Як складати твори на морально-етичну тему
Строк – 25.03.2020
3. Виконайте блок домашнього завдання.
4. Виконуєте самостійну работу.
Тема: «Зміст і будова новелістичного роману. ССЦ».
Робота за підручником § 15; вправа 121.
До наступного заняття
ВИКОНАННЯ ДАНИХ ЗАВДАНЬ ОФОРМЛЮЄТЕ ФАЙЛОМ І НАДСИЛАЄТЕ ПОВІДОМЛЕННЯМ У КОНТАКТІ НА МОЄ ПРІЗВИЩЕ.
ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК
__________________________________________________________________________
Тема : «Життєвий і творчий шлях Ю. Яновського. Багатство змісту, досконалість
художньої форми, жанрова своєрідність твору «Вершники». Поєднання в
ньому реалізму та романтизму. Роман у новелах, де стверджується неоро-
мантична стилістика. Автор у творі. Роль роману в розвитку літератури.
Композиція роману «Вершники». Новела «Дитинство». Новела «Шаланда в
морі». Інші – оглядово.
План
1. Життєвий і творчий шлях Ю. Яновського.
2. Роман у новелах «Вершники» Ю. Яновського.
Йому властивий піднесений романтичний тон вічної
молодості, любові, доцільної праці і мудрості люд-
ської. Ці мотиви є основними і визначальними в усій його мистецькій творчості.
Г. Костюк
Я вклав у цей твір у сі свої сили
Ю. Яновський
|
|
|
Видатний український письменник Юрій Іванович Яновський прожив не-довге, але прекрасне, сповнене благородства і творчих пошуків життя. І коли сьо-годні перечитуєш його твори, відчуваєш, що доторкуєшся до справжнього мисте-цтва, створеного талантом письменника. Яновський — романтик. Романтизм — органічна риса його характеру, світовідчуття, бачення дійсності, художнього мислення. Звідси й гармонійна цілісність натур його героїв, поетичність письма, м’який ліризм.
Знайомство з Ю. Яновським розпочнемо зі слів самого письменника. Якщо він читав книжку і хотів її оцінити, то питав себе: «Чи взяв би ти її в далеку путь, по розмитій дорозі босоніж ступаючи, у далеку таємну даль? Чи поклав би ти її в торбу поруч із хліба окрайцем пучкою солі й цибулиною? Чи достойна вона там, у торбі на плечах, лежати всю путь, що хліба торкаючись? На перепочинку, коли розв’яжеш торбу і з’їси хліба з цибулею, чи дасть вона тобі мужність і радість, щирий захват і природний біль мудрості?» У словах цих не тільки естетична програма письменника: у них – досвід його життя.
Творчість Юрія Яновського – один із показових прикладів постійних новаторських шукань митця. Він став одним із фундаторів лірико-романтичної стильової течії в літературі. На шляху до художніх вершин письменнику довелось долати значні перешкоди, пов’язані з труднощами визрівання таланту, а також із нерозумінням його творчих пошуків тогочасною критикою. Складний і важкий, іноді й суперечливий творчий шлях пройшов Юрій Яновський, шлях, будні якого були сповнені пристрасної творчості й горіння. Девізом його стали крилаті слова Еміля Золя: «Ні дня без рядка».
|
|
|
Юрій Іванович Яновський народився 27 серпня 1902 року в селі Майєровому Єлисаветградського повіту Херсонської губернії (нині село Нечаївка Компаніївського району Кіровоградської області) у хліборобській родині Івана Миколайовича та Марії Мусіївни Яновських.
1909 р. – вступив до церковно-приходської школи в с. Майєровому, через рік – до земської в селі Нечаївці.
У серпні 1911 року хлопець був зарахований до Єлисаветградського реального училища.
Десятилітнім почав віршувати російською мовою.
1918-1919 рр. – боєць добровільної санітарної дружини в місті Єлисаветграді. 1921 р. – інспектор Елисаветградської повітової робітничо-селянської інспекції. 1922 р. – завідувач відділу адмінсектора при Єлисаветградському міськвиконкомі. Працював в управлінні народної освіти.
|
|
|
1922 року Юрій оселився в Києві. З 1922 до 1925 рр. Яновський є студентом електротехнічного факультету Політехнічного інституту.
