Об’єкти, предмет і критерії бонітування ґрунтів
ЛЕКЦІЯ №4 (2год).
Тема: “Теоретичні основи бонітування ґрунтів”.
План.
1. Поняття і завдання бонітування ґрунтів.
2. Об’єкт, предмет і критерії бонітування ґрунтів.
3. Розвиток науково-методичних положень бонітування ґрунтів.
Література:
1. Магазинщиков Т. П. Земельний кадастр. – Львів. Світ. 1991. 425с.
2. Методика разработки земельного кадастра в Украинской ССР. Киев. Урожай.1974.
3. Общесоюзная методика оценки земель (временная). – М. 1976.
ГЛАВА І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БОНІТУВАННЯ ГРУНТІВ.
І. Поняття і завдання бонітування ґрунтів.
Результати сільськогосподарського виробництва визначаються сукупним впливом природної та штучної родючості ґрунтів. У зв’язку з цим для управління земельними ресурсами та їх охорони практичний інтерес становлять питання визначення частки впливу на результати використання земель – природної і штучної родючості ґрунтів окремо. Ця проблема зацікавлювала і зацікавлює багатьох авторів, котрі присвятили дослідження порівняльній оцінці землі як природного ресурсу та головного засобу виробництва у сільському господарстві. Проблема оцінки землі виникла разом з проблемою земельного кадастру і пройшла певні етапи, на яких вдосконалювалися поняття, предмет, критерії та значення бонітування ґрунтів.
Велике значення і розвиток отримало бонітування ґрунтів у наукових працях і практичних роботах учених-грунтознавців, котрі переважно розглядають бонітування ґрунтів як єдину оцінку порівняння якості ґрунтів і землі. Таке положення мало місце на ранньому етапі розвитку земельного кадастру в Україні (1954-1968 рр.), коли чимало авторів і наукових колективів ґрунтознавчого профілю обґрунтовували поняття бонітування і його практичного застосування безвідносно до економічної оцінки землі. У цей період, за визначенням академіка ВАСГНІЛ С. Соболева воно розглядалося як “спеціалізована класифікація ґрунтів за їх продуктивністю, побудована на об’єктивних ознаках (властивостях) самих ґрунтів, найважливіших (провідних) для росту сільськогосподарських культур і, як таких, що корелюють з середньою багаторічною урожайністю” [31, с.1].
|
|
|
Роботи з бонітування ґрунтів були проведені практично у всіх колишніх союзних республіках. Характерною особливістю цього періоду було те, що бонітування ототожнювалося з поняттям “якісна оцінка ґрунтів”, “якісна оцінка земель”. Це мало місце і в Україні. Тут за методикою Українського науково-дослідного інституту ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Соколовського та Республіканського проектного інституту по землевпорядкуванню “Укрземпроект” на виконання наказу Міністерства сільського господарства республіки “Про стан робіт по проведенню якісної оцінки земель в Українській РСР” від 8 травня 1968 р. № 303, була проведена попередня якісна оцінка основних ґрунтів України .Названі роботи були виконані у шести областях України (Дніпропетровська, Запорізька, Київська, Луганська, Львівська, Херсонська) як пробний (досвідний) земельний кадастр.
|
|
|
Попередня якісна оцінка земель України ґрунтувалася на порівнянні родючості ґрунтів за урожайністю всіх зернових культур з поправкою на гідротермічні та кліматичні умови. Вибір урожайності всіх зернових культур за критерій якісної оцінки земель пояснювався тим, що ці культури вирощуються повсюдно з приблизно однаковою інтенсивністю і на всіх ґрунтах республіки, а для більшості ґрунтів України вже відома багаторічна урожайність цих культур, отримана в ході наукових досліджень з оцінки земель і пробних кадастрових робіт.
