Державна реєстрація підприємства
Установчі документи підприємства
Установчими документами підприємства називається комплект документів, встановленої законом форми, згідно з якими підприємство виникає і діє як суб'єкт права. З точки зору правової природи, установчі документи є локальними нормативними актами, тобто актами, які набувають юридичної сили внаслідок затвердження їх одним або кількома засновниками підприємства.
Форму і зміст установчих документів визначають залежно від видів підприємств загальні закони про підприємства та закони про окремі види підприємств.
Стаття 8 Закону «Про підприємництво» дає перелік актів, які відносяться до установчих документів. По-перше, це рішення одного або кількох власників або уповноваженого ним (ними) органу про створення підприємства. Якщо власників чи органів два і більше, таким рішенням визначено установчий договір. По-друге, це статут підприємства.
Стаття 9 Закону «Про підприємства в Україні» визначає перелік обов'язкових відомостей, які необхідно включати до статуту підприємства як одного з його основних установчих актів.
Зміст установчих документів (статутів, установчих договорів) господарських товариств регулюється статтями 4,37,51,65,67 і 76 Закону «Про господарські товариства». Ці статті визначають переліки основних даних, що підлягають включенню до установчих документів товариств окремих видів.
При розробці проектів установчих документів підприємств необхідно керуватись також типовими нормативними актами. Щодо підприємств окремих видів законодавець застосовує типові форми установчих документів. Діють, зокрема, статути: Типовий статут державного підприємства,1 Типовий статут відкритого акціонерного товариства,2 Статут закритого акціонерного товариства,3 Статут товариства з обмеженою відповідальністю,4 Статут орендного підприємства.5 Крім того, фондом державного майна України затверджено установчі договори: про створення товариства з обмеженою відповідальністю,6 про створення закритого акціонерного товариства7 та зразковий договір оренди.8
|
|
|
1 -Затверджений Мінекономіки, Мінфіном, Мінпраці та ФДМУ 10 травня 1993 р.//Підприємництво і ринок України. —1993.— №7.— Ст. 134-136.
2 -Затверджений Мінекономіки, ФДМУ, Мінюстом ЗІ серпня 1993 р.//Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. —1993.— №11 -Ст. 28-39.
3 -Затверджений ФДМУ 12 лютого 1993 р.//Там же.— №3 .—Ст. 46-54.
4 -Затверджений ФДМУ 12 лютого 1993 р.//Там же.— Ст. 46-54.
|
|
|
5 -Затверджений ФДМУ 16 жовтня 1992р.//Там же.—1992.— №3/ 4. -Ст. 22-30.
6 -Затверджений ФДМУ 12 лютого 1993р.//Там же.—№3.—Ст.ЗІ.
7 -Затверджений ФДМУ 12 лютого 1993р.//Там же.—№3 .—Ст.43.
8 -Затверджений ФДМУ 16 жовтня 1992р.//Там же.—1992.— №3/ 4. -Ст. 12-15.
Установчі документи повинні містити обов'язкові дані про підприємство, без яких вони вважаються такими, що не відповідають вимогам законодавства. Це такі дані:
— найменування (завод, фабрика, майстерня тощо) і вид підприємства;
— зазначення власника (склад засновників, учасників) та місцезнаходження підприємства;
— предмет і цілі діяльності підприємства;
— юридичний статус підприємства. Це статті про юридичну особу підприємства, про його майно, про самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках, про фірмову марку та товарний знак, про печатку з найменуванням підприємства. Якщо підприємство має право випускати цінні папери, то таке право теж відноситься до юридичного статусу підприємства;
— про склад майна підприємства: перелік фондів (основні, оборотні, інше майно, статутний фонд, резервний фонд, страховий фонд, інші фонди); порядок утворення майна; порядок розподілу прибутків та покриття витрат; порядок випуску акцій (щодо акціонерного товариства). Якщо підприємство не є власником майна, включається стаття про те, що майно закріплене за ним на праві повного господарського відання;
|
|
|
— про перелік органів управління підприємства, порядок їх формування, компетенцію;
— про контрольні органи — спостережну раду, ревізійну комісію;
— про порядок припинення діяльності підприємства: підстави, орган, що приймає рішення про припинення; порядок створення і роботи ліквідаційної комісії; умови розрахунків з бюджетом і кредиторами; розподіл майна, що залишилося.
В установчих документах господарських товариств окремими статтями визначається порядок внесення змін до статуту (вищим органом, за рішенням 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах).
