Права та обов’язки сільськогосподарських землекористувачів.

Сільськогосподарські землекористувачі мають право, якщо інше не передбачено законом або договором: 1)самостійно господарювати на землі; 2) право власності на посіви і насадження сільськогосподарських культур, на вироблену продукцію; 3)на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом. Порушені права підлягають відновленню в порядку встановленому законом. Обов’язки: 1)забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок проводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки; 2)додержуватись вимог законодавства про охорону довкілля; 3)своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату; 4)не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; 5) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; 6)своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; 7)дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов’язаних з встановленим земельних сервітутів та охоронних зон. Правовий режим земель особистих селянських господарств регулюється ст. 33 ЗК. Відповідно до неї громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства. Громадянин — член садівницького товариства може прива­тизувати земельну ділянку без згоди на це інших його членів. Однак розмір земельної ділянки для ведення садівництва, яка може приватизуватися безоплатно, не повинен перевищувати 0,12 га (ст. 121 ЗК). Громадяни — власники садових ділянок можуть вільно розпоряджатися ними, якщо вони не вилучені і не обмежені в обігу. Громадяни мають право одержувати (придбавати) сільськогосподарські землі у власність не тільки для задоволення власних потреб, але й для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Займатися виробництвом товарної сільськогосподарської продукції можна шляхом ведення особистого селянського або фермерського господарства. Селянське господарство не має статусу юридичної особи. А виробництво товарної сільсько­господарської продукції розглядається як підприємницька ді­яльність. Тому громадянин — власник земельної ділянки, який має намір займатися товарним сільськогосподарським вироб­ництвом, повинен зареєструватися як підприємець. На відміну від особистого селянського фермерське госпо­дарство є юридичною особою. Так, відповідно ст. 31 ЗК до складу його земель входять земельні ділянки, які належать на праві власності цьому господарству як юридичній особі, а також громадянам — членам фермерського господарства на праві при­ватної власності. Фермерське господарство може орендувати земельні ділянки. У літературі зазначається, що у власності громадянина-фермера можуть бути лише сільськогосподарські угіддя, на яких немає виробничих будівель чи споруд, оскіль­ки такі будівлі та споруди разом з ділянкою, на якій вони знаходяться, складають єдиний об'єкт нерухомості й повинні знаходитись на балансі фермерського господарства як юридичної особи.

Мы поможем в написании ваших работ!