Горизонтальний аналіз балансу, тис.грн

Стр 1 из 2Следующая ⇒

Nbsp; Реф Ана́ліз фіна́нсового ста́ну — комплекс дій щодо вивчення й аналізу результатів фінансово-господарської діяльності організацій, підприємств, фірм з метою визначення ступеня ефективності використання основних фондів і оборотних коштів для реалізації програм (статутних завдань) організацій, установ, виявлення можливих недоліків, порушень, невикористаних резервів підвищення результативності діяльності. Аналізу фінансового стану підлягають основні статті балансу та інші матеріали обліку та фінансової звітності. Вивчається раціональність формування й використання власних, запозичених та залучених коштів, відповідність сум власних оборотних коштів потребам у них, обсяг формування та виконання плану одержання прибутку. Виявляються причини недостатнього залучення джерел надходження прибутків, наявність невикористаних оборотних коштівта можливості їх мобілізації, наявність і рух запасів товарно-матеріальних цінностей, джерела їх утворення, ефективність використання кредиту і його матеріальне забезпечення. Оцінюється стан розрахунків підприємства з бюджетом, банками, постачальниками, покупцями. Визначається економічний результат обігу оборотних коштів, співвимірюються витрати з прибутками, визначаються шляхи додаткового залучення оборотних коштів з метою одержання додаткових прибутків. Основними завданнями аналізу фінансового стану є: • дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства; • дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами; • об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства; • оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності; • аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів; • визначення ефективності використання фінансових ресурсів. Аналіз фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств. Кредитори та інвестори аналізують фінансовий стан підприємств, щоб мінімізувати свої ризики за позиками та внесками, а також для необхідного диференціювання відсоткових ставок. У результаті фінансового аналізу менеджер одержує певну кількість основних, найінформативніших параметрів, які дають об'єктивну та точну картину фінансового стану підприємства. При цьому в ході аналізу менеджер може ставити перед собою різні цілі: аналіз поточного фінансового стану або оцінку фінансової перспективипідприємства. Аналіз фінансового стану - це частина загального аналізу господарської діяльності підприємства, який складається з двох взаємозв'язаних розділів: фінансового та управлінського аналізу. Розподіл аналізу на фінансовий та управлінський зумовлений розподілом системи бухгалтерського обліку, яка склалася на практиці, на фінансовий та управлінський облік. Особливостями зовнішнього фінансового аналізу є: • орієнтація аналізу на публічну, зовнішню звітність підприємства; • множинність об'єктів-користувачів; • різноманітність цілей і інтересів суб'єктів аналізу; • максимальна відкритість результатів аналізу для користувачів. Основним змістом зовнішнього фінансового аналізу, який здійснюється партнерами підприємства, контрольними органами на основі даних публічної фінансової звітності, є: • аналіз абсолютних показників прибутку; • аналіз показників рентабельності; • аналіз фінансового стану, фінансової стійкості, стабільності підприємства, його платоспроможності та ліквідності балансу; • аналіз ефективності використання залученого капіталу; • економічна діагностика фінансового стану підприємства. На відміну від внутрішнього, відповідні складові зовнішнього аналізу більш формалізовані та менш деталізовані. Основним змістом внутрішнього (традиційного) аналізу фінансового стану підприємства є: • аналіз майна (капіталу) підприємства; • аналіз фінансової стійкості та стабільності підприємства; • оцінка ділової активності підприємства; • аналіз динаміки прибутку та рентабельності підприємства і факторів, що на них впливають; • аналіз кредитоспроможності підприємства; • оцінка використання майна та вкладеного капіталу; • аналіз власних фінансових ресурсів; • аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства; • аналіз самоокупності підприємства. Цей аналіз здійснюється аналітиками підприємства і ґрунтується на широкій інформаційній базі, включаючи й оперативні дані. Традиційна практика аналізу фінансового стану підприємства опрацювала певні прийоми й методи його здійснення. Можна назвати шість основних прийомів аналізу: • горизонтальний (часовий) аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом; • вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат; • трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показників, очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів (за допомогою тренду здійснюється екстраполяція найважливіших фінансових показників на перспективний період, тобто перспективний прогнозний аналіз фінансового стану); • аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників; • порівняльний аналіз - внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками самого підприємства та його дочірніх підприємств (філій), а також міжгосподарський аналіз показників даної фірми порівняно з показниками конкурентів або із середньо галузевими та середніми показниками. • факторний аналіз - визначення впливу окремих факторів (причин) на результативний показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження. При цьому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли результативний показник розділяють на окремі складові, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з'єднують у загальний результативний показник. Горизонтальний аналіз - це порівняння величин окремих статей, розділів і валюти балансу за кілька періодів, на підставі чого визначають напрямки і тенденції змін цих показників (абсолютний приріст, темп зростання, темп приросту). Цей аналіз називають також трендовим. У першу чергу порівнюють валюту балансу за два і більше періоди, зростання якої у загальному випадку свідчить про позитивні зміни господарської діяльності. Водночас слід звернути увагу на те, за рахунок яких розділів або статей пов'язані ці зміни. Якщо, наприклад, у активі балансу збільшились залишки грошових коштів (р.230, р.240), поточних фінансових інвестицій (р.220), нематеріальних активів (р.011), капітальних інвестицій (р.040), виробничих запасів (р.100) в межах нормативів, а в пасиві балансу — власний капітал (р.380) та забезпечення наступних витрат і платежів (р.430), доходи майбутніх періодів (р.630), то це свідчить про поліпшення якості балансу. З іншого боку зростання дебіторської заборгованості (p.p. 160 +> 210) в активі балансу і кредиторської заборгованості (р.р.530ч-600), позик, не погашених в строк (р.510), збитків підприємства (р.350) — у пасиві вказує на певні проблеми у покритті поточних і майбутніх зобов'язань. Зменшення валюти балансу на перший погляд "сигналізує" про деяке згортання діяльності підприємства. Однак такі висновки можуть бути зроблені лише тільки після ретельного аналізу причин такого згортання. Єдиний для всіх ситуацій діагноз поставити неможливо; у кожному окремому випадку необхідно виявити, що спричинило зменшення суми активів (пасивів). Багато чого залежить від того, по яких статтях спостерігається зменшення величини. Так, якщо зменшення валюти балансу є наслідком так званого "чищення" балансу, а саме: звільнення від неефективних зв'язків з іншими суб'єктами, то це не означає поступове згортання діяльності підприємства і втрати платоспроможності. Абсолютне і відносне зростання поточних активів може свідчити не тільки про розширення виробництва і вплив фактору інфляції, але і про уповільнення обіговості капіталу, що робить необхідним збільшення його маси. При вивченні структури запасів необхідно оцінити тенденції зміни виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції і товарів. Збільшення питомої ваги виробничих запасів може бути наслідком: — нарощування виробничої потужності підприємства; — підтримання високого рівня продаж під час сезонної реалізації або необхідності створення страхових запасів; — намагання захистити грошові кошти від знецінення в умовах інфляції; — нераціонально вибраною господарською стратегією, внаслідок якої значна частина оборотного капіталу заморожена в запасах. При вивченні структури поточних активів велика увага повинна приділятися стану розрахунків з дебіторами. Високі темпи зростання дебіторської заборгованості свідчать про те, що підприємство використовує стратегію надання споживачам своєї продукції товарних позик і, таким чином, ділиться з ними частиною свого доходу. Внаслідок затримки платежів за продукцію підприємство вимушене брати кредити для забезпечення своєї виробничої діяльності, збільшуючи водночас власні фінансові зобов'язання. Все це свідчить про іммобілізацію частини оборотних засобів із виробничого циклу. З огляду на вищевикладене в процесі оцінки балансу підприємства доцільно розрахувати коефіцієнт якості дебіторської заборгованості. Він обчислюється як відношення дебіторської заборгованості, строк оплати яких не настав, до її загальної суми. Горизонтальний аналіз проводиться по окремих статтях балансу, по розділах балансу з виділенням окремих статей (табл. 7.2). Отже, за звітний період валюта балансу збільшилась на 774,5 тис.грн або на 12,2%. За цей же період виросли основні засоби — на 6,8%; власний капітал — на 3,3%. Все це вказує на поліпшення якості балансу. Водночас скоротились виробничі запаси — на 31,7%; грошові кошти та їх еквіваленти — на 7,9% при зростанні дебіторської заборгованості — на 74,2% і кредиторської заборгованості на 82,5%. Останнє свідчить про погіршення якості балансу. В цілому можна зробити висновок, що якість балансу на кінець періоду у порівнянні з початком знизилась. Це приклад того, що не всяке збільшення валюти балансу слід розглядати як поліпшення його якості. Вертикальний аналіз дозволяє оцінити якість балансу з точки зору його структури і тенденції її зміни. Таблиця 7.2

