Сутність та об’єктивна необхідність фінансів
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Ф І Н А Н С И
Курс лекцій
для студентів усіх форм навчання
всіх спеціальностей
ОДЕСА ОДЕУ 2008
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Ф І Н А Н С И
Курс лекцій
для студентів усіх форм навчання
всіх спеціальностей
Усі цитати, цифровий і фактичний
матеріал, бібліографічні відомості перевірені, написання сторінок відповідає стандартам.
Зауваження рецензентів ураховані
--------------------------------------------
/підпис укладача/
Затверджено на засіданні
кафедри фінансів.
Протокол №17
від 05 червня 2007 року
ОДЕСА ОДЕУ 2007
Фінанси. Курс лекцій для студентів усіх форм навчання всіх спеціальностей (Укл. Н.А.Шикіна. – Одеса: ОДЕУ, ротапринт, 2008 р. – 290 с.)
Укладач: Н.А.Шикіна, канд. екон. наук, доцент
Рецензенти: І.С.Лапіна, канд. екон. наук, доцент
(зовнішній рецензент)
В.П. Хомутенко, канд. екон. наук, доцент
Л.П.Лисовська, канд. екон. наук, доцент
Коректор: А.О.Ковальова
Основні теми курсу лекцій викладено з урахуванням навчальної програми курсу „Фінанси”, яка відповідає вимогам підготовки спеціалістів високого рівня компетентності та професіоналізму у своїй галузі.
|
|
|
Курс лекцій містить матеріал, який є обов’язковим мінімумом для студентів спеціальності „Фінанси” та рекомендований для інших економічних спеціальностей, в навчальному плані яких вивчається дисципліна „Фінанси”, та для всіх бажаючих поглибити свої знання з найважливіших проблем фінансової діяльності, а також включає інформаційно-аналітичний матеріал для самостійної роботи студентів.
Тема 1. Сутність фінансів, їх необхідність, функції і роль
1. Фінанси і їх місце в системі суспільних відносин.
2. Суть та об’єктивна необхідність фінансів.
3. Функції фінансів.
4. Взаємозв’язок фінансів з іншими економічними
категоріями розподільчого характеру.
Фінанси і їх місце в системі суспільних відносин
Фінанси – одна з небагатьох економічних категорій, яку досліджують майже всі напрямки економічної науки. Найчастіше фінанси розглядають через призму історичних, економічних та юридичних підходів.
Термін „фінанси” походить від латинського „finantia”, що в перекладі означає „платіж”. Вперше він був застосований на практиці в Італії у XIII ст. Зокрема, у Флоренції, Венеції та Генуї, де були добре розвинені торгівля, грошові розрахунки та банківська справа. Цим словом позначалися платежі та внески, які здійснювалися на користь держави.
|
|
|
Фінанси виникли і тривалий час розвивались як система мобілізації коштів, матеріальних і фінансових ресурсів для потреб правлячої еліти, різних форм державних утворень і захисту певної території. З цією метою держава вводила різні форми податків, зборів і платежів. Використання зібраних у такий спосіб грошей виключало контроль з боку пересічних громадян. Внаслідок цього протягом майже шести століть поняття „фінанси” сприймалось як форма гноблення населення і несправедливого зменшення його доходів.
Фінанси є продуктом існування держави і товарно-грошових відносин. Зміст цього поняття пов’язаний з певною історичною епохою. Він відтворює еволюцію товарно-грошових відносин, розвинення функцій держави, а також методи і способи реалізації цих функцій.
І хоча термін „фінанси” почали застосовувати ще наприкінці ХІІІ ст., найбільшого поширення він дістав у ХІХ ст., коли функції держави значно розширились і вдосконалились, а товарно-грошові відносини почали домінувати в економічних системах. У свою чергу розвиток товарно-грошових відносин був зумовлений суспільним поділом праці, наявністю різних форм господарювання, економічною відособленістю їх суб’єктів і зовнішньоекономічними зв’язками. Іншими словами, фінанси стали універсальним і дійовим елементом економічного життя.
|
|
|
Більшість науковців вважають, що фінансова наука виникла у ХV – XVI ст. Але вперше про господарські об’єкти згадується вже у працях античних філософів Ксенофонта і Аристотеля.
