Класифікація ризиків банківської діяльності

Тема 2

УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

2.1. Економічна природа банківських ризиків

2.2. Класифікація ризиків банківської діяльності

2.3. Управління банківськими ризиками

 

2.1. Економічна природа банківських ризиків

Ризик є складовою банківської діяльності, оскільки для неї характерним є високий рівень залежності управлінських рішень від впливу значної кількості факторів та дій контрагентів, які важко передбачити. Саме з невизначеністю, або з імовірнісними процесами, зумовленими важкістю точного передбачення перебігу подій у майбутньому пов’язується виникнення ризику.

Категорія «ризик» пов’язується, насамперед, з проявом небезпеки або з непевністю у різних сферах господарської діяльності та суспільно-економічного буття. Упродовж тривалого часу поняття ризику не лише асоціювалося з негативними проявами життєвих ситуацій, але й часто вживалося як їх синонім.

Узагальнюючи наявні погляди щодо сутності ризику, можна говорити про існування двох основних напрямів її трактування:

– результативний – при визначенні ризику увага акцентується, в першу чергу, на результаті (успіху або невдачі), при цьому ризик, як правило, розуміється як можливість настання якоїсь несприятливої події;

– процесний – визначення ризику узагальнює проходження цілісного процесу від дії факторів формування ризикової ситуації до отримання результату внаслідок її існування.

В сучасній теорії ризику також чітко виокремлюються два протилежні погляди на трактування категорії «ризик» – класичний, представниками якого є Дж. Міль та Н. Сеніор, і неокласичний, прибічниками якого виступають А. Маршалл, А. Пігу, Дж. Кейнс. Принципові розбіжності між представниками даних підходів визначаються різним сприйняттям характеру співвідношення між непевністю та ризиком (табл. 2.1).

 

Таблиця 2.1 – Порівняльний аналіз класичних та неокласичних поглядів на сутність категорії «ризик»

Складова теорії ризику	Класична теорія ризику	Неокласична теорія ризику
Етимологічне джерело ризику	Непевність	Небезпека
Онтологічна сутність ризику	Імовірність отримання збитків і втрат від обраного рішення та стратегії діяльності	Імовірність відхилення від намічених цілей
Співвідношення понять «ризик» та «непевність»	Ототожнюються	Розмежовуються

У класичній теорії першоосновою виникнення ризику вважається непевність – стан, коли неможливо досягти вказаної об’єктивної квантифікації майбутньої ситуації. Ризик сприймається як функція прямої залежності: «чим вища непевність, тим вищий ризик і – навпаки».

При цьому ці два поняття безпосередньо пов’язуються з горизонтом часу: чим триваліший період, тим більшими стають непевність і ризики. Тобто в класичному підході ризик та непевність до певної міри ототожнюються і розглядають як імовірність отримання збитків і додаткових витрат від обраного рішення і стратегії діяльності.

Для прихильників неокласичної теорії ризику відмінність між ризиком і непевністю полягає в тому, що ризик супроводжується можливими характеристиками неконтрольованих змінних, а непевність – ні.

Ризик характеризує ситуацію, коли настання невідомих подій є досить ймовірним і може бути оцінене кількісно, а невизначеність, в свою чергу, характеризує ситуацію, коли ймовірність настання подій оцінити заздалегідь неможливо. Ризиком є тільки суб’єктивно усвідомлена небезпека.

Можна окреслити два кінцеві результати дії ризику в економічній сфері: з одного боку – ймовірність отримання збитків, з іншого – потенційна, а негарантована можливість підвищеної доходності операції.

Р изик – це економічна категорія, що відображає кількісно оцінену можливість невідповідності очікуванням економічних параметрів функціонування об’єкта, стан якого змінюється в результаті цілеспрямованої дії або бездіяльності зацікавлених суб’єктів економічних відносин, яка є наслідком об’єктивно існуючих умов невизначеності, конфліктності та суб’єктивізму сприйняття діючих ринкових факторів.

