Доказування в справах про злочини неповнолітніх, і застосування примусових заходів медичного характеру

Суб'єкти кримінального процесу-це державні органи, посадові, юридичні та приватні особи, що ведуть кримінальний процес, або залучаються до нього, вступають між собою в процесуальні правовідносини, набуваючи процесуальних прав і виконуючи процесуальні обов'язки. Ознаки суб'єктів кримінального процесу: 1) їхня участь у справі передбачена кримінально-процесуальним законом; 2) є суб'єктами певних процесуальних прав і обов'язків; 3) діють у кримінальному процесі відповідно до своїх прав і обов'язків; 4) вступають у процесуальні правовідносини. Класифікація суб'єктів кримінального процесу залежно від інтересу, що його має суб'єкт у кримінальній справі, є найбільш широковживаною. За цією підставою всіх суб'єктів поділяють на чотири групи. 1. Державні органи та посадові особи, що ведуть кримінальний процес (представляють державні інтереси).До них належать: суд, суддя, прокурор, начальник слідчого відділу, слідчий, орган дізнання й особа, що провадить дізнання. 2. Суб'єкти, які мають власний інтерес у кримінальному процесі. Це підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений, виправданий, потерпілий, цивільний позивач і цивільний відповідач. 3. Суб'єкти, що захищають або представляють інтереси інших осіб. До цієї групи належать: захисник, представник потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача. 4.Інші суб'єкти (особи, які не мають інтересу е кримінальній справі): заявник про злочин; особа, що дає пояснення слідчим органам, прокурору, судді; свідок; експерт; керівник експертної установи; спеціаліст; перекладач; особа, яка розуміє знаки німого чи глухого; поняті; поручителі; педагог; лікар; батьки або інші законні представники неповнолітнього свідка, котрі присутні при його допиті; особи, разом з якими особу пред'являють для впізнання; секретар судового засідання та ін. 2. Суд (суддя)- це єдиний орган держави, уповноважений здійснювати правосуддя, зокрема й у кримінальних справах (ст. 15 КПК України). Правосуддя здійснюють професійні судді й, у визначених законом випадках, народні засідателі та присяжні. Кримінальні справи розглядаються по першій, апеляційній і касаційній інстанціях, а також у порядку виключного провадження суддею одноособово, колегією суддів або судом присяжних (ч. 2 ст. 129 Конституції України). Суддя, що діє одноособово, користується правами суду і постановляє рішення від імені держави. При здійсненні правосуддя е кримінальних справах професійні судді, народні засідателі та присяжні мають однакові права. Повноваження суду: 1) здійснення суддею одноособово попереднього розгляду кримінальної справи, прийняття відповідного рішення за його результатами, а також вирішення питань, пов'язаних з підготовкою справи до судового розгляду; 2) дослідження з дотриманням принципів кримінального процесу всіх обставин кримінальної справи під час судового розгляду, встановлення об'єктивної істини та вирішення справи по суті; 3) вирішення питання про винуватість або невинуватість підсудного через постановлення вироку; 4) порушення лише кримінальних справ приватного обвинувачення; 5) здійснення звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав; 6) вирішення питань, пов'язаних зі зверненням вироку до виконання, інших питань, пов'язаних з виконанням вироку, питань про застосування примусових заходів медичного та виховного характеру; 7) здійснення судового контролю за законністю та обґрунтованістю рішень і дій органів досудового розслідування (надання дозволу на провадження певних процесуальних дій; розгляд скарг на дії та рішення органів дізнання, слідчого, прокурора); 8) скасування чи зміна вироку, ухвали або постанови суду вищестоящими судами в особливому процесуальному порядку (апеляційного, касаційного чи виключного провадження) 3. Суб'єкти доказування — це суб'єкти, які беруть участь у формуванні системи (сукупності) доказів у кримінальній справі. Суб'єктів доказування поділяють на дві групи: 1) державні органи і посадові особи, які зобов'язані висувати версії, збирати, перевіряти, оцінювати та використовувати докази: орган дізнання, слідчий, прокурор, суддя — всі в межах своєї компетенції (ст. 4 КПК); 2) особи, які мають право брати участь у доказуванні певних обставин справи: обвинувачений, захисник, законний представник, потерпілий та інші суб'єкти, заінтересовані у результатах вирішення кримінальної справи. Вони можуть представляти фактичні дані, заявляти клопотання про витребування та приєднання доказів, висловлювати свою думку з приводу оцінки того чи іншого доказу тощо. Доказування у кримінальному процесі — це діяльність суб´єктів кримінального процесу зі збирання, перевірки та оцінювання доказів і їх процесуальних джерел, а також із формулювання на цій основі певних тез і наведення аргументів для їх обґрунтування. Як об´єктивна істина в цілому, так і окремі факти, обставини справи встановлюються слідчими органами, прокурором і судом лише шляхом кримінально-процесуального доказування [5, 271]. Доказування — це урегульована законом діяльність зі збирання, перевірки і оцінювання доказів з метою встановлення обставин, які мають значення для законного, обґрунтованого і справедливого вирішення справ. Доказування у межах своїх повноважень здійснює особа, що провадить дізнання — слідчий, прокурор та суд. Право участі в доказуванні мають обвинувачений, захисник, підозрюваний, а також потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники. До участі у збиранні і перевірці доказів залучаються експерти, фахівці, поняті та інші особи, які в порядку, встановленому законом, виконують певні процесуальні обов´язки. Збирання й перевірка доказів проводиться шляхом допитів, очних ставок, пред´явлення для пізнання, виїмок, обшуків, оглядів, проведення експертиз та інших слідчих і судових дій, передбачених законом. 4.При провадженні дізнання, досудового слідства і розгляді справи в суді доказуванню підлягають: 1) подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину); 2) винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину; 3) обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують та обтяжують покарання; 4) характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розміри витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння (ст. 64 КПК). Предмет доказування 1. це система обставин, які виражають якості і зв'язки досліджуваного об'єкту чи події, істотні для правильного вирішення кримінальної справи і реалізації в кожному конкретному випадку завдань судочинства. 2. це сукупність істотних для справи обставин, що повинні бути встановлені в процесі доказування по кримінальній справі в інтересах їх правильного вирішення. Під межами доказування слід розуміти необхідну і достатню сукупність доказів, зібраних по справі, які забезпечують правильне її вирішення. Якщо поняття предмету доказування виражає, що повинно бути з'ясовано, встановленопо справі, то поняття меж доказування виражає кордони, обсяг і глибину дослідження всіх істотних обставин справи. Правильне встановлення меж доказування передбачає: а) забезпечення з необхідною повнотою з'ясування обставин, що становлять предмет доказування; б) використання з цією метою лише допустимих доказів, причому в обсязі, необхідному для достовірних висновків у справі. При провадженні дізнання, досудового слідства і розгляді справи в суді доказуванню підлягають: 1) подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину); 2) винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину; 3) обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують та обтяжують покарання; 4) характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розміри витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння (ст. 64 КПК).