Сучасні підходи до виявлення суті фінансів значно розширили зміст цього поняття. Проте різні погляди на фінанси, викладені в науковій літературі, внесли певну плутанину у визначення цієї економічної категорії. Між тим, визначення фінансів як багатопланової категорії є стратегічним у її вивченні.
Функціонування фінансів нерозривно пов’язано з такими поняттями як фінансові відносини, фінансова діяльність, фінансові ресурси та гроші.
У той самий час треба зазначити, що відмінності у визначенні фінансів полягають у виборі відправної точки для їх характеристики. Якщо ключовим елементом визначають відносини, то тоді обов’язково з’являються абстракції. Якщо ж за основу беруть результати фінансової діяльності, то визначення носить більш прагматичний характер.
|
|
|
Фінансові відносини в системі економічного кругообігу виникають на стадії виробництва. Саме на цій стадії відбувається первинний розподіл створеної вартості і формуються первинні доходи (заробітна плата, процент, рента, прибуток). Сума цих доходів на рівні суспільства утворює національний доход країни. Потоки формування національного доходу є найбільш значущими в економічному кругообігу. Рух цих потоків пов’язаний з економічними відносинами, що виникають у суспільстві з приводу розподілу прибутку, формування фондів внутрішньогосподарського призначення, взаєморозрахунків з державою тощо.
Наступна стадія виникнення фінансових відносин пов’язана з перерозподілом первинних доходів і формуванням фондів суспільного призначення – державного бюджету, позабюджетних і банківських фондів та ін. Особливість цієї стадії полягає в тому, що фінансові відносини опосередковують перерозподіл раніше створених доходів і взаємодіють з такими економічними категоріями як податки і кредит.
Вітчизняна теорія фінансів традиційно базується на єдиному комплексному підході до бачення суті фінансів. При цьому у більшості випадків увага акцентується не на особливостях прояву фінансів на макро- та мікрорівнях, а на таких характерних ознаках фінансів:
- грошовий характер фінансових відносин;
- розподільчий характер фінансових відносин;
- формування і використання грошових фондів.
Таким чином, фінансові відносини визначаються як суспільні відносини між державою, суб’єктами господарської діяльності і населенням, що виникають з приводу формування, розподілу, перерозподілу та використання певних грошових фондів.
Сутність та об’єктивна необхідність фінансів
З огляду на багатоплановість прояву фінансових відносин існують різні підходи до визначення економічної суті поняття „фінанси”.
По-перше, фінанси – це система економічних (грошових) відносин, за допомогою яких створюються, розподіляються та перерозподіляються фонди грошових коштів.
По-друге, фінанси – це сукупність об’єктивно зумовлених економічних відносин, що мають розподільчий характер, грошову форму вираження, матеріалізуються у грошових доходах і нагромадженнях, які зосереджуються в державних структурах і у суб’єктів господарювання з метою розширеного відтворення, матеріального стимулювання працівників та задоволення соціальних потреб суспільства.
По-третє, фінанси – це система економічних відносин між державою, юридичними та фізичними особами і населенням з приводу формування, розподілу і використання централізованих і децентралізованих грошових фондів, які повинні регулюватися правовими нормами.
Дуже часто фінанси асоціюються з рухом грошових коштів, але фінанси – це не гроші. Проте матеріально-речовою формою фінансів завжди є фонди грошових коштів.
Залежно від рівня, на якому проходить формування фондів грошових коштів, вони поділяються на:
- централізовані, тобто ті, що створюються на рівні держави (Державний бюджет; місцеві бюджети; Пенсійний фонд; Фонд соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням; Фонд соціального страхування на випадок безробіття; Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; фонди міністерств та відомств тощо);
- децентралізовані, тобто фонди підприємств та організацій (амортизаційний фонд; фонд оплати праці; фонд виплати дивідендів; резервний фонд; фонди економічного стимулювання тощо).
Об’єктивна необхідність фінансів обумовлена такими явищами:
1) наявністю суспільного поділу праці;
2) наявністю товарно-грошових відносин (фінанси не можуть існувати без грошей);
3) наявністю різних форм власності;
4) наявністю держави і необхідністю виконання нею своїх функцій;
5) дією економічних законів розвитку суспільства.
