Інвестиційна діяльність населення

 

Фінанси населення за джерелами формування належать до сфери споживання, але завжди від споживання у населення залишається

частина коштів, що спрямовуються на заощадження, тобто нагромад­жуються. Частина доходу домогосподарства, що не використовується на купівлю товарів і оплату послуг, а також на сплату податків, нази­вається заощадженнями.

     Найпоширенішою формою заощаджень є використання частини доходу або для створення нагромаджень у вигляді готівки чи вкладів в ощадних банках, або для придбання цінних паперів.

     У США економісти вважають, що виплата сімейними госпо­дарствами боргів так само є нагромадженнями, оскільки гроші, що виплачуються на погашення боргу, не спрямовуються ні на споживан­ня, ні на сплату податків. Зауважимо, що не всі домогосподарства належать до категорії тих, що заощаджують. Наприклад, молоді сім'ї за рахунок позик витрачають набагато більше, ніж заробляють, щоб придбати деякі дорогі товари і оплатити послуги, такі, наприклад, як житло і освіта.

 Пенсіонери так само схильні витрачати більше коштів, але за рахунок вилучення засобів, нагромаджених у результаті заощаджень. Однак від'ємне значення заощаджень сімейних госпо­дарств такого типу перекривається додатним значенням заощаджень сімейних господарств, що складаються з осіб з високими доходами і стабільною кар'єрою.

Вільні кошти, що залишаються після всіх витрат на придбання матеріальних благ, оплату послуг та духовний розвиток, населення використовує:

- як резервний фонд у вигляді простого грошового нагромадження без інвестування;

- як інвестиційний фонд для отримання додаткового доходу його власником.

Вибір виду інвестування вільних фінансових ресурсів населення залежить від законодавчих передумов розширення підприємництва у країні й стану фінансового ринку (у тому числі фондового).

Інвестиції населення здійснює: у засоби виробництва для індивідуальної підприємницької діяль­ності в межах законодавства про підприємництво; у цінні папери з метою отримання дивідендів за акціями або доходу за облігаціями; у банківські депозити (вклади) та ощадні сертифікати; у валютні ресурси.

Вибір між вкладеннями в цінні папери і банківські депозити грунтується на стандартному підході: за відсутності інфляції обирається варіант найбільшої дохідності шляхом порівняння банківського відсотка за вкладами і розміру дивідендів за цінними паперами. В умовах інфляції населення переважно обирає інвестування у валютні ресурси.

 

Тема 20. Державні цільові фонди

1. Державні цільові фонди: суть, необхідність та значення.

2. Пенсійний фонд України: джерела формування та напрями використання коштів.

3. Фонд соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності: фінансові аспекти діяльності.

4. Джерела коштів Фонду соціального страхування на випадок безробіття та напрями їх використання.

5. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань: джерела формування та напрями використання коштів.

 

Державні цільові фонди: суть, необхідність та значення

     Державні цільові фонди - це фонди грошових коштів, які мають цільове призначення і знаходяться в розпорядженні центральних та місцевих органів влади. Державні цільові фонди є однією з ланок загальнодержавних фінансів, порядок Їх формування і функціонування регламентується відповідними законодавчими актами.

     У сучасних умовах розвитку незалежної України роль державних цільових фондів значно зростає. Їх існування є необхідним і доцільним, оскільки сприяє здійсненню ефективного контролю за цільовим використанням коштів.

     Державні цільові фонди можуть утворюватися шляхом:

- відокремлення із Державного бюджету окремих видатків, що мають велике значення для держави;

- формування спеціальних фондів із самостійними джерелами доходів.

     Джерелом формування державних цільових фондів є валовий внутрішній продукт країни.

 А мобілізація коштів здійснюється через:

- спеціальні збори (переважно обов'язкові);

- добровільні внески і пожертвування;

- позики;

- кредити;

- направлення коштів із бюджету.

     Залежно від рівня, на якому утворюються державні цільові фонди, вони можуть бути:

- державними;

- місцевими.

     Залежно від терміну дії державні цільові фонди поділяються на:

- постійні;

- тимчасові.

