Обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах
Питання для самоперевірки
Сформулюйте вірне твердження :
1. В межах виробничої території зони формуються ……………………………….
2. Промрайон І містобудівної категорії формується на базі ………………………
3. В межах виробничої території зон, як правило, не формуються зони …………
4. Площа промислового району може коливатися в межах ……………………….
5. Комунально-складська зона - це територія поселення для ……………………..
6. Технополіс - це …………………………………………………………………….
7. Розміри санітарно-захисних зон від промпідприємств визначаються в залежності від
……………………………………………………………………………………………..
8. Рівень забруднення атмосферного повітря вважається помірним, якщо він
…………………………………………………………………………………………….
9. Розміри прибережної захисної смуги для малих річок становлять:
10. Допустимий рівень шуму на території зони масового відпочинку в період
з 23 00 до 7 00 становить
Лекція 7. Виробничі території.
Розміщення і структура промислових районів міста.
Захист навколишнього середовища від забруднення
Структурно-логічна схема змісту лекції
 |
1. РОЗМІЩЕННЯ І СТРУКТУРА ПРОМИСЛОВИХ РАЙОНІВ МІСТА.
У межах виробничої території, залежно від переважаючої функції формуються такі виробничі зони 5.13:
· промислові (промислово-виробничі);
|
|
|
· наукові (науково – виробничі);
· комунально-складські;
· сільськогосподарського виробництва.
Виробничі об'єкти мають бути розташовані відповідно до функціонального зонування території міста з урахуванням санітарно-гігієнічних вимог.
2. ПРОМИСЛОВА (ПРОМИСЛОВО-ВИРОБНИЧА) ЗОНА 7.1.
При розміщенні санітарно безпечних виробництв можуть створюватися комплексні виробничо-сельбищнізони.
Загальні принципи формування промислової зони:
- частина території з виробничими функціями може складати 60 – 65% загальної площі зони;
- виробничі об'єкти розташовують компактно без значних функціонально сторонніх утворень;
- промислова зонаобов'язково забезпечується транспортними зв'язками з іншими функціональними зонами міста;
- при розміщенні промислової зони враховується чинник збалансованості місць прикладання праці і місць мешкання;
- для повноцінного функціонування промислової зони створюються один або декілька центрів суспільного обслуговування, переважно на стиках з сельбищними територіями;
- до складу центрів суспільного обслуговування включаються управлінські, науково-проектні, інформаційні установи, а також об'єкти КПО, пункти охорони здоров'я.
|
|
|
Залежно від розмірів території промислової зони, функціонально-територіальній і архітектурно-планувальній організації в її межах виділяються наступні структурні елементи (рис. 7.1):
- промисловий район 7.2
- промисловий вузол 7.3
- територіальна група підприємств 7.4
- окреме підприємство
У повному складі ці структурні елементи формуються на території промислових зон площею від 500 до 2000 га.
 |
Рис. 7.1. Структурні елементи промислової зони:
I – схема функціонально-планувальної організації промислової зони в плані міста;
II – структурна модель промислової зони в плані міста:
1,2,3 – відповідно підприємство, промисловий вузол, промисловий район, 4 – промислова зона, 5 – об'єкти невиробничої сфери, 6 – багатофункціональні центри застосування праці, 7 – межі планувальної зони міста, 8 – межі планувального району, 9,10,11 – сельбищні райони, 12 – напрями перспективного територіального розвитку, 13 – зелені насадження (за Довідником проектувальника. Містобудування. – Київ. Укрархбудінформ, 2001)
Принципова схема просторової організації промислових зон, районів і вузлів у межах великого міста показана на рис. 7.2, варіанти їх розміщення – на рис. 7.3, архітектурно-планувальна організація фрагмента промислової зони на рис.7.4.
