Платники і ставки податку на прибуток.
Тема 4. Податок на прибуток підприємств.
ПЛАН:
1. Прибуткове оподаткування в системі податків з підприємств.
2. Платники і ставки податку на прибуток.
3. Об’єкт оподаткуван ня.
4. Порядок обчислення податку на прибуток підприємств.
5. Порядок розрахунку амортизації основних засобів або нематеріальних активів для визначення об’єкта оподаткування .
Нормативно-правова база:
1. Податковий кодекс України вiд 02.12.2010 № 2755-VI - р. 3 , ст. 133-142.
Основна література:
1 . Гега П.Т., Доля Л.М. Основи податкового права: Навчальний посібник – 2 – ге вид., перегл. і доп. – К.: Знання, 2001 р. – гл. 3, с. 75-92
2 . Податкова система. Підручник / За заг. ред. С.М. Онисько – Львів: «Новий Світ - 2004», 2004 р. – р.6, с. 148-150, 161-175.
Додаткова література:
1 . Ярема Б.П., Маринець В.П. Податкова система. Збірник задач та тести: Навчал. посіб. – 2-ге вид., перер. і доп. – Львів: «Магнолія Плюс», 2005 р. –т. 3 , с. 30-50 .
Ключові терміни і поняття:
Платник податку; об’єкт оподаткування; податкова база; ставки податку; податкові періоди; вартість, яка амортизується; група основних засобів; зменшення корисності; знос основних засобів; ліквідаційна вартість; основні засоби; об’єкт основних засобів; однорідні об’єкти; первісна вартість; переоцінена вартість; строк корисного використання; сума очікуваного відшкодування необоротних активів; капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активм; чиста вартість реалізації необоротного активу; залишкова вартість; справедлива вартість; індекс переоцінки; методи амортизації.
|
|
|
Прибуткове оподаткування в системі податків з підприємств.
На початку формування на Україні власної податкової системи система оподаткування прибутку підприємств знаходилася під значним впливом догм та підходів до формування та оподаткування прибутку в Радянському Союзі. Довгий час концепція оподаткування прибутку не зазнавала суттєвих змін. Головні ідеї цієї концепції були наступними:
1. Високі прибутки підприємств сфери матеріального виробництва - це нормально, високі ж прибутки підприємств посередників та громадян є аморальними.
2. Основним доходом громадян має бути заробітна платня, яка є майже однаково невисокою для всіх галузей.
3. Амортизація є витратою а не зменшенням податкового зобов’язання.
Така політика стала причиною формування ситуації коли:
1. Податок на доходи громадян займав незначне місце в формуванні доходної частини бюджету держави, а основний тягар був перенесений на підприємства.
2. Громадяни не мали можливості розпочати власну справу (власних доходів не вистачало, а держава не займалася кредитуванням приватних підприємців).
|
|
|
3. Амортизаційний фонд не є реальним джерелом інвестицій.
Через це на певному етапі зневажання ролі посередницьких фірм та малих приватних підприємств призвело до того, що в умовах переходу до ринкової економіки більшість державних промислових підприємств не змогла самостійно ефективно займатися забезпеченням ресурсами власного виробництва та збутом продукції. Це призвело до зниження обсягів виробництва та ефективності діяльності підприємств, що в свою чергу стало причиною зменшення надходжень до бюджету від оподаткування прибутку підприємств.
Через те ж , що надходження від даного податку завжди займали друге місце за обсягами в дохідної частини держбюджету таке зменшення вимусило державу перейти від оподаткування прибутку підприємств до оподаткування їх доходів. Це ще більше посилило податковий тягар на підприємства через те, що тепер оподаткуванню підлягали не тільки прибуток, а й витрати виробництва. Бажаного ефекту зростання надходжень держава досягла лише на короткий період після чого знову відбулося зниження, що вимусило законодавців знову перейти до оподаткування прибутку.
