З РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ ІЗ ФФНМ 2 страница

⇐ ПредыдущаяСтр 6 из 16Следующая ⇒

При цьому вирішення програмних освітніх завдань передбачається не лише у рамках безпосередньої освітньої діяльності, а й при проведенні режимних моментів – як у сумісній діяльності педагогів і дітей, так і в самостійній діяльності дошкільників.

Корекційна програма розрахована на педагогів (учителів-логопедів і вихователів) різного кваліфікаційного рівня – від спеціаліста до фахівця вищої категорії, адже запропонований навчально-ігровий матеріал розписано дуже детально, з поясненнями та прикладами, щоб за нею можна було працювати і початківцю, який тільки-но розпочав працювати у спеціальному ДНЗ компенсуючого типу.

Хочемо відмітити, що програму корекційно-розвивальної роботи вчителя-логопеда з урахуванням клініко-педагогічної класифікації мовленнєвих вад, спеціальну програму для вихователів логопедичної групи та практичного психолога з урахуванням вимог Базового компонента дошкільної освіти, варіант програми для російськомовних дітей вже представлено в ряді наших публікацій [36, 41, 42, 44, 46] і буде узагальнено у комплексній спеціальній програмі „Дошкільнятко: корекційно-розвивальна і навчально-виховна робота з дітьми з порушеннями мовлення”^®.

Отже, пропонуємо орієнтовну таблицю програми корекційно-розвивальної роботи з розвитку мовлення дітей, що містить як загальноосвітні навчально-виховні завдання, передбачені Базовим компонентом дошкільної освіти, так і корекційно-розвивальні, необхідні для подолання ФФНМ у дошкільників п’ятого року життя.

ЛОГОПЕДИЧНА МОЗАЇКА

Освітні лінії

Зміст освіти

Показники розвитку

дошкільника

Спрямованість

корекційно-розвивальної роботи

Засоби забезпечення

МОТИВАЦІЙНО-АКТИВІЗУЮЧА КОМПЕТЕНТНІСТЬ

Дитина у світі культури Дитина в соціумі Дитина у природному довкіллі Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини

Світ мистецтва Дорослі люди. Діти Природа планети Земля Сенсорні еталони. Пізнавальна активність Зв’язне діалогічне мовлення Самоставлення Формування особистості в грі

Спостерігає за предметами та явищами оточуючої дійсності, діяльністю людей. Вміє помічати красу природи. Отримує задоволення від спілкування із творами мистецтва (живопис, музика, література, театр, народна творчість). Вміє переносити отримані знання у мовленнєву та ігрову діяльність.

Створення мотиваційної основи мовленнєвої діяльності (Л, В, П). Вироблення інтересу до оточуючого світу (Л, В, П).

Формування практичних мовних знань, вербальних дій та операцій із мовними знаками (Л, В).

Збагачення словникового запасу самостійними частинами мови (Л, В).

Розвиток зорового, слухового сприймання, уваги та пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу, синтезу, порівняння, емоційно-вольової сфери (Л, В, П).

Удосконалення мовлення шляхом виховання бажання ділитися почутим і побаченим із ровесниками та дорослими (Л, В, П).

Виховання дошкільника як креативної, всебічно розвиненої особистості (В).

Ігрова, художня, трудова діяльність, ігри-заняття, бесіди, екскурсії, спостереження, „хвилинки милування природою”, дослідницька діяльність, розгляд картин, слухання музичних та літературних творів, театралізована діяльність

Продовження таблиці

Дитина в соціумі Мовлення дитини Дитина у природному довкіллі Особистість дитини Гра дитини

Люди. Група Українська мова як державна. Звукова культура мовлення Природа планети Земля. Тварини Самоставлення Гра як провідна діяльність

Знає, що люди спілкуються між собою за допомогою мовлення. Знає, що на Землі існує багато країн і кожна з них має свою мову. Знає, що ми живемо на Україні і рідна мова українців – українська. Розуміє, що чим краще людина володіє своєю мовою і чим більше мов знає, тим більше друзів у неї може бути. Знає, що тварини теж мають своє „мовлення”, за допомогою якого спілкуються, тільки без слів. На матеріалі аудіозаписів, під час ігор і вправ різного типу розрізняє мовленнєві та немовленнєві звуки, знаходить реальні предмети чи їх зображення – джерела звучання, називає їх. Інтонаційно виразно та фонетично правильно передає звуконаслідування зі світу живої природи та речей, за якими закріплені стандартні звукосполучення (бл-бл – індик, бам-бам – барабан).

Формування уявлень про мовлення як основний засіб спілкування (Л, В).

Удосконалення вміння відтворювати звуконаслідування зі світу речей та живої природи (Л, В).

Розвиток слухового сприймання, уваги та пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння, класифікації (Л, В, П).

Виховання інтересу до рідної мови та інших мов світу, бережливого ставлення до живої та неживої природи, предметів людської діяльності (В).

Ігри-заняття, екскурсії, спостереження, дослідницька діяльність, бесіди, знайомство з народними творами, оберегами, символами, бесіди, самостійні розповіді за навідними питаннями педагога; дидактичні ігри та вправи: „Що почув ти, покажи”, „Впізнай за звуком”, „Хто свій голос подає?”, „Хто, хто у цій хатці живе?”, „Що звучить?”, „Хто як говорить?”, „Хвостата мова”, „Кожен по-своєму маму покличе”

Особистість дитини Дитина в соціумі Мовлення дитини Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі Гра дитини

Самоставлення Сім’я Звукова культура мовлення. Словникова робота Сенсорні еталони Гра як провідна діяльність. Формування особистості в грі

Знає своє ім’я, прізвище, імена та по батькові своїх близьких родичів, педагогів своєї групи. Знає, що якщо хочеш познайомитися з кимось, насамперед слід назвати своє ім’я, а потім поцікавитися, як звати співрозмовника. Знає, що імена різняться в залежності від статі, знає свою статеву приналежність. Знає, що окремі імена можуть бути однаковими для хлопчиків і дівчаток (Валя, Шура, Женя). Із заплющеними очима може впізнати по голосу того, хто покликав, і назвати його ім’я. Звертаючись до особи, вміє використовувати у мовленні кличний відмінок іменників на позначення власних імен (Васильку, Оксано, Олеже). Вміє придумувати імена казковим та іграшковим персонажам, клички свійським тваринам.

Формування комунікативних навичок (Л, В, П).

Збагачення словникового запасу власними назвами – іменами людей і кличками тварин (Л, В).

Удосконалення граматичної складової мовлення шляхом використання закінчень прямих і непрямих відмінків іменників (Л, В).

Розвиток слухової уваги та пам’яті, фантазії, мисленнєвих операцій аналізу та порівняння (Л, В, П).

Виховання ввічливого і турботливого ставлення до оточуючих (В).

Ігри-заняття, самостійна ігрова діяльність, читання художньої літератури, розгляд ілюстрацій, розв’язування конфліктних і проблемних ситуацій, художня, театралізована діяльність, розігрування ігор-діалогів, психологічні етюди: „Мишко шукає друзів”, „Мій найкращий друг”, дидактичні ігри та вправи: „Новачок (новенька)”, „Познайомимось?”, „Хто мене кликав?”, „На гостини до Катрусі”, „Подарунок для…”

Дитина в соціумі Особистість дитини Мовлення дитини Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі Гра дитини

Родина. Дорослі люди Самоставлення Словникова робота. Граматична правильність мовлення. Зв’язне діалогічне мовлення Пізнавальна активність Формування особистості в грі

Виконує вправи мімічної та психогімнастики. Знає, що слово може по-різному впливати на людину, викликаючи у неї як позитивні, так і негативні емоції та переживання (радість, смуток, образу, гнів, здивування, захоплення тощо). Прагне ділитися своїми враженнями та переживаннями з однолітками і дорослими. Користується ввічливими словами. Знає, як при потребі слід вибачитися чи звернутися за допомогою. Знає, що звертання до рідних та чужих людей за своїм змістом і формою відрізняються: до дорослих звертається на „Ви”, до родичів можливе звертання на „ти”.

Удосконалення вміння правильно вживати в реченні особові займенники у поєднанні з якісними прикметниками і дієсловами (Л, В).

Розвиток слухової уваги та пам’яті, зорового, рухового контролю, навичок діалогічного мовлення, емоційно-вольової сфери (Л, В, П).

Виховання мовленнєвої активності, культури мовлення та спілкування (В).

Ігри-заняття, самостійна ігрова діяльність, сюжетно-рольові ігри: „Магазин”, „Лікарня”, „Бібліотека”, „Перукарня”, читання художніх творів морально-етичного змісту, бесіди, вправи мімічної гімнастики, психогімнастичні етюди: „Веселі мавпенята”, „Сумний дощик”, „Хитре лисеня”, „Образили”, „Ну й багатий урожай!”; дидактичні ігри та вправи: „Так чи не так?”, „В країні Ввічливих слів”

Дитина в соціумі Дитина у світі культури Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини

Дорослі люди. Художньо-продуктивна музична, театральна, літературна діяльність Звукова культура мовлення. Зв’язне монологічне мовлення Самоставлення Гра як провідна діяльність

Бере посильну участь у святах, розвагах, театралізованих дійствах. Вивчає напам’ять вірші. Прагне розповісти їх емоційно, виразно, чітко промовляючи наявні та / чи автоматизовані у мовленні звуки. Вміє уважно слухати інструкцію, розуміти та виконувати її, коментувати власні дії.

Формування полісенсорної основи мовленнєвої компетентності (Л, В, П).

Формування бажання приймати активну участь у святах і розвагах (В).

Формування вміння дотримуватися у мовленні правильної звуковимови, орфоепічних, лексичних і граматичних норм, культури мовленнєвого спілкування (Л, В).

Вправляння у чіткому, фонетично правильному мовленні на віршованому матеріалі (Л, В).

Розвиток слухової уваги та пам’яті, почуття ритму, емоційно-вольової сфери (Л, В, П).

Виховання ініціативності, відповідальності, впевненості у власних можливостях, почуття колективізму (В).

Ігри-заняття, самостійна ігрова діяльність, сюжетно-рольові ігри, ігри-драматизації, куточки „ряження”, театралізована діяльність, свята і розваги, Дні здоров’я, розучування віршованих мініатюр

Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини

Сенсорні еталони. Елементарні математичні уявлення Звукова культура мовлення Самоставлення Гра як провідна діяльність

Вміє утворювати однорідні множини предметів, лічити одно- та різнорідні предмети у межах п’яти. Складає розрізні картинки з 4–6 частин, утворюючи цілісне зображення. Знає, що окремі звуки утворюють склади, склади – слова, слова – словосполучення, словосполучення – речення.

Формування на практичному рівні розуміння понять „звук”, „склад”, „слово”, „словосполучення” та „речення” (Л, В).

Формування вміння орієнтуватися на слово як одиницю мови (Л, В).

Формування основ елементів грамоти (Л, В).

Розвиток слухового сприймання та уваги, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння, зорового контролю, логічного мислення шляхом встановлення причинно-наслідкових зв’язків (Л, В, П).

Пропедевтика виникнення оптичних дисграфій і дислексій (Л, В).

Виховання наполегливості в оволодінні мовленням і інтересу до нього в цілому (В, П).

Ігри-заняття, самостійна ігрова діяльність, режимні моменти, прогулянки, спостереження: „Назви словом”, „Цікава подорож”, дидактичні ігри та вправи: „Один – багато”, „Склади ціле”, „Спробуй розповісти без слів (за допомогою міміки та жестів)”, „Порахуємо слова”, „Слова довгі та короткі”, „Я почну, а ти – продовжуй”, „Кінець слова за тобою”

ФОРМУВАННЯ ДИНАМІЧНО-МОВЛЕННЄВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ

Розвиток артикуляційного апарату

Дитина у світі культури Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини

Предметний світ Сенсорні еталони Словникова робота Здоров’я та фізичний розвиток. Самоставлення Гра як провідна діяльність

Виокремлює складові предметів, по-можливості називає їх (кабіна, кузов, колеса, фари, кермо – у машини). Складає цілісне зображення із площинних деталей чи кубиків (4–6). Називає та вміє показати окремі частини тіла на собі та іграшках, які відображають образи людей: голова (волосся, чоло, брови, очі, вуха, ніс, щоки, рот (губи, зуби, язик), підборіддя); шия; тулуб (плечі, груди, живіт, спина); руки (лікті, кисті (долоні, пальці); ноги (коліна, стопи, пальці). Диференціює окремі частини тіла у людей і тварин (ноги, руки, лапи). Дотримується правил особистої гігієни.

Актуалізація номінативного словника (Л, В).

Розвиток зорового сприймання, уваги та пам’яті, зорового, рухового контролю, мисленнєвих операцій аналізу, синтезу, просторового орієнтування, дрібної моторики (Л, В, П).

Виховання культурно-гігієнічних навичок (В).

Ігри-заняття, самостійна ігрова, конструктивна діяльність, дидактичні ігри та вправи: „Склади картинку”, „Є у тебе, є у мене”, „Порівняйко”

Особистість дитини Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі Мовлення дитини Гра дитини

Здоров’я та фізичний розвиток. Самоставлення Сенсорні еталони. Елементарні математичні уявлення Словникова робота Гра як провідна діяльність

Знає, що язик допомагає відчувати смак їжі, а разом із зубами пережовувати її. Знає, що робити це треба старанно, не поспішаючи. Із заплющеними очима може впізнати за смаком знайомі овочі чи фрукти. Знає, що за зубами слід доглядати. Самостійно чистить їх двічі на день (вранці та ввечері), полоще рот після кожного прийому їжі. Знає, що губи, щоки, зуби та язик допомагають говорити. Знає, що язик може звужуватися чи розширюватися. За допомогою еластичних матеріалів (глина, пластилін, тісто) відтворює ці властивості язика („ковбаска” – вузький язик, „млинчик” – широкий). З опорою на наочний зразок (ліплення, малюнок, фотографії, піктограми) і дзеркало, а згодом самостійно демонструє вузький і широкий язик. Користується у власному мовленні антонімами „широкий – вузький”.

Формування уявлень про будову та діяльність мовнорухового апарату на практичному рівні (Л).

Актуалізація розуміння антонімічних значень якісних прикметників, використання їх у власному мовленні (Л, В).

Розвиток зорового сприймання, уваги та пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння, смакової чутливості, рухового контролю, зв’язного мовлення, артикуляційної, дрібної моторики (Л, В, П).

Виховання культурно-гігієнічних навичок (В).

Ігри-заняття, спостереження, дослідницька діяльність, бесіди, міркування: „Якщо не чистити зуби, то…”, логопедичні етюди, дидактичні ігри та вправи: „Відгадай за смаком”, „Покажи і розкажи”

Мовлення дитини Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі Особистість дитини Гра дитини

Звукова культура Сенсорні еталони. Пізнавальна активність Самоставлення Гра як провідна діяльність

Має уявлення про зміну положення губ при вимові голосних. Дивлячись у дзеркало, самостійно вимовляє голосні, слідкуючи за зміною положення губ. Може за беззвучною артикуляцією вчителя-логопеда визначити, який голосний той артикулює. Вміє визначити, який саме орган (губи чи язик) допомагає вимовляти той чи інший приголосний (на матеріалі губних і язикових звуків).

Формування на практичному рівні розуміння понять „звук”, „голосний”, „приголосний” (Л, В).

Формування вміння концентрувати увагу на місці та способі артикуляції фонем (Л).

Вправляння у чіткому промовлянні голосних і приголосних звуків, автоматизованих у мовленні дитини (Л, В).

Розвиток зорового, слухового сприймання, уваги та пам’яті, зорового, рухового контролю, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння (Л, В, П).

Виховання бажання навчитися говорити правильно, чітко і виразно (Л, В, П).

Ігри-заняття, логопедичні етюди, дидактичні ігри та вправи: „Зіпсований телевізор”, „Визнач звук”, „Чи зможеш відгадати?”, „Мавпеня Чік”

Особистість дитини Гра дитини Мовлення дитини

Рухова активність та саморегуляція. Самоставлення Гра як провідна діяльність Звукова культура мовлення

Із зоровою опорою, за зразком педагога, виконує такі види вправ: – загальнорозвивальні; – логоритмічні (алгоритмічні); – мімічної та пальчикової гімнастики (на задану статичну позу, колові рухи, поперемінне чергування рухів, різнонаправлених рухів однією та одночасно двома руками) із мовленнєвим / музичним супроводом і без нього. Із зоровою опорою наслідує рухи педагога та / чи логопедичної ляльки Льолика (Льолі) [15][11]. Виконує наступні види вправ [33]: 1. Із залученням певних органів мовнорухового апарату: – губ; – щік; – нижньої щелепи; – м’якого піднебіння; – язика. 2. За рівнем рухливості органів мовнорухового апарату: – статичні; – динамічні. 3. За участю силового фактору опору: – без силового опору; – ізотонічні. 4. За ступенем самостійності виконання: – пасивні; – пасивно-активні; – активні. 5. За участю голосу: – беззвучні; – з участю голосу. 6. За наявністю / відсутністю специфічної корекційної спрямованості: – загальнорозвивальні; – корекційні за наслідуванням, а найпростіші – за словесною інструкцією. Виконує як окремі, так і об’єднані єдиним сюжетом артикуляційні вправи з елементами самомасажу обличчя.

Вироблення у дітей правильних артикуляцій із зоровою опорою, тактильних і кінестетичних відчуттів (Л).

Удосконалення ритміко-інтонаційної складової мовлення, вміння узгоджувати рухи із мовленнєвим і музичним супроводом (Л, В, М, Ф).

Розвиток зорового сприймання, уваги, пам’яті, зорового, рухового контролю, загальної, ручної, пальчикової та мімічної моторики (Л, В, П).

Виховання інтересу до логопедичної ляльки, бажання виконувати вправи різного типу (Л, В).

Ігри-заняття, логопедичні етюди, ігри на музичних інструментах, загальнорозвивальні вправи: „Ми веселії малята”, „Дужі та сміливі”, логоритмічні вправи: „Веселунчики”, „Країна Веселих Мелодій”, мімічні вправи для губ: „Замочок”, „Слоненя”, „Жабка”, Клоун”, щік: „Повітряна кулька”, „Хом’ячок”, „Ненажера”, носа: „Поросятко”, очей: „Моргайлики”, чола: „Ох! Ах!”, „Дощова хмаринка”, вправи пальчикової гімнастики: „Дружні пальчики”, „Десять пальчиків у нас”, вправи артикуляційної гімнастики, вправи з елементами самомасажу: „Веселе зайченя”, „Ласкаві рученята” [35, С. 232–233; 38, C. 23–26; 43, С. 29–31; 53, С. 65–80]

Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини

Сенсорні еталони Словникова робота Рухова активність та саморегуляція. Самоставлення Гра як провідна діяльність

Визначає місцезнаходження предметів як у просторі, так і на аркуші паперу. Знаходить місце предмета за завданням педагога (зайчик між лисичкою та їжачком, ведмедик праворуч від білочки). Користується у власному мовленні антонімами: „вгорі – внизу”, „верхній – нижній”, „справа – зліва”. Заплющивши очі та відкривши рот, відчуває і запам’ятовує поодинокі чи серійні доторкування до ділянок ротової порожнини та / чи поза нею продезінфікованим кінчиком шпателя чи зонда і відтворює їх із розплющеними очима (правий куточок рота – підборіддя, над верхньою губою – лівий куточок рота). Може утримувати язик по середній лінії, не відхиляючи його та не включаючи рухи рук, одночасно слідкуючи очима за предметом, який переміщується в сторону. Може назвати місцезнаходження язика при виконанні статичних вправ („Грибочок” – за верхніми зубами, „Гірка” – язик впирається у нижні зуби).

Формування вміння визначати місцезнаходження кінчика язика у ротовій порожнині при вимові язикових приголосних (Л).

Активізація антонімічного словника відносних прикметників та обставинних прислівників місця (Л, В).

Розвиток кінестетичного праксису, просторового орієнтування, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння, зорового, рухового контролю, зв’язного описового мовлення (Л, В, П).

Пропедевтика виникнення оптичних дисграфій і дислексій (Л, В).

Виховання уважності, посидючості (В, П).

Ігри-заняття, спостереження, прогулянки, самостійна ігрова діяльність, конструктивно-будівельні ігри, самостійна художня діяльність, ручна праця, логопедичні етюди, дидактичні ігри та вправи: „Знайди друзів”, „Чарівні килимки”, „Кожній речі – своє місце”, „Новосели”, „Відчуй і скажи”, „Чарівна паличка”

Особистість дитини Гра дитини

Рухова активність та саморегуляція. Самоставлення Гра як провідна діяльність

З опорою на зразок педагога вміє переключатися з одного рухового чи артикуляційного укладу на інший (2–3 рази підряд).

Формування кінетичного праксису (Л, П).

Розвиток зорового сприймання, зорової, рухової уваги та пам’яті, контролю (Л, В, П).

Виховання зосередженості на завданні (В, П).

Ігри-заняття, загальнорозвивальні вправи: „Вправні фізкультурники”, „Запасливі білочки”, вправи пальчикової гімнастики: „Веселі ручки”, „Вмілий чоботар”, логопедичні етюди, артикуляційні вправи „Годинничок”, „Гойдалка”, „Клоун” та ін.

Гра дитини Особистість дитини

Гра як провідна діяльність Рухова активність та саморегуляція. Самоставлення

Досягає стійкості створюваних будівельних конструкцій. Може утримувати показаний учителем-логопедом артикуляційний уклад, зберігаючи його цілісний образ упродовж 5–10 с.

Удосконалення кінестетичного праксису (Л, П).

Розвиток зорового сприймання, зорової, рухової уваги та пам’яті, контролю, дрібної моторики (Л, В, П).

Виховання наполегливості у досягненні своєї мети (В, П).

Ігри-заняття, самостійна ігрова діяльність, конструктивна діяльність: „Побудую Рексу дім”, „Місток для двох цапків”, логопедичні етюди, артикуляційні вправи „Лопаточка”, „Голочка”, „Чашечка” та ін.

Удосконалення дихальної функції

Особистість дитини Гра дитини

Здоров’я та фізичний розвиток. Самоставлення Гра як провідна діяльність

Знає, що за допомогою носа ми дихаємо і відчуваємо приємні та неприємні запахи, визначаємо їх джерело. Знає, що не можна нюхати все підряд, бо це може бути небезпечним для здоров’я. За завданням учителя-логопеда вдихає і видихає повітря через ніс (швидко і різко чи плавно і довготривало). Виконує вправи мімічної гімнастики – морщить і розслабляє ніс. Слідкує за чистотою носової порожнини, вміє користуватися носовичком.

Збагачення практичного досвіду знаннями про ніс і його призначення у житті людини (В).

Розвиток нюхової чутливості, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння, зв’язного мовлення, емоційно-вольової сфери (Л, В, П).

Виховання культурно-гігієнічних навичок, основ безпеки життєдіяльності (В).

Ігри-заняття, спостереження, дослідницька діяльність, бесіди, читання художньої літератури, розповіді з власного досвіду, психологічні етюди: „Пожежа”, „Пахуча квіточка”, „Пригоріла наша каша”, вправи мімічної гімнастики: „Поросятко”, „Мавпеня”

Особистість дитини Гра дитини Мовлення дитини

Здоров’я та фізичний розвиток. Самоставлення Гра як провідна діяльність Звукова культура мовлення

Знає, що людина може дихати як через ніс, так і ротом, але правильним є носове дихання. Знає, що особливо в холодну пору року не слід дихати ротом, бо можна застудитися. Знає, що коли ми хочемо щось сказати, слід робити вдих носом, а видихати через рот; не можна говорити на вдиху або попередньо не набравши достатньої кількості повітря. Розрізняє носовий і ротовий вдих та видих.

Диференціація носового і ротового вдиху та видиху (Л, В).

Вироблення правильного мовленнєвого дихання (Л).

Розвиток зв’язного мовлення, мисленнєвих операцій аналізу та порівняння (Л, В, П).

Виховання основ безпеки життєдіяльності (В).

Ігри-заняття, бесіди, дослідницька діяльність, розповіді з власного досвіду, дихальні вправи: „Ніс – рот”, „Кирпатенькі носики”

Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини

Сенсорні еталони. Пізнавальна активність. Елементарні математичні уявлення Звукова культура мовлення. Граматична правильність мовлення Самоставлення Гра як провідна діяльність

Може продовжити запропонований ряд із рослинних елементів (геометричних фігур, предметів), що чергуються в певній послідовності (квіточка – листочок – квіточка). Знає, що для зафарбовування більшої площини малюнка потрібно більше фарби, меншої – менше. Порівнює предмети за величиною, самостійно вживає в мовленні антоніми „великий – маленький”, „довгий – короткий”, „багато – мало”, „більше – менше”, диференціює їх. Розрізняє речення за словонаповнюваністю та інтонаційною забарвленістю. З опорою на наочність і без неї за наслідуванням, а згодом і самостійно, вміє промовляти однакові фрази з різною інтонацією (Ми йдемо на прогулянку. Ми йдемо на прогулянку? Ми йдемо на прогулянку!). На символічному рівні (за допомогою карток-символів) розрізняє розповідні, питальні та окличні речення (У Марійки красивий м’ячик. Ти хочеш погратися? Наталочко, давай будемо гратися разом!). Звертається до дорослих із проханням чи запитанням, користуючись відповідною інтонацією. Вміє розподіляти видих у процесі мовлення. Ділить речення на окремі смислові відрізки, добираючи повітря під час пауз. Знає, що в залежності від інтонаційного забарвлення речення змінюється потреба у доборі повітря (розповідне потребує меншої кількості, окличне чи питальне – більшої).