Не судилося Юрію Івановичу стати інженером. Проте під час навчання розпочався його шлях у велику літературу. Так, 1 травня 1922 року в газеті «Пролетарська правда» з’являється перша публікація – вірш російською мовою «Море», який виходить під псевдонімом Георгій Ней.
Михайль Семенко, відомий поет, лідер футуристів, завідувач літ частини газети «Більшовик», помітив нове ім’я, захотів познайомитися. Так Ю. Яновського було залучено до літератури.
17 лютого 1924 року в київській газеті «Більшовик» з’являється перша публікація українською мовою – вірш «Дзвін», автор став позаштатним кореспондентом. Брав участь у футуристичному русі. Саме тоді вчився шукати власні стежки, мріяти, фантазувати. У той час потоваришував з М. Бажаном.
2 березня 1924 р. у тій же газеті друкується перше оповідання «А потім німці тікали».
Невдовзі М. Семенко виїхав до Харкова, очолив там сценарний відділ ВУФКУ, запросив М. Бажана та Ю. Яновського. У жовтні 1925 року вони переїхали.
|
|
|
1925 р. – у Харкові (видавництво «Книгоспілка») виходить перша книга
Юрія Яновського – збірка оповідань «Мамутові бивні». Яновський стає
редактором ВУФКУ.
Саме в Харкові, тодішній столиці, по-справжньому вирувало літературно-мистецьке життя. Там творили В. Еллан-Блакитний, М. Хвильовий, Остап Вишня, П. Тичина, М. Куліш. Юрій Яновський познайомився з Олександром Довженком і відчув у ньому споріднену душу.
У 1926 році з’являється фільм «Гамбург» за сценарієм Юрія Яновського. Того ж року він стає головним редактором Одеської кінофабрики. Проявив себе як творча, неординарна людина, що переймалася проблемами нового мистецтва. Однак його звільнили з посади в серпні 1927 року.
Юрій Іванович їде до Харкова. Журнал «Вапліте» друкує повість «Байгород» (1927). 1928 р. – виходить книга поезій «Прекрасна Ут» і роман «Майстер корабля». 1930 р. – виходить роман «Чотири шаблі».
1932 р. – з’являється друком перша п’єса «Завойовники».
1935 р. – друкується роман «Вершники». 1937 р. – у театрах Москви, Ленінграда, Харкова та інших міст з успіхом іде п’єса «Дума про Британку».
У 1939 році Ю. Яновський переїжджає на постійне проживання до Києва, оселяється в письменницькому будинку. 31 січня – нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. Йому довіряють посаду головного редактора журналу «Українська література» (з 1946 р. «Вітчизна»).
Під час Великої Вітчизняної війни разом з редакцією перебував в евакуації
в Уфі. Там 1942 року виходять збірки оповідань «Американський кум» та «Генерал Макодзьба». У Саратові – «Новели».
З листопада 1945 року до березня1946 року – спеціальний кореспондент
газети «Правда України» на Нюрнберзькому процесі.
1947 р. – у журналі «Дніпро» (№ 4 – 5) друкується роман «Жива вода».
У квітні 1948 р. – за цикл «Київські оповідання», опублікований у журналі
«Знамя», присуджено Державну премію СРСР.
16 лютого 1954 р. – прем’єра п’єси «Дочка прокурора» на сцені Київського
драматичного театру ім. Лесі Українки.
Помер Ю.І. Яновський 25 лютого 1954 р. Похований у Києві на Байковому
кладовищі.
«А вода по каменю, а вода по білому», – тихо співає бандурист у стінах музею Яновського в Нечаївці.
Музей стоїть серед степу, як вітрильник. Кам’яна бригантина Яновського!.. Вона теж пливе у вічність.
І коли, стоячи тут, заплющити очі, то одразу почується шум за її бортами-стінами. Що то? Грего подимає? Чи майстро дмухнув з моря? Ні, то вода шумить, жива вода Яновського.
Вода незнищенності. Вода безсмертя.
«А вода по каменю, а вода по білому…» (С. Плачинда).
