Призначення, будова частин і механізмів гвинтівки.
Міністерство оборони Україні
Національний університет водного господарства та
Природокористування
Кафедра військової підготовки
РЕКОМЕНДАЦІЇ
З ВИВЧЕННЯ СВД
Затверджено на засіданні
кафедри військової підготовки
Протокол № ___ від
«___»______________2010 року
 |
Рівне-2010
Технічний опис й інструкція для експлуатації 7,62-мм снайперської гвинтівки Драгунова (СВД) призначені для вивчення гвинтівок й оптичних прицілів і підтримки їх у постійній бойовій готовності. У даному документі поміщені технічні характеристики й відомості про пристрій і принцип роботи гвинтівки й оптичного прицілу, а також основні правила, необхідні для забезпечення правильної експлуатації гвинтівки із прицілом і повним використанням їхніх технічних можливостей.
Глава I. Загальна характеристика
Глава II. Будова частин і механізмів снайперської гвинтівки, приладдя і набоїв
Глава III. Оптичний приціл ПСО-1
Глава IV. Робота частин і механізмів гвинтівки
Глава V. Розбирання і складання гвинтівки
Глава VI. Чищення й змащення
Глава VII. Перевірка технічного стану, характерні несправності й методи їхнього усунення
Глава VIII. Приведення гвинтівки до нормального бою й порядок роботи з оптичним прицілом
Глава IX. Затримки, які виникають під час стрільби і способи їх усунення
|
|
|
Впродовж Другої світової війни у Радянському союзі велися активні роботи по розробці самозарядної снайперської гвинтівки. Першими зразками такої зброї стала самозарядна гвинтівка Токарєва СВТ-40, оснащена оптичним прицілом. Проте через низьку надійність конструкції у бойових умовах вона у 1942 році була знята з озброєння. Незважаючи на подібний негативний результат ради не відмовилися від самої ідеї самозарядної снайперської зброї.
Після Другої світової війни конструкторські роботи активізувалися з новою силою. У 1947 році пройшла випробування дослідна снайперська гвинтівка Сімонова АО-47, але вона не була прийнята на озброєння через низьку купчастість бою. У 1958 році розпочався новий етап розробок, на цей раз на конкурсній основі. Спочатку в рамках конкурсу на найкращу самозарядну снайперську гвинтівку лідерство тримала гвинтівка конструкто ра Константінова та Сімонова. Але переможцем конкурсу стала гвинтівка ССВ-58 конструктора спортивної зброї Є. Драгунова. У 1963 році зброя під позначенням СВД (снайперська гвинтівка Драгунова) була прийнята на озброєння Радянської армії.
Снайперська гвинтівка Драгунова стала вдалим зразком самозарядної снайперської зброї завдяки кільком характерним особливостям. Незважаючи на те що вага всіх частин і механізмів автоматики побільшує вагу гвинтівки, СВД виявилася досить легкою. Гвинтівка є надійною і невибагливою у експлуатації, і спроможна працювати навіть при сильному забрудненні. СВД має задовільну купчастість бою - на дальності 1000 метрів середнє відхилення влучань не перевищує 260 міліметрів. Не останню роль відіграє і потужний гвинтівковий набій 7,62Х54R, який зберігає забійну силу навіть на дальності вище 100 метрів. Нажаль по купності бою СВД вже не може зрівнятися з магазинними а також з деякими іншими самозарядними снайперськими гвинтівками. Тонкий ствол знижує купчастість стрільби та механічну міцінсть гвитнівки(цей недолік усунуто у модифікації СВД-С). У гвинтівці відсутні механізми які поліпшують роботу стрільця, як-от складні сошки, механізм регулювання спускового механізму та прикладу.
|
|
|
У 1990 році зявився модифікований варіант снайперської гвинтівки СВД-С. У порівнянні з СВД вона має наступні удосконалення: потовщений ствол з коротким полум'ягасником, вдосконалений газовідвідний вузол, складний приклад, пістолетна рукоятка, регулюєма подушечка на прикладі.