Підвищена увага до поняття ризику в банківській практиці цілком виправдана, оскільки виконуючи роль фінансових посередників в економічній системі, банківські установи переважно здійснюють свої операції за рахунок коштів клієнтів. Формування ресурсної бази шляхом запозичення та залучення коштів від юридичних та фізичних осіб вимагає від банків підвищеної надійності та високого рівня суспільної довіри.

При дослідженні поняття «банківський ризик» у більшості випадків вчені намагаються адаптувати визначення категорії «ризик» до специфічних умов його виникнення у банківській діяльності. З огляду на це не може існувати істотних відмінностей у підходах, які застосовуються в обох випадках.

Наприклад, банківський ризик характеризується ймовірністю втрати банком частини своїх коштів, недоотримання запланованих доходів або здійснення додаткових витрат в результаті проведення запланованих фінансових операцій.

Разом з тим у чинних нормативно-правових актах України застосовується більш широкий підхід до трактування поняття «банківський ризик», що не обмежується лише фінансовими аспектами його прояву. У них банківський ризик визначається як можливість зазнати втрат у разі виникнення несприятливих для банку обставин. До складу банківських ризиків входять різні види ризиків (табл. 2.2):

– ризики зовнішнього середовища – нормативно-правові ризики, ризики конкуренції, макроекономічні ризики, ризик країни;

– ризики управління – ризик зловживань, ризик неефективної організації діяльності, ризик неякісних управлінських рішень;

– ризики організації банківських операцій – технологічний ризик, операційний ризик, ризик впровадження нових фінансових інструментів, стратегічний ризик;

– фінансові ризики – процентний, кредитний, ліквідності, валютний.

 

Таблиця 2.2 – Види ризиків банківської діяльності

 

 

Група ризику	Клас ризику	Категорія ризику
Зовнішні ризики	Ризики операційного середовища	ризики стихійних лих ризики країни політичні ризики нормативно-правові ризики економічні ризики ризики конкуренції
Внутрішні ризики	Ризики управління	ризики шахрайства ризики неефективної організації ризик нездатності керівництва приймати раціональні рішення ризик неефективності системи стимулювання працівників
	Ризик організації банківських операцій	технологічний ризик стратегічний ризик ризик операційних або накладних витрат (ризик неефективності) ризик впровадження нових продуктів та технологій
	Фінансові ризики	кредитний ризик процентний ризик ризик ліквідності інвестиційний ризик валютний ризик ризик неплатоспроможності

 

У контексті нагляду на основі оцінки ризиків НБУ визначає банківський ризик за його впливом на капітал і надходження, а саме як «ймовірність того, що події, очікувані або неочікувані, можуть мати негативний вплив на капітал та/або надходження банку».

Більшість дослідників визначає фінансову складову банківських ризиків та схиляється до того, що банківські ризики – це фінансові ризики, що призводять до збитків та втрат.

Враховуючи зазначене вище, можна сформулювати таке визначення банківських ризиків – це кількісно оцінена ймовірність невідповідності обсягових, просторових та часових параметрів фінансових потоків банку очікуваним; яка формується у результаті цілеспрямованої дії або бездіяльності зацікавлених суб’єктів економічних відносин, що відбивається на зміні його фінансового стану та динаміки розвитку.

Отже, з урахуванням вказаних вище сутнісних особливостей банківських ризиків управління ними має бути спрямоване не стільки на уникнення збитків при здійсненні банківських операцій, скільки на реалізацію заходів щодо формування системи, яка забезпечить оптимальну реалізацію інтересів банку та його клієнтів.

 

Класифікація ризиків банківської діяльності

Банківські ризики являють собою цілісну систему, кількісний та якісний склад якої динамічно змінюється внаслідок розробки нових банківських продуктів, поширення систем автоматизації банківських операцій, транснаціоналізації банківської діяльності. Це зумовлює потребу в комплексній класифікації ризиків банківської діяльності.

