Економічний зміст, основні поняття та функції страхування
СТРАХОВІ ПОСЛУГИ
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Закону України “Про страхування” від 7.03.1996р. N 85/96-ВР.
2. Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про страхування” від 4.10.2001 р. № 2745-III.
3. Закону України “Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою” від 9.02.2012 р. № 4391-VI.
4. Артюх Т. М., Гаманкова О.О., Кривошлик Т.Д., Татаріна Т.В. Страхові послуги: Навч.-метод. посібн. для самост. вивч. дисц. / За заг. ред. Т.М. Артюх. К.: КНЕУ, 2000. – 124 с.
5. Базилевич В. Д. Страховий ринок України. - К.: Знання, 1998. - 374 с.
6. Базилевич В. Д., Базилевич К. С. Страхова справа. - 4-те вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2005. – 351 с.
7. Говорушко Т.А. Страхові послуги. Навч. посіб. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 400 с.
8. Заруба О.Д. Страхова справа. - К.: Знання, 1998. – 321 с.
9. Методичні рекомендації із страхування сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень / [Б.Р. Ахіджанов, П.А. Стецюк, О.Є. Гудзь, С.А. Навроцький, Н.П. Брязгун]; відп. за вип. С.А. Навроцький. – К.: ННЦ ІАЕ, 2012. – 130 с.
10. Страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень: Методичні рекомендації / Кер. автор. колект. і наук. редактор С.А. Навроцький. – К.: ННЦ ІАЕ, 2005. – 183 с.
11. Плиса В.Й. Страхування. Навч. посібн. - К.: Каравела, 2005. – 392 с.
12. Таркуцяк А.О. Страхові послуги: Навч. посіб. – К.: Вид-во Європ. Ун-ту, 2004. – 584 с.
13. Страхування: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. – К.: Знання, 2008. – 1019 с. (КНУ ім. Т. Шевченка 175 років).
|
|
|
14. Страхування: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. С.С. Осадець. – К.: КНЕУ, 2002. – 526 с.
15. Яворська Т.В. Страхові послуги. Навч. посіб. – К.: Знання, 2008. – 350 с.
Тема 1. Сутність, принципи і класифікація страхування
1. Необхідність страхового захисту, страховий фонд, їх зміст.
2. Історія виникнення та розвитку страхування.
3. Економічний зміст, основні поняття та функції страхування.
4. Принципи страхування.
5. Класифікація страхування.
Необхідність страхового захисту, страховий фонд, їх зміст
При реалізації ризику людство завжди намагалось здійснити певний захист. Великому тлумачний словник сучасної української мови трактує слово „захист" як заступництво, охорону, підтримку.
Необхідність відшкодування збитків після реалізації ризиків для забезпечення безперервного суспільного буття та процесу суспільного виробництва, для підтримання стабільного рівня життя та стабільності в економіці вимагає активної антиризикової діяльності, що проявляється у встановленні певних взаємовідносин між людьми з приводу компенсації, репресії та превенції наслідків настання страхових випадків. Саме такі відносини характеризують собою економічний термін „страховий захист".
|
|
|
Страховий захист - економічні відносини, пов'язані з попередженням, локалізацією руйнівних наслідків стихійних та інших лих, а також із безумовним відшкодуванням завданих збитків.
Матеріальним втіленням економічної категорії страхового захисту є страховий фонд - це сукупність виділених та зарезервованих запасів матеріальних благ, що призначенні для здійснення страхового захисту (не тільки компенсації, а й подолання наслідків реалізації страхового ризику). Може виступати як у натуральній, так і в грошовій формі.
За сучасними науково-теоретичними уявленнями страховий фонд - це частина вилученого НД і ВВП. В загальному обсязі страховий фонд вказує на розмір втрат, які мають місце в суспільстві в результаті збитків.
Існує декілька теорій страхового фонду. Вчений В. Шахов свідчить, що найбільш поширеними є Марксова та амортизаційна.
