Тема 6: Організація взаємодії, як функція менеджменту
Внутрішнє середовище організації та взаємозв'язок його елементів
Внутрішнє середовище організації – це сукупність елементів, які формують її довгострокову прибутковість (збитковість) і перебувають під безпосереднім контролем власників, керівників та персоналу організацій.
До основних елементів внутрішнього середовища організації відносяться:
Ø мета організації;
Ø організаційна структура;
Ø система технологій;
Ø кадровий склад і організаційна культура.
Ціль (мета) – це конкретний кінцевий стан або очікуваний результат діяльності організації.
Для того, щоб забезпечити досягнення цілей організації, необхідно відповідним чином координувати діяльність її елементів (підрозділів, окремих людей). Отже, зважаючи на поставлені цілі, організація вибудовує свою структуру.
Структура організації – це сукупність елементів і взаємозв'язків між ними, що дає змогу найефективніше перетворювати вхідні ресурси в завершальний продукт і досягати поставлених цілей.
Наступним елементом внутрішнього середовища організації, який впливає на побудову організаційної структури, є технологія.
Технологія – це спосіб перетворення вхідних елементів (матеріалів, сировини, інформації тощо) на вихідні (продукти, послуги).
Наступним елементом внутрішнього середовища без якого не може існувати жодна організація – це люди.Люди– найцінніша складова частина в менеджменті організації, адже завдяки кваліфікованим особистостям досягаються поставлені цілі.
|
|
|
Організаційна культура – це історично складені загальні традиції, цінності, переконання, формальні і неформальні правила поведінки адміністрації і персоналу, які витримали іспит часом.
Основним завданням менеджменту організацій є формування ефективного внутрішнього середовища, що дасть можливість ефективніше використовувати ресурси підприємства, своєчасно впроваджувати організаційні зміни, враховуючи динамічне зовнішнє середовище, впроваджувати інноваційні технології та приймати інноваційні рішення для завоювання конкурентних переваг на ринку.
Зовнішнє середовище організації
Зовнішнє середовище – це сукупність господарських суб'єктів, економічних, суспільних і природних умов, національних і міждержавних інституціональних структур та інших зовнішніх (відносно підприємства) умов і чинників, що діють у глобальному оточенні.
Зовнішнє середовище поділяють на середовище прямої та непрямої дії (рис. 1.6)
Рисунок 1.6 – Фактори зовнішнього середовища
Середовище прямого впливу на організацію – це середовище, яке включає елементи (споживачі, конкуренти, постачальники, державні органи, фінансово-кредитні установи та інші), що безпосередньо впливають на операції організації.
|
|
|
До найвагоміших факторів прямої дії належать Господарський Кодекс України, Цивільний Кодекс України, закони України про підприємництво, власність, охорону праці, захист прав споживачів.
Середовище непрямої діївизначає загальні перспективи розвитку, сприятливі чи несприятливі тенденції розвитку кон’юнктури ринку на віддалену перспективу. Виокремлюють такі фактори непрямого впливу.
Економічні, які змінюють час від часу загальний стан економіки, тенденції її розвитку.
Політичні чинники. Керівникам підприємства необхідно постійно враховувати політичну ситуацію в країні.
Соціокультурні чинники. Ці фактори формуються в рамках конкретного суспільства й відображають особливості основних поглядів, цінностей і норм поведінки людей.
Науково-технічні чинники. Керівництво організації повинно постійно стежити за відповідністю техніки.
Екологічні чинники.
Лекція 5 . Планування як функція менеджменту.
Термін «функція» у перекладі з латинської мови означає «здійснення, виконання».
Функції управління - є спеціалізованими видами різнорідних робіт, які можна розглядати, як з точки зору їх виконавців (конкретних працівників управлінського апарату), так із точки зору змісту процесу управління та характеру виконуваних робіт. У функціях менеджменту поєднуються принципи, методи й зміст управлінської діяльності.
|
|
|
Важливою проблемою теорії менеджменту є визначення переліку функцій управління. Публікації останніх років як вітчизняних, так і зарубіжних теоретиків твердять про доцільність виділення лише 4функцій: планування, організації, мотивації й контролю.
Процес управління виробництвом послуг на підприємствах готельно-ресторанного бізнесу вимагає планування цієї діяльності, організації роботи відповідних структур (відділів, служб, підрозділів, бюро), мотивації (стимулювання) працівників виробництва послуг, контролю результатів діяльності всіх структурних підрозділів.
| Функція планування виявляється у вирішенні двох питань: чітке визначення цілей діяльності організації й конкретних дій працівників організації на шляху їх досягнення.План являє собою складну соціально-економічну модель майбутнього становища організації. Підприємства готельно-ресторанного бізнесу формують єдиний план управління діяльністю. |
| Функція управління «організація» полягає у встановленні постійних та тимчасових взаємовідносин між підрозділами підприємства готельно-ресторанного бізнесу. |
| Функція мотивації - це процес спонукання учасників виробничого процесу до діяльності для досягнення особистих цілей і цілей підприємства в цілому.Функція мотивації передбачає створення й використання стимулів до ефективної взаємодії суб'єктів спільної діяльності. |
| Функція контролю. Поняття «контроль» (перевірка) як функція менеджменту виходить за межі поняття «контролювати». Вона передбачає активну діяльність менеджера в управлінні. |
4.Характеристика бізнес плану У ринковій економіці бізнес-план є робочим інструментом для діючих фірм, який використов у всіх сферах підприємництва.
|
|
|
Бізнес-план — це письм. документ, в якому викладено сутність підприємницької ідеї, шляхи її реалізації та охарактериз ринкові, виробничі, організ та фінансові аспекти майб. Бізнесу.
