Управління результативністю господарського потенціалу підприємства.
Лекція 10. Управління результативністю використання потенціалу підприємства.
1. Управління результативністю майнового потенціалу підприємства.
2. Управління результативністю господарського потенціалу підприємства.
3. Управління результативністю вартісного потенціалу підприємства.
Управління результативністю майнового потенціалу підприємства
Формування потенціалів підприємства є складним динамічним процесом, орієнтованим на максимальну взаємодію із зовнішнім середовищем і забезпечення високої якості реалізації їх чинників.
Тому, очевидно, що в основі аналізу рівня ефективності розвитку майнового потенціалу підприємства повинні лежати співвідношення темпів зміни показників наявності активів, їх окремих елементів та результативних ознак господарювання. Процеси і явища, які формують розвиток майнового потенціалу підприємства і дають можливість оцінити його конкурентоспроможність, визначаються такою системою показників як середньорічна вартість: активів (ТА), основних засобів і нематеріальних активів (ТО) та власного капіталу (ТК), а також інтервальними річними показниками чистого доходу (ТЧ), доданої вартості (ТД) і чистого прибутку (ТП). Про ефективність розвитку потенціалу підприємства і його поліпшення може свідчити наступна пропорція:
100% < ТА < ТО < ТК < ТЧ < ТД < ТП.
Перша нерівність (100% < ТА) показує, що підприємство нарощує вкладення фінансових ресурсів і розміщення їх в активах з метою збільшення обсягів господарської діяльності та нарощення власного потенціалу. Можна стверджувати, що саме рівень розвитку і динамізм інвестиційних процесів формують у сучасних умовах стратегічну основу сталого економічного зростання.
|
|
|
Друга нерівність (ТА < ТО)характеризує оновлення технічної бази господарської діяльності і забезпеченість підприємства основними засобами та нематеріальними активами як найважливішими факторами господарювання. Головною умовою забезпечення і підтримування протягом довгострокової перспективи стабільного розвитку підприємств є високий рівень інноваційного змісту формування основних засобів. Саме у такий спосіб приріст активів стає визначальним чинником ефективного розвитку діяльності підприємства.
Третя нерівність (ТО < ТК) формує оптимальну структуру джерел фінансових ресурсів, яка вважається одним з основних індикаторів фінансової стійкості. На найближчу перспективу підприємства України мають збільшувати власний капітал швидшими темпами, ніж приріст необоротних активів за рахунок чистого прибутку і амортизаційної політики.
|
|
|
Четверта нерівність (ТК < ТЧ) свідчить про те, що обсяги господарювання зростають швидше, ніж формування власних фінансових ресурсів і це забезпечується підвищенням інтенсивності використання ресурсів.
П’ята нерівність (ТЧ < ТД) забезпечується ефективним формуванням фінансових ресурсів для потреб всіх учасників господарської діяльності і свідчить про зменшення споживання виробничих запасів, робіт, послуг на одиницю створеного чистого доходу.
Шоста нерівність (ТД < ТП) означає, що у підприємства в структурі напрямів використання доданої вартості більшими темпами відбувається накопичення фінансових ресурсів у порівнянні з їх споживанням.
Якщо ці пропорції дотримуються, то це свідчить про динамічність розвитку підприємства і збільшення його економічного потенціалу.
Як приклад, для оцінки ефективності розвитку господарської діяльності підприємства, величини показників та їх пропорції в динаміці, що характеризують ресурсний, господарський і вартісний потенціал підприємства наведені в таблицях 1 і 2 та рис. 1.
