Свідоцтва агента з митного оформлення.

Історія виникнення і розвитку митної справи в Україні. Митні відносини виникли на території України ще в її ранню історію. Перші писемні згадки про це були у знаменитій праці Геродота "Скіфія" (V ст. до н.е.). Згодом прото-українські племена антів вели жваву торгівлю із сусідами, про що описують візантійські джерела. У той же час власні джерела про митну справу виникають лише у Х ст., що у подальшому наклало відбиток на наукові дослідження цієї проблеми. Перші згадки про митну справу на території України пов'язані з Киівською Русю, тому, що Київ був важливим торговельним пунктом на північному розгалуженні Великого Шовкового Шляху. Митна справа у польсько-литовський період характеризується періодом становлення цехової торгівлі. Митна справа України за часів Російської імперії характеризувалася наступними ознаками: зняття мита на внутрішню торгівлю; ліквідація української митної автономії; збільшення податків на зовнішню торгівлю; винесення митних процедур на лінію державного кордону. За часів тоталітарної радянської системи відбулося згортання митної справи, лише у 20-30хх роках розбудовується митна система, але вона віддзеркалювала соціалістичний погляд на товарне виробництво. На початку 1986 року проводиться реформа і митних органів. Державне митне управління Міністерства зовнішньої торгівлі реорганізоване в Головне управління державного митного контролю при Раді Міністрів СРСР. Головним поворотним моментом у зміні моделі зовнішньоекономічної діяльності стала постанова Ради Міністрів СРСР від 1989 року № 191, яка юридично закріпила відхід від принципу державної монополії зовнішньої торгівлі та поставила завдання формування нової митної політики, сучасного механізму митного контролю. 16 липня 1990 року ВРУ проголосила державний суверенітет. В VI розділі відповідного документа зазначалося: "Українська РСР самостійно створює банкову (включаючи зовнішньоекономічний банк), цінову, фінансову, митну, податкову системи, формує державний бюджет, а при необхідності впроваджує свою грошову одиницю." 16 квітня 1991 р. приймається закон України № 959-ХІІІ "Про зовнішньоекономічну діяльність", в якому стаття 13 передбачала самостійне митне регулювання ЗЕД. 25 червня 1991 року приймається Закон УРСР "Про митну справу в Українській РСР" де фіксує всі поточні наробки з митного питання.   2. Становлення митної справи в Україні. 23 серпня 1990 року виходить постанова Ради Міністрів УРСР "Про створення Управління Державного митного контролю при Раді Міністрів України", яке проіснувало короткий термін до 12 грудня 1991 року коли ПрезидентУкраїни підписав Указ "Про утворення Державного митного комітету України (ДМКУ)", який повинен був стати одним з чинників- гарантів економічної безпеки держави. З моменту - створення ДМКУ намагався зразу ж встановити на кордоні митний контроль. Тільки з березня по травень 1992 року було створено 24 нових митниці - 30 % від кількості всіх новостворених за десять років митниць. Всі митні установи, що діяли в Україні, були переведені на баланс Держмиткому. Українська митниця, в цей період, давала у бюджет 2% прибутків (сучасні німецькі та французькі митниці дають - 30%, англійські - 40% надходжень в державну казну.). Тобто митна система тоді ще не виконувала фіскальної функції в достатній мірі.. Тільки з березня 1993 року митний контроль на кордонах України починає набирати ознаки сучасних цивілізованих форм - вводиться декларування товарів, запроваджується митний контроль в аеропортах та пунктах міжнародного поштового обміну. В цілому період створення митної системи тривав до1994 року - створювалися нові митниці, визначалися зони їх діяльності. Станом на лютий 1994 р. в Україні нараховувалося 65 митниць. Станом на 1995 рік митна система діяла у складі Держмиткому, 8 територіальних митних управлінь,70 митниць, ряду центральних митних установ. На 296 митних постах працювало близько 19 тисяч чоловік Митний контроль був впроваджений на всіх ділянках кордону та на всій внутрішній території України. Разом з Держкомкордоном було відкрито 77 нових автомобільних переходів через державний кордон, що дало можливість налагодити контрольований пропуск транспортних засобів до сусідніх держав і у зворотному напрямку. У 1996 році у зв'язку з реалізацією в Україні адміністративної реформи та посиленням президентської влади відбувається реформування структури виконавчої влади у т. ч. митної системи. Необхідні умови для цього створив Указ Президента України "Про Державну митну службу України " від 29 листопада 1996 року, до якого Указом Президента від 23 березня 1998 року були внесені зміни і доповнення. Була зменшена роль колегіальних методів прийняття рішень, ліквідовувалися територіальні митні управління для більш ефективного виконання завдань митної справи у грудні 1996 року були організовані регіональні митниці. Реформована була і система підготовки кадрів. Ще 11 червня 1996 р Президент України підписав Указ №412/96 "Про створення Академії митної служ6и України". 31 грудня 1996 р ДМСУ видає наказ N 595 "Про створення закладів освіти Державної митної служби України". В цілому, в кінці 1996 року, митна система на була сучасного свого вигляду. Вона поділяється на митні органи, які безпосередньо здійснюють митну справу та спеціалізовані митні установи, які сприяють діяльності митних органів. До митних органів відносяться: ДМСУ - спеціальний орган центральної виконавчої влади у галузі здійснення митної справи, регіональні митниці та митниці. До спеціалізованих митних установ відносяться центральна митна лабораторія, транспортні, експлуатаційні та митні освітні організації.   3. Поняття і зміст державної митної справи. Митна справа є специфічною діяльністю держави та створених нею митних органів у взаємодії з іншими державними органами щодо забезпечення зовнішньополітичної і особливо зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів підприємництва. Визначення терміну "Митна справа" (ст.3 МКУ):1. порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів; 2. митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів; 3. процедури митного контролю та оформлення; 4. боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил. До 1 пункту (Порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів): товари - будь-яке рухоме майно (у тому числі валютні цінності, культурні цінності), електрична, теплова та інші види енергії, а також транспортні засоби, за винятком транспортних засобів, що використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України; предмети - особисті речі, товари, транспортні засоби та окремі номерні вузли до них, що переміщуються через митний кордон України.Переміщення товарів і предметів розрізняється у зв'язку з способом переміщення та метою переміщення   До пункту 2 (митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів) - податок- обов'язковий платіж, що справляється з ю\ф осіб за переміщення Т.і Т.З.; збір - додатковий платіж за надання певних послуг. До пункту 3 (Процедури митного контролю та оформлення): Митні процедури - операції, пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм МКУ, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.При поступлении в ВУЗ - планшет в подарок!    Митне оформлення - виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.   4. По н яття, предмет та метод правового регулювання митного права. Поняття митного права виводиться із загальнотеоретичних підходів до права як галузі, законодавства, науки та навчальної дисципліни.   ^ Митне право як галузь права — це комплексна галузь права, система встановлених (санкціонованих) державою правових норм різної галузевої приналежності, що регулюють суспільні відносини у сфері митної справи і митної політики.   ^ Митне право як наука — система поглядів, теорій та уявлень про урегульовані митним законодавством відносини.   Як навчальна дисципліна митне право — сукупність необхідних знань та вмінь для тих, хто його вивчає, та методів навчання.   ^ Предмет митного права — суспільні організаційні відносини, що складаються в процесі і з приводу переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України. В більшій мірі ці відносини є управлінськими, тобто відносинами влади підпорядкування. В той же час вони є майновими, але стосуються особистих немайнових. Окрім цього, митне право охоплює і процесуальні правовідносини. На предмет митного права впливають особливості міжнародних публічних відносин, концепція гуманітарного права та політики. Але за основним своїм спрямуванням — це відносини майнового характеру, особисті немайнові відносини та організаційно-управлінські відносини.   ^ Метод митного права — це сукупність правових прийомів (засобів і способів), за допомогою яких здійснюється вплив на поведінку суб'єктів. Як уже зазначалося, митне право регулює управлінські відносини при здійсненні митної справи, що зумовлює і його методи. Переважна частка владних вертикальних відносин митного права засновується на підпорядкуванні зобов'язаного суб'єкта носієві владних повноважень. Отже, митне право регулює відносини між його суб'єктами на засадах підлеглості. 5. Суб’єкги митного права. Субъектом таможенного права признается тот, кто наделяется правами и обязанностями в таможенной сфере. Субъектами таможенного права являются: таможенные органы; должностные лица таможенных органов; юридические лица; физические лица;   Эти субъекты могут быть разделены на две группы: общие и специальные субъекты.   Понятием специального субъекта таможенного права охватываются таможенные органы и государственные служащие таможенных органов. Их специфика определяется установленной таможенным правом компетенцией таможенных органов, которая характеризуется совокупностью возложенных на них задач и функций, а также объемом конкретных прав и обязанностей государственного служащего того или иного таможенного органа. Понятием общие субъекты таможенного права охватываются: юридические лица — предприятия, учреждения и организации; физические лица, вступающие в различные правоотношения с таможенными органами; международные организации, имеющие отношение к таможенному делу.   6. Джерела митного права. Джерелом митного права, як будь-якої галузі права, є офіційно-документальні форми відображення і закріплення норм права, що створюються органами державної влади та стосуються загальних норм поведінки в митній галузі. Джерелами митного права є: - правові акти, в яких закріплені норми митного права (Конституція, закони Верховної Ради, укази та розпорядження Президента, постанови, рішення Кабінету Міністрів України); - міжнародні нормативно-правові акти, що стосуються митної справи світового співтовариства. Порядок їх використання для національного митного права і законодавства визначено в ст. 11 Закону України “Про митну справу в Україні”, зокрема вони імплементуються в наше митне законодавство після їх затвердження Верховною Радою. Підкреслимо ще раз, що конституційні норми є головними, початковими положеннями для розробки митного права. Важливим джерелом митного права є також Митний кодекс як комплексний закон у галузі митної справи. Інші нормативні акти можна поділити на дві групи: 1) закони, що безпосередньо регулюють митну справу (“Про митну справу”, “Про Єдиний митний тариф”), укази Президента України (“Про Державну митну службу” тощо). Ці документи визначають основні положення митної справи, які впливають на формулювання, розробку інститутів, норм митного права, його відношення до інших галузей права; 2) нормативні акти з окремими положеннями, що стосуються митної справи, а саме: - закони про ввезення та повернення культурних цінностей, про бартерні операції, про вільні економічні зони тощо; - нормативні документи Кабінету Міністрів України, Держмитслужби, накази, у тому числі спільні з іншими міністерствами та відомствами, Національним банком України. Зрозуміло, що потужним джерелом митного права є суспільна, точніше суспільно-виробнича, практична митна діяльність. У процесі своєї реалізації митна справа оновлюється, пристосовується до нових умов суспільно-економічного життя держави, що в свою чергу вимагає оновлення її правового та законодавчого забезпечення. Ознайомлення з джерелами національного митного права треба починати з історичної спадщини, про що йшлося у першій темі.   7. Поняття та види норм митного права. Норми митного права — це встановлені державою правила поведінки в митній сфері, які регулюють зміст митної справи і підтримуються примусовою силою держави. Так, згідно зі ст. 7 МК України законодавство України з питань митної справи становлять Конституція України, цей Кодекс, закони та інші нормативно-правові акти з питань митної справи, видані на основі та на виконання Конституції України, цього Кодексу та законів України.  Норми митного права, так само як й інші галузі права, поділяються на дві великі частини: Загальну й Особливу. Загальна частина митного права включає митні правові норми, у яких виражені загальні положення, що стосуються регулювання всієї сукупності суспільних відносин у сфері митної справи. Положення норм Загальної частини мають загальне значення. Вони застосовуються лише у тому разі, коли немає спеціальної норми або спеціальна норма суперечить загальній. До складу Загальної частини входять такі митно-правові інститути — сукупності митно-правових норм, що регулюють однорідні суспільні відносини в митній справі: що закріпляють мету, принципи й зміст митної справи; що регулюють правовий статус митних органів; що регулюють державну службу в митних органах і визначають правовий статус посадових осіб митних органів; що упорядковують правовий статус осіб, які переміщають товари і транспортні засоби через митний кордон: що визначають форми і методи митної діяльності, серед яких важлива роль належить митно-правовим нормам, що регламентують порядок прийняття актів у сфері митної справи й здійснення інших процесуальних і процедурних дій; що регулюють примус у митній сфері.    Особлива частина митного права містить у собі розташовані у визначеному МК України порядку і логічній послідовності інститути митного права, зв'язок між якими об'єктивно зумовлений самою сутністю та змістом митної справи. До складу Особливої частини входять митно-правові інститути, що поєднують такі групи митно-правових норм, що регулюють: переміщення через митний кордон товарів і транспортних засобів; митні режими; митні платежі; митне оформлення; митний контроль; валютний контроль; ведення митної статистики і ТН ЗЕД.    До Особливої частини митного права належать також норми, що регламентують юрисдикційну діяльність митних органів. Ці норми містяться в Митному кодексі. Вони регламентують дізнання, здійснюване митними органами, і провадження у справах про порушення митних правил забезпечують їх правильний і своєчасний розгляд. Сюди належать норми, що регулюють службу у митних органах України.   ^ Також норми митного права можна розділити за цілями регулювання на:    1. Економічні. До них належать фіскальні, тобто ті, які доповнюють прибуткову частину бюджету країни, та регулятивні. Свій регулюючий вплив на економіку митний механізм виявляє митними тарифами (методами непрямого керівництва), а також заборонами, обмеженнями, ліцензуванням, квотуванням експорту та імпорту (методами прямого адміністративного керівництва). Зазначене регулювання покликано: — стимулювати розвиток національної економіки; — захищати український ринок; — заохочувати іноземні інвестиції; — забезпечити виконання зобов'язань перед іншими державами, міжнародними союзами, а також сприяти досягненню іншої мети з питань політичної та економічної стабілізації України.    2. Захисні, тобто ті, які забезпечують економічну, санітарну безпеку країни, захист суспільного порядку, здоров'я населення, культурних цінностей. Названим цілям служать усі компоненти митної справи: митна служба, митна діяльність, митна політика та ідеологія. Системі контролю та платежів служать і юридичні норми, митне оформлення, а також боротьба з контрабандою та іншими правопорушеннями.    Також митне право України містить такі самостійні групи норм: норми міжнародного права, присвячені питанням регулювання митної справи; норми законодавства України; норми законодавства колишнього СРСР, які не суперечать законодавству України.   8. Митні правовідносини. Поняття митні відносини охоплює сукупність економічних, організаційно-правових і психоетичних відносин при регулюванні зовнішньоторговельної діяльності, заснованих на принципах і напрямах митної політики. За своїм змістом ці відносини є в більшій мірі економічними, а за формою - юридичними. Як відносини митного права вони є суспільними відносинами, що врегульовані нормами митного права, учасники яких є носіями прав і юридичних обов'язків.За своєю функціональністю митні правовідносини є регулятивними та охоронними. За галузевою приналежністю вони - адміністративно-правові. В той же час при зберіганні на митному складі виникають звичайні цивільно-правові відносини.За напрямами правового регулювання ці відносини є організаційні і здебільшого управлінські:-внутрішні, що виникають з приводу управління митною системою України, і зокрема відносини між окремими ланками цієї системи;-зовнішні, що виникають при здійсненні митної справи.   Можна виділити відносини матеріального змісту і процесуального. До останніх належать відносини, що виникають у процесі провадження про порушення митного законодавства.   Як і інші відносини, вони мають свою структуру: об'єкт, суб'єкти й зміст. Об'єкт митних правовідносин складають організаційні заходи щодо митного оформлення і митного контролю. Разом із тим як об'єкт митного регулювання виступає і речі. Вони наділені спеціальним митним режимом, який впливають на особливості переміщення їх через митний кордон. Суб'єктами цих відносин, з одного боку, виступають митні органи, а з другого -фізичні і юридичні особи, що перетинають митний кордон і переміщують через нього товари, предмети і транспортні засоби.  Ці суб'єкти є загальними і спеціальними. До спеціальних суб'єктів слід віднести тих, які мають дипломатичний імунітет і не підлягають повному митному контролю. Зміст митних відносин складають суб'єктивні права та юридичні обов'язки їх суб'єктів. Якщо ж бути послідовним, то до структури митних правовідносин варто віднести і юридичні факти як підставу їх виникнення (п'ятиланкова теорія правовідносин). 9. Поняття, зміст та напрямки державної політики у сфері державної митної справи. Поняття, зміст і структура митної справи мають не тільки концептуально-теоретичне, але й прикладне, практичне значення. Відповідно до Закону України “Про митну справу в Україні” та Митного кодексу України із змінами та доповненнями 1992—1997 рр. (ст. 1) митною справою є порядок переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів, митне регулювання, пов’язане з встановленням мит та митних зборів, процедури митного контролю та інші засоби проведення в життя митної політики. Разом з тим є можливості для більш чіткого і повного визначення поняття “митна справа”. Уже підкреслювалося, що характерними рисами, особливостями такого феномену, як митна справа, є його комплексний характер, неоднорідність складових елементів. Це обґрунтовується природою і призначенням митної справи, в функції якої входить вирішення різнопланових завдань, задоволення різних інтересів і потреб держави, суспільства і людей, які іноді майже протилежні. , митна політика є складовою митної справи. Але необхідно додати ще багато елементів, які містяться у цьому складному феномені. Якби назвати всі елементи, то структура митної справи виглядала б неоднорідною і складною: - митна політика; - порядок переміщення через митний кордон товарів і транспортних засобів; - митні режими; - митно-тарифне регулювання; - митні платежі; - митне оформлення; - митний контроль; - митна статистика; - визначення поняття контрабанди та проведення дізнання; - порушення митних правил і відповідальність за них; - провадження у справах про порушення митних правил; - розгляд (судовий) справ про порушення митних правил. В окремий блок треба виділити також і здійснення міжнародних відносин у питаннях митної справи. Усі ці блоки різні, але їх об’єднує націленість на захист внутрішньо- і зовнішньоекономічних інтересів України, їх реалізація у вигляді вирішення завдань, що покладені на митні органи, і становить митну справу. Але наука ще чекає на того, хто дасть більш чітке формулювання поняття “митна справа” та термінам. Митну політику в цілому можна визначити як систему політико-правових, економічних, організаційних та інших широкомасштабних заходів, націлених на реалізацію і захист внутрішньо- та зовнішньоекономічних інтересів держави з метою активного і цілеспрямованого здійснення політичних і соціально-економічних перетворень в умовах формування ринкової економіки і відповідних ринкових суспільних відносин. Згідно зі ст. 2 Закону “Про митну справу в Україні” та ст. 2 і 3 Митного кодексу держава закріпила за собою право здійснювати митну політику на своїй території самостійно. Митна політика становить серцевину митної справи, всі складники якої призначені для вдосконалення та ефективної реалізації цієї політики. Митна політика історично була першою формою державного регулювання зовнішньої торгівлі. Основними засобами здійснення митної політики є встановлення митного режиму переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон, застосування митних тарифів, митних податків та інших платежів.   10. МК України - основне джерело митного права, його значення, зміст і структура. Таможенный кодекс Украины определяет основы организации и осуществления таможенного дела в Украине, регулирует экономические, организационные, правовые, кадровые и социальные аспекты деятельности таможенной службы Украины.   Таможенный кодекс направлен на обеспечение защиты экономических интересов Украины, создание благоприятных условий для развития ее экономики, защиты прав и интересов субъектов предпринимательской деятельности и граждан, а также обеспечения соблюдения законодательства Украины по вопросам таможенного дела. Вступил в сидлу с 01-06-2012 Розділ I. Загальні положення (статті 1-35)   Глава 1. Основи державної митної справи (ст.1-11)   Глава 2. Уповноважений економічний оператор (ст.12-18)   Глава 3. Інформування, консультування та попередні рішення з питань державної митної справи (ст.19-23)   Глава 4. Оскарження рішень, дій або бездіяльності митних органів, організацій, їх посадових осіб та інших працівників і відповідальність за них (ст.24-30)   Глава 5. Інформаційні технології та інформаційні ресурси у державній митній справі (ст.31-35)   Розділ II. Країна походження товару (статті 36-48)   Глава 6. Країна походження товару та критерії достатньої переробки товару. Документи про походження товару (ст.36-42)   Глава 7. Підтвердження країни походження товару (ст.43-48)   Розділ III. Митна вартість товарів та методи її визначення (статті 49-66)   Глава 8. Загальні положення щодо митної вартості (ст.49-56)   Глава 9. Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування (ст.57-64)   Глава 10. Визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України в митних режимах, відмінних від митного режиму імпорту (ст.65-66)   Розділ IV. Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (статті 67-69)   Глава 11. Ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, її структура та класифікація товарів (ст.67-69)   Розділ V. Митні режими (статті 70-185)   Глава 12. Загальні положення щодо митних режимів (ст.70-73)   Глава 13. Імпорт (випуск для вільного обігу) (ст.74-76)   Глава 14. Реімпорт (ст.77-81)   Глава 15. Експорт (ст.82-84)   Глава 16. Реекспорт (ст.85-89)   Глава 17. Транзит (ст.90-102)   Глава 18. Тимчасове ввезення (ст.103-112)   Глава 19. Тимчасове вивезення (ст.113-120)   Глава 20. Митний склад (ст.121-129)   Глава 21. Вільна митна зона (ст.130-139)   Глава 22. Безмитна торгівля (ст.140-146)   Глава 23. Переробка на митній території (ст.147-161)   Глава 24. Переробка за межами митної території (ст.162-174)   Глава 25. Знищення або руйнування (ст.175-182)   Глава 26. Відмова на користь держави (ст.183-185)   Розділ VI. Переміщення і пропуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України. Митні формальності при переміщенні товарів через митний кордон України різними видами транспорту (статті 186-237)   Глава 27. Загальні положення щодо умов та порядку переміщення і пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України (ст.186-193)   Глава 28. Переміщення товарів через митний кордон України (ст.194-200)   Глава 29. Тимчасове зберігання (ст.201-206)   Глава 30. Митні формальності на морському і річковому транспорті (ст.207-214)   Глава 31. Митні формальності на авіатранспорті (ст.215-217)   Глава 32. Митні формальності на залізничному транспорті (ст.218-220)   Глава 33. Митні формальності на автомобільному транспорті (ст.221-222)   Глава 34. Митні формальності щодо припасів (ст.223-230)   Глава 35. Митні формальності на трубопровідному транспорті та лініях електропередачі (ст.231-232)   Глава 36. Переміщення (пересилання) товарів через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях (ст.233-237)   Розділ VII. Зберігання товарів, транспортних засобів комерційного призначення на складах митних органів та розпорядження ними (статті 238-245)   Глава 37. Зберігання товарів, транспортних засобів комерційного призначення на складах митних органів (ст.238-242)   Глава 38. Розпорядження товарами, транспортними засобами комерційного призначення та коштами (ст.243-245)   Розділ VIII. Митне оформлення (статті 246-269)   Глава 39. Загальні положення щодо митного оформлення (ст.246-256)   Глава 40. Декларування (ст.257-269)   Розділ IХ. Митні платежі (статті 270-304)   Глава 41. Загальні положення щодо митних платежів (ст.270)   Глава 42. Мито (ст.271-288)   Глава 43. Справляння митних платежів (ст.289-304)   Розділ Х. Гарантії забезпечення виконання зобов’язань перед митними органами (статті 305-317)   Глава 44. Форми, умови та способи забезпечення зобов’язань перед митними органами (ст.305-306)   Глава 45. Фінансові гарантії (ст.307-315)   Глава 46. Інші способи забезпечення сплати митних платежів (ст.316-317)   Розділ ХI. Митний контроль (статті 318-363)   Глава 47. Організація митного контролю (ст.318-328)   Глава 48. Зони митного контролю (ст.329-333)   Глава 49. Здійснення митного контролю (ст.334-355)   Глава 50. Митні експертизи (ст.356-357)   Глава 51. Особливі процедури митного контролю (ст.358-360)   Глава 52. Система управління ризиками (ст.361-363)     Розділ XII. Особливості пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами (статті 364-381)   Глава 53. Загальні положення щодо пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами (ст.364-370)   Глава 54. Пропуск та оподаткування товарів, що вивозяться (пересилаються) громадянами за межі митної території України (ст.371-373)   Глава 55. Пропуск та оподаткування товарів, які ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України (ст.374-381)   Розділ ХIII. Особливості пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України представництвами іноземних держав, міжнародними організаціями та офіційними особами, а також дипломатичними представництвами України, що знаходяться за кордоном (статті 382-396)   Глава 56. Особливості пропуску та оподаткування товарів, що ввозяться на митну територію України представництвами іноземних держав, міжнародними організаціями та офіційними особами, а також дипломатичними представництвами України, що знаходяться за кордоном (ст.382-396)   Розділ XIV. Сприяння захисту прав інтелектуальної власності під час переміщення товарів через митний кордон України (статті 397-403)   Глава 57. Заходи митних органів щодо сприяння захисту прав інтелектуальної власності під час переміщення товарів через митний кордон України (ст.397-403)   Розділ ХV. Здійснення митними органами контролю за окремими видами діяльності підприємств (статті 404-446)   Глава 58. Загальні положення щодо здійснення митними органами контролю за окремими видами діяльності підприємств (ст.404-415)   Глава 59. Митна брокерська діяльність (ст.416-419)   Глава 60. Відкриття та експлуатація магазину безмитної торгівлі (ст.420-423)   Глава 61. Відкриття та експлуатація митного складу (ст.424-429)   Глава 62. Відкриття та експлуатація вільної митної зони комерційного або сервісного типу (ст.430-436)   Глава 63. Відкриття та експлуатація складу тимчасового зберігання (ст.437-441)   Глава 64. Відкриття та експлуатація вантажного митного комплексу (ст.442-446)     Розділ XVI. Митна статистика (статті 447-455)   Глава 65. Митна статистика (ст.447-455)     Розділ XVII. Запобігання та протидія контрабанді (статті 456-457)   Глава 66. Заходи щодо запобігання та протидії контрабанді (ст.456-457)     Розділ XVIII. Порушення митних правил та відповідальність за них (статті 458-485)   Глава 67. Загальні положення щодо порушень митних правил та відповідальності за них (ст.458-467)   Глава 68. Види порушень митних правил та відповідальність за такі правопорушення (ст.468-485)     Розділ ХIХ. Провадження у справах про порушення митних правил (статті 486-542)   Глава 69. Порядок провадження у справах про порушення митних правил (ст.486-506)   Глава 70. Адміністративне затримання (ст.507)   Глава 71. Процесуальні дії у справі про порушення митних правил та порядок їх проведення (ст.508-528)   Глава 72. Оскарження постанов у справах про порушення митних правил (ст.529-533)   Глава 73. Виконання постанов митних органів про накладення адміністративних стягнень за порушення митних правил (ст.534-542)     Розділ ХХ. Митна служба України (статті 543-590)   Глава 74. Структура та організація діяльності митної служби України (ст.543-550)   Глава 75. Атрибутика митної служби України (ст.551-554)   Глава 76. Майно, фінансування та матеріально-технічне забезпечення митної служби України (ст.555-557)   Глава 77. Взаємовідносини митних органів з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, суб’єктами підприємницької діяльності (ст.558-562)   Глава 78. Міжнародне співробітництво з питань державної митної справи (ст.563-567)   Глава 79. Проходження служби в митних органах та організаціях (ст.568-574)   Глава 80. Професійна освіта та науково-дослідна діяльність у сфері державної митної справи (ст.575-578)   Глава 81. Правовий захист працівників митної служби України (ст.579-580)   Глава 82. Застосування фізичної сили, спеціальних засобів та зброї посадовими особами митної служби України (ст.581-584)   Глава 83. Соціальний захист працівників митної служби України (ст.585-590)   Розділ ХХI. Прикінцеві та перехідні положення   11. Принципи здійснення державної митної справи. Державна митна справа здійснюється на основі принципів:   1) виключної юрисдикції України на її митній території;   2) виключних повноважень митних органів України щодо здійснення державної митної справи;   3) законності та презумпції невинуватості;   4) єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України;   5) спрощення законної торгівлі;   6) визнання рівності та правомірності інтересів усіх суб'єктів господарювання незалежно від форми власності;   7) додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб;   8) заохочення доброчесності;   9) гласності та прозорості;   10) відповідальності всіх учасників відносин 12. Міжнародна співпраця з питань державної митної справи. Стаття 563. Участь України у міжнародному співробітництві з питань державної митної справи    1. Участь України у міжнародному співробітництві з питань державної митної справи є складовою частиною її зовнішньополітичної діяльності.   Стаття 564. Міжнародна діяльність центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи    1. Міжнародна діяльність центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, спрямовується і координується Президентом України, Кабінетом Міністрів України та здійснюється за погодженням з Міністерством закордонних справ України.    2. За дорученням Кабінету Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, може в обсязі наданих відповідно до закону повноважень вести переговори та консультативну роботу, пов’язану з підготовкою міжнародних договорів з питань державної митної справи.    3. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, з метою вдосконалення митного контролю підтримує зв’язки з митними адміністраціями іноземних держав, в установленому законом порядку укладає з ними відповідні міжвідомчі договори.    4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, представляє Україну у Всесвітній митній організації, інших міжнародних організаціях.   Стаття 565. Співробітництво митних органів України з митними органами суміжних держав    1. Відповідно до міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, митними органами України спільно з митними органами суміжних держав може здійснюватися:    1) проведення спільного митного контролю у пунктах пропуску через державний кордон України;    2) узгодження в установленому законом порядку часу здійснення митного контролю у пунктах пропуску через державний кордон України, процедур митного контролю, митного оформлення та взаємне визнання документів, що використовуються митними органами для виконання митних формальностей;    3) проведення спільних заходів, спрямованих на запобігання, виявлення і припинення контрабанди та порушень митних правил;    4) проведення в установленому законом порядку спільних заходів, спрямованих на запобігання, виявлення і припинення правопорушень у сфері службової діяльності працівників митних служб;    5) проведення інших спільних одноразових чи постійних заходів з питань, що відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України належать до повноважень митних органів;    6) обмін інформацією, у тому числі з використанням інформаційних технологій та систем.   Стаття 566. Підтримання оперативного зв’язку між митними органами України і митними органами суміжних іноземних держав    1. З метою вирішення невідкладних питань щодо пропуску товарів, виявлення та припинення контрабанди і порушення митних правил, забезпечення законності і правопорядку в пунктах пропуску через державний кордон України керівнику митниці та його заступникам надається право проведення робочих зустрічей з представниками митного органу суміжної іноземної держави.    2. Про час, умови і мету таких зустрічей керівник митниці або особа, яка виконує його обов’язки, повідомляє керівника відповідного органу охорони державного кордону України.    3. Порядок проведення таких зустрічей визначається Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, укладеним відповідно до закону.   Стаття 567. Взаємодія митних органів України з митними та іншими уповноваженими органами іноземних держав, а також з міжнародними організаціями з питань боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил    1. Взаємодія митних органів України з митними та іншими уповноваженими органами іноземних держав, а також з міжнародними організаціями з питань боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил здійснюється в порядку, передбаченому міжнародними договорами України, укладеними відповідно до закону. 13. Поняття і основні завдання митного органу. Державна митна служба України є основним органом, який безпосередньо забезпечує реалізацію державної політики у сфері митної справи в Україні. Вона визнана центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що підпорядковується КМУ. Відповідні органи державної влади, Президент України в межах своїх повноважень здійснюють керівництво митною справою та контроль за діяльністю митних органів.Отож, безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України, до яких належать Державна митна служба України як центральний орган виконавчої влади, регіональні митниці, митниці. Крім цього, до складу митної служби України входять спеціалізовані митні установи та організації (експлуатаційні, транспортні, інформаційно-аналітичні, освітні тощо), які створюються для виконання завдань, покладених на митні органи. Завдання митної служби України МКУ 1) виконання та контроль митного законодавства України.; 2) захист економічних інтересів України; 3) забезпечення виконання чинних міжнародних зобов'язань України з питань митної справи; 4) сприяння захисту інтелектуальної власності учасників зовнішньоекономічних зв'язків (ЗЕЗ), інших юридичних та фізичних осіб; 5) застосування відповідно до закону заходів тарифного та нетарифного регулювання; 6) здійснення митного контролю та митного оформлення, вдосконалення форм і методів їх проведення; 7) контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей; 8) здійснення з іншими органами державної влади заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками (ЗЕЗ) державних інтересів на зовнішньому ринку; 9) створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та пасажиропотоку; 10) боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил; 11) розвиток міжнародного співробітництва у галузі митної справи; 12) ведення митної статистики; 13) ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД); 14) здійснення верифікації (встановлення достовірності) сертифікатів походження товарів з України.   14. Державна митна служба України, організаційна структура центрального апарату. Державна митна служба України є основним органом, який безпосередньо забезпечує реалізацію державної політики у сфері митної справи в Україні. Вона визнана центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що підпорядковується КМУ. Відповідні органи державної влади, Президент України в межах своїх повноважень здійснюють керівництво митною справою та контроль за діяльністю митних органів.Отож, безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України. Правовий статус Державної митної служби України, чи як це записало у МКУ, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи включає в себе: завдання, функції, повноваження, що передбачені і безпосередньо нормативними актами, а саме: Положенням про Державну митну службу України, затвердженим Указом Президента України №1022/2600 від 24 серпня 2000 p. визначаються її основні завдання, функції та права.До основних завдань Держмитслужби України належать: захист економічних інтересів України, сприяння розвитку зовнішньоекономічних зв'язків; забезпечення реалізації державної політики у сфері митної справи; контроль за додержанням законодавства України про митну справу; використання засобів митного регулювання торгово-економічних відносин з урахуванням пріоритетів розвитку економіки, створення сприятливих умов для участі України у міжнародному співробітництві; здійснення митного контролю, митного оформлення та оподаткування товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України; боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил; здійснення разом з Національним банком України комплексного контролю за валютними операціями; здійснення разом з іншими уповноваженими центральними органами виконавчої влади заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку; розвиток міжнародного співробітництва у сфері митної справи та інші завдання. Як вказано у ч.2 ст.13 МКУ, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі митної справи спрямовує, координує та контролює діяльність митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій щодо виконання законодавства України з питань митної справи.Для виконання зазначених завдань Державна митна служба України, як центральний орган виконавчої влади зі спеціальною компетенцією та головна ланка системи митних органів України, організовує та контролює діяльність митних органів; забезпечує своєчасне і повне внесення до державного бюджету коштів від податків, зборів (обов'язкових платежів), справляння яких згідно із законодавством покладено на митні органи; вживає разом з іншими органами виконавчої влади заходів, спрямованих на недопущення незаконного вивезення за кордон цінностей, що становлять культурне або історичне надбання українського народу; розробляє та здійснює самостійно або у взаємодії з іншими органами виконавчої влади заходи щодо запобігання контрабанді, порушенню митних правил та їх припинення; організовує та контролює відповідно до законодавства проведення митними органами дізнання у справах про контрабанду та здійснення ними провадження у справах про порушення митних правил; веде митну статистику; здійснює верифікацію (встановлення достовірності) сертифікатів про походження товарів з України; забезпечує в межах своєї компетенції реалізацію державної політики стосовно державної таємниці, контроль за її збереженням у системі митних органів України; створює, реорганізовує та ліквідує в установленому порядку регіональні митниці, митниці, спеціалізовані митні управління та організації, установи і навчальні заклади; забезпечує гласність у діяльності митних органів, здійснює в установленому законодавством порядку інформування суб'єктів ЗЕД та громадян з питань митного законодавства; виконує інші функції, що випливають з покладених на неї завдань.