Діяльність страхових компаній в Україні

 

Відповідно до Закону України "Про страхування" страхуванняє одним із видів цивільно-правових відносин, пов'язаних із захистом майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання пев­них подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що форму­ються шляхом сплати громадянами та юридичними особами (страху­вальниками) страхових внесків та доходів від розміщення коштів цих фондів. Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб), які можуть набува­ти прав і обов'язків страхувальника згідно із договором страхування. Страховиками в Україні визнаються юридичні особи, створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю, а також ті, що отримали ліцензію на здійснення страхової діяльності. Мінімальний розмір статутного ка­піталу страховика, який займається видами страхування іншими, ніж страхування життя, встановлюється в сумі, еквівалентній 1 млн. євро, а страховика, який займається страхуванням життя, —1,5 млн. євро.

Учасників страховика повинно бути не менше трьох. Загальна частка іноземних юридичних осіб та іноземних громадян у статут­ному капіталі страховика не може перевищувати 49% за винятком окремих випадків, коли ця частка може досягати 50%. Загальний розмір внесків страховика до статутних капіталів інших страховиків України не може перевищувати 30% його власного статутного капі­талу, в тому числі розмір внеску до статутного капіталу окремого стра­ховика не може перевищувати 10%.

При створенні страховика або збільшенні зареєстрованого ста­тутного капіталу статутний капітал повинен бути сплачений виключ­но в грошовій формі. Допускається сплата грошової частини внесків до статутного фонду страховика цінними паперами, що випускаються державою за їх номінальною вартістю, але не більш як 25% загаль­ного розміру статутного фонду. Забороняється використовувати для формування статутного фонду кошти страхових резервів, а також кошти, одержані в кредит та під заставу, і вносити нематеріальні активи.

Страхову діяльність в Україні здійснюють виключно страховики — резиденти України. В окремих випадках, встановлених законо­давством України, страховиками визнаються державні організації, які створені і діють відповідно до Закону України "Про страхування".

На основі Угоди про партнерство і співробітництво між Європей­ським Співтовариством і Україною, підписаною в 1994 р., Україна починаючи з червня 1999 р. повинна створити умови для заснуван­ня страхових компаній Співтовариства, а також спільних страхових компаній, які могли б надавати на території України всі види стра­хових послуг та послуги, які надаються у зв'язку зі страхуванням: брокерські, консалтингові послуги, послуги щодо оцінювання ризи­ку та врегулювання претензій тощо.

На страховому ринку України на сьогодні діють два основних типи страхових компаній: кептивні — створені міністерствами, відом­ствами, потужними фінансово-промисловими групами для обслу­говування ризиків своїх підприємств та створені на приватному капіталі, що функціонують на конкурентній основі. Крім того, на ринку України здійснює свою діяльність національна страхова ком­панія "Оранта", головним засновником якої виступає Фонд держав­ного майна.

Основними видами діяльності страховика можуть бути страхуван­ня, перестраховування (страхування одним страховиком виконання всіх або частини своїх обов'язків перед страхувальником в іншого страховика) і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розмі­щенням страхових резервів та їх управлінням. Допускається вико­нання страховиками цих видів діяльності у вигляді надання послуг іншим страховикам на основі договорів про спільну діяльність.

Об'єктами страхування можуть бути майнові інтереси, що не су­перечать законодавству України, пов'язані з:

• життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією стра­хувальника або застрахованої особи (особисте страхування);

• володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);

• відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхуван­ня відповідальності).

Страхування може бути добровільним або обов'язковим. Добро­вільне страхування здійснюється на основі договору між страхуваль­ником і страховиком. Обов'язкове страхування встановлюється законами України.

В Україні здійснюються такі види обов'язкового страхування:

1)медичне страхування;

2)особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансують­ся з Державного бюджету України) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов'язків;

3)особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які працю­ють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюдже­ту України) та сільської пожежної охорони і членів добровільних по­жежних команд;

4)страхування спортсменів вищих категорій;

5)страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної меди­цини;

6)особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;

7)авіаційне страхування цивільної авіації;

8)страхування відповідальності морського перевізника та виконав­ця робіт, пов'язаних із обслуговуванням морського транспорту, щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам, багажу, пошті, вантажу, іншим користувачам морського транспорту та третім особам;

9)страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів;

10)страхування засобів водного транспорту;

11)страхування врожаю сільськогосподарських культур і багато­річних насаджень державними сільськогосподарськими підприємства­ми, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарсь­кими підприємствами всіх форм власності;

12)страхування цивільної відповідальності оператора ядерної уста­новки за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інци­денту (порядок та умови цього страхування визначаються спеціаль­ним законом України);