Таблиця 1
Показники розвитку господарської діяльності та майнового потенціалу підприємства
(тис. грн.)
| Показники | Періоди | Середні темпи зміни показників
| |||||
| минулий | поточ-ний | плано-вий | прогноз-ний | ||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | ||
| Чисті доходи | 8100 | 8955 | 12169 | 17006 | 1,2805 | ||
| Додана вартість | 1075 | 1133 | 1304 | 1952 | 1,2200 | ||
| Чистий прибуток | 123 | 35 | 48 | 277 | 1,3108 | ||
| Середньорічна вартість: ü активів | 8266 | 9069 | 10066 | 11703 | 1,1229 | ||
| ü основних засобів і нематеріальних активів | 7021 | 7474 | 7992 | 8648 | 1,0719 | ||
| ü власного капіталу | 4357 | 4609 | 4904 | 5450 | 1,0775 | ||
| Чисті доходи на 1 грн. середньорічної вартості, коп.: | |||||||
| ü активів | |||||||
| ü основних засобів і нематеріальних активів | 115,37 | 119,82 | 152,24 | 196,65 | 1,1945 | ||
| ü власного капіталу | 185,91 | 194,29 | 248,14 | 312,04 | 1,1884 | ||
| Додана вартість на 1 грн. середньорічної вартості, коп.: | |||||||
| ü активів | 13,01 | 12,49 | 12,95 | 16,68 | 1,0864 | ||
| ü основних засобів і нематеріальних активів | 15,31 | 15,16 | 16,32 | 22,57 | 1,1381 | ||
| ü власного капіталу | 24,67 | 24,58 | 26,59 | 35,82 | 1,1324 | ||
| Чистий прибуток на 1 грн. (прибутковість), коп. | |||||||
| ü середньорічної вартості: | |||||||
| Ÿ активів | 1,49 | 0,39 | 0,48 | 2,37 | 1,1673 | ||
| Ÿ власного капіталу | 2,82 | 0,76 | 0,98 | 5,08 | 1,2168 | ||
| ü чистих доходів | 1,52 | 0,39 | 0,39 | 1,63 | 1,0236 | ||
| Додана вартість з 1 грн. чистих доходів, коп. | 13,27 | 12,65 | 10,72 | 11,48 | 0,9528 | ||
Таблиця 2
|
|
|
Інтенсивність розвитку господарської діяльності та майнового потенціалу підприємства
| Показники | Умовні позна-чення | Темпи зміни порівняно з попереднім періодом | ||
| поточний | плановий | прогнозний | ||
| Чисті доходи | Д | 1,106 | 1,359 | 1,397 |
| Додана вартість | В | 1,054 | 1,151 | 1,497 |
| Чистий прибуток | П | 0,285 | 1,371 | 5,771 |
| Середньорічна вартість | ||||
| ü активів | А | 1,097 | 1,110 | 1,163 |
| ü основних засобів і нематеріальних активів | О | 1,065 | 1,069 | 1,082 |
| ü власного капіталу | К | 1,058 | 1,064 | 1,111 |
Рис. 14.2.1. Пропорції показників для оцінки ефективності розвитку господарської діяльності та майнового потенціалу підприємства
Як свідчить аналіз даних табл. 1, діяльність суб’єкта господарювання при позитивній динаміці показників має певну невідповідність щодо впливу розміщених фінансових ресурсів на формування результативних показників – чистий дохід, додана вартість і чистий прибуток.
За таких умов пропорції показників (табл.2 і рис. 1), які є складовими оцінки ефективності розвитку потенціалу підприємства та виходячи з середніх темпів їх зміни, мали такий вигляд:
Поточний період:
100% < ТА (109,7) > ТО (106,5) > ТК (105,8) < ТЧ (110,6) >
> ТД (105,4) > ТП (28,5).
Плановий період:
100% < ТА (111,0) > ТО (106,9) > ТК (106,4) < ТЧ (135,9) >
> ТД (115,1) < ТП (137,1).
Прогнозний період:
100% < ТА (116,3) > ТО (108,2) < ТК (111,1) < ТЧ (139,7) <
< ТД (149,7) < ТП (577,1).
За середніми темпами зміни:
100% < ТА (112,3) > ТО (107,2) < ТК (107,8) < ТЧ (128,1) >
> ТД (122,0) > ТП (131,1).
В цих пропорціях підприємство не дотримується декількох найважливіших нерівностей.
По-перше, нерівність ТА > ТО свідчить, що фінансові ресурси розміщуються більшими темпами в оборотні активи, особливо найбільш негативний їх елемент – дебіторську заборгованість.
