ОРФОЕПІЯ. ВИМОВНІ НОРМИ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
Висока культура усного ділового мовлення ґрунтується на дотриманні орфоепічних норм. Вони є зразком, яким потрібно користуватись у вимові.
Орфоепічна норма - науково обґрунтоване, соціально узаконене правило вимови звуків, звукових комплексів, організації звукового потоку.
Основою правильної, літературної вимови є наявність нормативної мови - відповідні фонетичні закономірності, властиві українській мові.
Орфоепія (від гр. óρυοέπια - правильність мови) - розділ мовознавства, в якому вивчається система норм єдиної вимови, властивої літературній мові. Цим словом називається й система загальноприйнятих правил, що визначають єдину вимову, властиву літературній мови.
Отже,орфоепічні норми - це сукупність правил, що впорядковують мовні засоби щодо їх вимови.
Орфоепічні норми складаються історично в процесі формування національної мови, коли розвиваються різні форми публічного мовлення й збільшується питома вага усного мовлення в житті суспільства. Володіння орфоепічними нормами сприяє порозумінню людей. Увага співрозмовників зосереджується на змісті висловленого, а не на незвичному для мовця ненормативному звучанні. Крім того, дотримання орфоепічних норм має велике значення для засвоєння правопису, адже в українському письмі є слова, які пишуться на основі вимови: мама, дочка, калина, школа, книжка, глибшати, ніж. Є також слова, що вимовляються за одними правилами, а пишуться за іншими, наприклад: [зеимл΄а׀] - земля, [сиеджу׀] - сиджу, [рожчиешча׀йу] - розчищаю. Пишучи такі слова за одними нормами, а вимовляючи за іншими, людина ґрунтовніше засвоює мову.
|
|
|
Наявність орфоепічних норм є свідченням високого рівня розвитку мови, а дотримання їх у процесі спілкування є виявом високого культурного рівня мовця.
Сучасна українська літературна мова має усталені орфоепічні норми. Вони охоплюють норми вимови голосних і приголосних звуків, сполучень приголосних, слів іншомовного походження, норми наголошення слів. На жаль, відхилення від загальноприйнятих орфоепічних норм трапляються нерідко. Вони спричинені впливом діалекту, оточення, правопису, іншої мови, насамперед близькоспорідненої.
НОРМИ ВИМОВИ ГОЛОСНИХ ЗВУКІВ
Норми вимови голосних звуків в українській літературній мові пов’язані з їх наголошеною чи ненаголошеною позицією. Усі наголошені голосні вимовля-
ються чітко: клен, ялúна, бузóк, áйстра, горі́х, кущ. Тільки початковий
наголошений [і] у небагатьох словах вимовляється з наближенням до [и]:
[іинколи, іиноді]. Виразно звучать і ненаголошені голосні [а], [у], [і] та [о]
|
|
|
у більшості випадків: [тройа׀нда], [л΄ішчи׀на], [йа׀блун΄а].
Ненаголошений [о] вимовляється як [оу] в корені українських слів перед складом із наголошеними [у]: [коужу׀х], [роузу׀мниек]. До звука [а]
ненаголошений [о] в українській мові ніколи не наближається.
Ненаголошений звук [е] завжди вимовляється із наближенням до [и],
ступінь такого наближення різний. Він більший перед складом із голосними [і], [и], [у], перед м’яким приголосним, порівняйте: [виезу׀], [виез΄і׀т΄], [виези׀] і [веизе׀], [веизло׀]; [виесн΄а׀нка], [сиел΄а׀н΄скиеĭ] і [веисна׀], [сеило׀].
М’які приголосні, особливо [й], мають звужувальний вплив на сусідні голосні, тому [е] після [й] наближається до [і]: [окра׀йеіц΄], [бйеіте׀].
Ненаголошений [и] у вимові завжди наближається до [е]. Наближення
сильніше (вимовляється [еи]) перед складом із голосними [е], [а]: [жеиве׀],
[жиеву׀т΄].
На ступінь наближення [е] до [и] чи [и] до [е] впливає також наступний наголошений склад, темп мовлення - ступінь взаємонаближення звуків сильніший перед наголошеним складом, у швидкому мовленні.
НОРМИ ВИМОВИ ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВ
Усі приголосні звуки виразно вимовляються між голосними, на початку слова перед голосним: чита́ти, ходи́ти. Чітко вимовляються два звінкі чи два глухі звуки, що стоять поряд і не є свистячими і шиплячими: спита́́ти, збира́ти.
|
|
|
Дзвінкі приголосні у кінці складу й слова не втрачають дзвінкості: зуб, хліб, дід, книжка, стежка, домігся, будка, Дубки, загруз, злі[з΄т]е. В українській мові розрізняється лексичне значення слів за кінцевим звуком складу - дзвінким чи глухим: гриб - грип, плід - пліт, мимохідь - мимохіть, міг - міх, гадка - (від гадати) - гатка (від гатити).