Державна митна служба України в межах своїх повноважень має право видавати накази та організовувати і контролювати їх виконання. 15. Митниця, спеціалізований митний орган, митний пост. Стаття 546. Митниця    1. Митниця є митним органом, який у зоні своєї діяльності забезпечує виконання завдань, покладених на митну службу України.    2. Митниця є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк із зображенням Державного Герба України та із своїм найменуванням і діє відповідно до Конституції України, цього Кодексу, інших нормативно-правових актів та на підставі положення, яке затверджується наказом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи.   {Частина друга статті 546 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4915-VI від 07.06.2012}    3. Митниця підпорядковується центральному органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи.    4. Митниця здійснює свою діяльність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (Автономна Республіка Крим; область; міста Київ, Севастополь). Окремі митниці можуть здійснювати свою діяльність на територіях двох чи більше адміністративно-територіальних одиниць або на всій території України.    5. Створення, реорганізація та ліквідація митниць здійснюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, в порядку, визначеному законом.    6. У населених пунктах, на залізничних станціях, в аеропортах, морських і річкових портах та інших об’єктах, розташованих у зоні діяльності митниці, в міру необхідності створюються її відокремлені структурні підрозділи (митні пости).    7. Керівник митниці призначається на посаду та звільняється з посади керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, в порядку, встановленому законодавством. Необхідною умовою для призначення є наявність у кандидата стажу роботи на керівних посадах у митних органах України не менше п’яти років, у тому числі не менше одного року - в центральному органі виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи.   Стаття 547. Митний пост    1. Митний пост є митним органом, який входить до складу митниці як відокремлений структурний підрозділ і в зоні своєї діяльності забезпечує виконання завдань, покладених на митну службу України.    2. Положення про митні пости затверджуються керівниками відповідних митниць.    3. Створення, реорганізація та ліквідація митних постів здійснюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, за поданням керівника відповідної митниці.    4. Керівник митного поста призначається на посаду і звільняється з посади керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи. Необхідною умовою для призначення є наявність у кандидата стажу роботи на керівних посадах у митних органах України не менше трьох років.    5. Зони діяльності митних постів визначаються положенням про ці пости.   Стаття 548. Спеціалізовані митні органи    1. Для виконання окремих завдань, а також сукупності декількох завдань, покладених на митну службу України відповідно до статті 544 цього Кодексу, в ній створюються відповідні спеціалізовані митні органи.    2. Спеціалізовані митні органи виконують свої функції на всій митній території України.    3. У місцях розташування митниць, митних постів в міру необхідності можуть створюватися відокремлені підрозділи та окремі робочі місця спеціалізованих митних органів.    4. Спеціалізовані митні органи є юридичними особами, мають самостійний баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк із зображенням Державного Герба України та із своїм найменуванням і діють відповідно до Конституції України, цього Кодексу, інших нормативно-правових актів та на підставі положень, які затверджуються наказами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи.   {Частина четверта статті 548 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4915-VI від 07.06.2012}    5. Створення, реорганізація та ліквідація спеціалізованих митних органів здійснюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, в порядку, визначеному законом.    6. Керівники спеціалізованих митних органів призначаються на посади та звільняються з посад наказами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, в порядку, визначеному законодавством. Необхідною умовою для призначення є наявність у кандидата стажу роботи на керівних посадах в митних органах України не менше п’яти років.   16. Підготовка та прийняття управлінських рішень в митній службі. Управлінське рішення - це перш за все мисленнєво-вольовий акт вибору суб'єктом управління того чи іншого варіанту поведінки системи управління.    У рішенні формулюються цілі та завдання, що стоять перед об'єктами управління, передбачається міра їх дозволеного поведінки, визначається, які ресурси необхідні для реалізації цілей і завдань. Управлінське рішення, таким чином, містить мету і програму діяльності керованої системи управління. Ось чому саме від якості та своєчасності прийняття управлінських рішень в митних органах залежить, насамперед, успіх і неуспіх управління ними.    Управлінські рішення прийнято класифікувати за різними ознаками. Проте визначальним моментом є умови, в яких приймається рішення. Зазвичай рішення приймаються в умовах визначеності і невизначеності (ризику). Умови визначеності, як правило, зумовлюють прийняття так званих стандартних рішень, умови невизначеності - нестандартних рішень.    Своєчасність рішень в митній діяльності залежить від стійких позитивних морально-психологічних якостей її співробітників. Розгубленість в умовах дефіциту часу, нерішучість в оцінках ситуації призводять до повільність, до того, аби відкласти вирішення питання. Разом з тим, не потрібна і квапливість у прийнятті рішень. Це може призвести до порушення законності, інших негативних наслідків. Рішення повинні бути конкретними і гнучкими. Конкретність - це чітка визначеність змісту рішення. Особливо важлива чіткість у визначенні завдань, які ставляться перед виконавцями. Конкретність рішення не виключає, а передбачає його гнучкість, що забезпечується шляхом вироблення прийнятої лінії поведінки посадових осіб з поданням певного простору для самостійного реагування на непередбачені обставини, на будь-які несподіванки. Підготовка, прийняття та реалізація решень якого б виду ні було потрібне рішення, бажано всю роботу з його підготовки, прийняття та реалізації вести в певній послідовності, принципова доцільність якої вироблена теорією і практикою управління.    При підготовці рішення перш за все необхідно виявити і проаналізувати проблемну ситуацію. Вчасно виявити проблему - це значить на ранній стадії зрозуміти основне протиріччя між конкретною метою діяльності митного органу та сформованими умовами для її реалізації. Матеріали аналізу дозволяють об'єктивно зважити значимість виник суперечності, виявити його причини і, головне, визначити його ймовірні кінцеві результати. Таким чином, встановлюються базові проблеми, за вирішення яких треба братися в першу чергу: проводиться їх ранжування та вибір стратегічного напрямку їх вирішення, після чого формулюються цілі.    Базові проблеми можуть виявлятися самостійно керівником митного органу на основі аналізу різноманітної інформації, з якою йому доводиться мати справу, або задаватися ззовні в результаті:    Отримання рішення вищого рівня (наказ, вказівка, розпорядження, план роботи і т.д.), для виконання якого потрібно застосувати приватне, більш конкретне рішення на своєму рівні.    Надходження від співробітників (підрозділів), а також з різних відомств, установ та організацій, учасників ЗЕД та інших приватних осіб різноманітних питань (запитів), що стосуються митної справи.   17. Взаємодія митних органів з іншими органами виконавчої влади. Митні органи України у своїй діяльності взаємодіють з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також із підприємствами, громадянами в порядку, встановленому законодавством (Глава 3 МКУ). Наказ Державного митного комітету України "Про введення в дію "Інструкції про взаємодію та розмежування функцій щодо здійснення контролю на державному кордоні" №181 від 20 червня 1995 року визначає що:"Координація діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань додержання режимів на ДК здійснюється з метою забезпечення виконання вимог законодавства з прикордонних питань, раціонального використання сил та засобів, уникнення дублювання заходів, які вживаються для додержання законності і правопорядку на ДК, а також під час здійснення прикордонного, митного та інших видів контролю". Основними принципами взаємодії є: - суворе дотримання законності; - відповідальність за збереження службових таємниць; - оперативність розгляду і прийняття рішень з питань, що потребують спільного вирішення та забезпечення їх виконання у межах визначеної компетенції; - оперативне та комплексне використання у разі необхідності сил і засобів, що є в розпорядженні взаємодіючих сторін. Напрямками взаємодії є: розроблення та здійснення спільних заходів щодо запобігання, виявлення і розкриття порушень чинного законодавства з прикордонних і митних питань, протидії організованій нелегальній міграції, контрабандному та незаконному переміщенню через кордон товарів та інших предметів; розробка на основі аналізу оперативної обстановки і проведення спільних заходів по запобіганню, виявленню і розкриттю злочинів у ЗЕД; обмін інформацією про наміри і спроби порушень державного кордону, незаконному переміщенню через кордон товарів та інших предметів, а також про джерела придбання і канали незаконного переміщення через кордон валюти, сировини, значних обсягів промислових виробів та сільськогосподарської продукції, товарів народного вжитку, культурних та історичних цінностей, крадених автомобілів; внесення до відповідних інстанцій, міністерств та відомств пропозицій щодо усунення виявлених причин і умов, які сприяють здійсненню порушень законодавства про державний кордон та митну справу, та пропозицій щодо змін і доповнень до чинного законодавства України; узагальнення підсумків та розробка нових форм взаємодії. Основні форми взаємодії: проведення спільних засідань колегій міністерств та відомств, оперативних нарад їх керівного складу, робочих зустрічей; проведення спільних операцій за єдиним планом та задумом з комплексним використанням сил і засобів; створення спільних оперативних штабів (робочих груп) для координації дій (за необхідності); оперативний обмін інформацією, що стосується спільної діяльності на кордоні (як правило в письмовій формі), з дотриманням вимог конспірації та захисту відомостей, що передаються. Взаємодія здійснюється: на державному рівні, на обласному рівні, на районному Взаємодія організується безпосередньо керівниками відповідних органів на місцях..   18. Посадові особи митних органів України, їх правовий статус, Посадовими особами митної служби України є працівники митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, на яких МКУ та іншими законами України покладено здійснення митної справи, організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функційі яким присвоєно спеціальні звання. (ст. 407 МКУ) Згідно зі ст.408 МКУ правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються КУ, МКУ,Законом України "Про державну службу".Очолює Державну митну службу України Голова, якого призначає на посаду та звільняє з неї Президент України. Голова здійснює керівництво Держмитслужбою України, призначає на посади та звільняє з посад працівників центрального апарату Держмитслужби України, керівників регіональних митниць та їх структурних підрозділів, митниць, спеціалізованих митних управлінь і організацій, установ та навчальних закладів, несе персональну відповідальність перед Президентом України і KMУ за виконання покладених на Держмитслужбу завдань і виконання ним своїх функцій. Голова Державної митної служби України затверджує структуру центрального апарату Держмитслужби України. Центральний апарат складається з управління власної безпеки та контролю; управління аналізу, прогнозування та зв'язків з громадськістю; фінансово-економічного управління; управління бухгалтерського обліку та звітності; управління кадрами й сектора режимно-секретної та мобілізаційної роботи; правового управління; управління міждержавних зв'язків; управління справами; митно-тарифного управління; управління статистики; управління митних платежів; інформаційно-аналітичного митного управління; управління організації митного контролю; управління нетарифного регулювання; управління по організації боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил; управління захисту прав інтелектуальної власності; управління номенклатури та верифікації; центральної митної лабораторії; господарсько-експлуатаційного митного управління; постачального митного господарства} автотранспортного митного господарства.   19. Прийом на службу в митний орган. ідстави для прийняття: 1. вік (після 18 років) 2. Ділові якості, 3. Моральні якості, 4. Освітній рівень. Відповідно до ст.412 МКУ встановлено, що на службу до митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій приймаються громадяни України, які досягли 18-річного віку і здатні за своїми діловими і моральними якостями, освітнім рівнем і станом здоров'я виконувати завдання, покладені на митну службу України. З прийняттям на службу може бути встановлено випробування строком до шести місяців. Не можуть бути прийняті на службу до митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій особи, які мають судимість за вчинення умисного злочину. Посадові особи митної служби України, визнані за вироком суду, що набрав законної сили, винними у вчиненні злочину, звільняються із служби в митних органах, спеціалізованих митних установах та організаціях. Посадові особи митних органів зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, МКУ та законами України.Особи, які вперше зараховуються на посади державної служби у митних органах, спеціалізованих митних установах та організаціях,приймають Присягу державного службовця. Крім того, 1.Посадові особи митної служби України не можуть бути членами політичних партій. 2.Посадові особи митної служби України не мають права організовувати страйки і брати участь у них, вчиняти інші дії, що перешкоджають нормальному функціонуванню митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій. Також, посадові особи митної служби України не мають права: 1) займатися будь-якою підприємницькою діяльністю безпосередньо чи через посередників або підставних осіб, а також виконувати роботу на умовах сумісництва (крім наукової, викладацької, творчої діяльності та медичної практики); 2) входити самостійно, через представника або підставних осіб до складу правління чи інших виконавчих органів підприємств, фінансових установ, господарських товариств тощо, організацій,спілок, об'єднань, кооперативів, що займаються підприємницькою діяльністю; 3) бути повіреним третіх осіб у митних справах; 4) використовувати своє службове становище для будь-якого не передбаченого законодавством України сприяння юридичним і фізичним особам у здійсненні ними зовнішньоекономічної та іншої підприємницької діяльності. Та відповідно до ст.416 МКУ посадові особи митних органів не можуть обіймати посади, перебування на яких передбачає прийняття рішень з питань діяльності підприємств - митних брокерів, митних перевізників, власників митних ліцензійних складів та складів тимчасового зберігання, а також службові зносини з такими підприємствами, якщо у штаті цих підприємств перебувають близькі родичі зазначених посадових осіб.   20. Атестація посадових осіб митних органів України. Посадові особи митної служби України проходять атестацію. Порядок проведення атестації визначається ПКМУ від 25 грудня 2002 року № 1984 "Про затвердження Порядку проведення атестації посадових осіб митної служби" (витяг): Атестація посадових осіб митної служби проводиться з метою підвищення ефективності їх діяльності та відповідальності за доручену справу. Установлюється три види атестації: - первинна, - періодична, - позачергова. Первинній атестації підлягають особи, зараховані вперше на посади митної служби, якими передбачається присвоєння спеціальних звань. Для організації та проведення атестації в Держмитслужбі утворюється Вища атестаційна комісія, у регіональних митницях, митницях, спеціалізованих митних установах та організаціях - атестаційні комісії. Під час атестації оцінюються результати роботи, ділові та професійні якості, виявлені посадовими особами при виконанні службових обов'язків, передбачених посадовими інструкціями, затвердженими керівниками митних органів, спеціалізованих митних установ і організацій. Термін і графік проведення атестації затверджуються наказом митного органу, спеціалізованої митної установи, організації та доводяться до відома посадових осіб, що атестуються, не пізніше ніж за місяць до проведення атестації. На кожну посадову особу, що підлягає атестації, складається службова характеристика і атестаційний лист. Під час кожної атестації підрозділи кадрової служби подають Вищій атестаційній комісії щорічні оцінки виконання посадовою особою митного органу, спеціалізованої митної установи, організації покладених на неї завдань та обов'язків за період, що минув після попередньої атестації, а також атестаційний лист попередньої атестації. Рішення Вищої атестаційної комісії На підставі всебічного аналізу виконання посадовою особою, що атестується, основних обов'язків, складності та результативності виконуваної роботи комісія приймає одне з таких рішень: - відповідає займаній посаді; - відповідає займаній посаді за умови виконання рекомендацій щодо підвищення кваліфікації з певного фахового напряму, набуття відповідних навичок у роботі, усунення недоліків у службовій діяльності тощо; - не відповідає займаній посаді. Атестованими вважаються посадові особи, визнані комісією такими, що відповідають займаній посаді, або відповідають займаній посаді за певних умов. Кожне рішення атестаційної комісії повинно мати відповідне обґрунтування. Результати атестації заносяться до протоколу засідання атестаційної комісії та атестаційного листа. Протокол підписується головою і секретарем Вищої атестаційної комісії (відповідної атестаційної комісії), а атестаційний лист - головою та членами комісії, що брали участь у голосуванні. Результати атестації повідомляються посадовій особі, що проходила атестацію, та її керівникові одразу після проведення атестації. Посадова особа ознайомлюється із змістом атестаційного листа під розпис. Характеристики, результати атестації та щорічної оцінки виконання посадовими особами покладених на них завдань і обов'язків зберігаються в особовій справі посадової особи.   21. Присвоєння спеціальних звань, припинення служби в митному органі. Посадові особи митної служби України проходять атестацію. Порядок проведення атестації визначається ПКМУ від 25 грудня 2002 року № 1984 "Про затвердження Порядку проведення атестації посадових осіб митної служби" (витяг): Атестація посадових осіб митної служби проводиться з метою підвищення ефективності їх діяльності та відповідальності за доручену справу. Установлюється три види атестації: - первинна, - періодична, - позачергова. Первинній атестації підлягають особи, зараховані вперше на посади митної служби, якими передбачається присвоєння спеціальних звань. Для організації та проведення атестації в Держмитслужбі утворюється Вища атестаційна комісія, у регіональних митницях, митницях, спеціалізованих митних установах та організаціях - атестаційні комісії. Під час атестації оцінюються результати роботи, ділові та професійні якості, виявлені посадовими особами при виконанні службових обов'язків, передбачених посадовими інструкціями, затвердженими керівниками митних органів, спеціалізованих митних установ і організацій. Термін і графік проведення атестації затверджуються наказом митного органу, спеціалізованої митної установи, організації та доводяться до відома посадових осіб, що атестуються, не пізніше ніж за місяць до проведення атестації. На кожну посадову особу, що підлягає атестації, складається службова характеристика і атестаційний лист. Під час кожної атестації підрозділи кадрової служби подають Вищій атестаційній комісії щорічні оцінки виконання посадовою особою митного органу, спеціалізованої митної установи, організації покладених на неї завдань та обов'язків за період, що минув після попередньої атестації, а також атестаційний лист попередньої атестації. Рішення Вищої атестаційної комісії На підставі всебічного аналізу виконання посадовою особою, що атестується, основних обов'язків, складності та результативності виконуваної роботи комісія приймає одне з таких рішень: - відповідає займаній посаді; - відповідає займаній посаді за умови виконання рекомендацій щодо підвищення кваліфікації з певного фахового напряму, набуття відповідних навичок у роботі, усунення недоліків у службовій діяльності тощо; - не відповідає займаній посаді. Атестованими вважаються посадові особи, визнані комісією такими, що відповідають займаній посаді, або відповідають займаній посаді за певних умов. Кожне рішення атестаційної комісії повинно мати відповідне обґрунтування. Результати атестації заносяться до протоколу засідання атестаційної комісії та атестаційного листа. Протокол підписується головою і секретарем Вищої атестаційної комісії (відповідної атестаційної комісії), а атестаційний лист - головою та членами комісії, що брали участь у голосуванні. Результати атестації повідомляються посадовій особі, що проходила атестацію, та її керівникові одразу після проведення атестації. Посадова особа ознайомлюється із змістом атестаційного листа під розпис. Характеристики, результати атестації та щорічної оцінки виконання посадовими особами покладених на них завдань і обов'язків зберігаються в особовій справі посадової особи.   22. Правовий і соціальний захист посадових осіб митних органів України. Посадові особи митної служби України перебувають під захистом закону. Захист життя, здоров'я, честі, гідності, майна цих посадових осіб та членів їхніх сімей від злочинних посягань, інших протиправних дій здійснюється відповідно до ЗУ "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" та забезпечується мірами відповідальності, передбаченими ККУ та КУпАП. Соціальний захист посадових осіб митних органів України МКУ, а саме:1. Держава гарантує посадовим особам митної служби України соціальний захист і матеріально-побутове забезпечення. 2. У разі загибелі, каліцтва або інвалідності внаслідок нещасного випадку, який стався з посадовою особою митної служби України під час виконання нею службових обов'язків, їй або її спадкоємцям здійснюється компенсаційна виплата в порядку, на умовах та у розмірах, визначених законодавством. 3. Держава гарантує оплату праці посадових осіб митної служби України з метою створення достатніх матеріальних умов для незалежного і сумлінного виконання ними службових обов'язків. 4. Пенсійне забезпечення посадових осіб митної служби України здійснюється відповідно до умов і порядку, встановлених ЗУ"Про державну службу". Пенсійне забезпечення працівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, які не є посадовими особами, здійснюється на загальних підставах відповідно до законодавства України про пенсійне забезпечення.5. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи відповідно до законодавства України компенсує працівникам митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій шкоду, заподіяну їм каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням службових обов'язків.6. У разі загибелі працівника митного органу, спеціалізованої митної установи, організації під час виконання ним службових обов'язків непрацездатним членам сім'ї загиблого, які перебували на його утриманні, органами соціального захисту щомісячно виплачується компенсація в розмірі різниці між частиною грошового забезпечення загиблого, що припадала на їх частку, і призначеною пенсією у зв'язку з втратою годувальника без урахування одноразової   23. Застосування фізичної сили, спеціальних засобів і зброї посадовими особами митної служби України. Посадові особи митної служби України мають право застосовувати фізичну силу під час виконання службових обов'язків для: 1) припинення порушень митних правил, затримання осіб, які їх вчинили, подолання опору законним розпорядженням або вимогам посадових осіб митної служби України; 2) забезпечення доступу в приміщення або на територію, де знаходяться товари і транспортні засоби, що перебувають під митним контролем; 3) припинення інших дій, що перешкоджають виконанню обов'язків, покладених законом на посадових осіб митної служби України, якщо ненасильницькі засоби впливу не забезпечують виконання цих обов'язків Посадові особи митної служби України мають право застосовувати наручники, гумові кийки, сльозоточиві речовини, обладнання для відкриття приміщень, засоби для примусової зупинки транспортних засобів та інші спеціальні засоби під час виконання службових обов'язків для: 1) відбиття нападу на посадових осіб митної служби України або на інших осіб; 2) відбиття нападу на будинки, будівлі, споруди та транспортні засоби, що належать митним органам, спеціалізованим митним установам та організаціям або використовуються ними, на товари та транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, а також для звільнення зазначених об'єктів у разі їх захоплення; 3) затримання правопорушників, їх доставлення в службове приміщення митного органу, спеціалізованої митної установи чи організації, якщо ці особи чинять опір та іншу протидію або можуть завдати шкоди оточуючим чи собі; 4) припинення фізичного опору, що чиниться посадовій особі митної служби України; 5) проникнення у приміщення, де можуть знаходитися предмети контрабанди та безпосередні об'єкти порушення митних правил; 6) зупинення транспортного засобу, водій якого не виконав вимогу посадової особи митної служби України про зупинення. Забороняється застосовувати спеціальні засоби до жінок з явними ознаками вагітності, осіб з явними ознаками інвалідності та малолітніх, крім випадків вчинення ними збройного опору, скоєння групового нападу, який загрожує життю та здоров'ю людей, збереженню товарів і транспортних засобів, що перебувають під митним контролем. Під час виконання службових обов'язків окремим категоріям посадових осіб митної служби України, перелік яких встановлюється КМУ, надається право зберігати, носити вогнепальну зброю. Порядок застосування вогнепальної зброї посадовими особами митної служби України регулюється положенням, яке затверджується КМУ. Перелік видів вогнепальної зброї та набоїв до неї, що надаються для використання посадовими особами митної служби України, визначається КМУ   24. Дисциплінарна відповідальність посадових осіб митної служби України. Службова дисципліна в митній службі України (далі - службова дисципліна) полягає в безумовному виконанні посадовими особами митної служби службових обов'язків, а також у реалізації прав та додержанні обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, і ґрунтується на особистій відповідальності за доручену справу та на засадах єдиноначальності і централізації управління.   2. Посадові особи митної служби особисто виконують покладені на них службові обов'язки. Делегування своїх обов'язків іншим посадовим особам митної служби, так само як і виконання службових обов'язків інших посадових осіб митної служби, у випадках, не передбачених цим Статутом, Митним кодексом України ( 92-15 ) та іншими законами України, є порушенням службової дисципліни.   За неправомірні рішення, дії або бездіяльність посадові особи митної служби несуть дисциплінарну, адміністративну або іншу відповідальність згідно із законами.   3. Належний рівень службової дисципліни забезпечується шляхом:   додержання чинного законодавства у службовій діяльності та безумовного виконання правил внутрішнього трудового розпорядку митного органу;   підтримання кожною посадовою особою митної служби високого рівня своєї кваліфікації;   виховання посадовими особами митної служби у своїх підлеглих високих професійних і ділових якостей, сумлінного ставлення до виконання своїх службових обов'язків, поваги до прав і свобод громадян, їх честі та гідності;   поєднання керівниками методів переконання, виховання і заохочення із заходами дисциплінарного стягнення щодо підлеглих посадових осіб митної служби;   поєднання повсякденної вимогливості керівників до підлеглих з постійним піклуванням про них, виявленням поваги до їх честі та гідності, забезпеченням соціальної справедливості.   25. Поняття митної території, митного кордону України. Стаття 9. Митна територія України    1. Територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також території вільних митних зон, штучні острови, установки і споруди, створені у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України, становлять митну територію України.    2. Для цілей застосування положень розділів V і IХ цього Кодексу території вільних митних зон вважаються такими, що знаходяться поза межами митної території України.   Стаття 10. Митний кордон України    1. Межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, крім меж штучних островів, установок і споруд, створених у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України. Межі території зазначених островів, установок і споруд становлять митний кордон України. Під митною територією розуміється державна територія, тобто частина земної кулі, яка належить державі і в межах якої вона здійснює своє територіальне верховенство. На митній території держава має виключну юрисдикцію щодо митної справи Це означає, що основу правового режиму митної території, як і державної території, складає суверенітет держави. На митної території в повному обсязі діє єдине митне законодавство, єдині митні тарифи та інші кошти державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.  Однак поняття митної території не збігається з поняттям державної території. У ряді випадків з митної території можуть виключатися ділянки державної території і, навпаки, включатися ділянки, що перебувають за межами державного кордону.  Складовими частинами митної території України є: сухопутна територія, територіальні та внутрішні води і повітряний простір над ними.  Сухопутної територією України є вся суша, що знаходиться в межах її кордонів.  До внутрішніх вод належать прибережні морські води, розташовані в бік берега від вихідних ліній, прийнятих для відліку ширини територіальних вод; води портів, заток, бухт, губ, лиманів, береги яких повністю належать Україні, якщо ширина проходів не перевищує 24 морських миль. До цієї ж категорії належать води заток, бухт, лиманів, морських проток, що історично належать Україні, а також води річок, озер, інших водойм, береги яких належать Україні.  Територіальні води (море) - це прибережні морські води шириною і 12 морських миль, відлічуваний від лінії найбільшого відпливу як на материку, так і на островах, що належать Україні, або від прямих вихідних ліній, що з'єднують точки, географічні координати яких затверджуються КМ України. В окремих випадках інша ширина територіальних вод може встановлюватися міжнародними договорами України, а за їх відсутності - відповідно до загальноприйнятих принципів і норм міжнародного права. Острови за межами територіальних вод, як правило, належать найближчого прибережному державі.  Повітряну територію України становить її повітряний простір, що знаходиться в межах його сухопутних і водних кордонів, причому висотний межа повітряного простору практично не встановлюється, але не стосується космосу.  Україна має суверенні права та здійснює юрисдикцію па континентальному шельфі та у виключній економічній зоні. Під континентальним шельфом розуміється морське дно і надра підлогу водних районів, що примикають до берега, але знаходяться поза зоною територіального моря, на всьому протязі природного продовження її сухопутної території до зовнішнього кордону підводної окраїни материка. Зовнішня межа континентального шельфу Знаходиться на відстані 200 морських миль від вихідних ліній, від яких відміряється ширина територіального моря, за умови, що зовнішня межа підводної окраїни материка не має ніяких прав на відстань більш ніж 200 морських миль. Визначення континентального шельфу застосовується також до всіх островів України.  На континентальному шельфі прибережна держава здійснює свої суверенні права. На континентальному шельфі Україна здійснює виключне право споруджувати, а також дозволяти і регулювати створення, експлуатацію та використання штучних островів, установок і споруд. У районі континентального шельфу Україна здійснює юрисдикцію над такими штучними островами, установками, спорудами, в тому числі юрисдикцію щодо митних, фіскальних, санітарних та імміграційних законів і правил, а також законів і правил, що стосуються безпеки.  Щодо виключної економічної зони прибережна держава має такі ж права, як і стосовно континентального шельфу.  Виняткова економічна зона розглядається як частина відкритого моря з винятками на користь прав прибережної держави. Зазначені права і юрисдикція - це не результат територіального верховенства (суверенітету) держави над районами зони, а наслідок міжнародної домовленості, тобто ці права і юрисдикція мають міжнародно-правове походження і конвенційний основу. Згідно ТК України митна територія включає в себе що знаходяться в морській винятковій економічній зоні України штучні острови, установки і споруди, над якими України має виключну юрисдикцію у сфері митної справи. У митну територію не входять окремі ділянки державної території: вільні митні зони і вільні склади.  Під вільної митної зоною мається на увазі територія, на якій іноземні товари розміщуються і використовуються у відповідних межах без стягнення митних зборів і податків, а також без застосування заходів економічної політики. Під вільним митним складом розуміється закрите приміщення або відкритий майданчик, в межах яких іноземні товари також розміщуються без застосування заходів тарифного і нетарифного регулювання. Українські товари розміщуються і використовуються на зазначених територіях відповідно до умов, що застосовуються при експорті.  Території вільних митних зон і вільних складів розглядаються за загальним правилом як знаходяться за межами митної території України. З точки зору митного права вони знаходяться за межами митного кордону.  Разом з тим із загального правила про виведення вільних митних зон і вільних складів за межі митної території є винятки. Вони визначаються Митним кодексом України та іншими законодавчими актами України у митній справі.  На визначення митної території істотний вплив робить створення митних союзів. В інтересах розвитку і зміцнення міжнародної економічної інтеграції України створює з іншими державами митних союзів. Митний союз являє собою угоду двох або більше держав про ліквідацію митних кордонів між ними та освіті спільної митної території з загальними митними кордонами, з вільним обігом товарів на ній, з єдиними заходами тарифного і нетарифного регулювання по відношенню до інших країн.  У Генеральній угоді з тарифів і торгівлі (ГАТТ) створення єдиної митної території закріплено в якості одного з найважливіших міжнародно-правових вимог до митного союзу. Тому митні території держав, що склали митний союз, втрачають самостійне значення. Їх союз дає єдину союзну митну територію.  Прикладом створення митних союзів може служити Бенілюкс - митно-економіческпй союз Бельгії, Нідерландів і Люксембурга (1948). У січні 1995 р. було створено митний союз між Російською Федерацією, Республікою Білорусь та Республікою Казахстан. Він з'явився важливою формою економічної інтеграції незалежних держав у рамках СНД.  Межі митної території держави визначаються митним кордоном: митний кордон - кордон митної території України.  Митний кордон практично може як збігатися, так і не збігатися з державним кордоном країни. Однак у всіх випадках саме поняття митного кордону не збігається з поняттям державного кордону.  Державний кордон являє собою реальну лінію на помсти чоти і проходить по цій лінії вертикальну поверхню, що визначають межі державного кордону.  Під митним кордоном розуміється уявна (умовна) лінія, що обмежує митну територію. Елементами митного кордону є межі митної території України, а також периметри вільних митних зон і вільних складів.  Прийнято розрізняти зовнішню і внутрішню кордону.  Зовнішня митний кордон розділяє митні території суміжних держав. Вона, як правило, збігається з державним кордоном, за винятком периметрів вільних митних зон і вільних складів. На зовнішній митному кордоні діє адміністративно-митний режим, встановлений законодавством про державний кордон. Охорона зовнішньої митного кордону здійснюється прикордонними військами спільно з митниками.  Внутрішні митні кордони утворюють периметри вільних митних зон і вільних складів. Вони проходять в глибині митної території країни.  За своїм адміністративно-правовим статусом внутрішня митний кордон прирівняна до зовнішньої: територія вільної митної зони, вільного складу розглядається як прикордонна, в'їзд туди здійснюється строго за перепустками через спеціальні контрольно-пропускні пункти. Однак охорона внутрішнього кордону забезпечується не прикордонними військами, а митними спільно з адміністрацією вільної митної зони.   26. Основні принципи переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Принципи переміщення товарів і транспортних засобів через МКУ - основні положення, що в рівній мірі стосуються всіх учасників при переміщенні (транзиті) товарів і предметів через митну територію України і проведені у главі 13 МКУ. До них належать: - рівність прав всіх ф/ю осіб на переміщення товарів і транспортних засобів. Це проявляється в тому, що всі фізичні і юридичні особи на рівних підставах вправі ввозити в Україну і вивозити за її межі товари і транспортні засоби. - встановлення заборон на ввезення і вивезення окремих товарів. Такі обмеження встановлюються з метою забезпечення безпеки для життя та здоров'я людей, довкілля, безпеки держави, захисту державного порядку, моралі, рослин та тварин. Вони можуть бути спричинені турботою про власного товаровиробника; - встановлення обмежень на ввезення і вивезення товарів визначається відповідно до особливостей національної економіки, виконання міжнародних зобов'язань України, захисту економічного суверенітету та внутрішнього споживчого ринку або як прийняте у відповідь на дискримінаційні обмеження інтересів українських підприємців і громадян в іншій країні. - право вибору митного режиму надається виключно особі, що переміщує товари, предмети чи транспортні засоби. За заявою такої особи один митний режим може бути замінено на інший; - забезпечення збереження товарів є основною вимогою при oздійсненні митних операцій. Цей обов'язок покладається на митні органи; - визначеність місця і часу перетинання митного кордону полягає в тому, що це допускається лише у законодавчо визначених місцях - митницях. Переміщення через митний кордон України транспортних засобів, товарів та інших предметів, речей, валюти та цінностей здійснюється в місцях розташування митниць. В інших місцях товари та інші предмети можуть бути переміщені через митний кордон лише за згоди митниці.   27. Пропуск і оподаткування товарів, що вивозяться громадянами за межі митної території України. 1. Стаття 371. Умови вивезення (пересилання) громадянами товарів за межі митної території України 2. 3.  1. Товари, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10000 євро (крім зазначених у частині другій цієї статті), не підлягають письмовому декларуванню при вивезенні (пересиланні) їх громадянами за межі митної території України. 4. 5.  2. Товари, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10000 євро та на які законом встановлено вивізне мито та/або якщо відповідно до закону державними органами видаються документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення таких товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами, підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян, із сплатою у випадках, визначених законами України, вивізного мита та з поданням відповідних документів, виданих державними органами. 6. 7.  3. Товари, сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 10000 євро (крім зазначених у частині четвертій цієї статті), при вивезенні (пересиланні) їх громадянами за межі митної території України підлягають письмовому декларуванню з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств, та зі сплатою вивізного мита у випадках, встановлених законами України. 8. 9.  4. Товари, сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 10000 євро, при вивезенні (пересиланні) громадянами за межі митної території України підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян, та звільняються від подання документів, що видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, за умови, що ці товари: 10. 