ПЕНСІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ.ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПРАЦІВНИКІВ МІЛІЦІЇ
Проект
вноситься народним
депутатом України
Г.Г. МОСКАЛЕМ
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про Національну міліцію
Р ОЗДІЛ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Національна міліція України
Національна міліція України (далі Міліція) - це система озброєних служб та підрозділів органів внутрішніх справ України, головним завданням яких є забезпечення громадського порядку, виявлення, припинення, попередження і розкриття злочинів та адміністративних правопорушень.
Міліція є складовою частиною міністерства внутрішніх України.
Стаття 2. Основні завдання міліції
Основними завданнями міліції є:
забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і
свобод, законних інтересів;
запобігання правопорушенням та їх припинення;
охорона і забезпечення громадського порядку;
виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили;
забезпечення безпеки дорожнього руху;
захист власності від злочинних посягань;
виконання адміністративних стягнень;
участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам,
сприяння у межах своєї компетенції державним органам,
підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на
них законом обов'язків.
Стаття 3. Принципи діяльності міліції
Діяльність міліції будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням.
|
|
|
Діяльність міліції є гласною. Вона інформує органи влади і
управління, трудові колективи, громадські організації, населення і
засоби масової інформації про свою діяльність, стан громадського
порядку та заходи щодо його зміцнення. За погодженням з міліцією
засоби масової інформації можуть акредитувати своїх журналістів
при її органах. Не підлягають розголошенню відомості, що
становлять державну або службову таємницю.
У підрозділах міліції не допускається діяльність політичних
партій, рухів та інших громадських об'єднань, що мають політичну
мету. При виконанні службових обов'язків працівники міліції
незалежні від впливу будь-яких політичних, громадських об'єднань.
Стаття 4. Правова основа діяльності міліції
Правовою основою діяльності міліції є: Конституція України, Закон України „Про органи внутрішніх справ України”, цей Закон, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку.
|
|
|
Стаття 5. Діяльність міліції та права громадян
Міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній
відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки
службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних
дій або бездіяльності міліції. Для забезпечення громадського
порядку працівники міліції зобов'язані вживати заходів незалежно
від свого підпорядкування.
Міліція поважає гідність особи і виявляє до неї гуманне
ставлення, захищає права людини незалежно від її соціального
походження, майнового та іншого стану, расової та національної
належності, громадянства, віку, мови та освіти, ставлення до
релігії, статі, політичних та інших переконань. При звертанні до
громадянина працівник міліції зобов'язаний назвати своє прізвище,
звання та пред'явити на його вимогу службове посвідчення. У
взаємовідносинах з громадянами працівник міліції повинен виявляти
високу культуру і такт.
Міліція не розголошує відомостей, що стосуються особистого
життя людини, принижують її честь і гідність, якщо виконання
обов'язків не вимагає іншого.
Міліція тимчасово, в межах чинного законодавства, обмежує
права і свободи громадян, якщо без цього не можуть бути виконані
покладені на неї обов'язки, й зобов'язана дати їм пояснення з
цього приводу.
|
|
|
Міліція:
забезпечує затриманим та заарештованим (взятим під варту)
особам з моменту затримання або арешту (взяття під варту) право
захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою
захисника, реалізацію інших прав затриманих і заарештованих
(взятих під варту) осіб;
негайно, але не пізніш як через дві години після затримання
або арешту (взяття під варту) осіб повідомляє про їх
місцеперебування родичам та у разі заявлення усної або письмової
вимоги - захиснику, а також адміністрації за місцем роботи чи
навчання;
забезпечує харчування затриманих осіб три рази на добу за
єдиними нормами, встановленими Кабінетом Міністрів України;
у разі необхідності вживає заходів щодо негайного надання
медичної та іншої допомоги затриманим та заарештованим (взятим під
варту) особам.
У разі заявлення затриманими або заарештованими (взятими під
варту) особами усної або письмової вимоги про залучення захисника
працівники міліції не мають права вимагати від них надання
будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника.
|
|
|
Про заявлення вимоги про залучення захисника або про відмову
у залученні захисника у протоколі затримання або постанові про
арешт (взяття під варту) робиться відповідний запис, який
скріплюється підписом затриманої або заарештованої (взятої під
варту) особи.
Особам при затриманні або арешті (взятті під варту)
працівниками міліції:
повідомляються підстави та мотиви такого затримання або
арешту (взяття під варту), роз'яснюється право оскаржувати їх у суді;
надаються усно роз'яснення частини першої статті 63 Конституції України, права відмовитися від надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника та одночасно в друкованому вигляді - роз'яснення статей 28, 29, 55, 56, 59, 62 і 63 Конституції України та прав осіб, затриманих або заарештованих (взятих під варту), встановлених законами, у тому числі права здійснювати захист своїх прав та інтересів особисто або за допомогою захисника з моменту затримання або арешту(взяття під варту) особи, права відмовитися від надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника;
забезпечується можливість з моменту затримання або арешту
(взяття під варту) захищати себе особисто та користуватися
правовою допомогою захисника.
У разі невиконання працівниками міліції вимог, встановлених
цією статтею, особа, права якої були порушені, та/або її
представники (родичі, захисник) можуть звернутися до суду із
заявою про відшкодування шкоди у встановленому законом порядку.
При цьому такі особи звільняються від сплати державного мита.