Формування розуміння взаємовідповідності інтонаційної виразності мовлення та емоційно-мімічних проявів (Л, В, П).

Удосконалення мовленнєвого дихання та вироблення плавного ротового видиху (3–5 с) з поступовим збільшенням його тривалості до 7–10 с (Л, В).

Актуалізація вживання якісних прикметників, їх антонімічних значень у власному мовленні (Л, В).

Розвиток зорового сприймання, уваги та пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу та порівняння, зорового контролю, інтонаційної виразності мовлення, емоційно-вольової сфери (Л, В, П).

Виховання вміння відчувати милозвучність рідної мови (Л, В).

Ігри-заняття, логопедичні етюди, етюди психогімнастики: „Хто, хто в будиночку живе?”, „Радісний день”, дидактичні ігри та вправи: „Продовж ряд”, „Дві сестрички-невелички”, „Питайлик”

Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини

Звукова культура мовлення Рухова активність та саморегуляція. Самоставлення Гра як провідна діяльність

Виконує вправи на вироблення навичок дихання: – носом; – животом; – діафрагмального; – розрізнення носового та ротового вдиху і видиху; – фіксованого видиху зі звуком, складом чи звуконаслідуванням; – тривалого фонаційного (мовленнєвого) дихання з можливим використанням предметів (площинних посібників), із динамічним супроводом чи без нього та з емоційним забарвленням.

Формування плавного, короткого і глибокого вдиху, тривалого, достатньо сильного диференційованого видиху (Л, В).

Удосконалення вміння поєднувати дихальні вправи зі звуковим супроводом (Л, В, М, Ф).

Розвиток мисленнєвих операцій аналізу, порівняння, емоційно-вольової сфери (Л, В, П).

Виховання інтересу до виконання дихальних вправ (Л, В).

Ігри-заняття, логопедичні етюди, етюди психогімнастики: „Ведмедик спить”, „Фонтанчик кита”, „Вітерець-пустунчик”, дихальні вправи [31; 35, С. 233–240; 43, С. 31–32; 53, С. 81–82]

Розвиток голосового апарату

Особистість дитини Дитина в соціумі Мовлення дитини Гра дитини

Здоров’я та фізичний розвиток. Самоставлення Дорослі люди. Діти Звукова культура мовлення Гра як провідна діяльність

Знає, що голос допомагає людині розмовляти та співати. Знає, що у жінок і чоловіків голос різний: у жінок тонший, у чоловіків – грубіший. Може за аудіозаписом або в іграх і вправах розрізняти чоловічий і жіночий голос. Знає, що при застуді голос змінюється – стає більш грубим і хрипким. Знає, що не можна голосно кричати, бо голос може стати писклявим або й взагалі зникнути.

Уточнення знань про голос, його роль у житті людини (Л, В).

Розвиток слухового сприймання, уваги та пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння, зв’язного мовлення (Л, В, П).

Виховання основ безпеки життєдіяльності (В).

Ігри-заняття, спостереження, бесіди, дослідницька діяльність, міркування, дискусії, логопедичні етюди, дидактичні ігри та вправи: „Хто так голос подає?”, „Відгадай за голосом”, „Чарівний голосок”

Мовлення дитини Дитина в соціумі Особистість дитини Гра дитини

Звукова культура мовлення Дорослі люди. Діти Самоставлення Гра як провідна діяльність

Знає, що можна регулювати силу голосу в залежності від ситуації (гучніше – на прогулянці, тихіше – в групі, пошепки – у спальні). При потребі може голосно покликати на допомогу.

Формування вміння користуватися голосом різної сили (Л, В, М).

Розвиток слухового сприймання, уваги, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння, емоційно-вольової сфери (Л, В, П).

Виховання основ безпеки життєдіяльності (В).

Ігри-заняття, самостійна ігрова діяльність, бесіди, психологічні етюди: „Не розбуди ведмедя”, „Свято”, „Ой, горить у кицьки дім!”, логопедичні етюди, ігри-драматизації: „У Сонечка в гостях”, дидактичні ігри та вправи: „Заколишемо Катрусю”, „Зіпсований телефон”

Мовлення дитини Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі Особистість дитини Гра дитини

Звукова культура мовлення. Словникова робота Сенсорні еталони Самоставлення Гра як провідна діяльність

Знає, що сприйняття сили голосу залежить від відстані (голос здалеку звучить тихо, зблизька – гучніше). Порівнює предмети, розуміє та самостійно вживає в мовленні антоніми: „сильний – слабкий”, „високий – низький”, „далеко – близько”. Розрізняє мелодії, контрастні за характером звучання (марш, колискова). Виконує голосові вправи. Проспівує голосні та їх сполучення з різною висотою та силою голосу.

Формування свідомої регуляції сили голосу, удосконалення його динаміки та модуляції (Л, В, М).

Уточнення словника якісних прикметників і обставинних прислівників місця (Л, В).

Розвиток слухового, зорового сприймання, пам’яті та уваги, музичної пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу, синтезу, порівняння (Л, В, П).

Виховання інтересу до музичних ігор-занять (В, М).

Ігри-заняття, музичні вистави, музично-дидактичні ігри та вправи: „Впізнай і назви”, „Добери інструмент”, „Заспівай як…”, дидактичні ігри та вправи: „Який? Яка?”, „Високо – низько, далеко – близько”, „Луна”, голосові вправи: „Слон-трубач”, „Абетка-співаночка”, „Голосові сходинки”, „Оркестр” [35, С. 243–244; 43, С. 32–33]

Формування просодичних компонентів мовлення

Дикція

Мовлення дитини Гра дитини Особистість дитини

Звукова культура мовлення Гра як провідна діяльність Самоставлення

Прагне до чіткого, виразного мовлення. Знає, що від чіткості мовлення залежить його зрозумілість. Контролює чіткість і правильність чужого та власного мовлення. Виразно промовляє слова скоромовок і віршованих мініатюр, насичених одним звуком, який наявний чи вже автоматизований у мовленні.

Вправляння у вмінні виразно передавати зміст висловлювання (Л, В).

Розвиток слухового сприймання, уваги, пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу, синтезу, порівняння, самоконтролю, зв’язного мовлення (Л, В, П).

Виховання культури мовлення (В).

Ігри-заняття, спостереження, театралізована діяльність, читання творів художньої літератури, бесіди, вивчення скоромовок, чистомовок, потішок, лічилок, віршованих мініатюр, логопедичні етюди, дидактичні ігри та вправи: „Повтори за мною”, „Чи зможеш зрозуміти?”, „Розкажи, що почув”, „Виправ Петрика”

Темп

Мовлення дитини Особистість дитини Дитина у природному довкіллі Гра дитини

Звукова культура мовлення Здоров’я та фізичний розвиток. Самоставлення Природа планети Земля. Тварини Гра як провідна діяльність

Приймає участь у спортивних естафетах, змаганнях. Вміє рухатися, змінюючи темп. Знає, хто з тварин рухається швидко, а хто – повільно (кінь, тигр бігають швидко, а равлик, черепаха пересуваються повільно). Користується в мовленні антонімами: „біжить – стоїть”, „швидко – повільно”. Знає, що людина може говорити по-різному (швидко, повільно, розтягуючи слова, в нормальному темпі). Знає, що від темпу залежить зрозумілість мовлення. Вміє говорити в нормальному темпі та при потребі змінювати його. Вміє регулювати силу голосу.

Формування вміння регулювати темп мовлення (Л, В, М).

Актуалізація словника антонімів на позначення дієслів і обставинних прислівників способу дії (Л, В).

Розвиток мисленнєвих операцій аналізу, порівняння, зв’язного мовлення, емоційно-вольової сфери, загальної моторики (Л, В, П).

Виховання культури мовлення (Л, В).

Ігри-заняття, самостійна ігрова, театралізована діяльність, спостереження, спортивні ігри, естафети, змагання, логоритміка, логопедичні етюди, бесіди, психологічні етюди: „Черепашка”, „Втомлений їжачок”, „Сорока Скре-ке-ке”, „Веселий поїзд Чух-Чух”, артикуляційні вправи: „Індик”, „Веселий дятлик”, „Голодне кошеня”, дидактичні ігри та вправи: „Хто швидше?”, „Не помились”, „Будь уважним”

Ритм

Дитина у природному довкіллі Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини

Природа планети Земля. Явища природи Сенсорні еталони. Пізнавальна активність Звукова культура мовлення. Словникова робота Рухова активність та саморегуляція. Самоставлення Гра як провідна діяльність

Знає назви пір року (зима, весна, літо, осінь). Має уявлення про їх сталу послідовність. Розрізняє пори року за їх характерними ознаками. Диференціює частини доби (ранок, день, вечір, ніч), називає деякі з них (день, ніч). Має уявлення про годинник, зміну часу, про дні тижня. Вміє лічити одно- та різнорідні предмети у межах п’яти. Викладає візерунки з простих силуетних зображень предметів (рослинних елементів, геометричних фігур), дотримуючись певної послідовності (зірочка – сонечко – зірочка). Повторює за педагогом ритмічні малюнки різної складності, відплескуючи, відстукуючи їх (/ //, // /, ///). Спочатку за наслідуванням, а згодом самостійно вміє виділити окремий ритмічний удар (/ //, / //, / //). Вміє впізнавати і символічно позначати (за допомогою карток-символів) різні ритмічні малюнки. Доповнює знайомі віршовані мініатюри одним чи кількома словами з дотриманням логіки та ритмічної побудови висловлювання. За наслідуванням, а згодом самостійно вміє добирати рими до слів (жабка – шапка, сосиска – редиска, качка – собачка), придумує віршовані рядки.

Формування вміння відчувати та регулювати ритм власного мовлення (Л, В, М).

Розвиток слухового сприймання, уваги та пам’яті, часових уявлень, мисленнєвих операцій аналізу, синтезу, порівняння, класифікації, узагальнення, рухового контролю, зв’язного мовлення (Л, В, П).

Виховання інтересу до самостійного придумування віршованих мініатюр (Л, В).

Ігри-заняття, спостереження, дослідницька діяльність, виконання танцювальних рухів, логоритміка, логопедичні етюди, штампування, малювання пальчиками, читання творів художньої літератури, бесіди, пальчикові вправи: „Веселе піаніно”, „Пальчик – раз, пальчик – два…”, „Дощик тихо: капу-капу”, артикуляційні вправи: „Годинничок”, „Гойдалка”, „Котушка”, „Горішки”, музично-дидактичні ігри, гра на музичних інструментах, дидактичні ігри та вправи: „Впізнай за описом”, „Зроби, як я”, „Робот”, „Зайчик-барабанщик”

Інтонація

Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини

Звукова культура мовлення Рухова активність та саморегуляція. Самоставлення Гра як провідна діяльність

Знає, що за допомогою інтонації можна передавати різний настрій та емоційні переживання. На матеріалі відеозаписів чи фотографій облич людей впізнає та по можливості називає їх емоційний стан (веселий хлопчик, сумна дівчинка). Вміє вибрати з ряду фотографій із зображенням епізоду за участю двох дійових осіб таку, де вони зафіксовані з різними виразами облич та жестами, які допоможуть здогадатися, що саме вони могли сказати один одному, та визначити відповідну інтонацію (Хлопчик розбив вазу. 1. Мама свариться. Хлопчик засмучений. 2. Бабуся хапається за голову. Хлопчик спокійний. 3. Сестричка плаче. Хлопчик теж зараз заплаче). Виконує вправи мімічної гімнастики. З опорою на сюжетні картинки із зображенням людей, що виконують певні дії, супроводжуючи їх звуками, відтворює як емоційні інтонації, так і самі звуки (Е-е-ех! – рубає дідусь дрова). Вимовляє голосні та їх сполучення з різною інтонацією (Аоу? Еіе!). За наслідуванням, а згодом самостійно доповнює знайомі віршики словами різної інтонаційної виразності. Вміє користуватися основними видами інтонації (розповідною, питальною, окличною) в залежності від змісту висловлювання.

Розрізнення інтонаційних засобів виразності у мовленні дорослих (Л, В).

Формування уміння передавати за допомогою інтонації різний настрій (Л, В, П).

Вироблення інтонаційної виразності мовлення (Л, В).

Розвиток слухового сприймання, уваги та пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу та порівняння, рухового, зорового контролю, емоційно-вольової сфери (Л, В, П).

Виховання культури поведінки (В, П).

Ігри-заняття, спостереження, театралізована діяльність, читання художньої літератури, розповідання віршів, переказ творів із різною інтонацією, мовленнєві діалоги, інсценівки, піктограми із зображенням емоцій, логоритміка, логопедичні етюди, ігри-діалоги, ігри з дзеркальцем: „Дзеркальце, мені скажи…”, „Чарівне дзеркальце”, мімічні вправи: „Здивувалася мала: що за квітка розцвіла?”, „Ой, яка красива ця ромашка біла!”, „Сердитий індик”, вправи психогімнастики: „Уяви себе…”, „Чарівна країна”, дидактичні ігри та вправи: „Створи настрій”, „Хто? Де? Коли?”, „Так чи не так?”, „Іноземець”, „Питайко”, „В гостях у Пограйлика”

Паузація

Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі Мовлення дитини Дитина у світі культури Особистість дитини Гра дитини

Сенсорні еталони. Елементарні математичні уявлення Звукова культура мовлення. Словникова робота Художньо-продуктивна музична діяльність Самоставлення Гра як провідна діяльність

Знаходить і називає окремі зображення в умовах зашумлення, накладання одне на одне.

Знає, що кожна річ має своє місце. Прибирає в ігровому куточку.

Розставляє (розкладає) предмети в ряд, дотримуючись між ними певної відстані. Вміє лічити їх у межах п’яти, дотримуючись пауз (один півник, пауза, два півники, пауза і т. д.).

На практичному рівні, використовуючи зразок педагога, переконується, що якщо не робити пауз між словами у реченні, мовлення стає нерозбірливим.

Спільно з учителем-логопедом грає на музичному інструменті (звучання інструмента – пауза, звучання – пауза). Може на символічному рівні (за допомогою предметів-символів: кружечок – звук, лічильна паличка – пауза) викласти схему звучання (дзвенить дзвіночок – кружечок, тиша (пауза) – паличка). За допомогою педагога, а згодом самостійно, прагне графічно створювати схему простої мелодії, що звучить.

За завданням учителя-логопеда розбиває сказане ним „слово” на окремі слова (Машаїстькашу – Маша їсть кашу).

Знає, що паузи не тільки поліпшують зрозумілість мовлення, а й дають змогу набрати повітря для промовляння наступного слова (словосполучення, речення). Вміє робити розстановки пауз у мовленнєвому потоці.

Удосконалення розуміння на практичному рівні меж слів у реченні (Л, В).

Формування вміння робити розстановки пауз у мовленнєвому потоці (Л, В, М).

Вироблення чуття мови (Л, В).

Розвиток зорового, слухового сприймання, уваги, пам’яті, зорового контролю, мовленнєвого дихання, мисленнєвої операції аналізу(Л, В, П).

Виховання охайності (В).

Ігри-заняття, ритмічні танцювальні рухи, музично-дидактичні ігри, ігри на музичних інструментах, логопедичні етюди, дидактичні ігри та вправи: „Плутанина”, „Стали іграшки всі в ряд”, „Чарівне намисто”, мозаїка

Наголос

Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини

Звукова культура мовлення Рухова активність та саморегуляція. Самоставлення Гра як провідна діяльність

Відстукує (відплескує) ритмічні малюнки різної складності. Спочатку за наслідуванням, а згодом самостійно вміє виділяти акцентований удар у однакових (/ //, / //, / //) і різних (/ //, // /, ///) ритмічних малюнках.

Розуміє, що голосні бувають наголошеними та ненаголошеними. Знає, що наголошений голосний вимовляється з більшою силою та протяжністю, ніж ненаголошений.

Розуміє, що наголос може падати на будь-який склад і під час зміни та відмінювання слова рухатися (головá – головú; гόлови). Знає, що зміна місця наголосу в слові може змінити його значення (брáти (неозначена форма дієслова) і братú (форма множини іменника), а також його граматичну форму (сóви – форма називного відмінка множини) і совú (форма родового відмінка однини).

Вміє при промовлянні слова виділяти голосом наголошений склад, у т. ч. й у випадках наявності рухомого наголосу при взаємодії дієслова з займенниками першої / другої особи (казáти – кажý – кáжеш).

Формування на рівні розуміння поняття наголосу, як засобу розрізнення слів і словоформ на практичному рівні, про вільність та рухомість наголосу (Л, В).

Удосконалення уміння визначати наголошений склад і користуватися наголосом (Л, В).

Розвиток слухового сприймання, уваги та пам’яті, чуття ритму, рухового контролю, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння (Л, В, П).

Виховання уважності, інтересу до вивчення рідної мови (В, П).

Ігри-заняття, слухання музичних, літературних творів, вивчення напам’ять віршованих мініатюр, скоромовок, чистомовок, логопедичні етюди, дидактичні ігри та вправи: „Гоп-гоп, топаночки”, „Веселий дятлик”, „Виправ помилку”, „Скажи правильно”

ФОНЕТИКО-ФОНЕМАТИЧНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ

Імпресивне мовлення

Слухова увага та пам’ять, спрямованість уваги на фонологічну структуру слова

Дитина у світі культури Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі Особистість дитини Мовлення дитини Гра дитини

Предметний світ. За межами житла. Світ мистецтва. Художньо-продуктивна музична діяльність Сенсорні еталони Рухова активність та саморегуляція. Самоставлення Звукова культура мовлення Гра як провідна діяльність

Знає, що спеціальні машини (швидка допомога, пожежна) користуються світловими (мигаюча лампочка) та звуковими сигналами, що допомагає попередити інший транспорт про терміновість їх виклику.

Знає про призначення світлофора, розрізняє його кольори та значення кожного з них. Знає та виконує правила дорожнього руху.

Реагує на звуковий сигнал, гучність музики чи мовлення, змінює напрям і характер руху (-ів) в залежності від зміни звукового сигналу.

Може запам’ятати 3–5 зображень, окремих рухів або їх простих серій, послідовність звучання 3–4 музичних інструментів (дзвіночок, барабан, музичний молоточок, трикутничок), показати і відтворити її.

Слухає як немовленнєві, так і мовленнєві звуки навколишнього середовища, розрізняє їх.

Плеще в долоні (подає якийсь інший сигнал), почувши серед ряду слів таке, яке заздалегідь запропонував педагог (коза – мило, ваза, коза, каша).

У реченні чи в потоці слів помічає слово, навмисне спотворене педагогом.

Формування спрямованості уваги на фонологічну структуру слова (Л, В).

Диференціація мовленнєвих і немовленнєвих звуків, звучання музичних іграшок (Л, В).

Удосконалення процесів цілеспрямованого запам’ятовування та довільного пригадування (Л, В, П).

Розвиток зорового, слухового сприймання, уваги та пам’яті, слухового, зорового, рухового контролю, мисленнєвих операцій аналізу, синтезу, порівняння (Л, В, П).

Виховання уважності, дисциплінованості, навичок безпечної поведінки на дорозі (В).

Ігри-заняття, пішохідний перехід, спостереження, екскурсії, читання художніх творів, розповіді педагога, музично-дидактичні ігри, дидактичні ігри та вправи: „Світлофор Моргайко”, „Будь уважним”, „Раз, два, три – відтвори”, „Покажи знак”, творча гра „Вулиця”

Слуховий та слухо-просторовий гнозис

Дитина у світі культури Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини

Світ мистецтва Звукова культура мовлення Самоставлення Гра як провідна діяльність

Розрізняє за зовнішніми ознаками та звучанням окремі музичні інструменти (молоточок, трикутничок, бубон, дзвіночок, барабан). Із заплющеними очима серед ряду музичних інструментів впізнає той, який тільки-но звучав, і перевіряє правильність свого вибору грою на ньому. Впізнає та відтворює послідовність звучання 3–4 музичних інструментів. Із заплющеними очима визначає місце джерела звука.

Удосконалення слухового та слухо-просторового гнозису (Л, В, М).

Розвиток зорового, слухового сприймання, уваги та пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння (Л, В, П).

Виховання вміння зосереджуватися на завданні (В, П).

Ігри-заняття, слухання музичних творів, музично-дидактичні ігри, ігри з музичними інструментами, дидактичні ігри та вправи: „Почуй і відтвори”, „Впізнай за звучанням”, „Де подзвонили?”, „Оркестр” [35, С. 226–229; 38, С. 12–21]

Фонематичне сприймання на перцептивному рівні

Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини Комп’ютерна грамота

Звукова культура мовлення Рухова активність та саморегуляція. Самоставлення Гра як провідна діяльність

Слухає та концентрує свою увагу на звуках оточуючої дійсності. Розрізняє мовленнєві та немовленнєві звуки.

За завданням педагога реагує на зміну звукового сигналу певним рухом (рухами).

З опорою на зразок відтворює послідовність звучання музичних інструментів.

Розуміє, що від заміни одного звука іншим змінюється значення всього слова (миска – посуд, а мишка – маленька тваринка).

Розрізняє на слух слова-пароніми, назви яких містять:

– акустично та артикуляційно далекі звуки (наприклад, [м] – [р] – мак – рак);

– артикуляційно далекі, але акустично близькі звуки (наприклад, [ш] – [с] – типу каша – каса);

– артикуляційно близькі, але акустично далекі звуки (наприклад, [р] – [л] – типу Яринка – ялинка);

– артикуляційно та акустично близькі звуки (наприклад, [з] – [с] – типу казка – каска), показує відповідні зображення.

Розрізняє та показує серед запропонованих врозкид зображень предметів ті, які позначають слова-пароніми (мушка, мишка, миска).

Створення сприятливих умов для подальшого формування фонематичних функцій (Л).

Диференціація мовленнєвих і немовленнєвих звуків (Л, В).

Знайомство з паронімами – словами, схожими за звучанням (Л, В). Розуміння смислового значення слова в залежності від його звукового складу (Л, В).

Вироблення уваги до звукового оформлення слова (Л, В).

Розвиток слухового сприймання, уваги, пам’яті, фонематичної уваги, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння (Л, В, П).

Виховання чуття мови (Л, В).

Ігри-заняття, самостійна ігрова діяльність, спостереження, дослідницька діяльність, дидактичні ігри та вправи: „Відгадай за звуком”, „Що шумить?”, „Чутливе вушко”, „Покажи пари”, „Схованки”, „Непосиди”; комп’ютерні ігри: „Ігри для Тигри”, „Живий звук” [28; 35, С. 229–231; 45]

Слуховий контроль

Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі Особистість дитини Мовлення дитини Гра дитини

Сенсорні еталони. Пізнавальна активність Самоставлення Звукова культура мовлення Гра як провідна діяльність

Помічає відсутність чи надмірність деталей на предметах простої конструкції чи їх зображеннях.

Знаходить смислові невідповідності на сюжетних картинках.

При кількаразовому промовлянні педагогом слів і речень контролює їх фонетичну правильність, ствердно чи заперечливо хитаючи головою. З опорою на картинки розрізняє на слух:

– слова на позначення паронімів і речення із ними;

– слова із використанням звуків, далеких за акустико-артикуляційними ознаками[12];

– слова із використанням звуків, близьких за акустико-артикуляційними ознаками[13] (див. Додаток Б).

Формування навичок слухового контролю (Л).

Розвиток зорового, слухового сприймання, уваги та пам’яті, фонематичного сприймання, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння, зорового, смислового контролю (Л, В, П).

Попередження виникнення оптичних дисграфій і дислексій (Л, В).

Виховання уважності, зосередженості (В, П).

Ігри-заняття, спостереження, дослідницька діяльність, дидактичні ігри та вправи: „Склади предмет”, „Так чи ні?”, „Що неправильно намалював художник?”, „Виправ Невмійка” [35, С. 231–232]

Фонематичні уявлення

Особистість дитини Мовлення дитини Гра дитини

Здоров’я та фізичний розвиток. Самоставлення Звукова культура мовлення Гра як провідна діяльність

Слідкує за своїм зовнішнім виглядом, без нагадування дорослих по можливості виправляє недоліки в одязі та зачісці. Прагне підтримувати порядок в ігровому куточку та шафочці для одягу.

