Емісія корпоративних облігацій
Корпоративні облігації характеризуються як цінні папери з гарантованою та стабільною виплатою доходу, що є однією з їх суттєвих переваг над банківськими депозитами та кредитами, яка має забезпечувати стабільність і надійність для емітентів та інвесторів. ТНК за рахунок облігацій можуть акумулювати необхідні кошти не лише для вирішення тимчасових проблем, а й для впровадження довгострокових програм.
Говорячи про облігації, необхідно зазначити, що цей спосіб залучення додаткових фінансових коштів має свої певні переваги: переваги випуску корпоративних облігацій для самого емітента і переваги для інвесторів, які вкладають свої кошти в цей вид цінних паперів.
До переваг для емітента відносяться: емісія облігацій не впливає на структуру власного капіталу і не призводить до втрати контролю над підприємством; кошти залучаються на довготерміновий період під невисокі, порівняно з банківськими, проценти; податкові переваги (проценти за облігаціями зараховують на зменшення оподатковуваного доходу); залучені кошти за допомогою випуску облігацій не підлягають оподаткуванню; відсутня обов'язкова вимога про надання застави (забезпечення); розмір обсягу емісії облігацій значно перевищує розмір кредиту; можуть розміщуватися серед необмеженого кола інвесторів, що робить їх більш ліквідними; створення позитивної публічної кредитної історії та зростання iмiджу компанії через вдалі розміщення та погашення облiгацiй, що дозволяють здешевити наступні запозичення на зовнішньому ринку капіталу.
|
|
|
У Таблиці 3 наведено порівняння основних переваг емісії та обігу акцій та облігацій.
Таблиця 3
Порівняльна характеристика емісії та обігу акцій та облігацій
| Акції | Облігації | |
| 1 | 2 | |
| Переваги емісії | – безстроковість фінансування за допомогою акцій; – зростання власного капіталу крупних пакетів акцій; – покращення співвідношення власних і залучених коштів; залежність розмірів виплачуваних дивідендів від результату діяльності корпорації. | – збереження структури управління капіталом; – відносно низькі витрати на випуск. |
| 1 | 2 | |
| Недоліки емісії | – відносно високі витрати на випуск; – можливість скуповування; – зниження дивідендів із зменшенням ділової активності | – повернення вкладу в капітал в обумовлений термін; – погіршення співвідношення власних та залучених коштів; – виплата фіксованих процентів при погіршенні результатів діяльності. |
| Переваги обігу | – отримання високих доходів у сприятливі для ділової активності роки; – із збільшенням курсу можливі високі дивіденди від перепродажу акцій; – купівля акцій забезпечує певний захист від інфляції. | – забезпечення фіксованого доходу; – відсутність ризику втрат через зниження курсової вартості; – отримання додаткового прибутку при довгостроковому продажу в умовах зниження банківського проценту. |
| Недоліки обігу | – великий ризик втрати через зниження курсової вартості; – зниження доходів при послабленні ділової активності | – високий рівень гарантій; – втрати в разі передчасного продажу при зниженні вартості; – знецінення вкладень коштів в результаті інфляції. |
Підсумовуючи вищевикладене, ми прийшли до висновку, що основними способами емісії ЦП є первинне та вторинне розміщення. Саме первинне розміщення цінних паперів визначається як законами, так і традиціями країни.
|
|
|
У практиці країн з розвиненою ринковою економікою корпорації використовують два основні методи розміщення первинних емісій: публічне, або відкрите, розміщення і приватне з переважанням першого.
Публічне розміщення, тобто пропонування цінних паперів широкій публіці, здійснюється через численних інституційних посередників; корпорація може також розміщувати свої цінні папери за допомогою оголошення в пресі, не звертаючись до посередництва. Особливість публічного розміщення полягає в тому, що цінні папери продаються необмеженій кількості учасників. За приватного розміщення цінних паперів весь їх випуск продається «в одні руки» – великому посереднику-андеррайтеру (underwriter), що гарантує розміщення всієї нової емісії. Андеррайтерами звичайно є інвестиційні банки і фінансові інституції інвестиційного типу. З погляду корпорації-емітента кожний з методів має свої переваги і недоліки. У публічного розміщення є низка переваг:
|
|
|
По-перше, маючи великий вибір посередників і ринків, корпорація може розмістити цінні папери на значні суми.
По-друге, відкрита підписка підвищує авторитет корпорації на ринках товарів і послуг.
По-третє, інвестори, зацікавлені в диверсифікації своїх портфелів, віддають перевагу публічній підписці і тим самим сприяють швидшому розміщенню.
По-четверте, корпорації, що ведуть політику поглинання і злиття, використовують відкритий ринок, тобто публічний продаж цінних паперів у своїх цілях.
Публічне розміщення має також недоліки.
|
|
|
По-перше, у США, наприклад, корпорація, подаючи документи у Комісію по цінним паперам і біржам США (надалі за текстом – КЦПБ, SEC), повинна сповна розкрити не тільки свою фінансову інформацію, а й плани розвитку.
По-друге, корпорації відчувають чималий тиск великих інституційних інвесторів із приводу відображення у квартальних звітах збільшення доходів на одну акцію. Нерідко це завдає шкоди довгостроковим програмам корпорації.
По-третє, публічний продаж випуску обходиться набагато дорожче приватного розміщення. Емітент оплачує не тільки процес розміщення, а й різні комісійні платежі.
При цьому і приватне розміщення має свої недоліки і переваги перед відкритою формою. Переваги полягають у такому. По-перше, корпорація уникає реєстрації нового випуску в КЦПБ, підготування до якої потребує часу і значної суми грошей. Корпорації зазнають значних втрат, пов’язаних зі сплатою комісійних КЦПБ. По-друге, відхід від реєстрації сприяє збереженню комерційної таємниці. Одним із документів, який КЦПБ вимагає від емітента, є плани економічного і фінансового розвитку. Це положення неприйнятне для інноваційних корпорацій, військово-промислового комплексу. По-третє, андеррайтери купують весь випуск цінних паперів і, таким чином, беруть на себе ризик розміщення емісії. Основний недолік приватного розміщення полягає в тому, що емітент потрапляє у певну фінансову залежність від інвестиційних банків-андеррайтерів. Виконуючи вимоги, які висуває до них КЦПБ, емітенти також дають пояснення щодо фінансової звітності. Фінансові аналітики андеррайтерів уважно вивчають всю інформацію про своїх клієнтів.
На основі вище викладеного, ми можемо стверджувати, що компанія-емітент цінних паперів має широкий вибір серед різноманітних видів фінансових інструментів та методів їх емісії, які можуть бути використанні з метою залучення додаткового фінансування. Але слід відзначити, що кожний інструмент перед його застосуванням потребує детального вивчення та аналізу його впливу на фінансові показники компанії, оскільки його випуск та обслуговування потребує різних фінансових затрат.
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 23; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!