Як називають сторони цивільного процесу?
Учасники і сторони процессу.
Діяльність суду щодо здійснення правосуддя називається судовим процесом, який залежно від характеру справи, що розглядається, поділявся на кримінальний і цивільний. Справи по звинуваченню кого-небудь у вчиненні кримінального злочину розглядалися в порядку кримінального процесу Спори, що виникали між особами з приводу майна (майнові спори), підлягали розгляду в формі цивільного процесу.
Особа, що вважала своє майнове право порушеним і зверталася до суду за його захистом, дістала назву позивача, а особа, до якої заявлялася претензія — позов, — відповідача у справі Вимога позивача, звернена до суду, про надання захисту порушеному праву називається позовом. Особливістю римського цивільного процесу в республіканський період і період принципату є його поділ на дві стадії: розгляд справи в претора та розгляд справи в суді.
Правові наслідки пропуску строку позовної давності
Наслідком пропущення строку позовної давності було погашення права на позов, хоч право на річ не припинялося, продовжувало існувати, і виконання зобов’язання після спливу строку позовної давності (зокрема, повернення боргу) вважалося належним виконанням, оскільки саме право існує, хоч і позбавлене захисту позовом. Такі зобов’язання дістали назву натуральних.
Хто такий відповідач?
Відповідач — у цивільному судочинстві сторона, якій пред'явлено позов.
|
|
|
234 . Назвіть дві стадії римського цивільного процесу. Характерною особливістю римського цивільного процесу протягом республіканського періоду та періоду принципату був поділ процесу на дві стадії виробництва, з яких перша називалася ius, друга - indicium.
За загальним правилом, на стадії jus спірна справа тільки готувалася до вирішення і розглядалася вона в магістраті, а не в суді.
На стадії judicium, згідно з загальним правилом справа розглядалася одноособовим суддею.
В чому суть негаторного позову?
Права та інтереси власника можуть бути порушені і в тих випадках, коли майно не вибуває з його володіння, але треті особи створюють перешкоди в користуванні чи розпорядженні майном. У таких випадках власник може захистити своє право власності від порушень (не пов'язаних з позбавленням права володіння) позовом, який у науці називається негаторним (actio negatoria).
Види процесу в римському приватному праві.
легісакціонний, формулярний, екстраординарний іпосткласичний
Назвіть стадії легісакційного процесу.
Процес складався із двох стадій: перша — у претора, друга — у судді. Претор мав на меті з'ясувати, чи заслуговують спірні відносини суд. захисту. При цьому претор не був зв'язаний жодними законами. Якщо, на його думку, заявлена вимога підлягала захиcтy, то він передавав справу до суду, якщо ні — то відмовляв у наданні позовного захисту. Таким чином, не позов виводився із наявного права, а право виводилось із наданого претором позову. Це був один із способів ефективного розвитку права, оскільки претор, надаючи позов, виходив із потреб і вимог свого часу, надавав захист новим відносинам і відхиляв вимоги, які грунтувалися на застарілих законах. На другій стадії процесу спір розглядався суддею, який виносив у справі свій вирок, що не підлягав ні зміні, ні скасуванню.
|
|
|
Назвіть органи, які здійснювали судочинство в Римі.
Розгляд справ на стадії jus проводився з самого почату республіки консулами. У середині ІУ ст. до н.е. ці функції перейшли до новоствореного магістрату - претора. Розширення Римської держави, розвиток обміну, приїзди до Риму покупців, які не були римськими громадянами, - все це привело до того, що спори між римськими громадянами і перегринами, а також між перегринами з середини ІІІ ст. до н.е. були віднесені до компетенції перегринського претора. Деякі спори розглядалися компетентними курильними едилами, які здійснювали нагляд за ринками.
|
|
|
Назвіть стадії формулярного процесу.
формулярний процес складався з двох частин: injure, in judicum.
Основною характеристикою формулярного процесу була неформальність, оскільки сторони вже у вільній манері висловлювали свої претензії перед претором. Претор, вислухавши і зрозумівши юридичну суть спору, давав правову кваліфікацію сутності спору і складав коротку записку (формулу) в кінці першої фази. Формулу в присутності свідків претор передавав позивачеві, а позивач — відповідачеві. Якщо відповідач приймав формулу, то встановлювалося засвідчення спору, а також обов'язок відповідача стати перед суддями.
Дата добавления: 2020-01-07; просмотров: 151; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!