Беручи до уваги, що проведення бонітування ґрунтів практично скрізь зводилося до порівняння родючості ґрунтів на основі урожайності культур, дещо пізніше у роботах Ґрунтового інституту ім. В.Докучаєва під бонітуванням ґрунтів розумілася порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх родючістю при зіставимих рівнях агротехніки та інтенсивності землеробства. Така оцінка ґрунтів грунтується на об’єктивних ознаках і властивостях, які мають головне значення для розвитку і росту сільськогосподарських культур. Крім того, використовуються багаторічні звітні дані про урожайність основних сільськогосподарських культур у господарствах, що входять до однотипної групи (сукупності).
|
|
|
Бонітування ґрунтів і економічна оцінка земель в останній період розглядаються як єдиний земельнооціночний процес. При цьому, “бонітування ґрунтів встановлює їх відносну придатність за основними факторами природної родючості для вирощування сільськогосподарських культур або їх екологічних груп, забезпечуючи виділення агровиробничих груп ґрунтів, що підлягають економічній оцінці” [25, с. 1].
Як засвідчує аналіз багато чисельних понять бонітування ґрунтів, спочатку перед бонітуванням висувається завдання визначити добротність ґрунтів для розробки заходів з дослідження сучасного використання земель та планування й організації використання земель на перспективу. Однак у всіх випадках така оцінка ґрунтів давалася з урахуванням факторів інтенсифікації землеробства, внаслідок чого отримується оцінка не суто природної родючості ґрунтів, а економічної родючості ґрунтів, тобто оцінки землі.
|
|
|
Тому правомірно бонітування ґрунтів розглядати як етап земельнооціночного процесу – оцінки землі. Бонітування ґрунтів повинно бути логічним завершенням спеціальних обстежень ґрунтів та виражати у відносних величинах (балах) числову характеристику природних властивостей і морфологічних ознак ґрунтів, найважливіших для зростання урожайності сільськогосподарських культур.
Відсутність об’єктивної оцінки землі за природними властивостями та ознаками – одна з причин незадовільного, у деяких випадках використання сільськогосподарських угідь, а інколи і безгосподарського поводження з ними. Тому відсутність оцінки землі, введення цієї оцінки до складу основних виробничих фондів зумовили неправильне уявлення про землю як про дар природи, отриманий і наданий власникам землі та землекористувачам безплатно і безкорисливо, без всіляких затрат.
Передусім необхідно розглядати, з якою практичною метою потрібна оцінка землі взагалі і яка роль бонітування ґрунтів у розв’язанні практичних завдань. Завдання бонітування ґрунтів і економічної оцінки земель, як і державного земельного кадастру загалом, сформульовані у Земельному кодексі України, де зазначено, що він призначений для забезпечення рад, зацікавлених підприємств, установ, організацій і громадян відомостями про землю з метою організації раціонального її використання та охорони, регулювання земельних відносин, землеустрою, обґрунтування розмірів плати за землю.
Як засвідчує досвід, дані бонітування ґрунтів і економічної оцінки земель потрібні для розв’язання практичних завдань аналізу існуючого використання земель та організації їх використання на перспективу.
Бонітування ґрунтів може мати самостійне застосування для порівняльної оцінки природних властивостей і признаків ґрунтів з метою обґрунтування заходів з трансформації та освоєння малопродуктивних угідь, а також при плануванні урожайності сільськогосподарських культур у господарствах. На рівні сільськогосподарських підприємств умови виробництва продукції рослинництва здебільшого визначаються відмінностями якості ґрунтів.
Об’єкти, предмет і критерії бонітування ґрунтів
При вивченні бонітування ґрунтів важливе значення відводиться дослідженню таких понять, як об’єкт, предмет і критерії оцінки природних властивостей. Об’єкт – це пізнавальна дійсність, що входить у коло практичної і пізнавальної діяльності людини. При бонітуванні ґрунтів об’єктом є ґрунт – верхній шар земної кори, здатної забезпечувати рослини під час їх росту і розвитку водою та поживними речовинами. У геологічному минулому ґрунти на земній поверхні почали утворюватися тоді, коли перші рослинні організми вийшли з океану на сушу і прижилися у пухких гірських породах. Ці породи, маючи здатність затримувати і накопичувати вологу, постачали рослини водою і мінеральними речовинами. У процесі відмирання стебел і коренів рослин, поверхневі горизонти пухких порід збагачувалися органічною речовиною, з якої поступово утворився перегній ґрунту або гумус (лат. humus – земля , ґрунт). Це органічна речовина, що виникла внаслідок біологічних перетворень рослинних і тваринних решток. Початком утворення ґрунту є обмін речовин і енергії між ґрунтом та рослинами, який у процесі кругообміну сприяє утворенню ґрунту. Чим більший у ґрунті вміст перегною, гумусу, тим вона родючіша.
