Конституційні основи земельного права і їх значення для розвитку земельного законодавства.
Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії. Усі конят. норми, що регулюють відносини, пов»язані з використанням і охороною земель, поділяються: 1) положення явстановлюють основи правового режиму землі як природного об»єкта і природного ресурсу: земля, її надра, атмосферне повітря,водні та ін. природні ресурси є об»єктами права власності українського народу; земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави, право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; 2) положення, що закріплюють право громадян на землю: ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним; примусове відчуження об»єктів права приватної власності може бути застосоване лише як вийняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості; кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обв»язки, як і громадяни Укр., за винятками, встановленими КУ, ЗУ, міжнародними договорами Укр.; 3) положення, які визначають компетенцію органів державної влади і місцевого самоврядування щодо використання та охорони земель; 4) положення, що закріплюють: право кожного на безпечне для життя і здоров»я довкілля; на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди; на вільний доступ до інформації про стан навколишнього природного середовища, що не може бути засекречена; правосуб»єктність держави у сфері охороно довкілля, тобто її обов»язок забезпечувати екологічну безпеку і підтримувати екологічну рівновагу на території Укр.; обов»язок кожного громадянина не завдавати шкоди природі, відшкодовувати завдані ним збитки; відповідальність власника за погіршення екологічної ситуації і природних якостей землі.
|
|
|
8. Міжнародні конвенції, багатосторонні угоди і двосторонні договори як джерела земельного права.
Крім національних нормативно-правових актів, які є джерелами права України, в деяких випадках такими джерелами виступають міжнародно-правові акти. Це зумовлено загальноприйнятим у цивілізованій правовій практиці правилом пріоритету норм міжнародного права над національним правом. Відповідно до ст. 9 Конституції України, ст. 17 Закону України “Про міжнародні договори України” укладені і ратифіковані міжнародно-правові акти України становлять невід’ємну частину національного законодавства України. Вони застосовуються у порядку, встановленому для норм вітчизняного законодавства. Так, Земельний кодекс України (ст. 85) закріплює можливість набуття у власність іноземними державами земельних ділянок для розміщення будівель і споруд дипломатичних представництв та інших, прирівняних до них, організацій саме відповідно до міжнародних договорів. Міжнародний договір — це родове поняття, що охоплює всі міжнародні угоди, які можуть мати різні найменування та форми — договір, угода, конвенція, протокол та ін.Україна як самостійна держава підписала й ратифікувала низку міжнародних договорів, що регулюють екологічні відносини у планетарному масштабі, в тому числі й відносини щодо охорони земель. Серед них, зокрема, Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення головним чином як середовище існування водоплавних птахів. На виконання цієї Конвенції постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 р. затверджений порядок надання водно-болотним угіддям статусу “водно-болотних угідь міжнародного значення”. А з метою вдосконалення управління у сфері охорони та раціонального використання водно-болотних угідь Міністерство екології та природних ресурсів України, до повноважень якого згідно зі ст. 14 ЗК України віднесено здійснення міжнародного співробітництва з питань охорони земель, наказом від 27 грудня 2002 р. затвердило структуру, зміст і порядок ведення паспорта водно-болотного угіддя і міжнародного значення. Слід зазначити, що між Україною, сусідніми та іншими державами укладено певні угоди, конвенції, договори, які тією чи іншою мірою стосуються регулювання земельних відносин. Так, Консульською конвенцією між Україною і Республікою Польщею, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 14 липня 1993 р., встановлено, що акредитуюча держава має право на умовах, передбачених законами та іншими положеннями держави перебування, придбати у власність або орендувати, володіти і використовувати ділянки землі, будівлі або частини будівель призначені для перебування консульської установи, для резиденції глави консульської установи або для житлових приміщень інших працівників консульської установи; будувати будівлі на придбаних ділянках землі; передавати право власності на земельні ділянки, будівлі або частини будівель, таким чином придбаних або збудованих.
|
|
|
|
|
|
Договором між Україною і Республікою Білорусь про державний кордон, який ратифікований 18 липни 1997 р., встановлено, що порядок користування земельними ділянками, які розташовані поза лінією державного кордону, але перебувають у користуванні суб’єктів господарювання іншої договірної. Відповідно до Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності, ратифікованої 12 липня 2001 р., право власності на землю та інші природні ресурси регулюється законодавством Сторони, на території якої перебувають об’єкти власності. Цією Угодою також встановлено, що Сторони вважають за доцільне надавати на своїй території земельні ділянки у користування як для діючих, так і для тих, що створюються, об’єктів соціальної сфери іншої Сторони, її юридичних та фізичних осіб. Надання земельних ділянок, а також плата за їх використання дійснюються на загальних підставах, які визначаються законодавством Сторони місцезнаходження об’єкта.
|
|
|
Дата добавления: 2016-01-03; просмотров: 20; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!