Знає правила культури поведінки і старається дотримуватися їх. Виконує правила гри.

Слідкує за фонетичною відповідністю називання педагогом зображення, ствердно або заперечливо хитаючи головою[14].

Із закушеним кінчиком язика, з метою уникнення можливості промовляння, серед ряду картинок, у т. ч. й конфліктних, показує ті, які містять у назві заданий звук.

Створення сприятливих умов для подальшого формування фонематичних функцій (Л).

Формування чітких фонематичних уявлень і попередження на цій основі дизорфографій, дисграфій і дислексій (Л).

Розвиток зорового, слухового сприймання, уваги, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння (Л, В, П).

Виховання охайності, морально-етичних норм (В).

Ігри-заняття, спостереження, самостійна ігрова, трудова діяльність, дидактичні ігри та вправи: „Трік-трак, чи це так?”, „Правко і Неправко”, „Покажи всі предмети зі звуком…”

Складова структура слів

Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі Дитина у світі культури Особистість дитини Гра дитини

Сенсорні еталони Художньо-продуктивна музична діяльність Самоставлення Гра як провідна діяльність

Утворює множини однорідних предметів.

Виставляє (викладає) предмети (елементи конструктора чи візерунка) в ряд у певній послідовності.

Із задоволенням слухає віршовані мініатюри, відчуває притаманний кожній із них ритмічний малюнок.

За наслідуванням, а згодом самостійно, грає на музичних інструментах (трикутничок, барабан, маракас), дотримуючись певного ритму.

Відтворює спочатку за наслідуванням, а згодом – самостійно, ритмічний складовий малюнок слів без збігу приголосних.

Формування на практичному рівні розуміння уявлень про склад і складоподіл (Л, В).

Спрямування уваги на звукоскладову структуру слова (Л, В).

Окреслення складового малюнка слова (Л, В).

Розвиток слухового сприймання, уваги та пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу, синтезу, порівняння, класифікації, зорового, рухового контролю, чуття кольору та ритму (Л, В, М, Ф, П).

Виховання уважності, терплячості (В, П).

Ігри-заняття, конструктивна діяльність, викладання візерунків, ігри з мозаїкою, малювання, читання художніх творів, логоритміка, артикуляційні вправи: „Годинничок”, „Гойдалка”, „Котушка”, рухливі ігри: „Пухнасті зайченята”, „Веселі жабки”, „Жваві білченята”, дидактичні ігри та вправи: „Раз, два, три – повтори”, „Хай кожен поплеще, як я” [35, С. 261–262]

Операція ймовірного прогнозування на фонологічному рівні

Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини

Сенсорні еталони Звукова культура мовлення Самоставлення Гра як провідна діяльність

Вміє правильно продовжити розпочатий педагогом ряд (червона квіточка – зелений листочок – червона квіточка), самостійно викласти послідовність подій, використовуючи 2–4 прості сюжетні картинки.

Вибирає серед зображень ту картинку, на якій назва предмета починається / закінчується на вказаний учителем-логопедом склад.

Формування операції ймовірного прогнозування на фонологічному рівні (Л, В).

Розвиток зорового, слухового сприймання, уваги та пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу та порівняння, зорового контролю, вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки (Л, В, П).

Виховання терплячості, уважності, охайності (В).

Ігри-заняття, ігрова, конструктивна, образотворча діяльність, дидактичні ігри та вправи: „Продовж ряд”, „Виклади ряд”, „Знайди картинку”, „Будь уважним”

Звуковий аналіз

Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини

Визначає складові частини знайомих предметів.

Впізнає предмет за неповними зображеннями, в умовах зашумлення чи накладання одне на одне.

Серед ряду картинок показує таку, яка співвідноситься з ізольованим звуком, промовленим педагогом ([у] – виє в лісі вовк).

Виділяє визначеним сигналом наявність:

1. Голосного звука з ряду:

– приголосних звуків ([а] серед А, П, Р, А, Д, А, С, Ж, Н, А, В, Л, А);

– голосних ([а] серед А, О, У, А, Е, А, І, И, О, А, Е, А, І).

2. Приголосного звука з ряду:

– голосних ([с] серед С, А, И, С, О, У, С, І, С, Е, А, С, І);

– приголосних, далеких за акустико-артикуляційними ознаками ([с] серед Б, С, К, Д, С, Л, Н, С, Р, С, М, Г, С);

– приголосних, близьких, у т. ч. й за акустико-артикуляційними ознаками[15] ([ж] серед Ж, Р, Ф, Ж, Ш, В, З, Ж, Р, Ж, Г).

Відпрацювання елементарних форм практичного звукового аналізу на фоні ряду ізольованих звуків (Л). Розвиток зорового, слухового сприймання, уваги та пам’яті, зорового контролю, мисленнєвих операцій аналізу та порівняння (Л, В, П). Пропедевтика виникнення дисграфій і дислексій (Л, В). Виховання уважності, зосередженості (В, П).

Ігри-заняття, ігрова, конструктивна діяльність, дидактичні ігри та вправи: „Спробуй впізнати”, „Відшукай і покажи”, „Впізнай пісеньку”, „Впіймай звук” [35, С. 241–242]

Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини

Звукова культура мовлення Самоставлення Гра як провідна діяльність

За наслідуванням ділить слова різної складової структури на склади. Спочатку за допомогою педагога, а згодом самостійно визначає наголошений склад слова.

Може виділяти визначеним сигналом наявність названого педагогом звука з ряду складів за умови його акцентованої вимови ([с] серед ад, ас, им, ос, ар, ус, ис, ун, ис)[16].

Вправляння в умінні виділяти звук на фоні складу (Л). Розвиток зорового, слухового сприймання, уваги та пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння (Л, В, П). Виховання інтересу до фонетичного оформлення мовлення (Л, В).

Ігри-заняття, рухливі ігри: „Спіймай комарика”, „Пострибайчики”, „З купини на купину”, дидактичні ігри та вправи: „Підніми прапорець”, „Дивись – не помились”

Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини

Сенсорні еталони Звукова культура мовлення Самоставлення Гра як провідна діяльність

Знаходить серед ряду предметів відмінний за певною сенсорною ознакою (колір, форма, величина). З опорою на наочність знаходить серед конфліктних однакові реальні предмети чи їх зображення.

Сигналом відзначає наявність у словах:

– наголошеного голосного на початку слова ([о] в словах: όчі, όсінь, íграшки, όдяг, áзбука, όси);

– щілинного приголосного на початку слова ([с] в словах: сом, котик, сир, фен, сумка, теля, собака);

– зімкненого приголосного в кінці слова ([к] в словах: мак, стіл, буряк, сом, ящик, рак)

за умови їх акцентованої вимови.

Вправляння у вмінні виділяти звук зі складу слова (Л, В). Розвиток зорового, слухового сприймання, уваги та пам’яті, зорового контролю, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння (Л, В, П). Пропедевтика виникнення дисграфій і дислексій (Л, В). Виховання уважності (В, П).

Ігри-заняття, самостійна ігрова діяльність, дидактичні ігри та вправи: „Знайди такий самий”, „Знайди відмінний предмет”, „Розумні долоньки”

Експресивне мовлення

Фонематичне сприймання

Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини

Звукова культура мовлення Самоставлення Гра як провідна діяльність

Маніпулюючи предметами, відтворює різні немовленнєві звуки (мне чи рве папір, наливає воду, шкрябає, стукає тощо). Впізнає та відтворює почутий немовленнєвий звук, або просто називає джерело звучання.

Знає, що різні форми одного слова можуть відрізнятися місцезнаходженням наголосу (рýки – рукú). З опорою на картинку продовжує речення, розпочате педагогом, використовуючи слова з правильним наголосом (У бабусі болить… головá. Василько одягає шапочку…на гόлову).

Виділяє у тексті вірша римовані слова. З опорою на наочність, а потім без неї, вміє завершувати рядки знайомих, а згодом вперше почутих віршованих мініатюр, самостійно добираючи римовані слова відповідно до змісту твору.

Виокремлює у тексті віршів слова, схожі за звучанням. За допомогою педагога, а згодом самостійно, називає паронімічні пари. Може пояснити значення доступних слів-паронімів[17].

Формування фонематичного сприймання на перцептивному рівні (Л, В). Розвиток стимулюючої функції мовнослухового аналізатора (Л, В, П). Впізнавання немовленнєвих звуків (Л, В). Вправляння у знаходженні на слух у тексті вірша римованих слів та їх самостійному доборі (Л, В). Розвиток чуття мови, слухового сприймання, пам’яті, фонематичної та слухової уваги, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння (Л, В, П). Виховання бажання самостійно створювати віршовані мініатюри, використовуючи римовані слова (Л, В).

Ігри-заняття, спостереження, використання аудіозаписів, читання художньої літератури, дидактичні ігри та вправи: „Хто так голос подає?”, „Хто це? Що це? Відгадай!”, „Продовж рядок”, „Назви пару”, „Маленькі поети” [28, 45]

Слуховий контроль

Предметний світ. За межами житла Сенсорні еталони Звукова культура мовлення. Граматична правильність мовлення Самоставлення Гра як провідна діяльність

Знає правила поведінки на дорозі та в громадських місцях.

Помічає неточності в зображеннях на предметних і сюжетних картинках, у текстах віршованих мініатюр, у змісті окремих речень і невеликих текстів, по можливості виправляє їх.

Знає, що в українській мові є слова, схожі за звучанням. Розрізняє на слух та правильно називає паронімічні пари з тими звуками, які наявні у власному мовленні [28, 45]. Визначає і виправляє помилку, навмисне допущену педагогом при називанні будь-якого зображення, у т. ч. на позначення слів-паронімів.

Виправляє речення зі спотвореним смислом (Сіра миска шмигнула у нірку. Перед Галинкою стояла повна мишка каші), таке, в якому одне зі слів вимовляється педагогом неправильно (Фабака Рекс визирає з будки).

Прагне до контролю власного мовлення.

Формування уявлень про фонемний склад слів (Л, В). Створення сприятливих умов для подальшого формування фонематичних функцій (Л). Вправляння у детекції (виявленні) помилок та їх виправленні шляхом правильного називання слів (Л, В). Удосконалення слухового контролю на матеріалі звуків, які дошкільник вимовляє правильно і не змішує у вимові, та слів, з опорою на правильний артикуляторний уклад звука, зоровий зразок, кінестетичні відчуття (Л). Розвиток зорового, слухового сприймання, уваги, пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння, смислового контролю (Л, В, П). Виховання культури поведінки, бажання оволодіти грамотою (В, Л).

Ігри-заняття, екскурсії, читання художніх творів, бесіди, розв’язування, моделювання проблемних ситуацій, дидактичні ігри та вправи: „Так чи не так?”, „Плутанина”, „Виправ помилку”, „Дивись – не помились”, „Небилиці” [35, С. 242]

Фонематичні уявлення

Дитина в соціумі Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини

Дорослі люди. Діти. Група Звукова культура мовлення Самоставлення Гра як провідна діяльність. Формування особистості в грі

Сам дотримується правил гри і вміє пояснити їх іншим.

Безпомилково відтворює склади з опозиційними звуками (па – ба, си – зи, ґо – ко).

Визначає правильність називання зображення і при потребі виправляє навмисне зроблену педагогом помилку (ковова – корова)[18].

Формування чіткого слухового образу звука, фонематичних уявлень на матеріалі слів зі звуками, що замінюються чи змішуються у мовленні дитини, та попередження на цій основі дизорфографій, дисграфій і дислексій (Л). Розвиток слухового сприймання, уваги та пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу та порівняння (Л, В, П). Виховання бажання допомагати іншим (В).

Ігри-заняття, самостійна ігрова діяльність, дидактичні ігри та вправи: „Чи зможеш повторити?”, „Виправ помилку”, „Скажи, як я”

Звуковимова[19]

Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини

Звукова культура мовлення. Граматична правильність мовлення. Монологічне зв’язне мовлення Рухова активність та саморегуляція. Самоставлення Гра як провідна діяльність

Розуміє поняття „звук”. Розрізняє мовленнєві та немовленнєві звуки.

Утворює дієслова від звуконаслідувань (му-му-му – мукає корова, ме-ме-ме – мекає коза).

На символічному рівні (за допомогою карток-символів) диференціює мовленнєві звуки та слова на позначення самостійних частин мови.

За наслідуванням відтворює ритмічні малюнки різної складності. За наслідуванням, а згодом самостійно виділяє наголошений голосний у словах.

Чітко та правильно вимовляє звуки рідної мови: [а], [о], [у], [м’], [м], [п’], [п], [б’], [б], [і], [е], [и], [к], [ґ], [г], [х], [т¢], [д¢], [н¢], [л¢], [c¢], [н], [д], [т], [ф], [в], [к’], [г’], [х’], [ф¢], [в’], [з¢], [й], [c], [з], [ч], [ш], [ж], [ц¢], [ц], [дз], [дз¢], [дж], звукосполучення (шч), [л], [р¢], [р][20] у різних фонетичних позиціях і формах мовлення (на твердій і м’якій атаці, ізольовано, у звукосполученнях, складах (наголошених / ненаголошених, відкритих / закритих, зі збігом приголосних), словах, словосполученнях, реченнях, віршованих і прозових текстах, насичених певним звуком; відображено, спряжено, самостійно; із різною інтонацією та силою голосу; швидко чи повільно).

Розглядає фотографію дитини, яка відтворює артикуляцію певного звука, називає його; використовуючи абетку в малюнках, знаходить відповідний символ. Використовуючи звуко-рухову абетку, поєднує звук із вказаним у ній рухом.

З опорою на наочність називає зображення одного предмета та кількох аналогічних, звертає увагу на флексії іменників у формах однини та множини (олівець – олівці, книжка – книжки). Може, почувши з акцентовано вимовленим закінченням слово на позначення предмета, відповісти на запитання педагога: „Це один предмет чи багато?”.

Розрізняє на слух та диференціює у вимові такі звуки: [а] – [о], [о] – [у], [а] – [о] – [у], [м] – [м’], [п] – [п’], [б] – [б’], [п’] – [б’], [п] – [б], [п] – [б] – [м], [і] – [е], [і] – [и], [е] – [и], [і] – [е] – [и], [к] – [ґ], [г] – [ґ], [г] – [х], [т¢] – [д¢], [т¢] – [д¢] – [н¢], [л¢] – [н¢], [м] – [н], [г] – [к], [к] – [г] – [х], [н] – [н¢], [д] – [б], [д] – [д¢], [к] – [т], [т] – [т¢], [д] – [т], [в] – [в’], [ф’] – [в’], [ф] – [в], [к’] – [г’], [х] – [х¢], [з¢] – [с¢], [ф] – [ф’], [ф] – звукосполучення (хв), [л¢] – [й], [с] – [с¢], [с] – [х], [с] – [ф], [з] – [з¢], [с] – [з], [ч] – [т], [ч] – [с], [ч] – [ш], [ш] – [с], [ж] – [з], [ш] – [ж], [ж] – [ч] – [ш], [ц] – [с], [с] – [з] – [ц], [ц] – [ч], [с¢] – [ц¢], [ц] – [ц¢], [дз] – [дз¢], [дз¢] – [ц¢], [дз] – [ц], [дж] – [ч], [дз] – [дж], звукосполучення (шч) – [с], звукосполучення (шч) – [ч], звукосполучення (шч) – [ш], [л] – [л¢], [л] – [в], [л] – [й], [р¢] – [й], [л¢] – [р¢], [л] – [р], [р] – [р¢] у різних фонетичних позиціях і формах мовлення.

Запам’ятовує та відтворює ряд із 3–5 звуків, які правильно вимовляються та не змішуються в мовленні.

На запитання дорослих відповідає чітко, з достатньою силою голосу, не поспішаючи, уникаючи небажаних затримок і зайвих слів (ну, от, так, е тощо). Помічає помилки у власній звуковимові та мовленні інших, по можливості виправляє їх.

Формування уявлень про звук (Л, В). Підведення до розуміння на практичному рівні понять „голосний” і „приголосний звук”, „наголошений” і „ненаголошений голосний” (Л, В). Формування елементарних форм практичного звукового аналізу на основі сприймання еталонного мовлення педагога (Л, В). Акцентування уваги на граматичне значення слова (Л, В). Уточнення артикуляції голосних і приголосних раннього онтогенезу (Л, В). Постановка звуків за авторською схемою[21] (Л). Автоматизація та диференціація звуків у відображеній і самостійній вимові та попередження на цій основі дизорфографій, дисграфій і дислексій (Л, В). Збагачення номінативного, атрибутивного та предикативного словника (Л, В). Удосконалення навичок дієслівного словотвору; навичок самоконтролю на фонологічному, лексичному та граматичному рівнях (Л, В). Розвиток слухового сприймання, уваги, пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння (Л, В, П). Виховання інтересу до ознайомлення з елементами грамоти (Л, В).

Ігри-заняття, самостійна ігрова, дослідницька, практична діяльність, мовленнєве спілкування, логопедичні етюди, читання художніх творів, логоритміка, рухливі ігри: „Пострибайко”, „З купини на купину”, дидактичні ігри та вправи: „На бабусинім дворі”, „Звуки вулиці (лісу, дому)”, „Кмітлива указочка”, „Вимовляйко” [30; 38; 53, С. 93–95]

Звуковий аналіз і синтез

Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини

Сенсорні еталони Звукова культура мовлення Самоставлення Гра як провідна діяльність

Порівнює предмети за їх зовнішніми ознаками та складовими, знаходить спільне та відмінне у зображеннях. Розфарбовує дві картинки чи складає їх із окремих частин таким чином, щоб вони стали однаковими.

За наслідуванням промовляє ізольовані звуки, звукосполучення, склади та слова, акцентовано виділяючи той чи інший звук.

З опорою на наочність, за наслідуванням, а згодом самостійно домовляє спільний звук у кінці слова (ворон…а, мух…а, груш…а; ра…к, замо…к, півни…к).

За умов акцентованої вимови визначає:

1. Звук, який зустрічається найчастіше у ряді:

– голосних звуків (о, і, о, и, а, о);

– приголосних звуків(б, т, б, р, б, б, с);

– відкритих складів (во, би, но, та, ло; бо, ту, ба, би, но, бу);

– закритих складів (ом, ис, ок, оп, ат; аб, ир, уб, еб, ик).

2. Спільний звук:

– наголошений голосний на початку слова (όвочі, όси, όсінь, όлень);

– щілинний приголосний на початку слова (сир, сова, сом, суп);

– зімкнений приголосний у кінці слова (салат, кіт, жилет, халат).

3. Перший звук:

– наголошений голосний у простих двоскладових словах (Όля, Íра, Áлла);

– щілинний приголосний у простих словах (сова, зуби, хата, фара).

4. Останній звук:

– зімкнений приголосний у кінці слова (кіт, сом, рак, суп).

Утворює слово з 3–4 звуків, названих учителем-логопедом спочатку протяжно (с-с-с, о-о-о, м-м-м – сом), а потім в нормальному темпі (м, а, к – мак).

З опорою на наочність, з допомогою педагога, а згодом самостійно, вміє знаходити у ряді слів, що містять певний звук, зайве слово (за умови акцентованої вимови) (шорти, апельсин, мишка, мішок).

Відпрацювання елементарних форм практичного звукового аналізу на фоні ряду ізольованих звуків, зі складу та на фоні слова, попередження на цій основі дизорфографій, дисграфій і дислексій (Л, В). Формування навичок звукового синтезу слів простої складової структури (Л). Автоматизація звуків (Л, В). Розвиток зорового, слухового сприймання, уваги та пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу, синтезу та порівняння, зорового контролю, дрібної моторики (Л, В, П). Виховання уважності, посидючості (В, П).

Ігри-заняття, розфарбовування картинок, складання предметних і сюжетних картинок за допомогою кубиків, пазлів, дидактичні ігри та вправи: „Близнята”, „Уважне вушко”, „Чи зможеш назвати?”, „Яке слово я сказала?”

Складова структура слів[22]

Світ мистецтва Сенсорні еталони. Елементарні математичні уявлення Звукова культура мовлення. Словникова робота Самоставлення Гра як провідна діяльність

Бере участь у святах і розвагах групи. Лічить одно- та різнорідні предмети у межах п’яти.

З опорою на зразок відтворює ритмічні малюнки різної складності (/ //, ///, // //), виділяє в них наголошений елемент.

Закінчує слово спільним або будь-яким відкритим складом (ми…ша, ло…ша, ка…ша; мали…на, сосис…ка, ри…ба).

Спочатку спряжено, а згодом відображено, повторює ряд складів, що складаються:

– з різних приголосних, але однакових голосних звуків (ва – ка – на);

– з різних голосних і приголосних звуків (ба – ми – ку);

– з однакових голосних і приголосних звуків, але з різним наголосом (да – да – да, мо – мо – мо, ту – ту – ту).

Повторює дво- та трискладові ритмічні моделі, змінюючи наголошений склад (та-та-тá, та-тá-та, тá-та-та). Спочатку з допомогою педагога, а згодом самостійно, співвідносить дво- чи трискладове слово з відкритих складів із певною ритмічною моделлю (со-бá-ка – па-пá-па; го-ло-вá – па-па-пá; кό-ле-со – пá-па-па).

Знає, що слово можна поділити на склади; є слова, що мають один (дім), два (му-ха), три (ко-ро-ва) і більше складів. Знає, що у слові стільки складів, скільки в ньому голосних звуків.

З опорою на наочність і без неї, за наслідуванням, а згодом самостійно, утворює слова з окремих складів (ми, ло – мило). Визначає кількість складів у словах за допомогою плесків у долоні або виконуючи певні рухи (стрибки, присідання тощо).

З опорою на наочність, а потім без неї за наслідуванням, а згодом самостійно підбирає складову схему слова до одно- та двоскладових слів із відкритими складами (½, ½½).

Вживає у мовленні:

1. Односкладові слова:

– без збігу приголосних (рак, сир, мак);

– зі збігом приголосних у кінці слова (вовк, стовп, танк);

– зі збігом приголосних на початку слова (ключ, слон, клен).

2. Двоскладові слова:

– з відкритими складами (ко-за, ди-ня, ва-за);

– з відкритим і закритим складами (о-лень, ле-бідь, ві-ник);

– зі збігом приголосних на початку слова і відкритим складом (сли-ва, пли-та, кві-ти);

– зі збігом приголосних на початку слова і закритим складом (клу-бок, пря-ник, кло-ун);

– зі збігом приголосних в середині слова і відкритим складом (лам-па, сум-ка, щіт-ка);

– зі збігом приголосних в середині слова і закритим складом (дель-фін, фон-тан, ін-дик);

– з двома збігами (на початку і всередині слова) (пташ-ка, клум-ба, книж-ка).

3. Трискладові слова:

– з відкритими складами (ма-ли-на, ку-би-ки, со-ба-ка);

– з чергуванням відкритих та закритих складів (ша-поч-ка, по-душ-ка, ко-туш-ка);

– зі збігом приголосних на початку слова і відкритими складами (сні-гу-рі, кро-пи-ва, пру-жи-на).

Зберігає складову структуру слів, незалежно від місця складу в слові та його позиції по відношенню до наголосу (на-сос – сос-на).

Запам’ятовує та відтворює ряд з 3–5 складів зі звуками, які правильно вимовляються та не змішуються в мовленні.

Формування правильної складової структури дво- та трискладових слів (Л, В). Промовляння складів з метою розвитку розпізнавання та розрізнення звуків на сенсомоторному рівні (Л, В). Вправляння у вимові відкритих (тих, що закінчуються на голосний) і закритих (тих, які закінчуються на приголосний) складів (Л, В). Удосконалення ритмічності та інтонаційної виразності мовлення; навичок самоконтролю на фонологічному, лексичному та граматичному рівнях (Л, В). Розвиток слухового сприймання, уваги та пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу, синтезу, порівняння, рухового контролю (Л, В, П). Пропедевтика виникнення дисграфій і дислексій (Л, В). Виховання інтересу до ігор-занять, чуття мови (В).

Ігри-заняття, гра на музичних інструментах, логоритміка, слухання музичних і літературних творів, доповнення віршів і загадок-домовлянок, рухливі ігри: „Веселі жабки”, „Коники-стрибунці”, дидактичні ігри та вправи: „Лічилочка”, „Вправні долоньки”

Прогнозування на фонологічному рівні

Дитина у світі культури Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини

Художньо-продуктивна образотворча діяльність Звукова культура мовлення. Словникова робота. Зв’язне монологічне мовлення Самоставлення Гра як провідна діяльність

Малює, ліпить, будує, коментуючи свої дії. Може розповісти про послідовність зображення чи виготовлення предметів [22–24].

Визначає послідовність подій і викладає в ряд відповідні 3–4 сюжетні картинки, складає зв’язну послідовну розповідь за їх змістом, придумує початок чи закінчення історії, спираючись на власний досвід чи фантазуючи.

