Заходи щодо попередження і боротьби із засоленням і заболоченням зрошувальних земель.

1. Засолення і заболочення зрошувальних земель, причини їх виникнення.

2. Методи меліорації засолених грунтів.

Засолення і заболочення зрошувальних земель, причини їх виникнення.

Засоленими називаються землі, що мають надлишкову кількість легкорозчинних солей, які пригнічують сільськогосподарські культури і призводять до зниження врожаю і його якості. Пригнічення сільськогосподарських культур розпочинається при вмісті в профілі ґрунтів солей більше 0,25 % маси ґрунту. Найбільш шкідливими водорозчинними солями є: Ма₂С0₃, Ма₂50₄, ИаСІ, Мя50₄, СаС1₂. Значна кількість солей утворюється при вивітрюванні порід. Щорічний притік легкорозчинних солей в океан з суші складає 2735 мли т, біля 1 млрд т солей кожного року поступає в безстічні області материків. Багато легкорозчинних солей утворюється при виверженні вулканів. Найістотнішим джерелом солей у ґрунті є осадочні породи. Підземні води, розчиняючи солі осадочних порід, збагачуються ними. При відповідних гідрогеологічних умовах мінералізовані води по капілярах піднімаються у поверхневі шари ґрунту. Випаровуючись, ці води залишають в них солі. Утворення солей у ґрунті за рахунок осадочних порід називається первинним засоленням, а засолення за рахунок мінералізованих ґрунтових вод, що піднімаються по капілярах — вторинним. Вторинне засолення і заболочення часто відбуваються внаслідок неправильного зрошення. Цьому сприяють надмірні поливні норми, низький ККД зрошувальних каналів, відсутність або незадовільна робота колекторно-дренажної мережі, що викликає підвищення рівня мінералізованих ґрунтових вод.

За генезисом засолення поділяють на реліктове (залишки минулих епох) і сучасне. Встановлення генезису необхідне для оцінки можливої реставрації засолення при промиваннях ґрунтів, прогнозування рівня ґрунтових вод і загальної оцінки меліоративного стану всієї території. Глибина рівня ґрунтових вод, при якій починається засолення ґрунту, називається критичною глибиною. Критична глибина коливається від 1,5 м для ґрунтів легкого механічного складу до 3,5 для ґрунтів важкого механічного складу.

Засолені ґрунти поділяються на слабо-, середньо-, сильно-засолені, а також на солончаки, солонці і солоді. Слабозасоле-ні ґрунти містять в собі 0,25-0,4 % легкорозчинних солей, се-редньозасолені — 0,4-0,7 %, сильнозасолені — 0,71 %. Солончаки — це ґрунти, в метровому профілі яких міститься велика кількість легкорозчинних солей. Вміст солей в них перевищує 2 % від маси сухого ґрунту, досягаючи іноді 10 % і більше. Класифікація солончаків і солончакуватих ґрунтів за типом і ступенем засолення наведена в таблицях 60, 61.

Солончаки містять багато (до 25 %) солей на поверхні, що пов'язано з особливостями їх утворення. Утворюються вони головним чином при випітному типі водного режиму, коли випаровування перевищує кількість опадів. Склад солей різний і залежить від умов утворення. Частіше інших зустрічаються солончаки хлоридно-сульфатні, які містять на поверхні Ма₂50₄, ИаСІ. В солончаках з засоленням ИаСІ поверхня ґрунту покривається кіркою. Культурні рослини на солончаках не ростуть. Найбільш шкідливе для рослин содове засолення ґрунту, коли на поверхні солончаку велика кількість соди Ша₂С0₃). Солончаки і солончакуваті ґрунти піддаються розсоленню за допомогою промивання.

Солонці — це ґрунти, у поглинальному комплексі яких є обмінний натрій. Ці ґрунти мають несприятливі фізико-хімічні властивості. Вони відрізняються високою щільністю, тріщинуватістю у сухому стані, а при зволоженні сильно набухають, водопроникність їх зменшується, а лужність збільшується, ґрунт стає в'язким і липким. Залежно від вмісту натрію у ґрунтовому поглинальному комплексі розрізняють такі види солонців і солонцюватих ґрунтів:

· слабкосолонцюваті — з вмістом натрію менше 10 % ємності поглинання;

· середньосолонцюваті — 10...20 %;

· сильносолонцюваті — 20...ЗО %;

· солонці — понад ЗО % ємності поглинання. За складом солей розрізняють:

· содові;

· хлоридно-сульфатні.

В залежності від умов утворення:

ü лугові;

ü лугово-степові;

ü степові.

За потужністю надсолонцюватого горизонту солонці поділяються на:

ð коркові (менше 5 см);

ð мілкі (5-10 см);

ð середні (10-18 см);

ð глибокі (більше 18 см.)

Найбільш ефективний прийом окультурення солонців — внесення гіпсу (на 1 га вносять від 3 до 25 т).

Після гіпсування проводять глибоку оранку для перемішування гіпсу, надсолонцюватого і солонцюватого горизонтів. Внесений кальцій витісняє із ґрунтового поглинального комплексу обмінний натрій. Сульфат натрію легко видаляється із ґрунту водою атмосферних опадів або при зрошенні.

Солоді відносяться до групи напівгідроморфних ґрунтів. Характерною ознакою солодей і осолоділих ґрунтів є наявність в верхніх горизонтах аморбної кремнекислоти. Процес осолодіння й утворення вільно' кремнієвої кислоти проходить в умовах підвищеного зволоження і промивання ґрунтів. Розрізняють лугово-болотні, лугово-степові і дерново-глеєві солоді.

Чутливість до солей різних рослин неоднакова. Найменні солестійкими сільськогосподарськими культурами є: овес, горох, кукурудза, картопля, огірки, люцерна. Ці культури різко знижують врожайність при засоленні ґрунтів у межах 0,2...0,3 %. Більш солестійкі: ячмінь, озиме жито, яра пшениця, соняшник, помідори, бавовник. Вони витримують засолення до 0,4...0,6 %. Такі культури, як м'яка пшениця, цукровий буряк, донник, витримують засолення до 1 %.

Дата добавления: 2021-03-18; просмотров: 655; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 123 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!