Відшкодуванню підлягають у повному обсязі:
1) заробіток та інші грошові доходи, які особа втратила
внаслідок незаконних дій або бездіяльності працівників міліції;
2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по
них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді
господарського товариства, учасником якого був громадянин, та
прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші
цінності), вартість вилученого майна, якщо його повернення в
натурі та в тому ж стані стало неможливим;
3) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому
юридичної допомоги;
4) моральна шкода.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли
незаконні дії або бездіяльність працівників міліції завдали
моральної втрати громадянинові, моральних страждань, призвели до
порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього
додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні
громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що
призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним
своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми,
інших негативних наслідків морального характеру.
Працівники органів міліції несуть матеріальну
відповідальність за шкоду, завдану незаконними діями або
бездіяльністю в межах, встановлених законом.
Стаття 6. Сприяння державних органів, громадських
об'єднань, трудових колективів і громадян
у виконанні завдань міліції
Державні органи, громадські об'єднання, службові особи,
трудові колективи, громадяни зобов'язані сприяти міліції в охороні
громадського порядку і боротьбі із злочинністю.
Міліція має право для виконання покладених на неї завдань
залучати громадян за їх згодою до співробітництва у порядку,
встановленому законами, що регулюють профілактичну та
оперативно-розшукову діяльність. Примусове залучення громадян до
співробітництва з міліцією забороняється.
Стаття 7. Організація міліції та її підпорядкованість
Міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури
Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну,
профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну,
виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції. Вона
складається з підрозділів:
кримінальної міліції;
міліції громадської безпеки;
транспортної міліції;
дорожної міліції;
міліції охорони;
судової міліції;
спеціальної міліції.
Для забезпечення громадського порядку на об'єктах і
територіях, які мають особливе народногосподарське значення або
постраждали від стихійного лиха, екологічного забруднення,
катастрофи, Міністерством внутрішніх справ України з дозволу
Кабінету Міністрів України можуть створюватись спеціальні
підрозділи міліції.
Права і обов'язки, організація роботи та структура
підрозділів міліції визначаються положеннями, які затверджуються
Міністром внутрішніх справ України відповідно до цього Закону.
У своїй діяльності міліція підпорядковується Міністерству
внутрішніх справ України.
Міністр внутрішніх справ України здійснює політичне керівництво всією міліцією України.
Національною міліцією України керує заступник Міністра внутрішніх справ – начальник Національної міліції, який призначається і звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ.
В Автономній Республіці Крим міліцією керує начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим; в областях, містах, районах міліцією, крім транспортної, керують відповідно начальники головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України в області, місті, начальники міських і районних відділів (управлінь) головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України в області, місті.
Керівництво транспортною міліцією здійснюється у порядку, що визначається Міністерством внутрішніх справ України.
Начальники головних управлінь, управлінь Міністерства
внутрішніх справ України в областях, містах Києві, Севастополі та
на транспорті та їх заступники призначаються на посаду і
звільняються з посади Міністром внутрішніх справ України.
Начальники міських, районних, лінійних відділів (управлінь),
головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ
України в області, місті та на транспорті призначаються на посаду
і звільняються з посади Міністром внутрішніх справ України за
поданням відповідно начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, начальників головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України в областях, містах Києві, Севастополі та на транспорті.
Начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, начальники головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України в областях,містах та начальники їх міських і районних відділів (управлінь) один раз на рік звітують перед відповідними Радами про стан боротьби із злочинністю та охорони громадського порядку.
Стаття 8. Взаємовідносини у сфері діяльності міліції
між Міністерством внутрішніх справ України і
відповідними органами інших держав та
міжнародними організаціями міліції
Взаємовідносини у сфері діяльності міліції між Міністерством
внутрішніх справ України і відповідними органами інших держав та
міжнародними організаціями міліції будуються на підставі
міждержавних чи міжурядових угод, а також угод між Міністерством
внутрішніх справ України та цими органами і організаціями.
Стаття 9. Залучення до виконання завдань міліції інших
працівників органів внутрішніх справ
До виконання завдань по охороні громадського порядку,
громадської безпеки і боротьбі із злочинністю в порядку,
встановленому чинним законодавством, можуть залучатись інші
працівники органів внутрішніх справ, військовослужбовці внутрішніх
військ, особи рядового і начальницького складу
кримінально-виконавчої системи. На них (осіб рядового і
начальницького складу кримінально-виконавчої системи, а також
курсантів, слухачів, ад'юнктів, інших атестованих працівників, в
тому числі й викладацького складу навчальних закладів Міністерства
внутрішніх справ України, Державного департаменту України з питань
виконання покарань), поширюються права і обов'язки, гарантії
правового і соціального захисту та відповідальність працівників
міліції.
Ці ж права, обов'язки, відповідальність та гарантії правового
і соціального захисту поширюються також на працівників органів
внутрішніх справ, які добровільно виконують завдання по охороні
громадського порядку, громадської безпеки або до службових
обов'язків яких входить виконання зазначених завдань.