Передусім на Землі утворилися ґрунти під вологими тропічними лісами, пізніше почали формуватися ґрунти тропічних півпустель і пустель. Коли на Землі кліматичні умови і рослинність урізноманітнилися, почали утворюватися ґрунти субтропіків та помірного поясу. З виникненням і поширенням степової рослинності з’явилися типові степові ґрунти – чорноземи і каштанові ґрунти. Ще пізніше утворилися підзолисті ґрунти тайгової зони і тундрові.
Наука про ґрунти – ґрунтознавство – порівняно молода. Вона виникла тільки у другій половині минулого століття. Важливий внесок у розвиток ґрунтознавства як самостійної науки зробили видатні російські вчені: В.Докучаєв (1846 – 1903рр.), М.Сибірцев (1846 – 1900), П.Костичев (1845 – 1896).
За дослідженнями В.Докучаєва ґрунти утворюються з материнської гірської породи під впливом клімату, рельєфу, рослинності, живих організмів. Властивості ґрунту залежать від усіх цих факторів і “віку”, тобто періоду розвитку.
Ґрунт як об’єкт бонітування – це природна система, де відбуваються безперервні зміни речовини й енергії залежно від генетичного типу, водно-теплового, фізико-хімічного, біологічного і поживного режиму ґрунтів; рельєфу території та господарської діяльності людини. Тому при бонітуванні виділяється предмет порівняльної їх оцінки. Ним є генетичний тип ґрунту в комплексі з умовами, факторами господарського використання. Такою первинною таксономічною (класифікаційною) одиницею оцінки ґрунту (землі) вважається ґрунтова різновидність. Виділення ґрунтових відмін є завданням крупномасшабних ґрунтових обстежень території. Назва ґрунтів дається на основі таких показників лабораторних аналізів, як ступінь гумусованості, гранулометричний склад, засолення, солонцюватість тощо.
Визначення кількісних характеристик природних властивостей ґрунтів цілком можливе у розрізі ґрунтових різновидностей. Очевидно, і бонітування ґрунтів за природними властивостями можливе у розрізі кожної різновидності. Однак практично багато ґрунтових різновидностей мають близькі або однакові природні умови та їх числові характеристики.
Крім цього агрономічна інтерпретація однорідних ґрунтів у деяких випадках може бути однаковою, тобто вони використовуються в одному полі сівозміни або робочій ділянці поля. Беручи до уваги наявність великої кількості ґрунтових різновидностей (наприклад, в Україні понад 4 тис.) і подібність багатьох природних властивостей, при земельнооціночнх роботах, у тому числі з метою бонітування ґрунтів, проводиться виділення агро виробничих груп ґрунтів, що беруться за предмет оцінки. Агровиробнича група ґрунтів – це рівноцінні за господарською добротністю ґрунти, які залягають на одних і тих самих елементах рельєфу, подібних за умовами зволоження і, внаслідок цього, близькі за агрофізичними, агрохімічними та іншими природними властивостями, що впливають на урожайність сільськогосподарських культур.
Проведення бонітування ґрунтів вимагає вибору критерія оцінки якості ґрунтів. Критерій (грец. κριτήρίον – мірило) називає те, що повинно бути в основі достовірності знань про родючість ґрунтів. Взагалі критерієм істини є суспільно-історична практика людей. У практиці бонітування ґрунтів порівнюється їх якість за природними властивостями, що характеризують величину урожайності сільськогосподарських культур. Тому критерієм бонітування ґрунтів є їх природні діагностичні ознаки та ознаки, набуті у процесі тривалого окультурення, які корелюють з урожайністю сільськогосподарських культур, а при бонітуванні кормових угідь – з продуктивністю сінокосів і пасовищ.
Правильний вибір діагностичних признаків – основа їх бонітування.
Дата добавления: 2020-11-27; просмотров: 406; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!