Історія написання: у перші роки творчості Ю. Яновськии захоплюється давньою історією українських земель, пишучи, наприклад, такі твори, як «Прекрасна Ут», «Мамутові бивні», в яких прозирається ідея про материнське начало як осердя світобудови; пізніше ж митець, спостерігаючи за навколишньою революційною дійсністю, доходить думки про зміну цивілізаційного типу суспільства — на зміну м’якій, жіночій приходить ера «заліза» — залізної (твердої) прекрасної людини. Цей погляд митець утілив у романі «Вершники», сповненому образів «залізних» у волі й діях людей.
Рік створення: 1935.
Напрям: модернізм.
Течія: «романтика вітаїзму», експресіонізм із яскраво вираженими ознаками
імпресіонізму; водночас наявні риси неореалізму.
Рід: ліро-епос.
Жанр: роман у новелах, який містить також ознаки народної думи, героїчної поеми; крім того, відомі й інші думки про жанр твору, цикл новел, героїчні новели, балади в прозі, поема в прозі.
Тематичний різновид жанру: соціально-психологічний роман із елементами героїчного.
Композиція: складається з восьми сюжетно завершених новел, які в сукупності передають панораму періоду громадянської війни:
Ø «Подвійне коло»,
Ø «Дитинство»,
Ø «Шаланда в морі»,
Ø «Батальйон Шведа»,
Ø «Лист у вічність»,
Ø «Чубенко, командир полку»,
Ø «Шлях армій»,
Ø «Адаменко».
Проблеми порушені в романі:
Ø Трагедія роду й народу.
Ø Розпад родини заради ідеї.
Ø Батьки і діти.
Ø Сім’я і виховання.
Ø Відданість справі.
Ø Творча праця та духовні цінності.
Ø Відсутність хронологічної.
«Подвійне коло» (новела перша з роману «Вершники»)
Тематичний різновид жанру: соціально-психологічна новела з елементами героїчної.
Тема: суперечливі, трагічні події громадянської війни 1919 р. в Україні на прикладі родини Половців.
Ідея: утвердження думки про зміну ціннісних орієнтирів у новому суспільстві — на зміну роду як цінності приходить клас; приховане засудження братовбивства; оспівування величі нового світотворення.
Мотиви: «нова людина»; «братовбивство»; «розпад роду»; «нове світотворення»; «громадянська війна»; «природа й людина».
Образи: людей:(у порядку появи) Андрій Половець — командир загону армії Денікіна; Оверко Половець — командир «купи кінного козацтва головного отамана Петлюри»; Мусій Половець — батько родини; Панас Половець — махновець; Сашко Половець — найменший брат (був із Панасом, залишився з Іваном); Іван Половець — червоногвардієць, командир загону інтернаціонального полку; при роди: вітер, коні, буря, хмари, земля, пил, дощ, ліс, кавун; предметів і явищ убивства, шаблі, тачанки, крики, зойки, стрілянина.
Символічні образи: брати Половці (символи різних ідеологій); блакитні вежі (символ містичного зв’язку світів, духовного прозріння); кавун (символ смерті, яку не поважають); Мусій Половець (символ батьківства); подвійне коло (символ (1) вічного повернення — на кожну дію є своя антидія; (2) двох світів — людського, де відбувається буря людських пристрастей, і природного, де розгортається справжня буря; (3) існування людини між двох «сфер» — родинною й суспільною, родинною й ідеологічною).
Час подій: серпень 1919 р.
Місце подій: під Компаніївкою на Одещині.
Композиція: опис степу (експозиція)— двобій Андрія і Оверка — поранений Андрій опинився в полоні в брата — Оверко запитує в нього, що йому згадується; той відповідає батьковими словами: «Тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду» — Оверко з погордою каже: «Рід — це основа, а най перше — держава, а коли ти на державу важиш, тоді хай рід плаче, тоді брат брата за -рубає» — убиває брата — старий Половець згадує синів — у двобої зійшлися Оверко та махновець Панас із наймолодшим братом Сашком — Панас перемагає — зупиняє Сашка, який хоче добити пораненого Оверка — Оверко нагадує братам слова батька, на що Панас каже: «Рід у державу вростає, в закон та обмеження, а ми анархію несем на плечах, нащо нам рід, коли не треба держави, не треба роди-ни, а вільне співжиття!» — убиває Оверка — копають яму братам — з’являється Іван, бере братів у полон — Іван говорить їм, що «скрізь по степах судяться зараз дві правди: правда багатих і правда бідних», славить радянську владу й Червону Армію — Панас згадує дитинство, матір, нагадує слова батька — Іван каже: «От бачиш сам, що рід розпадається, а клас стоїть, і весь світ за нас, і Карп Маркс» — Панас стріляється — комісар Герт сказав, що брати, хоч і одного роду, та не одного класу — епічне завершення, подібне до прологу.
