Законодавчі обмеження щодо рекламування деяких видів продукції
Якщо у розділі II Закону України "Про рекламу" окремі об'єкти правового регулювання виділені за критерієм засобу і місця розповсюдження реклами, то розділ III регулює особливості рекламування за критерієм виду
продукції і послуг, що рекламуються. Зокрема, вказано вимоги до реклами 6 видів продукції і послуг: 1) лікарських засобів, виробів медичного призначення, методів профілактики, діагностики і лікування; 2) тютюнових виробів та алкогольних напоїв; 3) зброї; 4) послуг, пов'язаних із залученням коштів населення, цінних паперів; 5) реклами відносно інших видів підприємницької діяльності, що вимагають спеціального дозволу; 6) зниження цін на продукцію (розпродаж).
Заборони відносно реклами лікарських засобів стосуються як самих цих засобів, так і змісту їх реклами.
Так, якщо лікарські засоби вживаються і розповсюджуються тільки за приписом (рецептом) лікаря або містять наркотичні чи психотропні речовини, то їх реклама взагалі заборонена.
Щодо змісту реклами лікарських засобів, то заборони стосуються відомостей:
які можуть справляти враження, що за умови вживання лікарського засобу медична консультація з фахівцем не є необхідною;
про те, що лікувальний ефект від прийому лікарського засобу абсолютно гарантований;
про те, що цей лікарський засіб є продуктом харчування, косметичним або іншим продуктом для вживання.
Міститься вимога щодо змісту реклами лікарських засобів, яка має включати повну (у тому числі і міжнародну (фармакологічну) назву лікарського засобу і назву виробника; інформацію про використання або застосування лікарського засобу.
|
|
Без дозволу Міністерства охорони здоров'я України реклама не може містити посилань на терапевтичні ефекти відносно захворювань, що не піддаються або важко піддаються лікуванню.
Реклама лікарських засобів для дітей та неповнолітніх здійснюється з дозволу Міністерства охорони здоров'я України.
У рекламі косметичних засобів, харчових продуктів, вітамінних та інших харчових добавок забороняється посилатися на те, що ці товари мають лікувальні власти-
вості, якщо наявність таких властивостей не доведено у встановленому порядку.
Забороняється реклама лікувальних сеансів, інших аналогічних заходів з використанням гіпнозу та інших засобів психічного або біоенергетичного впливу без дозволу Міністерства охорони здоров'я України (ст. 20).
Стаття 21 Закону України "Про рекламу" містить численні заборони щодо реклами тютюнових виробів та алкогольних напоїв, що стосуються як її змісту, так і місця, заходів та засобів розповсюдження. Так, вона:
|
|
забороняється на телебаченні і радіо;
забороняється на продукції і у друкованих виданнях, призначених переважно для осіб, яким не виповнилося 18 років, або у розрахованих на зазначених осіб частинах інших друкованих видань;
забороняється на перших і останніх сторінках газет, обкладинках журналів та інших періодичних видань;
не повинна включати зображення осіб, популярних серед молоді до 18 років;
забороняється із залученням фотомоделей, яким не виповнилося 25 років;
не повинна містити зображення процесу паління або іншого споживання тютюнових виробів або алкогольних напоїв;
не може бути розміщена ближче ніж за 200 метрів від території дитячих дошкільних закладів, середніх загальноосвітніх шкіл та інших закладів освіти, в яких навчаються діти віком до 18 років;
не може містити тверджень, що паління або вживання алкоголю є важливим фактором досягнення успіху у спортивному, соціальному, сексуальному або інших аспектах, та які створюють враження, що вживання алкогольних напоїв або тютюнопаління справляють стимулюючий, заспокійливий вплив або можуть сприяти розв'язанню особистих проблем;
реклама не повинна заохочувати до непомірного вживання алкогольних напоїв чи тютюнопаління або негативно розцінювати факт утримання від вживання тютюнових виробів та алкогольних напоїв;
|
|
не повинна зображати медичних працівників або людей, що мають вигляд медичних працівників.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 21 закону рекламу алкогольних напоїв, тютюну і тютюнових виробів заборонено в теле- і радіопрограмах.
Якщо ж розповсюдження реклами здійснюється іншими засобами, то вона не повинна:
містити демонстрацію процесів паління і споживання алкогольних напоїв, а також не повинна створювати враження, що вживання алкоголю або паління має важливе значення для досягнення громадського, спортивного або особистого успіху чи для поліпшення фізичного або психічного стану;
дискредитувати утримання від вживання алкоголю або від паління, містити інформацію про позитивні лікувальні властивості алкоголю, тютюну і тютюнових виробів і подавати їх високий вміст у продуктах як їх достоїнство;
бути в обігу безпосередньо для неповнолітніх, а також використовувати висловлювання або участь осіб, що користуються популярністю у неповнолітніх, тощо.