На основі СВД розроблено її вкорочений варіант СВУ, скомпонований по схемі "булл-пап".
|
|
|
На протязі ХХ століття СВД перебувала на озброєнні країн соціалістичного табору і встигла прийняти участь у багатьох локальних конфліктах. У Китаї, Румунії та Іраку випускалися власні варіанти СВД з незначними змінами у конструкції.
Глава I. Загальна характеристика
Призначення гвинтівки 7,62 мм снайперська гвинтівка Драгунова є зброєю снайпера й призначена для знищення різноманітних одиночних цілей, що з'являються, рухаються, розташовані відкрито та замасковані. (мал. 1).
Приціл снайперський оптичний ПСО-1 служить для точного прицілювання зі снайперської гвинтівки по різним цілям.
Мал. 1. Загальний вигляд снайперської гвинтівки Драгунова (СВД)
Для стрільби зі снайперської гвинтівки застосовуються гвинтівкові набої зі звичайними, трасуючими й бронебійно-запалювальними кулями, а також снайперські набої. Вогонь зі снайперської гвинтівки ведеться одиночними пострілами.
Оптичний приціл дозволяє вести вогонь уночі по інфрачервоних джерелах, а також при несприятливих умовах освітлення, коли стрільба з відкритим прицілом ускладнена.
При спостереженні інфрачервоних джерел випромінювані джерелом інфрачервоні промені проходять через об'єктив прицілу й впливають на екран, що перебуває у фокальній площині об'єктива. У місці дії інфрачервоних променів на екрані виникає світіння, що дає видиме зображення джерела у вигляді круглої плями зеленуватого кольору.
|
|
|
Технічні дані
Основні конструктивні балістичні характеристики гвинтівки, гвинтівкового патрона й конструктивні дані оптичного прицілу наведені в табл.1.
Таблиця 1
| Найменування характеристики | Номінальна величина |
| 1. Калібр, мм | 7,62 |
| 2. Число нарізів | 4 |
| 3. Прицільна дальність, м: з оптичним прицілом з відкритим прицілом | 1300 1200 |
| 4. Початкова швидкість кулі, м/с | 830 |
| 5. Дальність польоту кулі, до якої зберігається її забійна дія, м | 3800 |
| 6. Маса гвинтівки без багнета-ножа з оптичним прицілом, неспорядженим магазином і щокою, кг | 4,3 |
| 7. Ємність магазина, патронів | 10 |
| 8. Довжина гвинтівки, мм: без багнета-ножа із примкнутим багнетом-ножем | 1220 1300 |
| 9. Маса патрона, г | 21,8 |
| 10. Маса звичайної кулі зі сталевим сердечником, г | 9,6 |
| 11. Маса порохового заряду, г | 3,1 |
| 12. Збільшення оптичного прицілу, крат. | 4 |
| 13. Поле зору прицілу, градус | 6 |
| 14. Діаметр зіниці виходу, мм | 6 |
| 15. Видалення зіниці виходу, мм | 68,2 |
| 16. Розв'язна здатність, секунда, | 12 |
| 17. Довжина прицілу з наглазником і висунутої блендой, мм | 375 |
| 18. Ширина прицілу, мм | 70 |
| 19. Висота прицілу, мм | 132 |
| 20. Маса прицілу, г | 616 |
| 21. Маса прицілу з комплектом ЗИП і чохлом, | 926 |
Склад гвинтівки
У комплект снайперської гвинтівки входять (мал. 1):
· приладдя;
· сумка для прицілу й магазинів (мал. 3) - 1шт.;
· сумка під ЗИП (мал. 4) - 1 шт.;
· ремінь для носіння стрілецької зброї (мал. 5) - 1 шт.
Приціл снайперський оптичний комплектується чохлом, зимовою системою висвітлення й індивідуальним приладдям.
