Основіні технологічні вимоги виробництва свинини в сільськогосподарських підприємствах
Обсяг виробництва свинини в сільськогосподарських підприємствах зумовлюється наявністю кормової бази. План виробництва розраховується з урахуванням наявності ріллі. В середньому з розрахунку на кожний гектар ріллі можна одержувати 3 ц товарної свинини. При утриманні не більше чотирьох основних і чотирьох перевірюваних свиноматок на 100 га ріллі й забезпечити одержання не менше 18 поросят за рік від основної і 8 – від перевірюваної тварини та відгодовуючи їх до досягнення живої маси 110…120 кг, виробляють близько 330 ц свинини на 100 га ріллі, а з урахуванням відгодівлі вибракуваних однієї основної і трьох перевірюваних свиноматок – до 345…350 ц.
Інтенсивне використання свиноматок з підвищеною збереженістю приплоду дає можливість різко підвищити виробництво свинини на 100 га ріллі.
У багатогалузевих господарствах, де займаються розведенням кількох видів сільськогосподарських тварин, які не конкурують між собою у використанні концентрованих кормів, щільність свинопоголів'я можна значно збільшити.
Виробничі групи свиней. В усіх типах господарств стадо свиней складається із різних статево-вікових груп, співвідношення між якими за поголів’ям зумовлено напрямом, розмірами і особливостями господарства. Тривалість перебування тварин у виробничих групах залежить від віку і виробничого призначення.
Кнури-плідники. Цю виробничу групу створюють у племінних і репродукторних господарствах. Кількість кнурів у групі залежить від чисельності маточного поголів’я і способу парування. У неплемінних господарствах при відсутності або недоцільності із-за значної відстані користуватися послугами станції штучного осіменіння також створюють групи кнурів-плідників. Навантаження на плідника в умовах цілорічного інтенсивного його використання (два рази на тиждень) при природному паруванні – 50…70 свиноматок на рік. Кнурів можлина використовувати протягом 4…5 років. При штучному осіменінні кількість свиноматок, запліднених спермою одного кнура, може досягати 300…400 голів за рік. Щорічний ремонт батьківської групи повинен становити від 25% у племінних господарствах, до 40% у товарних. Кожного року групи основних кнурів замість вибракуваних тварин поновлюють за рахунок перевірюваних та закуплених з інших племінних господарств.
|
|
|
Основні свиноматки. До виробничої групи включають дорослих тварин, призначених для одержання молодняку. Групу основних свиноматок формують із тварин, які перевірені за результатами першого опоросу і проявили високі відтворювальні якості, підтвердивши свій генетичний статус, у господарствах багатоплідність свиноматки повинна бути не нижче 10…12 поросят, а великоплідність – не нижче 1,2 кг. Молочність свиноматок повинна складати 48…52 кг.
|
|
|
Свиноматок використовують протягом 2,5…4 років. Щорічний ремонт стада маточного поголів’я становить 30…40%. Щодо віку, то 50% свиноматок повинні бути 2…3-річні, 35% – 3…4-річні, свиноматок старшого віку повинно бути не менше 15%. Така структура дає можливість використовувати більшість тварин у період їх максимальної продуктивності, а цінних свиноматок використовувати протягом тривалішого часу для реалізації їх генетичного потенціалу.
Перевірювані свиноматки – група молодих тварин, яких оцінюють за фенотипом у період від визначення першої поросності до відлучення поросят першого опоросу. Після цього свиноматок переводять до основного стада або вибраковують і направляють на відгодівлю. Для забезпечення високої ефективності відбору на кожну основну свиноматку, яку заміняють, повинно бути дві перевірювані.
При вибракуванні із стада 30…40% основних свиноматок необхідно мати стосовно основних близько 70…100% перевірюваних тварин. Групу перевірюваних свиноматок формують від найбільш продуктивних батьків, яких вирощують як племінних тварин і осіменяють у 8…9-місячному віці при досягненні живої маси 120…140 кг. Перевірені свиноматки, які до відлучення мають не менше 9 здорових поросят при 90…95%-ній збереженості і молочність не нижче 48 кг, можуть бути переведені в основне стадо.
|
|
|
Залежно від фізіологічного стану свиноматок ділять на кілька груп: холостих (яких готують до парування); умовно поросних; заключного періоду поросності та підсисних.
