ІІІ. Проблеми забезпечення державного суверенітету України.
На сучасному етапі розвитку нашого суспільства часто вживають термін “правова держава”, при цьому одні автори виходять з того, що вони бажають підкреслити, що проголосивши себе суверенною і незалежною, Україна стала і правовою державою, а інші з прагнення довести, що побудова такої держави є справою більш віддаленої перспективи.
Згідно зі статтею 1 Конституції нашої держави Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Проте це лише загальні конституційні засади. Для того, щоб побудувати таку державу необхідне міцне теоретичне підґрунтя, глибокі наукові розробки юристів – вчених і практиків, із врахуванням як вітчизняного, так і зарубіжного досвіду.
Прийнята 16 липня 1990 року Декларація про державний суверенітет, відіграла важливу роль у становленні в Україні конституційного ладу на демократичних засадах, заклала цінності, які стали підґрунтям для Конституції України 1996 року, визначила напрямок державно-правових процесів.
За час, що пройшов з дня прийняття Декларація про державний суверенітет України, в країні відбулися істотні якісні зміни. Була прийнята Конституція України, більш ніж тисяча законів, серед них закони: про громадянство, про всеукраїнський та місцеві референдуми, про об’єднання громадян, про Президента України, про статус народного депутата України, про прокуратуру, про вибори народних депутатів України, про правовий статус іноземців, про власність та інші, що створили міцну нормативно-правову базу становлення України як суверенної, незалежної держави, що беруть початок з ідей Декларація про державний суверенітет України.
|
|
|
Разом з тим існує чимало невирішених проблем щодо забезпеченням суверенітету України, пов’язаних із деякими принципами.
Принцип верховенства права визначає умови життєдіяльності усього соціального організму, тобто створення і функціонування державних органів та громадських організацій, ставлення до них, а також стосунки між окремими громадянами.
У нашій державі наукове осмислення і аналіз цього принципу розпочалися лише після його закріплення у ст. 8 Конституції України. З урахуванням цього Верховна Рада України повинна приймати закони, що мають відповідати принципам справедливості, гуманізму; забезпечувати права, свободи і законні інтереси громадян; відображати суспільні відносини, які склалися у нашій країні.
Доводиться констатувати, що поки що у нашій державі не досягнуто панування принципу верховенства права. Зокрема, приймаються нестабільні та не досконалі закони, видаються підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать вимогам законів.
|
|
|
Відповідно до принципу поділу влади остання має бути поділена між законодавчими, виконавчими та судовими органами. При цьому кожна з гілок влади повинна бути незалежною, що має виключати можливість узурпації влади якоюсь особою чи окремим органом. Проте, нині в Україні спостерігається протистояння між законодавчою та виконавчою гілками влади.
Чим же поясняється відсутність взаємодії між органами виконавчої влади та Верховною Радою України? Причин декілька, але основні такі: недостатній рівень політико-правової культури та професіоналізму парламентаріїв та урядовців; мітингово-популістський характер роботи верховної Ради та занадто заформалізований, бюрократичний процес прийняття важливих економічних рішень в уряді; амбіціозність окремих народних депутатів України під час здійснення контактів з урядовими структурами.
Принцип реальності прав і свобод людини та громадянина передбачає, що вони мають бути не тільки продекларовані у законодавчих актах, а й забезпечені та гарантовані усіма соціальними суб’єктами, насамперед державою. Цей принцип закріплено у ст.3 Конституції України, яка встановлює, що людина, її життя, здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються у нашій державі найвищою соціальною цінністю.
|
|
|
Однак нині в Україні через об’єктивні та суб’єктивні причини існує проблема реальності прав та свобод людини та громадянина, яка має не тільки правовий аспект, а й тісно пов’язана з політичним та економічним станом суспільства, рівнем його духовності та консолідованості.