11.  1) вивозяться у зв’язку з виїздом за межі України на постійне місце проживання; 12. 13.  2) входять до складу спадщини, оформленої в Україні на користь громадянина-нерезидента, за умови підтвердження складу спадщини органами, що вчиняють нотаріальні дії; 14. 15.  3) тимчасово вивозяться громадянами-резидентами за межі митної території України під письмове зобов’язання про їх зворотне ввезення; 16. 17.  4) були тимчасово ввезені на митну територію України під зобов’язання про їх зворотне вивезення, що підтверджується відповідними документами; 18. 19.  5) були одержані громадянами-нерезидентами у вигляді призів і нагород за участь у змаганнях, конкурсах, фестивалях тощо, які проводяться на території України, що підтверджується відповідними документами. 20. 21.  5. Товари, придбані громадянами-нерезидентами на території України, загальна фактурна вартість яких не перевищує суми іноземної валюти, ввезеної цими громадянами в Україну, та товари, що вивозяться громадянами-нерезидентами у зв’язку з остаточним виїздом за межі України, на суму доходу, одержаного за час роботи чи навчання в Україні, що підтверджується відповідними документами, підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян, зі сплатою у випадках, встановлених законами України, вивізного мита, та поданням документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, які при переміщенні (пересиланні) громадянами таких товарів через митний кордон України видаються відповідними державними органами. 28. Пропуск і оподаткування товарів, що ввозяться громадянами на митну територію України. Стаття 374. Умови ввезення (пересилання) громадянами товарів на митну територію України    1. Товари (за винятком підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 1000 євро, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення, та товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України, не підлягають письмовому декларуванню (за винятком товарів, на які відповідно до статті 197 цього Кодексу встановлено обмеження щодо переміщення громадянами через митний кордон України, і випадків, передбачених частиною другою цієї статті) та не є об’єктами оподаткування митними платежами.   {Частина перша статті 374 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4915-VI від 07.06.2012}    2. Норма частини першої цієї статті застосовується у разі, якщо особа, яка ввозить товари на митну територію України, в’їжджає в Україну не частіше одного разу протягом однієї доби. З метою забезпечення дотримання цієї умови посадові особи органів охорони державного кордону, які здійснюють паспортний контроль у пунктах пропуску через державний кордон України, безпосередньо в процесі здійснення такого контролю інформують посадових осіб митних органів про громадян, які в’їжджають в Україну частіше одного разу протягом однієї доби. У разі якщо товари в обсягах, що не перевищують обмежень, встановлених у частині першій цієї статті, ввозяться на митну територію України особою, яка в’їжджає в Україну частіше одного разу протягом однієї доби, такі товари підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян, з поданням документів, які видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення таких товарів, та оподатковуються ввізним митом за ставкою 10 відсотків і податком на додану вартість за ставкою, встановленою Податковим кодексом України.    3. У разі якщо товари, зазначені у частині першій цієї статті, підлягають державній реєстрації на території України, такі товари підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян, з поданням документів, що видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення таких товарів при переміщенні (пересиланні) їх через митний кордон України громадянами, та звільняються від оподаткування митними платежами.    4. Товари (крім підакцизних), що ввозяться громадянами у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі, сумарна фактурна вартість та/або загальна вага яких перевищують обмеження, встановлені частиною першою цієї статті, але загальна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10000 євро, підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян, з поданням документів, що видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення таких товарів, та оподатковуються ввізним митом за ставкою 10 відсотків і податком на додану вартість за ставкою, встановленою Податковим кодексом України, в частині, що перевищує еквівалент 1000 євро (при ввезенні товарів на митну територію України через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення) та еквівалент 500 євро або вартість товарів, обчислена пропорційно до ваги, що перевищує 50 кг (при ввезенні через інші пункти пропуску через державний кордон України). Базою оподаткування таких товарів є частина їх сумарної фактурної вартості, що перевищує еквівалент 1000 євро (при ввезенні товарів на митну територію України через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення) та еквівалент 500 євро або вартість товарів, обчислена пропорційно до ваги, що перевищує 50 кг (при ввезенні через інші пункти пропуску через державний кордон України).    5. Культурні цінності за кодами 9701 10 00 00, 9701 90 00 00, 9702 00 00 00, 9703 00 00 00, 9704 00 00 00, 9705 00 00 00, 9706 00 00 00 згідно з УКТ ЗЕД, виготовлені 50 і більше років тому, незалежно від їх вартості та способу переміщення через митний кордон України, підлягають письмовому декларуванню.    6. Товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 300 євро, що переміщуються (пересилаються) на митну територію України на адресу одного одержувача в одній депеші від одного відправника у міжнародних поштових відправленнях, на адресу одного одержувача протягом однієї доби у міжнародних експрес-відправленнях, а також у несупроводжуваному багажі, підлягають усному декларуванню на підставі товаросупровідних документів та не є об’єктами оподаткування митними платежами.    7. Товари (крім підакцизних), що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових або міжнародних експрес-відправленнях, у несупроводжуваному багажі, сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 300 євро, але не перевищує еквівалент 10000 євро, або переміщуються (пересилаються) без дотримання умов, передбачених частиною п’ятою цієї статті, підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян, та оподатковуються ввізним митом за ставкою 10 відсотків та податком на додану вартість за ставкою, встановленою Податковим кодексом України. Базою оподаткування для таких товарів є частина їх сумарної фактурної вартості, що перевищує еквівалент 300 євро.    8. Товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 10000 євро, що пересилаються (переміщуються) на митну територію України в міжнародних поштових відправленнях, міжнародних експрес-відправленнях, у ручній поклажі, супроводжуваному та несупроводжуваному багажі, а також товари (крім підакцизних), незалежно від їх фактурної вартості, що переміщуються на митну територію України у вантажних відправленнях, підлягають декларуванню та митному оформленню з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств, а також дозволів (ліцензій), сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання відповідності у випадках, установлених законодавством України для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, та оподатковуються ввізним митом за повними ставками Митного тарифу України і податком на додану вартість за ставкою, встановленою Податковим кодексом України.    9. Поміщення товарів, ввезених на митну територію України громадянами, у митні режими відмови на користь держави чи знищення або руйнування здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.   29. Ввезення, вивезення (пересилання) фізичними особами валюти готівкою та банківських металів у вигляді злитків. Согласно требований Инструкции Национального банка Украины пересчет сумм наличности в евро осуществляется по официальному курсу гривни к евро, установленному Национальным банком, или по кросс-курсу, определяемым по официальному курсу гривни к соответствующим иностранным валютам на день пересечения таможенной границы Украины или на день ввоза/вывоза/пересылки наличности.    Физическое лицо независимо от возраста имеет право вывозить за пределы Украины и ввозить в Украину наличность и банковские металлы в соответствии с нормами, предусмотренными Инструкцией.   Таможенная декларация является основанием для вывоза (ввоза) задекларированных в ней наличных средств и банковских металлов и осуществления операций на протяжении одного года с даты оформления декларации.   Физические и юридические лица несут ответственность за недекларирование наличности и банковских металлов, которые перемещаются через таможенную границу Украины, в соответствии с законодательством Украины.   Ввоз в Украину и вывоз за пределы Украины наличности   1. Физическое лицо (резидент и нерезидент) имеет право ввозить в Украину и вывозить за пределы Украины наличность в сумме, что не превышает в эквиваленте 10 000 евро, без письменного декларирования таможенному органу.   2. Физическое лицо – резидент имеет право ввозить в Украину и вывоз за пределы Украины наличность в сумме, которая превышает в эквиваленте 10 000 евро, при условии письменного декларирования таможенной службе в полном объеме и наличии документов, подтверждающих снятие наличности со счета в банке исключительно на ту сумму, которая превышает в эквиваленте 10 000 евро. Срок действия таких документов 30 календарных дней со дня выдачи.   3. Физическое лицо – нерезидент имеет право ввозить в Украину наличность в сумме, которая превышает в эквиваленте 10 000 евро при условии письменного декларирования таможенному органу в полном объеме.    4. Физическое лицо – нерезидент имеет право вывозить за пределы Украины наличность в сумме, которая превышает в эквиваленте 10 000 евро, если сумма наличности, которая вывозится, не превышает сумму наличности, письменно задекларированной этим физическим лицом таможенному органу при ввозе в Украину. Вывоз наличности в таком случае осуществляется при условии ее письменного декларирования таможенному органу в полном объеме.   5. Физическое лицо-нерезидент имеет право вносить средства на счета в уполномоченных банках или выполнять другие операции в банках Украины на основании таможенной декларации в случаях, предусмотренных законодательством Украины.   Перемещение банковских металлов   1. Физическое лицо имеет право ввозить в Украину и вывозить за пределы Украины банковские металлы весом, что не превышает 500 г, в виде слитков и монет на условиях письменного декларирования таможенному органу в полном объеме.   2. Физическое лицо имеет право вывозить за пределы Украины банковские металлы весом, что превышает 500 г, в виде слитков и монет на основании индивидуальной лицензии НБУ на вывоз за пределы Украины банковских металлов и при условии письменного декларирования таможенному органу.   Лицензию выдает территориальное управление Национального банка (дальше - Управление) по месту жительства физического лица.   Для получения лицензии необходимо подать такие документы:   -заявление о выдаче лицензии в произвольной форме;   -копии страниц паспорта (или документа, что его заменяет), которые содержат фамилию, имя, отчество (при наличии), дату рождения, серию и номер паспорта (или документа, что его заменяет), место проживания;   -копии документов, которые подтверждают приобретение банковских металлов в уполномоченных банках.   3. Банковские металлы весом, что превышает 500 г, имеют право ввозить в Украину исключительно уполномоченные банки.   4. Юридические лица (кроме уполномоченных банков) не имеют права ввозить в Украину и вывозить за пределы Украины банковские металлы, за исключением ввоза в Украину юридическим лицом - резидентом банковских металлов, которые изготовлены нерезидентом по договору о переделывании (афінаж) давальческого сырья, если эти банковские металлы в полном объеме продаются Национальному банку Украины (Казначейству Украины). Основанием для ввоза в Украину этих банковских металлов является специальное разрешение Национального банка Украины.   30. Митні пільги для дипломатичних представництв, консульських установ. Стаття 382. Особливості пропуску та оподаткування товарів, що ввозяться на митну територію України дипломатичними представництвами іноземних держав в Україні    1. Дипломатичні представництва іноземних держав в Україні за умови дотримання встановленого цим Кодексом порядку переміщення товарів через митний кордон України (у тому числі вимог, передбачених статтею 319 цього Кодексу) можуть ввозити на митну територію України та вивозити з її митної території товари, призначені для офіційного (службового) користування цих представництв із звільненням від митного огляду та сплати митних платежів.    2. Моторні транспортні засоби, призначені для офіційного (службового) користування дипломатичних представництв іноземних держав в Україні, можуть ввозитися цими представництвами на умовах, зазначених у частині першій цієї статті, в кількості, необхідній для забезпечення їх функціонування, але не більше від кількості членів дипломатичного персоналу представництва, а також двох додаткових транспортних засобів.   Стаття 383. Особливості пропуску та оподаткування товарів, що ввозяться на митну територію України главою дипломатичного представництва іноземної держави, членами дипломатичного персоналу представництва та членами їх сімей    1. Глава дипломатичного представництва іноземної держави та члени дипломатичного персоналу представництва, а також члени їхніх сімей, які проживають разом з ними, за умови, що вони не є громадянами України та не проживають в Україні постійно, можуть ввозити в Україну товари, призначені для особистого користування, включаючи предмети початкового облаштування, та вивозити з України товари, призначені для особистого користування, включаючи придбані на митній території України, з дотриманням встановленого цим Кодексом порядку їх переміщення через митний кордон України (у тому числі вимог, передбачених статтею 319 цього Кодексу) та зі звільненням від сплати митних платежів.    2. Особистий багаж глави дипломатичного представництва іноземної держави, членів дипломатичного персоналу представництва, а також членів їхніх сімей, які проживають разом з ними, звільняється від митного огляду, якщо немає достатніх підстав вважати, що він містить товари, не призначені для особистого користування, або товари, ввезення (вивезення) яких заборонене законом або регулюється карантинними та іншими спеціальними правилами. Такий огляд повинен здійснюватися тільки в присутності зазначених у цій статті осіб або їх уповноважених представників та за письмовим розпорядженням керівника відповідного митного органу чи особи, яка виконує його обов’язки.    3. Особи, зазначені в частині першій цієї статті, можуть ввозити в Україну моторні транспортні засоби, призначені для особистого користування, з дотриманням встановленого цим Кодексом порядку їх переміщення через митний кордон України та зі звільненням від сплати митних платежів у кількості, що не перевищує:    1) двох одиниць для глави представництва;    2) однієї одиниці для кожного члена дипломатичного персоналу представництва;    3) однієї одиниці для кожного повнолітнього члена сім’ї глави представництва та членів дипломатичного персоналу.   Стаття 384. Особливості пропуску та оподаткування товарів, що ввозяться на митну територію України членами адміністративно-технічного персоналу дипломатичного представництва іноземної держави та членами їх сімей    1. Члени адміністративно-технічного персоналу дипломатичного представництва іноземної держави та члени їхніх сімей, які проживають разом з ними, якщо вони не є громадянами України та не проживають в Україні постійно, можуть ввозити в Україну товари, призначені для початкового облаштування, з дотриманням встановленого цим Кодексом порядку їх переміщення через митний кордон України (у тому числі вимог, передбачених статтею 319 цього Кодексу) та із звільненням від сплати митних платежів. Перелік товарів, які можуть бути віднесені до таких, що призначені для початкового облаштування, встановлюється Кабінетом Міністрів України.    2. Особи, зазначені у частині першій цієї статті, можуть ввозити в Україну в установленому цим Кодексом порядку моторні транспортні засоби, призначені для особистого користування, із звільненням від сплати митних платежів у кількості не більше одного моторного транспортного засобу на сім’ю.   Стаття 385. Поширення митних пільг, що надаються згідно з цим Кодексом членам дипломатичного персоналу представництва іноземної держави, на членів адміністративно-технічного персоналу цього представництва та на членів їхніх сімей    1. З урахуванням принципу взаємності стосовно кожної окремої держави митні пільги, що надаються згідно з цим Кодексом членам дипломатичного персоналу представництва іноземної держави, можуть поширюватися на членів адміністративно-технічного персоналу цього представництва, а також на членів їхніх сімей, які не є громадянами України та не проживають в Україні постійно.   Стаття 386. Особливості пропуску та оподаткування товарів, що ввозяться на митну територію України консульськими установами іноземних держав та членами їх персоналу    1. Консульським установам іноземних держав, консульським посадовим особам, включаючи главу консульської установи та консульських службовців, а також членів їхніх сімей, надаються митні пільги, передбачені цим Кодексом для дипломатичних представництв іноземних держав або відповідного персоналу дипломатичного представництва.    2. З урахуванням принципу взаємності стосовно кожної окремої держави на працівників обслуговуючого персоналу консульської установи, а також на членів їхніх сімей, якщо вони не є громадянами України та не проживають в Україні постійно, можуть поширюватися митні пільги, що надаються згідно з цим Кодексом відповідному персоналу дипломатичного представництва іноземної держави. Стаття 388. Особливості пропуску та оподаткування товарів, що ввозяться на митну територію України іноземними дипломатичними і консульськими кур’єрами    1. Іноземні дипломатичні та консульські кур’єри можуть ввозити в Україну та вивозити з України товари, призначені для їх особистого користування, із звільненням на основі взаємності від митного огляду та сплати митних платежів.   31. Поняття та принципи митного контролю, тривалість перебування під митним контролем.   Загальні принципи здійснення митного контролю:    1. Митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.    2. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.    3. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.    4. Митний контроль товарів, транспортних засобів у пунктах пропуску через державний кордон України здійснюється відповідно до типових технологічних схем митного контролю, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.    5. Розклад руху транспортних засобів, що здійснюють регулярні міжнародні рейси, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту державного кордону.    6. З метою підвищення ефективності митного контролю митні органи взаємодіють з учасниками зовнішньоекономічної діяльності, уповноваженими економічними операторами, іншими особами, діяльність яких пов’язана із здійсненням зовнішньої торгівлі, та з їх професійними об’єднаннями (асоціаціями).   Тривалість перебування під митним контролем    1. Товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.    2. У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.    3. У разі вивезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення за межі митної території України митний контроль розпочинається з моменту пред’явлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення для митного оформлення та їх декларування в установленому цим Кодексом порядку.    4. Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем не може перевищувати 180 календарних днів, крім митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.    5. Товари, транспортні засоби комерційного призначення, які перебувають під митним контролем і за якими власник або уповноважена ним особа не звернулися до закінчення граничного строку, встановленого цією статтею, набувають статусу таких, що зберігаються на складі митного органу.    6. Митний контроль закінчується:    1) у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму;    2) у разі вивезення за межі митної території України - після здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення та перетинання ними митного кордону України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму 32. Поняття та класифікація пунктів пропуску через державний кордон України. Пункт пропуску через державний кордон - спеціально виділена територія на залізничних і автомобільних станціях, у морських і річкових портах, в аеропортах (на аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна (далі - пункт пропуску).   У разі виникнення потреби у створенні умов для здійснення прикордонного, митного та інших видів контролю осіб, транспортних засобів, вантажів і товарів, зберігання транспортних засобів, використання розвантажувально-навантажувальної та іншої спеціалізованої техніки, застосування технічних і спеціальних засобів митного контролю, використання яких у пунктах пропуску обмежене або неможливе, на території окремих залізничних станцій, аеропортів (аеродромів), морських і річкових портів та на території, що суміщається з їх акваторіями, за рішенням Кабінету Міністрів України можуть створюватися пункти контролю (далі - пункт контролю). Пункти контролю, на які поширюється дія цього Положення, можуть функціонувати самостійно або для забезпечення діяльності у відповідних пунктах пропуску.   Пункти пропуску класифікуються:   1) за категоріями - міжнародні (пропуск через державний кордон громадян, транспортних засобів та вантажів будь-яких держав, а також осіб без громадянства); міждержавні (пропуск через державний кордон громадян, транспортних засобів та вантажів України і суміжної держави); місцеві (пропуск через державний кордон громадян України і суміжної держави, які проживають у прикордонних областях (районах), і транспортних засобів, що їм належать, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України);   2) за видами сполучення - для автомобільного, залізничного, морського, пішохідного, повітряного, поромного і річкового;   3) за характером транспортних перевезень - пасажирські, вантажні, вантажно-пасажирські (з обмеженням або без обмеження вантажопідйомності транспортних засобів); для окремих видів транспортних засобів (військових кораблів, морських та річкових суден); для окремих видів операцій (перевалка вантажів, проведення ремонтних робіт тощо);   4) за режимом функціонування - постійні, тимчасові;   5) за часом роботи - цілодобові та такі, що працюють у визначений час. 33. Зона митного контролю. Режим зони митного контролю. З метою забезпечення здійснення митними органами митного контролю товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, проведення заходів, пов’язаних з виявленням, попередженням та припиненням контрабанди і порушень митних правил, у пунктах пропуску через державний кордон України, на територіях морських і річкових портів, аеропортів, на залізничних станціях та на територіях підприємств, вільних митних зон, митних складів, складів тимчасового зберігання, а також в інших місцях, визначених відповідно до цього Кодексу, створюються зони митного контролю.     Порядок створення зони митного контролю визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.   Межі зон митного контролю у пунктах пропуску через державний кордон України визначаються митними органами за погодженням з відповідними органами охорони державного кордону та адміністраціями морських (річкових) портів, аеропортів, залізничних станцій. В інших місцях на митній території України митні органи у зонах своєї діяльності самостійно визначають межі зон митного контролю.    Зони митного контролю можуть бути постійними, у разі регулярного розміщення на їх території товарів, що підлягають митному контролю, або тимчасовими, які утворюються на час здійснення митного контролю.   Споруди та об’єкти, що належать державним органам, уповноваженим здійснювати види контролю, зазначені у частині першій статті 319 цього Кодексу, розміщуються у зонах митного контролю, створених у межах пунктів пропуску через державний кордон України, з дозволу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту державного кордону, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.   У разі відмови у видачі дозволу орган, що прийняв таке рішення, у місячний строк письмово або в електронній формі повідомляє про це відповідний державний орган із зазначенням причини відмови.   Режим зони митного контролю - це встановлені законодавством України з питань державної митної справи приписи, заборони та/або обмеження щодо перебування в зоні митного контролю товарів, транспортних засобів комерційного призначення та громадян, розташування в ній споруд та об’єктів, а також проведення у цій зоні господарських робіт.   Проведення господарських робіт у зоні митного контролю, переміщення через межі зони митного контролю і в межах цієї зони товарів, транспортних засобів, громадян, які не перетинають митний кордон України, а також посадових осіб державних органів, які не здійснюють види контролю, зазначені у частині першій статті 319 цього Кодексу, відбуваються з дотриманням режиму зони митного контролю і допускаються тільки з письмового дозволу керівника відповідного митного органу або особи, яка виконує його обов’язки, а в зонах митного контролю, розташованих у пунктах пропуску через державний кордон України, - крім того, за погодженням з начальником відповідного органу охорони державного кордону.    Забезпечення схоронності товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, дотримання режиму зони митного контролю, забезпечення безпеки громадян, законності та правопорядку у зоні митного контролю покладаються на відповідні митні органи.   Митні органи у межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, мають право застосовувати примусові заходи до порушників режиму зони митного контролю.   Митні органи мають право у примусовому порядку зупиняти і повертати в зони митного контролю транспортні засоби та громадян, які без дозволу митних органів увійшли із зони митного контролю на митну територію України, а також морські та річкові судна, які без дозволу митних органів вийшли із зони митного контролю за межі митної території України і не перебувають у територіальних водах інших держав.   Перелік примусових заходів, а також порядок їх застосування встановлюються цим Кодексом та іншими законами України. 34. Особливі процедури митного контролю. · Звільнення від окремих форм митного контролю    1. Звільнення від окремих форм митного контролю встановлюється цим Кодексом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.    2. Незастосування окремих форм митного контролю не означає звільнення від обов’язкового дотримання порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.   · . Звільнення від митного огляду    1. Митному огляду не підлягає ручна поклажа та супроводжуваний багаж Президента України, Голови Верховної Ради України, народних депутатів України, Прем’єр-міністра України, Першого віце-прем’єр-міністра України, Голови та суддів Верховного Суду України, Голови та суддів Конституційного Суду України, Міністра закордонних справ України, Генерального прокурора України та членів їхніх сімей, які прямують разом з ними.    2. Митному огляду не підлягають засоби залізничного та повітряного транспорту, які перевозять офіційні державні делегації. Підставою для звільнення транспортного засобу від митного огляду є подання митному органу офіційного повідомлення Міністерства закордонних справ України.   · Здійснення митного контролю деяких видів товарів у першочерговому порядку    1. У разі переміщення через митний кордон України товарів, необхідних для подолання наслідків стихійного лиха, аварій, катастроф, епідемій, а також живих тварин, органів та інших анатомічних матеріалів людини для потреб трансплантації, товарів, що мають обмежений строк чи особливий режим зберігання, товарів військового призначення, радіоактивних матеріалів, фото-, аудіо- і відеоматеріалів для засобів масової інформації, товарів міжнародної технічної та гуманітарної допомоги, товарів, що переміщуються в рамках угод про виробничу кооперацію, товарів, що переміщуються за процедурою МДП, митний контроль таких товарів здійснюється першочергово.    2. Огляд (переогляд) товарів, зазначених у частині першій цієї статті, а також взяття проб та зразків таких товарів здійснюються тільки за виключних обставин.    3. Законами України можуть визначатися інші категорії товарів, митний контроль яких здійснюється у першочерговому порядку.   35. Перевірка документів та відомостей, необхідних для митного контролю.. 1. Перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.    2. Формато-логічний контроль - це автоматизована перевірка правильності заповнення даних митних декларацій та повернення результатів перевірки; перевірка митних декларацій та інших документів на достовірність та законність; здійснення статистичного, валютного контролю, контролю нарахованих митних платежів, контролю правильності застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.    3. Контроль співставлення - це автоматизоване порівняння даних, які містяться в митних деклараціях або інших документах, поданих для митного контролю або митного оформлення, з даними, які містяться в електронних копіях митних декларацій та інших документах, що надходять з митних та правоохоронних органів суміжних держав; в уніфікованих електронних дозвільних документах, що надходять з інших державних органів, інших електронних документах, пов’язаних з перевіркою достовірності даних, що перевіряються.    4. Контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.   36. Огляд і переоглядтоварів, транспортних засобів, ручної поклажі, багажу. 1. Якщо є підстави вважати, що в ручній поклажі або багажі громадянина переміщуються через митний кордон України, у тому числі транзитом, товари, які підлягають обліку і відповідним видам контролю, зазначеним у частині першій статті 319 цього Кодексу, чи товари, при митному оформленні яких справляються митні платежі, а також товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено, митний орган має право провести огляд, а в разі необхідності - і переогляд ручної поклажі та багажу з їх розпакуванням.    2. Огляд та переогляд ручної поклажі, багажу громадянина здійснюються в присутності цього громадянина чи уповноваженої ним особи.    3. Огляд та переогляд ручної поклажі, багажу за відсутності громадянина чи уповноваженої ним особи здійснюються:    1) якщо є підстави вважати, що несупроводжуваний багаж містить товари, які становлять небезпеку для життя і здоров’я людей, тварин та рослин, а також довкілля;    2) якщо громадянин або уповноважена ним особа не з’явилися протягом одного місяця з дня надходження до митниці призначення несупроводжуваного багажу;    3) у разі залишення на території України ручної поклажі, багажу з порушенням зобов’язання про їх транзит через територію України.    4. Огляд та переогляд ручної поклажі, багажу за відсутності громадянина чи його уповноваженого представника здійснюються в присутності представників підприємства, що здійснює перевезення, пересилання ручної поклажі та багажу чи їх зберігання.    5. Про здійснення огляду та переогляду складається акт, форму якого встановлює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.    6. Один примірник акта огляду (переогляду) передається громадянину або уповноваженій ним особі або представнику підприємства, що здійснює перевезення, пересилання ручної поклажі та багажу чи їх зберігання. 37. Особистий огляд громадян. 1. Особистий огляд як виняткова форма митного контролю проводиться за письмовим рішенням керівника митного органу або особи, яка виконує його обов’язки, якщо є достатні підстави вважати, що громадянин, який прямує через митний кордон України чи перебуває в зоні митного контролю або у транзитній зоні міжнародного аеропорту, приховує предмети контрабанди чи товари, які є безпосередніми предметами порушення митних правил або заборонені для ввезення в Україну, вивезення з України чи транзиту через територію України.    2. Перед початком огляду посадова особа митного органу повинна пред’явити громадянину письмове рішення керівника митного органу чи особи, яка виконує його обов’язки, ознайомити громадянина з його правами та обов’язками під час проведення такого огляду і запропонувати добровільно видати приховані та/або не задекларовані товари.    3. Факт ознайомлення громадянина з рішенням про проведення особистого огляду засвідчується посадовою особою митного органу відповідним написом на рішенні про проведення такого огляду. У разі відмови громадянина від добровільної видачі прихованих та/або не задекларованих товарів на рішенні про проведення особистого огляду робиться відповідний запис, завірений підписом посадової особи митного органу, яка пред’являла зазначене рішення громадянинові.    4. Громадянин, стосовно якого здійснюється особистий огляд, має право:    1) до початку проведення особистого огляду ознайомитися з рішенням про проведення особистого огляду та порядком його проведення;    2) ознайомитися із своїми правами та обов’язками під час проведення особистого огляду;    3) надавати пояснення та заявляти клопотання;    4) добровільно видати товари, що переміщуються ним через митний кордон України з порушенням вимог законодавства з питань державної митної справи;    5) робити заяви з обов’язковим внесенням їх посадовою особою митного органу, яка проводить особистий огляд, до протоколу проведення такого огляду;    6) користуватися рідною мовою та послугами перекладача;    7) ознайомитися з актом проведення особистого огляду після його складення та зробити заяву, яка підлягає внесенню до акта;    8) оскаржувати рішення, дії митного органу щодо проведення такого огляду.    5. Особистий огляд проводиться в ізольованому приміщенні, що відповідає встановленим санітарно-гігієнічним вимогам, посадовою особою митного органу однієї статі з громадянином, стосовно якого проводиться особистий огляд, у присутності не менш як двох понятих тієї самої статі. Як поняті запрошуються особи, не заінтересовані у результатах огляду. Понятими не можуть бути родичі особи, яка підлягає особистому огляду, та працівники митних органів. Доступ до приміщення, де проводиться огляд, громадян, які не беруть участі в ньому, і можливість спостерігати за проведенням огляду з боку таких громадян мають бути виключені. Обстеження органів тіла громадянина, який підлягає особистому огляду, проводиться виключно медичним працівником.    6. Під час проведення особистого огляду складається протокол за формою, що встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.    7. Протокол підписується посадовою особою митного органу, яка проводила огляд, громадянином, який пройшов особистий огляд, понятими, які були присутні під час огляду, а в разі обстеження медичним працівником - і цим працівником. Громадянин, який пройшов особистий огляд, має право зробити заяву з обов’язковим занесенням її до протоколу.    8. Копія протоколу надається громадянинові.    9. Особистому огляду не підлягають Президент України, Голова Верховної Ради України, народні депутати України, Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр України, Голова та судді Верховного Суду України, Голова та судді Конституційного Суду України, Міністр закордонних справ України, Генеральний прокурор України та члени їхніх сімей, які прямують разом з ними. 38. Облік товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України. Усне опитування громадян та посадових осіб підприємств. 1. Облік товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, здійснюється митним органом з метою проведення їх митного контролю.    2. Облік товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, здійснюється на підставі митних декларацій на товари та національних реєстраційних документів транспортних засобів.    3. Облік товарів, що переміщуються через митний кордон України трубопровідним транспортом та лініями електропередачі, здійснюється з використанням відповідних приладів обліку.    4. Порядок здійснення митними органами обліку товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та форми документів для здійснення такого обліку, у тому числі в електронній формі, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів. 39. Огляд територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, магазинів безмитної торгівлі, територій вільних митних зон та інших місць - як форма митного контролю. 1. Огляд територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, магазинів безмитної торгівлі, територій вільних митних зон та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи (крім житла громадян), може здійснюватися посадовими особами митного органу за письмовим рішенням керівника цього органу або особи, яка виконує його обов’язки, з метою:    1) перевірки законності ввезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України, дотримання порядку їх ввезення, а також правильності нарахування та повноти сплати митних платежів;    2) перевірки відповідності фактичної кількості ввезених товарів, транспортних засобів комерційного призначення відомостям, заявленим у митній декларації;    3) перевірки дотримання встановлених цим Кодексом та іншими законами України правил провадження діяльності, контроль за якою покладено на митні органи.    2. Огляд проводиться після пред’явлення особі, у володінні (користуванні) якої перебуває територія, особі, відповідальній за експлуатацію складу організації - отримувача гуманітарної допомоги, утримувачеві складу тимчасового зберігання, митного складу, магазину безмитної торгівлі, вільної митної зони або уповноваженій ним особі відповідного рішення та службового посвідчення посадової особи митного органу.    3. Огляд повинен здійснюватися не більш як протягом одного дня, якщо інше не встановлено законодавством.    4. За результатами огляду складається акт, один примірник якого вручається відповідно особі, у володінні (користуванні) якої перебуває територія, особі, відповідальній за експлуатацію складу організації - отримувача гуманітарної допомоги, утримувачеві складу тимчасового зберігання, митного складу, магазину безмитної торгівлі або уповноваженій ним особі, керівникові чи заступнику керівника органу управління відповідної спеціальної (вільної) економічної зони. Форма такого акта затверджується центральним органом виконавчої 40. Проведення документальних перевірок. . Документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.    2. Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.    3. Митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо:    1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;    2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування;    3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;    4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі;    5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.    4. Під час проведення документальної перевірки посадові особи митного органу повинні реалізовувати визначені цим Кодексом повноваження виключно в обсязі, необхідному для з’ясування питань перевірки.    5. Відшкодування збитків та/або шкоди, заподіяних посадовими особами митного органу підприємству під час проведення перевірки, здійснюється у порядку, встановленому законом.    6. Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов’язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.    7. У разі виявлення митним органом під час проведення перевірки ознак порушень митних правил або контрабанди посадові особи митного органу вживають передбачених законом заходів.    8. У разі скасування, зміни за результатами документальної перевірки рішень щодо класифікації товарів для митних цілей, прийнятих митними органами відповідно до статті 69 цього Кодексу, або рішень про коригування заявленої митної вартості товарів, прийнятих митними органами відповідно до розділу III цього Кодексу, дії, вчинені підприємством на виконання таких рішень, не тягнуть за собою застосування штрафних (фінансових) санкцій, нарахування пені, накладення адміністративних стягнень, крім випадків, якщо зазначені рішення були прийняті на підставі поданих підприємством недостовірних документів, недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання підприємством всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначених рішень, що суттєво вплинуло на характер цих рішень. 