     Залежно від напрямків використання коштів розрізняють фонди:

- соціальні;

- економічні;

- науково-дослідні;

- страхові;

- міждержавні тощо.

     До економічних державних цільових фондів відносять: Український фонд підтримки підприємництва, Український державний фонд підтримки селянських (фермерських) господарств тощо.

     До соціальних фондів в Україні належать: Пенсійний фонд, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонд соціального захисту інвалідів тощо.

     До науково-дослідних фондів належить Державний інноваційний фонд.

     В Україні найбільшими за обсягом та найвагомішими за значенням є соціальні фонди.

     В умовах переходу до ринкових відносин відбувається різка поляризація доходів та рівня життя окремих категорій населення. Наявність певних груп громадян, низький рівень матеріального забезпечення яких пов'язаний з незалежними від їхніх зусиль причинами (кризові явища в економіці, стан здоров'я, вік, втрата роботи, збільшення утриманців тощо), зумовлює необхідність формування механізму соціального захисту населення.

     Загально обов' язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків, надання бюджетних коштів та інших джерел згідно з діючим законодавством України.

     Основними видами загально - обов'язкового державного соціального страхування є:

- пенсійне страхування;

- страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

- страхування на випадок безробіття;

- страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

     Кожен із державних цільових фондів має закріплені доходи та видатки і відповідну систему управління.

 

2. Пенсійний фонд України: джерела формування та
напрями використання коштів

 

     Пенсійний фонд України був створений у 1991 році. Головними завданнями фонду є:

- пенсійне забезпечення населення;

- фінансування програм підтримки пенсіонерів та інвалідів;

- міжнародне співробітництво з проблем пенсійного забезпечення тощо.

     Джерелами утворення Пенсійного фонду України є:

- обов'язкові внески суб'єктів господарювання і громадян;

- кошти Державного бюджету України, призначені для виплати пенсій військовослужбовцям;

- добровільні внески і пожертвування;

- інші надходження.

     Суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, їх об'єднання, філії, відділення, бюджетні, громадські та інші установи і організації, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності - перераховують в Пенсійний фонд збори на обов' язкове державне пенсійне страхування в розмірі 32% від фактичних витрат на оплату праці.

     Кошти, акумульовані у Пенсійному фонді України, спрямовуються на:

- виплату пенсій (трудових і соціальних);

- виплату пенсій військовослужбовцям;

- виплату допомог на поховання непрацюючих пенсіонерів;

- реалізацію державних та регіональних програм соціальної підтримки пенсіонерів,

 інвалідів та інших категорій гро­мадян, що потребують допомоги;

- організацію та проведення роз'яснювальної роботи;

- забезпечення поточної діяльності та утримання органів Пенсійного фонду тощо.

     Пенсійний фонд України є найбільшим позабюджетним цільовим фондом. У своїй діяльності Пенсійний фонд керується законодавчими і нормативними актами, які окреслюють його завдання та функції, зокрема збирання і акумуляцію обов'язкових страхових внесків, призначених для пенсійного забезпечення й виплат допомоги, і їх виплати, у тому числі пенсій відповідно до законів України про пенсійне забезпечення та про статус і соціальний захист гpомадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсій військовослужбовцям і працівникам органів внутрішніх справ, допомоги на дітей та інших витрат, які згідно з чинним законодавством фінансуються за рахунок Пенсійного фонду, а також перевірку правильності їх призначення і виплат.

     Пенсійний фонд також бере участь у фінансуванні державних і регіональних проrpам соціальної підтримки пенсіонерів й організовує міжнародне співробітництво у сфері пенсійного забезпечення.

     Пенсійний фонд розробляє проект кошторису (бюджету), складає звіт про його виконання і разом з відділом соціального страхування Міністерства праці України подає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо тарифів внесків у державне соціальне страхування з урахуванням необхідних виплат на пенсії, допомоги та інші витрати, що здійснюються за рахунок коштів соціального страхування, а також бере участь у підготовці пропозицій щодо вдосконалення законодавства у розробці проектів нормативних актів з цих питань.