З опорою на наочність, а потім без неї, спочатку за наслідуванням, а згодом самостійно:

– продовжує з допомогою педагога розпочате ним речення (Максимко з татом назбирали повний кошик ли… (лисичок). У ящику лежать ли… (лимони). За вікном зацвіла ли… (липа). На лісову галявину вибігла ли… (лисичка));

– продовжує розпочате педагогом речення, самостійно добираючи іменники (Восени білочка запасає… гриби, горішки, шишки);

– закінчує слово спільним, а згодом – і будь-яким іншим складом (подуш… ка, лож… ка, мис… ка; дере… во, маши…на, жира… фа);

– домовляє спільні приголосні та голосні у кінці слова (мил…о, вух…о, пер…о; хала…т, салю…т, сала…т);

– називає слова, що починаються на заданий склад (ва … – ваза, вагон, варення, вареники).

Формування операції ймовірного прогнозування на фонологічному і синтаксичному рівні по пам’яті та за уявленнями (Л, В). Удосконалення вміння зосереджувати увагу на звукоскладовій структурі слова та попередження на цій основі дизорфографій, дисграфій і дислексій (Л, В). Розвиток зорового, слухового сприймання, уваги та пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння, зв’язного мовлення, фантазії, вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки (Л, В). Виховання інтересу до ігор-занять (В).

Ігри-заняття, самостійна ігрова, образотворча, конструктивна діяльність, дидактичні ігри та вправи: „Я почну, а ти – продовжуй”, „Домовляйко”, „Докажи словечко” [35, С. 262]

Читання слів різної складності

Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі Особистість дитини Мовлення дитини Дитина у світі культури Гра дитини

Сенсорні еталони Рухова активність та саморегуляція. Самоставлення Звукова культура мовлення. Словникова робота Предметний світ. За межами житла Гра як провідна діяльність

Впізнає за контурним, силуетним або пунктирним зображенням, у перевернутому вигляді предмет, називає його; домальовує відсутні частини.

В умовах контурного зображення та накладання одного предмета на інші (2–3) уміє вирізнити та назвати кожен із них.

Викладає зображення із складових (структурні елементи предмета) або рівних частин (розрізані зображення):

· за зразком – методом накладання;

· за зразком – без накладання;

· за зразком-силуетом – методом накладання;

· за зразком-силуетом – без накладання.

Домовляє рядки чистомовок, самостійно добираючи слова, відповідні змісту і римі (но, но, но – сонце світить у… (вікно).

Може назвати кілька слів, що починаються на один і той самий склад (со – сова, совок, собака, сокира, сорока, сосиски, сонечко, соломка).

Вміє, спочатку за наслідуванням, а згодом самостійно, утворити ціле слово:

– з двох (трьох) відкритих складів, названих педагогом із певною паузою (му, ха – муха, мо, ло, ко – молоко);

– з кількох (не більше чотирьох) звуків, вимовлених педагогом із певною паузою (с, и, р – сир, с, у, п – суп).

Розрізняє на слух слова-пароніми, може пояснити значення деяких з них (мишка – це маленька сіра тваринка, миска – це посуд схожий на глибоку тарілку).

Проявляє інтерес до вивісок у торгових і громадських місцях („Кафе”, „Продукти”, „Хліб”, „Іграшки”).

Знає, що той, хто читає, багато знає. Проявляє інтерес до книжок, вивчення літер. Вміє бережливо поводитися з книгою.

Знає букву, з якої починається його ім’я, може зобразити її (намалювати, зліпити, викласти з будь-якого матеріалу тощо).

Впізнає деякі букви за їх графічним зображенням, старанно перемальовує, зображаючи наявні деталі та їх просторове розташування.

На простій сюжетній картинці знаходить предмет, схожий на знайому букву (О – сонечко, колесо, голова, скельця окулярів).

Знаходить знайому графему серед інших (спочатку далеких, а згодом оптично схожих) з опорою на постійний зразок, а потім без нього (О серед О, Р, С, Ф, О, В), вказуючи на неї, закреслюючи, підкреслюючи, обводячи пальчиком або олівцем чи розфарбовуючи.

Впізнає знайому букву в умовах зашумлення різної складності (лінії різних типів, крапки, плями), за частиною (половинкою), зображення у вигляді живих чи неживих предметів (к – хлопчик відставив в сторону ліву ногу та підняв ліву руку, с – половинка бублика).

Спочатку за наслідуванням, а згодом самостійно, у заданій послідовності викладає в ряд 2–3 букви розрізної абетки (УА, СОМ).

Розглядає на таблиці склади і читає за педагогом відповідні звукосполучення, утворені з:

– голосний + голосний (АУ);

– приголосний + голосний у відкритому складі (МУ);

– голосний + приголосний у закритому складі (АК).

Від знайомої написаної голосної, проспівуючи її, веде пальчиком до знайомої приголосної, т. ч. утворюючи склад (а-а-а – м → ам, у-у-у – х → ух, о-о-о – п → оп), повторно читає цілий склад. Знаходить відповідне зображення на позначення записаних і прочитаних звуконаслідувань (ам – їсть малюк, ух – втомлено зітхає дідусь, оп – промовляє дівчинка, спіймавши м’яч).

З опорою на таблицю складів читає за педагогом відкритий склад, знаходить відповідне зображення, назва якого починається з цього складу (де – дерево, ли – лимон, шу – шуба).

Серед розрізаних карток відшукує дві частини зображення і складає його; перевернувши частини зображення, з допомогою педагога читає утворене слово (ми-ло – мило, мо-ре – море).

З допомогою педагога, а згодом самостійно, читає слова, утворені з повторюваних складів (ма-ма, ба-ба).

Уважно читає і перемальовує склади. Знає, що від зміни однієї літери чи порядку літер змінюються як самі слова, так і їх значення (лис – ліс; мак – рак – так – лак – бак – гак; сир – рис).

На картках впізнає прості за структурою слова, які багаторазово демонструються та називаються педагогом.

Запам’ятовує і навчається співвідносити написане слово з реальним предметом.

„Читає” разом із педагогом, слідкуючи очима за указкою та називаючи вставлені в текст зображення предметів у потрібній відмінковій формі.

Формування навичок цілісного читання складів за модифікованими відповідно віку, українському правопису та логопедичному висновку тестовими таблицями А. С. Штерн, М. Б. Покровського (Л, В). Формування навичок цілісного читання слів методом багаторазового зорового споглядання та співвіднесення написаного з реальним предметом і попередження на цій основі дизорфографій, дисграфій і дислексій (Л, В). Автоматизація та диференціація звуків (Л, В). Розвиток зорового, слухового сприймання, уваги, пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу, синтезу, порівняння, зорового, рухового контролю, прогнозування по пам’яті та за уявленнями (Л, В, П). Виховання інтересу до абетки та навчання читанню в цілому (Л, В).

Ігри-заняття, спостереження, тіньовий театр, ліплення, змальовування, зафарбовування літер, сюжетно-рольові ігри: „Магазин”, „Супермаркет”, дидактичні ігри та вправи: „Впізнай предмети”, „Домалюй”, „Склади картинку”, „Читайлик”

ГРАМАТИЧНО-ЗНАЧЕННЄВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ

Іменник

Граматична категорія роду

Дитина в соціумі Особистість дитини Мовлення дитини Гра дитини

Дорослі люди. Діти Здоров’я та фізичний розвиток. Самоставлення Звукова культура мовлення. Словникова робота. Граматична правильність мовлення Гра як провідна діяльність. Формування особистості в грі

Знає, що люди за статтю поділяються на жінок і чоловіків, що дівчинка стане жінкою (мамою), хлопчик – чоловіком (татом). Знає свою статеву приналежність. У сюжетно-рольових іграх бере на себе ролі відповідно до статі.

Знає, що предмети чоловічого роду позначаються словом „він”, „цей”, жіночого роду – „вона”, „ця”. Диференціює реальні предмети чи їх зображення відповідно роду (він (цей) – помідор, диван, м’яч; вона (ця) – квітка, курка, чашка).

З опорою на наочність, спочатку з допомогою педагога, а згодом самостійно, у запропонованих реченнях виділяє на слух і називає іменники, співвідносячи їх із особовими займенниками жіночого чи чоловічого роду (Котик їсть рибку. – Він їсть рибку. Дівчинка нюхає квіточку. – Вона нюхає квіточку).

Уточнення знань про рід іменників, вміння визначати його, співвідносячи із особовими (він, вона) та вказівними (цей, ця) займенниками (Л, В). Удосконалення навичок самоконтролю на фонологічному, лексичному та граматичному рівнях (Л, В). Розвиток зорового сприймання, уваги, мисленнєвих операцій, аналізу, порівняння, класифікації, узагальнення, зв’язного мовлення (Л, В, П). Виховання правильної статево-рольової поведінки (В).

Ігри-заняття, сюжетно-рольові ігри: „Доньки – матері”, „Родина”, психологічні етюди: „Уяви себе…”, „Якби я був хлопчиком (дівчинкою)”, дидактичні ігри та вправи: „Чи він чи вона?”, „Ця? Цей?”, „Одягни ляльку (пупса)” [35, С. 212; 43, С. 39–40]

Граматична категорія числа

Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини

Сенсорні еталони. Елементарні математичні уявлення Звукова культура мовлення. Словникова робота. Граматична правильність мовлення Самоставлення Гра як провідна діяльність

Користується поняттями „один – багато”. Утворює множини однорідних предметів (брязкальця, м’ячики, зайчики).

Серед зображень, у т. ч. й конфліктних, добирає пару, утворюючи таким чином множину (лижа – лижі, рукавичка – рукавички, чобіток – чобітки; слива – сливи, олівець – олівці, будинок – будинки)[23], по можливості називає їх.

З опорою на наочність виправляє слово в реченні, вживаючи його відповідно до норм граматичного оформлення в однині чи множині (В акваріумі плавали рибка. На кущику залишився лише один листочки).

Серед картинок, у т. ч. й конфліктних:

– добирає до зображення одного предмета картку із зображенням кількох аналогічних предметів, називає їх (дерево – дерева, банан – банани, кубик – кубики);

– відбирає та називає зображення, доповнюючи розпочате педагогом речення з протиставним сполучником а (У мене м’ячі, а у тебе… м’яч);

– відбирає та називає зображення, доповнюючи два окремих речення (На тарілці лежить… На тарілці лежать…).

Диференціює реальні предмети чи їх зображення з урахуванням числа та роду (ця… – лампа, ці… – лампи, цей… – м’яч, ці… – м’ячі).

Формування спрямованості уваги на граматичне оформлення мовлення та / чи граматичне значення слова (Л, В). Закріплення поняття „один” – „багато” (В). Вправляння у вживанні іменників у однині та множині, у співвіднесенні іменників у одині та множині з відповідним вказівним займенником (Л, В). Закріплення у вимові голосних і приголосних звуків (Л, В). Удосконалення навичок самоконтролю на фонологічному, лексичному та граматичному рівнях (Л, В). Розвиток зорового сприймання, уваги, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння, класифікації, слухового контролю на морфологічному рівні (Л, В, П). Виховання інтересу до ігор-занять (В).

Ігри-заняття, самостійна ігрова діяльність, дидактичні ігри та вправи: „Один – багато”, „Добери пару”, „Чи зможеш відшукати?” [35, С. 210–211; 43, С. 38–39]

Граматична категорія відмінка

Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини

Сенсорні еталони Звукова культура мовлення. Граматична правильність мовлення Самоставлення Гра як провідна діяльність

Знаходить у схожих реальних предметах чи їх зображеннях відмінності.

Розуміє, що в залежності від зв’язку з різними словами у реченні слово може змінювати свою флексію. З опорою на сюжетну картинку показує відповідне зображення і дає відповідь на запитання педагога, вживаючи потрібну відмінкову форму іменника (Що в руках у хлопчика? Чим грається хлопчик? Чого немає у дівчинки?).

З опорою на наочність за аналогією утворює схожі слова у певній граматичній формі (котик – котику, хлопчик – хлопчику, зайчик – … (зайчику).

З опорою на сюжетні картинки (Дівчинка годує ведмедика. Дівчинка зав’язує бантик ведмедику. Дівчинка грається ведмедиком) показує ту з них, про яку говорить педагог, вживаючи певну відмінкову форму (ведмедика, ведмедику, ведмедиком); спочатку за наслідуванням, а потім самостійно складає ціле речення, вживаючи потрібні відмінкові закінчення.

„Читає” разом із педагогом невеличкі оповідання чи казочки зі вставленими у текст предметними картинками, що замінюють певні слова (спочатку однакові, а згодом і різні), використовуючи їх у відповідній відмінковій формі.

Знає, що відмінкові флексії іменників чоловічого та жіночого роду відрізняються (чашка – чашки, помідор – помідора).

Знає, що в українській мові є слова, форма яких не змінюється (піаніно, таксі, кіно, метро).

Формування на практичному рівні уявлень про те, що відмінок виражає синтаксичні функції іменників, показуючи відношення іменника в даній його відмінковій формі до інших слів (Л, В). Формування системи відмінкових закінчень іменників (парадигми відмінювання) (Л, В). Вправляння у використанні в мовленні без- і прийменникових конструкцій із простими прийменниками на позначення просторових відношень (за аналогією, а згодом самостійно) (Л, В). Удосконалення навичок самоконтролю на фонологічному, лексичному та граматичному рівнях (Л, В). Вправляння у правильному вживанні іменників у прямих (називний) і непрямих (усі інші) відмінках, у вживанні невідмінюваних іменників (Л, В). Акцентування уваги на відмінкових флексіях іменників однини (Л, В). Диференціація значень відмінкових закінчень іменників чоловічого та жіночого роду однини (Л, В). Автоматизація та диференціація звуків (Л, В). Розвиток зорового, слухового сприймання, уваги, пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння, класифікації, зорового контролю, зв’язного мовлення (Л, В, П). Пропедевтика виникнення дизорфографій, дисграфій і дислексій (Л, В). Виховання чуття мови (Л, В).

Ігри-заняття, читання художньої літератури, дидактичні ігри та вправи: „Схоже та відмінне”, „Чи зможеш відповісти?”, „Кмітлива указочка”, „Скажи правильно”, „Читаємо разом” [35, С. 214–223; 43, С. 40–42]

Предметний світ Пізнавальна активність Звукова культура мовлення. Словникова робота. Граматична правильність мовлення Самоставлення Гра як провідна діяльність

Впізнає та називає предмети оточуючої дійсності. Цікавиться незнайомими об’єктами, запитує в дорослих про їх назву та призначення.

Враховуючи рід і число іменника, правильно узгоджує його з прикметником (сірий зайчик, жовта квітка).

Вправляння у вживанні іменників у формі називного відмінка на позначення називної функції, як лексичного найменування того чи іншого предмета або явища реальної дійсності (Л, В). Удосконалення вміння узгоджувати іменники з прикметниками в роді та числі (Л, В). Активізація та збагачення номінативного словника (Л, В). Автоматизація та диференціація звуків (Л, В). Розвиток зорового, слухового сприймання, уваги, пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння, класифікації, узагальнення, зв’язного мовлення (Л, В, П). Виховання інтересу до ігор-занять (В).

Ігри-заняття, спостереження, читання художньої літератури, відгадування загадок, розгляд ілюстрацій, „хвилинки-цікавинки”, бесіди, дидактичні ігри та вправи: „Хто це? Що це?”, „Чи зможеш назвати?”, „Впізнай за описом”

Дитина у світі культури Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини

Предметний світ Звукова культура мовлення. Словникова робота. Граматична правильність мовлення Самоставлення Гра як провідна діяльність

Диференціює поняття живий та неживий предмет, може відповісти на запитання: „Хто це?” або „Що це?”, самостійно поставити їх. Знає, що коли предмет живий, то про нього запитують: „Кого?”, якщо неживий – „Що?” (Бачу кого? – хлопчика, дівчинку. Бачу що? – годинник, квіточку).

Використовуючи „пошукову рамочку”, вміє знаходити предмети та називати, кого чи що саме побачив (бачу машинку, ведмедика).

Правильно вживає знахідний відмінок іменника, який залежить від дієслова, у значенні:

– прямого об’єкта, на який переходить або спрямована дія, виражена перехідним дієсловом (предмет повністю охоплюється дією дієслова) (дівчинка гойдає ляльку);

– міри (налити повну чашку);

– простору (вийшов на дорогу).

За умов акцентованої вимови за допомогою педагога, а згодом самостійно виділяє спільну флексію в іменниках у знахідному відмінку жіночого (гуску, палку; землю, вишню) чи чоловічого (індика, кота) роду.

Помічає, що при відмінюванні деяких слів відбувається випадання голосного в корені (горобець – горобця). Прагне до правильного вживання цих форм.

Вправляння у правильному вживанні в мовленні відмінкових закінчень іменників у формі знахідного відмінка (Л, В). Удосконалення навичок відмінювання іменників чоловічого роду другої відміни однини (тверда група) та жіночого роду першої відміни однини (тверда, м’яка групи) (Л, В). Закріплення навичок елементарного морфемного аналізу слів на практичному рівні (Л, В). Автоматизація та диференціація звуків (Л, В). Розвиток зорового, слухового сприймання, уваги, пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння, класифікації, узагальнення, зв’язного мовлення (Л, В, П). Виховання пізнавальної активності (Л, В, П).

Ігри-заняття, самостійна ігрова, пошукова діяльність, дидактичні ігри та вправи: „В зоопарку”, „Калейдоскоп”, „Чарівна картина”, „Рибалки”, „Схованки”

Дитина в соціумі Дитина у світі культури Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини

Сім’я. Люди. Діти. Група Художньо-продуктивна діяльність Звукова культура мовлення. Граматична правильність мовлення Самоставлення Гра як провідна діяльність. Формування особистості в грі

Приймає активну участь у спільних іграх. Знає, що погано бути жадібним. Ділиться з однолітками іграшками.

Готуючись до свят, за допомогою педагога виготовляє подарунки близьким або дітям молодшого віку. Може розповісти, кому виготовлений той чи інший подарунок.

Правильно вживає давальний відмінок іменника, який залежить від:

1. Дієслова, у значенні:

– адресата дії (дали зайчику).

2. Іменника, у значенні:

– непрямого об’єкта (подарунки малюкам);

– певних відношень із відтінком призначення (трави козі).

За умов акцентованої вимови, за допомогою педагога, а згодом самостійно, виділяє спільну флексію іменників у формі давального відмінка жіночого (Олі, Юлі) чи чоловічого (зайчику, котику) роду.

Помічає, що при відмінюванні деяких слів відбувається чергування приголосних у корені (муха – мусі). Прагне до правильного вживання цих форм.

Вправляння у правильному вживанні в мовленні відмінкових закінчень іменників у придієслівному та приіменниковому вживанні у формі давального відмінка; слів із чергуванням приголосних (Л, В). Удосконалення навичок відмінювання іменників чоловічого роду другої відміни однини (тверда група) та жіночого роду першої відміни однини (тверда, м’яка група) (Л, В). Автоматизація та диференціація звуків (Л, В). Закріплення навичок елементарного морфемного аналізу слів на практичному рівні (Л, В). Розвиток зорового, слухового сприймання, уваги, пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння, класифікації, узагальнення, зв’язного мовлення (Л, В, П). Виховання дружніх стосунків у процесі колективних ігор (В).

Ігри-заняття, свята і розваги, самостійна ігрова та художня діяльність, виготовлення подарунків, читання творів художньої літератури, бесіди, міркування: „Яким не треба бути?”, „Що було б, якби…”, психологічні етюди: „Ненажера”, „Жаднюга”, „Гарні друзі”, сюжетно-рольові ігри: „Родина”, „У дитячому садку”, „Свято в нашій оселі”, дидактичні ігри та вправи: „Так чи не так?”, „Що кому?”, „У … в гостях”

Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини

Визначає, які деталі відсутні або зайві на зображеному предметі, неправильно розташовані в просторі, по можливості виправляє зображення.

Серед ряду (4–5) предметів визначає, чого саме не стало, називає його (не стало собачки, зайчика).

Правильно вживає родовий відмінок іменника, який залежить від:

1. Дієслова, у значенні:

– прямого об’єкта, на який поширюється дія лише частково (відрізати хліба, випити молока);

– прямого об’єкта при дієсловах із заперечною часткою не (не бачив машинки, не брала олівця);

– віддалення від місця дії (вийшов із дому).

2. Іменника, у значенні:

– різних означальних відношень, у т. ч. й приналежності (бантик у ляльки, кубики хлопчика);

– суб’єкта, який діє або є носієм певної ознаки (температура повітря);

– перелічуваних предметів, частини або міри якоїсь речовини (половинка яблука, ложка меду);

– прямого об’єкта, на який спрямована дія (одягання ляльки).

За умов акцентованої вимови, за допомогою педагога, а згодом самостійно, виділяє спільну флексію в іменниках у формі родового відмінка однини жіночого (води, риби; вишні, груші) чи чоловічого (чайника, комара) роду.

Помічає, що при відмінюванні деяких слів відбувається чергування голосних у корені (стіл – столу). Прагне до правильного вживання цих форм.

Вправляння у правильному використанні в мовленні відмінкових закінчень іменників у придієслівному та приіменниковому вживанні у формі родового відмінка (Л, В). Удосконалення навичок відмінювання іменників чоловічого роду другої відміни однини (тверда група) та жіночого роду першої відміни однини (тверда, м’яка групи) (Л, В). Закріплення навичок елементарного морфемного аналізу слів на практичному рівні (Л, В). Автоматизація та диференціація звуків (Л, В). Розвиток зорового, слухового сприймання, уваги, пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння, класифікації, узагальнення, зорового контролю, зв’язного мовлення (Л, В, П). Пропедевтика виникнення дисграфій і дислексій (Л, В). Виховання ініціативності та впевненості у собі (П, В).

Ігри-заняття, самостійна ігрова діяльність, домальовування зображень, викладання картинок із окремих деталей, психологічні етюди: „Не боюся…”, „Щедрий…”, дидактичні ігри та вправи: „Виправ помилку”, „Домалюй”, „Кого не стало?”, „Закінчи речення”

Дитина в соціумі Дитина у світі культури Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини

Сім’я Предметний світ Звукова культура мовлення. Словникова робота. Граматична правильність мовлення. Зв’язне монологічне мовлення Самоставлення Гра як провідна діяльність. Формування особистості в грі

Наводить порядок в ігровому куточку. Допомагає батькам по дому, вміє розповісти про це.

Знає про функціональне призначення предметів (малюють олівцем, ріжуть ножем, їдять ложкою).

Диференціює предмети чоловічого та жіночого роду. Вміє співвідносити іменник із особовим займенником чоловічого (він) чи жіночого (вона) роду. Розуміє, що рід та відмінкові закінчення іменників взаємозумовлені (М’яч (він) – Грав м’ячем. Машинка (вона) – Грав машинкою).

Правильно вживає орудний відмінок іменника, який залежить від дієслова, у значенні:

– знаряддя дії (копають лопатою);

– діючої особи або предмета при дієсловах пасивного стану (стіл накритий скатертиною);

– об’єкта дії (мити милом);

– ознаки предмета в іменній частині складеного присудка (був другом);

– засобу пересування (їхав автобусом);

– просторових відношень (літала над квітами);

– порівняння (ніс п’ятачком, хвіст гачком);

– співучасника виконавця дії (з прийменником) (дід із бабою);

– місця дії (йти горами, лісами, стежкою).

За умов акцентованої вимови, за допомогою педагога, а згодом самостійно, виділяє спільну флексію іменників у формі орудного відмінка жіночого (сокирою, пилкою) чи чоловічого (ножем, олівцем; молотком, пензликом) роду.

Вправляння у правильному вживанні в мовленні відмінкових закінчень іменників у формі орудного відмінка (Л, В). Удосконалення навичок відмінювання іменників чоловічого роду другої відміни однини (тверда група) та жіночого роду першої (тверда група) відміни однини (Л, В). Закріплення навичок елементарного морфемного аналізу слів на практичному рівні (Л, В). Автоматизація та диференціація звуків (Л, В). Розвиток зорового, слухового сприймання, уваги, пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння, класифікації, узагальнення, зв’язного мовлення (Л, В, П). Виховання бажання допомагати старшим (В).

Ігри-заняття, самостійна ігрова, трудова діяльність, відгадування загадок, розучування прислів’їв і приказок, дидактичні ігри та вправи: „Хто чим працює? (інструменти)”, „Закінчи речення”, „Чим люблю подорожувати?”, „З ким я піду…”, „Потоваришую з…”, „Уяви себе…”

Дитина в соціумі Дитина у світі культури Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини

Сім’я. Дорослі люди Предметний світ. Житло Звукова культура мовлення. Граматична правильність мовлення Самоставлення Гра як провідна діяльність. Формування особистості в грі

Наводить порядок у ігровому куточку, в індивідуальній шафочці для одягу, шухляді столика.