41. Направлення запитів для встановлення автентичності документів. Однією з форм митного контролю є направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих митному органу. Види: Направлення службової записки до підрозділу по боротьбі з порушеннями митних правил з метою розгляду питання щодо направлення запиту до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих митному органу (після завершення митного оформлення)   Направлення службової записки до підрозділу по контролю правильності визначення країни походження товарів з метою розгляду питання щодо направлення до компетентного органу, що видав документ про походження, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, запиту про проведення перевірки документів про походження товару чи надання додаткових відомостей (після завершення митного оформлення) 42. Попередній документальний контроль. Попередній документальний контроль здійснюється митними органами шляхом аналізу інформації про підконтрольний товар, яка міститься в товаротранспортних, транспортних, комерційних та інших документах, що повинні подаватися для здійснення санітарно-епідеміологічному, ветеринарному, фітосанітарному контролю та контролю за переміщенням культурних цінностей. При прийнятті рішення щодо здійснення попереднього документального контролю посадовими особами митних органів мають здійснюватись наступні заходи: а) на підставі інформації щодо переліків товарів, які згідно з міжнародними договорами України та нормативно-правовими актами, виданими на їх виконання, підлягають обов'язковому контролю відповідних органів державного контролю безпосередньо у пункті пропуску через державний кордон України приймає рішення щодо здійснення попереднього документального контролю або щодо залучення представників відповідних органів державного контролю; б) після прийняття рішення щодо здійснення попереднього документального контролю, на підставі інформації щодо переліків документів (їх форм і реквізити) та відомостей, необхідні для проведення видів державного контролю, перевіряє відповідність пакету товаросупровідних документів вимогам законодавства України з цих питань; в) з використанням бази даних ЄАІС ДМСУ визначає наявність встановлених заборон чи обмежень на ввезення товарів. Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.05 N 269 "Про здійснення попереднього документального контролю товарів у пунктах пропуску через державний кордон України" та пунктів 3, 4 Порядку здійснення попереднього документального контролю товарів у пунктах пропуску через державний кордон України, затвердженого цією постановою, інформація по пунктам а) та б) цього листа відповідними уповноваженими органами державного контролю буде передана Держмитслужбі України та надіслана до митних органів пізніше. Дозвіл на переміщення через митний кордон України підконтрольних товарів надається митним органом у разі отримання позитивного результату проведення попереднього документального контролю. Попередній контроль припиняється у разі коли: 1) товари входять до переліку яким передбачено обов'язкове здійснення відповідних видів контролю; 2) відсутні необхідні документи або вони не відповідають встановленому зразку; 3) митне оформлення у повному обсязі проводиться безпосередньо у пункті пропуску; 4) є потреба у здійсненні спеціального клінічного огляду тварин, наявна інформація про санітарний стан тієї чи іншої країни-експортера чи відповідний товар щодо яких існує обмеження чи заборона на ввезення на територію України і вони підлягають обов'язковому контролю у пунктах пропуску через державний кордон; 5) під час огляду виявлено пошкодження тари, товарів, їх упаковки, розсипання, протікання, випаровування вантажу із цистерн, залізничних вагонів, контейнерів, витік чи підтікання пально-мастильних матеріалів або охолоджувальних речовин з транспортних засобів, втрату чи пошкодження митного забезпечення інших країн чи явні ознаки псування товарів, або зовнішній огляд вказує на очевидну невідповідність вигляду і властивостей вантажу змістові супровідних документів; У таких випадках посадова особа митного органу негайно залучає спеціаліста відповідного органу виконавчої влади для здійснення в установленому законодавством порядку контролю підконтрольного товару. Проведення усіх інших визначених законодавством України видів контролю продовжується тільки у разі позитивного висновку за результатами контролю спеціаліста відповідного органу виконавчої влади, що залучався. У разі виявлення під час здійснення контролю товарів, заборонених до ввезення в Україну за наявності рішення відповідного державного контролюючого органу або відносно яких прийнято рішення щодо повернення в країну-експортера або особі відправнику залежно від компетенції контрольними органами вживаються відповідні заходи у порядку, визначеному законодавством України. Результати попереднього документального контролю заносяться до примірників товаросупровідних (товаротранспортних) документів, а в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби проставляються відмітки згідно з діючою системою контролю за доставкою вантажів. При цьому враховуються такі особливості документального контролю: 1) У разі переміщення через пункт пропуску підконтрольного товару, що підлягає одному із видів контролю і відповідно до порядку встановленого одним із органів державного контролю такий контроль здійснюється обов'язково в пункті пропуску через державний кордон, то в цьому випадку, факт здійснення такого контролю транспортних засобів і товарів засвідчується шляхом проставлення посадовими особами контролюючих органів відміток про результати контролю у відповідних товаросупровідних (товаротранспортних) документах. 2) У разі ввезення через пункт пропуску підконтрольного товару з метою його вільного використання на території України і проведення його митного оформлення зі сплатою податків, передбачених законодавством України при імпорті товарів безпосередньо в пункті пропуску через державний кордон, державні види контролю здійснюються відповідними посадовими особами цих органів, а митний контроль та випуск товару у вільний обіг на територію України здійснюється лише після отримання позитивних висновків державних органів на які законодавством України покладено здійснення таких видів контролю та сплати податків передбачених законодавством України. Факт проходження відповідних державних видів контролю в цьому випадку засвідчується шляхом проставлення посадовими особами контролюючих органів відповідних відміток про результати контролю у товаросупровідних (товаротранспортних) документах. 3) У разі ввезення через пункт пропуску на державному кордоні України товарів, призначених для використання на території України та митне оформлення яких в повному обсязі, з метою заявленою власником товарів, передбачено законодавством України за місцем державної реєстрації власника товару, факт здійснення попереднього документального контролю транспортних засобів і товарів засвідчується шляхом: вчинення посадовою особою митного органу запису на товаросупровідних (товаротранспортних) документах та документах контролю за доставкою, що передаються перевізнику "Направляється для проходження остаточного (вказуються види контролю ) контролю до митниці призначення (вказується митний орган)". Зазначений запис обводиться та завіряється особистою номерною печаткою посадової особи митного органу. У разі транзитного переміщення товарів крім небезпечних речовин і шкідливих відходів, які не можуть завдати шкоди здоров'ю людей, загрожувати життю населення й тваринного світу і рослинного світу або призвести до руйнування або значного забруднення навколишнього природного середовища, попередній документальний контроль проводиться на підставі дозвільних документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав. Такі товари звільняються від проведення в пунктах пропуску через державний кордон санітарно-епідеміологічного, ветеринарного, фітосанітарного, екологічного, видів державного контролю та контролю за переміщенням культурних цінностей. У разі зміни митного режиму під час переміщення через митну територію таких товарів або в разі їх перевантаження митне оформлення в інший митний режим може бути здійснено після проведення відповідних видів контролю в повному обсязі. Факт здійснення попереднього документального контролю транспортних засобів і товарів засвідчується шляхом вчинення запису на товаросупровідних (товаротранспортних) документах на товар "Направляється для проходження остаточного (вказується види контролю) контролю до митниці призначення (вказується митний орган)". Зазначений запис обводиться та завіряється посадовою особистою відповідного контролюючого органу (штамп інспектора прикордонного контролю та особистою номерною печаткою інспектора митниці), який здійснював попередній документальний контроль. При доставці в митний орган призначення імпортних товарів митний контроль та митне оформлення їх можуть бути завершені тільки після проведення всіх належних видів державного контролю у визначеному законодавством обсязі. У разі отримання негативного висновку про непридатність до споживання за призначенням від одного із органів на які покладено здійснення санітарно-епідеміологічного, ветеринарного, фітосанітарного, екологічного, радіологічного контролю зазначений товар підлягає вивезенню власником товарів за межі території України або при наявності відповідного дозволу знищенню за рахунок власника товарів відповідно до порядку встановленому законодавством України. У разі встановлення факту ввезення на територію України культурних цінностей, щодо яких оголошено розшук, такі культурні цінності підлягають вилученню митними органами України з метою повернення їх у встановленому порядку власнику. 43. Система управління ризиками.    1. Управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.    2. Митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.    3. Цілями застосування системи управління ризиками є:    1) запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи;    2) забезпечення більш ефективного використання наявних у митних органів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об’єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику);    3) забезпечення в межах повноважень митних органів заходів із захисту національної безпеки, життя і здоров’я людей, тварин, рослин, довкілля, інтересів споживачів;    4) прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.    Аналіз ризику та його об’єкти    1. Аналіз ризику - це систематичне використання митними органами наявної у них інформації для визначення обставин та умов виникнення ризиків, їх ідентифікації і оцінки ймовірних наслідків недотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.    2. До об’єктів аналізу ризику належать:    1) характеристики товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України;    2) характер зовнішньоекономічної операції;    3) характеристика суб’єктів, що беруть участь у зовнішньоекономічній операції.   Діяльність митних органів з оцінки та управління ризиками  1. Діяльність митних органів з оцінки та управління ризиками полягає у виконанні таких завдань:    1) формування інформаційної бази даних системи управління ризиками митних органів;    2) аналіз, виявлення та оцінка ризиків, у тому числі з використанням інформаційних технологій, що включають систематичне:    а) виявлення умов і факторів, що впливають на виникнення ризиків;    б) визначення областей ризику;    в) визначення критеріїв із заданими наперед параметрами, використання яких дає можливість здійснювати вибір об’єкта контролю, що становить ризик (індикаторів ризику);    г) здійснення оцінки імовірності виникнення ризиків та можливої шкоди у разі їх проявлення;    3) розроблення і реалізація практичних заходів з управління ризиками з урахуванням:    а) результатів аналізу та оцінки ризиків;    б) результатів аналізу необхідних ресурсів та очікуваних результатів реалізації запланованих заходів;    4) аналіз результатів та коригування вжитих заходів з управління ризиками, що включає:    а) здійснення контролю за практичною реалізацією заходів;    б) збір, оброблення та аналіз інформації про результати вжитих заходів з метою їх коригування та вдосконалення системи управління ризиками.    2. Порядок здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.    3. Система управління ризиками передбачає застосування випадкового відбору.    4. Якщо товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються підприємством через митний кордон України, у 25 і більше відсотках випадків такого переміщення протягом року піддавалися митному контролю внаслідок застосування системи управління ризиками, що спричинило затримку митного оформлення понад 4 робочі години, і при цьому фактів порушення митних правил виявлено не було, це підприємство має право знати причини та підстави застосування до зазначених товарів, транспортних засобів відповідних форм митного контролю. 44. Поняття, мета, місце і час митного оформлення. Стаття 246. Мета митного оформлення    1. Метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.    2. Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів, якщо інше не передбачено цим Кодексом.   Стаття 247. Місце і час здійснення митного оформлення    1. Митне оформлення здійснюється в місцях розташування відповідних підрозділів митних органів протягом робочого часу, встановленого для цих органів.    2. Відповідно до міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, митне оформлення у пунктах пропуску через державний кордон України здійснюється цілодобово.    3. Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється в будь-якому митному органі з пред’явленням їх цьому органу, якщо інше не передбачено цим Кодексом.    4. Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через територію України в митному режимі транзиту, здійснюється митним органом, у зоні діяльності якого починається транзитне переміщення.    5. Місця митного оформлення товарів, що переміщуються трубопроводами та лініями електропередачі, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.    6. Місця здійснення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами, визначаються відповідно до розділу ХII цього Кодексу.    7. За письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи митні формальності можуть виконуватися митними органами поза місцем розташування цих органів, а також поза робочим часом, установленим для них, на умовах, визначених цим Кодексом. Форма письмового звернення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.    8. За виконання митних формальностей митними органами поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом, установленим для них, із заінтересованих осіб справляється плата у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, та в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.    9. У разі оголошення надзвичайного стану в окремих регіонах України можуть визначатися митні органи, в яких здійснюватиметься митне оформлення товарів.    10. За рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів, митне оформлення підакцизних товарів, природного газу, товарів, які відповідно до законодавства підлягають клеймуванню державним пробірним клеймом, а також лікарських засобів може здійснюватися у спеціально визначених для цього митних органах.   45. Попередні операції. Стаття 259. Попередня митна декларація    1. Попередня митна декларація (інший документ, що може використовуватися замість митної декларації відповідно до статті 94 цього Кодексу) подається до ввезення в Україну товарів, транспортних засобів комерційного призначення (у тому числі з метою транзиту) або після їх ввезення, якщо ці товари, транспортні засоби перебувають на території пункту пропуску через державний кордон України.    2. Попередня митна декларація подається декларантом або уповноваженою ним особою митному органу, в зоні діяльності якого товари, транспортні засоби комерційного призначення будуть пред’явлені для митного оформлення, з метою проведення аналізу ризиків та прискорення виконання митних формальностей.    3. Попередня митна декларація повинна містити відомості, достатні для:    1) ввезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України та забезпечення доставки їх до митного органу призначення; або    2) випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму за попередньою митною декларацією, яка містить всю необхідну для цього інформацію, після пропуску цих товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України та без пред’явлення їх митному органу, яким оформлена така попередня митна декларація; або    3) випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму за попередньою митною декларацією, яка містить всю необхідну для цього інформацію, після пред’явлення їх митному органу, яким оформлена така попередня митна декларація.    4. За рішенням митного органу, яким оформлена попередня митна декларація, випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму за попередньою митною декларацією, яка містить всю необхідну для цього інформацію, може бути здійснено після переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України без пред’явлення їх цьому митному органу.    5. Рішення про випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму без пред’явлення їх митному органу за попередньою митною декларацією, яка містить всю необхідну для цього інформацію, приймається митним органом, яким оформлена така попередня митна декларація, на основі результатів аналізу ризиків у строк не більше чотирьох робочих годин з моменту пропуску цих товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.    6. При ввезенні на митну територію України підакцизних товарів подання попередньої митної декларації, доставка та пред’явлення цих товарів митному органу, яким оформлена така попередня митна декларація, є обов’язковими.    7. При поданні попередньої митної декларації відповідальність декларанта або уповноваженої ним особи за достовірність відомостей, наведених в цій декларації, настає з моменту:    1) випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму без пред’явлення їх митному органу, яким оформлена така попередня митна декларація; або    2) випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму після пред’явлення їх митному органу, яким оформлена така попередня митна декларація, але без проведення митного огляду цим митним органом; або    3) надання декларанту або уповноваженій ним особі митним органом, яким оформлена така попередня митна декларація, інформації про проведення митного огляду пред’явлених товарів, транспортних засобів комерційного призначення.    8. Попередня митна декларація приймається митним органом, якщо її перевіркою встановлено, що вона містить необхідні відомості щодо товару і до неї додано необхідні документи або їх копії, у тому числі у вигляді електронного документа. У разі відсутності на момент подання попередньої митної декларації оригіналів документів дозволяється подання їх копій. Факт прийняття декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.    9. Митний орган не має права відмовити в прийнятті попередньої митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.    10. Відмова митного органу в прийнятті попередньої митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.    11. Ввезення товару на територію України за попередньою митною декларацією дозволяється протягом 30 днів з дати її оформлення митним органом.    12. Для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму за попередньою митною декларацією, яка містить всю необхідну для цього інформацію, застосовуються курси валют та заходи тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, чинні на дату прийняття митним органом такої попередньої митної декларації для оформлення, а заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності - чинні на дату такого випуску.    13. Якщо попередня митна декларація містить лише відомості, достатні для ввезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України та забезпечення їх доставки до митного органу призначення, або після оформлення попередньої митної декларації змінюються заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, для випуску товарів декларантом або уповноваженою ним особою подається додаткова декларація.    14. Попередня митна декларація, за якою митним органом здійснено випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму без пред’явлення їх цьому митному органу відповідно до частини п’ятої цієї статті, або попередня митна декларація разом з додатковою декларацією, поданою відповідно до частини тринадцятої цієї статті, становлять митну декларацію, заповнену в звичайному порядку.   46. Тимчасове зберігання. Стаття 260. Тимчасова та періодична митні декларації    1. Якщо декларант або уповноважена ним особа не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, вона може подати митному органу тимчасову митну декларацію на такі товари за умови, що вона містить дані, достатні для поміщення їх у заявлений митний режим, та під зобов’язання про подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації.    2. Якщо під час митного оформлення товарів за тимчасовою митною декларацією митним органом бралися проби (зразки) цих товарів для проведення їх дослідження (аналізу, експертизи) і рішення митного органу за результатами такого дослідження (аналізу, експертизи) не може бути прийнято у 30-денний строк з дня оформлення тимчасової митної декларації, цей строк продовжується митним органом, але не більше ніж на 15 днів.    3. Для випуску товарів відповідно до заявленого митного режиму за тимчасовою митною декларацією застосовуються курси валют, заходи тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, чинні на дату прийняття митним органом тимчасової митної декларації для оформлення. Якщо декларант не володіє точними відомостями, необхідними для визначення ставок митних платежів, для нарахування сум митних платежів за тимчасовою митною декларацією застосовується найбільша ставка митних платежів з тих, під яку може підпадати товар.    4. Періодична митна декларація може подаватися на регулярне переміщення через митний кордон України товарів однією і тією ж особою на одних і тих же умовах та підставах протягом не більше 180 днів та під зобов’язання про подання додаткової декларації на товари, переміщені за періодичною митною декларацією протягом попереднього календарного місяця, у порядку та на умовах, встановлених Кабінетом Міністрів України.    5. При ввезенні товарів, транспортних засобів комерційного призначення в Україну, у тому числі з метою транзиту, періодична митна декларація використовується замість попередньої митної декларації.    6. Для випуску товарів відповідно до заявленого митного режиму, що ввозяться на митну територію України за періодичною митною декларацією, застосовуються курси валют, заходи тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, чинні на день прийняття митним органом додаткової декларації на товари, переміщені за періодичною митною декларацією протягом попереднього календарного місяця.    7. Для пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, що вивозяться за межі митної території України за періодичною митною декларацією, застосовуються заходи тарифного й нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, чинні на день пропуску цих товарів через митний кордон України.    8. Митний орган не має права відмовити в прийнятті тимчасової або періодичної митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.    9. Відмова митного органу в прийнятті тимчасової або періодичної митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.    10. Оформлення митним органом тимчасової або періодичної митної декларації передбачає необхідність виконання вимог цього Кодексу, передбачених для поміщення товарів в обраний митний режим та сплати митних платежів або забезпечення їх сплати відповідно до розділу Х цього Кодексу.   47. Зберігання товарів і транспортних засобів на складах митних органів. Стаття 121. Митний режим митного складу    1. Митний склад - це митний режим, відповідно до якого іноземні або українські товари зберігаються під митним контролем із умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.   Стаття 122. Умови поміщення товарів у митний режим митного складу    1. У митний режим митного складу можуть поміщатися будь-які товари, за винятком:    1) товарів, заборонених до ввезення в Україну, вивезення з України та транзиту через територію України;    2) товарів, строк придатності для споживання або використання яких закінчився;    3) товарів, що надходять в Україну як гуманітарна допомога;    4) живих тварин;    5) електроенергії, що переміщується лініями електропередачі.    2. Для поміщення товарів у митний режим митного складу митному органу подаються митна декларація, товарно-транспортний документ на перевезення та рахунок (інвойс) або інший документ, який визначає вартість товару. Товари, що поміщуються у митний режим митного складу, декларуються митному органу утримувачем митного складу.    3. Розміщення на митному складі товарів, поміщених в інші, ніж митний склад, митні режими (транзиту, тимчасового ввезення, переробки на митній території, експорту, тимчасового вивезення, переробки за межами митної території) для їх зберігання, перевантаження або дозавантаження транспортного засобу здійснюється на підставі митної декларації, раніше оформленої відповідно до таких інших митних режимів, або документа, що її замінював, - накладної УМВС (СМГС), накладної ЦІМ (СIМ), накладної ЦІМ/УМВС (ЦИМ/СМГС, CIM/SMGS), книжки МДП (Carnet TIR) тощо. У цьому разі поміщення таких товарів у митний режим митного складу не відбувається. Товари, що вивантажуються на митний склад і призначені для зберігання більше ніж на 90 днів, підлягають поміщенню у митний режим митного складу.    4. У разі надходження товарів у складі консолідованих вантажів з метою подальшої доставки в митний орган призначення при перевантаженні таких товарів з одного транспортного засобу на інший їх розміщення на митному складі або поміщення у митний режим митного складу не є обов’язковим.    5. Митним органам для поміщення товарів у митний режим митного складу забороняється вимагати:    1) подання інших, ніж передбачені у частинах другій і третій цієї статті, документів (у тому числі документів, які видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів);   2) проведення видів контролю, зазначених у частині першій статті 319 цього Кодексу. 3) 48. Декларування як основна стадія митного оформлення. Стаття 257. Процедура декларування    1. Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.    2. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках.    3. Митна декларація та інші документи, подання яких митним органам передбачено цим Кодексом, оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу.    4. У митній службі України створюється акредитований центр сертифікації ключів, який безоплатно надає митним органам послуги у сфері електронного цифрового підпису.    5. Формат митних декларацій, що подаються як електронні документи, базується на міжнародних стандартах електронного обміну даними.    6. Умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.    7. Перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.    8. Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів:    1) заявлений митний режим, тип декларації та відомості про особливості переміщення;    2) відомості про декларанта, уповноважену особу, яка склала декларацію, відправника, одержувача, перевізника товарів і сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), а в разі якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) укладено на підставі посередницького договору, - також про іншу, крім сторони зовнішньоекономічного договору (контракту), сторону такого посередницького договору;    3) відомості про найменування країн відправлення та призначення;    4) відомості про транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для міжнародного перевезення товарів та/або їх перевезення митною територією України під митним контролем, та контейнери;    5) відомості про товари:    а) найменування;    б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар;    в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах);    г) код товару згідно з УКТ ЗЕД;    ґ) найменування країни походження товарів (за наявності);    д) опис упаковки (кількість, вид);    е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру;    є) фактурна вартість товарів;    ж) митна вартість товарів та метод її визначення;    з) відомості про уповноважені банки декларанта;    и) статистична вартість товарів;    6) відомості про нарахування митних та інших платежів, а також про застосування заходів гарантування їх сплати:    а) ставки митних платежів;    б) застосування пільг зі сплати митних платежів;    в) суми митних платежів;    г) офіційний курс валюти України до іноземної валюти, у якій складені рахунки, на день подання митної декларації;    ґ) спосіб і особливості нарахування та сплати митних платежів;    д) спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати);    7) відомості про зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), та його основні умови;    8) відомості, що підтверджують дотримання встановлених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення товарів через митний кордон України;    9) відомості про документи, що надаються для митного контролю разом з митною декларацією відповідно до статті 335 цього Кодексу;    10) довідковий номер декларації (за бажанням декларанта).    9. Митним органам забороняється вимагати внесення до митної декларації інших відомостей, ніж зазначені у цій статті.    10. Перелік товарів, що не підлягають обов’язковому письмовому декларуванню, встановлюється цим Кодексом та іншими законодавчими актами України.   49. Види митних декларацій. Стаття 258. Митна декларація, заповнена у звичайному порядку    1. Під митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, розуміється митна декларація, що містить обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у заявлений митний режим.    2. За рішенням митного органу митне оформлення та випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до митного режиму експорту може здійснюватися без їх пред’явлення митному органу, якому подано митну декларацію, заповнену у звичайному порядку. Рішення про можливість випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення без їх пред’явлення митному органу або про необхідність такого пред’явлення приймається митним органом на основі результатів аналізу ризиків у строк не більше чотирьох робочих годин з моменту прийняття митної декларації, заповненої у звичайному порядку відповідно до митного режиму експорту.   Стаття 259. Попередня митна декларація    1. Попередня митна декларація (інший документ, що може використовуватися замість митної декларації відповідно до статті 94 цього Кодексу) подається до ввезення в Україну товарів, транспортних засобів комерційного призначення (у тому числі з метою транзиту) або після їх ввезення, якщо ці товари, транспортні засоби перебувають на території пункту пропуску через державний кордон України.    2. Попередня митна декларація подається декларантом або уповноваженою ним особою митному органу, в зоні діяльності якого товари, транспортні засоби комерційного призначення будуть пред’явлені для митного оформлення, з метою проведення аналізу ризиків та прискорення виконання митних формальностей.    3. Попередня митна декларація повинна містити відомості, достатні для:    1) ввезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України та забезпечення доставки їх до митного органу призначення; або    2) випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму за попередньою митною декларацією, яка містить всю необхідну для цього інформацію, після пропуску цих товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України та без пред’явлення їх митному органу, яким оформлена така попередня митна декларація; або    3) випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму за попередньою митною декларацією, яка містить всю необхідну для цього інформацію, після пред’явлення їх митному органу, яким оформлена така попередня митна декларація.    4. За рішенням митного органу, яким оформлена попередня митна декларація, випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму за попередньою митною декларацією, яка містить всю необхідну для цього інформацію, може бути здійснено після переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України без пред’явлення їх цьому митному органу.    5. Рішення про випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму без пред’явлення їх митному органу за попередньою митною декларацією, яка містить всю необхідну для цього інформацію, приймається митним органом, яким оформлена така попередня митна декларація, на основі результатів аналізу ризиків у строк не більше чотирьох робочих годин з моменту пропуску цих товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.    6. При ввезенні на митну територію України підакцизних товарів подання попередньої митної декларації, доставка та пред’явлення цих товарів митному органу, яким оформлена така попередня митна декларація, є обов’язковими.    7. При поданні попередньої митної декларації відповідальність декларанта або уповноваженої ним особи за достовірність відомостей, наведених в цій декларації, настає з моменту:    1) випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму без пред’явлення їх митному органу, яким оформлена така попередня митна декларація; або    2) випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму після пред’явлення їх митному органу, яким оформлена така попередня митна декларація, але без проведення митного огляду цим митним органом; або    3) надання декларанту або уповноваженій ним особі митним органом, яким оформлена така попередня митна декларація, інформації про проведення митного огляду пред’явлених товарів, транспортних засобів комерційного призначення.    8. Попередня митна декларація приймається митним органом, якщо її перевіркою встановлено, що вона містить необхідні відомості щодо товару і до неї додано необхідні документи або їх копії, у тому числі у вигляді електронного документа. У разі відсутності на момент подання попередньої митної декларації оригіналів документів дозволяється подання їх копій. Факт прийняття декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.    9. Митний орган не має права відмовити в прийнятті попередньої митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.    10. Відмова митного органу в прийнятті попередньої митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.    11. Ввезення товару на територію України за попередньою митною декларацією дозволяється протягом 30 днів з дати її оформлення митним органом.    12. Для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму за попередньою митною декларацією, яка містить всю необхідну для цього інформацію, застосовуються курси валют та заходи тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, чинні на дату прийняття митним органом такої попередньої митної декларації для оформлення, а заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності - чинні на дату такого випуску.    13. Якщо попередня митна декларація містить лише відомості, достатні для ввезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України та забезпечення їх доставки до митного органу призначення, або після оформлення попередньої митної декларації змінюються заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, для випуску товарів декларантом або уповноваженою ним особою подається додаткова декларація.    14. Попередня митна декларація, за якою митним органом здійснено випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму без пред’явлення їх цьому митному органу відповідно до частини п’ятої цієї статті, або попередня митна декларація разом з додатковою декларацією, поданою відповідно до частини тринадцятої цієї статті, становлять митну декларацію, заповнену в звичайному порядку.   Стаття 260. Тимчасова та періодична митні декларації    1. Якщо декларант або уповноважена ним особа не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, вона може подати митному органу тимчасову митну декларацію на такі товари за умови, що вона містить дані, достатні для поміщення їх у заявлений митний режим, та під зобов’язання про подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації.    2. Якщо під час митного оформлення товарів за тимчасовою митною декларацією митним органом бралися проби (зразки) цих товарів для проведення їх дослідження (аналізу, експертизи) і рішення митного органу за результатами такого дослідження (аналізу, експертизи) не може бути прийнято у 30-денний строк з дня оформлення тимчасової митної декларації, цей строк продовжується митним органом, але не більше ніж на 15 днів.    3. Для випуску товарів відповідно до заявленого митного режиму за тимчасовою митною декларацією застосовуються курси валют, заходи тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, чинні на дату прийняття митним органом тимчасової митної декларації для оформлення. Якщо декларант не володіє точними відомостями, необхідними для визначення ставок митних платежів, для нарахування сум митних платежів за тимчасовою митною декларацією застосовується найбільша ставка митних платежів з тих, під яку може підпадати товар.    4. Періодична митна декларація може подаватися на регулярне переміщення через митний кордон України товарів однією і тією ж особою на одних і тих же умовах та підставах протягом не більше 180 днів та під зобов’язання про подання додаткової декларації на товари, переміщені за періодичною митною декларацією протягом попереднього календарного місяця, у порядку та на умовах, встановлених Кабінетом Міністрів України.    5. При ввезенні товарів, транспортних засобів комерційного призначення в Україну, у тому числі з метою транзиту, періодична митна декларація використовується замість попередньої митної декларації.    6. Для випуску товарів відповідно до заявленого митного режиму, що ввозяться на митну територію України за періодичною митною декларацією, застосовуються курси валют, заходи тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, чинні на день прийняття митним органом додаткової декларації на товари, переміщені за періодичною митною декларацією протягом попереднього календарного місяця.    7. Для пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, що вивозяться за межі митної території України за періодичною митною декларацією, застосовуються заходи тарифного й нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, чинні на день пропуску цих товарів через митний кордон України.    8. Митний орган не має права відмовити в прийнятті тимчасової або періодичної митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.    9. Відмова митного органу в прийнятті тимчасової або періодичної митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.    10. Оформлення митним органом тимчасової або періодичної митної декларації передбачає необхідність виконання вимог цього Кодексу, передбачених для поміщення товарів в обраний митний режим та сплати митних платежів або забезпечення їх сплати відповідно до розділу Х цього Кодексу.   Стаття 261. Додаткова декларація    1. У разі подання відповідно до статей 259 і 260 цього Кодексу попередньої, тимчасової або періодичної митної декларації декларант або уповноважена ним особа повинні протягом строків, визначених відповідно до цього Кодексу, подати митному органу додаткову декларацію, яка містить точні відомості про товари, задекларовані за попередньою, тимчасовою або періодичною митною декларацією, що подавалися б у разі декларування цих товарів за митною декларацією, заповненою у звичайному порядку.    2. У разі відсутності інформації, необхідної для визначення числових значень складових митної вартості товарів, яка стане відомою після випуску товарів у вільний обіг та сплати роялті, ліцензійних платежів, інших складових вартості, які визначаються залежно від обсягів продажу або прибутку від продажу, декларант або уповноважена ним особа має право подати додаткову декларацію протягом 180 днів з дати випуску товарів.    3. У разі якщо значення ціни товару в зовнішньоекономічному договорі визначається за формулою і на дату декларування невідоме, декларант або уповноважена ним особа має право подати додаткову декларацію протягом 90 днів з дати випуску товарів.    4. Додаткова декларація подається до відповідного митного органу, яким була оформлена відповідна попередня, тимчасова або періодична митна декларація.    5. Дозволяється подання однієї додаткової декларації до кількох попередніх, тимчасових або періодичних митних декларацій, що були оформлені одним митним органом в межах одного зовнішньоекономічного договору та одного митного режиму, за умови дотримання строків подання додаткової декларації, визначених відповідно до цього Кодексу. 50. Правовий статус декларанта. Порядок отримання кваліфікаційного