Художні засоби виразності: епітет, порівняння, уособлення, метафора, гіпербола; риторичні питання, оклик; інверсія, антитеза, повтор; екзотизм.
«Дитинство» (новела друга з роману «Вершники»)
Історія написання: працюючи над твором, Юрій Яновський використав розповіді Миколи Куліша про його дитячі роки та природу Таврійського краю (митці тісно спілкувалися).
У новелі використано факти, пов’язані з життям Куліша та історією його роду, згадано географічні назви, що мають прямий стосунок до Кулішевої біографії.
Тема: розповідь про яскравий світ дитинства Данила Чабана, майбутнього
комісара, у дореволюційному селі південного степу.
Якщо ж узяти ширше, провідною темою твору є багатогранне життя селян-степовиків. З одного боку, показано їхні страждання, спричинені злиднями й голодом, темноту та пияцтво. З іншого боку – дивовижне єднання з природою, життєрадісність, уміння задовольнятися малим, пошану до праці, волелюбність.
Ідея: розкриття першовитоків входження людини у великий, прекрасний, але жорстокий світ; оспівування нетлінної вартості основ буття, спадковості поколінь і духовної пам’яті.
Герої: Данилко, прадід Данило, батько Ригор, мати Ригориха.
Новела «Дитинство» не має єдиної наскрізної сюжетної лінії. Складається
з окремих пейзажних і побутових епізодів. Письменник щедро використав багаті фольклорні джерела, майстерно відтворив народні звичаї, побут, нужденне й злидарське життя закріпаченого трудового люду, його велич і незламну духовну силу.
У новелі використано факти, пов’язані з життям Куліша та історією його роду, згадано географічні назви, що мають прямий стосунок до Кулішевої біографії.
Отже, є підстави вважати Миколу Куліша прототипом комісара Данила Чабана. 1919 року Куліш сформував Дніпровський селянський полк у складі Червоної Армії. З цим полком він згодом захищав Херсон і Миколаїв у боях з денікінцями. Ці події відбилися у «Вершниках».
Місце дії: степ на півдні України.
Час дії: початок 20 ст. (дореволюційна доба)
Джерела новели: фольклорні . У творі – чимало описів народних звичаїв і свят : Сорока святих, Теплого Олекси, Вербної неділі, Білого тижня, Великодня тощо.
СВЯТО СОРОКА СВЯТИХ ПРИПАДАЄ НА 22 БЕРЕЗНЯ
Наші предки пов’язували з ним початок весни, адже наступало весняне
рівнодення, але вірили, що можуть ще бути 40 приморозків. Добрі господині цього дня печуть сорок булок із медом у формі пташок. Традиція велить роздати їх дітям, щоб у господарстві свійська птиця здорова була.
ТЕПЛОГО ОЛЕКСИ СВЯТКУЄТЬСЯ 30 БЕРЕЗНЯ
(знаменується роботою пасічників)
Якщо погода вже тепла, сніг зійшов, то пасічники виносять вулики з бджільника, замовляють бджіл, щоб інших хазяїв не шукали, а потім моляться, щоб Бог послав гарне літо й, відповідно, багато меду.
ЗА ТИЖДЕНЬ ДО ВЕЛИКОДНЯ СВЯТКУЄТЬСЯ ВЕРБНА НЕДІЛЯ
За легендою, коли Ісус Христос їхав верхи на віслюку, люди стелили на його шляху пальмові гілки. Це поклало початок звичаю святити гілки. А оскільки
пальмових гілок не маємо, то святимо вербові, відповідно до вибору наших далеких предків.
Добрі господарі після повернення з церкви садять на городі по кілька гілочок свяченої верби. Це сприяє гарному врожаю та злагоді в господі.
Гілки, що залишилися, треба поставити під образами.