|
|
|
 |
Рис. 7.2. Просторова організація промислових зон і районів у межах великого міста. Принципова схема: 1 – території загальноміського і районних центрів обслуговування, 2 – сельбищні території, 3 - озеленені території, 4 – промислові території, 5 – центральна зона міста, 6 – серединна зона міста, 7 – периферійна зона міста, 8 – межі промзони, 9 – межі промрайону, 10 – межі промвузла (за Довідником проектувальника. Містобудування. – Київ. Укрархбудінформ, 2001)
Рис. 7.3.Схеми розміщення промислових зон і районів у межах міського плану:
а – формування локальних сельбищно-промислових районів, б – формування централізованих промислових зон, в, г – формування комплексних сельбищно-виробничих зон: 1 – сельбищні території, 2 – центри обслуговування, 3 – промислові території(за Довідником проектувальника. Містобудування. – Київ. Укрархбудінформ, 2001)
 |
Рис. 7.4. Схема детального планування промислової зони: 1 – промислова забудова, 2 – житлова забудова, 3 – комунально-складська забудова, 4 - санітарно-захисні зони(за Довідником проектувальника. Містобудування. – Київ. Укрархбудінформ, 2001)
|
|
|
Промислові райони 7.2 міста за архітектурно-планувальними умовами і чинниками формування поділяються на містобудівні категорії з відповідним складом підприємств:
I категорія - райони, призначені для розміщення підприємств, що продукують виробничі шкідливості і вимагають залізничного транспорту, а також виробництва, що характеризуються особливими умовами (пожежо- і вибухонебезпека, радіоактивність); вони формуються на значній відстані (500 – 1000 м) від сельбищних територій;
II категорія - райони, призначені для розміщення підприємств, що не виділяють шкоди для атмосфери, але вимагають залізничних під'їздів; вони формуються, як правило, в периферійній частині міста на відстані 100-300 м від сельбищних територій;
III категорія - райони, призначені для розміщення підприємств з невеликим вантажообігом (не більше 40 автомашин на добу в одному напрямі), які не виділяють шкідливих речовин; вони формуються у межах сельбищної території з мінімальними санітарно-захисними розривами від житлової забудови (50 м).
Великі промрайони (при чисельності підприємств більше 40) доцільно розчленовувати на промислові вузли 7.3 (рис. 7.5) і територіальні групи підприємств 7.4.
Промрайони і вузли можуть розташовуватися як в центральній, так і в периферійній частинах міста. Перші формуються з підприємств з прогресивними екологічно чистими технологіями при інтенсивному використанні внутрішньозаводських територій, другі – з відносно обмеженою галузевою різноманітністю (або спеціалізовані) при менш інтенсивному використанні території.
Під час проектування промислових зон районів і вузлів приймаються такі середні показники загальної площі їх території залежно від видів підприємств:
- металургійні заводи з повним циклом і пов'язані з ними коксохімічні цехи і енергетичні допоміжні об'єкти, а також підприємства нафтохімії і хімії – 1000-1500 га;
- металургійні заводи з неповним циклом, заводи важкого і середнього машинобудування з урахуванням об'єктів енергопостачання і об'єднаних будівельних баз - 750-1000 га;
- багатогалузеві комплекси підприємств важкого і середнього машинобудування з допоміжними об'єктами і резервними майданчиками 300-700 га;
- спеціалізовані комплекси середніх і малих підприємств важкого і середнього машинобудування, крупних підприємств легкої промисловості з енергетичними і супутніми об'єктами і під'їзними шляхами – 50-150 га;
 |
Рис. 7.5. Проект планування промислового вузла в місті:1 – машинобудівний завод, 2 – приладобудівний завод, 3 – ремонтний завод, 4 – завод електропобутових приладів, 5 – завод сільськогосподарського машинобудування, 6 – завод залізобетонних конструкцій, 7 – кабельний завод, 8 – ТЕЦ , 9, 10 – водопровідні споруди, 11 – очисні споруди каналізації, 12 – санітарно-захисна зона, 13 – резервні території
Розміри територіальних груп підприємств залежать від місця їх розташування в структурі міста і галузі промисловості:
- при розміщенні поблизу крупних транспортних об'єктів для середніх підприємств легкої промисловості і підприємств середнього машинобудування – це 100-150 га;
- за умов позасельбищного розміщення і обслуговування залізничним транспортом і невеликих підприємств машинобудування легкої і харчової промисловості – 50-100 га;
- при розміщенні в сельбищній зоні для санітарно безпечних підприємств легкої промисловості (без обслуговування залізничним транспортом) переважно з багатоповерховою забудовою – до 20 га.
Схеми генеральних планів окремих підприємств зображені на рисунках 7.6. – 7.9.
Рис. 7.6. Схема генерального плану комплексу харчових підприємств у складі: пивоварний завод, завод лікерних і горілчаних напоїв, завод безалкогольних напоїв, виноробний завод і завод шампанських вин.
 |
Рис. 7.7. Завод об'ємної пряжі: а. схема генерального плану; б. детальне планування перед заводської площі
 |
Рис. 7.8. Схема генплану підприємства точного машинобудування (ліворуч); праворуч – відкрита автостоянка на перед заводській площі
 |
Рис. 7.9. Підприємство приладобудування. Схема генерального плану: 1 – центральна прохідна, 2 – автостоянки для легкових автомобілів, 3 – заводоуправління, 4 – цех первинної обробки, 5 – цех заготівки, 6 – цех матеріально-технічного постачання, 7 - автостоянки для вантажних автомобілів, 8 – прохідна, 9 – автоваги, 10 – вентиляційна установка, 11 – тепловий пункт, 12 – трансформаторна, 13 – компресорна, 14 – насосна, 15 – резервуар води, 16 – склад готової продукції, 17 – склад сировини, 18 – складальний цех, 19 – пусконалагоджувальний цех, 20 – обчислювальний центр, 21 – конструкторське бюро, 22 – зупинка громадського транспорту
Зверніть увагу!