свідоцтва агента з митного оформлення.

1. Декларантами мають право виступати:

 

 1) при переміщенні товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України або при зміні митного режиму щодо товарів на підставі зовнішньоекономічного договору, укладеного резидентом, - резидент, яким або від імені якого укладено цей договір;

 

 2) в інших випадках - особа, яка відповідно до законодавства України має право вчиняти щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення юридично значущі дії від свого імені.

 

 2. Декларантами можуть бути тільки резиденти, крім випадків переміщення через митний кордон України:

 

 1) громадянами - особистих речей, транспортних засобів особистого користування та інших товарів для особистих, сімейних чи інших потреб, не пов’язаних із здійсненням підприємницької діяльності;

 

 2) особами, які мають пільги згідно із статтями 383-386, 388, 389, 391, 392 цього Кодексу, - товарів, у зв’язку із ввезенням яких на митну територію України та вивезенням їх за межі цієї території такі пільги надаються;

 

 3) представництвами іноземних фірм - товарів, що не підлягають відчуженню та призначені для службового користування цих представництв при декларуванні у митні режими тимчасового ввезення, реекспорту, транзиту, а також імпорту щодо товарів, ввезених для власних потреб таких представництв;

 

 4) іноземними перевізниками - товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються територією України прохідним транзитом;

 

 5) інших випадків, коли відповідно до законодавства України нерезидент має право розпоряджатися товарами на митній території України.

 

 3. Підприємства можуть бути декларантами, за умови перебування їх на обліку в митних органах України.

 

 4. Громадяни можуть бути декларантами після досягнення ними 16-річного віку.

 

 5. Декларант може здійснювати декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення самостійно або уповноважувати інших осіб на здійснення декларування від свого імені.

 

 6. Декларування товарів, що належать громадянам, може здійснюватися цими громадянами або іншими громадянами, уповноваженими на це власниками зазначених товарів нотаріально посвідченими дорученнями.

 

Стаття 266. Обов’язки, права та відповідальність декларанта та уповноваженої ним особи

 

 1. Декларант зобов’язаний:

 

 1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом;

 

 2) на вимогу митного органу пред’явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення;

 

 3) надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей;

 

 4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу Х цього Кодексу;

 

 5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

 

 2. Перед подачею митної декларації декларант має право з дозволу митного органу здійснювати фізичний огляд товарів з метою перевірки їх відповідності опису (відомостям), зазначеному у товаросупровідних документах, брати проби та зразки товарів.

 

 3. У випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, декларант має право вимагати від митного органу випуску товарів, за умови забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу.

 

 4. У разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант.

 

 5. Особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов’язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант.

51. Правовий статус уповноваженого економічного оператора.

Стаття 12. Надання статусу уповноваженого економічного оператора

 

 1. Уповноважений економічний оператор - це підприємство, створене відповідно до законодавства України, яке відповідає умовам, встановленим статтею 14 цього Кодексу, та має право користуватися спеціальними спрощеннями відповідно до статті 15 цього Кодексу.

 

 2. Статус уповноваженого економічного оператора надається підприємству митницею шляхом видачі сертифіката уповноваженого економічного оператора та включення його до Єдиного реєстру уповноважених економічних операторів.

 

 3. Підприємству може бути видано сертифікати уповноваженого економічного оператора таких видів:

 

 1) на спрощення митних процедур;

 

 2) щодо надійності і безпеки;

 

 3) на спрощення митних процедур та щодо надійності і безпеки.

 

 4. Статус уповноваженого економічного оператора визнається на всій митній території України.

 

 5. Взаємовідносини уповноваженого економічного оператора з митним органом визначаються погодженою керівником митного органу та уповноваженим економічним оператором процедурою, що встановлює:

 

 1) регламент інформаційного обміну між митним органом та уповноваженим економічним оператором;

 

 2) порядок обліку, зберігання та перевірки митного забезпечення, знятого з товарів, транспортних засобів комерційного призначення;

 

 3) особливості виконання митних формальностей під час застосування спеціальних спрощень, що надаються уповноваженому економічному оператору відповідно до цього Кодексу

 

52. Поняття, вибір та зміна митного режиму.

Митний режим – комплекс взаємопов’язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення. ^[1]. З метою застосування законодавства України з питань державної митної справи запроваджуються такі митні режими:

Митні режими встановлюються виключно Митним кодексом України.

Декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені Митним кодексом України.

Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей.

Стаття 70. Види митних режимів

1. З метою застосування законодавства України з питань державної митної справи запроваджуються такі митні режими:

1) імпорт (випуск для вільного обігу);

2) реімпорт;

3) експорт (остаточне вивезення);

4) реекспорт;

5) транзит;

6) тимчасове ввезення;

7) тимчасове вивезення;

8) митний склад;

9) вільна митна зона;

10) безмитна торгівля;

11) переробка на митній території;

12) переробка за межами митної території;

13) знищення або руйнування;

14) відмова на користь держави.

2. Митні режими встановлюються виключно цим Кодексом.

Стаття 71. Вибір та зміна митного режиму

1. Декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені цим Кодексом.

2. Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених цим Кодексом.

3. Митний режим, у який поміщено товари, може бути змінено на інший, обраний декларантом відповідно до частини першої цієї статті, за умови дотримання заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, встановлених відповідно до закону для товарів, що поміщуються у такий інший митний режим.

Стаття 72. Митний статус товарів, що поміщуються у митний режим

1. За митним статусом товари поділяються на українські та іноземні.

2. Усі товари на митній території України (за винятком територій вільних митних зон) вважаються такими, що мають статус українських товарів, якщо відповідно до цього Кодексу не встановлено, що такі товари не є українськими.

Стаття 73. Регулювання питань, пов’язаних із митним режимом

1. Умови перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення у відповідному митному режимі, обмеження щодо їх використання, застосування заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами України з питань державної митної справи та у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

2. Питання, пов’язані з виконанням необхідних митних формальностей та здійсненням митного контролю товарів, поміщених у відповідний митний режим, регулюються цим Кодексом.

 

53. Імпорт, реімпорт, відмова на користь держави.

Стаття 74. Митний режим імпорту (випуску для вільного обігу)

1. Імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Стаття 75. Умови поміщення товарів у митний режим імпорту

1. Митний режим імпорту може бути застосований до товарів, що надходять на митну територію України, та до товарів, що зберігаються під митним контролем або поміщені в інший митний режим, а також до продуктів переробки товарів, поміщених у митний режим переробки на митній території.

2. Законодавством України з питань державної митної справи можуть бути визначені документи, які використовуються для декларування товарів у митний режим імпорту замість митної декларації.

3. Для поміщення товарів у митний режим імпорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна:

1) подати митному органу, що здійснює випуск товарів, документи на такі товари;

2) сплатити митні платежі, якими відповідно до законів України обкладаються товари під час ввезення на митну територію України в режимі імпорту;

3) виконати встановлені відповідно до закону вимоги щодо заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

4. Якщо іноземні товари після ввезення їх на митну територію України були пошкоджені або втрачені внаслідок аварії чи дії обставин непереборної сили або внаслідок протиправних дій третіх осіб, що підтверджується документально, за рішенням декларанта вони можуть бути заявлені митному органу у митний режим імпорту в пошкодженому стані чи у фактичній кількості з додержанням щодо них встановлених відповідно до закону заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. У разі втрати товарів після ввезення їх на митну територію України внаслідок протиправних дій третіх осіб митні платежі, встановлені на імпорт таких товарів, підлягають сплаті в повному обсязі у порядку, встановленому цим Кодексом. За рішенням декларанта або уповноваженої ним особи допускається поміщення пошкоджених товарів в інші митні режими.

5. У разі встановлення відповідно до закону заборон чи обмежень щодо ввезення на митну територію України відповідних товарів такі товари, випущені у вільний обіг на митній території України за попередніми, тимчасовими або періодичними митними деклараціями, підлягають поміщенню у митний режим імпорту відповідно до умов, які діяли на момент їх випуску у вільний обіг.

Стаття 76. Митний статус товарів, поміщених у митний режим імпорту

1. Товари, поміщені у митний режим імпорту, набувають статусу українських товарів.

2. Підтвердженням українського статусу товарів, зазначених у частині першій цієї статті, є митна декларація, за якою ці товари випущено у вільний обіг.

- реимпорт;

Стаття 77. Митний режим реімпорту

1. Реімпорт - це митний режим, відповідно до якого товари, що були вивезені або оформлені для вивезення за межі митної території України, випускаються у вільний обіг на митній території України зі звільненням від сплати митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Стаття 78. Умови поміщення товарів у митний режим реімпорту

1. Митний режим реімпорту може бути застосований до товарів, що надходять на митну територію України, та до товарів, що зберігаються під митним контролем або поміщені в інший митний режим.

2. У митний режим реімпорту можуть бути поміщені товари, які:

1) були вивезені за межі митної території України у митному режимі тимчасового вивезення та ввозяться на цю територію до завершення строку дії цього митного режиму у тому самому стані, в якому вони були вивезені, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування та зберігання, а також змін, що допускаються у разі використання таких товарів у митному режимі тимчасового вивезення;

2) були вивезені за межі митної території України у митному режимі переробки за межами митної території та ввозяться на цю територію до завершення строку дії цього митного режиму у тому самому стані, в якому вони були вивезені, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування та зберігання;

3) були поміщені у митний режим експорту (остаточного вивезення) і повертаються особі, яка їх експортувала, у зв’язку з невиконанням (неналежним виконанням) умов зовнішньоекономічного договору, згідно з яким ці товари поміщувалися у режим експорту, або з інших обставин, що перешкоджають виконанню цього договору, якщо ці товари:

а) повертаються на митну територію України у строк, що не перевищує шести місяців з дати вивезення їх за межі цієї території у митному режимі експорту;

б) перебувають у такому самому стані, в якому вони оформлені у митний режим експорту, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування, зберігання та використання (експлуатації), внаслідок якого були виявлені недоліки, що спричинили реімпорт товарів.

3. Товари, зазначені в частині другій цієї статті, можуть бути також поміщені у митний режим реімпорту у разі, якщо:

1) під час перебування таких товарів за межами митної території України вони піддавалися операціям, необхідним для їх збереження, а також технічному обслуговуванню чи ремонту, необхідність у яких виникла під час перебування за межами митної території України;

2) стан таких товарів змінився внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів;

3) у митний режим реімпорту поміщується лише частина товарів, раніше випущених для вивезення за межі митної території України.

4. Для поміщення товарів у митний режим реімпорту особа, на яку покладається обов’язок щодо дотримання вимог митного режиму, повинна:

1) ввезти товари на митну територію України не пізніше, ніж у встановлений законодавством строк після їх вивезення за межі митної території України;

2) подати митному органу, що здійснює випуск товарів у митному режимі реімпорту, документи на такі товари;

3) надати митному органу документи та відомості, необхідні для ідентифікації товарів, що реімпортуються.

Стаття 183. Митний режим відмови на користь держави

 

 1. Відмова на користь держави - це митний режим, відповідно до якого власник відмовляється від іноземних товарів на користь держави без будь-яких умов на свою користь.

 

Стаття 184. Поміщення товарів у митний режим відмови на користь держави

 

 1. У митний режим відмови на користь держави поміщуються іноземні товари.

 

 2. Відмова від товарів на користь держави здійснюється за відповідною письмовою заявою власника цих товарів та з дозволу митного органу.

 

 3. Кабінет Міністрів України визначає перелік товарів, які не можуть бути поміщені у митний режим відмови на користь держави.

 

 4. Іноземні товари поміщуються у митний режим відмови на користь держави із звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

 

Стаття 185. Завершення митного режиму відмови на користь держави

 

 1. Митний режим відмови на користь держави завершується після розміщення товарів на складі митного органу.

 

 2. Відповідальність за неправомірне розпорядження товарами шляхом їх поміщення в митний режим відмови на користь держави несе декларант. Митні органи не відшкодовують будь-які майнові претензії осіб, які мають повноваження щодо товарів, від яких декларант відмовився на користь держави.

54. Експорт, реекспорт, знищення або руйнування.

Стаття 82. Митний режим експорту

1. Експорт (остаточне вивезення) - це митний режим, відповідно до якого українські товари випускаються для вільного обігу за межами митної території України без зобов’язань щодо їх зворотного ввезення.

Стаття 83. Умови поміщення товарів у митний режим експорту

1. Митний режим експорту може бути застосований до товарів, що призначені для вивезення за межі митної території України, та до товарів, що вже вивезені за межі цієї території та перебувають під митним контролем, за винятком товарів, заборонених до поміщення у цей митний режим відповідно до законодавства.

2. Для поміщення товарів у митний режим експорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна:

1) подати митному органу, що здійснює випуск товарів у митному режимі експорту, документи на такі товари;

2) сплатити митні платежі, якими відповідно до закону обкладаються товари під час вивезення за межі митної території України у митному режимі експорту;

3) виконати вимоги щодо застосування передбачених законом заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

4) у випадках, встановлених законодавством, подати митному органу дозвіл на проведення зовнішньоекономічної операції з вивезення товарів у третю країну (реекспорт).

3. Митні органи не вимагають обов’язкового підтвердження прибуття товарів, що експортуються, у пункт призначення за межами митної території України.

4. У разі встановлення актами законодавства заборон чи обмежень щодо вивезення відповідних товарів за межі митної території України товари, що:

1) поміщені в митний режим експорту, випускаються за межі митної території України відповідно до умов, що діяли на момент поміщення цих товарів у зазначений митний режим;

2) фактично випущені за межі митної території України за періодичними митними деклараціями, підлягають поміщенню у митний режим експорту відповідно до умов, що діяли на момент фактичного вивезення цих товарів.

Стаття 84. Митний статус товарів, поміщених у режим експорту

1. Товари, поміщені у митний режим експорту, втрачають статус українських товарів з моменту їх фактичного вивезення за межі митної території України.

2. Товари, що знаходяться за межами митної території України, втрачають статус українських товарів з моменту поміщення їх у митний режим експорту.

- реэкспорт;

Стаття 85. Митний режим реекспорту

1. Реекспорт - це митний режим, відповідно до якого товари, що були раніше ввезені на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивозяться за межі митної території України без сплати вивізного мита та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Стаття 86. Умови поміщення товарів у митний режим реекспорту

1. Митний режим реекспорту може бути застосований до товарів, які при ввезенні на митну територію України мали статус іноземних та:

1) після ввезення на митну територію України перебували під митним контролем та не були поміщені у митний режим (у тому числі у зв’язку з обмеженнями чи заборонами щодо ввезення таких товарів на митну територію України);

2) були поміщені у митний режим тимчасового ввезення та вивозяться за межі митної території України у тому самому стані, в якому вони були ввезені на митну територію України, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування та зберігання, а також змін, що допускаються у разі використання таких товарів у митному режимі тимчасового ввезення;

3) були поміщені у митний режим переробки на митній території та вивозяться за межі митної території України у тому самому стані, в якому вони були ввезені на митну територію України, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування та зберігання, або у вигляді продуктів їх переробки;

4) були поміщені у митний режим митного складу та вивозяться за межі митної території України у тому самому стані, в якому вони були ввезені на митну територію України, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування та зберігання;

5) були поміщені у митний режим імпорту і повертаються нерезиденту - стороні зовнішньоекономічного договору, згідно з яким ці товари поміщувалися у цей режим, у зв’язку з невиконанням (неналежним виконанням) умов цього договору або з інших обставин, що перешкоджають його виконанню, якщо ці товари:

а) вивозяться протягом шести місяців з дати поміщення їх у митний режим імпорту;

б) перебувають у тому самому стані, в якому вони були ввезені на митну територію України, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування, зберігання та використання (експлуатації), внаслідок якої були виявлені недоліки, що спричинили реекспорт товарів;

6) визнані помилково ввезеними на митну територію України.

2. Товари, зазначені у частині першій цієї статті, можуть бути також поміщені у митний режим реекспорту, якщо:

1) під час перебування таких товарів на митній території України вони піддавалися операціям, необхідним для їх збереження, а також технічному обслуговуванню чи ремонту, необхідність у яких виникла під час перебування на митній території України;

2) стан таких товарів змінився внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів;

3) у митний режим реекспорту поміщується лише частина товарів, раніше ввезених на митну територію України.

3. У митний режим реекспорту також поміщуються товари, що перебували у митному режимі вільної митної зони, безмитної торгівлі та вивозяться за межі митної території України.

4. Для поміщення товарів у митний режим реекспорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна:

1) подати митному органу, що здійснює випуск товарів, документи на такі товари;

2) надати митному органу документи та відомості, необхідні для ідентифікації товарів, що реекспортуються;

3) у випадках, встановлених законодавством, подати митному органу дозвіл на проведення зов Стаття 175. Митний режим знищення або руйнування

 

 1. Знищення або руйнування - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари під митним контролем знищуються або приводяться у стан, який виключає можливість їх використання, з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами, установленими на імпорт цих товарів, та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

 

Стаття 176. Умови поміщення товарів у митний режим знищення або руйнування

 

 1. Знищення або руйнування товарів допускається з письмового дозволу митного органу за заявою власника товарів чи уповноваженої ним особи.

 

 2. Дозвіл на поміщення товарів у митний режим знищення або руйнування видається митним органом, якщо власником чи уповноваженою ним особою:

 

 1) укладено договір на знищення (руйнування) товарів з підприємством, уповноваженим відповідно до законодавства України на знищення (руйнування) відповідних категорій товарів;

 

 2) отримано дозволи на знищення (руйнування) товарів від державних органів, до повноважень яких належить контроль за переміщенням таких товарів.

 

 3. Дозвіл на поміщення товарів у митний режим знищення або руйнування видається митним органом безоплатно протягом трьох робочих днів з дати реєстрації відповідної заяви. У разі відмови у видачі дозволу митний орган зобов’язаний у зазначений строк письмово або в електронній формі повідомити особу, яка звернулася за отриманням дозволу, про підстави відмови.

 

 4. Не вважаються операціями зі знищення або руйнування товарів:

 

 1) використання для споживання тваринами товарів, попередньо призначених для споживання людиною;

 

 2) проведення з товарами операцій з переробки;

 

 3) отримання продуктів переробки, включаючи монтаж, демонтаж, переробку або обробку товарів;

 

 4) ремонт товарів, включаючи їх відновлення;

 

 5) використання товарів як таких, що полегшують процес виготовлення продуктів переробки, якщо самі вони при цьому повністю витрачаються.

 

 5. Якщо товари, які передбачається знищити або зруйнувати, можуть бути поміщені у митний режим відмови на користь держави, митний орган письмово пропонує декларантові обрати цей митний режим. За згоди власника товарів з пропозицією митного органу ці товари поміщуються в митний режим відмови на користь держави.

 

 6. Поміщення товарів у митний режим знищення або руйнування здійснюється митним органом, у зоні діяльності якого проводяться операції зі знищення або руйнування.

 

Стаття 177. Умови знищення або руйнування окремих категорій товарів

 

 1. Відповідно до положень цього Кодексу та вимог, встановлених Кабінетом Міністрів України чи центральними органами виконавчої влади відповідно до їх повноважень, здійснюється знищення або руйнування окремих категорій товарів, зокрема:

 

 1) лікарських і наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів;

 

 2) неякісної та небезпечної продукції;

 

 3) військової, мисливської, спортивної вогнепальної зброї та боєприпасів до неї;

 

 4) холодної і пневматичної зброї;

 

 5) вибухових речовин;

 

 6) спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозогінної та дратівної дії, засобів індивідуального захисту, засобів активної оборони та засобів для виконання спеціальних операцій і оперативно-розшукових заходів.нішньоекономічної операції з реекспорту цих товарів.

 

55. Тимчасове ввезення, тимчасове вивезення, транзит.

Транзит;

Стаття 90. Митний режим транзиту

1. Транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома митними органами України або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Стаття 91. Переміщення товарів і транспортних засобів комерційного призначення в режимі транзиту

1. Переміщення товарів у митному режимі транзиту здійснюється як прохідний або внутрішній транзит, або каботаж.

2. Митний режим транзиту застосовується до товарів, які переміщуються:

1) прохідним транзитом від пункту ввезення (пропуску) на митну територію України до пункту вивезення (пропуску) за межі митної території України (у тому числі в межах одного пункту пропуску через державний кордон України);

2) внутрішнім транзитом або каботажем:

а) від пункту ввезення (пропуску) на митну територію України до митного органу, розташованого на митній території України;

б) від митного органу, розташованого на митній території України, до пункту вивезення (пропуску) за межі митної території України;

в) від одного пункту, розташованого на митній території України, до іншого пункту, розташованого на митній території України, у тому числі якщо частина цього переміщення проходить за межами митної території України;

г) від штучного острова, установки або споруди, створених у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України, до митного органу, розташованого на території України, зайнятій сушею, та у зворотному напрямку.

Стаття 92. Умови поміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у митний режим транзиту

1. Митний режим транзиту може бути застосований як до товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що безпосередньо ввозяться на митну територію України, так і до таких, що перебувають на митній території України.

2. У митний режим транзиту можуть бути поміщені товари, транспортні засоби комерційного призначення незалежно від їх митного статусу.

3. У митний режим транзиту можуть бути поміщені будь-які товари, крім заборонених законодавством для ввезення та/або транзиту через митну територію України.

4. Для поміщення товарів та/або транспортних засобів комерційного призначення у митний режим транзиту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна:

1) подати митному органу митну декларацію (документ, який відповідно до статті 94 цього Кодексу використовується замість митної декларації), товарно-транспортний документ на перевезення та рахунок-фактуру (інвойс) або інший документ, який визначає вартість товару;

2) у випадках, визначених законодавством, надати митному органу дозвільний документ на транзит через митну територію України, який видається відповідними уповноваженими органами;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, забезпечити виконання зобов’язання із сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу.

5. Для забезпечення ідентифікації товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що поміщуються у митний режим транзиту, можуть застосовуватися засоби, передбачені частинами другою і третьою статті 326 цього Кодексу.

6. Не вимагається застосування засобів забезпечення ідентифікації до тари, піддонів та інших подібних товарів, що не мають індивідуальних ідентифікаційних ознак.

Стаття 93. Вимоги до переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у митному режимі транзиту

- временный ввоз;

Стаття 103. Митний режим тимчасового ввезення

1. Тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Стаття 104. Умови поміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у митний режим тимчасового ввезення

1. Митний режим тимчасового ввезення може бути застосований до товарів, що надходять на митну територію України, та до товарів, що зберігаються під митним контролем або поміщені в інший митний режим, який передбачає їх перебування під митним контролем.

2. Законодавством України з питань державної митної справи можуть бути визначені документи, які використовуються для декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення в митний режим тимчасового ввезення замість митної декларації.

3. Митний орган, що здійснює випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення у митному режимі тимчасового ввезення, повинен пересвідчитися у можливості ідентифікації цих товарів, транспортних засобів при їх реекспорті.

4. Для ідентифікації товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що поміщуються у митний режим тимчасового ввезення, можуть застосовуватися засоби, передбачені частинами другою і третьою статті 326 цього Кодексу. Зазначені засоби застосовуються митними органами тільки у тих випадках, коли комерційні способи забезпечення ідентифікації є недостатніми.

5. Не вимагається застосування засобів забезпечення ідентифікації до тари, піддонів та інших подібних товарів, що не мають індивідуальних ідентифікаційних ознак.

6. Для поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання митного режиму, повинна:

1) подати митному органу, що здійснює випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення у режимі тимчасового ввезення, документи на такі товари, транспортні засоби, що підтверджують мету їх тимчасового ввезення;

2) у випадках, передбачених законодавством, надати митному органу зобов’язання про реекспорт товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які тимчасово ввозяться, у строки, встановлені митним органом;

3) подати митному органу дозвіл відповідного компетентного органу на тимчасове ввезення товарів, якщо отримання такого дозволу передбачено законодавством;

4) сплатити митні платежі відповідно до статті 106 цього Кодексу або забезпечити виконання зобов’язання із сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу.

Стаття 105. Товари, транспортні засоби, які можуть бути поміщені у митний режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами

1. У митний режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами поміщуються виключно товари, транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у статті 189 цього Кодексу та в Додатках В.1-В.9, С, D доКонвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), на умовах, визначених цими Додатками, а також повітряні судна, які ввозяться на митну територію України українськими авіакомпаніями за договорами оперативного лізингу.

2. У разі порушення умов митного режиму тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання режиму, зобов’язана сплатити суму податкового зобов’язання та пеню відповідно до Податкового кодексу України.

Стаття 106. Товари, що можуть поміщуватися у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами

1. У митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами відповідно до положень Додатка Е до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік) можуть поміщуватися товари (за винятком підакцизних), не зазначені у статтях 105, 189 цього Кодексу, а також у Додатках В.1-В.9, С, D до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), або такі, що не відповідають вимогам зазначених Додатків.

2. У разі тимчасового ввезення товарів з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами за кожний повний або неповний календарний місяць заявленого строку перебування на митній території України сплачується 3 відсотки суми митних платежів, яка підлягала б сплаті у разі випуску цих товарів у вільний обіг на митній території України, розрахованої на дату поміщення їх у митний режим тимчасового ввезення.

3. Сума митних платежів сплачується при поміщенні товарів у митний режим тимчасового ввезення та розраховується за встановлений митним органом строк дії цього митного режиму.

4. У такому ж порядку сплачуються митні платежі у разі продовження строку тимчасового ввезення зазначених товарів відповідно до статті 108 цього Кодексу.

5. Загальна сума митних платежів, яка підлягає сплаті за час перебування товарів у митному режимі тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами, не повинна перевищувати суми, яка підлягала б сплаті у разі випуску цих товарів у вільний обіг на митній території України, розрахованої на дату поміщення їх у митний режим тимчасового ввезення.

6. Сума митних платежів, сплачена на підставі умовного часткового звільнення від оподаткування митними платежами, поверненню не підлягає.

7. У разі випуску товарів, поміщених у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами, у вільний обіг на митній території України або передачі таких товарів у користування іншій особі митні платежі сплачуються в обсязі, передбаченому законом для ввезення цих товарів на митну територію України у митному режимі імпорту, за відрахуванням суми, вже сплаченої на підставі умовного часткового звільнення цих товарів від оподаткування митними платежами. При цьому за період, коли застосовувалося таке звільнення, підлягають сплаті проценти з сум податкових зобов’язань, що підлягали б сплаті у разі, якщо б щодо таких сум надавалося розстрочення податкових зобов’язань відповідно до розділу II Податкового кодексу України.