Зрозуміло, що фундаторами Марксової теорії страхового фонду є вчені політекономії К. Маркс (1818-1883) та Ф. Енгельс (1820-1895), прихильники - марксисти, відомий вчений, доктор юридичних наук, професор В. Райхер та інш. За Марксовою теорією, страховий фонд розглядається в розрізі суспільно-економічних відносин. Концепція страхового фонду К. Маркса ґрунтується на виробничому характері. Страховий фонд розглядається як фонд відшкодування відповідних втрат і руйнувань в засобах виробництва. Певне коло вчених та дослідників, наприклад, В. Шахов, свідчать, що за даною теорією джерелом створення страхового фонду є додана вартість. Проте, щоб уникнути суб'єктивного підходу до тлумачення джерела формування страхового фонду, розглянемо безпосередньо висловлення К. Маркса. За Марксом сукупний суспільний продукт розподіляється, по-перше, на відшкодування використаних засобів виробництва, по-друге, на додану вартість для розширеного відтворення, по-третє, на резервний або страховий фонд для страхування від нещасних випадків, стихійних лих і таке інше. Зазначений розподіл є економічною необхідністю, не піддається розрахункам на основі справедливості (Маркс К., Енгельс Ф. Соч. 2-е изд., т.19, с.17).
|
|
|
Отже, призначення страхового фонду не для споживання, не для накопичення, а для відшкодування збитків в результаті настання страхового випадку. У відповідності до такого підходу НД, головним чином, є джерелом розширеного відтворення, а механізм страхування дозволяє утримувати певний рівень виробничого розвитку. Тобто, можна підкреслити: страхування впливає на сталість економіки, на її стабілізацію. Однак, за даною теорією, стихійні лиха та несприятливі випадки рівносильні зносу, фізичному та моральному, оскільки вимивають національні надбання. Тому на практиці теоретичні погляди марксистів з приводу зазначеної концепції страхового фонду трансформувались в обґрунтування того, що витрати на формування даного фонду здійснюються за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства. За такою теоретичною позицією, витрати на страхування майна підприємств не входять до складу собівартості продукції, а розмір страхового платежу в планово-директивній економіці за радянських часів обмежувався 1 % від реалізованої продукції, що не відповідало рівню суспільно-необхідних витрат для відшкодування збитків і руйнувань в результаті настання об'єктивних страхових подій.
|
|
|
В останні роки вченими-екоіюмістами все більше уваги приділяється дослідженню амортизаційній теорії страхового фонду.
Фундаторами цієї теорії є німецькі вчені - економіст А. Ватер (1835-1917) та математик-логік Е. Шредер (1841-1902) прихильники - російський економіст-статистик В. Постніков (1844-1908), вчений-економіст С. Струмілін (1877-1977). У відповідності до їх вчення, джерелом створення страхового фонду є не збільшення вартості, а оновлення вартості капіталу, як і у випадку з амортизаційним фондом. Тільки масштабом оновлення частки вартості капіталу в амортизаційному фонді є перенесення зносу на готову продукцію, а у страховому фонді - міра ризику, якому піддається майно.
Прихильники амортизаційної теорії притримуються позиції віднесення витрат на страхування засобів виробництва до суспільне необхідних витрат. Тобто страховий фонд створюється за рахунок поступового перенесення частини вартості засобів на готову продукцію. Якби зазначена теорія отримала свій розвиток, то була б аргументована теза про включення витрат на страхування до собівартості продукції ще в 70-90-х роках минулого століття.
В сучасних умовах господарювання згідно ст. 140 Податкового кодексу України (розділ III. Податок на прибуток підприємств) при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення, а саме пп. 140.1.6. враховує будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів (у розмірі не більше 10 відсотків вартості виробництва національного фільму); екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; об'єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного чи комунального майна за умови, якщо це передбачено договором; фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, то застраховані збитки, яких зазнав такий платник податку у зв'язку з веденням господарської діяльності, включаються до його витрат за податковий період, в якому він зазнав збитків, а будь-які суми страхового відшкодування зазначених збитків включаються до доходів такого платника податку за податковий період їх отримання.