При проектуванні виробничої території необхідно створювати санітарно-захисні зони із включенням їх у єдину систему озеленення території міста.
Розміри санітарно-захисних зон визначаються залежно від впливу промислових підприємств на навколишнє середовище як можливих джерел забруднення (викиди газу, пилу, створення шуму, вібрації, радіації і т. д.) і приймаються відповідно до діючих санітарних норм і правил (Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, Міністерство охорони здоров'я України, 1996).
У санітарно-захисних зонах не допускається розташування житла, дитячих дошкільних установ, шкіл, установ охорони здоров'я і відпочинку, спортивних споруд, парків і садів загального користування, садівничих товариств і городів.
Зелені насадження санітарно – захисних зон можуть складати 60-70 % (але не менше 40) її території.
На території промзони, її структурних елементів і санітарно-захисних зон не допускається облаштування відвалів, шламонакопичувачів і звалищ промислових відходів. Ділянки для них розміщуються за межами промпідприємств і другого поясу зони санітарної охорони підземних джерел водопостачання з дотриманням відповідних норм.
3. НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ЗОНА
Процес інтеграції науки і виробництва, розвиток наукоємних галузей, орієнтація на комерціалізацію наукового продукту обумовлює розповсюдження прогресивних форм територіальної організації науково-виробничої зони 7.5.
У центрально-міських районах, як правило, розміщуються установи суспільних наук і конструкторські бюро при чисельності співробітників не більше 300 чоловік. При чисельності персоналу від 1000 до 2000 чоловік науково-виробничі комплекси рекомендується розташовувати в серединній зоні, а в периферійних зонах (нових міських районах) – більше 2000 чоловік. При визначенні розмірів земельних ділянок наукових установ приймаються такі показники щільності забудови: від 5000 м2 загальної площі на 1 га в середніх і малих містах, до 12000 м2 – у найбільших, крупних і великих.
У передмістях у межах зони впливу міста розміщується нове покоління науково-виробничих комплексів, які отримали назву технопарків (агротехнопарків) 7.6 і технополісів (агротехнополісів) 7.7.
Види технопарків:
1. Дослідницький науковий парк– це лабораторії (інкубатори), науково-дослідні і впровадницькі фірми. Середні розміри території від 0,5 до 10 га.
2. Технологічний парк – фірми, що займаються впровадженням високих технологій; до складу парку входять підприємства з повним циклом – «дослідження – розробка – серійне виробництво». Середній розмір території таких парків складає 3-15 га.
3. Промисловий (грюндерський) парк - об'єднання фірм, фінансово-комерційних структур, які створюються для сприяння підприємствам, що розвиваються. Їх середня площа 5 – 50 га.
У вирішенні питань розміщення технопарків і технополісівважливу роль відіграє їх спеціалізація відповідно науково-виробничому профілю району, міста, агломерації.
При розміщенні технопарків і технополісів необхідно враховувати природнокліматичні умови, наявність вільних територій, стан енергетичної і сировинної бази, регламент охоронних і заповідних зон.
Світова практика створення технопарків і технополісів свідчить, що їх формування доцільно в режимі функціонування зон вільного підприємництва. Це положення передбачене і в Українському законодавстві (Закон України “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон”), де технопарки і технополіси є об'єктами вільної економічної зони.
Під час проектування вільних економічних зон розробляється техніко-економічне обґрунтування їх створення.
4. КОМУНАЛЬНО-СКЛАДСЬКА ЗОНА
На території комунально-складської 7.8 зони розміщуються:
- підприємства харчовосмакової, м'ясної і молочної промисловості, торгівлі, плодоовочевого господарства;
- загальнотоварні склади, розподільні холодильники, плодоовочеві бази, сховища овочів і фруктів, заготовчі підприємства;
- транспортні господарства (гаражі, станції технічного обслуговування автомобілів, автозаправні станції); депо (трамвайні, тролейбусні), парки транспортних засобів (автобусні, таксомотори);
- об'єкти обслуговування населення (фабрики-пральні, хімчистки, ремонт побутової техніки, меблів, одягу);
- парки комунального господарства (дорожніх і сміттєприбиральних машин), бази експлуатації і ремонту житла, інженерних мереж).