8. Кабінет Міністрів України може встановлювати перелік товарів, які не можуть бути поміщені у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами. Зміст такого переліку повідомляється ДепозитаріюКонвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік).

- временный вывоз

Стаття 113. Митний режим тимчасового вивезення

1. Тимчасове вивезення - це митний режим, відповідно до якого українські товари або транспортні засоби комерційного призначення вивозяться за межі митної території України з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реімпорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Стаття 114. Умови поміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у митний режим тимчасового вивезення

1. Митний режим тимчасового вивезення може бути застосований до товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що безпосередньо вивозяться за межі митної території України.

2. Законодавством України з питань державної митної справи можуть бути визначені документи, які використовуються для декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення у митний режим тимчасового вивезення замість митної декларації.

3. Митний орган, що здійснює випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення у митному режимі тимчасового вивезення, повинен пересвідчитися у можливості ідентифікації цих товарів, транспортних засобів при їх реімпорті.

{Частина третя статті 114 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4915-VI від 07.06.2012 }

4. Для забезпечення ідентифікації товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що поміщуються у митний режим тимчасового вивезення, можуть застосовуватися засоби, передбачені частинами другою і третьою статті 326 цього Кодексу. Митні органи застосовують зазначені засоби тільки у тих випадках, коли комерційні способи ідентифікації є недостатніми.

5. Не вимагається застосування засобів забезпечення ідентифікації до тари, піддонів та інших подібних товарів, що не мають індивідуальних ідентифікаційних ознак.

6. Для поміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у митний режим тимчасового вивезення особа, відповідальна за дотримання митного режиму, повинна:

1) подати митному органу, що здійснює випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення у режимі тимчасового вивезення, документи на такі товари, транспортні засоби, що підтверджують мету їх тимчасового вивезення;

2) у випадках, передбачених законодавством, надати митному органу зобов’язання про реімпорт товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які тимчасово вивозяться, у строки, встановлені митним органом;

3) подати митному органу дозвіл відповідного компетентного органу на тимчасове вивезення товарів, якщо отримання такого дозволу передбачено законодавством.

Стаття 115. Операції з транспортними засобами комерційного призначення, поміщеними у митний режим тимчасового вивезення

1. Транспортні засоби комерційного призначення, поміщені у митний режим тимчасового вивезення, можуть піддаватися операціям технічного обслуговування та ремонту, необхідність в яких виникла протягом строку перебування у митному режимі тимчасового вивезення.

Стаття 116. Строки тимчасового вивезення

1. Строк тимчасового вивезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення встановлюється митним органом у кожному конкретному випадку, але не повинен перевищувати трьох років з дати поміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у зазначений митний режим.

2. З урахуванням мети тимчасового вивезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення та інших обставин строк, зазначений у частині першій цієї статті, може бути продовжений відповідним митним органом.

3. У разі якщо товари, транспортні засоби комерційного призначення поміщені у митний режим тимчасового вивезення, не можуть бути своєчасно реімпортовані внаслідок накладення на них арешту, перебіг строку тимчасового вивезення зупиняється на час такого арешту.

Стаття 117. Передача права на тимчасове вивезення

1. За заявою особи, відповідальної за дотримання митного режиму тимчасового вивезення, митний орган надає дозвіл на передачу права використання режиму тимчасового вивезення щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення будь-якій іншій особі за умови, що така інша особа:

1) відповідає вимогам, встановленим цим Кодексом; та

2) бере на себе зобов’язання особи, відповідальної за дотримання митного режиму тимчасового вивезення.

Стаття 118. Звільнення від оподаткування митними платежами в митному режимі тимчасового вивезення

1. При поміщенні товарів, транспортних засобів комерційного призначення у митний режим тимчасового вивезення та їх реімпорті до закінчення строку, встановленого митним органом, до цих товарів, транспортних засобів застосовується умовне повне звільнення від оподаткування митними платежами.

Стаття 119. Митний статус товарів, поміщених у митний режим тимчасового вивезення

1. Українські товари, поміщені в митний режим тимчасового вивезення, зберігають статус українських товарів.

Стаття 120. Завершення митного режиму тимчасового вивезення

1. Митний режим тимчасового вивезення завершується шляхом реімпорту товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, або поміщення їх в інший митний режим, що допускається цим Кодексом, а також у випадках, передбачених частиною третьою цієї статті.

2. Якщо заборони або обмеження щодо експорту, що діяли на момент тимчасового вивезення товарів, скасовано протягом їх перебування у митному режимі тимчасового вивезення, дозволяється завершення митного режиму тимчасового вивезення шляхом випуску товарів у митному режимі експорту.

3. Митний режим тимчасового вивезення припиняється митним органом у разі конфіскації товарів, транспортних засобів комерційного призначення, їх повної втрати внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

4. У разі припинення митного режиму тимчасового вивезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення згідно з частиною третьою цієї статті їх реімпорт не вимагається.

 

56. Переробка на митній території, переробка за межами митної території.

Стаття 147. Митний режим переробки на митній території

 

 1. Переробка на митній території - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, за умови подальшого реекспорту продуктів переробки.

 

Стаття 148. Гарантування дотримання умов перебування товарів у митному режимі переробки на митній території та обмеження щодо поміщення окремих товарів у цей митний режим

 

 1. Поміщення товарів у митний режим переробки на митній території здійснюється з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами. Заходи гарантування додержання митного режиму переробки на митній території застосовуються до товарів, визначених Кабінетом Міністрів України відповідно до пункту 1 частини третьої цієї статті.

 

 2. У процесі переробки іноземних товарів не допускається використання українських товарів (крім палива та енергії), на які законом встановлено вивізне мито.

 

 3. Обмеження або заборони щодо ввезення окремих видів товарів на митну територію України з метою переробки встановлюються законом. За обґрунтованої необхідності Кабінет Міністрів України має право визначати:

 

 1) товари, при поміщенні яких у митний режим переробки на митній території застосовуються фінансові гарантії відповідно до розділу Х цього Кодексу;

 

 2) продукти переробки та/або товари, продукти переробки яких підлягають обов’язковому реекспорту за межі митної території України;

 

 3) мінімальне співвідношення вартості іноземних та українських товарів для окремих категорій товарів, що піддаються операціям з переробки;

 

 4) перелік товарів, які не можуть бути допущені до переробки для вільного обігу на митній території України;

 

 5) товари, поміщення яких у митний режим переробки на митній території забороняється.

 

 4. У разі встановлення відповідно до частини третьої цієї статті заборон чи обмежень щодо переробки відповідних товарів на митній території України переробка таких товарів, поміщених у митний режим переробки на митній території, завершується на умовах, що діяли на момент поміщення цих товарів у зазначений митний режим.

 

Стаття 162. Митний режим переробки за межами митної території

 

 1. Переробка за межами митної території - це митний режим, відповідно до якого українські товари піддаються у встановленому законодавством порядку переробці за межами митної території України без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, за умови повернення цих товарів або продуктів їх переробки на митну територію України у митному режимі імпорту.

 

Стаття 163. Операції щодо переробки товарів за межами митної території

 

 1. Під час переробки товарів за межами митної території України можуть здійснюватися операції, зазначені у частині другій статті 150 цього Кодексу.

 

Стаття 164. Гарантування дотримання умов перебування товарів у митному режимі переробки за межами митної території та обмеження щодо поміщення окремих товарів у цей митний режим

 

 1. Товари, поміщені в митний режим переробки за межами митної території, протягом всього строку перебування у цьому режимі перебувають під митним контролем.

 

 2. Поміщення товарів у митний режим переробки за межами митної території в установлених законом випадках здійснюється зі сплатою вивізного мита.

 

 3. Не підлягають поміщенню у митний режим переробки за межами митної території товари (крім тих, що вивозяться з метою ремонту), які при імпорті були звільнені від оподаткування митними платежами відповідно до цього Кодексу та Податкового кодексу України.

 

 4. За обґрунтованої необхідності Кабінет Міністрів України має право визначати:

 

 1) продукти переробки, залишки переробки, а також товари, продукти переробки чи залишки переробки яких підлягають обов’язковому поверненню на митну територію України і випуску у вільний обіг;

 

 2) мінімальне співвідношення вартості українських та іноземних товарів для окремих категорій товарів, що піддаються операціям з переробки за межами митної території України.

 

 5. Товари, продукти переробки яких визначені Кабінетом Міністрів України як обов’язкові до повернення на митну територію України, вивозяться у митному режимі переробки за межами митної території із застосуванням заходів гарантування на суму їх вартості в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

 

 6. У разі встановлення законами України заборон чи обмежень щодо переробки відповідних товарів за межами митної території України переробка таких товарів, поміщених у режим переробки за межами митної території, завершується на умовах, які діяли на момент поміщення цих товарів у зазначений митний режим.

 

 7. Якщо умовами переробки товарів за межами митної території України передбачено проведення розрахунків частиною товарів, призначених для переробки, така частина товарів при вивезенні за межі митної території України декларується у митному режимі експорту.

 

57. Митний склад.

Стаття 121. Митний режим митного складу

 

 1. Митний склад - це митний режим, відповідно до якого іноземні або українські товари зберігаються під митним контролем із умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

 

Стаття 122. Умови поміщення товарів у митний режим митного складу

 

 1. У митний режим митного складу можуть поміщатися будь-які товари, за винятком:

 

 1) товарів, заборонених до ввезення в Україну, вивезення з України та транзиту через територію України;

 

 2) товарів, строк придатності для споживання або використання яких закінчився;

 

 3) товарів, що надходять в Україну як гуманітарна допомога;

 

 4) живих тварин;

 

 5) електроенергії, що переміщується лініями електропередачі.

 

 2. Для поміщення товарів у митний режим митного складу митному органу подаються митна декларація, товарно-транспортний документ на перевезення та рахунок (інвойс) або інший документ, який визначає вартість товару. Товари, що поміщуються у митний режим митного складу, декларуються митному органу утримувачем митного складу.

 

 3. Розміщення на митному складі товарів, поміщених в інші, ніж митний склад, митні режими (транзиту, тимчасового ввезення, переробки на митній території, експорту, тимчасового вивезення, переробки за межами митної території) для їх зберігання, перевантаження або дозавантаження транспортного засобу здійснюється на підставі митної декларації, раніше оформленої відповідно до таких інших митних режимів, або документа, що її замінював, - накладної УМВС (СМГС), накладної ЦІМ (СIМ), накладної ЦІМ/УМВС (ЦИМ/СМГС, CIM/SMGS), книжки МДП (Carnet TIR) тощо. У цьому разі поміщення таких товарів у митний режим митного складу не відбувається. Товари, що вивантажуються на митний склад і призначені для зберігання більше ніж на 90 днів, підлягають поміщенню у митний режим митного складу.

 

 4. У разі надходження товарів у складі консолідованих вантажів з метою подальшої доставки в митний орган призначення при перевантаженні таких товарів з одного транспортного засобу на інший їх розміщення на митному складі або поміщення у митний режим митного складу не є обов’язковим.

 

 5. Митним органам для поміщення товарів у митний режим митного складу забороняється вимагати:

 

 1) подання інших, ніж передбачені у частинах другій і третій цієї статті, документів (у тому числі документів, які видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів);

 

 2) проведення видів контролю, зазначених у частині першій статті 319 цього Кодексу.

 

58. Безмитна торгівля, вільна митна зона.

Стаття 130. Митний режим вільної митної зони

 

 1. Вільна митна зона - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари ввозяться на територію вільної митної зони та вивозяться з цієї території за межі митної території України із звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, а українські товари ввозяться на територію вільної митної зони із оподаткуванням митними платежами та застосуванням заходів нетарифного регулювання.

 

 2. Товари, поміщені в митний режим вільної митної зони, протягом усього строку перебування у цьому режимі перебувають під митним контролем.

 

Стаття 131. Операції з товарами, поміщеними у митний режим вільної митної зони

 

 1. Операції з поміщеними у митний режим вільної митної зони товарами, що знаходяться на територіях вільних митних зон комерційного типу, обмежуються лише простими складськими операціями, необхідними для забезпечення збереження цих товарів: переміщення товарів у межах вільної митної зони з метою раціонального розміщення, чищення, провітрювання, створення оптимального температурного режиму зберігання, сушіння (у тому числі із створенням потоку тепла), захист від корозії, боротьба із шкідниками, інвентаризація. Також допускаються подрібнення партій, формування відправлень, сортування, пакування, перепакування, маркування, навантаження, вивантаження, перевантаження та інші подібні операції.

 

 2. З поміщеними у митний режим вільної митної зони товарами, що знаходяться на територіях вільних митних зон сервісного типу, дозволяється здійснення операцій, пов’язаних із ремонтом, модернізацією, будівництвом повітряних, морських і річкових суден, інших плавучих засобів, їх складових частин, а також операцій, зазначених у частині першій цієї статті, необхідність у яких виникла у зв’язку з експлуатацією вільної митної зони цього типу.

 

 3. Переліки видів товарів, які можуть бути поміщені у митний режим вільної митної зони з метою розміщення на територіях вільних митних зон промислового типу, та виробничих операцій, які можуть здійснюватися з такими товарами, визначаються окремими законами України для кожної такої зони.

 

Стаття 132. Умови поміщення товарів у митний режим вільної митної зони

 

 1. Поміщення українських товарів у митний режим вільної митної зони для цілей оподаткування вважається експортом цих товарів.

 

 2. Іноземні товари, що ввозяться на територію вільної митної зони, допускаються на зазначену територію з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами.

 

 3. Поміщення товарів у митний режим вільної митної зони, а також зміна цього митного режиму здійснюються митним органом, у зоні діяльності якого знаходиться така зона.

 

 4. Для поміщення іноземних товарів у митний режим вільної митної зони та розміщення їх на територіях вільних митних зон комерційного типу, що розташовані в морських, річкових портах чи аеропортах, в межах яких є пункти пропуску через державний кордон України, використовуються транспортні або комерційні документи, які містять опис таких товарів та супроводжують їх при ввезенні.

 

 5. Для допуску товарів на територію вільної митної зони гарантії, передбачені розділом Х цього Кодексу, не застосовуються. Гарантії щодо переміщення іноземних товарів між митними органами або в межах зони діяльності одного митного органу у зв’язку з необхідністю їх ввезення на територію вільної митної зони (випуску з такої території) застосовуються відповідно до норм цього Кодексу.

 

Стаття 133. Строки перебування товарів у митному режимі вільної митної зони на території вільної митної зони

 

1. Товари можуть перебувати в митному режимі вільної митної зони на території вільної митної зони протягом усього часу функціонування відповідної вільної митної зони.

Стаття 140. Митний режим безмитної торгівлі

 

 1. Безмитна торгівля - це митний режим, відповідно до якого товари, не призначені для вільного обігу на митній території України, знаходяться та реалізуються для вивезення за межі митної території України під митним контролем у пунктах пропуску через державний кордон України, відкритих для міжнародного сполучення, та на повітряних і водних транспортних засобах комерційного призначення, що виконують міжнародні рейси, з умовним звільненням від оподаткування митними платежами, установленими на імпорт та експорт таких товарів, та без застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, у тому числі видів контролю, зазначених у частині першій статті 319 цього Кодексу.

 

Стаття 141. Поміщення товарів у митний режим безмитної торгівлі

 

 1. У митний режим безмитної торгівлі поміщуються іноземні та українські товари, які ввозяться з-за меж митної території України або вивозяться з митної території України.

 

 2. У митний режим безмитної торгівлі поміщуються будь-які товари, крім товарів, заборонених до ввезення в Україну, вивезення з України і транзиту через територію України, товарів, що надходять в Україну як гуманітарна допомога, живих тварин.

 

 3. Іноземні товари поміщуються у митний режим безмитної торгівлі з умовним звільненням від оподаткування митними платежами.

 

 4. Поміщення українських товарів у митний режим безмитної торгівлі для цілей оподаткування вважається експортом цих товарів.

 

 5. Для поміщення товарів у митний режим безмитної торгівлі забезпечення виконання обов’язку із сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу не вимагається. Забезпечення виконання обов’язку із сплати митних платежів при переміщенні іноземних товарів між митними органами або між різними пунктами пропуску в межах зони діяльності одного митного органу у зв’язку з необхідністю їх ввезення у приміщення магазину безмитної торгівлі або випуску з такого приміщення здійснюється відповідно до розділу Х цього Кодексу.

 

 6. Поміщення товарів у митний режим безмитної торгівлі, а також зміна цього митного режиму здійснюється митним органом, у зоні діяльності якого розташований відповідний магазин безмитної торгівлі.

 

Стаття 142. Умови перебування товарів у митному режимі безмитної торгівлі

 

 1. Товари можуть перебувати в митному режимі безмитної торгівлі протягом всього строку їх придатності для споживання та/або використання.

 

2. Товари, поміщені в митний режим безмитної торгівлі, протягом всього строку перебування у цьому режимі знаходяться під митним контролем.

3.

59. Поняття і класифікація нетарифних обмежень.

Основными методами количественного нетарифного ограничения в международной торговле являются квотирование, лицензирование и контингентирование.

 

Квотирование – лимитирование размера импорта с помощью глобальных, индивидуальных, сезонных, тарифных и других видов процентных ограничений.

 

Глобальная квота устанавливает ограничение объема импорта в стоимостных или натуральных показателях на определенный период. Индивидуальная квота предусматривает размер импорта в отношении конкретных стран или конкретного товара (его производителя). В качестве критерия при распределении индивидуальной квоты принимаются во внимание встречные обязательства государств по импортированию товаров данной страны. Такие обязательства закрепляются торговыми соглашениями и принимают характер двусторонней квоты на договорной основе.

 

Сезонные квоты устанавливают ограничение размеров импорта сельхозтоваров на определенное время года. Ограничение импорта без учета временного периода предоставляют неконкретизированные квоты.

 

Квотирование вводится для сбалансирования развития внешней торговли и платежных балансов, регулирования спроса и предложения на внутреннем рынке, выполнения международных обязательств и достижения взаимовыгодной договоренности на межправительственных переговорах.

 

Лицензирование – ограничение в виде получения права или разрешения (лицензии) от уполномоченных на то государственных органов на ввоз или вывоз определенного объема товара. Лицензирование является временной мерой, осуществляемой на основе строгого контроля тех или иных товарных потоков.

 

Лицензирование применяется при следующих обстоятельствах:

 

– при необходимости рационального использования иностранной валюты;

 

 

– при отсутствии таможенных пошлин или их неэффективного использования;

 

 

– для выторговывания встречных уступок;

 

– в качестве дискриминационных действий.

 

Виды лицензий :

 

? Генеральная лицензия – постоянно действующее разрешение фирме на право импорта определенных товаров из перечисленных в ней государств без ограничения объема и стоимости;

 

? Индивидуальная лицензия – разовое разрешение на одну торговую операцию с конкретным видом товара, содержит сведения о ее получателе, количестве, стоимости и стране происхождения товара, является именной, не может передаваться другому импортеру и имеет ограниченный срок действия (до 1 года);

 

? Открытые индивидуальные лицензии – разрешение на ввоз неограниченного объема товара;

 

? Автоматические лицензии с упрощенным процессом выдачи;

 

? Неавтоматические лицензии – свободно не предоставляются и используются для ограничения импортера в случаях, когда квоты на ввоз продукции заранее не установлены.

 

Контингентирование – установление государством централизованного контроля над ввозом и вывозом посредством ограничения номенклатуры товаров в пределах установленных количественных или стоимостных квот на фиксированный период времени. Контингентирование является составным элементом лицензирования.

 

Находясь поз запретом ГАТТ, контингентирование широко используется отдельными государствами. В этих странах оно охватывает сравнительно небольшой круг товаров (черные металлы, медикаменты, продовольствие, текстиль, важнейшие виды сырья). «Контингенты» оказывают влияние на объем и структуру внешней торговли, а также цены, обеспечивая их рост и принося крупные прибыли тем компаниям, которые производят или продают товар, являющийся предметом ограничения.

 

Следует отличать контингенты от тарифных контингентов, которые разрешают ввоз определенного количества товаров по сниженным таможенным пошлинам или беспошлинно, выпадая тем самым из понятия нетарифного ограничения.

60. Нетарифні обмеження, що застосовуються Україною.

Основними нетарифними обмеженнями. Що застосовуються Україною є:

 

Кількісні обмеження - адміністративно встановлені норми, що визначають кількість та номенклатуру товарів, дозволених до імпорту або експорту.

 

Квотування - встановлення обмеження на максимальний обсяг експорту або імпорту товару за певний проміжок часу.

 

Ліцензування - введення дозвільного характеру експорту або імпорту товару у певних кількостях на визначений проміжок часу. Рішення про ліцензування та квотування ухвалюється кабміном за поданням Міністерства економіки України. Кабмін щорічно затверджує перелік товарів експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню та квотуванню в поточному році.

 

 Добровільне обмеження експорту застосовується Україною на основі вимог торгівельних партнерів що імпортують цю продукцію аби уникнути односторонніх жорстких обмежувальних заходів з боку цієї країни.

 

^ Технічні бар’єри - передбачають дотримання Українських національних стандартів, одержання сертифікатів якості на імпортну продукцію, специфічного маркування та пакування товару, дотримання санітарно-гігієнічних норм та інші вимоги встановлені законодавством країни. В систему органів, що здійснюють контроль за дотриманням встановлених стандартів для імпортної продукції входять Міністерство економіки, Держстандарт, міністерство охорони здоров’я, мінфін, МВД та менш потужні державні органи.

 

61. Сертифікат походження товарів, його форми, верифікація сертифікатів про походження товарів із України.

У підприємницькій діяльності та при здійсненні митної справи має значення документальне підтвердження відповідності товару. Для підтвердження походження товару митний орган вправі вимагати подання сертифіката про походження такого товару. Так, у разі вивезення товарів з митної території України сертифікат про походження товару в тих випадках, коли він необхідний і це відображено у національних правилах країни ввезення чи передбачено міжнародними договорами України, видається уповноваженим на це KM України органом. При ввезенні товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов'язково:

 

 1) на товари, що походять з країн, яким Україна надає преференції за Митним тарифом України;

 

 2) на товари, ввезення яких з відповідної країни регулюється кількісними обмеженнями (квотами) чи іншими заходами регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

 

 3) якщо це передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також законодавством України в галузі охорони довкілля, здоров'я населення, захисту прав споживачів, громадського порядку, державної безпеки та інших життєво важливих інтересів України;

 

 4) у випадках, коли в документах, які подаються для митного оформлення, немає відомостей про походження товарів або у митного органу є достатні підстави вважати, що декларуються недостовірні відомості про походження товарів.

 

 Отже, основним документом є сертифікат про походження товару. ^ Сертифікат про походження товару має однозначно свідчити про те, що зазначений товар походить з відповідної країни і має містити:

 

 1) письмову заяву експортера про країну походження товару,

 

 2) письмове посвідчення компетентного органу країни вивезення, який видав сертифікат, про те, що наведені у сертифікаті відомості відповідають дійсності.

 

 Сертифікат про походження товару подається разом з митною декларацією, декларацією митної вартості та іншими документами, що подаються для митного оформлення. У разі втрати сертифіката приймається його офіційно завірений дублікат. У разі виникнення сумнівів з приводу достовірності сертифіката чи відомостей, що в ньому містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до органу, що видав сертифікат, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, з проханням про надання додаткових відомостей.

 

 Товар не вважається таким, що походить з відповідної країни доти, доки митні органи у передбачених чинним законодавством випадках не одержать належним чином оформлений сертифікат про походження товару або затребувані ними додаткові відомості.

62. Визначення країни походження товарів.

Для визначення країни походження товару, що переміщується через митний кордон України, у разі, коли міжнародним договором, укладеним в установленому законом порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Митним кодексом України та цим Порядком, застосовуються правила міжнародного договору.

Відомості про країну походження товару, що переміщується через митний кордон України, зазначаються в митній декларації, яка подається митному органу під час здійснення митного оформлення у визначеному законодавством порядку та випадках.

 Декларант визначає країну походження товару, що переміщується через митний кордон України, на підставі сертифіката про походження товару чи декларації про походження товару, що подається митному органу для підтвердження цих відомостей.

 

Декларація про походження товару являє собою заяву (на комерційному рахунку або іншому товаросупровідному документі) про країну походження товару, зроблену виробником або експортером і засвідчену ними або органом, уповноваженим видавати сертифікати.

У разі коли в декларації про походження товару та в інших документах, що подаються митному органу для здійснення митного контролю та митного оформлення, є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені в декларації, декларант має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару сертифікат або додаткові відомості, на підставі яких відповідно до положень Митного кодексу України щодо визначення країни походження та порядку, встановленого Держмитслужбою, митним органом визначається країна походження товару.

Додатковими відомостями про країну походження є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, якими супроводжується товар, а також у паспортах, технічній документації, висновках-експертизах митних та інших уповноважених органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження відомостей про країну походження товару.

Визначення країни походження товару під час вирішення спірних питань здійснюється митним органом у термін, що не перевищує 10 календарних днів. У виняткових випадках цей термін може продовжуватися за рішенням керівника митного органу, але не більше ніж на 5 календарних днів. При цьому продовження терміну митного оформлення, зумовлене необхідністю визначення країни походження товару, не може використовуватися декларантом для одержання фактичної відстрочки у сплаті мита та інших податків і зборів.

За відсутності належним чином оформленого сертифіката чи додаткових відомостей про походження товару або у разі неможливості достовірно визначити країну походження товару така країна визнається невідомою. Товари, країна походження яких невідома, пропускаються митним органом з метою їх переміщення через митний кордон України за умови сплати мита за повними ставками.

 Усі додаткові витрати, пов'язані з підтвердженням заявленої країни походження товару, несе декларант.

 

63. Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Стаття 67. Структура та застосування Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності

 

 1. Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України.

 

 2. В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів.

 

 3. Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев’ятий та десятий знаки цифрового коду.

 

 4. Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

 

Стаття 68. Ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності

 

 1. Ведення УКТ ЗЕД здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

 

 2. Ведення УКТ ЗЕД передбачає:

 1) відстеження та облік змін і доповнень до Гармонізованої системи опису та кодування товарів, пояснень та інших рішень щодо її тлумачення, що приймаються Всесвітньою митною організацією;

 2) підготовку пропозицій щодо внесення змін до УКТ ЗЕД;

 3) деталізацію УКТ ЗЕД на національному рівні та введення додаткових одиниць виміру;

 4) забезпечення однакового застосування всіма митними органами правил класифікації товарів;

 5) прийняття рішень щодо класифікації та кодування товарів в УКТ ЗЕД у складних випадках;

 6) розроблення пояснень і рекомендацій до УКТ ЗЕД та забезпечення їх опублікування;

 

 7) своєчасне ознайомлення суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності з рішеннями та інформацією (крім тих, що є конфіденційними) щодо питань класифікації товарів та про застосування УКТ ЗЕД;

 8) здійснення інших функцій, необхідних для ведення УКТ ЗЕД.

Стаття 69. Класифікація товарів

 

 1. Товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

 

 2. Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

 

 3. На вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов’язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

 

 4. У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.

 

 5. Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

 

 6. Штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв’язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються митними органами виключно у разі, якщо прийняте митним органом рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.

 

 7. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов’язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням митного органу щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення у порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.

 

 8. Висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер.

64. Митна статистика.

Стаття 447. Завдання митної статистики

 

 1. Завданнями митної статистики є:

 

 1) об’єктивний та достовірний облік даних про переміщення товарів через митний кордон України; збирання, формування, опрацювання, узагальнення, всебічний аналіз та зберігання статистичної інформації з питань державної митної справи та зовнішньої торгівлі товарами;

 

 2) подання статистичної, довідкової, аналітичної інформації з питань державної митної справи та зовнішньої торгівлі товарами органам державної влади в порядку, встановленому законом;

 

 3) надання відповідної інформації міжнародним організаціям та митним органам інших країн згідно з укладеними відповідно до закону міжнародними договорами України та законами України;

 

 4) захист статистичної інформації, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню.

 

Стаття 448. Система митної статистики

 

 1. Митна статистика є складовою частиною загальнодержавної системи статистичного обліку і звітності.

 

 2. Статистична інформація, яка формується, узагальнюється і аналізується митними органами, використовується в інтересах зміцнення зовнішньоекономічних зв’язків, поліпшення митно-тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, подальшої інтеграції України у загальносвітову систему економічних відносин.

 

 3. Забороняється вимагати від митних органів статистичну інформацію, не передбачену державною статистичною звітністю, цим Кодексом та іншими законами України.

 

 4. Митна статистика складається з митної статистики зовнішньої торгівлі і спеціальної митної статистики.

 

Стаття 449. Митна статистика зовнішньої торгівлі

 

 1. Митна статистика зовнішньої торгівлі являє собою узагальнену та відповідним чином систематизовану інформацію про переміщення товарів через митний кордон України.

 

 2. Митна статистика зовнішньої торгівлі формується, узагальнюється та аналізується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, на основі даних, які містяться у митних деклараціях.

 

 3. Дані митної статистики зовнішньої торгівлі в установленому законодавством порядку використовуються відповідними органами державної влади для здійснення контролю за надходженням митних платежів до державного бюджету, валютного контролю, аналізу стану зовнішньої торгівлі України, її торговельного і платіжного балансів та економіки в цілому.

 

 4. Ведення митної статистики здійснюється за методологією, яка забезпечує порівнянність даних митної статистики зовнішньої торгівлі України з даними державної статистики інших держав.

 

 5. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, забезпечує регулярне оприлюднення даних митної статистики зовнішньої торгівлі.

65. Переміщення через митний кордон України товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності.

Стаття 397. Порядок митного контролю і митного оформлення товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності

 

 1. Митні органи сприяють захисту прав інтелектуальної власності під час переміщення товарів через митний кордон України відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

 

 2. Митний контроль і митне оформлення товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, та ввозяться на митну територію України або вивозяться з митної території України, здійснюються в загальному порядку з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

 

 3. Заходи, пов’язані з призупиненням митного оформлення відповідно до положень цього розділу, застосовуються митними органами щодо товарів, які ввозяться на митну територію України для вільного обігу або вивозяться для вільного обігу за межі митної території України, за винятком:

 

 1) особистих речей громадян;

 

 2) товарів, які містять об’єкти права інтелектуальної власності, що охороняються відповідно до закону, та які переміщуються через митний кордон України для власного використання громадянами і не призначені для виробничої чи іншої підприємницької діяльності, сумарна вартість та/або вага яких не перевищує обмежень, встановлених частиною першою статті 374 цього Кодексу;

 

 3) припасів.

 

 4. Вивезення з митної території у незмінному вигляді товарів, митне оформлення яких призупинено за підозрою у порушенні прав інтелектуальної власності, забороняється до завершення процедури такого призупинення.

 

Стаття 398. Митний реєстр об’єктів права інтелектуальної власності

 

 1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, веде митний реєстр об’єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, на підставі заяв правовласників.

 

 2. Правовласник, який має підстави вважати, що під час переміщення товарів через митний кордон України порушуються чи можуть бути порушені його права на об’єкт права інтелектуальної власності, має право подати до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, заяву про сприяння захисту належних йому майнових прав на об’єкт інтелектуальної власності шляхом внесення відповідних відомостей до митного реєстру об’єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону.

 

 3. Порядок реєстрації у митному реєстрі об’єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, включаючи форму заяви, перелік інформації та документів, які додаються до заяви, порядок подання і розгляду заяви та ведення реєстру визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

 

 4. Для сприяння захисту прав інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, під час митного контролю товарів, що переміщуються через митний кордон України, інформація про об’єкти права інтелектуальної власності, зареєстровані в митному реєстрі об’єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, надсилається всім митним органам України.

 

 5. Після реєстрації об’єкта права інтелектуальної власності в митному реєстрі об’єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, митні органи на підставі даних такого реєстру вживають заходів щодо запобігання переміщенню через митний кордон України контрафактних товарів.