Реклама тютюнових виробів має подавати інформацію про вміст у них шкідливих для здоров'я речовин та їхню кількість.
|
|
Забороняється реклама тютюнових виробів та алкогольних напоїв в об'єктах соціально-культурного призначення, де відбуваються масові видовищні заходи (крім спеціальних виставочно-презентаційних рекламних заходів).
Забороняються такі види діяльності щодо рекламування тютюнових виробів та алкогольних напоїв:
будь-яке безкоштовне розповсюдження зразків тютюнових виробів та алкогольних напоїв;
спонсорування заходів, призначених переважно для осіб до 18 років, якщо при цьому використовується назва або зображення тютюнових виробів чи алкогольних напоїв;
розповсюдження та продаж товарів (футболок, головних уборів, ігор тощо) з використанням назви та товарного знака тютюнових виробів та алкогольних напоїв особам, які не досягли 18-річного віку.
В усіх випадках рекламу тютюнових виробів та алкогольних напоїв повинні супроводжувати попередження про шкоду тютюнопаління та вживання алкоголю, причому попередженню має бути відведено не менше 5 відсотків площі (обсягу) всієї реклами тютюнових виробів у разі використання інших засобів реклами.
Рекламодавці зазначеної продукції зобов'язані спрямовувати на виробництво соціальної рекламної інформації щодо шкоди тютюнопаління та вживання алкоголю не менше 5 відсотків коштів, витрачених на розповсюдження ними у межах України реклами тютюнових виробів та (або) алкогольних напоїв.
Стаття 13 Телевізійної директиви ЄС забороняє рекламу сигарет та іншої тютюнової продукції по телебаченню. Директива Ради ЄС від 13 листопада 1989 р. про погодження законів, правил і адміністративних положень держав—членів ЄС щодо етикеток тютюнової продукції вказує, що держави—члени ЄС повинні вимагати розміщення на упаковці тютюнової продукції попереджень про її шкоду для здоров'я. Попередження має бути надруковано в нижній частині сигаретної упаковки літерами, що легко читаються на контрастному фоні офіційною мовою (мовах) країни останньої стадії маркетингу, і повинно вкривати не менше 4 відсотків поверхні упаковки.
Законодавство ЄС регулює лише одну форму реклами алкогольних напоїв — рекламу на телебаченні. Стаття 15 Телевізійної директиви ЄС дозволяє таку рекламу в принципі, але встановлює обмеження. Так, слід уникати в рекламі всього, що могло б стимулювати або сприяти вживанню алкоголю молодими людьми. Діти і молоді люди не допускаються до участі в рекламі алкоголю. Не дозволяється наводити жодні зв'язки між фізичним станом і споживанням алкоголю або між управлінням транспортними засобами і вживанням алкоголю. Не повинно створюватися враження, що алкоголь сприяє соціальному або сексуальному успіхові. Алкогольні напої не можуть рекламуватися як сприятливі для здоров'я або як такі, що пом'якшують чи розв'язують конфлікти.
Відносно реклами зброї в Законі України "Про рекламу" встановлено таке обмеження: реклама зброї здійсню-
ється тільки в спеціалізованих виданнях, а також безпосередньо у приміщеннях торговельних закладів (підприємств), які реалізують зброю, або на відповідних виставках (заходах). Порядок рекламування бойової зброї, озброєнь і військової техніки, а також зброї, яка відповідно до законодавства України може перебувати у власності осіб, встановлює Кабінет Міністрів України (ст. 22 закону).
Спеціальні, досить жорсткі вимоги пред'являються до реклами цінних паперів і послуг, пов'язаних із залученням коштів населення. Це зумовлюється тим, що утвердження престижу і довіри до цього ринку неможливо без впорядкування відповідної реклами. Адже саме недобросовісна реклама залучення коштів населення і цінних паперів була одним з основних факторів дискредитації їх в останні кілька років. Досить згадати скандальні історії з "Укрбудтрастом", "Фінтрастом" та іншими компаніями (цей список можна продовжити), керівники яких, зібравши у населення "багатий урожай", зникли у невідомому напрямі, їм вдалося це зробити, зокрема, внаслідок широкої недобросовісної рекламної компанії з обіцянками вкладникам надзвичайних відсотків.
Згідно з п. 1 ст. 23 Закону України "Про рекламу" реклама послуг, пов'язаних із залученням коштів населення (банківських, страхових тощо) або осіб, які їх здійснюють, та цінних паперів можлива лише за наявності відповідної ліцензії чи іншого дозволу, що підтверджує право на здійснення цього виду діяльності. Така реклама має містити найменування органу, який видав ліцензію (спеціальний дозвіл), та номер чинної ліцензії (дозволу).
Наявність такої вимоги означає, що рекламодавець, який є професійним учасником відповідного ринку, зобов'язаний включати в рекламу відомості про право здійснення ним на ринку тих видів діяльності, які рекламуються, що підтверджуються відповідними документами.
