Основні функції листка
• Орган автотрофного живлення
• Біосинтез органічних речовин
(в т. ч ауксинів, гіберелінів, АБК)
• Транспірація
Основна тканина листка, де відбувається фотосинтез – мезофіл (паренхіма): стовпчастий та губчастий
Морфологія хлоропластів
• Хлоропласти вищої рослини – диски, плоскі еліпсоїди або лінзоподібні тіла довжиною 4-10 мкм татовщиною 2-5 мкм.
• Кількість хлоропластів у клітині – від 1 до 100 шт.
Число хлоропластів в клітині не є постійним, залежить від виду та віку рослини, рівня мінерального живлення, водозабезпечення тощо.
Так, в ході онтогенезу кількість хлоропластів у клітині мезофілу кукурудзи зростає з 8 до 14, а розмір – з 4 до 8 мкм.
Під впливом мінерального живлення збільшуються розміри клітин мезофілу листків цукрового буряка і число хлоропластів у них.
Будова хлоропласту
• Оболонка, складається з внутрішньої і зовнішньої мембрани, виконує ізолюючу функцію, бере участь в іонному обміні
• Система фотосинтетичних мембран – ламел (тилакоїди, грани), де зосереджені фотохімічні та фотофізичні процеси (світлова фаза фотосинтезу)
• Строма – матрикс хлоропласта, де зосереджені біохімічні процеси (темнова фаза фотосинтезу).
Ультраструктура хлоропласта
Товщина ламели строми – 20-30 А0
ламели грани – 40-60 А0
Фотосинтетична мембрана
Тилакоїдна мембрана має зернисту структуру, вона містить функціональні комплекси, в яких локалізовані механізми перетворення енергії – квантосоми (спряжений фактор)
|
|
|
Будова фотосинтетичної мембрани
Молекулярна структура тилакоїдної мембрани
1 – світлозбиральний комплекс
2 – фотосистема ІІ
3 – цитохром b6f
4 – фотосистема І
4 – АТФ-синтаза
Строма – гідрофільний, гомогенний біоколоїд хлоропласта, де здійснюються реакції фотосинтетичної асиміляції вуглецю.
Строма містить:
• кільцеву ДНК,
• всі види РНК
• рибосоми,
• пластоглобули
• рибулозо-бісфосфаткарбоксилазу-оксидазу (RUBISCO) – ключовий фермент вуглеводного обміну фотосинтезу, інші ферменти вуглеводного циклу фотосинтезу
• ферменти синтезу фотосинтетичних пігментів
• ферменти синтезу полярних ліпідів мембран хлоропластів
• ферменти синтезу білків мультипептидних комплексів мембран тилакоїдів
• водорозчинні органічні сполуки та неорганічні іони.
Положення хлоропластів у клітині
Хлоропласти в клітині переміщуються пасивно разом із цитоплазмою, та активно – реагуючи на інтенсивність освітлення, дію фізіологічно активних речовин тощо.
Сильне освітлення викликає негативний фототаксис хлоропластів, слабке – позитивний.
Активний рух хлоропластів – енергозатратний процес,в якому використовується АТФ, він пов'язаний з дією скоротливих білків на їх поверхні та у цитоплазмі.
|
|
|
3-мірна модель організації внутрішніх мембран хлоропластів
Онтогенез хлоропластів
Формування хлоропласта може відбуватися двома шляхами:
• Безпосереднє перетворення пропластид в хлоропласти
• Утворення хлоропластів з етіопластів
Хлоропласти – напівавтономні органели
• Містять власну ДНК
• Діляться незалежно від ядра
• Містять власну білок-синтезувальну систему
Дата добавления: 2015-12-17; просмотров: 43; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!