13)страхування працівників (крім тих, які працюють в устано­вах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету Украї­ни), які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади;

14)страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарю­вання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежні вибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру;

15)страхування цивільної відповідальності інвестора, в тому числі за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров'ю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою;

16)страхування майнових ризиків за угодою про розподіл продук­ції у випадках, передбачених Законом України "Про угоди про розпо­діл продукції";

17)страхування фінансової відповідальності, життя і здоров'я тимчасового адміністратора та ліквідатора фінансової установи;

18)страхування майнових ризиків при промисловій розробці родо­вищ нафти і газу у випадках, передбачених Законом України "Про нафту і газ";

19)страхування медичних та інших працівників державних і кому­нальних закладів охорони здоров'я та державних наукових установ (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансують­ся з Державного бюджету України) на випадок захворювання на ін­фекційні хвороби, пов'язаного з виконанням ними професійних обо­в'язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфек­ційних хвороб;

20)страхування відповідальності експортера та особи, яка відпові­дає за утилізацію небезпечних відходів, щодо відшкодування шкоди, яку може бути заподіяно здоров'ю людини, власності та навколиш­ньому природному середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації небезпечних відходів;

21)страхування персоналу ядерних установок, джерел іонізуючо­го випромінювання, а також державних інспекторів з нагляду за ядерною та радіаційною безпекою безпосередньо на ядерних установ­ках від ризику негативного впливу іонізуючого випромінювання на їхнє здоров'я за рахунок коштів ліцензіатів;

22)страхування об'єктів космічної діяльності, перелік яких за­тверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Національ­ного космічного агентства України;

23)страхування цивільної відповідальності суб'єктів космічної діяльності;

24)страхування об'єктів космічної діяльності, які є власністю України, щодо ризиків, пов'язаних з підготовкою до запуску косміч­ної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у косміч­ному просторі;

25)страхування відповідальності щодо ризиків, пов'язаних з підго­товкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі;

26)страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпеч­них вантажів на випадок настання негативних наслідків при пере­везенні небезпечних вантажів;

27)страхування професійної відповідальності осіб, діяльність яких може заподіяти шкоду третім особам, за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України;

28)страхування відповідальності власників собак (за переліком порід, визначених Кабінетом Міністрів України) щодо шкоди, яка може бути заподіяна третім особам;

29)страхування цивільної відповідальності громадян України, що мають у власності чи іншому законному володінні зброю, за шкоду, яка може бути заподіяна третій особі або її майну внаслідок воло­діння, зберігання чи використання цієї зброї;

30)страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимуше­ного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків у випад­ках та згідно з переліком тварин, встановленими Кабінетом Міністрів України;

31)страхування відповідальності суб'єктів туристичної діяльності за шкоду, заподіяну життю чи здоров'ю туриста або його майну;

32)страхування відповідальності морського судновласника;

33)страхування ліній електропередач та перетворюючого облад­нання передавачів електроенергії від пошкодження внаслідок впли­ву стихійних лих або техногенних катастроф та від протиправних дій третіх осіб.

З метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхо­вого відшкодування страховиками створюються страхові резерви, які поділяють на технічні і резерви із страхування життя. Форму вання резервів із страхування життя, медичного страхування обов'язкових видів страхування здійснюється окремо від інших видів страхування.

Страховики зобов'язані формувати і здійснювати облік технічних резервів за видами страхування в розрізі незароблених премій, що відповідають поточним страховим ризикам, та збитків, що включа­ють зарезервовані несплачені суми страхового відшкодування за відо­мими вимогами страхувальників.

Страхові резерви розміщуються страховиками з урахуванням без­печності, прибутковості, ліквідності та диверсифікованості в такі ка­тегорії активів: грошові кошти в касі та на розрахунковому рахунку, банківські вклади, нерухоме майно, цінні папери, права вимоги до пере страховиків, інвестиції в економіку України за напрямами, визна­ченими законодавством. Резерви зі страхування життя можуть вико­ристовуватися страховиками для довгострокового кредитування жит­лового будівництва, у тому числі індивідуальних забудовників, у по­рядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Здійснення інших видів кредитної діяльності страховиками забороняється законодав­ством.