Це положення не застосовується, якщо дається тільки реклама логотипа, назви особи (без реклами послуг).
Відповідно до п. 2 ст. 23 закону у рекламі таких послуг або осіб, які їх здійснюють, цінних паперів забороняється повідомляти про розміри очікуваних дивідендів та також
іншу інформацію про майбутні прибутки, крім фактично виплачених за підсумками не менш ніж одного року.
Отже, порушенням заборони слід вважати публічне гарантування або доведення іншим чином до відома потенційних власників даних про доходність цінних паперів, у тому числі передбачуваний розмір доходів за ними та прогнози зростання їхньої курсової вартості.
В практиці трапляються такі порушення.
Так, у Дніпропетровському територіальному відділенні Антимонопольного комітету України було розглянуто справу про недобросовісну рекламу довірчого товариства "Дніпропетровська фінансова компанія", що гарантувало всім вкладникам щомісячний доход у розмірі ЗО відсотків від суми внеску. Під час розгляду справи було доведено, що довірче товариство вчинило дії, які кваліфікуються як недобросовісна реклама. За розпорядженням голови територіального відділення порушення було припинено1.
Реклама щодо інших видів підприємницької діяльності, які відповідно до законодавства України вимагають спеціального дозволу, має містити посилання на номер чинної ліцензії та найменування органу, що її видав (ст. 24 закону).
Відповідно до ст. 25 закону, реклама про зниження цін на продукцію (розпродаж) має містити відомості про місце, дату початку та закінчення розпродажу, а також відсоткове співвідношення розміру зниження до попередньої ціни реалізації товару.
Недобросовісна реклама
Раніше питання стосовно недобросовісної реклами регулювалися Указом Президента України "Про заходи щодо запобігання недобросовісній рекламі та її припинення" від 5 грудня 1994 р.
1 Антимонопольний комітет України. Річний звіт. — К., 1995. — С.47.
Нині недобросовісна реклама визначається Законом України "Про рекламу" як реклама, що внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, умовчання, порушення вимог щодо часу, місця і способу розповсюдження та інших вимог, передбачених законодавством України, вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам та державі. Недобросовісну рекламу заборонено (ст. 10).
Недобросовісну рекламу у Законі України "Про захист від недобросовісної конкуренції" не включено до складів правопорушень, що визнаються недобросовісною конкуренцією, проте, враховуючи її визначення і невичерпний перелік видів правопорушень, що визнаються недобросовісною конкуренцією, вважаємо, що недобросовісна реклама підпадає під загальне поняття недобросовісної конкуренції. Різниця в законодавчому формулюванні полягає в тому, що ст. 1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" не пов'язує недобросовісну конкуренцію з можливістю завдати або завданням збитків конкурентам, у той час як ст. 10 Закону України "Про рекламу" передбачає можливість заподіяння шкоди особам або державі як необхідний елемент складу правопорушення, що визнається недобросовісною рекламою.
Визначення того, вводить чи може ввести реклама в оману споживачів реклами, залежить від тлумачення цієї інформації потенційними споживачами, яким її адресовано. Отже, навіть об'єктивно правдиві твердження можуть вводити в оману, якщо потенційні споживачі, яким цю рекламу адресовано, тлумачать її неправильно. Однак забороненою є тільки така реклама, яка внаслідок недостовірності або інших порушень законодавства здатна ввести в оману, тобто негативно впливати на рішення споживача про придбання товару.
Недобросовісною є реклама, що порушує загальні вимоги до неї, зокрема:
• поширює інформацію щодо продукції, виробництво або реалізацію якої заборонено законодавством України;
• вміщує твердження, які є дискримінаційними за ознаками походження, соціального і майнового стану,
расової та національної належності, статі, освіти, ставлення до релігії, за мовними ознаками, за родом і характером занять, місцем проживання, за інших обставин або такі, що дискредитують продукцію інших осіб;
• подає відомості або закликає до дій, які можуть спричинити порушення законодавства, завдають чи можуть завдати шкоди здоров'ю або життю людей та навколишньому природному середовищу, а також спонукають до нехтування засобами безпеки;
• використовує засоби і технології, які безпосередньо діють на підсвідомість споживача;
• наводить твердження, що дискримінують осіб, які не користуються продукцією, що рекламується;
• використовує або імітує зображення Державного Герба України, Державного Прапора України та звучання Державного Гімну України, зображення державних символів інших держав та міжнародних організацій, а також офіційні назви державних органів України, крім випадків, передбачених законодавством;
• рекламує продукцію, яка підлягає обов'язковій сертифікації або виробництво чи реалізація якої вимагає наявності спеціального дозволу (ліцензії) у разі відсутності відповідного сертифіката, ліцензії;
• вміщує зображення фізичної особи або використовує її ім'я без згоди останньої;
• імітує (копіює або наслідує) загальне вирішення, текст, зображення, музичні чи звукові ефекти, що застосовуються в рекламі іншої продукції, якщо інше не передбачено законодавством України про авторське право і суміжні права.