ВЕЛИКДЕНЬ – НАЙБІЛЬШЕ ХРИСТИЯНСЬКЕ СВЯТО
Цей день вважається днем Воскресіння Ісуса Христа і має ще одну назву –
Пасха.
До Великодня віруючі готуються 7 тижнів Великого Посту, саме стільки провів у пустелі Ісус Христос до свого розп’яття. Вважається, що в ці дні душа віруючого повинна «прислуховуватися» до Страстей Господніх, останніх днів Ісуса Христа в людській подобі. Цi сім тижнів називаються седмицями.
Особливе значення має Страсний Четвер – день, коли Ісус разом зі своїми учнями на Таємній Вечері розділив святкову трапезу. Цей день ще називають Чистий Четвер, і всі православні по можливості намагаються причаститися.
ДЕНЬ СВЯТОГО ЮРІЯ – 6 ТРАВНЯ
Святий Юрій — покровитель хліборобів і скотарів. У народній творчості
Юрій – уособлення весни.
22 ТРАВНЯ – ДЕНЬ ВЕСНЯНОГО МИКОЛАЯ
Миколай – то покровитель водної стихії. Він опікується моряками та рибалками. Кажуть, святий так ревно молився за знедолених, що золота корона сама впала йому на голову.
Дощ цього дня – прояв особливої Божої милості.
«Шаланда в морі» (новела третя з роману «Вершники»)
Тематичний різновид жанру: соціально-психологічна новела з елементами героїчної.
Тема: довге чекання дружиною повренння свого чоловіка зі штормового моря; зображення надзвичайної ситуації, що сталася з рибалками у штормовому крижаному морі.
Ідея: утвердження краси людських почуттів; возвеличення жіночої відданості й стражденності, а водночас стійкості й твердості духу; оспівування чоловічої сили волі й твердості духу, які допомагають протистояти «бурі» морській і життєвій; утвердження родини як неминущої цінності.
Ідея новели «Шаланда в морі» виступає своєрідною антитезою до ідеї новели «Подвійне коло».
Мотиви: «сильна людина»; «родина як цінність»; «сила кохання»; «малість і велич людини»; «боротьба»; «воля до життя»; «природа й людина».
Образи: людей: Мусій Половець — чоловік, рибалка; Половчиха — віддана дружина; односельці-рибалки, рибалка Чубенко ; природи: море, буря, хвилі, вітри, берег; предметів і явищ: шаланда, лахміття, артіль.
Час подій: січень чи лютий 1919 р.
Місце подій: берег Чорного моря на Одещині.
Композиція: трамонтан (вітер) дмухає з берега, море замерзле на сотню метрів, хвилі — насувається шторм — на березі стара Половчиха, яка виглядає чоловіка Мусія — море зажерливо реве, схопивши її чоловіка — здається, цілі віки минули, поки нарешті з’являється шаланда в морі, яка то виринає, то зникає, як у безодню — у шаланді Мусій Половець із якимось чоловіком борються зі стихією — збирається вся артіль, діти, усі хвилюються — шаланда наближується, але ламається весло й вона перевертається — на поверхні моря з’являється лише одна голова — ледь живого чоловіка, в якому Половчиха впізнає Чубенка, рятують рибалки — «Товариші, — каже Чубенко через силу, — я плачу за героєм революції, що визволив мене з французької плавучої тюрми» — усі йдуть від моря, лише стара Половчиха стоїть на березі й згадує ті далекі щасливі роки, коли вони з Мусієм побралися, коли народилися їхні сини, такі різні, про яких, крім Івана, який «робить революцію», вона вже давно нічого не чула — Половчисі здається, що шаланда ніби наближається — стара рибачка міркує, що треба б витягти шаланду, бо без човна риби не наловиш — за шаландою бачить якесь чорне лахміття («Ну що ж, — думає вона, — буде хоч над чим потужити» — зненацька обзивається Мусій, який, виявляється, хотів урятувати артільне майно (шаланду) — удвох витягують під крижаним вітром шаланду, як робили це все життя — «І подружжя Половців пішло до домівки. Вони йшли, преніжно обнявшись, їм у вічі дмухав трамонтан, позаду калатало море, вони йшли впевнено і дружно, як ходили ціле життя» — хай там хто що говорять про «дві правди», у них вона одна на двох, бо вони — родина.
