Право власності виробничих кооперативів.
Виробничим кооперативом є добровільне об'єднання громадян на засадах членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, яка базується на їхній особистій трудовій участі та об'єднанні його членами майнових пайових внесків. Статутом кооперативу та законом може бути передбачено участь у діяльності виробничого кооперативу на засадах членства також інших осіб.
Члени виробничого кооперативу несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями кооперативу у розмірах та порядку, встановлених статутом кооперативу і законом. Найменування кооперативу має містити його назву, а також слова «виробничий кооператив». Правовий статус виробничих кооперативів, права та обов'язки їх членів встановлюються цим Кодексом та іншим законом. Особливості створення і діяльності сільськогосподарських кооперативів можуть встановлюватися законом.
1. Виробничі кооперативи є особливою формою підприємницьких товариств. Головна різниця між господарськими товариствами та виробничими кооперативами полягає у тому, що господарські товариства є наслідком об'єднання капіталу. У свою чергу виробничі кооперативи — це не тільки об'єднання капіталу учасників, але і об'єднання праці цих учасників. Тобто всі члени виробничого кооперативу повинні не тільки зробити свій пайовий внесок, вони повинні також своєю працею приймати участь у діяльності кооперативу. Основним нормативним актом, регулюючим діяльність кооперативів в Україні, є Закон СРСР «Про кооперацію в СРСР». Цим законом закріплені основні засади та принципи створення та діяльності кооперативів. У цьому законі були закріплені такі види кооперації, як сільськогосподарська, виробнича, споживча, житлово-будівельна та ін. Однак, у цьому нормативному акті не були чітко визначені ні поняття самого кооперативу, ні поняття окремих його видів. Фактично поняття виробничого кооперативу було зроблене тільки у ст. 163 ЦК. Керуючись цим поняттям, можна визначити основні риси виробничого кооперативу:
|
|
|
об'єднання громадян на засадах членства,
внесення пайових внесків членами кооперативу,
обов'язкова особиста трудова діяльність членів кооперативу.
Слід зазначити, що нормами цієї статті встановлена можливість вступу до товариства інших осіб (асоційованих членів), які фактично не приймають участі у діяльності кооперативу власною працею. Ця можливість повинна бути передбачена або законом, або закріплена у статуті виробничого кооперативу.
Особливу увагу потрібно звернути на ту обставину, що виробничий кооператив має право займатися не тільки виробничою діяльністю, але і будь-якою іншою діяльністю (торгівля, будівництво, побутове та інше обслуговування, проведення науково-дослідницьких робіт тощо). Встановлення субсидіарної відповідальності для членів виробничого кооперативу означає, що члени кооперативу повинні відповідати своїм майном за боргами товариства, якщо у останнього немає достатньо коштів для погашення своїх боргів. Включення до статуту положень, регулюючих порядок субсидіарної відповідальності членів виробничого кооперативу, є обов'язковим.
|
|
|
Незважаючи на вид діяльності виробничого кооперативу, у відповідності до вимог цієї статті, у назві кооперативу обов'язково повинні міститися слова «виробничий кооператив» (наприклад, «Виробничий кооператив «Дюна»).
Право власності непідприємницьких товариств і установ.
Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.
Особливості правового статусу окремих видів непідприємницьких товариств встановлюються законом.
1. Основною відмінністю між підприємницькими та непідприємницькими товариствами є мета їх діяльності та можливість отримання їхніми учасниками (членами) прибутку.
|
|
|
Стаття 86 ЦК виділяє один із видів непідприємницьких товариств — споживче товариство, але відповідно до ст. 6 Закону «Про споживчу кооперацію» його члени мають право одержувати частку прибутку, що розподіляється за результатами господарської діяльності між членами споживчого товариства відповідно до їх пайового внеску.
2. Частина 2 ст. 85 ЦК передбачає, що правовий статус непідприємницьких юридичних осіб встановлюється законом. Сьогодні існує значна кількість законодавчих актів, які визначають статус окремих видів непідприємницьких товариств, зокрема:
об'єднання громадян — добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод (Закон «Про об'єднання громадян»);
політична партія — зареєстроване згідно із законом добровільне об'єднання громадян — прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах (Закон «Про політичні партії в Україні»);
благодійна організація — недержавна організація, головною метою діяльності якої є здійснення благодійної діяльності в інтересах суспільства або окремих категорій осіб (Закон «Про благодійництво та благодійні організації»);
|
|
|
релігійна організація — організації, що утворюються з метою задоволення релігій-них потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (Закон «Про свободу совісті та релігійні організації»). Релігійними організаціями є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об'єднання представляються своїми центрами (управліннями);
професійна спілка — добровільна неприбуткова громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання) (Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»);
і — товарна біржа — організація, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржевих угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій (Закон «Про товарну біржу»);
організація роботодавців — громадська неприбуткова організація, яка об'єднує роботодавців на засадах добровільності та рівноправності з метою представництва і захисту їх прав та інтересів (Закон «Про організації роботодавців»);
торгово-промислова палата — недержавна неприбуткова самоврядна організація, яка об'єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об'єднання (Закон «Про торгово-промислові палати в Україні») та ін.
Дата добавления: 2020-04-25; просмотров: 116; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!