий вузол зустрічна вісімка(рис. 3.13.), довжина хвостів «блокіровки» повинна бути приблизно 5 см.
Рис. 3.13. Повне блокування страхувальної системи
ІСС надіта!
7. Після одягання перевірити пряжки на бесідці і обв'язці, щільність прилягання системи до тіла і правильність розташування всіх елементів ІСС. Блокіровка повинно бути щільно підігнана і не мати слабини, тому рекомендується «підтягнути» її після зав'язки.
Дата добавления: 2018-02-28; просмотров: 624; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!