Основні вимоги до розміщення комунальних зон:
- комунально-складські комплекси, не пов'язані з безпосереднім обслуговуванням населення, розміщуються за межами міст, поблизу вузлів зовнішнього транспорту;
- комунально-складські комплекси не слід розташовувати на території тих промвузлів і їх санітарно-захисних зон, до складу яких входять підприємства I – III класу санітарної характеристики виробництва;
- холодильники великої місткості (більше 600 т) і молокозаводи із застосуванням значної кількості аміаку, необхідно розміщувати в окремих комунально-складських районах приміської зони;
- склади державних резервів, нафти і нафтопродуктів першої групи, зрідженого газу, вибухових речовин, базисні склади сильнодіючих отруйливих речовин, промсировини, продовольства і фуражу, лісо- і будівельних матеріалів, перевалочні бази нафти і нафтопродуктів розташовуються розосереджено у відособлених складських районах приміської зони (за межами території міст і їх зелених зон).
5. СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА ВИРОБНИЧА ЗОНА 7.9
Підприємства, що становлять виробничу зону сільських поселень, залежно від їх функціонального призначення поділяються на: рослинницькі, тваринницькі, підприємства з переробки і збереження сільгосппродукції, виробничо-технічного обслуговування об'єктів сільського господарства і будівництва нових об'єктів різних галузей виробництва.
На території виробничих зон сільських поселень виділяються функціональні підзони: агропромислових підприємств, адміністративно-побутових закладів, складських і теплично-парникових споруд.
Тут же передбачається організація спеціальних навчально-виробничих баз, сільськогосподарських навчальних закладів і т.д.
Залежно від взаємного положення різних об'єктів, архітектурно-планувальна структура території виробничої зони може бути компактною або розосередженою.
Варіанти взаємного розміщення виробничих і сельбищних зон у сільських поселеннях показані на рисунку 7.10.
Для забезпечення вимог з охорони довкілля при розташуванні сільськогосподарської виробничої зони необхідно дотримуватися санітарно-захисних і зооветеринарних розривів (зон) до сельбищної зони.
Крім цього, розміщення спортивних споруд, парків, дитячих установ, лікувально-профілактичних і оздоровчих закладів, посадка плодово-ягідних дерев і чагарників на території санітарно-захисних зон не допускається. Територія санітарно-захисної зони із землекористування не виключається і повинна максимально використовуватися в сільськогосподарському виробництві.
Рис.7.10. Схеми розміщення виробничих зон у сільських поселеннях:
а, б – розміщення виробничих зон, що мають невелику площу з декількома виробничими об'єктами; в, г – ті ж, що мають середню площу з розширеним набором об'єктів; ґ, д - розміщення виробничих зон значної площі і великою кількістю виробничих об'єктів: 1 – сельбищна територія, 2 – виробнича територія, 3 – центр поселення, 4, 5 – дороги, проїзди
6. ЗАХОДИ ЩОДО ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА
Заходи щодо охорони навколишнього середовища поділяються на:
· організаційні– забезпечують на законодавчому рівні використання територій, форм власності, правовий захист території, створення систем адміністративно-господарського управління територіями і спеціальної екологічної служби їх охорони;
· економічні – забезпечують впровадження ресурсозберігаючих технологій, введення штрафних санкцій за порушення норм природокористування, визначення платежів і податків за використання територій, надання пільгових кредитів виробникам екологічно чистої продукції і т. д.;
· містобудівні– забезпечують охорону природного середовища за рахунок раціонального функціонального зонування, створення санітарно-захисних зон, визначення територій природно-заповідного фонду, забезпечення екологічного балансу природно-ландшафтних і урбанізованих територій.
Конкретні заходи щодо захисту навколишнього середовища здійснюється відповідно до специфіки окремих джерел забруднення.
7. АТМОСФЕРА
Основні джерела забруднення атмосферного повітря – це промисловість, автотранспорт, сільськогосподарські об'єкти, комунальне господарство.
Рівень забруднення атмосферного повітря конкретної території визначається на підставі зіставлення кількості і складу викидів діючих підприємств з кліматичною оцінкою метеорологічних умов і здатністю територій до самоочищення.