По-друге, нерівність ТЧ > ТД характеризує велику матеріаломісткість чистого доходу і динаміку її збільшення.
По-третє, нерівність ТА > ТК показує, що створені фінансові ресурси підприємство використовує у великих розмірах на споживання, а накопичення і розміщення фінансових ресурсів у активах здійснюється більшими темпами за рахунок залучених джерел фінансування в порівнянні з власними.
Найбільш динамічний і пропорційний розвиток діяльність підприємства буде мати в прогнозному періоді. Функціонування господарюючої системи проявляється через розвиток всіх напрямів її діяльності.
Управління результативністю господарського потенціалу підприємства.
Результативними показниками господарського потенціалу підприємства є абсолютні величини чистого прибутку і власного капіталу та відносна величина їх співвідношення – прибутковість власного капіталу. Для дослідження формування цих показників в системі ресурсного та господарського потенціалу можна використати модель DuPont.
В моделі DuPont використовуються наступні показники:
1. Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) є результатом господарського потенціалу і визначається шляхом вирахування з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відповідних податків і зборів.
2. Витрати як зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів формуються від використання ресурсів на створення об’єктів діяльності підприємства, які забезпечують надходження чистого доходу.
3. Власний капітал є величиною, яка формує вартісний потенціал підприємства.
4. Зобов'язання - заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів і потенціалу підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.
5. Чистий прибуток (збиток) розраховується як алгебраїчна різниця між господарським потенціалом підприємства за чистим доходом і витратами ресурсів на його формування.
6. Активи - ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, формують майновий потенціал, використання якого, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому.
7. Прибутковість чистого доходу - це рівень генерування чистим доходом чистого прибутку. Цей показник визначається відношенням чистого прибутку як якісного показника господарського потенціалу до його абсолютного показника – чистого доходу. Показник є обґрунтованим критерієм якісної оцінки господарського потенціалу.
8. Завантаженість активів характеризує величину чистого доходу, що може бути генерований вартісною одиницею активів. Він показує, наскільки ефективно використовуються активи або скільки разів сумарний капітал обертається на підприємстві. Оборотність активів визначається відношенням обсягу чистого доходу до середньорічної вартості (первісної, балансової) активів. Щоб максимізувати цей показник необхідно мінімізувати поточні і постійні активи та максимізувати господарський потенціал.
9. Прибутковість (рентабельність) активів характеризує узагальнений результат діяльності підприємства, показує частку відтворення, яка генерується середньорічною вартістю активів, що використовуються в господарській діяльності. Цей показник дозволяє контролювати ефективність господарювання і показує рівень якісного результату господарського потенціалу на вартісну одиницю майнового потенціалу.
10. Загальна залежність активів (майнового потенціалу) – характеризується відношенням середньорічної вартості активів до середньорічної вартості власного капіталу.
Показник визначає межу, до якої може бути покращена діяльність підприємства за рахунок залучених фінансових ресурсів. Основним критерієм оцінки ефективності загальної залежності активів є вартість залучених ресурсів. Якщо вартість нижча показника рентабельності активів, то збільшення долі залучених ресурсів у структурі постійного капіталу призводить до зростання показника рентабельності власного капіталу і навпаки, якщо рівень вартості вище рентабельності активів, то збільшення долі залучених зобов’язань у структурі капіталу призводить до зниження рентабельності власного капіталу.
Збільшення частки позикових коштів супроводжується підвищенням ризику втрати підприємством фінансової незалежності.
З огляду на цей ризик у процесі аналізу необхідно визначати і регулювати рівень залежності майнового потенціалу, з'ясувати на скільки відсотків зміниться рентабельність власного капіталу при зміні чистого прибутку на 1% за умов різних часток позикового капіталу в пасивах підприємства.
Дія рівня залежності майнового потенціалу полягає в тому, що незначні зміни чистого прибутку можуть спричинити істотні зміни рентабельності власного капіталу.
Слід, зважати також на зворотній напрямок дії показника залежності активів. При незначному зменшенні чистого прибутку рентабельність власного капіталу істотно знизиться на підприємстві з високою залежністю активів і несуттєво - з низькою.