Горизонтальний аналіз балансу, тис.грн

Показник	Код рядка форма 1	Звітний період		Відхилення (+, -)
Показник	Код рядка форма 1	на початок періоду	на кінець періоду	абсолютне (гр.3-гр.2)	відносне, % (гр.4:гр.2)·100
А	1	2	3	4	5
АКТИВ І. Необоротні активи втому числі:	080	5241,8	5552,7	+310,9	5,9
нематеріальні активи	010	0,3	0,3	-	-
основні засоби	030	4596,0	4906,9	+310,9	6,8
ІІ. Оборотні активи в тому числі:	260	1085,4	1549,0	+463,6	40,2
виробничі запаси	100	121,3	82,8	-38,5	-31,7

Продовження табл. 7.2

А	1	2	3	4	5
дебіторська заборгованість	160 210	583,4	1016,3	+432,9	74,2
поточні фінансові інвестиції	220	-	-	-	-
грошові кошти та їх еквіваленти	230+240	129,3	119,1	-10,2	-7,9
БАЛАНС	280	6327,2	7101,7	+774,5	12,2
ПАСИВ І. Власний капітал в тому числі:	380	5602,6	5786,8	+184,2	3,3
нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	350	2838,2	3022,4	+184,2	6,5
II. Забезпечення наступних витрат і платежів	430	-	0,8	0,8	-
III. Довгострокові зобов'язання	480	-	-	-	-
IV. Поточні зобов'язання в тому числі:	620	724,6	1314,1	+589,5	81,4
позик, не погашених в строк	510	-	-	-	-
Кредиторська заборгованість	530 600	671,1	1224,5	+553,4	82,5
БАЛАНС	640	6327,2	7101,7	+774,5	12,2

Обов'язковим елементом такого аналізу є формування динамічних рядів частки окремих статей або розділів активу і пасиву балансу, що дозволяє на підставі останніх оцінювати структурні зміни і прогнозувати ці зміни. Порівнюючи структурні зміни в активі і пасиві балансу, можна судити про зміни в джерелах притоку нових коштів і напрямках їх вкладення (табл. 7.3).

Вертикальний аналіз підтверджує висновки, зроблені на основі результатів горизонтального аналізу щодо погіршення якості балансу. Дійсно, знизилась питома вага грошових коштів та їх еквівалентів, власного капіталу, нерозділеного прибутку і навпаки, зросла питома вага нереалізованої готової продукції, дебіторської заборгованості, поточних зобов'язань, в тому числі кредиторської заборгованості. Іншими словами знизилась питома вага "здорових" статей і підвищилась питома вага "хворих" статей балансу.

Такі результати горизонтального і вертикального аналізу повинні бути тривожним сигналом для керівництва підприємства.

Розглядаючи позитивний і негативний вплив змін окремих статей на якість балансу, варто звернути увагу на грошові кошти та їх еквіваленти. Вважалось, що абсолютне зростання та збільшення питомої ваги грошових коштів в активах позитивно впливає на якість балансу. Однак у ринкових умовах суттєво змінюється оцінка характеру окремих статей, зокрема, грошових коштів. В теперішніх умовах підприємства повинні прагнути раціональніше використовувати вільні грошові кошти, надаючи позики, купуючи короткострокові цінні папери. Підприємства, зорієнтовані на ринкову економіку, зазвичай, здійснюють короткострокові і довгострокові фінансові вкладення, капітальні вкладення, купуючи патенти, ліцензії та іншу інтелектуальну власність, що відображаються в статті "Нематеріальні активи".

Один з показників, який характеризує якість балансу, є також вартість реальних активів (виробничий потенціал), які включають:

— основні засоби (з залишкової вартості) — р.030, ф.1;

— незавершене виробництво — р.120, ф.1;

— виробничі запаси — p. 100, ф. 1;

— витрати майбутніх періодів — р.270, ф. 1.

Таблиця 7.3

Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 850; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

12 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!