Концентрація шкідливих домішок у приземному шарі визначається показником «потенціалу забруднення атмосфери» (ПЗА), який залежить від метеорологічних умов і має наступні градації:
- низький ПЗА – приземна інверсія до 35 % на рік, швидкість вітру 0 – 1 м/с, повторюваність туманів менше 10%;
- помірний ПЗА - приземна інверсія до 40% на рік, швидкість вітру 10 –20 м/с, повторюваність туманів до 10%;
- підвищений ПЗА - приземна інверсія до 40% на рік, слабкий вітер, повторюваність туманів до 20%;
- високий ПЗА - приземна інверсія до 60% на рік, повторюваність слабких вітрів і туманів більше 20%;
Рівень забруднення атмосферного повітря на території поселення визначається в натуральних показниках концентрації шкідливих речовин (мг/м3) або у відносних показниках гранично допустимої концентрації (ГДК); вони поділяються на :
· допустимі (нижче за ГДК)
· низькі (1,0 – 5,0 ГДК)
· помірні (5,0 – 10,0 ГДК)
· високі (більше 10 ГДК)
· надзвичайно високі (більш 20 ГДК).
При проектуванні міст зони з відповідними показниками ГДК позначаються ізолініями на спеціальній схемі, що відображає стан навколишнього середовища цієї території (рис. 7.11).
 |
Рис. 7.11. Санітарно-гігієнічна оцінка існуючого стану повітряного басейну міста:
А – розподіл концентрації шкідливої речовини по території міста в мг/м3;
Б - розподіл концентрації іншої речовини по території міста в ГДК;
В – районування території міста за ступенем забруднення атмосферного повітря:
1 – до 1 ГДК; 2 – 1-5 ГДК; 3 – 5-10 ГДК; 4 – більше 10 ГДК
З урахуванням показників ПЗА і ГДК застосовуються наступні заходи щодо взаємного розміщення промислової і сельбищних зон:
- промислові і сільськогосподарські об'єкти розміщуються з підвітряної сторони по відношенню до сельбищних територій;
- не допускається будівництво підприємств І і ІІ санітарного класу на ділянках з високим ПЗА, у глибоких улоговинах, нижче дамб водосховищ, в місцях виникнення туманів і смогів;
- не допускається нове житлове будівництво на територіях з рівнем забруднення, що перевищує ГДК;
- на ділянках для розміщення курортно-рекреаційних установ, лікареньі т.п. рівень забруднення атмосферного повітря повинен не перевищувати 0,8 ГДК;
- для об'єктів, що є джерелом забруднення атмосфери, встановлюються санітарно-захисні зони (санзони) 7.10, ширина яких визначається відповідно до санітарних норм проектування промпідприємств.
Санітарно-захисні зони від промислових підприємств (хімічних, металургійних, машинобудування і металообробки, будівельної і легкої промисловості і т.д.) приймаються для підприємств I КЛАСУ – 1000 м, II КЛАСУ – 500 м, III КЛАСУ – 300 м, IV КЛАСУ – 100 м, V КЛАСУ – 50 м.
Санзона встановлюється між джерелом забруднення і межами розміщення житлової забудови.
Територія санзони не може бути використана для розвитку промпідприємств.
У межах санзони допускається розміщення аналогічного виробництва з нижчим класом шкідливого впливу, а також адміністративно-господарських і науково-проектних закладів.
Санітарно-захисні зони між сільськогосподарськими підприємствами і житловою забудовою також нормуються і можуть бути вширшки від 50 до 1000 м залежно від галузі і потужності підприємства.
При створенні санзони шириною більше 100 м озеленена смуга (деревинно-чагарникова) з боку житлової забудови повинна бути не менше 30 м, а при розмірах санзони – 50 – 100 м не менше 10 м.
8. ВОДНІ ОБ'ЄКТИ
Водні ресурси річок, водоймищ, водосховищ України використовуються в промисловості (до 50% загального об'єму води), в комунальному (до 17%) і сільському господарстві (до 29%).
Основні джерела забруднення – скидання стічних вод промисловості, сільського і комунального господарства, в яких присутні забруднюючі речовини: з'єднання азоту, пестициди, нафтопродукти, феноли тощо.
Мінімальний показник техногенного навантаження на воду (до 5 т / км2 ) спостерігається в західних, а максимальний (більше 20) – у східних областях України.
Містобудівні заходи щодо захисту водних об'єктів полягають у виконанні вимог до розміщення різних народногосподарських об'єктів і створення відповідних водозахисних зон. Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони 7.11, розміри яких визначаються за проектами землеустрою (Земельний кодекс України ст.58-64, Водний кодекс України ст.80).
Вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги 7.12.
Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:
а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів;
б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;
в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.
При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.
Зверніть увагу!
Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.
Обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах
1. Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.
2. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється:
а) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво;
б) зберігання та застосування пестицидів і добрив;
в) влаштування літніх таборів для худоби;
г) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;
ґ) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо;
д) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки.
3. Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим. Непридатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.
4. Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах встановлюється законом.
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 24; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!