РОЗДІЛ II
ОБОВ'ЯЗКИ І ПРАВА МІЛІЦІЇ
Стаття 10. Основні обов'язки міліції
Міліція відповідно до своїх завдань зобов'язана:
1) забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок;
2) виявляти, запобігати, припиняти та розкривати злочини,
вживати з цією метою оперативно-розшукових та профілактичних
заходів, передбачених чинним законодавством;
3) приймати і реєструвати заяви й повідомлення про злочини та
адміністративні правопорушення, своєчасно приймати по них рішення;
4) здійснювати досудову підготовку матеріалів за протокольною
формою, провадити дізнання у межах, визначених
кримінально-процесуальним законодавством;
5) припиняти адміністративні правопорушення і здійснювати
провадження у справах про них;
6) виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню
правопорушень, вживати в межах своєї компетенції заходів до їх
усунення; брати участь у правовому вихованні населення;
7) проводити профілактичну роботу серед осіб, схильних до
вчинення злочинів, здійснювати адміністративний нагляд за особами,
щодо яких його встановлено, а також контроль за засудженими до
кримінальних покарань, не пов'язаних з позбавленням волі;
8) виконувати в межах своєї компетенції кримінальні покарання
та адміністративні стягнення;
9) розшукувати осіб, які переховуються від органів дізнання,
слідства і суду, ухиляються від виконання кримінального покарання,
пропали безвісти, та інших осіб у випадках, передбачених
законодавством;
10) проводити криміналістичні дослідження за матеріалами
оперативно-розшукової діяльності, забезпечувати у встановленому
порядку участь спеціалістів криміналістичної служби у слідчих
діях;
11) виконувати прийняті в установленому законом порядку і в
межах своєї компетенції рішення прокурора, слідчого, суду;
12) забезпечувати в межах своєї компетенції безпеку
дорожнього руху, додержання законів, правил і нормативів у цій
сфері, здійснювати реєстрацію та облік автомототранспортних
засобів, приймати іспити на право керування транспортними засобами
і видавати відповідні документи; запобігати забрудненню повітря,
водойм транспортними засобами та сільськогосподарською технікою;
здійснювати контроль за утриманням у належному технічному стані та
чистоті доріг, вулиць, майданів;
13) давати відповідно до законодавства дозвіл на придбання,
зберігання, носіння і перевезення зброї, боєприпасів, вибухових
речовин та матеріалів, інших предметів і речовин, щодо зберігання
і використання яких встановлено спеціальні правила, а також на
відкриття об'єктів, де вони використовуються, контролювати
додержання зазначених правил та функціонування цих об'єктів;
14) контролювати додержання громадянами та службовими особами
встановлених законодавством правил паспортної системи, в'їзду,
виїзду, перебування в Україні і транзитного проїзду через її
територію іноземних громадян та осіб без громадянства;
15) повідомляти відповідним державним органам і громадським
об'єднанням про аварії, пожежі, катастрофи, стихійне лихо та інші
надзвичайні події, вживати невідкладних заходів для ліквідації їх
наслідків, врятування людей і подання їм допомоги, охорони майна,
що залишилось без нагляду;
16) брати участь у проведенні карантинних заходів під час
епідемій та епізоотій;
17) сприяти забезпеченню відповідно до законодавства режиму
воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної
ситуації в разі їх оголошення на всій території України або в
окремій місцевості;
18) охороняти на договірних засадах майно громадян,
колективне і державне майно, а також майно іноземних держав,
міжнародних організацій, іноземних юридичних осіб та громадян,
осіб без громадянства;
19) забезпечувати збереження знайдених, вилучених у
затриманих і заарештованих осіб і зданих у міліцію документів,
речей, цінностей та іншого майна, вживати заходів до повернення
їх законним власникам. Міліція несе відповідальність за
збереження зданих цінностей і майна;
20) охороняти, конвоювати та тримати затриманих і взятих під
варту осіб;
21) у встановленому порядку виявляти і повідомляти закладам
охорони здоров'я про осіб, які становлять групу ризику
захворювання на СНІД, і здійснювати за поданням закладу охорони
здоров'я з санкції прокурора привід цих осіб, а також інфікованих
вірусом імунодефіциту людини, хворих на венеричні захворювання,
хронічний алкоголізм і наркоманів, які вводять наркотичні засоби
шляхом ін'єкцій, для обов'язкового обстеження і лікування;
21-1) здійснювати за рішенням суду привід осіб, хворих на
заразні форми туберкульозу, до протитуберкульозного закладу;
22) здійснювати привід до відповідних державних органів або
установ згідно з чинним законодавством та з санкції прокурора
громадян, які ухиляються від призову на військову службу;
23) подавати у межах наданих прав допомогу народним
депутатам, представникам державних органів і громадських об'єднань
у здійсненні їх законної діяльності, якщо їм чиниться протидія або
загрожує небезпека з боку правопорушників;
24) подавати у межах наявних можливостей невідкладну, у тому
числі медичну, допомогу особам, які потерпіли від правопорушень і
нещасних випадків, перебувають у безпорадному або небезпечному для
життя і здоров'я стані, а також неповнолітнім, які залишились без
опікування;
25) забезпечувати у порядку, встановленому законодавством
України, безпеку осіб, взятих під захист, у разі надходження від
них заяви, звернення керівника відповідного державного органу чи
отримання оперативної та іншої інформації про загрозу їх життю,
здоров'ю, житлу чи майну;
26) забезпечувати в межах своїх повноважень виконання та
контроль рішень сільських, селищних, міських рад із питань охорони
громадського порядку, торгівлі, утримання тварин у домашніх
умовах, додержання тиші в громадських місцях тощо, а також
контролювати утримання в належній чистоті територій дворів і
прибудинкових територій у містах та інших населених пунктах;
27) забезпечувати громадський порядок під час проведення
масових заходів комерційного характеру на кошти організацій або
осіб, які їх проводять;
28) забезпечувати згідно із законом підтримання порядку в
суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону
приміщень суду, виконання функції щодо державного захисту суддів,
працівників суду, забезпечення безпеки учасників судового
процесу;
29) забезпечувати затриманим або заарештованим (взятим під
варту) особам право на юридичний захист у порядку, передбаченому
цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Працівник міліції на території України незалежно від посади,
яку він займає, місцезнаходження і часу в разі звернення до
нього громадян або службових осіб з заявою чи повідомленням про
події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або у разі
безпосереднього виявлення таких зобов'язаний вжити заходів до
попередження і припинення правопорушень, рятування людей, подання
допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання
осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події і повідомити
про це в найближчий підрозділ міліції.