Недобросовісною може бути також визнана реклама, що порушує спеціальні вимоги, викладені у Законі України "Про рекламу", зокрема ті, що стосуються реклами лікарських засобів, виробів медичного призначення, засобів профілактики, діагностики і лікування, тютюнових виробів та алкогольних напоїв, зброї, послуг, пов'язаних із залученням коштів населення, цінних паперів, реклами інших видів підприємницької діяльності, які вимагають
спеціального дозволу, і реклами про зниження цін на продукцію (розпродаж).
Недобросовісна реклама — одне з найпоширеніших порушень, що визнаються недобросовісною конкуренцією. Про це свідчать такі факти.
У 1994 р. серед розглянутих Антимонопольним комітетом України справ про недобросовісну конкуренцію справи щодо недобросовісної реклами становили переважну більшість, чимало з них стосувалися недобросовісної порівняльної реклами1.
У 1995 р. досягнення неправомірних переваг у конкуренції шляхом замовлення, виготовлення, розміщення або розповсюдження реклами, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, становили 60 відсотків розглянутих Антимонопольним комітетом України справ про недобросовісну конкуренцію2. Протягом 1995 р. значну кількість порушень було виявлено і припинено внаслідок проведення перевірок рекламної діяльності суб'єктів, що мають широку мережу філій, дочірніх підприємств тощо. Серед них: закриті акціонерні товариства "Український будинок Селенгу", "Український національний будинок Селенгу" та недержавний пенсійний фонд "Оберіг". Тільки у цих суб'єктах підприємницької діяльності, їх філіях, дочірніх підприємствах було виявлено і припинено 29 порушень щодо вимог чинного законодавства України, яке регулює рекламну діяльність.
Структура порушень, припинених внаслідок заходів, вжитих Комітетом, була такою:
реклама з використанням державних символів України — 5 відсотків;
реклама з визначенням розмірів дивідендів, що виплачуються за простими акціями та інвестиційними сертифікатами, крім фактично виплачених за підсумками не менше як одного року, та реклама з обіцянками про майбутню доходність діяльності — 5 відсотків;
1 Антимонопольннй комитет Украйни. Годовой отчет. — К, 1994.-С. 47-51.
Антимонопольний комітет України. Річний звіт. — К., 1995. —
fc» C. 43.
Н І.У. '
реклама товарів, шкідливих для здоров'я, — 11 відсотків;
реклама, що містить не підтверджені фактичними даними відомості, — 19 відсотків;
реклама товарів, які можуть бути виготовлені, продані, надані за наявності ліцензії (дозволу), без зазначення номеру дозволу (ліцензії) і назви органу, що її видав, — 54 відсотки;
реклама цінних паперів без зазначення дати і номера реєстрації їх випуску та без зазначення розміру фактично виплачених дивідендів — 6 відсотків.
Для прикладу можна навести розгляд справи, відповідачем у якій було притягнуто Київську академію євробіз-несу за використання у своєму логотипі імітації Державного Герба України у вигляді триголового дракона. Зазначені дії призводили до перекручування державної символіки України та глуму над нею. За розпорядженням Антимонопольного комітету зазначене порушення було припинено.
У Дніпропетровському територіальному відділенні було розглянуто справу про недобросовісну рекламу довірчого товариства "Дніпропетровська фінансова компанія", яка гарантувала всім вкладникам щомісячний прибуток у розмірі ЗО відсотків від суми вкладу. В результаті розгляду справи було доведено, що довірче товариство вчинило дії, які кваліфікуються як недобросовісна реклама. За розпорядженням голови територіального відділення порушення було усунуто.
За заявами трамвайного ремонтно-експлуатаційного депо ім. Т. Г. Шевченка і трамвайного депо № 4 державного комунального підприємства "Київелектротранс" Комітетом було припинено розміщення на складі зазначених депо реклами сигарет "Marlboro" у вигляді комбінованого позначення (словесної частини — Marlboro і зображальної частини у вигляді комбінації фігур червоного кольору). Експертні висновки свідчили, що така реклама асоціюється у свідомості споживачів із сигаретами. Цей висновок був підтверджений опитуванням споживачів м. Києва. У віковій групі від 14 до 22 років — кожен опитаний, а у віковій групі від 14 до 85 років — 91,7 від-
сотка опитаних вважали, що зображення на складі трамвайних депо є рекламою сигарет1.
