Жанри оркестрової та симфонічної музики
Симфонія
Симфонія – це провідний жанр європейської музичної культури. Симфонія – це сонатний цикл написаний для оркестру. Класична симфонія з’явилася наприкінці XVIII ст. у творчості Й.Гайдна та В.Моцарта. Найвизначніший симфоніст минулого – німецький композитор Людвіг ван Бетховен.
У XIX ст. симфонії створювали Франц Шуберт (Австрія), Г.Берліоз(Франция), Й.Брамс (Німеччина), Антонін Дворжак (Чехія), П.Чайковський (Росія). У XX ст. найвизначнішими представниками симфонічного жанру,були О. Скрябін, С. Прокоф’єв, I.Стравінський, Д.Шостакович,М.Мясковський та багато інш.
Симфонія – масштабний оркестровий твір, в якому розкривається становлення, розвиток і ствердження певного задуму композитора у його конфліктному розгортанні. Це твір циклічний. Класична симфонія складається з чотирьох частин.
I частина – сонатне (allegro)
II частина - повільна (andante,adagio),оскільки в циклічних формах обов’язково повинен зберігатися контраст між частинами як темповий, так і образний. Як правило друга частина втілює в собі ліричність та емоційність людської душі, переживання,спогади або мрії головного героя.
III частина – менует або скерцо. Має жвавий танцювальний характер. Це динамічна яскрава частина.
IV частина – фінал. Це підсумок, кульмінація розвитку твору, об’єднання всіх голосових тем у цілісний художній образ симфонії.
Оскільки соната і симфонія будується за єдиним принципом і відрізняються лише кількісним складом виконавців,вони отримали спільну назву – сонатно-симфонічний цикл.
|
|
|
Жанри оркестрової та симфонічної музики
Слово «оркестр» давньогрецького походження.
Залежно від складу інструментів оркестри бувають духовими, струнними, симфонічними, естрадними, народними.
Найбагатшим щодо виражальних можливостей є симфонічний оркестр. Об’єднавши в собі таку велику кількість різноманітних інструментів,симфонічний оркестр став могутнім засобом музичного відтворення задумів композитора.
Сформувалося чимало самостійних симфонічних жанрів.
Симфонія – Наприкінці існування римської імперії симфонією називали музичну п’єсу для інструментального ансамблю. А вже у першій половині XVIII ст. симфонія – це розгорнутий оркестровий вступ до опери, який складався з трьох частин: швидкої, повільної і знову швидкої.Поступово зі вступу до опери симфонія розвинулась у самостійний жанр. Великий вплив на її формування мала соната.
Концерт – (лат.concerto- змагаюсь). У сучасній музичній практиці слово «концерт» вживають у двох значеннях. Концертом називають виконання перед слухачами програми музичних, літературних,танцювальних та інших творів. У іншому розумінні – це досить великий симфонічний твір для одного або кількох виконавців – солістів із оркестром. Як і симфонія,концерт побудований за принципом сонатного циклу. Три частини – крайні частини швидкі,а середня –повільна.
|
|
|
Симфонічна поема – це великий симфонічний твір,у якому в музичних образах втілений конкретний сюжет, поетична або філософська ідея. Цей жанр був започаткований Ф.Лістом.
Симфонічна фантазія – зазвичай є одночастинним програмним твором, який спирається на розробку народних пісенно-танцювальних тем.
Симфонічна увертюра – своїм походженням пов’язана з інструментальними вступами до французьких оперXVII ст. Починаючи з другої половини XVIIIст. композитори почали писати увертюри,в яких у загальних рисах розкривається загально-драматичний зміст опери.
Симфонічна картина – одночастинний програмний твір, яскравий насичений зображальними моментами.
Оркестрова сюїта – (франц. – suite – ряд послідовність) – одна головних циклічних форм інструментальної музики. Складається з кількох самостійних, зазвичай контрастних частин, об’єднаних спільним художнім задумом. Високі зразки класичної сюїти написали І.С.Бах і Г.Ф. Гендель.
|
|
|
Оркестрова серенада – серенадами називали твори, що виконувалися увечері або вночі, найчастіше перед балконом прекрасної пані. Зародилася серенада на півдні Європи в Італії та Іспанії. Там вона була невід’ємною частиною життя міста. То з однієї, то з іншої вулиці постійно лунали звуки музики – найчастіше лютні або гітари, спів. У XVII- XVIII ст. серенадами називали і сюїти для невеликого оркестру. Як правило композитори писали їх на замовлення вельмож. Такі серенади писали Й.Гайдн і В.А.Моцарт.
Дата добавления: 2016-01-03; просмотров: 23; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!