У групу свиноматок, яких готують до парування чи осіменіння, відбирають молодих, добре розвинених свиноматок, переведених із групи ремонтного молодняку, а також тих, що опоросилися відразу після відлучення поросят або після неплідного першого осіменіння. Тварин, які не запліднилися протягом двох статевих циклів, а також тих, що протягом двох опоросів характеризуються низькими відтворними і материнськими якостями, вибраковують.
До групи умовно поросних свиноматок включають всіх осіменених. Якщо протягом 32 діб після осіменіння свиноматка не реагує на пробника, її вважають заплідненою. Заключний період поросності триває 75…78 діб після того, як визначили, що умовнопоросні тварини є фактично заплідненими.
У групу підсисних свиноматок переводять за 6…7 днів до опоросу. Лактаційний період залежно від прийнятого у господарстві варіанту може становити 45, 35, 30 або 28 днів.
|
|
|
Поросята-сисуни – це поросята від народження до відлучення.
Відлученні поросята – молодняк у віці від 26…45 до 90…120 діб.
Ремонтний молодняк – група кнурців і свинок, яких відібрали на вирощування до першого парування (кнурців) або встановлення першої поросності (свинки) і призначені для заміни вибракуваних тварин основного стада.
Свині на відгодівлі – молодняк, призначений для відгодівлі від 3...4-місячного віку до 7…8 міс., а також вибракувані дорослі тварини з основного стада або перевірювані свиноматки.
Організація відтворення.План парування тварин складають залежно від планування опоросів. Опороси можуть бути рівномірними, тобто цілорічними, або сезонними. Цілорічні та сезонні опороси повинні мати туровий характер, тобто бути дружними.
Рівномірні опороси, як правило, планують на великих комплексах і фермах. Для невеликих товарних ферм колективних і приватних господарств доцільно застосовувати турові сезонні опороси, терміни яких приурочують до найсприятливішої пори року і до підвищеного попиту населення на покупку молодняку для приватних підсобних господарств. На цих фермах опороси основних свиноматок доцільно одержувати в січні-лютому і в червні-липні, а перевірюваних навесні – у березні, квітні, травні. При такій організації турів максимально використовується сприятлива пора року – у першому півріччі одержують до 70% річного приплоду, а поросят вирощують в умовах табірного випасання на повноцінних зелених дешевих кормах. У весняний період найбільший попит на молодняк у сільського населення, яке намагається до зими відгодувати свиню в умовах присадибного господарства. Поросята другого туру (червень-липень) до настання зими стають міцними, добре використовують соковиті осінні корми і при інтенсивній відгодівлі на м’ясо у січні, лютому або березні досягають забійних кондицій.
Сезонна форма виробництва свинини дуже ефективна для господарства, але не виправдовує себе з позиції споживача м’яса. Тому існування промислових свинарських комплексів з цілорічним рівномірним виробництвом свинини є об'єктивною необхідністю, що диктує споживач. Невеликі ферми з чітко вираженою сезонністю можуть бути лише доповненням до великих комплексів і не становлять для них конкуренції.
Структура стада вказує на співвідношення виробничих (статево-вікових) груп свиней, зумовлене природним процесом відтворення і виробничим напрямом господарства, тобто його спеціалізацією. Відтворення стада буває простим і розширеним. У господарствах за певних умов відтворення може бути простим протягом кількох років або розширеним. Можливі випадки скорочення поголів’я свиней у зв’язку із спеціалізацією за основною галуззю. Залежно від напряму господарства в цілому або окремо свиноферми структура стада може суттєво варіювати. Остання дуже динамічна в процесі виробництва протягом року.
У племінних господарствах структура в основному стабільна. На товарних свинофермах господарств із закінченим циклом виробництва виробничі групи свиней у структурі стада в середньому становлять, %: кнури – 1, основні свиноматки – 6, перевірювані – 6…7, поросята до 2-місячного віку – 25, поросята 2…4-місячного віку – 17…22, ремонтний молодняк – 6…8, відгодівельне поголів’я – 30…40 (табл. 59).
У спеціалізованих відгодівельних господарствах, оскільки все відгодівельне поголів’я купують в інших господарствах, кнурів і свиноматок у структурі стада немає.
Формування стада. Стадо свиней повинно відповідати високим продуктивним якостям і забезпечувати генетичний прогрес у своєму розвитку. Свиноферма повинна бути укомплектована конституціонально міцними тваринами високопродуктивних ліній і родин. Для свиноматок з міцною конституцією характерний більший строк використання і від них одержують міцне життєздатне потомство.
Таблиця 59
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 1092; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!