Балансовий прибуток страховика складається з прибутку від стра­хової діяльності, прибутку від інвестування та розміщення тимчасо­во вільних коштів, а також прибутку від інших операцій. Прибуток від страхової діяльності (крім страхування життя і медичного стра­хування, порядок та умови здійснення яких визначаються чинним законодавством) обчислюється як різниця між доходами від страхо­вої діяльності та витратами страховика на надання страхових по­слуг. До доходів від страхової діяльностіналежать:

• зароблені страхові платежі за договорами страхування і пере­страховування;

• комісійні винагороди за перестраховування;

• частки від страхових сум та страхових відшкодувань, сплачені перестраховиками;

• повернуті суми із централізованих страхових резервних фондів;

• повернуті суми технічних резервів, інших ніж резерв незаробле­них премій, у випадках, передбачених законодавством.

До витрат страховикавідносять:

• виплати страхових сум та страхових відшкодувань;

• відрахування у централізовані страхові резервні фонди;

• відрахування у технічні резерви, інші ніж резерв незароблених премій, у випадках, передбачених законодавством;

• витрати на проведення страхування;

інші витрати, що включаються до собівартості страхових послуг.

Відповідно до обсягів страхової діяльності страховики зобов'язані підтримувати належний рівень запасу платоспроможності, який ви­значається вирахуванням із загальної суми активів страховика суми нематеріальних активів і загальної суми зобов'язань, у тому числі наявних технічних резервів. З метою додаткового забезпечення пла­тоспроможності страховики за рахунок прибутку часто створюють вільні резерви.

Страховики, які прийняли на себе страхові зобов'язання в обся­гах, що перевищують можливість їх виконання за рахунок власних активів, повинні застрахувати ризик невиконання зазначених зобов'я­зань у перестраховиків. Так, якщо страхова сума за окремим об'єктом страхування перевищує 10% суми сплаченого статутного фонду і сформованих страхових резервів, страховик зобов'язаний укласти договір перестраховування.

Для забезпечення виконання страховиками зобов'язань щодо окре­мих видів страхування страховики можуть утворювати централізо­вані страхові резервні фонди та органи, які здійснюють управління цими фондами. Джерелами утворення централізованих страхових резервних фондів можуть бути відрахування від надходжень страхо­вих платежів, внески власних коштів страховиків, а також доходи від розміщення коштів централізованих страхових резервних фондів.

З метою додаткового забезпечення страхових зобов'язань страхо­вики можуть також створювати Фонди страхових гарантій, які є юридичними особами і формуються за рахунок добровільних відра­хувань від страхових резервів, сформованих страховиками та за ра­хунок доходів від розміщення страхових резервів. Розміри відраху­вань до Фондів страхових гарантій та порядок використання коштів Фондів встановлюються страховиками, які беруть в них участь.

Державний нагляд за страховою діяльністю на території України здійснюється Уповноваженим органом з метою дотримання вимог законодавства України про страхування, ефективного розвитку стра­хових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків та за­хисту інтересів страхувальників.

Уповноважений орган видає страховикам ліцензії на проведення конкретних видів страхування і перестраховування. Страховики, які отримали ліцензію на страхування життя, не можуть займатись інши­ми видами страхування.

Щокварталу страховики подають до Уповноваженого органу фінан­сову звітність, а також публікують свій річний баланс за формою і впорядку, встановленому ним.

Страховики не відповідають за зобов'язаннями держави, а держа­ва — за зобов'язаннями страховиків, за винятком обов'язкового дер жавного страхування, згідно з яким держава гарантує виконання зобов'язань перед страхувальниками в разі неплатоспроможності страховика з цього виду страхування.

Об'єкт страхування може бути застрахований за одним догово­ром страхування кількома страховиками, тобто страховиками може здійснюватись співстрахування.

Страховики можуть також провадити страхову діяльність через страхових посередників — страхових агентів і страхових брокерів. Страхові агенти — громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика, виконують частину його стра­хової діяльності й отримують від страховика комісійну винагороду. Страхові брокери — громадяни або юридичні особи, які зареє­стровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені на основі доручень страхувальника або страхо­вика. Як правило, посередницька діяльність страхових агентів і стра­хових брокерів на користь іноземних страховиків на території України не допускається, якщо інше не передбачено законодавством.

Громадяни та юридичні особи з метою страхового захисту своїх майнових інтересів можуть створювати товариства взаємного страху­вання, для яких отримання прибутку не є першочерговим завданням. Такі товариства створюються насамперед для допомоги своїм членам.

Страховики можуть створювати спілки, асоціації та інші об'єднан­ня для координації своєї діяльності, захисту інтересів своїх членів та здійснення спільних програм, якщо їх створення не суперечить законодавству України. Такі об'єднання не можуть займатися стра­ховою діяльністю.

Іноземні громадяни, особи без громадянства та іноземні юридичні особи на території України користуються правом на страховий за­хист нарівні з громадянами та юридичними особами України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством про страхування, на території України застосовуються правила міжнародного договору.

---

Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 394; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!