Туди повернувся й український уряд.
У другій половині квітнянімці почали наступ на Крим. Радянські війська евакуювалися морем до Єйська.
Узяття Катеринослава і Харкова відкривало німцямшлях на Донбас. Застосовуючи тактику активної оборони, радянські війська затримали супротивникамайже на місяць.
Це дало можливість більшовицькому уряду Росії вивезти з України рухомий склад залізниць, десятки ешелонів із промисловим устаткуванням, продовольство та інші матеріальні цінності.
Наприкінці квітня почався відступрадянських військ із Донбасу в напрямку Ростова-на-Дону і Царицина (нині Волгоград).
У квітні вся територія України була зайнята австро-німецькими військами. Формально була відновлена влада Центральної Ради та її органів, однак реальна влада на окупованій території належала австро-німецькому окупаційному командуванню.
4 травня на залізничній станції Коренєво була підписана угодапро припинення військових дій на Курському напрямку.
Радянська Росія й Україна створювали так звану «нейтральну зону» шириною 10 км. на ділянці від Рильська до Суджі.
Прийняття Конституції УНР
29 квітня 1918 р. Центральною Радою була прийнята Конституція УНР -«Основний державний закон Української Народної Республіки».
Декларувалося, що
«Українська держава є самостійною і незалежною державою з демократично-республіканським, на засадах парламентаризму, устроєм і має назву: Українська Народна Республіка».
|
|
|
Президентом УНР був обраний М. С. Грушевський (хоча ця посада Конституцією не передбачалася).
Було відзначено, що
- законодавча влада здійснюється Державною Радою,
- виконавча - главою держави і Радою Міністрів,
- справедливість - незалежними судами.
Була також окреслена територія держави«із земель, які заселяє переважно український народ».
Державною мовою стала українська.
Державним гербом- тризубець блакитного кольору на синьому тлі.
Визначалися також
- права й обов'язки громадян,
- порядок формування і повноваження Державної Ради, Державного Сейму й уряду.
Розроблені були також норми самоврядування і судочинства.
Були внесені зміни до земельного закону (у власників залишалося не 40, а 30 десятинземлі).
У той же деньУЦР була розпущена австро-німецьким окупаційним командуванням. Оскільки довіру населення до Центральної Ради було вичерпано, жодна верства українського суспільства не стала на її захист.
Створення ЗУНР
Напередодні поразки в Першій світовій війні правлячі кола Австрії гарячкувато шукали спосіб зберегти єдність Австро-Угорщини.
Розуміючи, що народам, які населяють імперію, потрібно надати можливість самостійного життя, вони запропонували розв'язати проблему націй шляхом створення власних держав, що входили б до її складу на федеративних засадах.
|
|
|
Про це свідчив маніфест від 16 жовтня 1918 р. Але з його тексту залишалось незрозумілим,хто буде при владі у Східній Галичині — поляки чи українці.
Цей маніфест активізував національно-визвольний рух на західноукраїнських землях.
18 жовтня 1918 р. у Львові відбулися загальні збори українських суспільно-політичних діячів.
Було обрано Національну раду — вищий орган майбутньої держави на чолі з Є. Петрушевичем.
Рада заявила про свої претензії на Східну Галичину, Лемківщину, Північно-Західну Буковину, Закарпаття.
Одночасно з цим польські політичні партії теж готувалися встановити свою владу в усій Галичині.
30 жовтня у Відні зібралася Рада міністрів для вирішення долі Східної Галичини. Самостійності українцям не обіцяли, але запевняли, що частина старостів і залізничних урядовців на цій території призначатимуться з їхнього числа.
Такі перспективи явно не влаштовували українських провідників.
Саме в цей час таємний Український військовий комітеторганізував операцію із захоплення влади у Східній Галичині та у Львові.
|
|
|
Провідною рушійною силою в цій операції були Січові стрільці.
Очолив організацію повстання сотник Д. Вітовський.
Операція пройшла блискавично і була повною несподіванкоюдля польської сторони.
1 листопада 1918 р. було взято Львів, а потім і всю територію Східної Галичини.
Обіцянка демократичних прав, реформ, 8-годинного робочого дня забезпечила новій владі широку підтримку населення.
Ці події увійшли в історію під назвою «листопадовий зрив».
Проте з таким поворотом подій не погодилися поляки.
Уже 1 листопада у Львові мали місце сутички між поляками та українцями, у яких брали участь спочатку лише невеличкі групи добровольців.
Проте вони згодом переросли в затяжний конфлікт, який вилився у справжню польсько-українську війну.
У цей час Національна Рададобилася від австрійського уряду згоди на передачу влади у цьому краї українцям, і 13 листопада 1918 р. було проголошеноЗахідноукраїнську Народну Республіку (ЗУНР).
Її президентом став Є. Петрушевич, головою Державного секретаріату (уряду) — К. Левицький.
По-іншому розвивалися події на Буковині й Закарпатті.
6 листопада 1919 р. на Буковині розпочалося національне повстання, влада перейшла до Крайового комітету на чолі з Поповичем.
|
|
|
Але вже 11 листопада край окупували румунські війська.
Закарпаття, що стало ареною протиборства українських, чеських та угорських організацій, також було зайняте іноземними військами.
Створення ЗУНР
| Українські депутати австрійського (віденського) парламенту | Українські депутати Галицького та Буковинського крайових сеймів | По три представники від усіх українських політичних партій |
↓ ↓
| Українська Національна Рада 18 жовтня 1918 р. Очолив: Є. Петрушевич | Військовий комітет Вересень 1918 р. |
↓ ↓
| Листопадовий зрив 1 листопада 1918 р. (Відозва Української Національної Ради) | |||||
| ↓ |
| ||||
| Дата | Подія | ||||
| 2 листопада1918р. | Передача австрійським намісником Галичини влади Українській Національній Раді | ||||
| 9 листопада 1918 р. | Створення уряду (Тимчасовий державний секретаріат) на чолі з К. Левицьким, а згодом — С. Голубовичем | ||||
| 13 листопада 1918 р. | Проголошення Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР). Згодом президентом обрано Є. Петрушевича | ||||
Внутрішня політика ЗУНР
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 19; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!