Інформаційне забезпечення аналізу.
Інформаційними джерелами для аналізу діяльності банку є:
— балансовий звіт комерційного банку;
— звіт про кредитний портфель;
— звіт про залишки за депозитами;
— звіт про прибутки та збитки комерційного банку;
— звіт про дотримання нормативів відкритої валютної позиції;
— звіт про відкриті валютні позиції;
Аналізуючи фінансову звітність, підраховують середні показники ключових категорій балансового звіту за період, що покривається цими даними, та визначають:
стан надходжень — за прибутком на середні активи та капітал;
коефіцієнти приросту ключових показників (позик депозитів та капіталу);
продуктивність роботи персоналу — отримані та сплачені середні процентні ставки;
вартість посередництва.
За такого підходу за вироблення ключових показників діяльності поєднують дані балансового звіту та звіту про фінансові результати, що не залежать від розміру банку. Їх порівнюють із даними інших банків та між собою. Оскільки доходи й видатки аналізують щодо середніх активів та зобов’язань за період, охоплений звітом про фінансові результати, то можуть порівнюватися різні за тривалістю періоди часу.
1.3 Критерії і види фінансового аналізу.
За періодичністю проведення аналіз поділяють на:
— щоденний;
— щотижневий;
— місячний;
— квартальний;
— річний.
Залежно від спектра питань, які вивчаються, аналіз поділяють на:
повний, тобто вивчаються всі аспекти діяльності банку, його зовнішні та внутрішні зв’язки;
|
|
|
тематичний, коли з метою поліпшення окремих напрямів діяльності банку розглядається лише вузьке коло питань.
За метою і характером розрізняють:
попередній аналіз який застосовують, щоб, оцінивши стан рахунків, з’ясувати чи спроможний комерційний банк здійснювати ті чи інші операції;
оперативний аналіз, який проводиться у ході поточної діяльності банку з метою перевірки дотримання нормативів та інших показників. У разі необхідності вживаються термінові заходи щоб підтримувати на належному рівні нормативи та інші показники, а також одержувати достатній прибуток;
остаточний (подальший) аналіз, необхідний для визначення ефективності роботи комерційного банку у звітний період, виявлення резервів підвищення дохідності;
перспективний аналіз, що застосовується для прогнозування очікуваних результатів у майбутньому періоді, вибору нових видів операцій та визначення внутрібанківської політики.
Залежно від об’єкта аналіз поділяється на шість видів:
— функціональний аналіз дає змогу з’ясувати спеціалізацію, місце установи в системі розподілу банківських послуг, форми і перспективи взаємодії з іншими контрагентами системи, а також допомагає оцінити ефективність і доцільність функцій, які виконує банк. Такий аналіз здійснюється на підставі загальної суми балансу, співвідношень розмірі депозитів і кредитів, частки міжбанківських операцій у загальному обсязі ресурсів і вкладень. Мета функціонального аналізу — виявити можливості щодо підвищення прибутку від банківських операцій та їх ліквідність. Її досягають, відмовляючись від неефективних та обираючи прогресивні шляхи виконання потрібних операцій;
|
|
|
— структурний аналіз здійснюється за видами банківських операцій. Базується на відсоткових значеннях кожного рядка таблиці щодо загального підсумку. Зміни відносних показників окремих статей відображують зміни питомої ваги активів чи пасивів та прибутків або збитків від окремих операцій банку;
— операційно-вартісний аналіз розгортає масштабну картину становища банку при визначенні його дохідності, допомагає точніше оцінити вартість конкретних операцій, їх прибутковість чи збитковість. Аналіз дає змогу з’ясувати значення кожного виду операцій у формуванні прибутку банку, розробити основні напрями депозитно-позичкової політики щодо конкретних контрагентів із метою максимізації доходу.;
|
|
|
— рейтінговий аналіз має виняткове значення для комплексної оцінки фінансового стану комерційних банків і порівняних їх між собою. Рейтинг визначають на підставі висновків, зроблених спеціалістами різних категорій;
— факторний аналіз покликаний з’ясувати вплив окремих чинників на показники фінансового стану банку, виявити його сильні та слабкі сторони, зорієнтувати, як найповніше використовувати внутрішні резерви, приймати правильні управлінські рішення та розробляти стратегію розвитку. В практиці факторного аналізу застосовують методи ланцюгових підставлень і пайової участі;
— макроекономічний аналіз дає змогу визначити масштаби активно-пасивних операцій та обсяг банківського прибутку, а також рівень участі комерційного банку чи групи банків у форсуванні грошової маси, розподілі банківських послуг, регіональному розподілі кредитних ресурсів. Як правило, його проводить центральний банк.
Хоча напрями та критерії, за якими аналізується робота банку, досить різноманітні, технологія проведення аналізу єдина і передбачає такі етапи:
— попередний;
— аналітичний;
— заключний (інтеграційний).
|
|
|
На попередньому етапі звітність готують до подальшої аналітичної роботи: оцінюють правильність складання і ступінь достовірності отриманих даних, групують окремі статті балансу, звіту про прибутки і збитки, складають аналітичні таблиці та відбирають певні показники, потім на основі опрацьованої первинної інформації відбирають абсолютні й відносні показники, які характеризують ту чи іншу сторону діяльності банку, і визначають порядок їх розрахунку. Зрештою, всі показники групують в аналітичні таблиці відповідно до запланованих напрямів досліджень. На аналітичному етапі визначають вид та необхідну кількість аналітичних таблиць, обирають методи аналізу, форми відображення динаміки та структури досліджувальних показників, роблять необхідні розрахунки.
На заключному етапі аналізу описують отримані результати розрахунків, роблять висновки, готують аналітичні записки, коментарі, доповіді. Слід зазначити, що результати виконаних аналітичних процедур не є єдиними і безумовними критеріями для остаточного висновку щодо фінансового стану банку.
Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 163; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!