У 1996 р. кількість розглянутих справ цієї категорії
значно зменшилася (185 справ проти 557 порушень у
1995 p.). Це пояснюється тим, що внаслідок заходів, ужи
тих Антимонопольним комітетом України за цей період,
кількість рекламно-інформаційної продукції, що містила
ознаки порушення законодавства, значно зменшилася2. ;
Однак недобросовісна реклама залишалася серед найпо- \
ширеніших категорій порушень, що визнаються недобро- |
совісною конкуренцією3. І
До характерних справ, розглянутих Антимонопольним комітетом, належать такі.
У лютому 1996 р. головою Львівського територіального відділення Антимонопольного комітету було розглянуто справу про недобросовісну рекламу з боку недержавного пенсійного фонду "Оберіг—Львів". У своїх рекламних матеріалах відповідач гарантував клієнтам прибутки в розмірі принаймні 40 відсотків за три місяці та 1 750 відсотків річних. У рекламі подавалася також інформація про динамічну, ефективну інвестиційну діяльність фонду у промисловості, будівництві, сільському господарстві, на ринку нерухомості з переліком конкретних підприємств, у які начебто було вкладено отримані від клієнтів кошти. Завдяки широкій рекламній кампанії недержавному пенсійному фонду протягом півроку вдалося укласти понад
5 тис. договорів на загальну суму 680 тис. грн. Однак, як було з'ясовано у процесі розгляду справи, документи, які
6 підтверджували інвестиційну діяльність відповідача, були відсутні. Доходи від цієї діяльності становили 1500 грн. Більше того, розслідування справи виявило, що з самого початку своєї діяльності відповідач і не передбачав у місячних фінансових планах статті витрат на виплати клієнтам. На час розгляду справи фінансовий стан не-
1 Антимонопольний комітет України. Річний звіт. — К., 1995. — С. 46-47.
2 Там само. - 1996. - С. 21.
3 Там само. - С. 19.
державного пенсійного фонду не дозволяв йому не тільки здійснювати виплати прибутків клієнтам, як це рекламувалося, а й повертати вкладені клієнтами кошти.
Неправомірні дії були вчинені недержавним пенсійним фондом "Оберіг—Львів" незважаючи на те, що у липні—серпні 1995 р. територіальне відділення вже розглядало аналогічну справу щодо відповідача, і він був зобов'язаний припинити недобросовісну рекламу. Відповідно до абзацу п'ятого ст. 7 Закону України "Про обмеження монополізму..." та абзацу третього ст. 2 Указу Президента України "Про заходи щодо запобігання недобросовісній рекламі та її припинення" дії відповідача було кваліфіковано як порушення антимонопольного законодавства, а саме: замовлення, виготовлення і розміщення реклами, яка може завдати шкоди громадянам, та реклами, що містить гарантії та пропозиції про майбутню ефективність і доходність. Враховуючи тривалість порушення і те, що відповідач вже притягувався до відповідальності за подібні дії, на нього був накладений штраф у розмірі 4 тис. грн. Порушення було припинено1.
У порядку порівняльного аналізу звернемося до зарубіжного законодавства про захист від недобросовісної реклами.
В ЄС діє Директива про узгодження законів, правил та адміністративних положень держав—членів ЄС щодо реклами, яка вводить в оману (дезорієнтує) від 10 вересня 1984 p. /84/450/EEC2. Вона встановлює мету прийняття державами— членами ЄС їх власного законодавства. Як вказано в останньому параграфі преамбули, Директива встановлює тільки мінімум вимог і не перешкоджає прийняттю державами— членами ЄС посиленого захисту, від реклами, яка вводить в оману. Директива визначає рекламу (§ 2в) і рекламу, яка вводить в оману (дезорієн-туючу рекламу) (ст. 2). Реклама, яка вводить в оману, визначена як реклама, що у будь-якій формі вводить в ома-
Антимонопольний комітет України. Річний звіт. — К., 1996. — С. 93-94.
п
Official Journal of the European Communities. No. & 142/19 (June 9,1988).
ну або може ввести в оману осіб, яким вона адресована, або осіб, на яких вона спрямована, і може впливати на економічну поведінку споживачів реклами або завдати шкоди конкуренції. Оцінка реклами, що вводить в оману, повинна враховувати всі її характеристики (ст. 3). Держави—члени ЄС вільні у виборі засобів для запобігання рекламі, яка вводить в оману. Однак вони зобов'язані забезпечити адекватні й ефективні засоби контролю за такою рекламою (ст. 4/1/). Ця Директива встановила 1 вересня 1986 р. як остаточний строк для прийняття відповідного законодавства країнами—членами ЄС. Більшість держав—членів прийняла нове законодавство про рекламу або про рекламу, що вводить в оману. Так, в Іспанії був прийнятий Загальний закон про рекламу (закон 34/88 від 11 листопада 1987 p.), у Великобританії — Акт захисту споживачів (1987 p.). В інших країнах вже було відповідне законодавство, зокрема у Франції — закон 73-1193 від 27 грудня 1973 p., у Нідерландах — Закон про обманну рекламу від 6 червня 1980 p., у Данії — Закон про ринкову поведінку від 14 червня 1974 р.
