Політика та принципи управління фінансовими ризиками
Політика управлінняфінансовими ризиками являє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, яка полягає в розробці системи заходів по нейтралізації можливих фінансових наслідків ризиків, пов’язаних зі здійсненням різноманітних аспектів фінансової діяльності.
Формування і реалізація політики управління фінансовими ризиками передбачає здійснення таких основних заходів:
1.Ідентифікація окремих видів ризиків пов’язаних з фінансовою діяльністю підприємства.
2. Вибір і використання відповідних методів оцінки ймовірності ризикової події за окремими видами фінансових ризиків.
3. Визначення розміру можливих фінансових втрат при надходженні ризикових подій за окремими видами фінансових операцій. Розмір можливих фінансових збитків визначається характером здійснення фінансових операцій, обсягом задіяних в них активів (капіталу) і максимальним рівнем амплітуди коливання доходів за відповідних видів фінансових ризиків. На підставі цього визначення відбувається групування здійснюваних (намічених до здійснення) фінансових операцій за розміром можливих фінансових збитків:
a) безризикова зона;
б) зона допустимого ризику;
в) зона критичного ризику;
г) зона катастрофічного ризику.
4. Дослідження факторів, що впливають на рівень фінансових ризиків підприємства. В процесі дослідження фактори, що впливають на рівень фінансових ризиків поділяють на об’єктивні (фактори зовнішнього характеру) і суб’єктивні (фактори внутрішнього характеру).
|
|
|
До об’єктивних факторів належать:
- рівень економічного розвитку країни;
- характер державного регулювання фінансової діяльності підприємства;
- темпи інфляції в країні;
- кон’юнктура попиту і пропозиції на фінансовому ринку;
- рівень конкуренції в окремих сегментах фінансового ринку;
До суб’єктивних факторів належать:
- основні параметри фінансової стратегії підприємства;
- розмір власного капіталу підприємства;
- структура використовуваного капіталу;
- склад використовуваних активів;
- рівень кваліфікації фінансових менеджерів.
5.Установлення гранично допустимого рівня фінансових ризиків за окремими фінансовими операціями і видами фінансової діяльності. Він установлюється в розмірі окремих видів фінансових операцій з урахуванням відповідного менталітету керівників і фінансових менеджерів підприємства (їх прихильність до використання консервативної, помірної чи агресивної фінансової політики за окремими видами фінансової діяльності).
6. Вибір і використання внутрішніх механізмів в нейтралізації негативних наслідків окремих видів фінансових ризиків. Система таких внутрішніх механізмів включає різні методи їх профілактики, дій по самострахуванню, окремих видів фінансових ризиків.
|
|
|
7.Вибір форм і методів страхування (“передачі”) окремих фінансовихризиків підприємства. В процесі такого страхування, що здійснюютьсяспеціальними страховими компаніями, ризики, які страхуються зі значнимирозмірами можливих фінансових втрат “передаються” частково або повністюіншим суб’єктам господарювання.
8.Оцінка результатів нейтралізації й організації моніторингу фінансових ризиків. Система показників результативності нейтралізації негативних наслідків окремих видів фінансових ризиків включає рівень можливих фінансових втрат, що нейтралізуються; економічність нейтралізації (співвідношення витрат на її здійснення до розміру можливих втрат ); оцінку сукупного ризику фінансової діяльності підприємства з урахуванням дій щодо їх нейтралізації та ін.
Розроблена на підприємстві політика управління фінансовими ризиками може бути оформлена у вигляді спеціального документа –“бізнес-плану ризик-менеджменту”.
Оцінка ризиків
Від якості оцінки ризику залежить ефективність управління цим ризиком. Використовують широку систему методів оцінки ймовірності виникнення окремих видів ризиків. Усі ці методи можна поділити на дві групи: якісний і кількісний аналіз.
|
|
|
Якісний аналіз передбачає ідентифікацію ризиків, виявлення джерел і причин їх виникнення, установлення потенційних зон ризику, виявлення можливих вигод та негативних наслідків від реалізації ризикового рішення:
- економіко-статистичні методи оцінки ризику передбачають вивчення статистики втрат і прибутків на цьому або аналогічному підприємстві за попередні періоди. На базі масиву зібраного статистичного матеріалу визначають величину і частоту отримання вигоди та виникнення фінансових втрат. При цьому активно використовують такі інструменти статистичного методу, як: дисперсія, стандартне (середньоквадратичне) відхилення, коефіцієнт варіації;
- розрахунково-аналітичні методи застосовуються для оцінки окремих видів ризиків і полягають у виборі ключових показників, від яких залежить ступінь ризику, та порівнянні їх фактичних значень з критичними для певного підприємства. Так, ризик втрати фінансової стійкості може оцінюватися на підставі коефіцієнта автономії; ризик неплатоспроможності – шляхом порівняння фактичних коефіцієнтів ліквідності з їх нормативними значеннями.