     Пенсійний фонд має 27 територіальних відділень, включаючи ті, що розміщені в містах і районах та взаємодіють з органами влади і управління, підприємствами та установами.

     У межах чинного законодавства України Пенсійному фонду та його органам на місцях надано право отримувати від підприємств, установ і організацій, а також громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність, інформацію й документи щодо нарахування і сплати обов' язкових страхових платежів до Пенсійного фонду, перевіряти їх, вимагати від юридичних і фізичних осіб усунення порушень законодавства щодо сплати внесків і використання коштів Пенсійного фонду, одержувати від органів державної виконавчої влади інформацію для виконання своїх функцій; стягувати у безперечному порядку не внесені до Фонду обов'язкові страхові внески разом з нарахованою пенею та застосовувати інші фінансові санкції; перевіряти правильність призначення й виплати пенсій і допомоги, витрачання коштів Фонду і здійснення інших заходів, додержання порядку сплати обов'язкових страхових внесків до Пенсійного фонду та інших платежів.     

     Пенсійний фонд має право порушувати питання про притягнення до відповідальності службових осіб і громадян, винних у порушенні чинного порядку внесення обов'язкових платежів та внесків до фонду і витрачання його коштів, а також у несвоєчасному поданні встановленої звітності.

     З 1997 р. бюджет Пенсійного фонду виведений зі складу Державно­го бюджету України. Згідно з чинним законодавством України кошти Фонду формуються за рахунок, насамперед, обов'язкових страхових внесків, які платять роботодавці (підприємства, установи, організації всіх форм власності) і наймані працівники; відрахувань з державного і місцевих бюджетів; сум, які відшкодовуються за регресійними вимо­гами; сум фінансових санкцій. Нині спостерігається велике навантаження на Пенсійний фонд, оскільки в Україні налічується понад 14 млн. пенсіонерів, а також понад 1,3 млн. отримувачів допомоги на дітей.

Кошти Пенсійного фонду спрямовуються на такі основні цілі:

- фінансування виплат державних пенсій, соціальних виплат, які
згідно з чинним законодавством України здійснюються за рахунок
його коштів, у тому числі громадянам, що виїхали на постійне
місце проживання за кордон;

- реалізацію державних, регіональних і міських, районних програм
соціального захисту населення.

Практика останніх років свідчить, що виконання бюджету Пенсійного фонду за доходами не перевищувало 90 %. Так, загальна заборгованість підприємств, установ, організацій за платежами на обов'язкове державне пенсійне страхування на 01.01.2000 залишалася значною і становила приблизно 1,27 млрд. грн. У функціонуванні Пенсійного фонду, як і фінансової системи України загалом, існують проблеми. Основна з них — недостатність реального фінансування.

 Внаслідок економічної ситуації, що склалася, втратило стабільність основне джерело фонду — нарахування на Фонд заробітної плати. Причини цього криються, по-перше, у висо­кому ступені бартеризації і натуральної оплати, по-друге, в осіданні значної частини заробітної плати в "тіньовій" економіці. У таких умовах Міністерству економіки України важко встановити прогноз­ний показник Фонду оплати праці, на базі якого формується бюджет Пенсійного фонду.

Зазначені заходи є тимчасовими і загалом не розв'язують основну проблему, оскільки вона полягає в систематичному затримуванні та невиплаті заробітної плати на підприємствах.

     Крім того, необхідно ретельно переглянути видаткові статті Пенсійного фонду, що не пов'язані з пенсійним страхуванням і мають виплачуватися з державного бюджету.

У пенсійній системі України нині існують чітко окреслені пробле­ми, що потребують розв'язання. Іншими словами, пенсійна система потребує реформування. В Україні спостерігаються несприятливі демографічні тенденції, які призводять до поступового збільшення кількості пенсіонерів щодо населення працездатного віку; висока ставка відрахувань від заробітної плати; неналежність працівникові сум, які він сплачує на пен­сійне страхування; слабкий зв'язок між внесками до Пенсійного фонду і розміром пенсії.