ПРАКТИЧНИЙ БЛОК
1. Створюють портфоліо письменника, доповнивши таблицю .
| Прізвище, ім’я, по батькові | Яновський Юрій Іванович |
| Псевдоніми, криптоніми: | Юрій Ней, Юрі Юрченко |
| Дата народження | |
| Місце народження | |
| Дата смерті | |
| Місце смерті | |
| Рід діяльності | |
| Мова творів | |
| Роки активності | |
| Найвідоміші твори | |
| Літературні напрями | |
| Жанри творів |
2. Робота зі словником літературознавчих термінів. Запишіть до літературознавчого словничка
Роман (фр. roman – романський) – літературний жанр, найбільш поширений у ХVІІІ-ХХ ст.; великий за обсягом, складний за будовою епічний твір, в якому широко охоплені життєві події, глибоко розкривається історія формування характерів багатьох персонажів.
Новела (іт. novella, від лат. novellus – новітній) – невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вимальованою дією.
Роман у новелах – складний за побудовою і великий за розміром епічний прозовий твір, у якому широко охоплені життєві події певної епохи; складається з окремих новел, об’єднаних спільним задумом.
3. Робота за варіантами (розподіл за нумерацією в журналі).
Варіант 1
Тяжіння до екзотики – одна з риснеоромантизму. Знайдіть у новелі «Дитинство»екзотичні елементи. Яку роль вони відіграють?
Варіант 2
Знайдіть у новелі епізоди та художні деталі, що втілюють народні атрибути.
4 . Проілюструйте цитатник (письмова форма викладу) із новели «Шаланда в морі»
1. «... на березі стояла стара Половчиха, одежа на ній віялась, мов на кам'яній,
вона була висока та сувора, як у пісні».
2. «...її серце обдував трамонтан, її серце ладне було вискочити з грудей. Вона
не показувала перед морем страху, вона мовчки стояла на березі – висока й сувора, їй здавалося, що вона – маяк невгасимої сили» (внутрішній стан Половчихи на березі моря).
3. «Ой, подми, вітре-трамонтане, оджени в море негоду та оджени й тумани, а
я стоятиму тут самотня до краю, і хоч би з мене дерево стало, то я б усіма вітами над морем махала й листям би шуміла».
4. «Вона була доброго рибальського роду, доброї степової крові, її взяв за себе
Мусій Половець – дофінівський рибалка, непоказний хлопець, нижчий од неї на цілу голову. Та така вже любов, і так вона парує. Половчиха стала до бою за життя, за рибу, стала поруч Мусія».
5. «Андрій вдався у дядька Сидора, таке ж ледащо й не знати...».
«...Панас привозив матері контрабандні хустки й серги, шовк і коньяк, Половчиха складала все до скрині та боялася за Панаса. Вона його важко народжувала, і він їй став дорожчий, виходила вночі до моря, їй все здавалося, що чує плескіт його весел і треба рятувати від погоні».
«А Оверко – той артист і грав з греками у «Просвіті» чи читав книжки,
написані по нашому. На дядькові гроші в семінарії вчився, рибалка з нього був
ніякий, а й його жалко».
« ...Іван працює на заводі і робить революцію».
6. «Вони йшли, преніжно обнявшись, їм у вічі дмухав трамонтан, позаду
калатало море, вони йшли впевнено й дружно, як ходили ціле життя» (подружжя Половців у фінальній сцені).
БЛОК ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ
1. Робота з підручником – § 14.
2. Створити міні-проект на одну із тем:
1. «Світ дитинства Данила Чабана».
2. «Степ – мала Батьківщина Данилка».
АБО
Власний колаж до улюбленої новели роману «Вершники» Ю. Яновського.
ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК
__________________________________________________________________________
Тема : «Поняття «мораль» та «етика». Морально-етичні проблеми. Пам’ятка «Як
підготуватися до написання твору на морально-етичну тему».
План
1. Поняття «мораль» та «етика».
2. Морально-етичні проблеми.
3. Пам’ятка «Як підготуватися до написання твору на морально-етичну тему».
Етична поведінка має ґрунтуватися на
симпатії до людей, освіченості
й соціальних зв’язках.
А. Ейнштейн
Мораль – система поглядів, уявлень і оцінок, що регулюють поведінку людей. Отже, це система норм поведінки людей.