 

 6. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, забезпечує оприлюднення переліку об’єктів права інтелектуальної власності, включених до митного реєстру об’єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, на своєму офіційному сайті.

 

 7. Правовласник зобов’язаний повідомити центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, про припинення чинності чи визнання недійсним права інтелектуальної власності, а також про часткову або повну передачу прав на об’єкт права інтелектуальної власності, відомості щодо якого внесені до митного реєстру об’єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону.

 

66. Розпорядження товарами, транспортними засобами комерційного призначення та грошовими коштами.

Стаття 243. Розпорядження товарами, транспортними засобами комерційного призначення

 

 1. Товари, транспортні засоби комерційного призначення, що зберігаються на складах митних органів, за якими власник або уповноважена ним особа не звернулися до закінчення строків зберігання, встановлених цим Кодексом, підлягають реалізації, а у випадках, передбачених законодавством, - безоплатній передачі у володіння і користування або переробці, утилізації чи знищенню, про що відповідний митний орган повідомляє власника зазначених товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноважену ним особу не пізніш як за 15 днів до закінчення строків зберігання. Таке повідомлення не направляється після закінчення строків зберігання, зазначених у частинах другій та п’ятій статті 240 цього Кодексу.

 

 2. Товари, транспортні засоби, зазначені у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, конфісковані за рішенням суду, підлягають реалізації, а у випадках, передбачених законодавством, - безоплатній передачі у володіння і користування або переробці, утилізації чи знищенню у строки, встановлені законодавством для виконання судових рішень.

 

 3. Якщо за рішенням суду по справі до особи, яка вчинила порушення митних правил, не буде застосовано стягнення у вигляді конфіскації товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, або провадження у справі про порушення митних правил буде припинено, ці товари, транспортні засоби можуть бути видані власникові або уповноваженій ним особі лише після здійснення їх митного оформлення зі сплатою відповідних митних платежів, якщо таке оформлення не було попередньо здійснено, а митні платежі не сплачувалися. При цьому у разі припинення провадження у справі про порушення митних правил за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення витрати митного органу на зберігання зазначених вище товарів, транспортних засобів власником цих товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою не відшкодовуються.

 

 4. Товари, які були виявлені (знайдені) під час здійснення митного контролю в зонах митного контролю та/або у транспортних засобах, що перетинають митний кордон України, і власник яких невідомий, після закінчення строку зберігання, встановленого частиною п’ятою статті 240 цього Кодексу, підлягають реалізації, а у випадках, передбачених законодавством, - безоплатній передачі у володіння і користування або переробці, утилізації чи знищенню. Інформація про знайдені (виявлені) товари протягом трьох днів розміщується для загального ознайомлення в місцях розташування митних органів на весь строк зберігання таких товарів, а інформація про знайдені (виявлені) транспортні засоби, крім того, направляється до територіальних органів внутрішніх справ.

 

 5. Товари, поміщені у режим відмови на користь держави, та товари, граничний строк перебування яких під митним контролем закінчився, підлягають реалізації, а у випадках, передбачених законодавством, - безоплатній передачі у володіння і користування або переробці, утилізації чи знищенню.

 

 6. Товари, які швидко псуються або мають обмежений строк зберігання, у тому числі товари - безпосередні предмети порушення митних правил, вилучені відповідно до цього Кодексу, підлягають реалізації з урахуванням терміну їх придатності, а у випадках, передбачених законодавством, - переробці, утилізації чи знищенню.

 

 7. Товари, зазначені у пункті 1 частини першої статті 238 цього Кодексу (крім валютних цінностей), не вивезені власником або уповноваженою ним особою за межі митної території України до закінчення строку зберігання, зазначеного у частині першій статті 240 цього Кодексу, підлягають знищенню в порядку, встановленому законодавством.

 

 8. Товари, конфісковані за рішенням суду відповідно до статті 476 цього Кодексу, у строки, встановлені законодавством для виконання судових рішень, підлягають безоплатній передачі для потреб лікувальних, навчальних закладів, закладів та установ соціально-культурної сфери, інших закладів та установ, що фінансуються за рахунок державного чи місцевих бюджетів, або переробці, утилізації чи знищенню.

 

 9. Товари, зазначені у частинах першій, другій, четвертій - шостій цієї статті, реалізуються в порядку, встановленому законодавством, на митних аукціонах, редукціонах або за договором комісії за цінами, визначеними згідно із законодавством України про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність та Податковим кодексом України.

 

 10. Порядок розпорядження окремими видами товарів, які не підлягають реалізації, а також товарами, документацією та зразками, зазначеними у пунктах 8-11 частини першої статті 238 цього Кодексу, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

 

 11. Переробка, утилізація та знищення товарів здійснюються за кошти державного бюджету.

67. Митно-тарифна рада України, її функції. Мито, види ставок мита, види мит.

. Митно-тарифна рада України є колегіальним органом, що діє

при Кабінеті Міністрів України.

2. Діяльність Митно-тарифної ради грунтується на принципах

проведення єдиної митно-тарифної політики на основі врахування

інтересів країни і суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності,

захисту внутрішнього ринку, обмеження монополізму та недопущення

недобросовісної конкуренції під час здійснення експортно-імпортних

операцій, протидії дискримінаційним заходам окремих іноземних

держав та їх союзів.

3. У своїй діяльності Митно-тарифна рада керується

Конституцією і законами України, постановами Верховної Ради

України, указами та розпорядженнями Президента України, декретами,

постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а також

цим Положенням.

  Митно-тарифна рада узагальнює практику застосування

законодавства з питань митно-тарифного регулювання, розробляє

пропозиції щодо удосконалення цього законодавства та вносить їх на

розгляд Кабінету Міністрів України.

4. Головними завданнями Митно-тарифної ради є:

розроблення пропозицій про основні напрями і засоби

реалізації митно-тарифної політики України;

розроблення проектів актів законодавства України та

міжнародних договорів України щодо митно-тарифного регулювання;

підготовка пропозицій про встановлення, скасування або зміну

ставок ввізного та вивізного мита;

підготовка і розгляд пропозицій про внесення змін до

Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності;

розроблення правил визначення митної вартості товарів та

країн їх походження;

розроблення та розгляд пропозицій про надання тарифних пільг

і преференцій, а також заходів, спрямованих на захист внутрішнього

ринку. 

5. Митно-тарифна рада для здійснення покладених на неї

завдань має право:

одержувати від міністерств, відомств та інших органів

державної виконавчої влади необхідну інформацію і статистичні дані

в установленому порядку;

залучати на договірних засадах фахівців органів державної

виконавчої влади та наукових установ, створювати з їх числа

тимчасові комісії.

6. Митно-тарифна рада самостійно визначає порядок і регламент

своєї роботи.

6-1. Склад Митно-тарифної ради України ( 1299-2005-п )

затверджується Кабінетом Міністрів України.

Голова Митно-тарифної ради України має право вносити у разі

потреби зміни до її складу.

7. Рішення Митно-тарифної ради приймаються простою більшістю

голосів її членів, присутніх на засіданні Ради, і оформляються

протоколом, який підписує голова Митно-тарифної ради.

8. Матеріально-технічне забезпечення діяльності Митнотарифної

ради здійснює Держмитком.

Функції робочого апарату Митно-тарифної ради виконує

центральний апарат Держмиткому.

68. Особливі види мита і процедура їх застосування.

3 метою захисту економічних інтересів України, українських виробників та у випадках, передбачених законами України, у разі ввезення на митну територію України і вивезення за межі цієї території товарів незалежно від інших видів мита можуть застосовуватися особливі види мита:

ü спеціальне мито,

ü антидемпінгове мито;

ü компенсаційне мито.

 

Спеціальне мито Спеціальне мито застосовується: як засіб захисту українських виробників: як засіб захисту національного товаровиробника у разі, коли товари ввозяться на митну територію України в обсягах та (або) за таких умов, що заподіюють значну шкоду або створюють загрозу заподіяння значної шкоди національному товаровиробнику;

як запобіжний засіб щодо учасників зовнішньоекономічної діяльності, які порушують національні інтереси у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

як заходи у відповідь на дискримінаційні та (або) недружні дії інших держав, митних союзів та економічних угруповань, які обмежують здійснення законних прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та (або) зачіпають інтереси України.

 

Антидемпінгове мито Антидемпінгове мито застосовується: відповідно до Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об'єктом демпінгу, яке заподіє шкоду національному товаровиробнику, у разі вивезення за межі митної території України товарів за ціною, істотно нижчою за ціни інших експортерів подібних або безпосередньо конкуруючих товарів на момент цього вивезення, якщо таке вивезення заподіє шкоду.

 

Компенсаційне мито Компенсаційне мито застосовується: відповідно до Закону України «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту» у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об'єктом субсидованого Імпорту, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику;

у разі вивезення за межі митної території України товарів, для виробництва, переробки, продажу, транспортування, експорту або споживання яких безпосередньо або опосередковано надавалася субсидія, якщо таке вивезення заподіює шкоду.

 

Процедура застосування особливих видів мита

Особливі види мита справляються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, прийнятих відповідно до законів України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту», «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну».

У разі якщо імпорт товару є об'єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, преференції не встановлюються або зупиняються чи припиняються органом, який їх установив».

69. Митна вартість товарів і методи визначення митної вартості.

Нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладанню, ґрунтуються на їх митній вартості. Тому треба правильно визначити митну вартість і зазначити її у ватажній митній де­кларації.

 

 Митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків та зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджуючих документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. При визначенні митної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі, крім вартості самих товарів, враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) До моменту перетинання ними митного кордону України. За відсутності таких підтверджень або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості, митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари.

Митна вартість товарів — це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України відповідно до положень МК. По суті митна вартість — це ціна, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товари на момент перетинання митного кордону України. Іншими словами — це ціна угоди чи ціна договору. Митна вартість визначається на підставі МК України, Закону України «Про Єдиний митний тариф» і постанови KM України «Про порядок визначення митної вартості товарів та інших предметів у разі переміщення їх через митний кордон України» та затвердженим ним «Порядком визначення митної вартості товарів та інших предметів у разі переміщення їх через митний кордон України».

 

 Митна вартість нараховується відповідно до встановлених МК методів. визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

 

 за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1);

 

 за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2);

 

 за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3);

 

 на основі віднімання вартості (метод 4);

 

 на основі додавання вартості (метод 5);

 

 резервного (метод 6).

 

 Основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи віднімання та додавання вартості можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

70. Фінансові гарантії ж засіб забезпечення зобов'язань перед митними органами.

Стаття 307. Умови надання фінансових гарантій

 

 1. Юридичні особи, які мають намір виступати гарантом забезпечення особою своїх зобов’язань перед митними органами України зі сплати митних платежів, уповноважуються на це і вносяться до реєстру гарантів у порядку, визначеному цим розділом.

 

 2. Взаємовідносини між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, та гарантами регулюються на підставі укладених угод.

 

 3. Фінансова гарантія видається гарантом і надається митним органам особою, відповідальною за сплату митних платежів, або будь-якою іншою особою на користь особи, відповідальної за сплату митних платежів, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

 

 4. У разі невиконання особою зобов’язання із сплати митних платежів, забезпеченого фінансовою гарантією, наданою у вигляді документа, митний орган із залученням представників гаранта, що видав таку гарантію, з’ясовує обставини невиконання зобов’язання, після чого направляє цьому гарантові вимогу щодо сплати належної суми митних платежів. До вимоги додаються завірені митним органом копії документів, що підтверджують невиконання зобов’язання. Процедура направлення вимоги та перелік обов’язкових документів, що до неї додаються, визначаються в угоді, передбаченій частиною третьою статті 314 цього Кодексу.

 

 5. Фінансова гарантія як забезпечення сплати митних платежів не надається, якщо сума митних платежів, що підлягають сплаті, не перевищує суму, еквівалентну 1000 євро.

 

 6. Вивільнення (повернення) фінансової гарантії здійснюється не пізніше одного робочого дня після отримання відповідним митним органом підтвердження фактичного виконання зобов’язань, забезпечених гарантією.

 

Стаття 308. Визначення розміру фінансової гарантії

 

 1. Розмір фінансової гарантії визначається митним органом виходячи з суми митних платежів, що підлягає сплаті при випуску товарів для вільного обігу на митній території України або при вивезенні товарів за межі цієї території у митному режимі експорту.

 

 2. Якщо при визначенні розміру фінансової гарантії неможливо точно визначити суму митних платежів, що підлягає сплаті, внаслідок ненадання митному органу точних відомостей про характер, найменування, кількість, країну походження, митну вартість та код таких товарів згідно з УКТ ЗЕД, розмір фінансової гарантії визначається виходячи з найбільшої величини ставок податків, вартості та/або кількості товарів, що можуть бути визначені на підставі наявних відомостей.

 

Стаття 309. Форми забезпечення сплати митних платежів фінансовою гарантією. Види фінансових гарантій

 

 1. Забезпечення сплати митних платежів фінансовою гарантією здійснюється у таких формах:

 

 1) надання фінансової гарантії, виданої гарантом (гарантія, що надається у вигляді документа);

 

 2) внесення коштів на відповідний рахунок або в касу митного органу (грошова застава).

 

 2. Фінансова гарантія може бути індивідуальною (одноразовою), багаторазовою та генеральною.

 

 3. Індивідуальна (одноразова) фінансова гарантія у вигляді письмового зобов’язання надається на суму митних платежів за:

 

 1) однією митною декларацією в межах однієї зовнішньоторговельної операції;

 

 2) однією митною декларацією в межах однієї транзитної операції;

 

 3) одним документом контролю за переміщенням товарів;

 

 4) однією операцією з переміщення через митний кордон України товарів громадянами у випадках, визначених розділом ХII цього Кодексу.

 

 4. Багаторазова фінансова гарантія надається для забезпечення сплати митних платежів за кількома митними деклараціями або документами контролю за переміщенням товарів при ввезенні товарів на митну територію України з метою транзиту або для вільного обігу на цій території для одного власника в рамках одного зовнішньоекономічного договору.

 

 5. Генеральна фінансова гарантія надається для забезпечення сплати митних платежів за митними деклараціями або документами контролю за переміщенням товарів, які декларант або уповноважена ним особа планують подати протягом одного року. Випадки, умови та порядок застосування генеральної фінансової гарантії визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

 

 6. Забезпечення сплати митних платежів фінансовою гарантією може здійснюватися у будь-якій з форм, визначених у частині першій цієї статті, на вибір особи, відповідальної за сплату митних платежів, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

 

 7. Якщо надана гарантія виявляється недостатньою для забезпечення сплати відповідної суми митних платежів, особи, зазначені у частині третій статті 307 цього Кодексу, на письмову вимогу митного органу надають додаткову гарантію або, за їх вибором, замінюють раніше надану гарантію новою.

Стаття 313. Фінансова гарантія у вигляді грошової застави

 

 1. Внесення грошової застави здійснюється у валюті України.

 

 2. В окремих випадках переміщення товарів територією України прохідним транзитом іноземним перевізником або уповноваженою ним особою дозволяється внесення нерезидентом суми грошової застави в іноземній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на день внесення грошової застави.

 

 3. Відсотки на суму грошової застави не нараховуються.

 

 4. При виконанні зобов’язання, забезпеченого грошовою заставою, сплачені кошти підлягають поверненню особі, яка внесла цю заставу, або уповноваженій нею особі не пізніше трьох банківських днів.

 

 5. Повернення грошової застави може здійснюватися у будь-якому митному органі, навіть якщо вона вносилася на рахунок іншого митного органу.

 

 6. За письмовою заявою особи, яка внесла грошову заставу, або уповноваженої нею особи кошти, внесені як грошова застава, можуть бути використані для сплати митних платежів або для забезпечення сплати митних платежів за іншим зобов’язанням зазначеної особи перед митними органами.

 

 7. Кошти, внесені як грошова застава, що перебувають на рахунку митного органу без розпорядження про їх використання протягом 1095 днів з дня їх внесення, у 30-денний строк підлягають поверненню особі, яка вносила ці кошти, або уповноваженій нею особі, а у разі неможливості такого повернення підлягають перерахуванню до державного бюджету.

 

 8. При невиконанні зобов’язання, забезпеченого грошовою заставою, сума митних платежів, що підлягає сплаті, перераховується до державного бюджету із сум грошової застави.

 

 9. Порядок внесення грошової застави та її повернення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

 

Стаття 314. Гарант

 

 1. Гарантом може виступати:

 

 1) банківська установа, яка надає гарантії безпосередньо або може застосовувати їх як фінансове забезпечення гарантій, що надаються митним органам незалежними фінансовими посередниками;

 

 2) незалежний фінансовий посередник - юридична особа, створена у формі повного або командитного товариства.

 

 2. Зазначена у частині першій цієї статті банківська установа, інша юридична особа, яка має намір одержати від центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, в установленому цим Кодексом порядку повноваження гаранта, повинна відповідати таким критеріям:

 

 1) для банківських установ - мати відповідну чинну ліцензію (дозвіл, витяг з реєстру) Національного банку України;

 

 для інших юридичних осіб - мати відповідні укладені угоди з банками та/або страховими компаніями щодо фінансового забезпечення гарантій, що надаються цими юридичними особами;

 

 2) мати досвід роботи у здійсненні банківської чи іншої фінансової діяльності не менше п’яти років;

 

 3) мати доведену за останні три календарні роки платоспроможність шляхом підтвердження виконання встановлених нормативів, які забезпечують безумовне виконання платіжних зобов’язань перед державним бюджетом;

 

 4) для банківських установ - протягом останніх трьох календарних років не бути об’єктом застосування Національним банком України заходів впливу за порушення нормативів (критеріїв) у вигляді обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів діяльності, примусової реорганізації установи, призначення тимчасової адміністрації;

 

 для інших юридичних осіб - протягом останніх трьох календарних років не бути об’єктом застосування спеціальних санкцій, передбачених Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність", і не мати випадків притягнення їх посадових осіб до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за статтями 472, 482–485 цього Кодексу;

 

 5) не мати збитковості за останні три календарні роки (крім банківських установ);

 

 6) не мати заборгованості із сплати податків і зборів до бюджетів усіх рівнів;

 

 7) мати можливість формування в повному обсязі грошових резервів для відшкодування можливих втрат у розмірі визначеної нею самою суми усіх одночасно наданих митним органам фінансових гарантій;

 

 8) не мати заборгованості перед митними органами за попередньо наданими гарантіями;

 

 9) мати електронну систему накопичення і обміну інформацією з митними органами, яка забезпечує захист цієї інформації від несанкціонованого використання, копіювання та/або модифікації, зокрема, систему застосування та передачі електронного гарантійного документа незалежного фінансового посередника чи листа банку в єдину автоматизовану інформаційну систему митних органів України.

 

 3. Взаємовідносини між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, та гарантами регулюються на підставі укладених угод, у яких зазначається обов’язок гаранта безумовно сплатити суму митних платежів у разі невиконання відповідними особами зобов’язань перед митними органами та щорічно, не пізніше 1 березня року, наступного за звітним, надавати підтвердження умов, визначених у пунктах 1-5 частини другої цієї статті, за попередній рік.

 

 4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, веде реєстр гарантів та форм фінансових гарантій, що надаються ними відповідно до укладених угод, які затверджуються цим органом, та забезпечує регулярне (не рідше чотирьох разів на рік) оприлюднення зазначеного реєстру на своєму офіційному веб-сайті. Включення гарантів до реєстру здійснюється безоплатно.

 

 5. Строк прийняття рішення про включення гарантів до реєстру не повинен перевищувати 30 календарних днів з дня надання центральному органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, документів, що підтверджують виконання умов частини другої цієї статті.

 

 6. У разі порушення строку, встановленого частиною п’ятою цієї статті, юридична особа, що набуває статусу гаранта, повинна бути включена до реєстру гарантів і може бути виключена з нього лише у разі недотримання нею критеріїв, визначених у частині другій цієї статті.

 

71. Характеристика загальної контрабанди (склад злочину).

Контрабандою є переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинене у великих розмірах, а також незаконне переміщення історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних, вибухових речовин, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), органів та інших анатомічних матеріалів людини, а так само контрабанда стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України.

 

 Об'єктом контрабанди визнається державний порядок здійснення зовнішньоекономічної діяльності, який включає в тому числі й загальний і спеціальний порядок переміщення товарів через митний кордон. Безпосереднім об'єктом контрабанди е встановлений порядок переміщення матеріальних цінностей і окремих предметів й речовин, що вилучені з вільного обігу через митний кордон України. Основним безпосереднім об'єктом злочину є встановлений порядок переміщення відповідних предметів через митний кордон України, який є необхідною умовою нормальної діяльності митних органів щодо стягнення передбачених законодавством платежів, здійснення митного контролю і митного оформлення предметів. Додатковим факультативним об'єктом контрабанди можуть виступати встановлений порядок обігу предметів дозвільної системи, порядок сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів, громадська безпека, здоров'я населення.

 

 Предметом контрабанди є товари, валюта, історичні й культурні, національні цінності та інші предмети, у тому числі й ті які вилучені з вільного обігу: отруйні, сильнодіючі, радіоактивні, вибухові речовини, зброя та набої.

 

 Об'єктивна сторона контрабанди полягає в незаконному переміщенні через митний кордон України (ввезення на територію України чи вивезення вказаних товарів і предметів будь-яким способом. Як правило, контрабанда здійснюється у вигляді активних дій. Хоча й не виключена бездіяльність, особливо при співучасті, коли дії співучасників між собою не пов'язані. Контрабанда вважається закінченою з того моменту, коли товари чи інші предмети були фактично переміщені через митний кордон і при наявності хоча б однієї з ознак в діях особи, яка вивозила чи ввозила ці товари й предмети контрабандним шляхом.

 

 Із суб'єктивної сторони контрабанда передбачає наявність прямого умислу. Винний усвідомлює обставини і характер незаконного переміщення товарів, предметів і речовин через митну територію України і прагне їх ввезти на територію України з порушенням встановленого порядку чи вивезти з України, Тож контрабанда скоюються з прямим умислом (наміром). Мотив та мета контрабанди, як правило, вирішального значення не мають. Мотив завжди корисливий. Це бажання збагатитися незаконним шляхом.

 

 Суб'єктами контрабанди можуть бути фізичні особи: громадянин України, іноземець, апатрид, які досягли 16 років. Як спеціальний суб'єкт визнається посадова особа, яка скоїла цей злочин із використанням своєї посади.

 

72. Характеристика спеціальної контрабанди (склад злочину).

Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів утворює спеціальний склад злочину, відповідальність за який настає за ст. 305 КК.

 

 Об'єктом злочину є здоров'я населення, а також встановлений з метою забезпечення охорони здоров'я населення порядок переміщення наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів через митний кордон України.

 

Предметом злочину є:

 

 1) наркотичні засоби;

 

 2) психотропні речовини;

 

 3) їхні аналоги;

 

 4) прекурсори.

 

 Хоча в законі йдеться про предмет злочину у множині, кримінальне караним вважається також діяння, предметом якого е лише один вид наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів чи прекурсорів.

 

^ Об'єктивна сторона злочину передбачає дві альтернативні форми дій:

 

 1) переміщення наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів через митний кордон України поза митним контролем;

 

 2) переміщення зазначених предмет через митний кордон України з приховуванням від митного контролю.

 

 Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони контрабанди є місце вчинення злочину - митний кордон. Імпорт (ввезення), експорт (вивезення) або транзит наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів здійснюються на підставі сертифіката (окремого дозволу), виданого у встановленому КМ порядку спеціально уповноваженим органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я для кожного такого випадку, незалежно від того, стосується це одного чи кількох наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів.

 

 Імпорт, експорт або транзит наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів здійснюються лише через митниці, визначені ДМС. Порушення цього порядку переміщення зазначених засобів і речовин через митний кордон України утворює склад злочину, передбаченого ст. 305. Водночас не визнається контрабандою перевезення на суднах чи літаках міжнародного сполучення обмеженої кількості наркотичних засобів і психотропних речовин, необхідних Для надання невідкладної медичної допомоги, а також у випадках, коли літак, що перевозить повітряним шляхом партію наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів, пролітає надтериторією країни без посадки.

 

 Злочин вважається закінченим з моменту фактичного незаконно переміщення наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів або прекурсорів через митний кордон України. При Цьому незаконне переміщення може бути здійснене шляхом як перевезення, так і пересилання зазначених предметів через митний кордон.

 

 Суб'єкт злочину загальний. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

 

73. Заходи щодо запобігання та протидії контрабанді

Аналіз стану боротьби з контрабандою свідчить про те, що, незважаючи на комплекс здійснених органами виконавчої влади заходів, вона продовжує поширюватись, а пов'язані з нею негативні процеси набувають дедалі витонченіших форм, що завдає значної шкоди економіці України, негативно впливає на криміногенну ситуацію в державі.

 

 Заходи щодо запобігання контрабанди передбачаються Державною програмою «Контрабанда - стоп», що затверджена Постановою КМ України від 01.04.2005 року.

 

 Програма передбачає наступні заходи: внесення змін до законів з питань оподаткування з метою оптимізації ставок ввізного мита, акцизного збору, податку на додану вартість з урахуванням забезпечення необхідного рівня захисту внутрішнього ринку; удосконалення процедури митного оформлення товарів; завершення процесу демаркації державного кордону; удосконалення механізму функціонування пунктів пропуску через державний кордон; створення інтегрованої інформаційної системи обліку переміщення товарів через державний кордон для забезпечення відстеження руху товарів і даних на їх митне оформлення в режимі реального часу з наданням доступу до неї відповідним правоохоронним та контролюючим органам; удосконалення обміну інформацією між заінтересованими державними органами.

 

74. Понятгя, склад порушення митних правил.

Порушенням митних правил визнається, адміністративне правопорушення, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України і за які передбачена адміністративна відповідальність.

 

 Під юридичним складом порушення митних правил визнається передбачена нормами митного права сукупність найбільш загальних, типових елементів (ознак), при наявності яких те чи інше діяння можна вважати порушенням митних правил.

 

 Об’єктом порушення митних правил є суспільні відносини, урегульовані нормами права та охоронювані засобами адміністративної відповідальності. Загальний об’єкт (в тому числі й для порушень митних правил) – це вся сукупність суспільних відносин, що виникають в сфері виконавчо-розпорядчої діяльності держави й охоронювані засобами адміністративної відповідальності. Родовий об’єкт порушення митних правил – це окрема група однорідних суспільних відносин, що виникають в зв’язку зі здійсненням митної справи і урегульована нормами митного права. Видовий об’єкт порушення митних правил – різновид родового об’єкту, що являє собою специфічну групу суспільних відносин, спільну для кола проступків одного роду. У той же час кожне порушення митних правил завдає шкоду якому-небудь конкретному суспільному відношенню, що охороняється санкцією митно-правової норми і яке визнається безпосереднім об’єктом порушення митних правил.

 

^ Об’єктивна сторона порушення митних правил – це система передбачених нормою митного права ознак, що характеризують зовнішню сторону проступку. Об’єктивна сторона включає в себе передусім такі основні складові, як: протиправне діяння (дія чи бездіяльність), суспільно шкідливі наслідки та причинно-наслідковий зв’язок між діянням та його шкідливими наслідками. Так, наприклад, порушення суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності митних правил може знаходити свій зовнішній вираз у різноманітних діяннях: відправлення без дозволу митного органу транспортного засобу, що перебуває під митним контролем, пошкодження пломб, печаток чи інших засобів митного забезпечення або нез’явлення за встановленою формою точних відомостей про товари, транспортні засоби. Наслідками таких діянь можуть бути: уникнення від сплати мита та митних платежів або зменшення їх розміру. Варто мати на увазі, що діяння повинно знаходитись у причинно-наслідковому зв’язку з шкідливими наслідками, яке воно спричинило. Встановити такий причинно-наслідковий зв’язок – означає з’ясувати обставини виникнення шкідливих наслідків, визначити, чи настали вони в результаті скоєння протиправного діяння, чи внаслідок іншого, як дане діяння вплинуло на розмір цих наслідків.

 

 Суб’єктом порушення митних правил визнається той, хто його вчинив, тобто фізична особа, в діянні якої є ознаки правопорушення. Усі ознаки суб’єкта можна виокремити у дві групи: загальні та спеціальні. Загальними визнаються такі ознаки, якими повинна володіти будь-яка особа, яку притягають до адміністративної відповідальності – це досягнення 16-го віку та осудність. Такими особами можуть бути як громадяни України так і іноземні громадяни та особи без громадянства. До спеціальних, належать ознаки, що відображають службове становище особи чи особливості її праці.

 

 Суб’єктивна сторона порушення митних правил характеризує внутрішнє (психічне) ставлення суб’єкта правопорушення до скоєного ним діяння та його негативних наслідків. Порушення митних правил визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Порушення митних правил визнається вчиненим через необережність, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї протиправної дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити, наприклад, втрата товарів, транспортних засобів, що знаходяться під митним контролем.

 

 Разом з обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони, мотив поведінки особи (рушійна сила вчинення правопорушення) та мета (наслідок, результат, на досягнення якого і спрямовано протиправне діяння), суттєво впливають на правильну кваліфікацію порушення митних правил. Лише в окремих випадках юридичний склад порушення митних правил передбачає в якості обов’язкової ознаки наявність мети, відсутність якої виключає кваліфікацію за цією статтею.

 

75. Адміністративні стягнення за порушення митних правил.

Адміністративні стягнення є встановлена державою міра відповідальності за вчинення правопорушення. Вони застосовуються у тих випадках, коли уповноважені органи, в першу чергу митні органи, вже позбавлені можливості іншим чином впливати на порушників митного законодавства, попередити та припинити скоюване ними порушення митних правил.

 

 

 – попередження – це вид адміністративного стягнення, що полягає у офіційному осудженні особи, визнаної винної у вчинені порушення митних правил і застереженні від вчинення подібних протиправних діянь в подальшому.;

 

 – штраф – це адміністративне стягнення майнового характеру, що полягає у стягненні з правопорушника митно-правової норми певної суми грошових коштів у доход держави.;

 

 – конфіскація товарів – безпосередніх предметів порушення митних правил, товарів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортних засобів, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України (далі – конфіскація).

 

 Даний перелік адміністративних стягнень є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Це не просто перелік, а система стягнень, побудована за принципом: від менш суворого – до більш суворого покарання.

 

 Наявність специфічних ознак, притаманних адміністративним стягненням за порушення митних правил, дає можливість їх класифікувати з метою більш змістовного усвідомлення їх сутності, призначення та механізму впливу на правопорушника.

 

 

 Накладення адміністративного стягнення є одним з найважливіших і найвідповідальніших моментів правозастосовчої діяльності уповноважених органів, адже досягти мети адміністративної відповідальності можливо лише за умови обґрунтованості та справедливості призначуваного покарання. Застосування стягнення не є механічним перенесенням санкції порушеної митно-правової норми в постанову по справі, адже санкції, як правило, є відносно визначеними та альтернативними і розраховані на багаторазовість використання та невизначене коло осіб

 

^ При накладенні адміністративного стягнення варто притримуватись двох основних критеріїв:

 

 – об’єктивний, який полягає у тому, що стягнення накладається у відповідності до МК України. При цьому повинні враховуватись особливості вчиненого правопорушення – заподіяна ним шкода майнового та немайнового характеру, суспільна шкідливість;

 

 – суб’єктивний – передбачає оцінку особистих якостей правопорушника, його майновий статус, врахування обставин, що пом’якшують або обтяжують відповідальність за скоєне правопорушення.

 

76. Характеристика видів порушень митних правил.

Найбільш загальною класифікацією порушень митних правил є їх класифікація за ступенем завданої шкоди. ^ У відповідності до цього критерію усі види складів порушень митних правил умовно можна поділити на наступні види:

 

 – незначні – порушення, що не завдають матеріальної шкоди державі, наприклад, неподання документів та зразків товарів для проведення дослідження, втрата митного забезпечення тощо;

 

 – суттєві – порушення, що завдають матеріальної шкоди державі, за умови їх вчинення з необережності, наприклад, причалювання до суден, що перебувають під митним контролем, вантажні та інші операції, що проводяться без дозволу митного органу, пошкодження митного забезпечення тощо;

 

 – грубі – порушення, скоєння яких нанесло реальну шкоду економічним інтересам держави, які, як правило, мають на меті отримання вигоди для осіб, що їх вчинили і мають форму умислу, наприклад, переміщення товарів через митний кордон з приховуванням від митного контролю, зберігання, перевезення чи придбання товарів, транспортних засобів, ввезених на митну територію поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю тощо.

