Преса полонених українців в таборах Австро-Угорщини та Німеччини
Та найщиріший відгук викликав СВУ і його „Вістник" серед полонених українців. Під його впливом незабаром почали з'являтися і свої власні таборові органи. Були це: „Просвітний Листок", що пізніше перетворився у „Громадську Думку" у Вецлярі. „Розвага" у Фрайштадті, „Розсвіт" в Раштадті, „Вільне Слово" у Зальцвельді тощо.
Що звертає увагу в цих часописах, то це спільна всім їм риса культурности і щирого, теплого тону поруч із зрозумінням завдань, висловлених такими словами:
„Наша мета була б в деякій мірі осягнена, коли б наші земляки тут, в полоні, не марнували даремно часу... бо ми ж тепер перед тою хвилею, коли скинемо ярмо темноти, ярмо рабства..."
Однозвучний у всіх цих органів був і зміст, що відбивав, з одного боку, змагання редакції виконати своє завдання національного освідомлення, а з другого – найглибші думки відірваних від рідного краю, яким жили і долею якого вболівали. Чулися тут туга і сподівання та певність в майбутнє.
Початок цій пресі поклав ,Просвітний Листок", який почала в 1915 р. видавати пресова секція С.В.У. з полонених українців у Вецлярі, як неперіодичний орган. Перших чотири числа вийшли писаними на машинці. 3 числа п'ятого почав виходити друком (типограф), спочатку двічі на місяць, потім тричі і, врешті, як тижневик. 1917 року назву змінено на „Громадську Думку", що виходила шість разів на місяць, а з квітня 1917р. двічі на тиждень.
|
|
|
Чимало співробітників містили свої твори під прибраними іменами. Менше – за своїм підписом. Були тут поезії О. Кобця, К. Очерета, Чумака, М. Чалого та інших, а також зразки таких сучасних поетів, як Б. Лепкого, В. Пачовського. Були тут новелі, оповідання, спомини, статті на національно-політичні та культурні теми. Тут же добре ведений історичний календар („Розвага"), огляд громадського і політичного руху („Просвітний Листок"), вісті з Росії і світу, хроніка таборового життя і т. д. Окреме місце займають тут листи полонених з висловами признания праці С.В.У., листи, що знайомлять з умовами життя і праці полонених і т. д. Врешті кутик смутку – посмертні згадки, без яких майже не бувало числа. I все ж, з кожної сторінки тих чисел, з кожного рядка, пробивалася та бадьорість думки і настрої, що формувалися, наприклад, в таких рядках напередодні великого зриву:
„Коли скінчиться війна – писало „Вільне Слово" – то нас жде друга війна, наша хатня війна, жорстока війна з нашим клятим повсякчасним ворогом — з російським правительством".
Інші органи, що виходили поза українськими землями під час першої світової війни
Під гасло цієї ж війни з російським правительством і царатом, виходив у Женеві в 1915р. часопис „Боротьба". Був це неперіодич ний орган закордонної організації української соціял-демократичної робітничої партії (УСДРП). На чолі з колишнім видавцем „Дзвону" (Київ) Л. Юркевичем (Л. Рибалкою) виступив цей орган, з одного боку, з критикою „оборончеської" політики українців під Росією, а з другого, проти діяльности С.В.У. Вказуючи на деякі ознаки впливу російських патріотичних кличів на певну частину українського суспільства, „Боротьба" звертала увагу на утиски та на „азіятське поводження царських посіпак в Галичині і на Буковині" і ставила своїм завданням: „піднести голос проти цих явищ і показати, ...що українське робітництво и усі повинні тепер з подвійною енерґією готуватися до рішучої боротьби з царськими порядками за політичну волю, за Вільну Україну". Проте, бій за вільну Україну „Боротьба" не вбачала в створенні української держави. Вважала, що український народ ще не доріс до ідеї державности. Звідци гострі і часом необережні виступи її проти С.В.У. та його органів. Виступи ці викликали відгук в російській, польській та українській пресі. Скористалися тими виступами дехто з російських представників політичної думки. Покликуючись на український орган, посилювали вони свій похід проти українства. Одним із перших був Алексинський, який виступив у місячнику: „Современний Мир". Його виступ зараз же підхопили чорносотенні органи на чолі з „Новим Временем", а в товаристві з ним і „Slowo Polskie".
|
|
|
|
|
|
3 українського боку, крім „Вістника С.В.У.", який гостро скваліфікував поведінку „Боротьби" и її редактора (Л. Юркевича-Рибалки), відгукнулася Буковинська організація українських соціял-демократів. Так само запротестували один із поважніших представників У.С.Д.П. в Галичині – В. Левинський, журнал „Украинская Жизнь" (С. Єфремов) та „Робітничий Прапор" у Софії.
Буковинські соціял-демократи опублікували за підписом своїх уповноважених (О. Безпалка, В. Мороза та інших) заяву, в якій зазначили свое становище в напрямі боротьби за державність та запротестували словами:
„Мусимо рішуче запротестувати проти ширення очорнюючих, а при тім несправедливих вісток, як, наприклад, Троцького (російські соціял-демократ Бронштейн) про „Союз", до яких і „Боротьба" прилучається".
Колишній редактор „Дзвону" (Київ) В. Левинський надіслав з Лозани до „Украинской Жизни" (Москва) листа, в якому дав гостру, неґативну оцінку „Боротьби" і Л. Рибалки, (Л. Юркевича), зазначуючи, що „своїм виступом зібрав п. Рибалка в московській українофобній пресі добре заслужен! признания и тріюмфи. Він гордий на них! Він радіє ними! Але ми скажемо словами співця Антея з безсмертної „Оргії" покійної Лесі Українки: „Тріюмфи в Римі – то для Грека ганьба!... і закінчував: ,,...ми можемо тільки підкріпити кваліфіковання п. Милюкова „Боротьби", як „мутного источника" („Реч", 8. V. 1915); так є, брудного джерела,... за що готові взяти всю відповідальність на себе, маючи на це незбиті до казн... Зокрема солідаризуємося вповні з прекрасною статтею С. Єфремова, поміщеною в „Украинской Жизни" з приводу п. п. Алексинського и Рибалки".
|
|
|
Відповів і „Робітничий Прапор". Був це не періодичний орган соціял-демократичного напрямку, що виходив в 1915 р. в Софії за редакцією М. Меленевського і П. Вензи. Давав він чимало цінного матеріялу, зокрема огляди робітничого життя за кордоном та українського робітництва під Росією, виясняв українське становище супроти війни (В. Темницький) та супроти большевиків. Призначений був, головно, для поширення на українських землях під Росією і користувався неважною симпатією серед полонених українців.
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 135; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!