Особливе місце в розвитку оподаткування прибутку підприємств на Україні займає надання пільг. Як правило такі пільги надавалися не за здійснення якоїсь суспільно необхідної діяльності, а окремим юридичним особам з метою “протекціонізму”. Досвід застосування таких пільг засвідчив, що будь яка пільга призводила до миттєвої реакції ринку та виникнення диспропорцій у розподілі ресурсів.
|
|
|
Побудова в Україні економіки відкритого типу, розмаїття форм власності та джерел отримання доходів, постійна потреба держави в отриманні фінансових ресурсів і невідповідність існуючої податкової системи вимогам часу зумовили необхідність реформування податкового законодавства.
Орієнтуючись на світові тенденції, які свідчать про зниження фіскальної функції податку на прибуток підприємств і підвищення його регулюючої ролі був прийнятий Податковий кодекс України вiд 02.12.2010 р. № 2755-VI., у третьому розділі якого йдеться про порядок справляння податку на прибуток підприємств.
Платники і ставки податку на прибуток.
Відповідно до ст. 133 р. 3 Податкового кодексу України вiд 02.12.2010 № 2755-VI п латниками податку з числа резидентів є:
1. суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами;
|
|
|
2. Національний банк України здійснює розрахунки з Державним бюджетом України відповідно до Закону України «Про Національний банк України».
3. Управитель фонду операцій з нерухомістю, який здійснює діяльність відповідно до Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» щодо операцій і результатів діяльності із довірчого управління, що здійснюється таким управителем через фонд.
Платниками податку - нерезидентами є:
1. юридичні особи, які утворені в будь-якій організаційно-правовій формі та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України;
2. постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.
Не є платниками податку неприбуткові підприємства, установи та організації та суб’єкти господарювання, що застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.
Відповідно до ст. 136 р. 3 Податкового кодексу України вiд 02.12.2010 № 2755-VI базова (основна) ставка податку становить 18 відсотків.
Під час провадження страхової діяльності юридичних осіб - резидентів одночасно із основною ставкою податку на прибуток ставки податку на дохід встановлюються у таких розмірах:
1. 3 відсотки за договорами страхування від об’єкта оподаткування, що визначається у статті 141 ПКУ;
2. 0 відсотків за договорами з довгострокового страхування життя, договорами добровільного медичного страхування та договорами страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема договорів страхування додаткової пенсії, та визначених у статті 14 ПКУ.
Ставки 0, 4, 6, 12, 15 і 20 відсотків застосовуються до доходів нерезидентів та прирівняних до них осіб із джерелом їх походження з України у випадках, встановлених у статті 141 ПКУ.
Під час провадження букмекерської діяльності, діяльності з випуску та проведення лотерей, азартних ігор (у тому числі казино) одночасно із основною ставкою податку на прибуток ставка податку на дохід встановлюється у розмірі:
1. 10 відсотків від доходу, отриманого від діяльності з випуску та проведення лотерей, азартних ігор з використанням гральних автоматів;
2. 18 відсотків від доходу, отриманого від букмекерської діяльності, азартних ігор (у тому числі казино), крім доходу, отриманого від азартних ігор з використанням гральних автоматів, зменшеного на суму виплачених виплат гравцю.
Об’єкт оподаткуван ня.
Відповідно до ст. 134 р. 3 Податкового кодексу України вiд 02.12.2010 № 2755-VI о б’єктом оподаткування є:
1. прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
· зменшення від’ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
· збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
· збільшення від’ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
· зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об’єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).
Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об’єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.
До річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи;
2. дохід за договорами страхування, визначений у статті 141 ПКУ;
3. дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно з статтею 141 ПКУ, з джерелом походження з України;
4. дохід операторів, отриманий від діяльності з випуску та проведення лотерей, азартних ігор з використанням гральних автоматів;
5. дохід операторів, отриманий від букмекерської діяльності, азартних ігор (у тому числі казино), крім доходу, отриманого від азартних ігор з використанням гральних автоматів, зменшеного на суму виплачених виплат гравцю, що підлягає оподаткуванню.
Дата добавления: 2021-03-18; просмотров: 43; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!