Крім обов'язкових, до установчих документів можуть включатися альтернативні положення, які не повинні суперечити законодавству України. Це положення, пов'язанні з особливостями діяльності підприємства: про трудові відносини, засновані на членстві (колективні підприємства, кооперативи), про раду підприємства (порядок її створення, склад, компетенцію), про інші органи, які реалізують повноваження трудового колективу (раду трудового колективу, профспілковий комітет).
|
|
|
Державна реєстрація підприємства
Державна реєстрація підприємств є обов'язковою юридичною дією при їх створенні. Вона встановлена статтею 6 Закону «Про підприємства в Україні» та статтею 8 Закону«Про підприємництво». Ці статті визначають державні органи, на які покладена реєстрація підприємств (легалізуючі органи), а також загальні умови і порядок реєстрації. Більш детально вони визначаються Положенням про порядок державної реєстрації підприємств, затвердженим Кабінетом міністрів України.
Реєстрація підприємств є процесуально-правовою дією, внаслідок якої підприємства включаються до державного реєстру підприємств України. Днем включення визначено день реєстрації підприємства. Зазначена дія має за мету надати підприємству формально-юридичних ознак суб'єкта права, згідно з якими воно починає функціонувати у господарсько-правовому обороті як загальновідома для третіх осіб і органів держави юридична особа. Запис у державному реєстрі про реєстрацію підприємства являє собою юридичний факт виникнення підприємства — суб'єкта права з правами юридичної особи. Відповідно до законодавства України підприємство визначається діючим, стає юридичною особою, набуває прав та обов'язків з дня його державної реєстрації (ст.5 Закону «Про підприємства в Україні»). Діяльність незареєстрованих підприємств не допускається.
Законодавство визначає органи державної реєстрації підприємств. За загальним правилом, це державні органи за місцезнаходженням підприємств, а саме:
а) виконкоми міських, районних у містах Рад народних депутатів;
б) районні, районні міст Києва і Севастополя державні адміністрації.
Законодавством визначені також органи, які здійснюють державну реєстрацію окремих видів суб'єктів господарського права. Так, господарські товариства, що займаються банківською діяльністю, реєструє Національний банк України в порядку, визначеному Законом «Про банки і банківську діяльність». Фондова біржа підлягає державній реєстрації Кабінетом міністрів України.1
Для державної реєстрації реєструючому органу необхідно подати документи, перелік яких визначено статтею 6 Закону «Про підприємства в Україні» та статтею 8 Закону «Про підприємництво».
За наявності всіх документів реєстрація підприємства здійснюється у строк не більше 5 робочих днів. Протягом цього часу реєструючий орган зобов'язаний надати заявнику свідоцтво про державну реєстрацію підприємства. Свідоцтво є юридичною підставою для відкриття підприємству рахунків у банку за місцем його реєстрації або у будь-яких інших банках за згодою сторін. Банк зобов'язаний відкрити рахунок і в триденний строк повідомити про це податкову інспекцію.
1 -Стаття 33 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу».
Орган, який здійснює реєстрацію, зобов'язаний в 10-денний термін подати відомості до відповідної податкової інспекції та органу державної статистики. Ці органи встановлюють коди підприємств відповідно до загального кла-сифікатора галузей народного господарства Міністерства статистики України.
У разі зміни форми власності, оргагізаційної форми або назви підприємства, воно підлягає перереєстрації, яка здійснюється у порядку, встановленому для його реєстрації.
Відмова у державній реєстрації підприємства вважається законною лише з двох підстав:
- внаслідок порушення встановленого законом порядку створення підприємства;
- у випадку невідповідності установчих документів вимогам законодавства.
Не допускається відмова в державній реєстрації підприємств з мотивів його недоцільності.
Скасування державної реєстрації підприємства може бути добровільним (за заявою підприємства) або примусовим (на підставі рішення суду, арбітражного суду у випадках:
а) визначення недійсними або такими, що суперечать чинному законодавству, установчих документів;
б) здійснення діяльності, що суперечить установчим документам та чинному законодавству України;
в) у разі несвоєчасного повідомлення підприємством про зміну свого місцезнаходження.
Література:
1.Декрет Кабінету міністрів України «Про режим іноземного інвестування»
2.Декрет Кабінету міністрів України від 15 грудня 1993 р. «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності» //Відомості Верховної Ради України.—1993.— №7.
3. Закон України «Про банки і банківську діяльність»
4. Закон України від 7 листопада 1991 р.«Про власність» //Відомості Верховної Ради України.—1991.— №20.
5. Закон України від 19 вересня 1991 р.«Про господарські товариства» //Відомості Верховної Ради України.—1991.
6. Закон України від 7 лютого 1991 р.«Про підприємництво» //Відомості Верховної Ради України.—1991.— №14.
7. Закон України від 27 березня 1991 р.«Про підприємства в Україні» //Відомості Верховної Ради України.—1991.— №24.
8. Закон України від 18 червня 1991 р.«Про цінні папери і фондову біржу» //Відомості Верховної Ради України.—1991.— №38.
Дата добавления: 2020-12-12; просмотров: 140; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!