Стаття 11. Права міліції
Міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається
право:
1) вимагати від громадян і службових осіб, які порушують
громадський порядок, припинення правопорушень та дій, що
перешкоджають здійсненню повноважень міліції, виносити на місці
усне попередження особам, які допустили малозначні адміністративні
порушення, а в разі невиконання зазначених вимог застосовувати
передбачені цим Законом заходи примусу;
2) перевіряти у громадян при підозрі у вчиненні правопорушень
документи, що посвідчують їх особу, а також інші документи,
необхідні для з'ясування питання щодо додержання правил, нагляд і
контроль за виконанням яких покладено на міліцію;
3) викликати громадян і службових осіб у справах про злочини
та у зв'язку з матеріалами, що знаходяться в її провадженні, в
разі ухилення без поважних причин від явки за викликом піддавати
їх приводу у встановленому законом порядку;
4) виявляти і вести облік осіб, які підлягають
профілактичному впливу на підставі та в порядку, встановлених
законодавством, виносити їм офіційне застереження про
неприпустимість протиправної поведінки;
5) затримувати і тримати у спеціально відведених для цього
приміщеннях:
осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, обвинувачених, які
переховуються від дізнання, слідства чи суду, засуджених, які
ухиляються від виконання кримінального покарання, - на строки і в
порядку, передбачені законом;
осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано взяття під варту,
- на строк, встановлений судом, але не більше десяти діб;
осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, для
складання протоколу або розгляду справи по суті, якщо ці питання
не можуть бути вирішені на місці, - на строк до трьох годин, а у
необхідних випадках для встановлення особи і з'ясування обставин
правопорушення - до трьох діб з повідомленням про це письмово
прокуророві протягом 24 годин з моменту затримання;
неповнолітніх віком до 16 років, які залишилися без
опікування, - на строк до передачі законним представникам або до
влаштування у встановленому порядку, а неповнолітніх, які вчинили
суспільно небезпечні діяння і не досягли віку, з якого настає
кримінальна відповідальність, - до передачі їх законним
представникам або направлення у приймальники-розподільники для
дітей, але не більш як на 8 годин;
осіб, які виявили непокору законній вимозі працівника
міліції, - до розгляду справи судом, але не більше ніж на 24
години;
осіб, які перебували в громадських місцях у стані сп'яніння,
якщо їх вигляд ображав людську гідність і громадську мораль або
якщо вони втратили здатність самостійно пересуватися чи могли
завдати шкоди оточуючим або собі, - до передачі їх в спеціальні
медичні заклади або для доставки до місця проживання, а при
відсутності таких - до їх витвереження;
осіб, яких запідозрено у занятті бродяжництвом, - на строк до
30 діб з санкції прокурора;
осіб, які ухиляються від виконання постанови суду про
направлення на примусове лікування від хронічного алкоголізму або
наркоманії, - на строк до 3 діб;
військовослужбовців, які вчинили діяння, що підпадають під
ознаки злочину або адміністративного правопорушення, - до передачі
їх військовослужбовцям Військової служби правопорядку у Збройних
Силах України або військового командування;
осіб, які мають ознаки вираженого психічного розладу і
створюють у зв'язку з цим реальну небезпеку для себе і оточуючих,
- до передачі їх у лікувальні заклади, але не більш як на 24
години;
6) проводити огляд осіб, зазначених у пункті 5 цієї статті,
речей, що знаходяться при них, транспортних засобів і вилучати
документи та предмети, що можуть бути речовими доказами або
використані на шкоду їх здоров'ю;
7) складати протоколи про адміністративні правопорушення,
провадити особистий огляд, огляд речей, вилучення речей і
документів, застосовувати інші передбачені законом заходи
забезпечення провадження у справах про адміністративні
правопорушення;
8) у випадках, передбачених Кодексом України про
адміністративні правопорушення, накладати адміністративні
стягнення або передавати матеріали про адміністративні
правопорушення на розгляд інших державних органів, товариських
судів, громадських об'єднань або трудових колективів;
9) проводити в порядку провадження дізнання і за дорученням
слідчих органів у кримінальних справах обшуки, вилучення, допити
та інші слідчі дії відповідно до кримінально-процесуального
законодавства;
10) здійснювати на підставах і в порядку, встановлених
законом, гласні та негласні оперативно-розшукові заходи, фото-,
кіно-, відеозйомку і звукозапис, прослухування телефонних розмов з
метою розкриття злочинів;
11) проводити фотографування, звукозапис, кіно- і
відеозйомку, дактилоскопію осіб, які затримані за підозрою у
вчиненні злочину або за бродяжництво, взяті під варту,
звинувачуються у вчиненні злочину, а також осіб, підданих
адміністративному арешту;
12) проводити кіно-, фото- і звукофіксацію як допоміжний
засіб попередження протиправних дій та розкриття правопорушень;
13) вести профілактичний облік правопорушників,
криміналістичний та оперативний облік в обсязі, структурі й
порядку, що визначаються завданнями, покладеними на міліцію цим
Законом;
14) проводити огляд поклажі, багажу та огляд пасажирів
цивільних повітряних, морських і річкових суден, засобів
залізничного та автомобільного транспорту згідно з чинним
законодавством;
15) входити безперешкодно у будь-який час доби:
а) на територію і в приміщення підприємств, установ і
організацій, в тому числі митниці, та оглядати їх з метою
припинення злочинів, переслідування осіб, підозрюваних у вчиненні
злочину, при стихійному лихові та інших надзвичайних обставинах;
б) на земельні ділянки, в жилі та інші приміщення громадян у
разі переслідування злочинця або припинення злочину, що загрожує
життю мешканців, а також при стихійному лихові та інших
надзвичайних обставинах;
в) до житла чи до іншого володіння особи, яка перебуває під
адміністративним наглядом, з метою перевірки виконання
встановлених судом обмежень.
