Структура за сферами реальності
- філософія природи, світу і космосу:
- онтологія
- натурфілософія
- космологія
- філософія суспільства та суспільної історії:
- соціологія
- соціальна філософія
- філософія історії
- культурологія
- етнофілософія
- філософія людини з її особливостями, здібностями і властивостями:
- філософська антропологія
- антропософія
- структурна антропологія
- соціобіологія
- філософія духовної сфери або інтелектуальних процесів:
- логіка
- гносеологія
- етика
- естетика
- філософія релігії
- філософія права
- історія філософії
- ноологія
Метафізика, як розділ філософії.
Розділи філософії про буття
Метафізика. Це один з найважливіших розділів філософії, оскільки присвячений головним її питань, що стосуються буття. Тут вивчається первісна природа світу і реальності. Ще в давнину, коли зароджувалася філософія, метафізиці приділялася основне значення. Виходячи з цього, розрізняють три її гілки: античну, класичну і сучасну.
Метафі́зика — філософія буття, роздуми про граничні і надчуттєві принципи і засади буття.
Термін метафізика походить від сполучення грецьких μετά (metá) (після) і φυσικά (фізика). Тобто метафізика — це те, що йде після фізики. Так назвали учні Арістотеля його твори, що не потрапили до твору "Фізика".
Термін метафізика часто використовується і філософії, однак, різні філосософи вкладають у нього різне значення, розширюючи або звужуючи область його застовування. При різному трактуванні терміну змінюється ставлення до нього. Тому значення терміну дуже сильно залежить від контексту:
|
|
|
- Метафізика — це вчення про надчуттєві, недоступні досвідові принципи і начала буття (існування світу);
- Метафізика — це синонім філософії;
- Метафізика в переносному розумінні (буденному) вживається для позначення чогось абстрактного, малозрозумілого, умоспоглядального;
- Метафізика — це наука про речі, спосіб з'ясування світоглядних питань (сенс життя — основне питання філософії тощо), які не піддаються осягненню за допомогою експерименту та методів конкретних наук;
Онтологія, як розділ філософії.
Онтоло́гія — (лат. ontologia від дав.-гр. ών рід. п. грец. όντος — суще, те, що існує і грец. λόγος — учення, наука) — це вчення про буття, розділ філософії, у якому з'ясовуються фундаментальні проблеми існування, розвитку сутнісного, найважливішого. Поняття «онтологія» не має однозначного тлумачення у філософії.
Сутність онтології. Онтологія — це вчення про буття, розділ філософії, у якому з'ясовуються фундаментальні проблеми існування, розвитку сутнісного, найважливішого. Поняття «онтологія» не має однозначного тлумачення у філософії. І це не випадково. Воно складне, змістовне, багатогранне. Існує, принаймні, три значення цього поняття:
|
|
|
- По-перше, під онтологією розуміють ту частину філософії, яка з'ясовує основні, фундаментальні принципи буття, першоначала всього сутнісного. Саме поняття «онтологія» у перекладі з грецької мови означає вчення про суще, сутнісне, найважливіше (онто — суще, сутнісне, логія — вчення). Це вчення про першооснови буття, про субстанцію, матерію, простір, час, рух, причинність тощо.
- По-друге, у марксистській філософії поняття «онтологія» вживається для з'ясування сутності явищ, що існують незалежно від людини, її свідомості (та ж матерія, рух, розвиток, його об'єктивні закони тощо).
- По-третє, у західній філософії в поняття «онтологія» теж включають найзагальніші принципи буття, але вони розглядаються на рівні надчуттєвої, надраціональної інтуїції. Це так звана «трансцендентальна онтологія» Гуссерля, «Критична онтологія» Гартмана, «фундаментальна онтологія» Гайдеггера тощо. Тобто, найзагальніші принципи буття у такому розумінні з'ясовуються лише інтуїтивно, а не в процесі практичної, пізнавальної діяльності людини, взаємодії суб'єкта і об'єкта.
|
|
|
Гносеологія, як розділ філософії.
Гносеологія, Епістемологія когнітивна наука (від грец. γνώσις — «знання» і λόγος — «вчення, наука») — теорія пізнання, розділ філософії. Термін «гносеологія» був уведений і активно застосовувався у німецькій філософії XVIII ст.
Теорія пізнання, гносеологія, епістемологія, розділ філософії, в якому вивчаються проблеми природи пізнання і його можливостей, відношення знання до реальності, досліджуються загальні передумови пізнання, виявляються умови його достовірності та істинності. На відміну від психології, фізіології вищої нервової діяльності та інших наук, гносеологія, як філософська дисципліна аналізує не індивідуальні механізми, які діють в психіці, що дозволяють тому або іншому суб'єктові дійти певного пізнавального результату, а загальні підстави, які дають можливість розглядати цей результат як знання, що виражає реальний, дійсний стан речей. Два основні напрями в теорії пізнання — матеріалізм та ідеалізм.
Дата добавления: 2018-02-18; просмотров: 1206; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!