Об’єктами фінансових відносин є:
1) валовий внутрішній продукт, тобто вартість товарів і послуг, виготовлених суб’єктами економічних відносин у сфері матеріального і нематеріального виробництва за певний період часу (переважно за рік);
2) національний доход, тобто частина сукупного суспільного продукту, в якому представлена новостворена протягом року вартість (v + m). Кількісно національний доход визначається як різниця між сукупним суспільним продуктом і матеріальними затратами на його створення (амортизація, сировина, матеріали);
3) національне багатство – сукупність створених і нагромаджених у країні працею всього суспільства матеріальних і нематеріальних благ, які у свою чергу поділяються на суспільне (створене працею) багатство і природне (природні ресурси).
Суб’єктами фінансових відносин виступають:
- держава;
- суб’єкти господарської діяльності;
- населення.
Функції фінансів
Сутність категорії „фінанси” розкривається у її функціях, які характеризують суспільне призначення.
Переважна більшість вітчизняних вчених і практиків визнають, що фінансам притаманні дві основні функції:
- розподільча;
- контрольна.
Розподільча функція є головною і проявляється в процесі розподілу валового внутрішнього продукту у вигляді утворення фондів грошових кошів та використання їх за цільовим призначенням.
Об’єктом розподілу виступають:
1) валовий внутрішній продукт, тобто вартість вироблених у суспільстві благ за певний період часу (переважно за рік);
2) національне багатство, тобто сукупність створених та нагромаджених благ, якими володіє суспільство, а також природні ресурси, залучені в економічний оборот. Національне багатство залучається у розподільчі процеси лише у виняткових випадках (війни, катастрофи, стихійні лиха тощо).
Суб’єктом розподілу є юридичні та фізичні особи, які беруть участь у відтворювальному процесі, та у розпорядженні яких формуються фонди цільового призначення.
Призначення розподільчої функції полягає у формуванні потенційних можливостей для створення фінансової основи функціонування держави.
Розподільча функція реалізується в процесі первинного і вторинного розподілу (перерозподілу) національного доходу. В результаті первинного розподілу утворюються первинні (основні) прибутки учасників процесу виробництва: працівників (у формі оплати праці); підприємств (у формі прибутку); держави. До первинних прибутків відносяться також прибутки населення від особистих підсобних господарств, індивідуальної трудової діяльності. В сукупності всі первинні прибутки утворюють національний доход країни.
Вторинні прибутки утворюються в результаті перерозподілу національного доходу, що здійснюється за допомогою фінансових відносин і за допомогою оплати послуг, що виробляються соціальною сферою (сферою нематеріального виробництва).
Таким чином, за допомогою фінансів держава здійснює розподіл суспільного продукту не тільки в натурально-речовій формі, а й за вартістю. У цьому зв’язку стає можливим і необхідним контроль за забезпеченням вартісних і натурально-речових пропорцій у процесі розширеного відтворення.
Контрольна функція фінансів зумовлюється об’єктивно притаманною їм здатністю кількісно відображати рух фінансових потоків і забезпечувати контроль за дотриманням пропорцій в розподілі валового внутрішнього продукту, правильністю формування, розподілу та використання фінансових ресурсів держави і суб’єктів господарювання.
Об’єктом контролю виступає безпосередньо розподільчий процес. Контрольна функція фінансів на практиці реалізується в діяльності осіб, що проводять фінансовий контроль. В Україні до органів, що здійснюють фінансовий контроль, належать: Міністерство фінансів, Державне казначейство, Державна контрольно-ревізійна служба, Державна податкова адміністрація, Державна митна служба, Пенсійний фонд, Рахункова палата та інші.
Одним із напрямків дії фінансового контролю є контроль за дотримуванням фінансової дисципліни суб’єктами фінансових відносин. А саме за своєчасним перерахуванням у встановлені терміни платежів за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги, а також за своєчасною і повною сплатою податків до бюджету та позабюджетних фондів.
Через розподільчу і контрольну функції фінанси активно впливають на процес відтворення, опосередковуючи, по-перше, створення фондів нагромадження та споживання, по-друге, додержання пропорцій обігу натуральних і грошових ресурсів та їх раціональне використання. Це сприяє збільшенню суспільного продукту, а відтак і національного доходу.
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 26; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!