Залежність активів відображає потенційні можливості підприємства впливати на темпи зміни чистого прибутку шляхом зміни господарського потенціалу та структури власного і позикового капіталу.
Ефект рівня залежності активів показує, на скільки відсотків підвищується рентабельність власного капіталу підприємства за рахунок залучення в господарський оборот позикового капіталу, незважаючи на його платний характер. Нарощення фінансової рентабельності (тобто рентабельності власного капіталу) може мати місце лише у випадку, коли економічна рентабельність використання всього інвестованого капіталу більша від середнього рівня фінансових витрат, пов'язаних із залученням позикових коштів.
11. Прибутковість (рентабельність) власного капіталу є найбільш важливим показником з точки зору власників підприємства, характеризує частину чистого прибутку, яка припадає на середньорічну величину власного капіталу.
З представленої моделі видно, що рентабельність власного капіталу залежить від 3 чинників: рентабельність чистого доходу, завантаженість активів і структура джерел коштів, авансованих в дане підприємство. Істотність виділених чинників з позиції поточного управління пояснюється тим, що вони в певному значенні узагальнюють всі сторони потенціалу підприємства, його статику і динаміку і, зокрема, показники: перший чинник узагальнює якість господарського потенціалу, другий – майновий потенціал, третій – фінансові ресурси.
Необхідно додати, що цим чинникам властива специфіка діяльності підприємства, наприклад, в капіталомістких господарюючих системах показник капіталовіддачі, як правило, має невисоке значення, а рентабельність може бути відносно високою. Високе значення залежності активів можуть дозволити собі підприємства, які мають стабільне і прогнозоване надходження грошей або велику частку ліквідних активів (підприємства торгівлі).
Показник рентабельності власного капіталу має свої особливості:
ü по-перше, він визначається поточною результативністю господарського потенціалу, отже вірогідний ефект довгострокових інвестицій, що плануються не відображає;
ü по-друге, він є індикатором ризикованості бізнесу, тобто його високе значення може триматися протягом тривалого періоду часу, але містити прихований ризик для власників і кредиторів;
ü по-третє, чисельник показника (чистий прибуток) – динамічний, відображає результати діяльності і рівень цін, що склалися в минулому періоді, а знаменник (середньорічний власний капітал) - складався протягом ряду років, тобто його балансова оцінка може дуже відрізнятися від ринкової оцінки.
Таким чином, рентабельність власного капіталу значною мірою залежить від умілого маневрування величиною ефекту залежності активів. До певного моменту підвищити ефект залежності активів можна екстенсивно за рахунок збільшення частки позикових коштів. Але при цьому потрібно враховувати такі правила фінансового менеджменту:
1. Не можна надмірно збільшувати частку позикових коштів у структурі капіталу, оскільки при цьому значно підвищується ризик втрати фінансової стійкості, і будь-які затримки у виробничому процесі або несприятливі зміни ринкової кон'юнктури (на ринках кредитних ресурсів, готової продукції, сировини тощо) можуть призвести до значного від'ємного значення ефекту залежності активів.
2. Регулювати величину позикових фінансових ресурсів можна лише залежно від значення диференціала (різниця між економічною рентабельністю активів та середньою розрахунковою ставкою відсотку по позикових коштах). Більші можливості для нарощення позикового капіталу мають ті підприємства, у яких значний запас диференціала. Але при цьому потрібно пам'ятати, що зміна рівня залучених фінансових ресурсів в свою чергу впливає і на величину диференціала. Чим більше залучених ресурсів, тим дорожче будуть коштувати вони для підприємства за рахунок включення до їх вартості витрат за ризик.
3. Підприємство завжди повинно залишати певний резерв позикової місткості, щоб у разі необхідності мати змогу покрити потребу у фінансових ресурсах за рахунок нових залучених зобов’язань і при цьому не змінити знак диференціала з "+" на "-". Досвідчені фінансові менеджери намагаються маневрувати у межах оптимального діапазону частки позикових коштів у структурі капіталу (від 30 до 50 %). Як свідчить досвід високорозвинутих країн, найкраще підтримувати частку позикового капіталу на рівні 40 % (що відповідає значенню залежності активів 0,67), оскільки у цьому випадку ринок найкраще оцінює власний і статутний капітали підприємства.