доказування в справах про злочини неповнолітніх, і застосування примусових заходів медичного характеру

Межі та суб'єкти доказування

Межі доказування-це такий обсяг доказів, який є достатнім для встановлення всіх обставин, належних до предмета доказування, та правильного вирішення справи.

Межі доказування - це межі доказової процесуальної діяльності, що констатують:

- повноту версій, котрі перевіряються;

- „глибину" дослідження обставин, які підлягають встановленню;

- обсяг доказів та їхніх джерел, обов'язкових для визнання наявності чи відсутності цих обставин;

- достатність обґрунтування висновків у кримінальній справі.

Межі доказування є різними в кожній кримінальній справі. Однак вони обов'язково мають забезпечувати законність і обґрунтованість прийнятих у справі процесуальних рішень.

5.Обов‘язок доказування в кримінальному процесі закон повністю покладає на суд, прокурора, слідчого та особу, яка провадить дізнання. Вони зобов‘язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного й об‘єктивного дослідження обставин справи (ч.1 ст.22 КПК), тобто зібрати, перевірити й оцінити всю необхідну сукупність доказів і їх джерел і прийняти на цій підставі законне, обґрунтоване й справедливе рішення. Закон категорично забороняє їм перекладати свій обов‘язок доказування на обвинуваченого (ч.2 ст.22 КПК). Звичайно, ця заборона поширюється також на захисника обвинуваченого й підозрюваного, їх законних представників, на захисника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та їх представників. Вони теж є суб‘єктами доказування, але на відміну від суду, судді, прокурора, слідчого, особи, яка провадить дізнання, органу дізнання і начальника слідчого відділу мають право, але не зобов‘язані брати участь у доказуванні, тобто збиранні, перевірці та оцінці доказів, висувати певні твердження на захист своїх законних інтересів і аргументувати їх.
Докази – це будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч.1 ст.65). Доказ в логіці: доказ – це логічна операція обґрунтування істинності якого-небудь судження за допомогою інших істинних і пов‘язаних з ним суджень.

Доказ складається з 3 елементів:
1) тези (судження, істинність якого обґрунтовують у процесі аргументації);
2) аргументів (доводів або відстав доказу – це вихідні теоретичні чи фактичні положення, за допомогою яких обґрунтовують тезу)
3) демонстрації (це логічний зв‘язок між аргументом і тезою).
Докази в розумінні логіки застосовується напр., при обґрунтуванні процесуальних рішень (постанов, вироків, ухвал). Кримінально-процесуальні (судові) докази - фактичні дані, відомості про факти, обставини справи. Передбачені ч.2 ст.65 КПК показання свідків, потерпілих, підозрюваного, обвинуваченого, висновок експерта, речові докази, протоколи слідчих і судових дій та інші документи, за допомогою яких встановлюються фактичні дані, відомості як докази в справі, вказані в ч.1 ст.65, називають джерелами доказів. У процесуальних джерелах містяться відомості про факти, обставини справи; вони є носіями, сховищем доказів. Тільки ті відомості, які є у вказаних джерелах, допустимо використовувати в кримінальному процесі як докази. Неправильно вважати джерелом доказів свідків, потерпілих, підозрюваних, обвинувачених, експертів, авторів процесуальних та інших документів. Доки доказова інформація, яку мають певні особи, не одержана від них і не зафіксована в передбаченій КПК формі, не викладена у висновку експерта, в документі, доказів не має, а отже, і їх джерел, які повинні знаходитись у справі.