На сюжетній картинці більшого формату із зображенням кімнати (кухні, ванної кімнати, передпокою) розкладає дрібні зображення предметів відповідно до їх реального місцезнаходження; складає речення, підводячи підсумок виконаного завдання (Сюжетна картинка із зображенням кухні. Посуд стоїть у шафочці. Ковбаса лежить у холодильнику. Каструля стоїть на плиті).

Правильно вживає місцевий відмінок іменника у значенні:

– – місця дії (висить у шафі);

– – знаряддя дії (грати на барабані).

Помічає, що при відмінюванні деяких слів відбувається чергування в корені як голосних (стіл – на столі), так і приголосних (вухо – у вусі, нога – на нозі, рука – в руці) звуків. Прагне до правильного вживання цих форм.

Вправляння у правильному вживанні в мовленні відмінкових закінчень іменників у формі місцевого відмінка, у вживанні прийменникових конструкцій (Л, В). Автоматизація та диференціація звуків (Л, В). Розвиток зорового, слухового сприймання, уваги, пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння, зв’язного мовлення (Л, В, П). Виховання бажання підтримувати порядок (В).

Ігри-заняття, самостійна ігрова, трудова діяльність, читання творів художньої літератури, дидактичні ігри та вправи: „Наведи порядок”, „Що де?”, „Кожній речі – своє місце”

Дитина в соціумі Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини

Дорослі люди. Діти Звукова культура мовлення. Словникова робота. Граматична правильність мовлення Самоставлення Гра як провідна діяльність. Формування особистості в грі

Знає, що якщо хочеш чогось попросити або про щось запитати, слід ввічливо звернутися до ровесника чи дорослого, використовуючи кличний відмінок іменника (Петрику, дай мені, будь ласка, машинку).

Використовує у звертаннях кличний відмінок іменника чоловічого та жіночого роду однини.

За умов акцентованої вимови за допомогою педагога, а згодом самостійно виділяє спільну флексію у кличному відмінку іменників жіночого (Тетянко, мамо) чи чоловічого (друже, Богдане;дощику, Вадику) роду однини.

Формування на практичному рівні уявлень про кличний відмінок як специфічну морфологічну рису української мови (Л, В). Вправляння у вживанні кличного відмінка іменника, що виконує функцію звертання до адресата (Л, В). Удосконалення навичок відмінювання іменників чоловічого роду другої відміни однини (тверда група) та жіночого роду першої (тверда група) відміни однини (Л, В). Автоматизація та диференціація звуків (Л, В). Розвиток зорового, слухового сприймання, уваги, пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння, зв’язного мовлення (Л, В). Виховання культури поведінки (В).

Ігри-заняття, самостійна ігрова діяльність, читання художніх творів, розучування малих фольклорних форм (закличок, потішок), бесіди, ігри-діалоги, ігри-драматизації: „Котик і Півник”, „Умій почекати”, сюжетно-рольові ігри: „Магазин”, „Пошта”, „Перукарня”, „Місто Ввічливості”, психологічні етюди: „Неслухнясик”, „Чарівна фея ввічливості”, дидактичні ігри та вправи: „Попроси…”, „Поклич…”, „Дружнє коло”

Прикметник

Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини

Сенсорні еталони Звукова культура мовлення. Словникова робота. Граматична правильність мовлення Самоставлення Гра як провідна діяльність

Вміє порівнювати одно- та різнорідні предмети за сенсорними ознаками (колір, форма, величина), утворювати множини предметів (червоні яблука, великі кавуни).

Враховуючи рід і число іменників, правильно відповідає на запитання, використовуючи якісні прикметники: „Лялька яка?” (красива), „Хлопчик який?” (добрий), „Листочки які?” (зелені).

З опорою на картинку доповнює розпочате педагогом словосполучення (якісний прикметник + іменник) (жовта… груша, жовтий… банан, жовті… квіти).

Помічає, що часто прикметник і запитання до нього мають однакові закінчення (який? – м’який, яка? – велика, які? – веселі).

Доповнюючи розпочате педагогом речення зі сполучником і, серед картинок, у т. ч. й конфліктних, вибирає потрібні зображення та називає однорідні ознаки предметів (Ялинка висока і сосни… високі).

При акцентованій вимові, спочатку за наслідуванням, а згодом самостійно, визначає спільні морфологічні маркери (флексії) прикметників:

– жіночого (червона, пахуча) чи чоловічого (твердий, смачний) роду у називному відмінку однини;

– у множині(красиві, круглі).

З опорою на наочність, спочатку за наслідуванням, а згодом самостійно:

– вживає прикметники в поєднанні з іменниками, правильно узгоджуючи їх у роді та числі (маленька дівчинка, великий ведмідь, високі будинки);

– складає прості описові розповіді, користуючись планом-схемою (огірок зелений, довгий, твердий) [47].

Удосконалення вміння на практичному рівні правильно використовувати у власному мовленні граматичну категорію числа прикметників (Л, В). Вправляння у правильному вживанні родових закінчень якісних прикметників, узгодженні їх із іменниками у роді та числі (Л, В). Формування спрямованості уваги на граматичне оформлення мовлення та / чи граматичне значення слова (Л, В). Вироблення навичок морфологічного аналізу, самоконтролю на фонологічному, лексичному та граматичному рівнях (Л, В). Автоматизація звуків (Л, В). Збагачення атрибутивного словника (Л, В). Розвиток зорового, слухового сприймання, уваги, пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння, класифікації, зорового контролю, зв’язного мовлення (Л, В, П). Виховання уважності (В, П).

Ігри-заняття, самостійна ігрова, дослідницька діяльність, читання творів художньої літератури, відгадування загадок, складання описових розповідей за планом-схемою, дидактичні ігри та вправи: „Який? Яка? Які?”, „Відгадай за описом”, „Загадай мені загадку”, „Який (яку) кому?”

Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини

Звукова культура мовлення. Словникова робота. Граматична правильність мовлення Самоставлення Гра як провідна діяльність

З допомогою педагога, а згодом самостійно правильно вживає іменники з прикметниками у різних відмінках однини:

1. Прямому (називному) чоловічого (який? – великий (слон), вечірній (поїзд) і жіночого (яка? – маленька (ягідка), літня (спідниця) роду.

2. Непрямих:

– родовому чоловічого (якого? – жовтого (кубика), пізнього (вечора) та жіночого (якої? – круглої (тарілки), осінньої (погоди) роду;

– давальному (якому? – новому (ведмедику), синьому (автобусу) та жіночого (якій? – маленькій (мишці), білій (кішці) роду;

– знахідному (який? – брудний (светр), останній (помідор) та жіночого (яку? – веселу (дівчинку), літню (сукню) роду;

– орудному (яким? – добрим (хлопчиком), синім (м’ячем) та жіночого (якою? – червоною (стрічкою), синьою (фарбою) роду.

За умов акцентованої вимови з опорою на наочність спочатку за наслідуванням, а згодом самостійно, визначає спільні морфологічні маркери (флексії) прикметників у непрямих відмінках однини жіночого та чоловічого роду (веселого клоуна, червоного помідора, чистого рушника).

Диференціація та практичне засвоєння словозміни якісних і відносних прикметників(Л, В). Вправляння у правильному вживанні відмінкових і родових закінчень прикметників (Л, В). Вироблення навичок морфологічного аналізу, самоконтролю на фонологічному, лексичному та граматичному рівнях (Л, В). Автоматизація звуків (Л, В). Збагачення атрибутивного словника (Л, В). Розвиток зорового, слухового сприймання, уваги, пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння, класифікації, зв’язного мовлення (Л, В, П). Виховання інтересу до ігор-занять (Л, В).

Ігри-заняття, читання художньої літератури, дидактичні ігри та вправи: „Добери предмет”, „Назви, який (яка)”, „Чого не стало (що з’явилося)?”, „Що кому?”

Числівник

Дитина в соціумі Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі Мовлення дитини Дитина у світі культури Особистість дитини Гра дитини

Родина Сенсорні еталони. Елементарні математичні уявлення Звукова культура мовлення. Словникова робота. Граматична правильність мовлення Предметний світ. Житло Самоставлення Гра як провідна діяльність

Спостерігає, як батьки розраховуються за послуги чи товари, рахують гроші.

Лічить предмети у межах п’яти. Користується у мовленні поняттями „один”, „багато”, „мало”.

Володіє на практичному рівні поняттями „ціле”, „частина”, „половина”, „кілька” (може взяти, наприклад, кілька олівців, поділитися частиною яблука, показати на картинці цілий кавун).

Знає, що числівники один, два змінюють свою форму в залежності від роду узгоджуваних із ними іменників, а числівники три – п’ять такої особливості не мають (один стілець – одна ложка, два барабани – дві ляльки, але три машинки, три огірки).

Розуміє, що при числівниках два – чотири іменник має форму називного відмінка. З опорою на наочність, спочатку за наслідуванням, а згодом самостійно, вживає такі числові форми у називному (один олівець, дві ложки), родовому (одного гарбуза) та знахідному (два столи, дві книжки) відмінках.

Спочатку за наслідуванням, а згодом самостійно, виставляє іграшки в ряд, називаючи в ньому першу і останню. Користується у власному мовленні антонімами: „перший – останній”.

За завданням педагога може показати в ряді іграшок першу (другу, третю), назвати її (Покажи першу іграшку. Назви, яка іграшка перша. – Перша – лисичка).

Спочатку за наслідуванням, а згодом самостійно, вміє:

– полічити три предмети одного роду (у подальшому різного), використовуючи порядкові числівники (перший, другий, третій; перша, друга, третя);

– назвати, якого предмета по порядку не стало (першого, другого, третього; першої, другої, третьої).

Формування уявлень про кількісну та порядкову лічбу предметів у межах п’яти на практичному рівні (В). Збагачення словника числівниками (Л, В). Розуміння, що прості кількісні числівники „один – два” мають граматичну категорію роду, а „три – п’ять” – ні (Л, В). Вправляння у правильному вживанні числівників, у яких різняться родові ознаки у формах називного (один, одна; два, дві), родового (одного), знахідного (два, дві) відмінка з іменниками (Л, В). Формування на практичному рівні уявлень про те, що порядкові числівники співвідносяться з означуваними словами-іменниками і завжди узгоджуються з ними в роді, числі й відмінку (Л, В). Вправляння у вживанні порядкових числівників (перший – третій) із іменниками чоловічого та жіночого роду у називному і родовому відмінку однини (Л, В). Закріплення вживання неозначено-кількісних числівників (багато, мало) (Л, В). Актуалізація словника антонімів на позначення порядкових числівників (Л, В). Розвиток зорового, слухового сприймання, уваги, пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння, зв’язного мовлення (Л, В, П). Виховання інтересу до математики (В).

Ігри-заняття, самостійна ігрова діяльність, спостереження, гра-драматизація казки „Ріпка”, „Рукавичка”, сюжетно-рольові ігри: „Магазин”, „Супермаркет”, дидактичні ігри та вправи: „Скільки?”, „Лічилочка”, „Ставай на зарядку”, „Перший, другий, третій…”

Дієслово

Категорія способу

Дитина в соціумі Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини

Дорослі люди. Діти Звукова культура мовлення. Граматична правильність мовлення Самоставлення Гра як провідна діяльність

У ввічливій формі може попросити когось про послугу. Спочатку за наслідуванням, а згодом самостійно, вживає дієслова у формі наказового способу (підійди, дай, вставай).

Вправляння у вживанні наказового способу дієслова у формі прохання, наказу чи заклику (Л, В). Автоматизація звуків (Л, В). Розвиток зорового, слухового сприймання, уваги, пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння, зв’язного мовлення (Л, В, П). Виховання ввічливості (В).

Ігри-заняття, самостійна ігрова діяльність, ігри-діалоги, дидактичні ігри та вправи: „Добрі друзі”, „Палац Снігової Королеви”, „Робот”

Категорія виду

Мовлення дитини Особистість дитини Дитина у світі культури Гра дитини

Звукова культура мовлення. Словникова робота. Граматична правильність мовлення. Зв’язне монологічне мовлення Здоров’я та фізичний розвиток. Самоставлення Художньо-продуктивна діяльність Гра як провідна діяльність

З опорою на наочність показує, хто саме виконує дію – особа чоловічої чи жіночої статі:

– за умов різних назв (імен) (курочка гуляла – півник гуляв);

– за умов однакових імен (Валя будував палац із піску – Валя будувала палац із піску).

Доводить розпочату справу до кінця. Використовуючи серію сюжетних картинок, викладає та розповідає про послідовність виконання тієї чи іншої роботи (1. Хлопчик малює стовбур. 2. Хлопчик малює гілки. 3. Хлопчик малює листочки. 4. Хлопчик намалював дерево).

Малює, робить поробки з глини (пластиліну, солоного тіста) чи паперу, коментуючи свої дії [22–24], вживаючи дієслова недоконаного виду у першій особі однини (я розкачую, примазую).

Розрізняє смисл дієслів доконаного і недоконаного виду (Що ти робив (-ла)? – Я малював. Я ліпила. Що ти зробив (-ла)? – Я намалював сонечко. Я зліпила білочку).

Показує зображення істот, які виконують чи виконали дії (Де ліпить? Де зліпив? Де вирізає? Де вúрізав?). Спочатку за допомогою педагога, а згодом самостійно, складає речення за сюжетними картинками без додаткових запитань.

Формування на практичному рівні уявлень про категорію виду дієслова, що характеризує процес дії або її завершеність (Л, В). Вправляння у вживанні дієслів доконаного та недоконаного виду (Л, В). Вправляння у вживанні родових закінчень дієслів минулого часу (Л, В). Збагачення предикативного словника (Л, В). Розвиток зорового, слухового сприймання, уваги, пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння, зв’язного мовлення (Л, В, П). Виховання працелюбства, посидючості (В).

Ігри-заняття, самостійна ігрова, трудова, художня діяльність, ігри-діалоги: „Я …, а ти …”, рухлива гра: „Де були ми – не скажемо, а робили що – покажемо”, дидактичні ігри та вправи: „Що ти робиш, розкажи”, „Що зробила? Що зробив?”, „Ледар”

Категорія стану

Дитина в соціумі Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини

Дорослі люди. Діти Звукова культура мовлення. Словникова робота. Граматична правильність мовлення Самоставлення Гра як провідна діяльність

Вміє самостійно одягатися; ввічливо попросити дорослого допомогти зав’язати шарф чи шнурки. Допомагає іншим одягнутися чи роздягнутися.

З опорою на наочність, з допомогою педагога, а згодом самостійно:

– розрізняє, де об’єктом виконується дія активно, а де об’єкт при виконанні дії відносно себе є пасивним (Покажи, кого купають. Покажи, хто купає. Покажи, хто купається);

– вживає в мовленні дієслова із часткою –ся (взувається, грається, зачісується).

Формування на практичному рівні уявлень про дієслівну категорію стану (Л, В). Вправляння у вживанні власне-зворотних дієслів (Л, В). Збагачення предикативного словника (Л, В). Автоматизація звуків (Л, В). Розвиток зорового, слухового сприймання, уваги, пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння, зв’язного мовлення (Л, В, П). Виховання навичок самообслуговування (В).

Ігри-заняття, самостійна ігрова діяльність, ігри-діалоги, дидактичні ігри та вправи: „Я вмію”, „Хто що робить?”, „Допоможу ляльці”

Категорія особи

Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини

Звукова культура мовлення. Словникова робота. Граматична правильність мовлення. Зв’язне монологічне мовлення Рухова активність та саморегуляція. Самоставлення Гра як провідна діяльність

За завданням педагога виконує певні дії. Може розповісти про те, що робить сам чи роблять інші (я стою, він сидить, вона стрибає).

У запропонованих реченнях може визначити, особа якої статі виконує ту чи іншу дію (Гарно мамі помагала: посуд мила, хустку прала, в хаті чисто прибирала, котика нагодувала, квіти всі пополивала).

Серед картинок, у т. ч. й конфліктних, добирає зображення та називає дію предмета:

– доповнюючи розпочате педагогом речення з протиставним сполучником а (Дівчинка сидить, а хлопчики… сидять);

– доповнюючи два окремих речення дієсловами на позначення однакових дій (По річці качка…(пливе) По річці качки… (пливуть).

З опорою на наочність, за наслідуванням, а згодом самостійно, правильно вживає дієслова:

1. Першої дієвідміни:

– з особовими займенниками я, ти, ви (я співаю, ти танцюєш, ви їдете);

– з особово-вказівними займенниками він, вона, вони (він (вона) читає, вони малюють).

2. Другої дієвідміни:

– з особовими займенниками я, ти, ви (я лечу, ти спиш, ви говорите);

– з особово-вказівними займенниками він, вона, вони (він (вона) ліпить, вони їдять).

Помічає, що в окремих особових формах відбувається чергування приголосних (бігти – біжу, ходити – ходжу, садити – саджу). Прагне правильно вживати такі форми.

Формування спрямованості уваги на граматичне оформлення мовлення та / чи граматичне значення слова (Л, В). Формування на практичному рівні уявлень про категорію особи, яка виражає відношення дії до дійової особи з позиції мовця (Л, В). Вправляння у вживанні дієслів І (які у третій особі множини мають флексію –уть (–ють) та ІІ дієвідміни (які у третій особі множини мають флексію –ать (–ять) (Л, В). Вправляння у вживанні родових закінчень дієслів минулого часу (Л, В). Збагачення предикативного словника (Л, В). Автоматизація звуків (Л, В). Розвиток зорового, слухового сприймання, уваги, пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння, зв’язного мовлення (Л, В, П). Виховання мовленнєвої активності (В).

Ігри-заняття, самостійна ігрова діяльність, дидактичні ігри та вправи: „Я, ти, він, вона…”, „Робимо разом”, „Скажи правильно” [35, С. 213]

МОРФОЛОГІЧНО-СЕМАТИЧНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ

Іменник

Дитина в соціумі Особистість дитини Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі Дитина у природному довкіллі Мовлення дитини Гра дитини

Люди. Діти Самоставлення Сенсорні еталони. Пізнавальна активність Природа планети Земля. Тварини Звукова культура мовлення. Словникова робота. Граматична правильність мовлення Гра як провідна діяльність. Формування особистості в грі

Зі співчуттям ставиться до того, хто засмучений чи хворий. Може заспокоїти того, хто плаче, ласкаво звертаючись до нього (Не плач, Оленочко).

Порівнює одно- та різнорідні предмети, знаходить спільні та відмінні ознаки, називає їх.

Розрізняє та називає деяких свійських і диких тварин, їх дитинчат. Помічає, що при словотворенні окремих слів відбувається чергування голосних і приголосних звуків у корені слова (кішка – кошеня, заєць – зайченя). Прагне до правильного вживання цих форм.

Слухаючи віршовані мініатюри, звертає увагу на морфологічні маркери (суфікси) (рученька, зіронька), помічає відтінок їх особливої ніжності.

Звертаючи увагу на суфікс, спочатку з опорою на наочність, а потім без неї, за названим словом на позначення реального чи вигаданого предмета, визначає його розмір (стільчик – маленький, стілець – великий; бабуй – великий, бабуйчик – маленький).

За аналогією утворює схожі слова (стіл – столик, пес – песик, кіт – … (котик).

З опорою на наочність, спочатку з допомогою педагога, а згодом самостійно:

– продовжує розпочате слово, додаючи потрібний морфологічний маркер (суфікс) (м’я… чик, чай…ник);

– виправляє помилки у реченнях, вживаючи іменники з потрібним суфіксом (По доріжці біг маленький котище. Бабуся купила нову велику сумочку для продуктів);

– виділяє спільні суфікси в іменниках чоловічого роду однини (сирок, дубок;пальчик,зайчик).

Називає істоту чи неістоту, використовуючи іменникові зменшувально-пестливі продуктивні суфікси: -ок (лісок, грибок), -ик (котик, ножик), -к(а) (ягідка, хмарка), -очок (листочок, синочок), -ечк(а) (книжечка, подушечка),
-очк(а) (квіточка, вазочка), -ичк(а) (сестричка, водичка), -чик (пальчик, хлопчик), -ен(я)(козеня, кошеня, жабеня).

З опорою на сюжетні картинки придумує імена та прізвища, використовуючи зменшувально-пестливі суфікси (Веселунчик, Розкидалочка). Знає, що сміятися можна лише над вигаданими прізвищами, а над справжніми – ніколи.

Спрямування уваги на морфологічне оформлення слів (Л, В). Формування морфологічного аналізу, морфологічних узагальнень і на їх основі уміння за аналогією утворювати похідні слова, що різняться своїми морфологічними маркерами (суфіксами) (Л, В). Формування операції переносу та генералізації правил морфологічного утворення слів (Л, В). Удосконалення навичок розрізнення асемантичних слів за морфологічними маркерами (суфіксами) (Л, В). Вправляння у суфіксальному словотворенні іменників зі значенням суб’єктивної оцінки; у співвіднесенні суфікса з певним значенням (зменшуваність, пестливість) (Л, В). Вправляння у прогнозуванні на фонологічному та морфологічному рівнях, самоконтролю на фонологічному, лексичному та граматичному рівнях (Л, В). Збагачення номінативного словника (Л, В). Розвиток зорового, слухового сприймання, уваги та пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу, синтезу, порівняння, аналогії, слухового контролю на морфологічному рівні, емоційно-вольової сфери, зв’язного мовлення (Л, В, П). Виховання чуття мови, бажання вживати у власному мовленні пестливі слова (Л, В).

Ігри-заняття, самостійна ігрова діяльність, психологічні етюди: „Засмучений зайчик”, „Втомлена лисичка”, „Країна Ліліпутія”, читання творів художньої літератури, вивчення зразків дитячого фольклору (потішки, забавлянки, заклички), дидактичні ігри та вправи: „Країна Навпакинія”, „Назви ласкаво”, „В гостях у гномів”

Дитина у світі культури Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини

Предметно-практична діяльність Звукова культура мовлення. Словникова робота. Граматична правильність мовлення Самоставлення Гра як провідна діяльність

Проявляє інтерес до трудової діяльності людей та їх професій. На сюжетних картинках визначає професії людей, називає окремі з них. Може назвати професії своїх батьків, тих, хто працює у дитячому садку. Фантазує про свою майбутню професію, прагне вводити свої фантазії у сюжетно-рольові ігри.

Називає професії людей, використовуючи іменникові суфікси:

1. Продуктивні: -ар (-яр) (пекар, лікар, маляр, муляр), -чик (льотчик); -ник (художник, будівельник); -ер (кондитер, контролер, шофер).

2. Малопродуктивні: -тель (вихователь, учитель), -ій (водій).

3. Непродуктивні: -аль (скрипаль); -ух (пастух).

Формування розуміння похідних слів із різними словотворчими морфемами (Л, В). Вправляння у суфіксальному словотворенні іменників на позначення назв осіб тієї чи іншої професії за допомогою продуктивних (з їх допомогою творяться слова, що означають стилістично нейтральні назви особи), мало- та непродуктивних (надають утворюваному слову того чи іншого експресивно-стилістичного забарвлення) суфіксів (Л, В). Автоматизація звуків (Л, В). Збагачення номінативного словника (Л, В). Розвиток зорового, слухового сприймання, уваги та пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу, синтезу, порівняння, зв’язного мовлення (Л, В, П). Виховання працелюбності, бажання більше дізнаватися про професії (В).

Ігри-заняття, читання творів художньої літератури, бесіди, міркування: „Коли я виросту…”, самостійна ігрова, трудова діяльність, сюжетно-рольові ігри: „Будівництво”, „Магазин”, „Мамині помічники”, психологічні етюди: „Я – …”, „Чарівний майстер”, дидактичні ігри та вправи: „Професії”, „Хто це, відгадай”, „Всі професії важливі”, настільно-друковані ігри: „Що кому?”, „Добери пару” [35, С. 198–199, 207–208; 43, С. 37–38]

Дитина у світі культури Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини

Знає, де працюють батьки, яку роботу виконують. Знає, що люди різних професій мають своє робоче місце.

Спочатку за наслідуванням, а згодом самостійно доповнює речення словами на позначення місця роботи людей різних професій (лікар працює у … лікарні).

Виправляє помилки у тексті простого віршованого чи прозового твору, в якому зустрічаються слова на позначення місця роботи людей різних професій (Всіх людей стрижуть в лікарні, А лікують в перукарні…).

Вживає в мовленні іменники-назви місця праці, використовуючи суфікс -н(я) (лікарня, пекарня).

Правильно вживає в мовленні та утворює назви приміщень за їх призначенням (спальня – від спати, роздягальня – від роздягатися, вітальня – від вітати гостей).

Вправляння у суфіксальному словотворенні іменників на позначення назв місця праці людини (Л, В). Збагачення номінативного словника (Л, В). Розвиток зорового, слухового сприймання, уваги та пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу, синтезу, порівняння, зв’язного мовлення (Л, В, П). Виховання уважності, інтересу до навколишньої дійсності (П, В).