Африкати [дж], [дз], [дз΄] вимовляються злито і не замінюються одним із складових елементів: джерело, бджола, дзеркало, дзвонити, [дз΄у]рчить.
В українськійорфоепії розрізняються звуки [г] - гортанний, щілинний і [ґ] - задньоязиковий, проривний. Як і інші звуки, вони здатні диференціювати лексичне значення слів: гніт (утиск) - ґніт (у свічці) , грати (на скрипці) - ґрати (металеві).
Для української мови характерним є гортанний [г]. Він уживається в будь-якій позиції, зокрема: на початку слова перед голосним чи приголосним (говори́ти, глибо́кий), в середині слова між голосними (леге́нький, на́голос), після голосного перед приголосним (мигти́ть, бі́гти), у кінці слова (бе́рег, пирі́г). Узвичаєний він у словах іншомовного походження (як у загальних назвах, так і у власних): газéта, газо́н, го́нор, телегра́ма, аргуме́нт, пу́динг, Голла́ндія, Пра́га, Аргенти́на.
|
|
|
Проривний [ґ] вживається в корінних українських словах, засвоєних із найдавніших періодів розвитку української мови, та в словах, запозичених з інших мов: ґа́ва, ґрунт, ґринджо́ли, ґе́лґіт, ремиґа́ти, дзи́ґа. З часу введення в український алфавіт букви, що позначає цей звук, активність його зросла, зокрема за рахунок іншомовних слів, у яких цей звук наявний у мові - джерелі засвоєння слова).
Звук [ф] не можна плутати із звукосполученням [хв]. Слід вимовляти:
| [ф] | [хв] | ||
| факт | фото́граф | хви́ля | схвильо́ваний |
| фарту́х | шифр | хвили́на | не́хворощ |
| фо́рмула | асфа́льт | хві́ртка | захво́рюваність |
| футбо́л | кінофі́льм | хвали́ти | похва́льно |
| фраму́га | орфогра́фія | хва́стати | ви́хватка |
| флегма́тик | тюфте́лька | хво́я | розхвилюва́тись |
Усі приголосні перед [і] пом’якшуються, виявляючи при цьому різний ступінь м’якості. Тільки перед [і] пом’якшуються губні звуки, [г], [ґ], [к], [х], шиплячі (і при подовженні): лід, сніг, діти, зірка, сірий, вітер, шість, гість, кільце, джиґіт. Не пом’якшуються перед [і] приголосні на межі слів (син і дочка), на межі частин складноскороченого слова та після префікса (педінститут, безідейний). Перед голосним [е], позначуваним на письмі буквою є, приголосні пом’якшуються: си[н΄е], майбут[н΄е]; якщо ж звук [е] позначається на письмі буквою е, то приголосні перед таким [е] звучать твердо: берег, плече, середній, чемний, фестиваль, білет, лекція, театр.
Губні, шиплячі приголосні у кінці слова й складу, на початку перед голосними, крім [і], й перед приголосними вимовляються твердо: гриб, сом, ніж, плащ ([плашч]), голубка, ім’я, морква, тріпотливий, феномен, плекати, брязкіт, тужити, вмішатись, точність, мжичка.
Примітка. Доречно згадати закономірності звукової реалізації фонеми [в] й відповідно до них вимовляти [в] на початку слова і складу перед голосним, крім [і], ([вартува׀тие]), на початку складу перед [і] - [в’] ([в΄і׀дззиеў]), на початку складу перед приголосним, у кінці слова після голосного, в середині слова після голосного перед приголосним - [ў] ([ўнук], [ходи׀ў], [кро׀ўниеĭ]).
Твердо вимовляються в будь-якій позиції слова, крім позиції перед [і], приголосні [г], [к], [х], [ґ]: говори́ти, ки́дати, хили́тись, ґелґота́ти, складови́й, коза́к, казко́вий, во́рог, але [г’і]рка, [к’і]зка, [х’ід].
У кінці слів в українській мові вживаються звуки [ц΄] і [ц]; [ц΄] вимовля-ється у словах, що закінчуються на -ець (хлопе[ц΄ ], пале[ц΄ ], україне[ц΄ ], полтаве[ц΄ ], мізіне[ц΄ ]); в інших словах (міц΄), у сполученні звуків [ц΄к], що вживаються в прикметниках та прислівниках (черниве[ц΄к]ий,
письмнни[ц΄к]ий, по-коза[ц΄к]и). В кінці іншомовних іменників та звуконаслі-дувальних слів вимовляється [ц]: матрац, шприц, бац, клац.
Звуки [р] та [р’] вживаються на початку і в середині складу (радіти, берегти, подорожувати, врахувати і [р΄а]жанка, на[р΄а]дити, збе[р΄іт΄], т[р΄о]х, чоти[р΄о]м), але у кінці складу і слова вживається тільки [р] (буквар, тепер, Харків, чотирма, гіркий). Як виняток: Горький.
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 1745; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!