Етика –
1) наука, що вивчає мораль;
2) форма поведінки, сукупність моральних правил певної групи людей.
Кожна людина є унікальною, неповторною. Скільки людей – стільки й світів. І пізнати людину повністю майже неможливо, бо немає людей суто позитивних чи, навпаки, негативних. Від природи люди наділені величезним потенціалом, який одні реалізують, а інші ні. Одні намагаються вдосконалити себе, світ навколо, а інші пливуть за течією. Але що б не являла собою людина, вона залишається найбільшою цінністю в суспільстві.
Тому сьогодні на занятті, готуючись до написання твору, ми спробуємо з’ясувати, якою повинна бути справжня особистість, які риси характеру потрібно в собі виховувати, а яких слід позбутися.
Матеріалом для творів на морально-етичну тему здебільшого є саме життя.
Кожна людина повинна навчитися спостерігати навколишній світ, аналізувати думки й вчинки інших та на підставі прийнятих у суспільстві морально-етичних норм і власного досвіду робити правильні висновки.
Структура твору-роздуму
1. Теза
2. Аргументи.
3. Приклад з літератури чи інших видів мистецтва.
4. Приклад з власного життя.
5. Висновок.
Як складати твори на морально-етичну тему
в публіцистичному стилі
1. Продумайте тему твору та його зміст.
2. Опрацюйте необхідну літературу.
3. Визначте основну думку твору.
4. Продумайте послідовність твору-роздуму, дотримуючись його
композиційних особливостей.
5. Самостійно складіть план висловлювання.
6. Виберіть стиль викладу.
7. Під час написання твору дбайте про розкриття його теми.
8. Будьте уважними до вживання мовних засобів у творі.
9. Викладення матеріалу обов'язково ілюструйте прикладами.
10. Відтворіть твір спочатку подумки, а потім – викладіть думки на папері.
11. Напишіть твір-роздум на морально-етичну тему.
ПРАКТИЧНИЙ БЛОК
1. Прочитайте прислів’я. Які моральні чесноти вони увиразнюють?
1. Добре ім’я – найкраще багатство.
2. Бережи честь змолоду.
3. Говори по справі, живи по совісті.
4. Роби добро і кидай його у воду.
5. Воно не пропаде – добром до тебе повернеться.
6. Праця чоловіка годує, а лінь марнує.
7. Які люди, таке і життя буде.
8. Не краса красить, а розум.
9. Шануй старих – молоді тебе пошанують.
10. Звикай до господарства змолоду, то не будеш знати на старість голоду.
11. Яка честь, така й подяка.
12. Хто чисте сумління має, той спокійно спати лягає.
13. Яка сім’я – такий і я. Без роду, хоч з мосту та в воду.
14. Чесне діло роби сміло (УНТ).
2. Прочитайте висловлювання відомих людей. Які висновки можна зробити на основі цих тверджень? Чи співзвучні дані думки з висловленими нашим народом (див. вправу 1)? Про що це свідчить?
1. Сродна праця – це найсолодша в світі річ (Г. Сковорода).
2. Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю (Г. Сковорода).
3. Ставлення до жінки – найтонший вимірник чесності, совісті, порядності, шляхетності, вища школа виховання чуйності (В. Сухомлинський).
4. Лише те в людині є міцним і надійним, що всмокталося в її природу в першу пору життя (Я. Коменський).
5. Праця – батько щастя (Б. Франклін).
6. Сім’я – це те первинне середовище, де людина повинна вчитися творити добро (В. Сухомлинський).
7. Людинолюбство – це повне володіння собою, уміння поважати оточуючих в такій мірі, як і себе, ставитись стосовно до інших таким чином, щоб у відповідь отримувати тільки бажану поведінку (Конфуцій).
3. Прочитайте тексти. Визначте тему та основні думку кожного з них. Чи пов’язані теми текстів з морально-етичними проблемами?
Скарб
(притча)
Батько сімейства натер машину мастикою. Дуже старанно натирав, щоб надати їй бажаного блиску.
Одинадцятилітній син допомагав йому – він чистив ганчіркою бампер.
– Бачиш, синку, – мовив з повагою батько, – ця машина – справжній сімейний скарб. З нею треба поводитися обережно, дбайливо, їй треба приділяти увагу й час.