Ігри-заняття, екскурсії, самостійна ігрова діяльність, читання творів художньої літератури (наприклад, вірш Г. Малик „Плутанина”), відгадування загадок, сюжетно-рольові ігри: „Лікарня”, „Перукарня”, „Магазин”, дидактичні ігри та вправи: „Наведи порядок”, „Хто де працює?”, „Закінчи речення”

Дитина у світі культури Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі Мовлення дитини Дитина у природному довкіллі Особистість дитини Гра дитини

Художньо-продуктивна образотворча діяльність Сенсорні еталони. Пізнавальна активність Звукова культура мовлення. Словникова робота. Граматична правильність мовлення Природа планети Земля. Тварини Самоставлення Гра як провідна діяльність

Змішує дві фарби, утворюючи новий колір (жовтий + синій = зелений, жовтий + червоний = оранжевий).

Складає цілісне зображення предмета з 4–6 частин.

З опорою на наочність, спочатку за наслідуванням, а згодом самостійно:

– показує предмети, враховуючи названі педагогом ознаки (легкокрила… бабка, зеленоока… кішка, білолобий… песик, довговухий… заєць;

– може пояснити, чому саме так називають тварин або казкових героїв (довгохвоста лисичка, швидконогий кінь, куцохвостий заєць; Золотоволоска, Айболить, Лиходій, Мізинчик);

– продовжує слово, додаючи до першої частини іменника другу, утворюючи т. ч. нове слово шляхом сполучення основ (водо… лаз, пило… сос, паро… плав, каво… варка, м’ясо… рубка);

– за умов акцентованої вимови визначає спільну частину слова (самовар, самокат, самоскид).

Підведення до розуміння творення іменників сполученням основ на практичному рівні (Л, В). Вироблення навичок морфологічного аналізу (Л, В). Вправляння у прогнозуванні на морфологічному рівні (Л, В). Збагачення номінативного словника (Л, В). Розвиток зорового, слухового сприймання, уваги та пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу, синтезу, порівняння, зв’язного мовлення (Л, В, П). Виховання інтересу до утворення нових слів (Л, В).

Ігри-заняття, самостійна ігрова, експериментальна, самостійна художня діяльність, складання пазлів, зображень із кубиків, дидактичні ігри та вправи: „Чарівник”, „Розумні долоньки”, „Продовж слово”, „Чи зможеш пояснити?”

Прикметник

Дитина в соціумі Особистість дитини Мовлення дитини Дитина у природному довкіллі Гра дитини

Дорослі люди. Діти Самоставлення Звукова культура мовлення. Словникова робота. Граматична правильність мовлення Природа планети Земля. Тварини Гра як провідна діяльність

Вміє лагідно називати людей і тварин у різних ситуаціях спілкування, використовуючи якісні прикметники (моя ріднесенька – звертаючись до матері, малесенька – до ляльки, бідненький – до котика).

Виділяє на слух у текстах віршованих творів (особливо фольклорних) якісні прикметники зі зменшувально-пестливими суфіксами.

За ініціативою педагога, а згодом самостійно, вживає якісні прикметники, використовуючи суфікси з відтінком пестливості чи здрібнілості:
-еньк(ий) (червоненький, височенький),
-есеньк(ий) (гарнесенький, малесенький).

Удосконалення навичок суфіксального словотворення якісних прикметників (Л, В). Збагачення атрибутивного словника (Л, В). Автоматизація звуків (Л, В). Розвиток зорового, слухового сприймання, уваги, пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння, класифікації, емоційно-вольової сфери, зв’язного мовлення (Л, В, П). Виховання турботливого ставлення до рідних (В).

Ігри-заняття, самостійна ігрова діяльність, читання творів художньої літератури, вивчення напам’ять одиниць дитячого фольклору (потішки, заклички, колисанки), психологічні етюди: „Жалійко”, „Добрі друзі”, „День народження”, дидактичні ігри та вправи: „Назви ласкаво”, „Який? Яка?”, „Продовж рядок”

Дитина у природному довкіллі Дитина у світі культури Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини

Природа планети Земля. Рослини Художньо-продуктивна образотворча діяльність Звукова культура мовлення. Словникова робота. Граматична правильність мовлення. Зв’язне монологічне мовлення Самоставлення Гра як провідна діяльність

Розрізняє окремі породи дерев, називає їх. Збирає плоди і листя дерев, розрізняє та називає деякі з них (дуб – жолуді, ялина – шишки). Разом із дорослим виготовляє іграшки з природного матеріалу. Може розповісти про послідовність їх виготовлення [21].

На наочному матеріалі, спочатку за наслідуванням, а згодом самостійно, вживає відносні прикметники, використовуючи суфікс
-ов (кленόвий, лúповий).

Помічає, що в деяких формах прикметникового словотворення спостерігається зміна наголосу (дýб, але дубόвий, клéн, але кленόвий). Прагне правильно вживати такі форми.

Удосконалення навичок суфіксального словотворення відносних прикметників (Л, В). Вправляння у вживанні відносних прикметників, утворених від іменників, у т. ч. й зі зміною наголосу (Л, В). Збагачення атрибутивного словника (Л, В). Автоматизація звуків (Л, В). Розвиток зорового, слухового сприймання, уваги, пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння, класифікації, зв’язного мовлення (Л, В, П). Виховання інтересу та бережливого ставлення до природи (В).

Ігри-заняття, спостереження, екскурсії, хвилини милування природою, читання художніх творів, ігри в природі, виготовлення іграшок з природного матеріалу, дидактичні ігри та вправи: „З якого дерева листочок?”, „З якої гілки дітки?”, „Назви листочок”, „Дари чарівниці-осені”

Дитина у світі культури Дитина в соціумі Дитина у природному довкіллі Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини

Предметно-практична діяльність Люди. Діти Природа планети Земля. Тварини Звукова культура мовлення. Словникова робота. Граматична правильність мовлення Здоров’я та фізичний розвиток. Самоставлення Гра як провідна діяльність

Підтримує порядок у своїй шафочці для речей, ящику стола. Знає, що без дозволу брати чужі речі не можна. Вміє ввічливо попросити у ровесника іграшку.

З опорою на наочність, спочатку за наслідуванням, а згодом самостійно, правильно узгоджує іменники чоловічого та жіночого роду однини із займенниками зі значенням присвійності (моя машинка, твоя кофта; мій шарф, твій малюнок).

Диференціює частини тіла людей і тварин (руки – ноги – лапи). З опорою на наочність вміє за окремими частинами тіла тварин назвати її власника (гребінець – півник, роги – корова).

Спочатку за наслідуванням, а згодом самостійно, вживає присвійні прикметники на позначення істот, використовуючи суфікси: -ин(а) (Микола – Миколин, Оксана – Оксанин), -ів (батьків, Петриків) (без чергувань у корені слова), -яч(ий) (лисячий, заячий, півнячий); узгоджує їх з іменниками у роді.

Удосконалення навичок суфіксального словотворення присвійних прикметників (Л, В). Вправляння у вживанні іменників чоловічого та жіночого роду однини з простими присвійними і особовими займенниками (Л, В). Уточнення використання морфологічних маркерів (суфіксів) присвійних прикметників на практичному рівні (Л, В). Збагачення атрибутивного словника (Л, В). Автоматизація звуків (Л, В). Розвиток зорового, слухового сприймання, уваги, пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння, класифікації, зв’язного мовлення (Л, В, П). Виховання пізнавального інтересу до прикметникового словотворення (Л, В).

Ігри-заняття, самостійна ігрова, трудова діяльність, дидактичні ігри та вправи: „Кожній речі – своє місце”, „Чий? Чия?”, „Чарівні шашки”, „Плутанина”, „Знайди хвіст”, „Диво-звір” [35, С. 208]

Дієслово

Дитина у природному довкіллі Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини

Природа планети Земля. Тварини Звукова культура мовлення. Словникова робота. Граматична правильність мовлення Рухова активність та саморегуляція. Самоставлення Гра як провідна діяльність

Впізнає та називає деяких свійських і диких тварин, може відтворити притаманні їм звуконаслідування.

З опорою на наочність, а згодом і без неї, з допомогою педагога, а потім і самостійно:

– може впізнати за названою дією, утвореною від звуконаслідування, ту чи іншу тварину, пояснити свій вибір (Мекає хто? – Коза, бо вона каже: „Ме-е!”);

– від звуконаслідувальних слів утворює дієслова (ква – квакає, няв – нявкає, гав – гавкає).

Розрізняє на картинках, називає і самостійно виконує:

– дії з реальними предметами (наливає, переливає, виливає);

– протилежні дії (закриває – відкриває (коробку), відчиняє – зачиняє (двері), наливає – виливає (воду).

З опорою на наочність, з допомогою педагога, а згодом самостійно:

– відповідає на запитання педагога, використовуючи одне слово – дієслово із різними префіксами (Пташка що зробила? –Прилетіла. Залетіла. Вилетіла);

– правильно вживає дієслова із різними префіксами (намалювати; зліпити; виходить, заходить, підходить, переходить);

– за умов акцентованої вимови визначає спільну морфему (префікс) у дієсловах (виходить, виливає; намалював, наклеїв; прибіг, прилетів).

Формування вміння використовувати словотворчі морфеми дієслів (префікси) у власному мовленні на матеріалі наочності і реальних дій (Л, В). Вироблення навичок морфологічного аналізу, прогнозування, самоконтролю на фонологічному, лексичному та граматичному рівнях (Л, В). Уточнення значення похідних дієслів (Л, В). Активізація словника антонімів на позначення дій (Л, В). Розвиток зорового, слухового сприймання, уваги, пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння, зв’язного мовлення (Л, В, П). Виховання пізнавальної активності (П, В).

Ігри-заняття, прогулянки, самостійна ігрова діяльність, читання художньої літератури, бесіди, дидактичні ігри та вправи: „Хто як голос подає”, „Країна Навпакинія”, „Хто що робить, розкажи”, „Розкажи і покажи” [35, С. 209; 53, С. 118–119]

СЛОВНИКОВО-СМИСЛОВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ

Іменник

Дитина у світі культури Дитина у природному довкіллі Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини

Предметний світ Природа планети Земля Звукова культура мовлення. Словникова робота. Граматична правильність мовлення Самоставлення Гра як провідна діяльність

Впізнає, називає реальні предмети (живі та неживі), їх чорно-білі, неповні, контурні, силуетні зображення, зображення в умовах контурного накладання одне на одне та зашумлення; розповідає про призначення предметів і визначає їх складові.

Впізнає предмети за описом, знаходить їх серед інших, називає.

Плеще в долоні або подає якийсь інший сигнал, почувши серед ряду слів задане педагогом слово (книжка – блокнот, зошит, книжка, альбом).

Розуміє, що про живі предмети (які вміють самостійно харчуватися, дихати, пересуватися) можна запитати: „Хто це?”, про неживі можна запитати: „Що це?” (бджілка, ворона, лисичка – хто?, стіл, тарілка, машина – що?).

Диференціює форми запитань: „Кого ти бачив
(-ла)?” (Я бачив рудого песика) та „Що ти бачив
(-ла)?” (Я бачив красиву машину).

Домовляє слово:

– що підходить за змістом, у реченні;

– що підходить за змістом і римою, у віршованому рядку.

З опорою на наочність, з допомогою дорослого, а потім самостійно:

– встановлює логічні зв’язки між словами в парі добре знайомих предметів (парасолька – дощ, ключ – замок), пояснює свої міркування;

– добирає асоціативні пари з ряду картинок;

– пояснює значення іменників, утворених складанням основ (листопад, вертоліт);

– знаходить серед предметних картинок відповідник вигаданих слів справжнім словам із урахуванням ознак чи дій (Покажи, де забивань (молоток), кукаріка (півник), жалилка (бджола), смачнуля (цукерка), пояснює свій вибір.

Вміє помічати на слух у прозових чи віршованих текстах незнайомі слова, прагне дізнатися про їх значення.

З опорою на наочність, спочатку з допомогою педагога, а згодом самостійно, називає незнайоме раніше слово на позначення предметів.

Прагне використовувати незнайомі раніше слова в ситуаціях мовленнєвого спілкування, ігровій діяльності тощо.

Розширення знань про оточуючий світ (В). Уточнення категоріального рівня лексичних узагальнень (Л, В). Формування контекстуально зумовлених лексичних узагальнень (Л, В). Поступове введення нових слів у мовлення (В). Формування орієнтування на слово як одиницю мови (Л, В). Розвиток пізнавальної активності, зорового, слухового сприймання, уваги, пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння, класифікації, узагальнення, зорового, слухового контролю на лексичному рівні, зв’язного мовлення, вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки (Л, В, П). Попередження виникнення дисграфій і дислексій (Л, В). Виховання інтересу до живої та неживої природи, бажання знайомитися з новими словами, вживати їх у мовленні (В).

Ігри-заняття, спостереження, самостійна ігрова діяльність, мовленнєве спілкування, логопедичні етюди, читання творів художньої літератури, бесіди, дидактичні ігри та вправи: „Хто це? Що це?”, „Розумні долоньки”, „Що до чого?”, „Фантазери” [35, С. 190–191, 203–204]

Предметний світ Сенсорні еталони. Пізнавальна активність Звукова культура мовлення. Словникова робота. Зв’язне монологічне мовлення Самоставлення Гра як провідна діяльність

Утворює множини однорідних предметів, різних за розміром, кольором, матеріалом (машинки, ляльки, кубики). Може назвати спільну ознаку, за якою різнорідні предмети об’єднуються в одну групу (колір, розмір, форма, матеріал, видо-родові ознаки тощо).

З опорою на наочність, із допомогою педагога, а згодом самостійно:

– встановлює логічні зв’язки між словами в парі добре знайомих предметів (шорти – футболка, ложка – тарілка);

– розкладає предметні картинки на окремі групки відповідно до логічних категорій і називає узагальнювальним словом (наприклад, під картинкою із зображенням ковбаси кладе картинки з продуктами харчування, під картинкою із зображенням пірамідки викладає картинки з іграшками);

– вживає узагальнювальні поняття за цільовим призначенням предметів (одяг – його одягають, транспорт – за його допомогою пересуваються);

– помічає у віршованих і прозових текстах, диференціює значення слів, близьких за смислом в одній видо-родовій групі (ноги – руки – лапи – крила, рот – паща – дзьоб, миска – тарілка – блюдце, чашка – склянка – кружка, стілець – табурет – крісло, тролейбус – трамвай – автобус – маршрутка, чоботи – черевики – туфлі – сандалі, шапка – панамка – капелюх);

– виокремлює зайву картинку (різного ступеня контрастності) з ряду предметів із однієї (одна лялька серед кількох машинок) та різних логічних груп, пояснює свій вибір (собака, корова, вівця, метелик – зайвий метелик, бо це комаха; бджола, дівчинка, ножиці, пташка, кіт – зайві ножиці, бо це неживий предмет).

Формування видо-родових понять. Диференціація слів близьких за значенням, розширення словесних понять (Л, В). Удосконалення вміння групувати і класифікувати предмети за видо-родовими ознаками (Л, В). Збагачення практичного досвіду, номінативного словника (Л, В). Розвиток зорового, слухового сприймання, уваги, пам’яті, логічного мислення, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння, класифікації, узагальнення, зв’язного мовлення, вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки (Л, В, П). Виховання інтересу до світу речей, допитливості (В).

Ігри-заняття, самостійна ігрова діяльність, дидактичні ігри та вправи: „Кожній речі – своє місце”, „Наведи порядок”, „Назви одним словом”, „Логічний потяг” [43, С. 34]

Дитина у світі культури Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини

Предметний світ Звукова культура. Словникова робота Самоставлення Гра як провідна діяльність

Знаходить відмінності між схожими предметами (дві мотрійки за розміром, м’ячі за кольором).

Розуміє, що від заміни одного звука іншим змінюється значення всього слова (лак – рідина для фарбування нігтів, а рак – тваринка, що живе у річці).

Розрізнює на слух слова-пароніми, які містять:

– акустично та артикуляційно далекі звуки (наприклад, [н] – [р] – банан – баран);

– артикуляційно далекі, але акустично близькі звуки (наприклад, [ш] – [с] – типу кашка – каска);

– артикуляційно близькі, але акустично далекі звуки (наприклад, [р] – [л] – типу Карина – калина);

– артикуляційно та акустично близькі звуки (наприклад, [з] – [с] – типу коза – коса), показує відповідні зображення.

Розрізнює та показує серед запропонованих врозкид зображень предметів ті, які позначають слова-пароніми (галка – палка – пилка).

Виправляє речення зі спотвореним смислом (У Миколки на голові була нова жабка. Зелена шапка голосно заквакала).

Вправляння у вживанні слів-паронімів. Розуміння смислового значення слова в залежності від його звукового складу (Л, В). Удосконалення слухового контролю на матеріалі звуків, які дошкільник вимовляє правильно і не змішує у вимові, та слів, з опорою на правильний артикуляторний уклад звука, зоровий зразок, кінестетичні відчуття (Л, В). Збагачення номінативного словника (Л, В). Розвиток слухового сприймання, уваги, пам’яті, фонематичної уваги, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння, зорового контролю, зв’язного мовлення (Л, В, П). Пропедевтика виникнення дисграфій і дислексій (Л, В). Виховання чуття мови (Л, В).

Ігри-заняття, самостійна ігрова діяльність, дидактичні ігри та вправи: „Порівняй”, „Виправ помилку”, „Покажи, де…”, „Непосиди” [28, 45]

Дитина у світі культури Мовлення дитини Особистість дитини Дитина у природному довкіллі Гра дитини

Предметний світ Звукова культура мовлення. Словникова робота Здоров’я та фізичний розвиток. Самоставлення Природа планети Земля. Тварини Гра як провідна діяльність

Відбирає з групи предметів однорідні за певною ознакою (колір, форма, величина, структурні компоненти) (всі іграшки, що мають круглі деталі – машинка, пірамідка, неваляйка).

Диференціює частини тіла людей і тварин (руки – плавці – крила – ноги – лапи, рот – дзьоб – паща).

Слухає народні казки, розуміє та співвідносить сталі синонімічні вирази (зайчик-побігайчик, лисичка-сестричка, вовчок-сірий бочок, кабан-іклан) з предметними зображеннями (Покажи, де побігайчик? Хто іклан?).

У літературних творах помічає образні назви тварин (зайчик Довговушко, зайчик-лапанчик, кіт-воркіт, вовчик-братик). При активній участі педагога намагається самостійно вживати їх.

З опорою на наочність, з допомогою педагога, а згодом самостійно, вживає іменники в синонімічних рядах (автомобіль – машина, будинок – дім – хата, веселка – райдуга, доріжка – стежка, плаття – сукня).

Вправляння в умінні знаходити та доцільно вживати синоніми на позначення іменників (Л, В). Розвиток зорового, слухового сприймання, уваги, пам’яті, спрямованості уваги на звукове та смислове оформлення речень, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння, класифікації, узагальнення, зв’язного мовлення, вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки (Л, В, П). Виховання інтересу до слухання та розповідання казок (В).

Ігри-заняття, самостійна ігрова діяльність, читання творів художньої літератури, казок, розгляд ілюстрацій, бесіди, дидактичні ігри та вправи: „Заміни слово”, „Придумай та назви”, „Скажи по-іншому” [35, С. 195]

Дитина у світі культури Особистість дитини Дитина у природному довкіллі Мовлення дитини Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі Гра дитини

Предметний світ Здоров’я та фізичний розвиток. Самоставлення Природа планети Земля Звукова культура мовлення. Словникова робота Елементарні математичні уявлення Гра як провідна діяльність

Складає цілісне зображення з деталей, по можливості називає їх.

Помічає, що деякі предмети мають однакову назву на основі їх схожості за формою (крило пташки – крило літака), спільністю дій (стрибає коник – комаха і коник – свійська тварина) тощо.

Знає, що у різних предметів є такі частини, які мають однакову назву (хвостик – у яблука, зайчика, горобчика; ніс – у човна, у чоловіка, у сніговика).

Розрізняє слова зі зменшувально-пестливим значенням і без нього (ніс – носик, хвіст – хвостик).

Правильно вживає багатозначні слова в залежності від контексту (хвостик у зайчика, груші, але хвіст у лисиці, літака; носик у собачки, ляльки, чайника, але ніс – у людини, корабля).

З опорою на картинку та без неї, з допомогою педагога, а згодом самостійно, може:

– продовжити розпочате педагогом речення, добираючи відповідне зображення на позначення слова із полісемічним значенням (У Оленки повен кошик оранжевих… (лисичок). Гліб в зоопарку бачив рудих… (лисичок); самостійно повторити речення;

– пригадати, хто чи що ще має аналогічну складову на позначення багатозначного слова (У кого (чого) є ніжка? – У хлопчика, ляльки, стола, гриба);

– пояснити значення багатозначних слів (цю шапочку одягають на голову, це головний убір, а ця шапочка – частина гриба).

Засвоює нові значення полісемічних слів, прагне правильно вживати їх у власному мовленні (стіл – 1) меблі, 2) меблі разом із їжею, що стоять на ньому, 3) страви).

Диференціація слів із моно- та полісемічним значенням (Л, В). Формування вміння правильно вживати багатозначні слова (Л, В). Удосконалення вміння визначати в словах-назвах предметів схожість за спільністю дій (В). Автоматизація звуків (Л, В). Збагачення номінативного словника (Л, В). Розвиток зорового, слухового сприймання, уваги, пам’яті; спрямованості уваги на звукове та смислове оформлення речень, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння, узагальнення, зорового контролю, зв’язного мовлення, вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, (Л, В, П). Запобігання виникненню дисграфій і дислексій (Л, В). Виховання чуття мови (Л, В).

Ігри-заняття, самостійна ігрова, конструктивна діяльність, спостереження, читання художніх творів, розгляд ілюстрацій, бесіди, міркування: „Чому так назвали…?”, дидактичні ігри та вправи: „Хто це? Що це?”, „Що у кого?”, „Чи зможеш назвати?” [35, С. 195–198, 205–207; 43, С. 35–37]

Дитина у світі культури Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини

Предметний світ Звукова культура мовлення. Словникова робота Самоставлення Гра як провідна діяльність

З опорою на картинку та без неї, з допомогою педагога, а згодом самостійно:

– одним словом називає два чи більше зображень на позначення слів-омонімів;

– виправляє речення, яке педагог доповнює словом-омонімом, навмисне показуючи помилкове зображення (На будівництві працює… (водопровідний кран). Щоб помити руки, Арсен відкрив… (підйомний кран);

– продовжує розпочате педагогом речення, добираючи відповідне зображення на позначення слова-омоніма (У небі летів…(журавлиний ключ). Щоб відімкнути двері, Сашко взяв… (залізний ключ);

– вживає слова-омоніми (коса – знаряддя праці і зачіска, круг – рятувальний і фігура, гребінець у півника для краси, а у хлопчика, щоб розчісувати волосся);

– може пояснити значення слів-омонімів, використовуючи їх відповідно змісту речення (Вихователька пише ручкою. Татко прибив до дверей нову ручку. Мама веде малюка за ручку).

Формування уявлень про омоніми – слова, які мають однакову звукову форму, але різні за значенням (Л, В). Вправляння у вживанні слів-омонімів (Л, В). Збагачення номінативного словника (Л, В). Удосконалення навичок слухового та смислового контролю (Л, В). Автоматизація звуків (Л, В). Розвиток зорового, слухового сприймання, уваги, пам’яті, спрямованості уваги на звукове та смислове оформлення речень, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння, узагальнення, вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, зв’язного мовлення (Л, В, П). Виховання уважності, інтересу до вживання омонімів (П, В).

Ігри-заняття, розгляд картинок-нісенітниць, дидактичні ігри та вправи: „Дивись – не помились”, „Підбери картинку”, „Так чи не так?”, „Кому що?”, „Поясни Оленці”, „Все хочу знати”

Дієслово

Дитина у світі культури Мовлення дитини Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі Особистість дитини Гра дитини

Предметний світ Звукова культура мовлення. Словникова робота Сенсорні еталони Самоставлення Гра як провідна діяльність

Знає, що живі предмети можуть виконувати ті чи інші дії (метелик літає, жабка стрибає, песик біжить).

Плеще в долоні чи подає інший сигнал, почувши серед ряду слів задане педагогом слово (біжить – летить, сидить, біжить, стоїть).

З опорою на наочність, із допомогою педагога, а згодом самостійно:

– добирає картинки на позначення ряду однорідних дій (сидить – котик, хлопчик);

– розрізняє та називає, хто які дії виконує (бабуся шиє, сестричка вишиває; мама ріже хліб, братик вирізає кораблик);

– називає, як пересувається та чи інша тварина (равлик повзе, зайчик стрибає, пташка літає).

Домовляє в реченні слово, що підходить за змістом.

Вміє уважно слухати текст, у якому неодноразово зустрічається незнайоме слово, запам’ятовує його та знаходить відповідне зображення на позначення дії серед конфліктних. Прагне використовувати нові дієслова в мовленні.