Реформування пенсійного забезпечення передбачає запровадження трирівневої системи:

1-й рівень — солідарна система пенсійних виплат (пенсії з поточних надходжень), яка буде обов'язковою і передбачатиме поетапну оптимізацію співвідношення між середньою пенсією і середньою заробітною платою з урахуванням тривалості страхового стажу, розміру заробітної плати і демографічних показників;

2-й рівень — система нагромаждувальних індивідуальних пенсійних рахунків у межах загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, запровадження якої розпочинається в період піднесення економіки. Ця система передбачає акумулювання персоніфікованої частини внесків громадян на індивідуальних нагромаджувальних пенсійних рахунках і подальше інвестування цих коштів з метою одержання інвестиційного доходу. Після досягнення пенсійного віку громадянинові визначатиметься розмір додаткової пенсії, яка виплачува­тиметься разом з пенсією, що фінансується солідарною системою;

3-й рівень — система недержавного пенсійного страхування, яка забезпечуватиме виплату додаткової пенсії за рахунок добровільних пенсійних внесків громадян. Основою цієї системи стануть недержавні пенсійні фонди, у тому числі створені за професійними ознаками.

 

3. Фонд соціального страхування у зв'язку з тимчасовою
втратою працездатності: фінансові аспекти діяльності

 

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності належить до цільових позабюджетних страхових фондів. Закон про створення цього фонду набрав чинності з 1 січня 2001 р. Фонд є право­наступником Фонду соціального страхування України, який було створено в 1991 р. як державний цільовий позабюджетний фонд. У Фонді акумулювалися збори, з нього фінансувалися виплати на обов'язкове соціальне страхування.

Керівним органом Фонду було правління, до складу якого входили переважно члени профспілок. Діяльність Фонд здійснював у взаємодії з профспілками всіх рівнів.

     Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є некомерційною самоврядною організацією. Управління Фондом здійснюється на паритетній основі державою, представниками застра­хованих осіб і роботодавців.

Представниками застрахованих осіб є профспілки, їх об'єднання або інші уповноважені найманими праців­никами органи.

До джерел формування коштів Фонду належать такі:

- страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб;

- благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;

- асигнування з Державного бюджету України;

- штрафи, пені та інші фінансові санкції, що застосовуються до страхувальників;

- інші надходження відповідно до законодавства України. За рахунок коштів Фонду здійснюються:

- виплата допомоги з тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів, при народженні дитини та догляду за нею до досягнення трирічного віку, на поховання;

- фінансування санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованих осіб і членів їх сімей;

- утворення резерву страхових коштів у розрахунку на місяць для фінансування матеріального забезпечення застрахованих осіб. Платниками страхових внесків є страхувальники-роботодавці й застраховані особи — наймані працівники.

Органи Фонду здійснюють персоніфікований облік сплати внесків.

Розмір страхових внесків встановлює Верховна Рада України щорічно у відсотках: для роботодавців — до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян; для найманих працівників — до сум оплати праці, які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.

4. Джерела коштів Фонду соціального страхування на
випадок безробіття та напрями їх використання

Конституцією України проголошено право кожного громадянина на працю. Держава зобов'язана створювати умови для повного здійснення громадянами цього права, гарантувати рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізувати програми професійно-технічного навчання, підготовки й перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Конституційне право громадян на працю забезпечується органами державної влади й управління, у тому числі Фондом загальнообов'яз­кового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Цей Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, кошти якого не входять до складу Державного бюджету України. Цей Фонд було створено згідно із Законом України "Про загально­обов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіт­тя" , що набрав чинності з 1 січня 2001 р. Фонд є право­наступником Державного фонду сприяння зайнятості населення (Фонду зайнятості), який діяв з 1991 р. спочатку як самостійна структура, а з 1996 р. був включений до Державного бюджету.