|
|
|
Кількісний аналіз полягає у визначенні конкретного обсягу грошових збитків від окремих видів фінансових ризиків. Для цього можна використовувати економіко-статистичні методи, розрахунково-аналітичні, експертні, аналогові. Більш детально розглянемо зміст цих методів:
- експертні методи оцінки ризику базуються на суб'єктивній оцінці розмірів можливих фінансових результатів окремими експертами (консультантами, спеціалістами з окремих питань). Застосовується цей метод у випадку, коли отримати необхідний масив статистичної інформації з якихось причин неможливо, або якщо аналогів такого розвитку подій ще не було. Особливістю методу експертних оцінок ризику є відсутність математичного підтвердження оптимальності рішень;
- аналогові методи оцінки ризику полягають у використанні даних про розвиток аналогічних напрямів діяльності у минулому. Для цього можуть використовуватися звітні документи підприємства у минулі роки, дані публікацій, страхових компаній тощо. Отримані таким чином результати детально аналізуються з метою виявлення потенційних факторів ризику, базуючись на попередньому досвіді. Але при цьому не можна не враховувати ризик екстраполяції минулих тенденцій на майбутні фінансово-господарські процеси, адже фінансова система будь-якого підприємства є дуже динамічною.
Питання для самоперевірки
1. Що таке фінансовий ризик? Які характеристики йому властиві?
2. За якими ознаками класифікують підприємницькі ризики?
3. Розкажіть про причини виникнення фінансових ризиків.
4. В чому сутність політики управління фінансовими ризиками? Назвіть основні її принципи.
5. Які методи якісного та кількісного аналізу використовуються для оцінювання фінансових ризиків?
Тестові завдання
1. Фінансовий ризик підприємства – це:
а) невизначеність умов здійснення фінансової діяльності;
б) вірогідність виникнення несприятливих наслідків у формі втрати доходів (капіталу) в ситуації невизначеності умов здійснення фінансової діяльності;
в) вірогідність втрати доходів (капіталу).
2. Якої ознаки класифікації фінансових ризиків не існує:
а) за можливості передбачення;
б) за комплексності використання;
в) за видом;
г) за рівнем достатності.
3. За характером виявлення у часі фінансовий ризик буває:
а) справжній;
б) тимчасовий;
в) майбутній.
4. Назвіть принцип управління фінансовими ризиками:
а) незалежність управління;
б) економічність управління;
в) повне висвітлення.
5. Який з аналізу є методологічною основою фінансового ризику:
а) кількісний;
б) якісний;
в) порівняння.
6. Ефективність моделі управління ризиками передбачає:
а) структурування сукупного ризику суб’єктів господарювання;
б) визначення критеріїв прийняття управлінських фінансових рішень в умовах невизначеності;
в) класифікацію основних ризиків підприємства;
в) всі варіанти правильні.
7. Перелічіть методи кількісного аналізу:
а) економіко-статистичні;
б) експертні;
в) інтегральний аналіз;
г) аналогові.
8. Політика управління фінансовими ризиками являє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, яка полягає в:
а) забезпеченні необхідного рівня самофінансування його виробничого розвитку;
б) розробці системи заходів по нейтралізації можливих негативних наслідків ризиків;
в) оптимізації розміру грошового потоку з метою забезпечення постійної платоспроможності й ефективного його використання в процесі зберігання;
г) всі варіанти правильні.
9. Політика управління фінансовими ризиками передбачає:
а) оцінку повноти й достовірності інформації;
б) побудову систем контролю над грошовими активами підприємства;
в) визначення розміру можливих фінансових втрат.
10. Кількісний аналіз фінансових ризиків передбачає:
а) ідентифікацію ризиків;
б) виявлення джерел та причин виникнення ризиків;
в) визначення обсягів грошових збитків;
г) установлення потенційних зон ризиків.
Балансові звіти так само,
що і зведення про хід воєнних дій…
Міхаель Шифр *
"Хто ретельно веде розрахунок, той може перемогти,
А хто розраховує замало – програє;
Дата добавления: 2021-01-21; просмотров: 67; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!