У разі опору, вчинення протидії працівник міліції може вжити
заходів до їх подолання, передбачених цим Законом;
16) перебувати на земельних ділянках, в жилих та інших
приміщеннях громадян за їхньою згодою, а також на території і в
приміщеннях підприємств, установ і організацій з повідомленням про
це адміністрації з метою забезпечення безпеки громадян,
громадської безпеки, запобігання злочину, виявлення і затримання
осіб, які його вчинили;
17) отримувати безперешкодно та безоплатно від підприємств, установ, організацій (незалежно від форм власності) та об”єднань громадян за письмовим запитом керівника відомості (у тому числі ті, які є комерційною, банківською або страховою таємницею), що є необхідними для перевірки заяв і повідомлень про злочини. Отримання інформації, яка містить банківську або страхову таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, що установлені Законами України „Про банки і банківську діяльність” та „Про страхування”.
Витребувані відомості повинні бути надані у строк, що не перевищує 10 діб з моменту надходження запиту;
18) отримувати невідкладно від Держфінмонуторингу інформацію про банківські операції, які перевищують п”ятнаднять тисяч євро;
19) повідомляти з метою профілактичного впливу державним
органам, громадським об'єднанням, трудовим колективам і
громадськості за місцем проживання особи про факти вчинення нею
адміністративного правопорушення;
20) вносити відповідним державним органам, громадським
об'єднанням або службовим особам, підприємствам, установам,
організаціям обов'язкові до розгляду подання про необхідність
усунення причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушень;
21) відповідно до своєї компетенції тимчасово обмежувати або
забороняти доступ громадян на окремі ділянки місцевості чи об'єкти
з метою забезпечення громадського порядку, громадської безпеки,
охорони життя і здоров'я людей;
22) обмежувати або забороняти у випадках затримання
злочинців, при аваріях, інших надзвичайних обставинах, що
загрожують життю і здоров'ю людей, рух транспорту і пішоходів на
окремих ділянках вулиць і автомобільних шляхів; зупиняти
транспортні засоби в разі порушення правил дорожнього руху,
наявних ознак, що свідчать про технічну несправність транспорту
або забруднення ним навколишнього середовища, а також при
наявності даних про те, що він використовується з протиправною
метою; оглядати транспортні засоби і перевіряти у водіїв документи
на право користування й керування ними, дорожні листи і
відповідність вантажів, що перевозяться, товарно-транспортним
документам, наявність страхового поліса (сертифіката), про
укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової
відповідальності власників наземних транспортних засобів;
проводити технічний огляд автомототранспорту;
організовувати при необхідності медичний огляд водіїв, затримувати, відстороняти від керування транспортними засобами осіб, які перебувають у стані сп'яніння, а також тих, які не мають документів на право керування або користування транспортними засобами, позбавляти водіїв у передбачених законодавствомвипадках права керування транспортними засобами;
використовувати передбачені нормативними актами технічні
засоби для виявлення та фіксації порушень правил дорожнього руху,
забороняти експлуатацію транспортних засобів, технічний стан яких
загрожує безпеці дорожнього руху чи навколишнього середовища або
номери агрегатів яких не відповідають записам у реєстраційних
документах; затримувати і доставляти у встановленому порядку
транспортні засоби для тимчасового зберігання на спеціальних
майданчиках чи стоянках;
відвідувати підприємства, установи й організації для
виконання контрольних і профілактичних функцій щодо забезпечення
безпеки дорожнього руху;
вимагати від відповідних організацій усунення порушень правил
утримання шляхів, обмежувати або забороняти проведення
ремонтно-будівельних та інших робіт, інших заходів на вулицях і
автомобільних шляхах, якщо при цьому не додержуються вимоги по
забезпеченню громадської безпеки;
23) анулювати виданий підприємству, установі й організації
дозвіл на придбання, зберігання і використання зброї, боєприпасів,
вибухових речовин і матеріалів, інших предметів і речовин при
невиконанні встановлених правил користування і поводження з ними
або при недоцільності їх дальшого зберігання, вилучати при
необхідності зазначені предмети, опечатувати склади, бази й
сховища, закривати стрілецькі тири і стенди, зброєремонтні та
піротехнічні підприємства, магазини, що торгують зброєю і
боєприпасами, до усунення порушень відповідних правил;
анулювати дозволи на придбання, зберігання і носіння зброї та
боєприпасів, видані громадянам, які зловживають спиртними напоями,
вживають наркотичні засоби без призначення лікаря, інші
одурманюючі засоби, хворіють на психічні захворювання, та в інших
випадках, передбачених законодавством;
оглядати з участю адміністрації підприємств, установ,
організацій приміщення, де знаходяться зброя, боєприпаси,
вибухові, наркотичні та сильнодіючі хімічні, отруйні та
радіоактивні речовини і матеріали, з метою перевірки додержання
правил поводження з ними;
оглядати зброю та боєприпаси, що знаходяться у громадян, а
також місця їх зберігання;
24) вилучати у громадян і службових осіб предмети і речі,
