Структура апарату лісової охорони.



Державне агенство лісового господарства України → Обласне управління лісового господарства → Держлісгосп → Лісництво → Майстерська дільниця → Обхід.

 

Основні завдання лісової охорони:

1. проведення заходів щодо попередження лісових пожеж та вчасного їх виявлення і боротьби з ними;

2. охорона лісів від самовільних порубок, розкрадань, винищення й інших лісопорушень;

3. контроль за виконанням лісозаготівельниками правил відпуску на корені і за дотриманням інших видів експлуатації державного лісового фонду;

4. виявлення вогнищ шкідливих комах і хвороб лісу і боротьба з ними;

5. спостереження за виконанням правил і термінів полювання і риболовлі на території державного лісового фонду.

Службові особи державної лісової охорони мають такі основні права:

1. давати обов’язкові для виконання вказівки (приписи) про усунення порушень лісового законодавства, встановленого порядку використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду, інших порушень, що можуть завдати шкоди лісу;

2. відвідувати безперешкодно підприємства, організації, установи для виконання контрольних функцій щодо забезпечення належної охорони та захисту лісів;

3. доставляти осіб, що порушують лісове законодавство в органи внутрішніх справ, місцеві органи влади;

4. вилучати у осіб, що порушують лісове законодавство, незаконно добуту продукцію лісових користувань, інструменти, обладнання, транспортні та інші засоби, що були знаряддям правопорушення, а також відповідні документи;

5. зберігати, носити і застосовувати спеціальні засоби та зброю в порядку, передбаченому законодавством.

Службові особи лісової охорони зобов’язані:

1. запобігати порушенням правил охорони і захисту лісів, установленого порядку використання лісових ресурсів і користування земельними ділянками лісового фонду та іншим діям, що можуть негативно впливати на ліс, і припиняти їх;

2. здійснювати заходи щодо підвищення протипожежної стійкості насаджень, запобігати виникненню, розповсюдженню лісових пожеж та їх ліквідації, а також захисту лісу від шкідників і хвороб;

3. сприяти лісокористувачам, яким надані земельні ділянки лісового фонду для потреб мисливського господарства, у здійсненні заходів щодо організації мисливського господарства, охорони і розведення диких звірів і птахів

 

 

 

 

Оперативний контроль за охороною лісів від лісопорушень, ревізії обходів, клеймування лісів.

 

 

Види лісових пожеж та причини їх виникнення, способи гасіння лісових пожеж.

Лісовою пожежею називається стихійне, некероване поширення горіння по лісовій площі.

                                                                                                                        У цьому відмінність пожежі від вогневих робіт, проведених у господарських цілях, коли вогонь діє на обмеженій і заздалегідь визначеній площі ( спалювання порубочних рештків, випалювання сухої трави на сінокосах і вздовж узбіч лісових доріг).

У залежності від того, у яких елементах насадження поширюється вогонь, лісові пожежі прийнято ділити на три види: низові, верхові та підземні.

Низовою називається лісова пожежа, що поширюється по ґрунту.

Поширення вогню по кронах і стовбурах дерев верхніх ярусів називається верховою пожежею. Пожежа що поширюється по торфу, перегною називається підземною чи ґрунтовою, при горінні торф’яного шару її ще називають торф’яною.

Найбільш поширені низові пожежі, із загального числа пожеж, що виникли за рік, на частку кожного з перерахованих видів приходилося : низові – 97,5 %; верхові – 1,5 %; підземні – 1 %.

Основним винуватцем лісових пожеж є людина. По її вині виникає близько 90 % лісових пожеж (недбале поводження з вогнем, порушення правил пожежної безпеки, техніки безпеки). Через природні фактори виникає менше 10 % лісових пожеж ( грозові розряди, самозаймання торф’яної крихти, лісової підстилки).

Зупинити процес горіння можна шляхом охолодження горючих матеріалів, відмежуванням доступу кисню, ізоляцією чи видаленням горючих матеріалів, тому основними методами гасіння лісових пожеж є:

1. Зашмагування крайки біжучої низової пожежі гілками.

2. Закидання ґрунтом низової пожежі.

3. Гасіння водою чи вогнегасники хімікатами (розчинами, порошками).

4. Прокладання мінералізованих загороджувальних смуг та канав ґрунтообробними знаряддями.

5. Пускання зустрічного вогню.

Вказані методи використовують в залежності від умов розвитку пожеж, тобто можуть використовуватись окремо чи в комплексі.  

 

 

 

 


Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 47; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!