У бізнес-плані формулюються перспективи та поточні цілі реалізації ідеї, оцінюються сильні і слабкі сторони бізнесу.
Бізнес-план у ринковій системі господарювання виконує дві найважливіші функції:
1) зовнішню — ознайомити різних представників ділового світу із сутністю та основними аспектами реалізації конкретної підприємницької ідеї;
2) внутрішню (життєво важливу для діяльності самого підприємства)-опрацювати механізм самоорганізації, тобто цілісну, комплексну систему управління реалізацією підприємн проекту.
5. Стратегічне планування діяльності готельних підприємств.
Підприємства готельно-ресторанного сервісу, які функціонують на визначеному ринку (середовищі), надають різноманітні послуги й пропонують широкий асортимент продукції харчування, здійснюючи при цьому певні витрати, розмір яких залежить від потенціалу підприємства, організації управлінської, фінансової, правової діяльності, факторів зовнішнього й безпосереднього середовища. Значна роль у скороченні витрат належить організації стратегічного планування розвитку підприємства.
Суть організації стратегічного менеджменту на підприємствах готельно-ресторанного бізнесу полягає в створенні необхідних умов для стратегічного управління, планування, реалізації планів та контролю.
Стратегічне управління підприємств являє собою діяльність спрямовану на визначення сфери діяльності й досягнення довготермінових цілей в постійно змінних умовах навколишнього середовища.
Стратегічне планування - це передбачення характеру й шляхів розвитку макросистеми, тенденцій розвитку галузі та їх впливу на стан підприємства, перспектив і етапів його розвитку, а відтак визначення стратегії бізнесу на підприємстві.
Тема 6: Організація взаємодії, як функція менеджменту
Ефективність діяльності будь-якої організації суттєво залежить від того, як виконується функція організування. Організування - це вид управлінської діяльності, який спрямований на формування структури управління організацією, встановлення у ній системи зв'язків та відносин, що дає змогу ефективно працювати для досягнення поставлених цілей.
Структура управління організацією - це впорядкована сукупність взаємозв'язаних елементів, які перебувають у стійких відносинах між собою, забезпечуючи їхнє функціонування та розвиток як єдиного цілого. Елементами структури є окремі працівники, підрозділи, служби тощо.
Американці Т.Пітерс та Р.Уотермен розглядали організацію як єдність 7 основних змінних.
1) структура (structure); 2) стратегія (strategy); 3) система та процедури управління (systems); 4) спільні, тобто розділені усіма, цінностні настанови (shared values); 5) сукупність навичок (skills); 6) стиль керівництва (style); 7) склад робітників або система кадрів (staff).
"Структура управління організацією", або "організаційна структура управління" (ОСУ) - одне з ключових понять менеджменту, тісно зв'язане з метою, функціями, процесом управління, роботою менеджерів і розподілом між ними повноважень. В рамках цієї структури протікає весь управлінський процес
В структурі управління організацією розрізняються лінійні і функціональні зв'язки. Перші суть відношення з приводу прийняття і реалізації управлінських рішень і рухи інформації між так званими лінійними керівниками, які являються особами, що повністю відповідають за діяльність організації або її структурних підрозділів. Функціональні зв'язки спрягаються з тими або іншими функціями менеджменту.
Головні з цих принципів можуть бути сформульовані слідуючим чином.
1. Організаційна структура управління повинна передусім відбивати мету і завдання організації. 2. Слід передбачити оптимальний розподіл праці між органами управл і окремими робітниками. 3. Формування структури управління потрібно зв'язувати з визначенням повноважень і відповідальності кожного робітника і органу управління 4. Між функціями і обов'язками, з одного боку, і повноваженнями і відповідальністю з іншого. 5. Організаційна структура управління повинна бути адекватною соціально-культурним умовам
Найважливішими принципами управлінської діяльності є принципи централізації і децентралізації, які лежать в основі організаційних форм управління. Одним з принципів менеджменту є оптимальне поєднання централізації і децентралізації в управлінні.
Централізоване управління - процес, при якому глобальні команди, сигнали, що управляють, формуються в єдиному центрі управління і передаються з нього численним об'єктам управління. Така форма організації управління найчастіше використовується невеликими компаніями.
Децентрализованное управління - процес, при якому істотна кількість дій, що управляють, відносяться до цього об'єкту, виробляється самим об'єктом на основі самоврядування. Міра децентралізації управління обумовлюється мірою надання повноважень або прав ухвалення самостійних рішень керівником відділеннями. Делегування повноважень є складовою частиною децентралізації.
Лекція 7 . Мотивація як функція менеджменту
У практичному плані можна виділити такі основні функції управління персоналом:
- прогнозування ситуації на ринку праці та у власному колективі для вжиття поперед.заходів
- аналіз наявного кадрового потенціалу і планування його розвитку з урахуванням перспективи;
- мотивація персоналу, оцінка і навчання кадрів, сприяння адаптації працівників до нововведень.
Ф-ції управл персоналом тісно пов'язані між собою й утворю певну систему роботи з персоналом.
У теорії управління персоналом звичайно виділяють вісім основних функцій: планування потреб, добір, наймання, розвиток, орієнтація, просування по службі, оцінка і винагорода.
Система управління персоналом включає ряд стадій: формування, використання, стабілізацію і власне управління.
Змістовні теорії мотивації
Теорії потреб. Теорія мотивації досягнення успіхів. Теорія сподівань. Теорія справедливості
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 23; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!