– Так, тату!
– Розумний хлопчик!
Після хвилинної мовчанки дитина тихо промовила: «А я не є сімейним скарбом?»
– Чому ти таке питаєш?
– Бо ти ніколи не маєш часу для мене.
Удома
Знаю одного старшокласника, який на людях – сама ввічливість (особливо, коли поруч дівчина, якій він хоче подобатися). А вдома… від його грубощів, безцеремонності й егоїзму страждають найближчі люди. То ж чого варта його показна вихованість?!
Протягом дня ми спілкуємося з різними людьми – у школі, удома, на вулиці, у транспорті й у магазині тощо. Спілкуємося близько й постійно – з рідними, учителями, однолітками. Епізодично – з мало знайомими й незнайомими людьми. А починається наше спілкування в сім’ї.
Уранці всі поспішають: часу обмаль. Хтось із ваших рідних, може, сьогодні не виспався або захворів, хтось має вийти з дому раніше, ніж звичайно, і тому нервує, поспішаючи. Мати чи бабуся забарилися із сніданком, а треба вже йти. Коротше кажучи, ситуацій, щоб зірватися, може виникнути безліч. Ось тут і людина й має скласти іспит на істинну, а не удавану вихованість: на вміння стримуватися, поступатися. Адже роздратування з якогось дрібного приводу викликає ланцюгову реакцію зіпсованого на весь день настрою.
Звісно, що чим ближчою є для нас людина, тим простіші з нею взаємини. До батька, матері, бабусі й дідуся ми звертаємося на «ти». Однак це аж ніяк не означає, що в родинних стосунках увічливість не обов’язкова. Навпаки. Дійсно вихована людина, яка поважає близьких і саму себе, не буде зриватися на рідних, не демонструватиме свого поганого настрою в колі сім’ї. Про неї не скажеш, що «на ліву ногу встала».
Саме в родині, де нам легше пробачають, яскравіше проявляється наша сутність. Отже, звичні слова ввічливості, які ми вживаємо під час спілкування зі сторонніми людьми, варто вживати й у сім’ї.
Доцільним, мабуть, буде нагадування й про тон розмови. Грубий, зверхній може звести й добре слово нанівець. Варто з цього приводу пригадати казку «Чарівне слово», у якій «чарівне» слово «будь ласка» починає діяти лише тоді, коли вимовляють його ласкавим голосом. Ця мудра порада, тож пам’ятайте про неї! (За М. Лемберською)
***
Повернулася з роботи матір. У передпокої швидко перевзулася й одразу понесла важкі сумки до кухні. А дочка-старшокласниця й головою не повела… Якщо спитаєте в дівчини, чи любить вона свою матір, то, напевне, образиться. Їй здається, що нічого поганого вона не зробила. Може, й так, але ж…
Не помітила, не змогла чи не захотіла звернути увагу на те, що в матері сьогодні стомлене обличчя. Доньчин погляд не зупинився на матусиних пальцях з опіком від праски, на червоній смужці на руці від важких продуктових пакетів.
Матір присіла до столу й склала на колінах втомлені руки, замислилася… В очах з’явився смуток, який, можливо, зник би від одного ласкавого доньчиного слова, від прояву ніжності. Але цього не відбулося…
Посиділа трошки жінка й почала поратися по господарству, а в голові крутилося питання: «Коли дочка стане здатною до співчуття? Коли вже подорослішає?»
Ø Яка спільна думка об’єднує всі ці тексти?
Ø Як ви розумієте зміст прислів’я: «Шануй батька й неньку – буде тобі скрізь гладенько» ?
Ø Чи згодні ви з висловлюванням: «Яке дерево, такі його квіти; які батьки, такі й діти»?
БЛОК ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ
1. Робота з підручником – § 16.
2. Написати твір на одну з морально-етичних тем:
1. «Які сімейні цінності я вважаю найважливішими?»
2. «Чи можливе ідеальне суспільство без ідеальної сім’ї?»
3. «Чи змінилося ставлення до роду в сучасному світі?»
4. «Чи справді «тому роду не буде переводу, у котрому браття милують згоду»?
5. «Чи потрібно сучасній людині дотримуватися традицій предків?»
Дата добавления: 2020-04-25; просмотров: 411; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!