заборонені або обмежені в обороті, а також документи з ознаками
підробки, знищувати ці предмети, речі та документи або передавати
їх за призначенням у встановленому порядку;
25) у разі наявності заяв та повідомлень про злочини та з метою їх перевірки до порушення кримінальної справи вивчати, досліджувати за місцем знаходження документи, товарно-матеріальні цінності й дані, що характеризують діяльність підприємств, установ та організацій, приватних підприємців, вимагати в установленому законом порядку проведення інвентаризацій, ревізій виробничої та (або) фінансово-господарської діяльності; у присутності службової особи або уповноваженого юридичної особи, приватного підприємця або його працівника, яким надаються копії документів, складених під час проведення заходів, що зазначені в цьому пункті нижче, а за відсутності таких - за рішенням суду, вилучати зразки сировини та продукції, товарно-матеріальні цінності, документи з обов'язковим складанням за участю понятих протоколу вилучення та опису вилученого майна або документів терміном не більш ніж на 72 години, якщо вилучені майно, документи не будуть долучені до матеріалів кримінальної справи як речові докази; до ухвалення такого рішення суду оглядати виробничі, складські, торговельні та інші приміщення, інші місця зберігання, використання документів, товарно-матеріальних цінностей, а якщо є фактичні дані, які вказують на те, що вони можуть бути знищені, приховані, змінені, замінені опечатувати каси, приміщення та місця зберігання документів, грошей, товарно-матеріальних цінностей, але не більше ніж на 72 години, а у випадках, якщо такі дії можуть призвести до зупинення виробництва, - терміном до 24 годин.
Органи міліції мають право приступити до проведення перевірки суб'єктів господарської діяльності за наявності направлення на перевірку, яке складається за формою, установленою Міністерством внутрішніх справ України. У направленні на перевірку зазначаються дата його видачі, назва підрозділу міліції, мета, вид, підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб підрозділу міліції, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника підрозділу міліції, скріпленого печаткою органу міліції".
26) користуватися безплатно всіма видами громадського
транспорту міського, приміського і місцевого сполучення (крім
таксі), а також попутним транспортом. Працівники підрозділів
міліції на транспорті у межах обслуговуваних дільниць, крім цього,
мають право на безплатний проїзд у поїздах, на річкових і морських
суднах. Під час службових відряджень працівники міліції мають
право на позачергове придбання квитків на всі види транспорту і
розміщення в готелях при пред'явленні службового посвідчення і
посвідчення про відрядження. В разі невідкладних службових поїздок
вони забезпечуються квитками на проїзд незалежно від наявності
місць;
27) використовувати безперешкодно транспортні засоби, що
належать підприємствам, установам, організаціям і громадянам (крім
транспортних засобів дипломатичних, консульських та інших
представництв іноземних держав, міжнародних організацій,
транспортних засобів спеціального призначення), для проїзду до
місця події, стихійного лиха, доставки в лікувальні заклади осіб,
які потребують невідкладної медичної допомоги, для переслідування
правопорушників та їх доставки в міліцію.
Використання з цією метою транспортних засобів, що належать
підприємствам, установам і організаціям, здійснюється безплатно.
Відшкодування збитків та витрат за використання транспорту
громадян здійснюється відповідно до вимог статті 25 цього Закону
та інших актів чинного законодавства;
28) користуватися у невідкладних випадках безперешкодно і
безплатно засобами зв'язку, що належать підприємствам, установам і
організаціям, а засобами зв'язку, що належать громадянам, - за їх
згодою;
29) користуватися безплатно засобами масової інформації з
метою встановлення обставин вчинення злочинів та осіб, які їх
вчинили, свідків, потерпілих, розшуку злочинців, які втекли, осіб,
які пропали безвісти, та з іншою метою, що пов'язана з
необхідністю подання допомоги громадянам, підприємствам, установам
і організаціям у зв'язку з виконанням міліцією покладених на неї
обов'язків.
Службові особи, які без поважних причин відмовились подати
допомогу працівникові міліції в реалізації його прав, передбачених
пунктами 24-28 статті 11, підлягають відповідальності за чинним
законодавством;
30) матеріально і морально заохочувати громадян, які подають
допомогу в охороні правопорядку та боротьбі із злочинністю;
31) зберігати, носити і застосовувати спеціальні засоби та
зброю;
32) видавати у разі наявності небезпеки для життя і здоров'я
особам, взятим під захист, відповідно до чинного законодавства
зброю, спеціальні засоби індивідуального захисту та сповіщення про
небезпеку.
При здійсненні заходів із запобігання, виявлення і розкриття
злочинів у сфері податкового законодавства права, передбачені
пунктами 2, 3, абзацами другим, третім, четвертим, шостим пункту
5, пунктами 6-19, 23-31 частини першої цієї статті, надаються
виключно органам податкової міліції у межах їх компетенції.
Р ОЗДІЛ III
ЗАСТОСУВАННЯ ЗАХОДІВ ФІЗИЧНОГО ВПЛИВУ, СПЕЦІАЛЬНИХ
ЗАСОБІВ І ВОГНЕПАЛЬНОЇ ЗБРОЇ
Стаття 12. Умови і межі застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї.