Директиву не прийнято безпосередньо в державах— членах ЄС. Немає однакових критеріїв щодо концепції реклами, що вводить в оману. Тільки в Німеччині як критерій визнання реклами, що вводить в оману, використовується відсоток введених в оману споживачів і істотні права асоціацій та конкурентів у реалізації рекламного законодавства. Попередні судові заборони, які ефективні в Німеччині, й досі невідомі іншим державам—членам ЄС, незважаючи на те, що у Директиві є вимога передбачити таке становище. Отже, незважаючи на існування Директиви ЄС про рекламу, що вводить в оману, відмінності у законодавстві країн—членів ЄС у цій сфері рекламного регулювання є значними1.
У Німеччині статті 1 і 3 закону проти недобросовісної конкуренції регулюють рекламу. Ці норми забороняють неетичну поведінку у сфері підприємництва та рекламу, що вводить в оману. Вони вимагають, щоб реклама була
1 Advertising Law in Europe and North America. — P. 151,161.
правдивою і відповідала певному мінімуму вимог етики. Суди вирішують у кожному конкретному випадку, яка реклама не задовольняє ці вимоги.
Німеччина має найефективнішу систему контролю за рекламою порівняно з іншими державами—членами ЄС. Ефективність цієї системи зумовлена кількома факторами. Конкуренти й асоціації мають право порушувати справи щодо реклами, що забезпечує швидке запобігання порушенням рекламного законодавства. Конкуренти мають бути добре ознайомлені з правилами рекламного законодавства, оскільки реклама, що вводить в оману, призводить до несприятливих наслідків для конкуренції. Асоціації підприємців також добре підготовлені для участі в реалізації рекламного законодавства, тому що запобігання порушенням відповідає їх власним фінансовим інтересам. Ефективність німецького рекламного законодавства також пояснюється обов'язком недобросовісних конкурентів відшкодовувати затрати на ведення справи особам, які звернулися зі скаргою. Це спонукає осіб, що вважають себе потерпілими від реклами конкурента, вживати відповідних дій проти нього.
Стаття 44 закону Франції 73-1193 від 27 грудня 1973 р.
покладає на рекламу будь-якого виду зобов'язання бути
правдивою. Воно застосовується не тільки до реклами тсь
варів і послуг, а й до реклами професій і навіть реклами
приватних осіб. Це положення є основною нормою
французького рекламного права. >
У Франції не має значення, яким чином висловлена заява, що вводить в оману. Суттєво те, що ця заява міститься у рекламі. Засіб інформації, обраний для обманної реклами, не є суттєвим. Стаття 44/1/ охоплює всі види реклами, які звернені до споживачів. Не лише традиційні засоби інформації (опублікована реклама, плакати, телебачення, радіопередачі, кінофільми, упаковка (пакетування) вважаються спрямованими до споживачів, а й інші засоби (наприклад, листи, навіть якщо вони адресовані тільки кільком фізичним особам, що перевищують персональне спілкування в межах існуючих відносин). Суди прагнуть до поширеного тлумачення поняття реклами — під рекламою може розумітися будь-яке спілкування, "на
базі якого у потенційного споживача може з'явитися ідея використання, для якої він може застосувати рекламований товар або послугу". Стандартні контрактні форми та інші контрактні документи, рахунки-фактури, що містять інформацію, яка сприяє обману, також можуть бути оцінені як засіб реклами. У таких випадках посилання на інші документи (каталоги), що в цій частині містять неправдиві твердження, можуть становити обманну рекламу1.
Регулювання рекламної діяльності в США парадоксальне. З одного боку, регулятивний режим США вважається одним з найширших у світі і обмежувальних регулятивних систем серед країн з ринковою економікою2. З іншого боку, США терпимо ставляться до вільної реклами, яка в іншій країні була б визнана такою, що вводить в оману. Рекламне право США є прикладом різниці між правом у теорії і правом у дії3.
У США ст. 15 Закону про Федеральну торгову комісію встановила, що для визнання реклами такою, що вводить в оману, вона повинна істотно вводити в оману. У визначенні того, чи є реклама такою, що вводить в оману, ст. 15 закону вимагає, щоб Комісія враховувала не тільки твердження, зроблені або запропоновані шляхом заяви, слова, конструкції, світла, звуку або будь-якої їх комбінації, а й не розкриті у рекламі факти, істотні з точки зору таких тверджень або істотні щодо наслідків, які можуть бути результатом використання рекламованого товару за умов, названих у рекламі, або за умов, що є традиційними або звичайними.