З опорою на наочність, за допомогою педагога, а згодом самостійно, помічає у віршованих і прозових текстах слова близькі за смислом, диференціює їх значення (шити – вишивати – плести; варити – кип’ятити – смажити – пекти – тушкувати; їсти – пити – гризти – дзьобати – жувати; малювати – фарбувати – розфарбовувати; бігати – стрибати – повзти, лежати – спати; мити – купати – прати).

З опорою на наочність, за допомогою педагога, а згодом самостійно, виокремлює зайву картинку (різного ступеня контрастності) з ряду зображень із однієї (один хлопчик стоїть, а кілька дівчаток сидять) та різних логічних груп (пташка, шафа, літак, метелик – зайва шафа, бо вона не вміє літати), пояснює свій вибір.

Уточнення категоріального рівня лексичних узагальнень (Л, В). Формування контекстуально зумовлених лексичних узагальнень (Л, В). Поступове введення нових слів у мовлення (Л, В). Формування значення узагальнювальних слів (Л, В). Диференціація слів близьких за значенням, розширення словесних понять (Л, В). Формування орієнтування на слово як одиницю мови (Л, В). Автоматизація звуків (Л, В). Збагачення предикативного словника (Л, В). Розвиток зорового, слухового сприймання, уваги, пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння, слухового контролю на лексичному рівні, зв’язного мовлення (Л, В, П). Виховання бажання знайомитися зі значенням невідомих раніше дієслів (Л, В).

Ігри-заняття, спостереження, мовленнєве спілкування, логопедичні етюди, читання художніх творів, розгляд ілюстрацій, бесіди, міркування: „Може чи не може… літати (бігати, стрибати, повзти)”, рухливі ігри: „Чарівні перетворення”, „Покажи, як…”, „Зроби, як я”, дидактичні ігри та вправи: „Хто що робить, розкажи”, „Золоті руки”, „Десять помічників”

Дитина в соціумі Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини

Знає і розуміє чому плакати без причини чи вередувати негарно.

З опорою на наочність, за допомогою педагога, а згодом самостійно:

– добирає потрібну картинку для утворення антонімічної пари (стоїть дівчинка – біжить дівчинка);

– відповідно змісту речення закінчує його, використовуючи слово-антонім (Вітя – маленький, а Валя – велика. Вітя іграшки розкидає, а Валя… складає);

– самостійно утворює антонімічні пари, використовуючи зображення предметів (клоун сміється – клоун плаче);

– слухаючи віршовані чи прозові тексти, народні прислів’я та приказки, на слух визначає слова із протилежним значенням;

– самостійно складає речення, використовуючи протиставний сполучник а (Малюк книжку розірвав, а Оленка склеїла. Толик працює, а бабуся відпочиває).

Вправляння у вживанні дієслів на позначення антонімів, введення їх у самостійне мовлення (Л, В). Збагачення предикативного словника (Л, В). Розвиток зорового, слухового сприймання, уваги, пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння, зв’язного мовлення (Л, В, П). Виховання морально-етичних норм (В).

Ігри-заняття, самостійна ігрова діяльність, читання художніх творів, бесіди, розгляд ілюстрацій, ігри-діалоги, міркування: „Якби все стало навпаки…”, психологічні етюди: „Невмійко”, „Вереда”, дидактичні ігри та вправи: „В різні боки”, „Неслухнясик”, „У країні Навпакинії”

Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини

У текстах за умови акцентованого промовляння педагогом, а потім без нього помічає слова, які у певних граматичних формах звучать однаково (Тетянка посадила на клумбі квіти. Бабуся посадила квочку на яйця).

З опорою на наочність, спочатку за наслідуванням, а згодом самостійно:

– може пояснити значення омонімів, виходячи з контексту (гребти сіно означає граблями підтягувати його до себе; гребти до берега – це відштовхувати воду веслами, щоб приплисти);

– вживає дієслова-омоніми (На вулиці закрапав дощ. Миколка закрапав свій костюм морозивом).

Формування розуміння та вміння самостійно вживати слова-омоніми, які мають однакову звукову форму, але різні за значенням (Л, В). Поступове введення нових слів у мовлення (Л, В). Автоматизація звуків (Л, В). Збагачення предикативного словника (Л, В). Розвиток зорового, слухового сприймання, уваги, пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння, зв’язного мовлення (Л, В, П). Виховання уважності (П, В).

Ігри-заняття, читання творів художньої літератури, дидактичні ігри та вправи: „Чутливе вушко”, „Слухай уважно”, „Послухай і знайди”

Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини

Звукова культура мовлення. Словникова робота Самоставлення Гра як провідна діяльність

Знає, що є слова, які за звучанням схожі, але мають зовсім різні значення (греби (швидше греби веслами) – гриби (ми збирали гриби), а є й такі, що у певній граматичній формі звучать однаково, але теж мають зовсім різні значення (поле (Навесні трактор їде в поле) – поле (Марійка грядку поле), розрізняє їх.

Знає, що є слова, які мають не одне, а декілька значень (іти – пряме значення – пересуватися на ногах, переносні – рухатися в певному напрямку (про транспорт), падати зверху (дощ, сніг).

Показує зображення відповідно до змісту запропонованого педагогом речення (біжить струмок, біжить хлопчик); виділяє спільне слово у двох реченнях (біжить).

З опорою на наочність, а потім без неї, може пригадати, ще що чи хто вміє так робити (летить – пташка, літак, муха, сніг, пір’я; малює – хлопчик, мороз на вікнах).

На практичному рівні формування розуміння та вживання полісемічних слів, омофонів (які при однаковій вимові мають спільне написання) та омоформів (які мають однаковий звуковий склад тільки в певній граматичній формі) (Л, В). Поступове введення нових слів у мовлення (Л, В). Акцентування уваги на фонологічній структурі слова, семантиці слів (Л, В). Автоматизація звуків (Л, В). Збагачення предикативного словника (Л, В). Розвиток зорового, слухового сприймання, уваги, пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння, зв’язного мовлення (Л, В, П). Виховання інтересу до рідної мови (Л, В, П).

Ігри-заняття, читання художньої літератури, бесіди, розгляд ілюстрацій, дидактичні ігри та вправи: „Чи зможеш пояснити?”, „Що за диво ці слова?”, „Нумо, спробуй пригадати, хто (що) ще може так літати (стрибати, йти)?”

Мовлення дитини Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі Особистість дитини Гра дитини

Звукова культура мовлення. Словникова робота Сенсорні еталони Самоставлення Гра як провідна діяльність

Відбирає з групи картинок однорідні за певною дією (йде – хлопчик, котик, курка; повзе – змія, равлик, гусінь).

Розуміє, що є такі дії предметів, які за значенням досить схожі, проте в залежності від контексту мають свої смислові відтінки (їсть суп, але гризе кістку).

З опорою на наочність, із допомогою дорослого, а згодом самостійно, добирає дієслова з урахуванням лексичної сполучуваності (жує – корова траву, їсть – дівчинка кашу, гризе – зайчик моркву).

Слухає віршовані та прозові тексти, запам’ятовує зразки вживання лексичної валентності дієслів (відчинити двері – розгорнути пакунок – відкрити коробку – розплющити очі).

З опорою на наочність, спочатку за наслідуванням, а згодом самостійно:

– розуміє з контексту значення слів-синонімів (насипати борщу – налити компоту, споруджувати – будувати – зводити);

– добирає синоніми до окремих слів (радіти – сміятися, промовляти – говорити – казати – розмовляти);

– з ряду запропонованих слів вибирає потрібне (діти веселилися – стрибали, розважалися, гуляли);

– пояснює синонімічне слово іншим, близьким за значенням (забитися – вдаритися, плигáти – стрибати);

– пояснює значення синонімів, складаючи з ними речення (Ігор бігає швидше Олега. Коли тато повернувся з роботи, Рекс став гасати по двору. Максимко з друзями ганяв м’яча на стадіоні).

Формування розуміння синонімічнихзначень дієслів (Л, В). Поступове введення нових слів у мовлення (Л, В). Засвоєння лексичної валентності (сполучуваності) слів (Л, В). Автоматизація звуків (Л, В). Збагачення предикативного словника (Л, В). Розвиток зорового, слухового сприймання, уваги, пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння, зв’язного мовлення, вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки (Л, В, П). Виховання бажання поповнювати свій лексичний запас новими словами (Л, В, П).

Ігри-заняття, читання художньої літератури, бесіди, психологічні етюди: „Я – …”, „Чарівні перетворення”, рухливі ігри та вправи: „Що ми робимо – не скажемо, тільки зараз вам покажемо”, дидактичні ігри та вправи: „Хто ще так вміє?”, „Скажи по-іншому”, „Як сказати краще?”

Прикметник

Дитина у світі культури Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі Мовлення дитини Дитина у світі культури Дитина у природному довкіллі Особистість дитини Гра дитини

Предметний світ Сенсорні еталони Звукова культура мовлення. Словникова робота. Зв’язне монологічне мовлення Художньо-продуктивна образотворча діяльність Природа планети Земля. Тварини Самоставлення Гра як провідна діяльність

Знає, що кожен предмет має кілька ознак, може назвати одну з них (торт солодкий, подушка м’яка, груша жовта).

Знає, що навіть якщо предмети мають однакову назву, вони можуть різнитися кольором, формою, величиною, матеріалом, із якого зроблені (машинка синя і зелена, лялька велика і маленька, кубик м’який і твердий).

Утворює множини предметів за спільністю ознак і називає її (маленькі м’ячі; червоні ягоди).

Добирає до чорно-білого зображення предмета кольорове, може розфарбувати контурне зображення предметів.

Плеще в долоні чи подає інший сигнал, почувши задане педагогом слово серед ряду інших (м’який – жовтий, легкий, м’який, пухнастий).

З опорою на наочність впізнає тварин за характерними ознаками, названими педагогом (хитра, руда – лисиця, колючий, обережний – їжак, коричневий, клишоногий, вайлуватий – ведмідь, сірий, довговухий, боязкий, куцохвостий – заєць).

Впізнає предмет за описом (кругле, рум’яне, тверде, гладеньке, соковите, смачне – яблуко). З опорою на картинку, спочатку за наслідуванням, а згодом самостійно, складає описові розповіді, користуючись планом-схемою (кавун великий, круглий, зелений, смугастий).

Домовляє слово, що підходить:

– за змістом, у реченні;

– за смислом і римою, у віршованому рядку.

Вміє слухати текст, у якому неодноразово зустрічається незнайоме раніше слово на позначення ознаки предмета, запам’ятовує його та знаходить відповідне зображення серед конфліктних. Прагне використовувати нові прикметники в мовленні.

З опорою на наочність, за допомогою педагога, а згодом самостійно, помічає у віршованих і прозових текстах слова, близькі за значенням, диференціює їх відповідно до змісту (спекотний – гарячий – теплий, пухнастий – м’який, гострий – колючий).

З опорою на наочність, за допомогою педагога, а згодом самостійно, виокремлює зайву картинку (різного ступеня контрастності) з ряду предметів із однієї (один червоний помідор серед кількох зелених (жовтих); слон, кит, зайчик, бегемот – зайвий зайчик, бо він маленький) та різних логічних груп (подушка, камінь, цеглина, стіл – зайва подушка, бо вона м’яка), пояснює свій вибір.

Розширення знань про оточуючий світ (В). Диференціація слів близьких за значенням, розширення словесних понять (Л, В). Уточнення категоріального рівня лексичних узагальнень (Л, В). Формування контекстуально зумовлених лексичних узагальнень (Л, В). Поступове введення нових слів у мовлення (Л, В). Формування значення узагальнювальних слів (Л, В). Формування орієнтування на слово як одиницю мови (Л, В). Збагачення атрибутивного словника (Л, В). Автоматизація звуків (Л, В). Розвиток зорового, слухового сприймання, уваги, пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння, класифікації, узагальнення, слухового контролю на лексичному рівні, вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, зв’язного мовлення (Л, В, П). Виховання пізнавального інтересу до світу природи та речей (П, В).

Ігри-заняття, самостійна ігрова, дослідницька діяльність, спостереження в природі, мовленнєве спілкування, відгадування загадок, логопедичні етюди, дидактичні ігри та вправи: „Який? Яка?”, „Розкажи, який (-а)…”, „Впізнай за описом”, „Чарівний олівець”, „Впізнай на дотик”

Особистість дитини Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі Мовлення дитини Гра дитини

Здоров’я та фізичний розвиток. Самоставлення Сенсорні еталони Звукова культура мовлення. Словникова робота. Граматична правильність мовлення Гра як провідна діяльність

Знає, що потрібно вмиватися, чистити зуби, мити руки перед їжею та після користування туалетом, купатися, щоб бути чистим, красивим і здоровим. Вміє слідкувати за своїм зовнішнім виглядом.

Порівнює одно- та різнорідні предмети, контрастні за кольором, візуально, а за величиною і формою – шляхом накладання та прикладання.

З опорою на наочність, за допомогою педагога, а згодом самостійно:

– добирає потрібну картинку з метою утворення антонімічної пари (чистий хлопчик – брудний хлопчик, сумна дівчинка – весела дівчинка);

– відповідно змісту речення закінчує його, використовуючи слово-антонім (Морозиво холодне, а чай… гарячий);

– самостійно утворює антонімічну пару, використовуючи реальні предмети чи їх зображення (високий паркан – низький парканчик, повна банка – порожня банка);

– самостійно складає речення, використовуючи протиставний сполучник а (Подушка м’яка, а камінь твердий. Цукерка солодка, а цибуля гірка);

– добирає антоніми до окремих значень багатозначного слова (гострий перець – солодкий перець, гострий ніж – тупий ніж).

Вправляння у вживанні прикметників на позначення антонімів, введення їх у самостійне мовлення (Л, В). Збагачення атрибутивного словника (Л, В). Автоматизація звуків (Л, В). Розвиток зорового, слухового сприймання, уваги, пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння, зв’язного мовлення (Л, В, П). Виховання гігієнічних навичок, зосередженості (В).

Ігри-заняття, самостійна ігрова діяльність, читання творів художньої літератури, бесіди, міркування, ігри-діалоги, психологічні етюди: „Краплинки радості та суму”, „Весела та сумна ромашка (розквітла – зів’яла)”, сюжетно-рольові ігри: „Лікарня”, „Мийдодір”, дидактичні ігри та вправи: „Країна Навпакинія”, „Правко та Неправко”, „Навпаки” [35, С. 193–194, 204–205; 43, С. 34–35]

Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини

Знає про існування слів, які мають не одне, а кілька значень.

З опорою на картинку, з допомогою педагога, а згодом самостійно:

– називає омоніми, пояснює їх значення (літній – одяг (який носять влітку) і чоловік (немолодий);

– порівнює слова, вжиті в прямому та переносному значенні (м’яка подушка – м’яке серце, золоті сережки – золоті руки);

– в тексті помічає слова, вжиті в переносному значенні, називає їх;

– складає речення зі словами, вжитими як у прямому, так і в переносному значенні (На столі стоїть кришталева ваза. У нашому озері кришталева вода).

Формування уявлень про моно- та полісемічні значення слів (Л, В). Формування на практичному рівні розуміння того, що перенесення значення відбувається на основі схожості предметів за формою, кольором, характером руху (Л, В). Удосконалення розуміння омонімів (слів, які мають однакову звукову форму, але зовсім різні значення) і слів, вжитих у переносному значенні (Л, В). Автоматизація звуків (Л, В). Розвиток зорового, слухового сприймання, уваги, пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння, зв’язного мовлення (Л, В, П). Виховання інтересу до вивчення рідної мови (Л, В).

Ігри-заняття, читання художньої літератури, розгляд ілюстрацій, бесіди, дидактичні ігри та вправи: „Чи зможеш пояснити?”, „Що за диво ці слова?”, „Телеведучий”

Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини

Знає про існування слів, що мають кілька значень, визначити одне з яких можна тільки в контексті.

Слухає віршовані та прозові твори, помічає в них багатозначні слова (золоті прикраси – золоті руки – золоті листочки).

З опорою на картинку, з допомогою педагога, а згодом самостійно:

– називає полісемічні слова, пояснює їх значення (гострий ніж – ним можна порізатися, гострий перець – буде щипати язик, несмачний);

– добирає до кожного значення багатозначного слова синонімічне (гострий перець – пекучий, гіркий, жагучий; гостра голка – колюча, гостроноса);

– складає речення з полісемічними словами (Мишко подарував матусі свіжі квіти. Дідусь читав свіжу газету. Тато приніс додому свіжу рибу).

Формування розуміння полісемічних прикметників (Л, В). Поступове введення нових слів у мовлення (Л, В). Автоматизація звуків (Л, В). Збагачення атрибутивного словника (Л, В). Розвиток зорового, слухового сприймання, уваги, пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння, класифікації, узагальнення, зв’язного мовлення, вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки (Л, В, П). Виховання чуття мови (Л, В).

Ігри-заняття, самостійна ігрова діяльність, дидактичні ігри та вправи: „Цей який, а ця – яка?”, „Назви правильно”, „Чи зможеш назвати?”

Предметний світ Сенсорні еталони. Пізнавальна активність Звукова культура мовлення. Словникова робота. Граматична правильність мовлення Самоставлення Гра як провідна діяльність

Відбирає з групи предметів однорідні за певною ознакою (колір, форма, величина, структурні компоненти, матеріал) (ляльки з довгим волоссям, пластмасові машинки, низенькі пірамідки).

Розуміє, що є такі ознаки предметів, які за значенням досить схожі, проте в залежності від контексту мають свої смислові відтінки (червоні ягоди, але рум’яні щічки).

З опорою на наочність, з допомогою дорослого, а згодом самостійно, добирає прикметники з урахуванням лексичної сполучуваності (карі – коричневі (очі, черевики), пухнаста – м’яка (подушка, ялинка), руда – оранжева (білка, морква), великий – величезний (слон, кит), маленьке – крихітне (курча, мишеня), спекотний – гарячий (чай, день)).

Слухає віршовані та прозові тексти, запам’ятовує зразки вживання лексичної валентності прикметників (сивий дідусь – сірий зайчик – сизий голуб; кудлатий пес – волохатий ведмідь – пухнаста білочка).

За допомогою навідних запитань педагога прагне визначити, чому саме таку назву (в залежності від ознаки) має той чи інший предмет чи явище (лютий звір і лютий-місяць).

З опорою на наочність, спочатку за наслідуванням, а згодом самостійно:

– розуміє з контексту значення слів-синонімів (бадьорий – свіжий, бідолашний – бідний – сердешний, роботящий – працелюбний);

– добирає синоніми до окремих слів (вологий – мокрий);

– з ряду запропонованих слів вибирає потрібне (красива квітка – червона, гарна, велика);

– замінює один синонім іншим, найближчим за значенням (чималий – великий, замурзаний – брудний);

– пояснює значення синонімів, складаючи з ними речення (Миколка був невеселий – він розбив чашку. Василько був сумний, бо захворів його друг).

Формування розуміння прикметників на позначення синонімів (Л, В). Поступове введення нових слів у мовлення (Л, В). Засвоєння лексичної валентності (сполучуваності) слів (Л, В). Автоматизація звуків (Л, В). Збагачення атрибутивного словника (Л, В). Розвиток зорового, слухового сприймання, уваги, пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння, зв’язного мовлення, вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки (Л, В, П). Виховання бажання поповнювати свій лексичний запас новими словами (Л, В).

Ігри-заняття, самостійна ігрова діяльність, дидактичні ігри та вправи: „Що куди – розклади”, „Як сказати краще?”, „Як назвати іншим словом?”, „Подумай і назви”

Прислівник

Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини

Сенсорні еталони. Пізнавальна активність Звукова культура мовлення. Словникова робота Рухова активність та саморегуляція. Самоставлення Гра як провідна діяльність

Розрізняє, де права, а де ліва рука, правильно називає їх. Вміє правильно тримати олівець (пензлик, ложку) ведучою рукою.

З допомогою педагога, а згодом самостійно, може визначити розташування предметів (іграшок) в ряду (зайчик справа від білочки, їжачок між ведмедиком і лисичкою).

За завданням педагога:

– виконує дію одночасно двома руками;

– показує відповідний напрямок (вгору, вниз, праворуч, ліворуч).

З опорою на наочність, спочатку за наслідуванням, а згодом самостійно, позначає словом:

– положення предметів у просторі (попереду, справа, зліва, вгорі, внизу);

– швидкість пересування предмета (швидко, повільно);

– поняття, пов’язані з орієнтацією у часі (довго, раніше, потім, давно, тепер, вчора, сьогодні, пізно, рано).

Вміє у прозових чи віршованих текстах виділяти на слух незнайомі слова, цікавитися в дорослих, що вони означають.

Формування вміння правильно вживати обставинні прислівники місця та часу (Л, В). Формування та розширення словесних понять. Збагачення словника прислівниками (Л, В). Автоматизація звуків (Л, В). Розвиток зорового, слухового сприймання, уваги, пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння, зв’язного мовлення, реципрокної координації рухів рук, дрібної моторики (Л, В, П). Виховання уважності, бажання навчитися орієнтуватися в просторі (П, В).

Ігри-заняття, самостійна ігрова, зображувальна діяльність, дидактичні ігри та вправи: „Де звучить?”, „Міліціонер”, „Чарівні стрілки”, „Уважний шофер”, „Правильно підеш – щось знайдеш”, „Коли це буває?”

Художньо-продуктивна образотворча діяльність Сенсорні еталони Звукова культура мовлення. Словникова робота Самоставлення Гра як провідна діяльність

З опорою на наочність, з допомогою педагога, а згодом самостійно:

– малює (розташовує) предмети на аркуші паперу відповідно інструкції (Намалюй посередині аркуша ялинку, а праворуч від неї – грибочок. Намалюй вгорі сонечко, а внизу травичку);

– називає прислівники з антонімічним значенням (вгорі – внизу, високо – низько, далеко – близько, праворуч – ліворуч, чисто – брудно, рано – пізно).

Вправляння у самостійному вживанні прислівників на позначення антонімів (Л, В). Розвиток зорового, слухового сприймання, уваги, пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння, зорового контролю, зв’язного мовлення (Л, В, П). Виховання інтересу до ігор-занять (Л, В, П).

Ігри-заняття, самостійна ігрова, зображувальна діяльність, дидактичні ігри та вправи: „Що де?”, „Я кажу, а ти виконуй”, „Скажи навпаки”

Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини

Звукова культура. Словниковий запас Самоставлення Гра як провідна діяльність

Розуміє, що є слова, які звучать однаково, але мають зовсім різні значення (мило (В мильниці лежало запашне мило) і мило (Як мило та гарно в селі у бабусі). Намагається правильно вживати їх у власному мовленні.

Формування розуміння та вміння правильно вживати прислівники на позначення омонімів (Л, В). Розвиток зорового, слухового сприймання, уваги, пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння, зв’язного мовлення (Л, В, П). Виховання бажання поповнювати свій словник новими прислівниками (Л, В).

Ігри-заняття, читання художньої літератури, дидактичні ігри та вправи: „Чи правильно так?”, „Будь уважним”, „Як сказати правильно?”

СИНТАКСИЧНО-ІНФОРМАТИВНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ

Рівень речення

Мовлення дитини Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі Особистість дитини Гра дитини

Звукова культура мовлення. Словниковий запас. Граматична правильність мовлення Сенсорні еталони Самоставлення Гра як провідна діяльність

Серед ряду конфліктних зображень добирає пару предметів, логічно пов’язаних між собою, називає їх, використовуючи сполучник і (ваза і квітка, ложка і тарілка).

З опорою на наочність, з допомогою педагога, а згодом самостійно, відповідає на запитання:

– щодо певної пори року (Осінь яка? Листочок який?);

– щодо побутових ситуацій (Чим ти їси? – Їм ложкою. Чим тато забиває гвіздок? – Забиває молотком).

Доповнює словосполучення, розпочате педагогом (червоні по…– полуниці, помідори, порічки), повторює його.

Запам’ятовує та повторює 2–3 словосполучення, не пов’язані за смислом.

Вправляння у використанні в мовленні сурядних і підрядних словосполучень (Л, В). Формування вміння вживати в словосполученнях різні способи підрядного зв’язку (узгодження, керування) (Л, В). Збагачення номінативного словника (Л, В). Автоматизація звуків (Л, В). Розвиток зорового та слухового сприймання, уваги, довільної пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння, операції прогнозування на лексико-фонологічному рівні, логічного мислення, вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, зв’язного мовлення (Л, В, П). Виховання уважності (П, В).

Ігри-заняття, самостійна ігрова діяльність, дидактичні ігри та вправи: „Чи зможеш правильно сказати?”, „Який? Яка?”, „Продовж ряд”, „Підкажи словечко”

Дитина в соціумі Дитина у світі культури Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини

Дорослі люди. Діти Предметно-практична діяльність Звукова культура мовлення. Граматична правильність мовлення Самоставлення Гра як провідна діяльність

Розуміє та виконує дво- і трискладові інструкції (Оленко, візьми гребінець, розчеши ляльку Машу, поклади гребінець на місце).