Міліція має право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю у випадках і в порядку, передбачених Законом України „Про органи внутрішніх справ України”.
Р ОЗДІЛ I V
СЛУЖБА В МІЛІЦІЇ
Стаття 13. Особовий склад міліції
Особовий склад міліції складається з працівників, що
проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно
до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.
Працівники міліції мають єдиний формений одяг, зразки якого
затверджуються Кабінетом Міністрів України, що видається
безплатно за рахунок коштів Державного бюджету, і відзнаки. Працівникам міліції видається службове посвідчення.
Використання спеціальних звань, відзнак, форми одягу і
службового посвідчення працівника міліції особою, яка не є
працівником міліції, тягне за собою відповідальність за законом.
Стаття 1 4. Прийняття на службу до міліції
На службу до міліції приймаються на контрактній основі
громадяни, здатні за своїми особистими, діловими і моральними
якостями, освітнім рівнем, фізичною підготовкою і станом здоров'я
виконувати покладені на міліції завдання. При прийнятті на службу
може бути встановлено іспитовий строк до одного року.
Працівники міліції приносять присягу, текст якої
затверджений Законом України „Про органаи внутрішніх справ України”.
Не можуть бути прийняті на службу до міліції особи, які
раніше засуджувались за вчинення злочину.
Стаття 1 5. Проходження служби в міліції
Порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються
Положенням про проходження служби особовим складом органів
внутрішніх справ, яке затверджується Законом України.
Особи, прийняті на службу до міліції, в тому числі слухачі й
курсанти вищих навчальних закладів органів внутрішніх справ, які перебувають на військовому обліку військовозобов'язаних, на час служби знімаються з нього і перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ України.
Працівник міліції, який є депутатом місцевої ради,
прикомандировується на час постійної роботи до відповідної
місцевої ради з залишенням на службі в органах внутрішніх справ.
По закінченні постійної роботи в Раді або раніше цього строку
депутат місцевої ради за його бажанням направляється в
розпорядження Міністерства внутрішніх справ України з правом
зайняття попередньої або за його згодою іншої рівноцінної посади.
При звільненні зі служби в міліції за ініціативою
адміністрації у разі відхилення скарги з цього приводу
вищестоящими в порядку підлеглості службовою особою чи органом
звільнений працівник міліції має право оскаржити звільнення в суд.
Працівники міліції вправі створювати професійні спілки. Вони
не можуть бути членами політичних партій, рухів та інших
громадських об'єднань, що мають політичну мету.
Працівникам міліції забороняється займатись будь-якими видами
підприємницької діяльності, крім наукової, творчої і викладацької, а так само організовувати страйки або брати в них участь.
Стаття 1 6. Оплата праці працівників міліції
Форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції
встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати
достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового
складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови
роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій
діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.
Органи місцевого самоврядування можуть провадити для
працівників міліції додаткові виплати понад встановлені Кабінетом
Міністрів України розміри.
РОЗДІЛ V
ПРАВОВИЙ І СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ПРАЦІВНИКІВ МІЛІЦІЇ ТА ЇХ
ПЕНСІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ.ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПРАЦІВНИКІВ МІЛІЦІЇ
Стаття 17. Правове становище працівників міліції
Працівник міліції є представником державного органу
виконавчої влади.
Законні вимоги працівників міліції є обов'язковими для
виконання громадянами і службовими особами.
Працівник міліції при виконанні покладених на нього
обов'язків керується тільки законом, діє в його межах і
підпорядковується своїм безпосередньому і прямому начальникам.
Ніхто інший, за винятком уповноважених службових осіб, у
передбачених законом випадках не вправі втручатися в законну
діяльність працівника міліції.
Ніхто не має права покласти на працівника міліції виконання
обов'язків, не передбачених чинним законодавством.
Втручання в діяльність міліції тягне за собою
відповідальність за законом.
Стаття 18. Правовий захист працівників міліції та громадян,
які сприяють міліції в охороні громадського
порядку та боротьбі із злочинністю
Працівники міліції перебувають під захистом держави, що
здійснюється в порядку і випадках, передбачених законом.
Держава гарантує захист життя, здоров'я, честі, гідності,
житла, майна працівника міліції, членів його сім'ї та близьких
родичів від злочинних посягань та інших протиправних дій.
Образа працівника міліції, опір, погроза, насильство та інші
дії, які перешкоджають виконанню покладених на працівника міліції
завдань, тягнуть за собою встановлену законом відповідальність.
Правопорушення щодо пенсіонера міліції, членів його сім'ї,
вчинені у зв'язку з його попередньою службовою діяльністю, а так
само щодо особи, яка сприяє міліції в охороні громадського порядку
і боротьбі із злочинністю, та членів її сім'ї, тягнуть за собою
відповідальність за законом.
Працівник міліції має право оскаржити до суду прийняті щодо
нього рішення службових осіб органів внутрішніх справ, якщо
вважає, що вони ущемлюють його гідність і особисті права, які не
пов'язані із службовою діяльністю.
Кримінальна справа відносно працівника міліції може порушуватися лише Генеральним прокурором України, прокурором Автономної Республіки Крим, прокурорами областей, міст Києва і Севастополя або їх заступниками (чи за їх письмовою вказівкою) у встановленому законом порядку.
Звільнення працівника міліції зі служби у зв'язку з
обвинуваченням у вчиненні злочину допускається тільки після
набуття звинувачувальним вироком законної сили.