У жовтні 1983 р. Федеральна торгова комісія США прийняла нові правила, відповідно до яких дія або поведінка вважається такою, що вводить в оману, якщо є неправильне твердження, недогляд або інша поведінка, що
1 Advertising Law in Europe and North America. — P. 124—127.
2 Bandot S. Barbara. International Advertising Handbook: A User's Guide to Rules and Regulations. — Lexington, MA and Toronto: Health. - 1989. - P. 71.
3 Charles R. Me. Manis. Unfair Trade Practices. - St. Paul, Minn.: Vest Publishing Co. - P. 316.
може викликати оману у діючих розумно за цих обставин споживачів їм на шкоду. Відповідно до цих нових правил, необхідна наявність трьох елементів для визнання Федеральною торговою комісією введення в оману у рекламі: 1) твердження, недогляд або поведінка, що можуть ввести в оману споживача (наприклад, неправдиві усні або письмові твердження, продаж небезпечного товару без відповідної інформації, неспроможність виявити ті послуги, що були обіцяні); 2) твердження, недогляд або поведінка оцінюються з точки зору споживача, діючого розумно за даних обставин. Якщо такого роду заяви і т. п. впливають або спрямовані безпосередньо на окрему групу людей, розумність визначається з точки зору цієї групи. Критерій "розумного споживача" є найбільш спірним із трьох елементів. Колишні рішення ФТК затверджували цей критерій як "істотний сегмент", "істотний відсоток", "істотне число" споживачів і визнавалося достатнім введення в оману щонайменше 15 відсотків споживачів; 3) істотність для прийняття споживачем рішення про набуття товару. ФТК заявила у справі Корпорації домашніх товарів, що твердження, яке вводить в оману, або недогляд у рекламі порушує статті 5 або 12 закону тільки якщо інформація була істотним фактором у прийнятті споживачем рішення купити товар. Нові правила ФТК визначили як істотне таке неправильне твердження або поведінку, що може впливати на вибір споживача або його поведінку відносно товару. Іншими словами, ця інформація важлива для споживачів, оскільки якщо вона неточна або упущена істотна інформація, то існує імовірність заподіяння шкоди1.
Важливими засобами забезпечення передбаченої у законодавстві заборони недобросовісної реклами є санкції за його порушення, які включають примусові засоби правового запобігання і відповідальності.
Відповідно до ст. 27 Закону України "Про рекламу" з метою захисту інтересів суспільства, держави, споживачів
1 Lichten Berger John. Advertising Compliance Law: Handbook for Marketing Professionals and Their Counsel. — New York: Quorum books. - 1986. - P. 3-9.
і учасників рекламного процесу державні органи, визначені законом, можуть забороняти рекламу, що порушує вимоги законодавства про рекламу, та вимагати її публічного спростування. Рішення про порушення законодавства про рекламу надсилається рекламодавцеві, виробнику або розповсюджувачеві реклами і є обов'язковим для виконання.
Однією із санкцій за недобросовісну рекламу є штрафи, що їх накладають Державний комітет у справах захисту прав споживачів та його органи у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдження такої реклами за недодержання вимог законодавства щодо змісту та достовірності реклами (ст. 27).
Цивільно-правовою мірою відповідальності за недобросовісну рекламу є відшкодування шкоди, завданої потерпілому відповідно до цивільного законодавства України.
Спеціальною санкцією запобіжного характеру, передбаченою ст. 28 Закону України "Про рекламу", є публічне спростування недобросовісної реклами добровільно або за рішенням суду, здійснюване за рахунок винної особи через той самий рекламний засіб з використанням тих же простору, часу, місця і в тому ж порядку, в якому здійснювалася реклама. Метою її є ліквідація несприятливих наслідків, спричинених розповсюдженням недобросовісної реклами. Виходячи зі змісту закону, ця санкція не може застосовуватися до реклами, підготовленої до опублікування, але ще не розповсюдженої, а стосується лише вже розповсюдженої або реклами, що розповсюджується.
Згідно зі ст. 33 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" суб'єкти господарювання за сприяння Торгово-промислової палати України та інших заінтересованих організацій можуть розробляти правила професійної етики у конкуренції для відповідних сфер підприємницької діяльності, а також для певних галузей економіки, що погоджуються з Антимонопольним комітетом України. Правила професійної етики в конкуренції можуть використовуватися при укладенні договорів, роз-
робці установчих та інших документів суб'єктів господарювання.
В цьому відношенні може бути використаний досвід розвинутих країн.
Так, у Франції саморегулювання у формі кодексів етики, що видаються професійними асоціаціями (вперше виданий у 1921 p.), та діяльності Комітету підтвердження реклами (приватної організації підприємців, що здійснює моніторинг зловживань у рекламній діяльності) має велике значення. Комітет видає поради, яких суди повинні дотримуватися, і тому він має важливе значення. Він організований як асоціація, членами якої є більшість рекламних агентств. Оскільки членство в Комітеті часто є критерієм у виборі споживачем рекламного агентства, виключення з Комітету за недобросовісну конкуренцію, що включає недотримання рекомендацій Комітету, є серйозною санкцією1.