Спостерігає за предметами та явищами оточуючої дійсності, цікавиться тим, що відбувається навколо.

Знає окремі правила спілкування. Розмовляючи, дивиться в очі співрозмовнику, стоїть спокійно, не жестикулює руками.

Звертається до дорослих із запитаннями, проханнями, використовуючи відповідну інтонацію (Хто це? Що це? Що робить? Допоможіть, будь ласка!).

Вміє підтримати бесіду з ровесниками та дорослими. Правильно за формою та змістом формулює запитання, звернені до співбесідника (Як тебе звати? Скільки тобі років?), тактовно відповідає на його запитання.

Формування вміння підтримати бесіду, використовуючи засоби інтонаційної виразності та дотримуючись правил мовленнєвого етикету (Л, В). Вироблення ініціативності в спілкуванні (Л, В). Збагачення словника (Л, В). Розвиток зорового та слухового сприймання, довільної уваги, пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння, синтезу, зв’язного мовлення (Л, В, П). Виховання бажання мовленнєвого спілкування з однолітками, культури спілкування (В, П).

Ігри-заняття, самостійна ігрова діяльність, спостереження, психологічні етюди: „Приємний і неприємний співрозмовник”, „Рибка”, „Сорока”, сюжетно-рольові ігри: „Магазин”, „Перукарня”, дидактичні ігри та вправи: „Слухай і виконуй”, „Питайлик”, „Розмовляйко”

Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини

Сенсорні еталони Граматична правильність мовлення Самоставлення Гра як провідна діяльність

Може визначити правильність чи хибність виконуваних особою дій.

Розуміє смислові зв’язки між словами у реченні та помічає помилки у деформованих синтаксичних конструкціях (Собачка гризе моркву. Кішка знесла яєчко. У небі летить зграя зайців).

Удосконалення навичок смислового контролю (Л, В, П). Розвиток зорового, слухового сприймання, пам’яті, уваги, вербальної пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу, синтезу, порівняння, зв’язного мовлення (Л, В, П). Виховання почуття гумору (В).

Ігри-заняття, дидактичні ігри та вправи: „Буває – не буває”, „Так чи не так?”, „Книжка-навпакишка”, „Віриш – не віриш”, „Веселі картинки”

Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини

З опорою на наочність (при наявних конфліктних зображеннях), доповнює речення, розпочате педагогом:

– додаючи слова, що підходять за смислом (У бабусі на городі ростуть… огірки, помідори, капуста);

– домовляючи слова, що починаються на однаковий склад (На лузі пасуться ко… – кози, коні, корови).

Вироблення прогнозування на лексико-фонологічному та лексико-синтаксичному рівнях (Л, В, П). Уточнення та формування контекстуально зумовлених лексичних узагальнень (Л, В). Розвиток зорового, слухового сприймання, пам’яті, уваги, вербальної пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння, зв’язного мовлення (Л, В, П). Виховання уважності (П, В).

Ігри-заняття, загадки-домовлянки, дидактичні ігри та вправи: „Здогадайся сам”, „Продовж ряд”, „Я почну, а ти – продовжуй”, „Підкажи словечко” [35, С. 199–200, 209]

Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини

З опорою на наочність помічає неточності у висловлюваннях педагога:

– щодо зображених на картинці предметів, ознак чи дій і виправляє їх; повторює речення, замінюючи одне зі слів більш вдалим за змістом (Оленка пише олівцем (ручкою). По стежці біг гострий (колючий) їжачок. По листочку стрибає (повзе) равлик).

– щодо наповнюваності речення, виправляє його, додаючи відсутній головний член речення (Василько палац із піску. – Василько будував палац із піску. Гриз морквину. – Зайчик гриз морквину).

Прослухавши речення, вміє відтворити його зміст, при потребі використовуючи іграшки чи картинки.

Вміє знаходити зображення відповідне реченню парадоксального змісту (Курочка спіймала лисичку); знаходити зображення відповідне можливій реальній ситуації, складати власне речення (Лисичка спіймала курочку).

З опорою на наочність, з допомогою педагога, а згодом самостійно, вміє знаходити та вилучати з речення зайве слово (Марійка гладить пухнасте кудлате кошеня. – Марійка гладить пухнасте кошеня).

З опорою на наочність:

– відповідає на запитання педагога, використовуючи просте речення (Що робить Ніна? – Ніна малює квіточку);

– складає просте речення із заданих слів, узгоджуючи їх між собою (кукурікати, півник, голосно);

– самостійно складає речення за картинкою (Білочка гризе шишку);

– з допомогою педагога, а згодом самостійно, спрощує поширене речення, на початкових етапах повторюючи, що запам’ятав, а згодом цілеспрямовано поступово чи відразу вилучаючи другорядні члени речення (Миколка ліпить із пластиліну ведмедика. – Миколка ліпить ведмедика. – Миколка ліпить).

З допомогою навідних запитань педагога, а згодом самостійно, може повторювати одне й те саме речення, змінюючи в ньому логічний наголос (Тетянка поливає квіти. Хто поливає квіти? – Тетянка поливає квіти. Що робить Тетянка? – Тетянка поливає квіти. Що поливає Тетянка? – Тетянка поливає квіти).

З опорою на наочність, за допомогою педагога, а згодом самостійно, знаходить у реченні слово, на яке падає логічний наголос. Відповідаючи на запитання, може самостійно виділяти логічним наголосом слово-відповідь у реченні.

Вправляння у вживанні простих синтаксичних конструкцій (Л, В). Формування на практичному рівні уявлень про логічний наголос (Л, В). Збагачення номінативного та предикативного словника (Л, В). Автоматизація та диференціація звуків (Л, В). Розвиток зорового, слухового сприймання, пам’яті, уваги, мисленнєвих операцій аналізу, синтезу, порівняння, слухового контролю на лексичному та синтаксичному рівнях, зв’язного мовлення (Л, В, П). Виховання кмітливості та уважності (В, П).

Ігри-заняття, читання творів художньої літератури, розгляд ілюстрацій, бесіди, ігри-діалоги, дидактичні ігри та вправи: „Розкажи, що бачиш”, „Відгадай, хто що робить?”, „Нумо, розкажи”, „Ледар”

Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини

Граматична правильність мовлення Самоставлення Гра як провідна діяльність

З опорою на наочність, за допомогою педагога, а згодом самостійно:

– розуміє та може вибрати серед конфліктних картинок ту, яка відповідає змісту речення (Гриби збирають діти);

– слухає речення (Кашу їсть Маша) та відповідає на запитання за його змістом (Хто їсть кашу? – Маша. Що їсть Маша? – Маша їсть кашу);

– трансформує інвертовану конструкцію у правильну, змінюючи послідовність слів у реченні (Молочко п’є котик. – Котик п’є молочко);

– трансформує інвертовану конструкцію з парадоксальним смислом у правильну (Котика спіймала мишка. – Мишка спіймала котика. – Котик спіймав мишку).

Формування вміння розуміти інвертовані конструкції та правильно перебудовувати речення (Л, В). Уточнення смислових зв’язків між словами у реченні (Л, В). Розвиток зорового, слухового сприймання, пам’яті, уваги, слухового та смислового контролю на синтаксичному рівні, мисленнєвих операцій аналізу, синтезу, порівняння, контролю, зв’язного мовлення (Л, В, П). Виховання чуття мови (Л, В).

Ігри-заняття, дидактичні ігри та вправи: „Знайди картинку”, „Як сказати краще?”, „Запитання – відповідь”

Дитина у світі культури Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини

Предметно-практична діяльність Словникова робота. Граматична правильність мовлення. Зв’язне монологічне мовлення Самоставлення Гра як провідна діяльність

Розповідає, за допомогою чого виконують ті чи інші дії (пиляють пилкою, підмітають віником).

З опорою на наочність, за допомогою педагога, а згодом самостійно:

– може вибрати серед конфліктних картинок ту, яка відповідає змісту речення (Чашка розбита Васильком);

– слухає речення (Кораблик зроблений Глібом) та відповідає на запитання за його змістом (Хто зробив кораблик? – Гліб зробив кораблик. Що зробив Гліб? – Гліб зробив кораблик).

Формування вміння розуміти пасивні конструкції (Л, В). Уточнення смислових зв’язків між словами у реченні (Л, В). Розвиток зорового, слухового сприймання, пам’яті, уваги, слухового та смислового контролю на синтаксичному рівні, мисленнєвих операцій аналізу, синтезу, порівняння, зв’язного мовлення (Л, В, П). Виховання уважності (В, П).

Ігри-заняття, обмін думками: „Я думаю, що…”, дидактичні ігри та вправи: „Хто з ким? Що чим?”, „Покажи правильно”, „Послухай і знайди”

Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини

Граматична правильність мовлення Самоставлення Гра як провідна діяльність

З опорою на наочність, за допомогою педагога, а згодом самостійно:

– може вибрати серед конфліктних картинок ту, яка відповідає змісту речення (Дельфін пливе швидше, ніж рибка);

– слухає речення (Ведмідь більший за їжачка) та відповідає на запитання за його змістом (Хто більший? – Ведмідь. Хто менший? – Їжачок);

– трансформує порівняльну конструкцію у речення з протиставним сполучником а (Стіл більший, ніж стілець. – Стіл великий, а стілець малий).

Формування розуміння порівняльних конструкцій (Л, В). Вправляння у вживанні складносурядних речень (Л, В). Збагачення номінативного та атрибутивного словника (Л, В). Розвиток зорового, слухового сприймання, пам’яті, уваги, слухового та смислового контролю на синтаксичному рівні, мисленнєвих операцій аналізу, синтезу, порівняння, зв’язного мовлення (Л, В, П). Виховання бажання збагачувати свій словниковий запас (Л, В).

Ігри-заняття, спостереження, експериментування, читання художньої літератури, бесіди, роздуми-міркування: „Якщо…, то …”, складання порівняльних характеристик, дидактичні ігри та вправи: „Порівняйко”, „Хто більший? Хто менший? (вищий, нижчий; ближче, далі)”

Мовлення дитини Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі Особистість дитини Гра дитини

Словникова робота. Граматична правильність мовлення Сенсорні еталони Самоставлення Гра як провідна діяльність

З опорою на наочність, за допомогою педагога, а згодом самостійно:

– слухає речення (Петрик злякався, коли побачив на стежці сердитого собаку), відповідає на запитання за його змістом (Хто побачив собаку? Як звали хлопчика? Кого побачив Петрик? Який був собака?);

– розрізняє істинні та парадоксальні висловлювання з прямим порядком слів, визначає їх змістову правдивість чи абсурдність (Човен сів на хлопчика, щоб покататися по річці. – Хлопчик сів у човен, щоб покататися по річці);

– розширює просте речення (Діти пішли. – Діти пішли в ліс. – Діти пішли в ліс по гриби).

Формування вміння розуміти та самостійно вживати складні синтаксичні конструкції (Л, В). Формування диференційованого значеннєвого сприйняття ситуації й упорядкування смислової програми висловлювання (Л, В). Збагачення словника (Л, В). Автоматизація та диференціація звуків (Л, В). Розвиток процесу утримання складної багатоопераційної структури мовленнєвих дій. Розвиток зорового, слухового сприймання, пам’яті, уваги, слухового та смислового контролю на синтаксичному рівні, мисленнєвих операцій аналізу, синтезу, порівняння, контролю, зв’язного мовлення (Л, В, П). Виховання інтересу до вивчення української мови.

Ігри-заняття, читання художньої літератури, розгляд ілюстрацій, бесіди, вирішення проблемних ситуацій, дидактичні ігри та вправи: „Ланцюжок”, „Відповідай правильно”, „Я почну, а ти продовжуй”, „Щедрий Денис”

Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини

Сенсорні еталони Граматична правильність мовлення Самоставлення Гра як провідна діяльність

З опорою на наочність, з допомогою педагога, а згодом самостійно:

– розуміє прийменникові конструкції, розміщує предмети відповідно інструкції спочатку зі смисловою підказкою, а потім без неї (Поклади кубик на стіл, м’ячик – під стіл. Промий пензлик у воді, поклади його на підставку. Поклади трикутник на квадрат. Поклади лінійку під олівець);

– утворює і використовує в мовленні безприйменникові та прийменникові конструкції з простими прийменниками на позначення просторових відношень (Діти пішли на річку. Вадим підійшов до машини);

– виокремлює спільний прийменник у реченнях за умови акцентованої вимови (Тарілка стоїть на столі. Картина висить на стіні. Подушка лежить на дивані).

Вироблення розуміння значень прийменників та їх використання у власному мовленні (Л, В). Формування уявлень на практичному рівні про прийменник як формально-граматичну одиницю мови, виділення його в реченні як окремого слова (Л, В). Формування диференційованого значеннєвого сприйняття ситуації й упорядкування смислової програми висловлювання (Л, В). Розвиток зорового, слухового сприймання, пам’яті, уваги, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння, навичок просторового орієнтування, зв’язного мовлення (Л, В, П). Виховання вміння уважно слухати інструкцію дорослого (Л, В, П).

Ігри-заняття, самостійна ігрова, конструктивно-будівельна діяльність, рухливі ігри: „Слухай і виконуй”, „Слідопити”, дидактичні ігри та вправи: „Будь уважним!”, „Наведи порядок”, „Розкажи, що де?”, „Дивись – не помились”

Рівень тексту

Дитина у світі культури Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини

Світ мистецтва Звукова культура мовлення. Словникова робота. Граматична правильність мовлення Самоставлення Гра як провідна діяльність

Проявляє інтерес до книги, бережливо ставиться до неї. Знає, що книжку можна брати тільки чистими руками. Вміє самостійно розглядати ілюстрації в книжках.

Бере активну участь у святах і розвагах групи. Проявляє інтерес до театралізованої діяльності. Переглядає міні-спектаклі із використанням різних типів театру, може розповісти про побачене та почуте, оцінити вчинки героїв. По мірі можливості сам приймає безпосередню участь у спектаклях.

Вивчає напам’ять віршовані мініатюри. Прагне до чіткої, виразної та емоційної декламації їх, використовуючи наявні в мовленні звуки.

Розширення знань та уявлень про оточуючий світ (Л, В). Формування диференційованого значеннєвого сприйняття ситуації й упорядкування смислової програми висловлювання (Л, В). Збагачення словникового запасу (Л, В). Автоматизація звуків (Л, В). Розвиток слухового та зорового сприймання, уваги, пам’яті, смислового контролю, мисленнєвих операцій аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, зв’язного мовлення (Л, В, П). Виховання інтересу до книги, бережливого ставлення до неї (В).

Ігри-заняття, спостереження, самостійна ігрова, театралізована діяльність, свята і розваги, робота з книжкою, вправи мімічної та психогімнастики: „Добрий…”, „Злий…”, „Боязливий…”, міркування: „Якби книжка…”, психологічні етюди: „Так чи не так?”, „В гостях у казки”, дидактичні ігри та вправи: „Раз, два, три, повтори!”, „Розкажи без помилок”, „Дивись – не помились!”, „Книжкова лікарня”

Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини

Граматична правильність мовлення Самоставлення Гра як провідна діяльність

У тексті казки чи знайомого оповідання помічає (заперечливо хитаючи головою, а згодом вербально виправляючи) навмисні помилки у вигляді:

– одного невірного по смислу слова в тексті;

– цілого речення, що не підходить по смислу.

Формування смислового контролю за мовленням дорослих (Л, В, П). Розвиток слухового сприймання, уваги, пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння, зв’язного мовлення (Л, В, П). Виховання уважності, зосередженості (В, П).

Ігри-заняття, дидактичні ігри та вправи: „Так чи не так?”, „Не так? А як?”, „Виправ Петрика” [35, С. 200–201, 209–210]

Дитина у світі культури Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини

Предметний світ Словникова робота. Граматична правильність мовлення. Зв’язне монологічне мовлення Самоставлення Гра як провідна діяльність

Впізнає, називає предмети оточуючої дійсності. Обстежує їх за допомогою різних аналізаторів (зір, слух, нюх, дотик, смак).

З опорою на наочність, спочатку за допомогою навідних запитань педагога, а згодом самостійно:

– описує предмет (Це помідор. Він великий. Він круглий. Він червоний. Він твердий. Він смачний);

– користуючись планом-схемою [47], здійснює опис предмета (Це ведмедик. Він маленький. Він коричневий. Він пухнастий. Він м’який. Ним можна гратися. Він любить мед);

– розповідає про предмет, використовуючи означення (Це чашка. Вона велика, красива, червона. З чашки можна пити сік);

– коментує хід предметно-практичної діяльності, розповідає про результат;

– розповідає про отримані враження від прогулянок, спостережень, ігор, зустрічей тощо.

Формування навичок відображеного опису добре знайомих дітям предметів (Л, В). Збагачення атрибутивного словника (Л, В). Розвиток зорового, слухового сприймання, пам’яті, уваги, мисленнєвих операцій аналізу, синтезу, порівняння, вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, зв’язного мовлення (Л, В, П). Виховання пізнавальної активності (В, П).

Ігри-заняття, самостійна ігрова, дослідницька діяльність, відгадування та загадування загадок, вправи мімічної та психогімнастики: „Кислий лимон”, „Солодка цукерка”, дидактичні ігри та вправи: „Який? Яка?”, „Розкажи про…”, „Пригадай і розкажи”

Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини

Граматична правильність мовлення. Зв’язне монологічне мовлення Самоставлення Гра як провідна діяльність

З опорою на наочність, слухає невеличку розповідь (2–3 речення) та відтворює її зміст за допомогою педагога, а згодом самостійно.

Вправляння у складанні зв’язних розповідей за епізодичними картинками (Л, В). Автоматизація та диференціація звуків (Л, В). Розвиток зорового, слухового сприймання, уваги, пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння, зв’язного мовлення (Л, В, П). Виховання бажання складати невеличкі розповіді, спираючись на власний досвід (Л, В).

Ігри-заняття, дидактичні ігри та вправи: „Що ти бачиш, розкажи”, „Послухай і розкажи”, „Чи зможеш ти розказати?”

Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини

Граматична правильність мовлення. Зв’язне монологічне мовлення Самоставлення Гра як провідна діяльність

З опорою на наочність, зразок, навідні запитання педагога, окремі слова, а згодом самостійно, складає розповідь за сюжетною картинкою (Настала зима. Кругом лежить сніг. Діти ліплять снігову бабу. Баба біла, велика, весела).

Формування вміння складати розповідь за сюжетною картинкою (Л, В). Вироблення вміння розглядати картинку, здатності помічати головне, відповідати на запитання за її змістом (Л, В). Автоматизація та диференціація звуків (Л, В). Розвиток зорового, слухового сприймання, уваги, пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу, синтезу, порівняння, зв’язного мовлення (Л, В, П). Виховання інтересу до самостійного складання невеличких оповідань (Л, В).

Ігри-заняття, спостереження, дослідницька діяльність, читання художніх творів, розгляд ілюстрацій, бесіди, дидактичні ігри та вправи: „Хто що робить, розкажи”, „Розкажи, що бачиш”, „Розкажи сам”

Мовлення дитини Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі Особистість дитини Гра дитини

Граматична правильність мовлення. Зв’язне монологічне мовлення Сенсорні еталони Самоставлення Гра як провідна діяльність

З опорою на наочність та навідні запитання, а згодом самостійно:

– викладає картинки в ряд відповідно послідовності розгортання сюжету;

– складає зв’язну розповідь, дотримуючись логіки розвитку подій (Скопала Яся грядку. Посадила в землю насінину. Скоро з’явилися листочки. Яся поливала їх із лієчки. Листочки стелилися по землі. Через кілька днів з’явилися жовті квіточки, а потім зелені огірочки).

Формування вміння складати розповіді за простою серією сюжетних картинок (Л, В). Автоматизація та диференціація звуків (Л, В). Розвиток зорового, слухового сприймання, уваги, пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу, синтезу, порівняння, зорового контролю, вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, зв’язного мовлення (Л, В, П). Виховання уважності (В, П).

Ігри-заняття, ліплення з коментуванням своїх дій, розповідь про виконання роботи, читання художніх творів, розгляд ілюстрацій, бесіди, дидактичні ігри та вправи: „Що за чим?”, „Що спочатку, а що – потім?”, „Розкажи про…”

Світ мистецтва Сенсорні еталони Граматична правильність мовлення. Зв’язне монологічне мовлення Самоставлення Гра як провідна діяльність

Вміє бережно поводитися з книгою. Виявляє бажання слухати доступні за змістом оповідання та казки. Вміє розповісти про свої враження від прослуханих творів.

Відповідає на запитання за змістом прочитаного твору.

Уважно повторно слухає твір, прагне цілеспрямовано запам’ятати послідовність основних подій, щоб якомога точніше переказати текст.

При активній допомозі педагога створює серіаційні рядки (від маленького до великого – казка „Рукавичка” і навпаки – казка „Ріпка”) з умовних картинок-символів, які позначають персонажів художнього твору за певною ознакою (форма, величина, колір). Переказує казку, спираючись на наочні моделі.

Спочатку за допомогою педагога, а згодом самостійно, створює мнемотаблиці, викладаючи у її клітинках відповідні зображення предметів як складових частин речень.

Спочатку спільно з педагогом, а згодом самостійно, викладає (замальовує) схеми окремих епізодів знайомого невеличкого художнього твору, за допомогою стрілочок показуючи зв’язок між ними.

Спочатку з опорою на наочність, а згодом без неї, не спотворюючи змісту, переказує текст, використовуючи прості за структурою речення. Розповідає послідовно, не перескакуючи з одного епізоду на інший; прагне говорити в нормальному темпі, чітко, виразно, емоційно, з дотриманням потрібної інтонації.

Формування вміння переказувати знайомий, невеликий за обсягом прозовий текст (Л, В). Формування навичок наочного моделювання шляхом відтворення суттєвих ознак і / чи дій предмета. Вправляння в утворенні серіаційних рядків, у вмінні переказувати текст з опорою на мнемотаблиці. Удосконалення вміння дотримуватися пауз між окремими словами і реченнями, правильно, чітко та емоційно виразно промовляти слова (Л, В). Збагачення словникового запасу (Л, В). Розвиток зорового, слухового сприймання, уваги, пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу, синтезу, порівняння, вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, зв’язного мовлення (Л, В, П). Виховання бажання розглядати ілюстрації в книзі та з опорою на них переказувати зміст знайомого твору (Л, В).

Ігри-заняття, читання художніх творів, бесіди, розгляд ілюстрацій, переказ із використанням ілюстративного матеріалу, робота в парах: розповідь невеличких казочок (оповідань) один одному з використанням яскраво ілюстрованих книг, переказ з використанням настільного театру чи фланелеграфу, ілюстрацій, дитячих малюнків, схем, графічних символів, дидактичні ігри та вправи: „Чутливе вушко”, „Слухай і розповідай”, „Розкажи мені казку”

Дитина в соціумі Особистість дитини Мовлення дитини Дитина у світі культури

Дорослі люди. Діти Самоставлення Граматична правильність мовлення. Зв’язне монологічне мовлення Художньо-продуктивна діяльність

Розуміє, де людина каже неправду, а де – фантазує. Знає, що потрібно говорити правду. Може признатися у своєму поганому вчинку, вибачитися.

Вміє фантазувати, придумуючи цікаві історії, розповідати їх іншим, втілювати свої фантазії у малюнку, ліпленні чи грі.

За допомогою педагога вміє глибоко відчути зміст казки, розповісти про свої емоційні переживання, зорові, слухові, смакові і тактильні відчуття.

Вправляння у самостійному придумуванні цікавих історій, казочок, оповідань (Л, В). Розвиток сприймання, уваги, пам’яті різних модальностей, мисленнєвих операцій аналізу, синтезу, порівняння, вміння встановлювати причино-наслідкові зв’язки, зв’язного мовлення, фантазії (Л, В, П). Виховання навичок правильної поведінки (В, П).

Ігри-заняття, самостійна ігрова, художня, театралізована діяльність, читання художніх творів, розгляд ілюстрацій, картин-несенітниць, бесіди, розв’язання ситуацій-нісенітниць, міркування: „А якби…”, психологічні етюди: „Розбив чашку”, „Пробач!”, дидактичні ігри та вправи: „Казкар”, „Розповідайко”, „Казка по-новому”, „Фантазери”, „Стара казка на новий лад”, „Чарівні картинки”

Завдяки такій структурі можна простежити ієрархічну організацію виражальних засобів змістового наповнення висловлювання (фонема → морфема → слово → словоформа → словосполучення → речення → текст), а також побачити якісний перехід від тріади „знання – уміння – навички” до оновленого варіанту спеціальної програми: „навичка – досвід – звичка”. Поданий матеріал є орієнтовним і може варіюватися в залежності від мовленнєвого та психофізичного розвитку кожного дошкільника групи.

Дата добавления: 2021-11-30; просмотров: 32; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 1 2 3 4 567 8 9 10 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!