Перелічених же осіб точніше було б називати носіями можливої доказової інформації. Належність доказів визначається їх придатністю для встановлення наявності чи відсутності обставин, які входять до предмета доказування в справі, конкретизованого кримінальним законом, а також обставин, що мають допоміжний характер. Допустимість доказів визначається законністю джерела, умов і способів їх одержання. Належність – придатність для встановлення обставин, допустимість – додержання процесуальної форми їх залучення і використання. КПК, зокрема, забороняє домагатися показань обвинуваченого та інших осіб шляхом насильства, погроз та інших незаконних заходів (ч.3 ст.22), не можуть бути доказами дані, повідомлені свідком і потерпілим, джерело яких невідоме (ч.3 ст.68, ч.2 ст.72); забороняється допитувати як свідків захисників і деяких інших осіб (ч.1 ст.69); учасники судового розгляду в судових дебатах, а суд – у вироку мають право посилатися тільки на докази, дослідженні в судовому засіданні (ч.3 ст.318, ч.2 ст.323).

6.До змісту оцінки доказів як фактичних даних належить встановлення їх достовірності, належності, допустимості, достатності для вирішення як окремих питань у справі, так і справи в цілому. Належність доказів визначає їх придатність для встановлення наявності чи відсутності обставин, які стосуються предмета доказування в справі; характеризує зміст доказів за значенням для встановлення обставин справи і за значенням для встановлення фактичних даних. Тож належність доказів можна визначити як якість, яка внутрішньо притаманна доказу, в силу якої фактичні дані встановлюють обставини, що мають значення для правітьного рішення кримінальної справи.

Допустимість доказів визначається законністю джерел, умов і способів їх одержання. Під час здійснення правосуддя заборонено використовувати докази, одержані незаконним шляхом (ч. З ст. 62 Конституції України).

Достовірність доказів — відповідність дійсності фактичних даних, які отримано з законних джерел, результат ретельної перевірки доказів та їх джерел під час досудового слідства і в суді.

Достатність доказів — сукупність допустимих та достовірних доказів, що визначаються за внутрішнім переконанням, які необхідні для встановлення обставин злочину відповідно до дійсності і винесення обґрунтованого рішення в процесі слідства та розгляду кримінальних справ.

Критерії неприпустимість доказів.

У науці кримінального процесу виділяються різну кількість критеріївнеприпустимість доказів, іноді неприпустимі доказиперераховують переліком. Однак найбільш розробленою є класифікаціякритеріїв неприпустимість доказів, запропонована П. А. Лупінской. Вонапропонує 4 критерію неприпустимість доказів:

1) доказ повинен бути отриманий належним суб'єктом, правомочниму даній справі проводити то процесуальне

дію, у ході якого отримано доказ,

2) фактичні дані повинні бути отримані тільки з

джерел, перелічених у частині 2 статті 74 КПК, а в зазначених у

законі випадках - з певного виду джерела,

3) доказ повинен бути отриманий з дотриманням правил

проведення процесуальної дії, в ході якого отримано

доказ,

4) при отриманні докази повинні бути дотримані всі

вимоги закону про фіксацію ходу і результату слідчої дії

задача про студак

так є доказом, бо доказ це фактичні данні на підставі яких орган дізнання, слідчий і суд, встановлюють наявність або відсутність СНД, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. В данному випадку посвідчення є речовим доказом, бо воно зберегло на собі сліди злочину.

Задача про свідка

Ні прийняти цей лист як доказ ми не можемо, бо свідок не являється суб’єктом подання доказів. Можемо визнати викладене вірним і додати до справи як обтягующа обставина тільки тоді коли буде допитано свідка особисто.

Задача про стадіон

Допитувати всіх необов’язково, скільки свідків буде потрібно для вияснення обставин справи стільки і буде допитано.

Межі доказування-це такий обсяг доказів, який є достатнім для встановлення всіх обставин, належних до предмета доказування, та правильного вирішиння справи. Їх треба дотримуватися для всебічного і правдивого вивчення справи.

Задача про колишнього прокурора.

Ці докази не можуть бути застосовані у справі, бо вони були отримані не законним шляхом. Якщоб Косенко був ще прокурором то він був суб’єктом подання доказів і ці докази були б правомірними.

Задача про прокурора і слідчого

Так слідчий вчинив правомірно, бо в разі незгоди слідчого с вказівками прокурора він вправі подати справу вищестоящому прокуророві з письмовим викладом своїх заперечень.

Задача про цивільного відповідача

Так слідчий вчинив правомірно, бо в якості цивільного відповідача може притягнути підприємство, які несуть матеріальну відповідальність за шкоду завдану злочинними діями обвинуваченого.

Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 83; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

Мы поможем в написании ваших работ!