4. Показник сили дії залежності активів характеризує фінансовий ризик, пов'язаний зі структурою капіталу. Чим більше значення цього показника, тим більший ризик неповернення зобов’язань з процентами для позичальників та ризик невиплати дивідендів для власників. Ситуація ще більше ускладнюється, коли одночасно підвищується комерційний ризик, тобто ризик недоотримання чистого прибутку від діяльності підприємства.
5. Виділення у складі загального ризику власників капіталу комерційного та фінансового ризиків має принципове значення при обґрунтуванні оптимальної структури капіталу. В цьому випадку комерційний ризик розглядається як ризик не гарантованості фінансового результату (чистого прибутку) при 100% фінансуванні майнового потенціалу за рахунок власного капіталу.
Отже, модель DuPont– це ефективний інструмент управління ресурсним, господарським і вартісним потенціалами підприємства. Її адаптований алгоритм для підприємств України наведено на рис. 2.
На основі моделі DuPont можливо визначити елементи господарської діяльності, які створюють позитивні та негативні передумови для формування, накопичення та використання ресурсного, господарського і вартісного потенціалів підприємства (табл. 3, рис. 3).
Таблиця 3
Розрахункові показники діяльності підприємства для побудови моделі DuPont
| Показники | Алгоритм розрахунку | Періоди | |||
| минулий | поточ-ний | прогноз-ний | |||
| 1. Обсяг господарської діяльності за витратами (валова продукція), тис.грн. | 1 | 35865,5 | 33055,3 | 25402,1 | |
| 2. Чистий дохід (господарський потенціал), тис.грн. | 2 | 36848,6 | 34959,1 | 27172,2 | |
| 3. Ціна за одиницю продукції (витрат), грн. | 3=2/1 | 1,0274110 | 1,0575962 | 1,0696840 | |
| 4. Змінні витрати , тис.грн. | 4 | 33502,8 | 27722,1 | 22060,3 | |
| 5. Змінні витрати на 1 грн. чистого доходу, грн. | 5=4/2 | 0,9092013 | 0,7929854 | 0,8118698 | |
| 6. Постійні витрати, тис.грн. | 6 | 2362,7 | 5333,2 | 3341,8 | |
| 7. Витрати - всього, тис.грн. | 7=4+6=1 | 35865,5 | 33055,3 | 25402,1 | |
| 8. Чистий прибуток, тис.грн. | 8=2-7 | 983,1 | 1903,9 | 1770,1 | |
| 9. Прибутковість (рентабельність) чистого доходу, коп. (%) | 9=8/2*100 | 2,74 | 5,76 | 6,97 | |
| 10. Прибутковість (рентабельність) активів, коп. (%) | 10=8/13*100 | 8,83 | 12,36 | 14,28 | |
| 11. Завантаження активів, грн. | 11=2/13 | 3,3 | 2,3 | 2,2 | |
| 12. Прибутковість (рентабельність) власного капіталу, коп. (%) | 12=8/19*100 | 13,61 | 18,24 | 20,58 | |
| 13. Активи (майновий потенціал), тис.грн. | 13=14+15+16+17 | 11133,6 | 15399,2 | 12398,4 | |
| 14. Необоротні активи, тис.грн. | 14 | 6035,4 | 9320,1 | 7114,6 | |
| 15. Дебіторська заборгованість, тис.грн. | 15 | 3594,7 | 3484,4 | 3484,1 | |
| 16. Запаси, тис.грн. | 16 | 1175,5 | 2266,1 | 1469,1 | |
| 17. Грошові кошти, тис.грн. | 17 | 328,0 | 328,6 | 330,7 | |
| 18. Фінансові ресурси, тис. грн. | 18=13 | 11133,6 | 11389,7 | 12398,4 | |
| 19. Власний капітал (вартісний потенціал), тис.грн. | 19 | 7223,8 | 10437,8 | 8600,8 | |
| 20. Зобов’язання, тис.грн. | 20=13-19 | 3909,8 | 4961,4 | 3797,6 | |
| 21. Загальна залежність активів | 21=18/19 | 1,5 | 1,5 | 1,4 | |
| 22. Загальна залежність активів (рекомендоване значення) | 2,5 | 2,5 | 2,5 | ||
Рис. 2. Адаптована модель DuPont для ефективного управління потенціалом підприємства
Рис. 3. Оцінка рівня ефективності управління потенціалом підприємства
На рівні підприємства високий показник рентабельності власного капіталу забезпечує стабільне його зростання. На загальнодержавному рівні даний показник сприяє залученню інвестицій за окремими видами економічної діяльності, зростанню національного багатства, валового національного продукту, а також збільшенню зайнятості населення.