 

 Класифікація порушень митних правил за об’єктом розділяється на чотири групи порушень митних правил, а саме порушення, пов’язані з: порядком здійснення митного контролю; порядком здійснення митного оформлення; порядком переміщення через митний кордон товарів і транспортних засобів порядком оподаткування та сплати податків і зборів, надання митних пільг та користування ними

 

 Відповідно до форми вчинення протиправного діяння (дії чи бездіяльності), розрізняють правопорушення, що вчиняються шляхом: здійснення тих чи інших дій; утримання від виконання тих чи інших дій.

 

 Залежно від наявності шкідливих наслідків виділяють: порушення митних правил з формальним складом, тобто таким, який не передбачає в результаті його вчинення настання матеріального шкідливого наслідку. Таких в МК України більшість; порушення митних правил з матеріальним складом, тобто таким, який включає в себе крім протиправного діяння обов’язкове настання в результаті їх вчинення шкідливих наслідків (наприклад, 355 МК України).

 

 В залежності від суб’єктів порушення митних правил, вони можуть бути поділені на: порушення, суб’єктами яких можуть бути будь-які фізичні особи; порушення, суб’єктами яких можуть бути тільки спеціальні суб’єкти – посадові особи.

 

77. Учасники провадження у справах про порушення митних правил.

Участь у провадженні в справах про порушення митного законодавства беруть особи, які притягуються до відповідальності за порушення митного законодавства, а також представники осіб, які притягуються до відповідальності за порушення Митного законодавства (законні представники, представники, що діють на підставі доручень, адвокати), захисник, свідки, експерти, перекладачі, поняті.

 

 Центральною постаттю в провадженні є особа, яку притягають до адміністративної відповідальності. Навколо неї, власне, і концентрується процесуальна діяльність всіх інших суб’єктів провадження. Особи, які притягуються до відповідальності за порушення митних правил мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі, бути присутніми під час розгляду справи у митному органі та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь в їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови митного органу, суду (судді), а також користуватись іншими правами, наданими їм законом.

 

^ Представниками осіб, які притягуються до відповідальності за порушення митних правил, можуть бути:

 

 1) законні представники, які представляють інтереси особи, яку притягують до адміністративної відповідальності, неповнолітніх, а також осіб, які через свої фізичні чи психічні вади не можуть самі здійснювати свої права;

 

 2) інші особи – на підставі нотаріально посвідченої довіреності.

 

 Як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана будь-яка особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають встановленню по даній справі. Свідок зобов’язаний з’явитися в зазначений час на виклик органу чи посадової особи, які розглядають справу, дати правдиві пояснення, повідомити все відоме йому по справі і відповісти на поставлені запитання.

 

 Експерт призначається посадовою особою митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, шляхом винесення постанови який розглядає справу, у разі, коли виникає потреба в спеціальних знаннях.

 

 Експерт має право знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмета експертизи, заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів, необхідних для надання висновків. Крім зазначених прав експерт зобов’язаний надати об’єктивні висновки з поставлених перед ним питань.

 

 Перекладач (ст.274 КУпАП), який також призначається в разі необхідності посадовою особою митного органу, зобов’язаний точно і у повному обсязі здійснювати доручений йому переклад, у необхідних випадках брати участь у проведенні процесуальних дій у справі про порушення митних правил.

 

 Поняті. Питання участі понятих в провадженні, в КУпАП України, на відміну від МК України не врегульоване, проте вони беруть участь і сприяють провадженню. Поняті — це особи, які сприяють здійсненню провадження по справі про порушення митних правил і не зацікавлені в кінцевому результаті справи. Їх завдання складається у засвідченні своїми підписами факту правильного висвітлення в протоколі характеру проваджених дій, їх послідовності і результатів. Об’єктивність висвітлення тих дій, що відбуваються, забезпечується участю не менш як двох понятих.

 

 Прокурор (ст.250 КУпАП), заступник прокурора. Основне завдання прокурора в провадженні в справах про порушення митних правил — в межах наданих Конституцією України (розділ 7), Законом України “Про прокуратуру” від 05 грудня 1991 року реагувати на будь-яке порушення, а якщо воно не усунено, своєчасно реагувати в порядку нагляду.

78. Митне розслідування.

Митні розслідування — це система процесуальних дій, встановлених МК, а в частині, яка не передбачена ним, — Кодексом України про адміністративні порушення для виявлення та документування митних правопорушень.

^ Основними завданнями митного розслідування є: виявлення та припинення правопорушення, своєчасне всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи, її вирішення відповідно до чинного законодавства, забезпечення виконання постанов у справах, а також виявлення причин та умов, що сприяли скоєнню митних правопорушень, і зміцнення правопорядку та законності.

 

79. Розгляд справипро порушення миших правил.

дміністративно-юрисдикційній діяльності митних органів притаманна певна процесуальна форма, зміст якої врегульований правовими нормами, що сконцентровані в Кодексі України про адміністративні правопорушення, Митному кодексі України.

 

 Аналіз законодавства України дає змогу виділити два види провадження у справах про адміністративні правопорушення: звичайне та спрощене. Звичайне детально регламентовано чинним законодавством. Воно передбачає складання протоколу: визначає зміст, запобіжні заходи і порядок їх застосування; права і обов’язки учасників провадження; порядок розгляду справ; факти, обставини, що є доказами.

 

 Спрощене провадження застосовується щодо невеликої кількості правопорушень, прямо передбачених ст.258 КУпАП. Таке провадження характеризується мінімумом процесуальних дій та їх оперативністю. Протокол про правопорушення не складається, посадова особа, що виявила правопорушення, приймає і виконує рішення про накладення стягнення (штрафу або попередження) на місці вчинення правопорушення. Однак спрощена процедура притягнення до адміністративної відповідальності за ПМП діючим законодавством не передбачена.

 

^ Виділяється чотири стадії провадження за справою про порушення митних правил:

 

 1. порушення справи про порушення митних правил та митне розслідування;

 

 2. розгляд справи по суті та винесення по ній постанови;

 

 3. перегляд справи у зв’язку з оскарженням або опротестуванням постанови по справі;

 

 4. виконання постанови по справі. Розгляд справи по суті та винесення по ній постанови — це основна стадія провадження в справах про порушення митних правил, на ній вирішуються найважливіші завдання цього провадження. Ця стадія включає в себе три етапи: підготовку справи до розгляду, слухання справи, прийняття по ній постанови.

 

80. Компроміс у справі про порушення митних правил.

За відсутності в діях особи, яка вчинила порушення митних правил, ознак злочину провадження у справі про це правопорушення може бути припинено шляхом компромісу. Компроміс полягає в укладенні мирової угоди між зазначеною особою та митним органом, у провадженні якого знаходиться справа.

 

За умовами мирової угоди сторони зобов’язуються:

 

особа, яка вчинила порушення митних правил – у визначений термін унести до Державного бюджету кошти у сумі, що дорівнює сумі штрафу, передбаченого санкцією відповідної статті цього Кодексу, та/або задекларувати в режим відмови на користь держави товари – безпосередні предмети порушення митних правил, а у відповідних випадках – також товари із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортні засоби, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України. Якщо за висновком митного органу реалізація зазначених товарів неможлива, а також якщо ці товари є забороненими для увезення на митну територію України чи транзиту через митну територію України, вони підлягають декларуванню в режим знищення або руйнування;

 

митний орган – припинити провадження у справі про порушення митних правил щодо цієї особи та здійснити митне оформлення задекларованих нею товарів відповідно до заявленого режиму.

 

Товари, зазначені у частині другій цієї статті, можуть бути предметом мирової угоди тільки за умови, що особа, яка вчинила порушення митних правил, є власником цих товарів або уповноважена розпоряджатися ними.

 

Мирова угода укладається у письмовій формі. Право її підписання від імені митниць надається керівникам цих митних органів або їх заступникам, а від імені спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи – посадовим особам підрозділу по організації боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил, уповноваженим на це відповідно до посадових інструкцій. Порядок укладення мирової угоди встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи.

 

У разі невиконання особою, яка вчинила порушення митних правил, у визначений мировою угодою термін дій, зазначених у частині другій цієї статті, угода вважається недійсною і провадження у справі про порушення митних правил поновлюється.

 

Мирова угода у справі про порушення митних правил оскарженню не підлягає.

 

У разі припинення справи про порушення митних правил шляхом компромісу особа, яка вчинила це правопорушення, вважається такою, що не була притягнута за нього до адміністративної відповідальності.

 

81. Виконання постанов митних органів про накладення стягнення за порушення митних правил.

Виконання адміністративних стягнень — завершальна стадія провадження в справах про адміністративні правопорушення. Її сутність полягає в практичній реалізації адміністративного стягнення призначеного правопорушнику постановою. Від того, як послідовно реалізовано постанову про адміністративне стягнення, наскільки справу доведено до завершення залежить рівень ефективності боротьби з порушеннями митних правил, їх попередження, результативність виховання громадян в дусі точного та неухильного дотримання законів.

 

 Постанова про накладення адміністративного стягнення, що набула законної сили, є обов’язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.

 

 Постанова підлягає виконанню з моменту її винесення. На відміну від вироків судів з кримінальних справ, які згідно із загальним правилом можуть бути приведені до виконання лише після закінчення строку оскарження, постанови про накладення адміністративних стягнень є актами управління і набувають сили негайно.

 

 При оскарженні або опротестуванні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги або протесту без задоволення, за винятком постанов про застосування заходів стягнення у вигляді попередження.

 

 Провадження щодо виконання постанови про накладення штрафу включає два варіанти виконання постанови. Діюче законодавство не встановлює єдиного порядку виконання цього адміністративного стягнення, процедура і терміни його виконання залежать від ряду факторів: добровільності сплати правопорушником штрафної суми, наявність скарги або протесту на постанову, наявність чи відсутність постійного заробітку, місця накладення штрафу. Відповідно до Митного кодексу України правопорушнику надається можливість самому сплатити накладений на нього штраф. Така сплата повинна бути виконаною не пізніше 15 днів з дня вручення порушнику постанови про накладення штрафу.

 

 Постанова про конфіскацію виконуються державними виконавцями, які входять до складу державної виконавчої служби. Провадження по виконанню постанови про конфіскацію закінчується поверненням постанови з відміткою про виконання суду, який виніс постанову. Тільки після виконання цих вимог стадія виконання закінчується.

 

82. Оскарження постанов у справах про порушення митних правил.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, стосовно якої її винесено, або її представником. Крім цих осіб, від їх імені скаргу можуть подати захисники. Постанова місцевого суду (судді) про накладення адміністративного стягнення є остаточною і оскарженню в порядку провадження в справах про порушення митних правил не підлягає.

 

 Скаргу на постанову по справі може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

 

 Постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути опротестована прокурором. Закон України “Про прокуратуру” визначив правові форми реагування прокурора на порушення законності — протест, припис, подання і постанова, на які орган (посадова особа), який виніс неправомірну постанову по справі, зобов’язаний своєчасно реагувати.

 

 Скарга і протест на постанову по справі про адміністративне правопорушення розглядаються правомочними органами в десятиденний строк з дня їх надходження, якщо інше не встановлено законодавством.

 

 При цьому правомочний орган при розгляді скарги громадянина чи протесту прокурора на постанову по справі про адміністративні правопорушення перевіряє законність та обґрунтованість винесеної постанови, розбирається в суті скарги або протесту і приймає відповідне рішення. З цією метою має бути з’ясовано ряд обставин, які стосуються як матеріальних, так і процесуальних підстав притягнення до адміністративної відповідальності, тобто чи було встановлено факт вчинення правопорушення, вину особи в його вчиненні, чи не пропущено строки накладення адміністративного стягнення та розгляду справи, чи дотриманий порядок розгляду справи тощо.

^ Орган (посадова особа) після розгляду скарги або протесту приймає одне з наступних рішень:

 

 1) залишає постанову без зміни, а скаргу або подання без задоволення.

 

 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд.

 

 3) скасовує постанову і закриває справу.

 

 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

 

 В Митному кодексі України зазначено про оскарження рішення по скарзі, тобто право на оскарження в цьому випадку надається. Однак при послідовному оскарженні рішення вищого органу (вищої посадової особи) може бути оскаржено в суд.

 

 Рішення по скарзі на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути опротестовано прокурором. Протест вноситься у вищий орган (вищій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який прийняв рішення по скарзі.

 

83. Процесуальні дії у справі про порушення митних правил і порядок їх проведення.

На стадії порушення справи про порушення митних правил та митне розслідування проводяться наступні процесуальні дії: складання протоколу про порушення митних правил; витребування документів, потрібних для провадження у справі про порушення митних правил; вилучення товарів, транспортних заходів і документів; митне обстеження; пред’явлення товарів, транспортних засобів і документів для впізнання; призначення експертизи; взяття проб і зразків для проведення дослідження (аналізу, експертизи).

 

 Зазначені процесуальні дії мають за мету створити відповідну доказову базу для накладення адміністративного стягнення і, як наслідок, притягнення особи до відповідальності та мають вичерпний перелік. Завершальним етапом цієї стадії є направлення матеріалів справи на розгляд за підвідомчістю.

 

 На стадії розгляд справи по суті та винесення по ній постанови проводяться наступні процесуальні дії. В ст.278 КУпАП визначено питання, які необхідно вирішити при підготовці справи до слухання: чи належить до компетенції органу, посадової особи розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувані необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, їх законних представників і адвоката. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при безпосередньому розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації або трудовому колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

 

 Розгляд справи про порушення митних правил починається з представлення особи, яка розглядає справу. Ця посадова особа оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягується до відповідальності, роз’яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права й обов’язки. Після цього оголошується текст протоколу про порушення митних правил. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази й розглядаються клопотання.

 

 Розглянувши справу про порушення митних правил, компетентна посадова особа виносить постанову по справі, яка повинна мати визначені ст.283 КУпАП реквізити, а саме: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; викладення обставин, встановлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

 

84. Заходи адміністративного попередження, що застосовуються митними органами.

Заходи адміністративного попередження (запобіжні заходи) – це комплекс передбачених законом засобів впливу морального, фізичного, організаційного та іншого характеру, які дозволяють виявляти і не допускати контрабанду і порушення митних правил, забезпечувати правопорядок за різних обставин.

 

^ До запобіжних заходів, які застосовуються посадовими особами митних органів, віднесено:

 

 перевірку документів;

 

 огляд і переогляд транспортних засобів, товарів та інших предметів і речей;

 

 застосування митних забезпечень;

 

 особистий огляд;

 

 взяття проб і зразків;

 

 входження на територію підприємств, установ і організацій.

 

 Застосовуючи адміністративно-запобіжні заходи, митні органи створюють тим самим необхідні умови для неухильного дотримання законів, виявлення і наступного припинення різних правопорушень, відвертають можливі посягання на суспільні відносини, які охороняються правом, тому що загроза суспільним і особистим інтересам може виникнути не тільки в результаті вчиненого правопорушення, але і як перспектива завдання шкоди цим інтересам.

 

85. Заходи адміністративного припинення, що застосовуються митними органами.

стосування заходів адміністративного припинення має своєю метою вчасно виявляти і припиняти протиправні дії (бездіяльність) у сфері митної справи, не допускати настання їх шкідливих наслідків, а також створювати необхідні умови для притягнення винних у вчиненні правопорушень осіб до відповідальності.

 

^ Заходи адміністративного припинення порушень митних правил - це засноване на законі примусове переривання (припинення) діянь, які мають ознаки адміністративного правопорушення, а в окремих випадках – і кримінально-правовий характер, спрямоване на недопущення шкідливих наслідків порушень митних правил, забезпечення провадження в справах про ці порушення і притягнення винних у їх вчиненні до адміністративної, а у виняткових випадках – до кримінальної відповідальності. До них включається:

 

 вимога припинити протиправну поведінку;

 

 анулювання дії ліцензії на право займатися певним видом діяльності;

 

 доставлення порушника;

 

 адміністративне затримання;

 

 огляд транспортних засобів,

 

 товарів та інших предметів, які є предметами порушення митних правил;

 

 витребування документів;

 

 митне обстеження територій, приміщень або транспортних засобів;

 

 вилучення речей і документів;

 

 застосування заходів фізичного впливу;

 

 застосування спеціальних засобів;

 

 застосування вогнепальної зброї.

 

 Заходи припинення порушень митних правил поділяються на загальні і спеціальні. Усі вони, насамперед, є засобом прямого юридично владного впливу з боку митних органів (їх посадових осіб) на осіб, що порушують законодавство про митну справу, і в той же час кожна група заходів має свої особливості.

 

 Загальні заходи покликані шляхом встановлення вимог і обмежень, обов’язкових для виконання особами, що здійснюють діяльність, контроль за виконанням якої віднесено законом до компетенції митних органів, спонукати цих осіб до припинення протиправних дій і дотримання законодавства про митну справу. Ці заходи (залежно від їх виду) можуть застосовуватися як до юридичних, так і до фізичних осіб. Спеціальні заходи припинення застосовуються посадовими особами митних органів виключно до фізичних осіб і покликані шляхом використання засобів прямого фізичного впливу припинити протиправну поведінку осіб у випадках, коли іншими заходами цього досягти неможливо.

 

86. Забезпечення законності у разі застосування стягнення до порушників митних правил.

Стаття 1 Конституції України проголосила Україну як демократична правова держава, для якого характерне визнання пріоритету прав і свобод людини і громадянина, взаємна відповідальність держави і особистості. Звідси виникає зміст поняття «законність» в значенні точного і неухильного виконання вимог законів і заснованих на них інших правових актів з урахуванням безумовного верховенства закону. У зв'язку з цим необхідно підкреслити особливу значимість норм статті, що коментується для всіх органів, уповноважених застосовувати заходи адміністративної відповідальності незалежно від характеру і об'єму їх повноважень.

 

 Ніхто не може бути підданий мірі адміністративного впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на основах і в порядку, встановлених законодавством.

 

 Воля держави, направлена на припинення протиправних дій, виражена досить чітко, бо застосування до особи адміністративної відповідальності можливе тільки на основах, встановлених в законі. Якщо такі основи відсутні або якщо провина особи в здійсненні діяння по цих основах не доведена, особа не може бути піддана якій-небудь мірі адміністративного стягнення.

 

 Таке ж важливе значення для захисту прав громадян, що підозрюються в здійсненні порушення митних правил, має і ст. 58 Конституції України, згідно з якою ніхто не може відповідати за діяння, яке в момент його здійснення не признавалося правопорушенням. Більш того якщо навіть особа вчинила адміністративне порушення, але після його здійснення відповідальність за нього пом'якшена або усунена, то застосовується новий закон, що звільняє правопорушників від відповідальності або пом'якшує її. Цей висновок безпосередньо витікає з ч.1 ст.58 Конституції, яка свідчить, що закони і інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або виключають відповідальність особи.

 

 З конституційних положень про рівність всіх перед законом (ст. 24 Конституції), про право кожного захищати свої права і свободи всіма способами, не забороненими законом, в тому числі шляхом звертання до суду (ст. 55 Конституції), про право кожного на отримання кваліфікованої юридичної допомоги (ст. 59 Конституції) і інші витікає принцип рівності перед законом. Крім того, принципове значення для провадження у справах про ПМП мають положення ст. 62 Конституції України про презумпцію невинності і про те, що обвинувачений не зобов'язаний доводити свою невинність, а сумніви у винності осіб тлумачаться на його користь; і положення ст. 61 Конституції України про те, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного вигляду за одне і те ж правопорушення. Рівним образом це відноситься і до застосування положення ст. 63 Конституції України про те, що ніхто не зобов'язаний і не несе відповідальності за відмову свідчити або давати пояснення відносно себе, членів своєї сім'ї або близьких родичів, коло яких визначається законом.

 

 Важливим правилом є те, що міра впливу до винного в здійсненні порушення митних правил може бути застосована, по-перше, тільки уповноваженим на те органом або посадовою особою і, по-друге, в межах встановлених законом повноважень.

 

 Нарешті, забезпечення законності полягає в обов'язку вищестоящого (в порядку підлеглості) органу (посадової особи) здійснювати контроль за діяльністю підлеглих йому органів і осіб, уповноважених застосовувати заходи адміністративної відповідальності а також праві особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, оскаржити накладене стягнення в судовому порядку, а також подати скаргу у вищестоящий в порядку підлеглості орган (посадовій особі).

 

 Таким чином, законодавством створено цілісну систему заходів, направлених на забезпечення законності при застосуванні стягнень у справах про порушення митних правил до осіб, що здійснили порушення, і в той же час на виключення неправомірних порушень їх прав і законних інтересів.

 

 Згідно ст. 327 МК України стягнення за порушення митних правил не може бути застосовано інакше, як на підставі та в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України.

 

 Додержання вимог законодавства у разі застосування стягнень за порушення митних правил забезпечується здійсненням систематичного контролю з боку митних органів вищого рівня та їх посадових осіб, права оскарження та інших встановлених законодавством України заходів.

 

87. Інформування та консультування з питань державної митної справи.

Стаття 19. Інформування про митні правила

 

 1. Митні органи інформують заінтересованих осіб про митні правила у встановленому законом порядку.

 

 2. Для спрощення доступу заінтересованих осіб до такої інформації митні органи застосовують інформаційні технології.

 

Стаття 20. Інформація щодо законодавства України з питань державної митної справи

 

 1. Інформація щодо законодавства України з питань державної митної справи надається у встановленому законом порядку.

 

 2. Митні органи надають не тільки інформацію, яку запитувала заінтересована особа, а й будь-яку іншу інформацію, яка стосується запиту, якщо її доведення до відома заінтересованої особи вважається митним органом доцільним.

 

 3. Стислі довідки щодо основних положень законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі щодо пільг, які надаються при переміщенні товарів через митний кордон України, розміщуються для загального ознайомлення в місцях розташування митних органів. Довідки друкуються українською мовою, офіційними мовами відповідних суміжних країн, а також іншими іноземними мовами, які є мовами міжнародного спілкування.

 

Стаття 21. Консультування з питань державної митної справи

 

 1. За зверненнями підприємств та громадян, що переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або провадять діяльність, контроль за якою відповідно до цього Кодексу покладено на митні органи (заінтересованих осіб), митні органи безоплатно надають консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань державної митної справи.

 

 2. Консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань державної митної справи надаються митницями за місцем розташування підприємств (за місцем проживання або тимчасового перебування громадян) або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, в усній, письмовій або, за бажанням заінтересованої особи, електронній формі у строк, що не перевищує 30 календарних днів, наступних за днем отримання відповідного звернення. Консультації в письмовій формі надаються у вигляді рішень митних органів.

 

 3. Консультація з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань державної митної справи має індивідуальний характер і може використовуватися виключно особою, якій надано таку консультацію.

 

 4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, періодично проводить узагальнення консультацій з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань державної митної справи, які стосуються значної кількості осіб або значних сум митних платежів, та затверджує своїми наказами узагальнені консультації, які підлягають оприлюдненню.

 

 5. Не може бути притягнуто до відповідальності особу, яка діяла відповідно до консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань державної митної справи, наданої в письмовій або електронній формі, а також до узагальненої консультації, зокрема, на підставі того, що у подальшому такі консультації були змінені або скасовані.

 

 6. Консультація з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань державної митної справи може бути оскаржена до органу вищого рівня в порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, або до суду як правовий акт індивідуальної дії, якщо вона, на думку заінтересованої особи, суперечить нормам відповідного акта законодавства. Визнання судом такої консультації недійсною є підставою для надання нової консультації з урахуванням висновків суду.

 

Стаття 22. Відповідальність за порушення порядку надання інформації

 

 1. За надання недостовірної інформації, а також за неправомірну відмову у наданні відповідної інформації, несвоєчасне надання інформації та інші правопорушення у сфері інформаційних відносин посадові особи митної служби України несуть відповідальність, передбачену законом.

 

Стаття 23. Попередні рішення

 

 1. За письмовими зверненнями декларантів або уповноважених ними осіб митні органи приймають попередні рішення щодо застосування окремих положень законодавства України з питань державної митної справи. Такі рішення виносяться до початку переміщення товарів через митний кордон України.

 

 2. Попереднє рішення є обов’язковим для виконання будь-яким митним органом.

 

 3. Форма попереднього рішення та порядок його прийняття визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

 

 4. Попередні рішення можуть прийматися з питань:

 

 1) класифікації товарів (у тому числі комплектних об’єктів, що постачаються в розібраному стані декількома партіями протягом тривалого періоду) згідно з УКТ ЗЕД;

 

 2) визначення країни походження товарів;

 

 3) надання у випадках, передбачених цим Кодексом, дозволу на поміщення товарів в окремі митні режими.

 

 5. Строк прийняття попередніх рішень з питань класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД та надання дозволу на поміщення товарів в окремі митні режими становить 30 днів з дня отримання митним органом відповідного звернення. Цей строк може бути продовжений керівником митного органу або уповноваженою ним особою, але не більше, ніж на 15 днів, про що повідомляється особі, яка подала звернення. Попереднє рішення про визначення країни походження товару приймається в строк, що не перевищує 150 днів з дня отримання митним органом відповідного звернення за умови, що декларантом або уповноваженою ним особою повідомлено всі необхідні для прийняття такого рішення дані про товар.

 

 6. Строк дії попереднього рішення становить три роки з дати його винесення, якщо факти та умови (у тому числі правила визначення походження товарів), на основі яких було прийнято це рішення, залишатимуться незмінними.

 

 7. Митний орган, який прийняв попереднє рішення, може його відкликати. Попереднє рішення підлягає відкликанню, якщо воно:

 

 1) було прийняте на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації, та/або внаслідок ненадання підприємством всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення;

 

 2) вступило в суперечність із законодавством України з питань державної митної справи внаслідок змін в останньому;

 

 3) прийняте з порушенням вимог цього Кодексу.

 

 8. Якщо попереднє рішення відкликано митним органом з причини, зазначеної у пункті 1 частини сьомої цієї статті, декларант або уповноважена ним особа несе передбачену цим Кодексом та іншими законами України відповідальність за негативні наслідки застосування такого рішення з моменту його прийняття.

 

 9. Якщо попереднє рішення відкликано митним органом з причин, зазначених у пунктах 2 і 3 частини сьомої цієї статті, декларант або уповноважена ним особа не несе відповідальності за негативні наслідки застосування такого рішення з моменту його прийняття і до моменту його відкликання.

 

 10. Попереднє рішення вважається відкликаним з дня прийняття рішення про його відкликання. Письмове повідомлення про відкликання негайно направляється особі, за зверненням якої воно було прийняте.

 

 11. За необхідності внесення змін до попереднього рішення таке рішення відкликається, а на його заміну приймається нове з обов’язковим посиланням у ньому на відкликане рішення та зазначенням причин його відкликання. Нове попереднє рішення не пізніше наступного робочого дня після його прийняття надсилається особі, за зверненням якої було прийнято відкликане рішення.

 

 12. Попередні рішення, за винятком інформації, що є конфіденційною відповідно до цього Кодексу, є загальнодоступними та оприлюднюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи.

 

88. Митні процедури на морському і річковому транспорті.

Стаття 207. Тривалість перебування суден закордонного плавання під митним контролем

 

 1. Судно закордонного плавання протягом усього часу стоянки в порту перебуває під митним контролем. Митний орган має право в цей період здійснювати огляд і переогляд судна, пломбування та опечатування його окремих трюмів і приміщень, де розміщені товари, підстави для ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України чи транзит через територію України яких відсутні.

 

Стаття 208. Строк та черговість митного оформлення суден закордонного плавання

 

 1. Залежно від водотоннажності і призначення суден закордонного плавання їх митне оформлення проводиться у строк, який визначається керівником митного органу за погодженням з керівником відповідного органу охорони державного кордону України та іншими контрольними службами.

 

 2. Митне оформлення суден закордонного плавання здійснюється цілодобово у такій черговості:

 

 1) аварійні судна;

 

 2) пасажирські судна;

 

 3) вантажно-пасажирські судна;

 

 4) лінійні судна;

 

 5) танкерні судна;

 

 6) інші судна у порядку їх прибуття.

 

Стаття 209. Місця здійснення митного контролю на морському та річковому транспорті

 

 1. Митні органи здійснюють митний контроль на морському та річковому транспорті в зонах митного контролю на територіях морських та річкових портів, а також в акваторіях портів, відкритих для міжнародних перевезень.

 

 2. Якщо судно закордонного плавання внаслідок аварії, стихійного лиха або інших обставин, що мають характер непереборної сили, не в змозі досягти одного з місць здійснення митного контролю на митній території України, вивантаження з нього товарів допускається у місцях, де немає митних органів. У таких випадках капітан судна повинен вжити всіх необхідних заходів для забезпечення зберігання цих товарів та пред’явлення їх найближчому митному органу.

89. Митні процедури на повітряному транспорті.

Стаття 215. Документи для контролю за повітряним судном

 

 1. Командир повітряного судна зобов’язаний подати митному органу для здійснення митного контролю документи, передбачені статтею 335 цього Кодексу.

 

 2. Дозвіл митного органу на вивантаження товарів з повітряного судна або завантаження товарів на нього надається після перевірки поданих документів та встановлення їх відповідності вимогам цього Кодексу.

 

Стаття 216. Вимушена посадка

 

 1. Командир повітряного судна, який здійснив вимушену посадку за межами міжнародного аеропорту, зобов’язаний вжити необхідних заходів для забезпечення збереження товарів, які підлягають митному контролю, та протягом доби повідомити найближчий міжнародний аеропорт про місце посадки судна.

 

 2. Адміністрація міжнародного аеропорту після одержання такого повідомлення зобов’язана забезпечити перевезення посадових осіб митного органу до місця посадки судна або доставити пасажирів, екіпаж і товари, що підлягають митному контролю, до митного органу.

 

Стаття 217. Товари, що перевозяться транзитними авіапасажирами

 

Товари, що перевозяться транзитними авіапасажирами (крім товарів, заборонених до транзиту), не підлягають оподаткуванню митними платежами та безперешкодно переміщуються в межах зони митного контролю міжнародного аеропорту.

 

90. Митні процедури на залізничному транспорті.

Стаття 218. Здійснення митного контролю на залізничному транспорті

 

 1. Строки здійснення митних формальностей щодо залізничного рухомого складу визначаються керівником митного органу за погодженням з іншими контролюючими органами та адміністрацією залізниці, а в пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України - крім того, з керівником відповідного органу охорони державного кордону України.

 

 2. Розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

 

Стаття 219. Відповідальність за втрату чи неналежну доставку товарів до митного органу призначення

 

 1. Залізниця несе передбачену цим Кодексом та іншими законодавчими актами України відповідальність за втрату чи неналежну доставку товарів, що перебувають під митним контролем, до митного органу призначення.

 

Стаття 220. Місце здійснення митних формальностей у міжнародному залізничному сполученні

 

 1. Митний контроль товарів у міжнародному залізничному сполученні здійснюється в зонах митного контролю. Пасажири поїздів міжнародного сполучення можуть проходити митний контроль також в інших місцях, визначених уздовж маршруту руху поїзда за погодженням між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту державного кордону, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

 

 2. З метою запобігання порушенню розкладу руху поїздів митний контроль може здійснюватися поза пунктами пропуску через державний кордон або в місцях, визначених керівником митного органу за погодженням з керівниками залізничної станції та органу охорони державного кордону України.

 

 3. У виняткових випадках, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів, на вимогу митного органу окремі вагони, локомотиви, інші елементи рухомого складу для здійснення митного контролю можуть бути виключені зі складу поїзда, якщо проведення такого контролю у складі поїзда неможливе.

 

 4. Відправлення залізничних транспортних засобів з місць стоянки здійснюється з дозволу митного органу та органу охорони державного кордону України.

---

Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 280; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!