Національний банк України в Методичних вказівках з інспектування банків «Система оцінки ризиків» з метою здійснення банківського нагляду виділив дев’ять категорій ризику, а саме: кредитний, ліквідності, зміни відсоткової ставки, ринковий, валютний, операційно-технологічний, репутації, юридичний та стратегічний. Ці категорії не розглядаються регулятором як взаємовиключні: Національний банк визнає, що будь-який продукт або послуга може наражати банк на декілька ризиків, проте для зручності аналізу їх рекомендується виявляти та оцінювати окремо.

Комплексна система класифікації банківських ризиків повинна враховувати найважливіші, з точки зору можливості антикризового управління, класифікаційні ознаки (табл. 2.3).

 

Таблиця 2.3 – Класифікаційні ознаки групування банківських ризиків

Класифікаційна ознака	Типове групування банківських ризиків за ознакою
Вид відношення до внутрішнього середовища (або за джерелами виникнення)	Внутрішні ризики Зовнішні ризики
Сфера впливу (або фактори виникнення банківських ризиків)	Політичні, соціальні, економічні, форс-мажорні
Характер об’єкта: вид діяльності, різновид операцій	Ризики основної та ризики допоміжної діяльності Ризики активних та ризики пасивних операцій Балансові та позабалансові ризики Кредитний, депозитний, операційний, валютний, відсотковий та ін.
Специфіка клієнтів банку	Ризики, пов’язані з дрібними, середніми та великими клієнтами Ризики, пов’язані з галузевою структурою клієнтів
Характер впливу ризику на стійкість розвитку банку	Ризик ліквідності, ризик втрати платоспроможності, ризик капітальної стабільності
Розподіл ризику в часі	Ретроспективні, поточні та перспективні ризики
Метод оцінки ризику	Комплексні та індивідуальні ризики
Рівень (обсяг) банківського ризику	Низькі, помірні та повні ризики
Можливість управління банківськими ризиками	Відкриті (контрольовані) та закриті ризики
За можливістю передбачення	Прогнозовані та непрогнозовані ризики
За можливістю страхування	Ризики, що можуть та які не можуть бути застраховані

Поділ ризиків за критерієм здатності банку контролювати фактори їх виникнення на зовнішні (системні) та внутрішні (індивідуальні) є однією з важливих передумов ефективного управління ризиками (рис. 2.1).

До зовнішніх ризиків традиційно належать ризики, що безпосередньо не пов’язані із діяльністю банку або його клієнтури. Вплив зовнішніх ризиків на результативність роботи банку досить високий, управління цими ризиками найскладніше, а іноді й неможливе. За сферою виникнення зовнішні ризики можна поділяти на системні, репутаційні та форс-мажорні.

Рис. 2.1 – Класифікація банківських ризиків

 

Системні ризики – це політичні, правові, соціальні та загальноекономічні ризики, що виникають внаслідок зміни стратегічних пріоритетів соціально-економічного розвитку країни, недосконалого формування організаційно-економічного механізму, неадекватності застосування оперативних і тактичних методів, інструментів та заходів регулювання соціально-економічних процесів та відносин, що виявляється у зміні демографічної, соціальної, економічної та політичної ситуації.

У складі системних ризиків банківської діяльності можна умовно виділити політичні та соціально-економічні, які досить тісно пов’язані між собою, що істотно ускладнює окреме їх оцінювання.

Політичні ризики зумовлені змінами політичної ситуації, що негативно впливають на результати діяльності банківської установи, наприклад, внаслідок політичної нестабільності, війни, заборони на платежі за кордон, введення ембарго тощо. Вони є мірою потенційного впливу на діяльність банку загальної політичної ситуації. У свою чергу, економічні ризики зумовлені несприятливим змінами в економіці країни, пов’язаними із коливанням ринкової кон’юнктури, зниженням життєвого рівня населення та ін.

Слід зауважити, що при потребі більш детального аналізу у структурі системних ризиків банківської діяльності можна виділяти: загальноекономічний, галузевий, законодавчий, кримінальний, соціальний, екологічний, фінансовий, технічний, інфляційний, процентний, ринковий, валютний та інші види ризиків.