За рахунок коштів Фонду зайнятості фінансувалися заходи, передбачені державними та територіальними програмами зайнятості; основним джерелом доходів Фонду були обов'язкові внески підприємств і організацій. У видаткових статтях Фонду зайнятості переважали виплати допомоги з безробіття. Відповідно до Закону "Про зайнятість населення" право на отри­мання грошової допомоги з безробіття мають громадяни зі статусом безробітних. Грошова допомога нараховується на основі довідки з останнього місця роботи, де зазначено розмір заробітної плати і категорію безробітного.

Державою передбачається захист громадян, які закінчили очні вищі або середні спеціальні заклади та професійно-технічні учили­ща і протягом місяця звернулися до служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, а також захист громадян, звільнених з дійсної військової служби в усіх родах військ та формувань, які протягом трьох місяців звернулися до служби зайнятості за сприянням у праце­влаштуванні. Грошова допомога з безробіття зазначеним категоріям громадян не може бути нижче мінімальної заробітної плати.

Період одержання громадянами допомоги з безробіття включаєть­ся до неперервного стажу роботи.

Держава гарантує професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку осіб, зареєстрованих у службі зайнятості як таких, що шукають роботу, з дотриманням таких вимог:

- неможливості підібрати відповідну роботу через відсутність у громадянина необхідної професійної кваліфікації;

- необхідності змінити кваліфікацію через відсутність роботи, яка відповідає професійним навичкам громадянина;

- втрати здатності виконувати роботу за попередньою професією. Професійна підготовка, підвищення кваліфікації і перепідготовка громадян організовуються державною службою зайнятості за її на­правленням у навчальних закладах, на підприємствах і в організаціях (незалежно від їх підпорядкованості) згідно з укладеними договорами або у спеціально створюваних для цього навчальних центрах за раху­нок коштів Фонду зайнятості.

За рахунок Фонду зайнятості фінансувалися:

- на державному рівні — розвиток центрів підготовки навчання і професійної орієнтації вивільнених працівників та незайнятого населення, утримання інформаційно-обчислювальних центрів, поліграфічної бази, власних підприємств служби зайнятості, забезпечення житлом осіб без певного місця проживання; здійснен­ня наукових досліджень і розробок з проблем ринку праці та зайня­тості населення; забезпечення міжнародного співробітництва у розв'язанні проблем зайнятості населення; надання допомоги державним центрам зайнятості;

- на місцевому рівні — заходи щодо професійного орієнтування та працевлаштування населення; підвищення кваліфікації та пере­підготовки вивільнених працівників і безробітних; організація додаткових робочих місць у галузях народного господарства; залучення безробітних до виконання оплачуваних громадських робіт; надання безпроцентної позики безробітним для зайняття підприємницькою діяльністю; виплата допомоги з безробіття та надання матеріальної допомоги членам сім'ї безробітного, які перебувають на його утриманні, а також громадянам, які втратили право на отримання допомоги з безробіття; видання спеціальних інформаційних бюлетенів про потреби територій у кадрах і можли­вості працевлаштування.

Створення позабюджетного Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття пов'язане із загальною реформою в Україні системи страхування і спрямоване на вдосконалення системи матеріального забезпечення і соціальних послуг, що надаються безробітним.

5. Фонд соціального страхування від нещасних випадків
на виробництві та професійних захворювань: джерела
формування та напрями використання коштів

Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань створений з метою проведення профілактичних заходів з охорони праці, відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків, відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей.

Джерелами доходів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві є:

- внески роботодавців у розмірі від 0,2% до 13,8% величини фонду оплати праці (залежно від рівня професійного ризику);

- штрафні санкції за порушення законодавства з охорони праці;

- добровільні внески;

- інші надходження.

Кошти фонду направляються на:

- фінансування профілактичних заходів по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захво­рюванням;

- відновлення здоров'я та працездатності потерпілого;

- відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом;

- виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку чи професійного захворювання;

- надання допомоги на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захво­рювання.

Крім вище перерахованих державних цільових фондів, які є позабюджетними, в Україні функціонує також низка інших цільових фондів, зокрема: Фонд для здійснення захо­дів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, Державний інноваційний фонд України, Фонд соціального захисту інвалідів, Фонд охорони навколишнього природного середовища тощо.

---

Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 21; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!