Рівень господарського потенціалу підприємства також залежить від ефективного використання елементів ресурсного потенціалу (природних об’єктів, майна, персоналу і системи управління).
Серед природних об’єктів найбільший вплив на ресурсний потенціал мають земельні ділянки, які використовуються для розміщення підприємств. Визначальними факторами, які формують даний потенціал є:
· правильна геометрична форма земельної ділянки;
· наявність під’їзних колій, які з’єднують об'єкт із системою трас і автомагістралей, а також паркувальних майданчиків навколо земельної ділянки;
· близькість до залізничних станцій, аеропортів, морських/річкових портів (залежно від специфіки перевезення вантажів);
· можливість підключення до існуючих інженерних мереж і комунікацій;
· забезпечення суб’єкта господарювання, який знаходиться на земельній ділянці доступними виробничими запасами, послугами і роботами для здійснення діяльності;
· наявність в необхідних обсягах постачальників, покупців та кваліфікованої робочої сили довкола суб’єкта господарювання на певній земельній ділянці;
· стабільність ґрунту ділянки, відсутність ґрунтових вод і токсичних речовин, необхідна несуча здатність ґрунту (здатність витримувати вагу конструкції на передбачуваній глибині фундаменту);
· рівнинний рельєф місцевості;
· вплив екологічних чинників на навколишнє середовище та суб’єкт господарювання;
· розташування поряд з органами місцевого самоврядування або державної влади;
· реалізація можливостей здійснення кластерної побудови господарської діяльності;
· наявність оптимальної соціальної інфраструктури (тобто комплексу галузей, які безпосередньо пов'язані зі створенням загальних умов для відтворення робочої сили і забезпеченням нормальної життєдіяльності людей. Ця сфера охоплює освіту, охорону здоров'я, житлово-комунальне господарство, пасажирський транспорт і зв'язок, культуру, побутове обслуговування).
Методика оцінки впливу на потенціал підприємства майнових об’єктів та персоналу обґрунтовано в попередніх лекціях..
Щодо впливу на величину ресурсного, господарського і вартісного потенціалів підприємства системи управління, то її діяльність створює витрати, а результатом є приріст потенціалу. До показників, що дозволяють аналізувати ефективність системи управління відносяться: величина адміністративних витрат, чистий дохід, валовий прибуток, прибуток від господарської діяльності, чистий прибуток, приріст ринкової вартості власного капіталу, фонд оплати праці, додана вартість.
Ефективність системи управління характеризується відносними показниками співвідношення адміністративних витрат та величиною елементів господарського і вартісного потенціалів.
Покриття затрат на потенціал системи управління характеризує величину результативного показника, яка створюється 1 грн., що формує адміністративні витрати.
Окупність адміністративних витрат визначає їх величину на формування 1 грн. результативних показників.
Система управління підприємством потребує поліпшення якості щодо забезпечення ефективності використання потенціалу природних об’єктів, майна і персоналу.
Якість управлінського рішення визначає кінцеві результати. Управлінські рішення – це, власне, відповіді на запитання, в які строки, з витратою яких сил і коштів, в якому порядку, за якого розподілу обов’язків, прав і відповідальності, за якої організації контролю, з якими результатами має здійснюватися управлінський вплив.
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 19; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!