Наукова та суспільна практика розробила низку організаційних форм страхового фонду. В. Райхер обґрунтував троїсту систему страхових фондів антиризикового спрямування і в своїй класичній теорії розглянув методи організації цих фондів (рис. 1). Щодо умов функціонування економіки в Україні, можна виділити наступні форми страхового фонду (рис. 2).
 |
Рис. 1. Методи формування страхового фонду
 |
Рис. 2. Форми страхового фонду
Страховий фонд може формуватися:
1) за рахунок державних коштів, які використовуються за розпорядженням Уряду (централізовані фонди і резерви);
2) шляхом створення безпосередньо на підприємствах страхових резервів, які використовуються самим суб'єктом господарської діяльності - самострахування;
3) за рахунок внесків самих страхувальників, тобто клієнтів страхової компанії (страховий фонд страховика). Його мета - організація страхового захисту у відповідності до встановлених правил та умов страхування шляхом виплати страхових сум страхувальникам при настанні страхового випадку, а також реалізація економічних інтересів страховика в отриманні прибутку. В сучасних умовах зазначений страховий фонд формується тільки у грошовій формі та знімає суперечливість відносини між страхувальником та страховиком, хоча й залишає відмінності у пріоритетах. Так, для страхувальника страховий фонд - це, насамперед, гарант виконання зобов'язань страховика з організації страхового захисту, а потім вже існує зацікавленість у його кількісному зростанні.
Для страховика, навпаки, пріоритетним є те, що страховий фонд, насамперед, капітал, який може прирости, тобто принести прибуток, а на другому плані - засіб виконання зобов'язань перед страхувальниками з приводу страхових виплат.
Зазначене протиріччя вирішується застосуванням одного з основних діалектичних законів - єдності та боротьби протилежностей. Всі учасники страхових відносин повинні турбуватись в однаковій мірі про ефективне використання страхового фонду і з приводу його примноження, і з приводу виконання страхових зобов'язань.
Мета страхового фонду - відновлення ситуації, її стабілізація, але не покращення. Тому, значення страхового фонду полягає ще й в тому, що в ньому реалізуються певні економічні відносини процесу виробництва, він є фактором стабілізації економіки, сприяє економічному прогресу суспільства у якості джерела інвестицій в економіку.
До основних принципів функціонування страхового фонду можна віднести:
- комплексність (оптимальність, достатність);
- різноманітність організаційних форм;
- врахування специфіки галузей економіки та суб'єктів власності;
- державне регулювання.
В антиризиковій діяльності важливе значення має вибір оптимальної форми страхового фонду, виходячи з інтересів оптимальності та достатності, не загрожуючи економічній стабільності. При цьому за умови фінансування антиризикової діяльності в Україні спочатку використовують можливості фонду самострахування та інших форм покриття ризику, а далі доповнюють ці засоби використанням страхового захисту страховика. Такий підхід зумовлений тим, що критеріями ефективності страхового захисту є його загальність, повнота, реальність.
Отже, в будь-якому випадку вибір форми страхового фонду, способу страхового покриття та варіанту фінансування антиризикової діяльності залишається за суб'єктом господарювання. При цьому компенсаційна форма має ефективно поєднуватися з превентивною (попереджувальною). Тому, з огляду на "теорію ідеального страхування", страхове покриття вважається оптимальним, коли воно більше за очікувані збитки.
У підсумку можна зазначити, що економічні відносини, які пов'язані з організацією антиризикової діяльності, виражають поняття страхового захисту. Матеріальним втіленням страхового захисту є страховий фонд - сукупність виділених та зарезервованих запасів матеріальних благ, що призначенні для здійснення страхового захисту та реалізації економічних інтересів страховиків. Страховий фонд використовується з метою компенсації втрат, відшкодування збитків, здійснення превентивних заходів при настанні страхових випадків, тобто стабілізації ситуації, а також для отримання страховиком прибутку. Проте, безперечно, організація страхового захисту за допомогою страхового фонду ще не є страхуванням. Необхідними умовами страхування є:
- наявність ризику та його випадковий характер;
- розуміння небезпечного характеру події;
- можливість статистичного обліку небезпек;
- наявність та реалізація страхового інтересу у всіх учасників страхових відносин;
- наявність страхового фонду, який створюється за рахунок внесків страхувальників;
- існування страхових відносин.