У разі затримання працівника міліції за підозрою у вчиненні
злочину або обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді
тримання під вартою його тримають у призначених для цього
установах органів внутрішніх справ окремо від інших осіб або на
гарнізонній гауптвахті.
Стаття 19. Соціальний захист працівників міліції
Держава гарантує працівникам міліції соціальний захист.
Працівники міліції користуються пільгами, визначеними Законом України „Про органи внутрішніх справ України”.
Стаття 20. Виплата одноразової грошової допомоги у разі
загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції
та компенсація заподіяння шкоди його майну
У разі загибелі (смерті) працівника міліції, який перебував
на службі в органах внутрішніх справ, під час виконання ним
службових обов'язків по охороні громадського порядку та боротьбі
із злочинністю сім'ї загиблого (померлого), а в разі її
відсутності його батькам та утриманцям виплачується одноразова
грошова допомога та встановлюються інші пільги відповідно до Закону України „Про органи внутрішніх справ України”.
Стаття 2 1. Пенсійне забезпечення працівників міліції
Пенсійне забезпечення працівників міліції після звільнення їх
зі служби в органах внутрішніх справ здійснюється в порядку та на
умовах, встановлених Законми України „Про органи внутрішніх справ України”,"Пропенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Стаття 2 2. Фінансування і матеріально-технічне
забезпечення міліції
Фінансування і матеріально-технічне забезпечення міліції
здійснюються за рахунок коштів державного і місцевих
бюджетів, а також за рахунок коштів, які надходять на підставі
договорів від міністерств, відомств, підприємств, установ,
організацій і громадян.
Чисельність міліції, що утримується на кошти
республіканського бюджету, і витрати на її утримання визначаються
Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства внутрішніх
справ України.
Чисельність підрозділів міліції, що здійснюють охорону
об'єктів за договорами, і перелік таких об'єктів встановлюються в
цілому по республіці Кабінетом Міністрів України за поданням
Міністерства внутрішніх справ України.
Виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад надають
безоплатно органам і підрозділам міліції службові приміщення, а
дільничним інспекторам міліції - приміщення для роботи, обладнані
меблями і засобами зв'язку.
Підрозділам міліції, які утримуються за рахунок коштів, що
надходять на підставі договорів, відповідні міністерства і
відомства надають безоплатно службові приміщення, обладнані
меблями і засобами зв'язку, транспорт, криміналістичну та іншу
техніку.
Підприємства, установи й організації за згодою трудових
колективів можуть виділяти міліції додаткові кошти, транспорт та
іншу техніку, необхідні для охорони громадського порядку і
боротьби із злочинністю.
Підрозділам міліції на залізничному, водному та повітряному
транспорті відповідні транспортні відомства безоплатно надають
службові приміщення, обладнані меблями, засобами зв'язку, і несуть
витрати по їх експлуатації.
Стаття 23. Відповідальність працівників міліції
Працівник міліції у межах повноважень, наданих цим Законом та
іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за
свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи
кримінальну відповідальність.
При порушенні працівником міліції прав і законних інтересів
громадянина міліція зобов'язана вжити заходів до поновлення цих
прав, відшкодування завданих матеріальних збитків, на вимогу
громадянина публічно вибачитися.
Працівник міліції, який виконує свої обов'язки відповідно до
наданих законодавством повноважень та у межах закону, не несе
відповідальності за завдані збитки. Такі збитки компенсуються за
рахунок держави.
Дії працівника міліції можуть бути оскаржені у встановленому
порядку до органів внутрішніх справ, суду або прокурору.
Службова особа міліції, яка порушила вимоги закону або
неналежно виконує свої обов'язки, несе відповідальність у
встановленому порядку.
Р ОЗДІЛ V І
КОНТРОЛЬ І НАГЛЯД ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ МІЛІЦІЇ
Стаття 2 4. Контроль за діяльністю міліції
Контроль за діяльністю міліції здійснюють Кабінет Міністрів
України, Міністр внутрішніх справ України і в межах своєї
компетенції ради.
Місцеві ради, здійснюючи контроль за роботою міліції, не втручаються в її оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та
адміністративну діяльність.
Стаття 2 5. Нагляд за додержанням законності у
діяльності міліції
Нагляд за додержанням законності у діяльності міліції
здійснюють Генеральний прокурор України і підлеглі йому прокурори.
Р ОЗДІЛ V ІІ
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності після набрання чинності Законом України „Про органи внутрішніх справ України”, але не раніше дня опублікування.
2. Визнати таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, № 4, ст. 20).
3. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
3.1. абзац четвертий частини другої статті 13 Закону України „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, № 1, ст.. 2) після слів „узагальнені матеріали” доповнити словами „а у випадках, коли фінансова операція перевищує п”ятнадцять тисяч євро невідкладно інформує уповноважений підрозділ Національної міліції”.
3.2. частину третю статті 19 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (Відомості Верховної ради (ВВР), 2001, №5-6, ст.30) доповнити абзацом такого змісту:
"підключення банку, його філій до пульта централізованого спостереження органу внутрішніх справ та оснащення їх засобами відеоспостереження".
4. Закони України діють в частині, що не суперечать цьому Закону.
5. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців після набрання чинності цим Законом:
привести свої нормативно-правові акти у відповідність до цього Закону;
забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність до цього Закону;
відповідно до компетенції забезпечити видання нормативно-правових актів, передбачених цим Законом.
Дата добавления: 2021-01-21; просмотров: 50; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!