Репутаційний ризик – це наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через несприятливе сприйняття іміджу фінансової установи в суспільстві, насамперед, клієнтами, контрагентами, акціонерами або органами нагляду. Його виникнення негативно впливає на спроможність банку встановлювати нові відносини з контрагентами, надавати нові послуги або підтримувати існуючі відносини, що призводить до фінансових втрат внаслідок зменшення клієнтської бази.

Форс-мажорні ризики – це рівень невизначеності щодо можливості виникнення стихійних лих, катастроф, страйків, які можуть призвести до фінансових втрат банку. Такі ризики залежать як від стихійних явищ природи та пов’язаних з ними наслідків, так і від різного роду обмежень з боку держави. Деякою мірою знизити вплив таких ризиків на діяльність банківських установ можна за рахунок створення дієвої системи оперативного попередження та інформування про зміну відповідних обставин здійснення банківської діяльності.

До внутрішніх належать ризики, що виникають безпосередньо у зв’язку з діяльністю конкретного банку. Чим ширше коло клієнтів, партнерів, зв’язків банку, банківських операцій, послуг, тим більше внутрішніх ризиків супроводжує його роботу. Порівняно із зовнішніми внутрішні ризики краще піддаються ідентифікації та оцінці. Завдання менеджменту полягають в тому, щоб виявити, оцінити, мінімізувати та постійно контролювати внутрішні ризики за допомогою відповідних методів.

У банківській практиці можуть застосовуватися різні підходи до поділу ризиків за сферою виникнення. По-перше, внутрішні ризики доцільно розподіляти на ризики, пов’язані з основною та допоміжною діяльністю банку. Разом з тим слід пам’ятати, що ризики допоміжної діяльності також здатні генерувати значні, навіть катастрофічні, фінансові втрати для банківської установи, наприклад, внаслідок банківських зловживань, низької кваліфікації кадрів. Однак отримати достовірні та адекватні оцінки таких ризиків досить складно. Як правило, вони характеризуються лише умовною оцінкою у формі втраченої вигоди.

Фінансові ризики утворюють найчисленнішу групу банківських ризиків. Як вже зазначалося, переважна більшість дослідників схильна ототожнювати банківські ризики з фінансовими, оскільки при розгляді їх сутності основний акцент завжди робиться на фінансовій складовій впливу ризиків – збитках та втратах.

Фінансові ризики, як окремий різновид банківських ризиків, визначаються ймовірністю грошових втрат і пов’язуються з непередбаченими змінами в обсягах, дохідності, вартості та структурі активів і пасивів банку. До фінансових ризиків належать: валютний, кредитний, депозитний, інвестиційний, ризик ліквідності, ризик зміни відсоткових ставок і т. ін.

Виділяють чотири види фінансового ризику: кредитний ризик, операційний ризик, ринковий ризик (фондовий, валютний, процентні ризики) та ризик ліквідності.

За характером об’єкта фінансові ризики можуть бути поєднані в три групи – ризики пасивних операцій (пов’язані із формуванням ресурсів банку за рахунок власних, залучених та позикових джерел), ризики активних операцій (пов’язані із розміщенням банківських ресурсів) та ризики системних характеристик банку (пов’язані із формуванням фінансової стабільності та надійності банку).

Розглянемо більш детально основні види фінансових ризиків, які характерні для банків.

Кредитний ризик банку – це міра (ступінь) невизначеності щодо виникнення небажаних подій при реалізації кредитних угод, суть яких полягає в тому, що позичальник не зможе виконати взятих на себе за угодою зобов’язань.

Депозитний ризик банку – це міра (ступінь) невизначеності щодо можливості переведення розрахункового або поточного рахунку до іншого банку чи дострокового вилучення вкладу.

Валютний ризик банку – це понесення банком втрат через коливання валютних курсів і цін на банківські метали.

Відсотковий ризик банку – це міра (ступінь) невизначеності щодо можливості понесення банком втрат через несприятливі зміни відсоткових ставок.

Інвестиційний ризик банку – це міра (ступінь) невизначеності щодо можливості знецінення цінних паперів, придбаних банком, ймовірність не досягти запланованого рівня окупності нових банківських продуктів, послуг, операцій, технологій, а також при реальному інвестуванні капіталу..