2. Історія виникнення та розвитку страхування
| Роки | Події |
| 3 тис. pp. до н.е. | Перші колективні угоди: фінікійських купців - власників торгових суден про колективну компенсацію збитків при загибелі або ушкодженні судна; у Палестині - власників худоби, які перевозили вантажі, - на випадок її крадіжки або загибелі. |
| 970-931 pp. до н.е. | Єгипетські каменярі, які брали участь у спорудженні пірамід, заснували каси взаємодопомоги на користь своїх товаришів або їхніх родин у разі каліцтва або загибелі від нещасного випадку. |
| 916 р. до н.е. | На острові Родос було прийнято – ордонанс (правовий акт), в якому наведено систему розподілу збитку у випадку загальної морської аварії. |
| 900 р. н.е. | У Німеччині виникають перші гільдії пожежників, які створили систему страхування від вогню. |
| 18.07.1583 р. | У Лондоні укладено першу відому угоду про страхування життя. |
| 13.12.1771 р. | У лондонській кав'ярні Едварда Ллойда 79 купців підписали угоду про внесення кожним у Банк Англії визначених сум для здійснення страхових операцій. |
| 1.08.1778 р. | Було засновано «Гамбурзьке товариство притулку для старих», яке існувало на принципах розповсюдженого нині у багатьох країнах пенсійного страхування. |
| 1891 р. | У Львові було створено товариство взаємного страхування «Дністер». Страхуванню підлягали майно селян від вогню та с.-г. культури від граду. За 25 років своєї діяльності «Дністер» реалізував біля 4 млн. полісів. |
| 1911 р. | У Чернівцях було створено страхову організацію «Карпатія» - товариство взаємного страхування, яке здійснювало страхування життя та пенсій. |
| 28.11.1918 р. | Почалася історія Держстраху СРСР з декрету Раднаркому «Про організацію страхової справи в Російській Федерації». Усі приватні страхові компанії та товариства було ліквідовано, а здійснення страхування в усіх його видах і формах оголошувалося монополією держави. Держстрах СРСР було реорганізовано в Укрдержстрах, який пізніше перейменовано в Національну акціонерну страхову компанію «Оранта». |
Більшість розглянутих прикладів свідчать про одну й ту ж мету: забезпечення спільного відшкодування збитків від стихійних та інших небезпек кожного з учасників колективу за рахунок усіх його членів.
Економічний зміст, основні поняття та функції страхування
Страхування - одна з найбільш давніх історичних категорій суспільно-економічних відносин між людьми, невід'ємна частина виробничих відносин.
Спочатку поняття страхування пов'язувалось зі словом "страх". Тому досі вираз "страхування" вживається у значенні "підтримка", "гарантія успіху" тощо. В сучасних умовах цей термін найчастіше використовується в якості інструмента захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб, як елемент відшкодування матеріальних втрат при настанні страхового випадку.
Новий тлумачний словник української мови визначає слово „страхування” як “уберігати кого-, що- небудь від чогось небажаного, неприємного”.
Страхування як історична категорія відображає певні економічні відносини, які виникли та існували за стародавніх часів.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування" (від 04.10.2001 р.) визначається страхування як „вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян і юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів".
Економічна сутність страхування визначається двома основними механізмами, що закладені в страхуванні, а саме:
- ефект рідкісних подій, коли страховий випадок протягом певного періоду часу відбувається не у всіх учасників формування страхового фонду;
- ефект накопичення, коли страховий внесок завжди менший від страхової виплати, тому що страхові виплати видаються не одночасно, що враховується через дисконтуючий множник на інвестиційні прибутки страхової компанії.