У СІЛА саморегулювання рекламної діяльності, особливо на загальнонаціональному рівні, є важливим джерелом регулювання. Рекламний кодекс Ради Бюро вдосконалення підприємництва є одним з важливих прикладів саморегулювання реклами.
Рекламний кодекс Ради Бюро вдосконалення підприємництва — це документ, що визначає, що можна і що не можна робити в рекламній діяльності. Тут сформульовано загальні напрямки, а також детальні правила для 14 галузей. Національний рекламний підрозділ Ради Бюро вдосконалення підприємництва відповідальний за застосування цього Кодексу. З моменту створення в 1971 р. цей підрозділ розслідував більше ніж 2 800 випадків реклами загальнонаціонального характеру, що становить у середньому близько 150 випадків за рік2.
Щоб здійснити добровільне саморегулювання рекламної діяльності, рекламна індустрія в США використовує безліч механізмів саморегулювання. Основною організа-
Advertising Law in Europe and North America. — Deventer: Boston: Kluver Law and Taxation Publishers. - 1992. - P. 113. 2 Там само. - P. 321.
цією саморегулювання у сфері рекламної діяльності підприємців, спрямованої до інших підприємців, є Асоціація підприємницької професійної реклами (В/РАА). Вона прийняла Кодекс етики, якого кожний член цієї асоціації зобов'язується дотримуватися.
Крім того, Американська Федерація реклами та Американська Асоціація рекламних агентств мають відповідні стандарти або принципи. Так, Принципи реклами американського бізнесу, прийняті радою директорів Американської Федерації реклами 2 березня 1984 p., містять ряд вимог до реклами щодо правдивості, підтвердження, порівняння, гарантій, твердження про ціни тощо1.
ВИСНОВКИ
Аналіз законодавства про недобросовісну рекламу і практику його застосування в Україні порівняно з зарубіжними моделями дає можливість зробити висновки та дати рекомендації.
Недобросовісною може бути визнана реклама, яка порушує як загальні вимоги, що пред'являються до змісту реклами, засобів, форм, часу і місця її розповсюдження, так і спеціальні вимоги до неї, що стосуються деяких видів реклами.
Недобросовісною і забороненою слід вважати рекламу, що у будь-якій формі містить твердження, інформацію або уявлення, що є неправдивими або здатними ввести в оману, якщо вони стосуються: існування, природи, композиції, істотних властивостей, змісту або виду дій; виду, походження, якості, засобу і часу виробництва продукції, переваг, ціни і умов продажу товарів і послуг, на що посилається реклама; умов використання і переваг, на які сподіваються при використанні; підстав і засобів продажу або послуг, змісту зобов'язань продавця, що приймаються
1 Lichten Berger John. Advertising Compliance Law. — P. 79—84.
рекламодавцем, ідентичності, характеристик, умінь виробника, рекламодавця або виконавця послуги.
Закон не вимагає, щоб недобросовісна реклама дійсно вводила в оману споживачів. Досить того, щоб реклама була здатна ввести споживачів реклами в оману. Рекламу слід вважати такою, що вводить в оману, якщо вона викликає у споживачів сподівання, які рекламований товар не здатний задовольнити. Від рекламодавців вимагаються докази правдивості інформації, а позивач повинен довести, що його сподівання не можуть бути досягнуті.
Реклама є такою, що вводить в оману, тільки тоді, коли стосується конкретних деталей. Заяви загального характеру, наприклад про вплив парфумерії на представників протилежної статі, не мають такого спеціального змісту, і тому вони не заборонені. Можливість введення в оману існує тільки у тому випадку, якщо споживачі, яким рекламу адресовано, можуть піддатися на обман.
Вважаємо неточним визначення у ст. 27 Закону України "Про рекламу" одного із засобів запобігання недобросовісній рекламі уповноваженими державними органами як "заборони реклами, що порушує вимоги законодавства про рекламу". Така заборона сформульована безпосередньо в законі при визначенні недобросовісної конкуренції, тому ця заборона не потребує дублювання державними органами. Має йтися про застосування державними органами адміністративно-правових засобів попередження і запобігання недобросовісній рекламі у вигляді припинення порушення. Бажано також передбачити право компетентних державних органів при виявленні недобросовісної реклами звертатися до ліцензійних органів для розв'язання питання про зупинення або анулювання ліцензії на здійснення відповідного виду діяльності.
У законодавстві не передбачений наслідок невиконання правопорушником вимоги компетентного державного органу про публічне спростування реклами, у зв'язку з чим вважаємо за доцільне надати такому органові права зупиняти (переривати) розповсюдження реклами до публічного її спростування правопорушником.
Дата добавления: 2020-01-07; просмотров: 312; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!