Ризик ліквідності – це міра невизначеності щодо спроможності банку забезпечити своєчасне виконання грошових зобов’язань перед клієнтами.

Ризик неплатоспроможності (банкрутства) – це міра невизначеності стосовно того, що банк виявиться неспроможним відповідати за своїми зобов’язаннями.

Функціональні ризики здійснюють істотний вплив на діяльність банків. Причинами їх виникнення є неможливість здійснення своєчасного та повного контролю за фінансово-господарською діяльністю банку. Функціональні ризики пов’язані з процесами створення й упровадження нових банківських продуктів і послуг, збору, обробки, аналізу й передавання інформації, підготовки кадрового потенціалу та виконанням інших адміністративно-господарських операцій.

Ці ризики важче виявити та ідентифікувати, а також виміряти кількісно й виразити в грошових одиницях, ніж фінансові ризики. Банки намагаються мінімізувати негативний вплив функціональних ризиків, удосконалюючи: системи внутрішнього аудиту, схеми документообігу, внутрішні методики та техніко-економічне забезпечення окремих операцій. Зниженню даних ризиків сприяє також продумана ресурсна, матеріально-технічна та кадрова політика.

За сферами виникнення функціональні ризики можуть бути диференційовані на стратегічний, технологічний, операційний, документарний ризики та ризик трансакції.

Стратегічний ризик пов’язується з помилками у реалізації функцій стратегічного менеджменту. Насамперед, ідеться про неправильне формулювання цілей та стратегії банку: помилки в розробці стратегічного плану, неадекватне ресурсне забезпечення реалізації стратегії, а також хибний підхід до управління ризиками в банківській практиці.

Технологічний ризик пов’язаний з використанням у діяльності банку технічних засобів, обладнання та програмних продуктів. Цей вид ризику породжується помилками в застосуванні комп’ютерних програм, у математичних моделях, формулах і розрахунках. Виникає він і в разі несвоєчасного або неадекватного інформування менеджерів, через недоліки в інфраструктурних підсистемах, порушення в мережах або засобах зв’язку. При цьому фінансові втрати банку спричинюються як помилками та збоями, так і додатковими витратами на їх усунення.

Операційний ризик визначається ймовірністю виникнення невідповідності між витратами банку на здійснення своїх операцій та їх результативністю.

Документарний ризик полягає в можливості виникнення помилки в документації, яка може призвести до негативних наслідків – невиконання положень угоди, подання позову до суду, відмови від прийнятих раніше зобов’язань тощо. Документарний ризик можна істотно знизити, посиливши системи контролю, аудиту, удосконаливши документообіг, автоматизувавши процес документування, підвищивши кваліфікацію персоналу.

Ризик транзакції супроводжує укладання та реєстрацію угоди, виконання розрахунків, підписання контрактів, поставляння цінних паперів або валюти. Цей вид ризику тісно пов’язаний з технологічним, документарним і операційним ризиками.

Ризик зловживань – це можливість збитків для банку, до яких призводять шахрайство, розтрати, несанкціонований доступ до ключової інформації з боку службовців або клієнтів банку, відмивання грошей, несанкціоноване укладання угод.

У літературі досить часто зустрічається зауваження щодо спільної одночасної дії сукупності окремих банківських ризиків та формування внаслідок цього певного сумісного ризик-ефекту у вигляді адитивної або мультиплікативної суперпозиції окремих різновидів банківських ризиків. Прибічники цих поглядів виходять з того, що наявність множини банківських ризиків, з погляду розвитку банківської діяльності, зумовлює можливість зростання загального обсягу очікуваних втрат під впливом ефекту взаємовпливу окремих ризик-подій.

Різні види ризиків по-різному впливають на стійкість банку та обумовлені різноманітними факторами, різною мірою можуть бути контрольованими з боку банку, тому по відношенню до них не можуть бути вжиті однотипні методи оцінки та заходи управління.

 

---

Дата добавления: 2020-12-12; просмотров: 376; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!