Снайперська гвинтівка є самозарядною зброєю. Перезарядження гвинтівки засноване на використанні енергії порохових газів, що відводять із каналу ствола до газового поршня. При пострілі частина порохових газів, які виходять за кулею, спрямовуються через газовідвідний отвір у стінці ствола в газову камору, давить на передню стінку газового поршня й відкидає поршень зі штовхачем, а разом з ними й раму в заднє положення. При відході рами назад затвор відкриває канал ствола, витягає з набійника гільзу й викидає її зі ствольної коробки назовні, а рама стискає зворотні пружини й зводить курок (ставить його на взвод автоспуску).
У переднє положення рама із затвором повертається під дією зворотного механізму, затвор при цьому досилає черговий набій з магазина в набійник і закриває канал ствола, а рама виводить шептало автоспуску з-під зводу автоспуску курка. Курок стає на бойовий звід. Запирання затвора здійснюється його поворотом уліво й заходженням бойових виступів затвора у вирізи ствольної коробки.
Для здійснення чергового пострілу необхідно відпустити спусковий гачок і нажати на нього знову. Після звільнення тяги спускового гачка вона просувається вперед й її зачіп заскакує за шептало, а при натисканні на спусковий гачок зачіп тяги повертає шептало й роз'єднує його з бойовим взводом курка. Курок, повертаючись на своїй осі під дією бойової пружини, завдає удару по ударнику, а останній просувається вперед і б'є по капсюлю-запалювач набою. Відбувається постріл.
При пострілі останнім набоєм, коли затвор відійде назад, подавач магазина піднімає нагору зупинник затвора, затвор упирається в нього й рама зупиняється в задньому положенні. Це є сигналом тому, що треба знову зарядити гвинтівку.
Гвинтівка має газовий регулятор, за допомогою якого змінюються швидкості відкату рухомих частин. В умовах нормальної експлуатації при змащених деталях регулятор установлюється на поділку 1. При тривалій стрільбі без чищення й змащення й сильному забрудненні гвинтівки може з'явитися затримка - неповний відхід рухливих частин. У цьому випадку регулятор переводиться на установку 2. Переведення регулятора з одного положення в інше здійснюється за допомогою фланця гільзи або набою.
Глава II. Будова частин і механізмів снайперської гвинтівки, приладдя і набоїв
Снайперська гвинтівка складається з наступних основних частин і механізмів (мал.2):
· ствола зі ствольною коробкою, відкритим прицілом і прикладом;
· кришки ствольної коробки;
· зворотного механізму;
· затворної рами;
· затвора;
· газової трубки з регулятором, газового поршня й штовхача із пружиною;
· ствольних накладок (правої й лівої);
· ударно-спускового механізму;
· запобіжника;
· магазина;
· щоки приклада;
· оптичного прицілу;
· багнета-ножа.
Мал.2. Основні частини й механізми снайперської гвинтівки:
1 - ствол зі ствольною коробкою, відкритим прицілом і прикладом; 2 - кришка ствольної коробки; 3 - зворотний механізм; 4 - затворна рама; 5 - затвор;6 - газова трубка з регулятором; 7 - газовий поршень; 8 - штовхач із пружиною; 9 - ствольні накладки; 10 - ударно-спусковий механізм; 11 - запобіжник; 12 - магазин; 13 - щока приклада; 14 - оптичний приціл; 15 - багнет-ніж.
Призначення, будова частин і механізмів гвинтівки.
1) Ствол (мал. 3) служить для напрямку польоту кулі. Усередині ствол має канал із чотирма нарізами, що в'ються зліва нагору праворуч, набійник, кульовий вхід і газовідвідний отвір. Калібр каналу ствола - 7,62 мм. Зовні ствол має: основу мушки, газову камору, антабку для ременя, верхні й нижнє упорні кільця ствольних накладок, колодку прицілу, і на казенному зрізі виріз для зачепа викидача.
Мал. 3. Ствол 1 - мушка; 2 - газова камера; 3 - антабка; 4 - нерухома частина упорного кільця; 5 - рухома частина упорного кільця; 6 - засувка упорного кільця; 7 - нижнє упорне кільце;
Основа мушки (мал. 4) має упор для кріплення багнета-ножа, щілинний полум’ягасник і паз для запобіжника мушки.
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 337; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!