Категорія страхування має характерні ознаки, зокрема:
- наявність розподільчих та перерозподільчих відносин;
- існування страхового ризику, тобто страхуванню властивий вірогідний характер відносин;
- формування страхового фонду за рахунок внесків його учасників;
- поєднання індивідуальних та групових страхових інтересів;
- солідарна відповідальність всіх страхувальників за втрати;
- замкнута розкладка суми страхового збитку;
- перерозподіл збитку в просторі та часі;
- повернення страхових платежів, що мобілізовані до страхового фонду;
- самоокупність страхової діяльності та отримання прибутку страховиком.
Як видно із зазначених ознак, страхування має риси економіки, фінансів, кредиту, підприємництва, але й принципові відмінності.
Страхування водночас є засобом залучення грошових ресурсів і способом відшкодування збитків. А у ринковій економіці страхування виступає, з одного боку, як фактор стабілізації економіки, як засіб захисту господарської діяльності та добробуту членів суспільства, з іншого боку, як вид діяльності, що приносить дохід.
Оскільки страхування відноситься до виду підприємницької діяльності, яку можуть здійснювати тільки юридичні особи відповідної організаційно-правової форми, що суворо передбачено чинним законодавством, то страхову діяльність можуть здійснювати юридичні особи у формі акціонерного, повного, командитного товариства і товариства з додатковою відповідальністю. Отже, страховиком (страховою компанією) може бути підприємство, створене у формі господарського товариства, крім товариства з обмеженою відповідальністю.
Суб'єктами страхових відносин, у відповідності до чинного законодавства, визнають фінансові установи, що створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств із додатковою відповідальністю, відповідно до Закону України "Про господарські товариства" (від 19.09.91р. №15-76-ХІІ), з урахуванням особливостей, передбачених Законом про страхування, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика має бути не менше трьох. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками - резидентами України. Окрім того, здійснення страхової діяльності в Україні підлягає ліцензуванню.
До суб'єктів страхування належать також страхувальники і застраховані особи. Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали зі страховиками договори страхування, або є страхувальниками в силу закону. Застраховані особи - треті особи, на користь яких страхувальники уклали договір зі страховиком і які можуть набувати прав і обов'язків страхувальника відповідно до договору страхування.
Предметом страхування виступає не страхова подія, а саме ризик, який може відбутися, а може й ні.
Окрім того, Закон України про страхування визначає предмет договору страхування як майнові інтереси, що не суперечать закону України та пов'язані з:
- життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);
- володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);
-відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).
Отже, категорія страхування розглядається з наступних, позицій:
- як вид економічних відносин (з різними характеристиками) з приводу формування та використання страхового фонду для відшкодування збитків;
- як спосіб розподілу ризиків;
- як спосіб задоволення потреб страхувальників;
- як вид бізнесу (підприємницької діяльності) з метою отримання прибутку;
- як спосіб покращення матеріального стану засновників та акціонерів;
- як джерело інвестицій в економіку держави;
- як фактор стабілізації економіки.
В кінцевому підсумку страхування є одним з економічних інструментів суспільства, стратегічним сектором економіки держави, економіки, яка з ринкової в умовах глобалізації переростає у фінансову, коли вартість, стає капіталом і здатна до накопичення та самозростання.
Отже, узагальнюючи погляди вчених та практиків, можна визначити страхування як певний вид економічних відносин з приводу організації страхового захисту за рахунок створення і використання страхового фонду й інших фондів та ресурсів страховика з метою стабілізації економіки, розподілу ризиків, задоволення потреб страхувальників та власників, здійснення підприємницької діяльності, інвестування в економіку країни тимчасово вільних коштів.
В страхуванні беруть участь, як мінімум, дві сторони: страхова організація, яка є страховиком і страхувальник - юридична особа або дієздатний громадянин, який уклав зі страховиком договір страхування або є страхувальником відповідно до законодавчих актів України.
Учасником страхових відносин може бути: застрахований - фізична особа, на користь якої укладений договір страхування в особистому страхуванні, і якому виплачується відшкодування у разі настання страхового випадку.
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 20; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!