Важливим є принцип законності, який означає, що державою керує закон, усе здійснюється згідно з законом, ніхто не підноситься над ним. Закон сам панує, виражаючи загальну волю. Наслідком реалізації цього принципу стає правопорядок, тобто система правовідносин, яка складається в результаті реалізації режиму законності. Ефективним засобом підтримання в суспільстві законності та правопорядку як елементів правової держави є юридична відповідальність та вживання у межах закону справедливих заходів у разі вчинення того або іншого правопорушення. А будь-яка несправедливість викликає невдоволення людей і може призвести до соціальних конфліктів.
Державний суверенітет України визначається не тільки і не стільки юридичним закріпленням на конституційному рівні положення про те, що Україна є суверенною державою, а забезпеченням цього політико-правового стану державної влади економічними, дипломатичними та іншими засобами. Особливо важливо, щоб суверенітет України базувався на міцній економічній основі. Для зв’язків з іншими державами це досить важливий фактор. Тому утвердження України як суверенної держави передбачає прийняття мір щодо забезпечення реальної економічної самостійності та незалежності.
|
|
|
Висновки.
Отже, з всього вищесказаного можна зробити такі висновки:
державний суверенітет - це “збірна ознака держави” він концентрує в собі найбільш істотні риси державної організації суспільства. При цьому, незалежність і верховенство державної влади виражається в наступному:
1) в універсальності - тільки рішення державної влади поширюються на все населення і громадські організації даної країни;
2) в прерогативі - можливості скасування і визнання незначним будь-якого незаконного прояву іншої суспільної влади;
3) в наявності спеціальних засобів впливу, якого не має ніяка інша громадська організація.
Я вважаю, що після здобуття незалежності нашої держави її керівництво та і вся українська нація повинна всякими засобами зміцнювати її суверенітет, авторитет на міжнародній арені, а також добробут та незалежність власної країни.
Джерела і література.
1. Декларація про державний суверенітет України від 16
липня 1990 року.
2. Конституція України 1996 року.
3. Котюк В.О. Основи держави та права: навч. посібник для абітурієнтів, студентів, учнів середніх шкіл і ліцеїв.- К.: Вентурі, 1998.
4. Скакун О. Ф. Теорія держави та права: Підручник.- Харків: Консум; Ін-т внутр. справ, 2000.
4. Кісь Роман . Аспекти національної ідеї - К.,1997.
5. Проблеми формування суверенної правової України.- Львів.,1993.
6. Основи деpжави і пpава: Hавч.посібник у запитаннях і відповідях для вступників до юpид.закладів/ Спілка юpистів Укpаїни; С.Д.Гусаpєв, А.М.Колодій, Л.В.Кpавченко.- К.:Юpінфоpм, 1995.
7. Тодика Ю.Н. Основи конституційного ладу України. – 1999.
8. Коментар до Конституції України. Інститут законодавства ВРУ.-К., 1998.
9. Телешун С. Поняття державного устрою України: проблеми теорії і практики//Право України.- 2000. - №6. – С.14-19.
10. Линецький С. Методологічні засади осмислення місця і ролі державного режиму в структурі державного ладу України. //Право України.- 2000. - №6. – С. 19-23.
11. Правові проблеми суверенітету і незалежності України // Право України,-1992-№10,С. 10-22.
12. Васькович Й. Проблеми та перспективи побудови правової держави в Україні.// ПравоУкраїни. - 2000. - №1.
13. Тацій В. Й., Грошевий Ю. М. Правові заходи охорони Конституції // Вісн. Академії правових наук України. - 1995. - № 3. - С. 41- 43.
14. Терен В., Чмир Ю., Україна сьогодні і завтра// Розбудова держави.,1994-№1.
[1] Основи деpжави і пpава: Hавч.посібник у запитаннях і відповідях для вступників до юpид.закладів/ Спілка юpистів Укpаїни; С.Д.Гусаpєв, А.М.Колодій, Л.В.Кpавченко.- К.:Юpінфоpм, 1995.
[2] Жан Боден - основатель концепции государственного суверенитета// Вестник ИНИОН, М., 1990.
[3] Правові проблеми суверенітету і незалежності України //П.У.-1992, №10.С.54 - 58.
Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 179; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!