Матеріали для підготовки окремих питань семінару
⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 4
| 2.1. | ü Степанюк О. Норми конституційного права України. ‑ Чернівці, 1994. – 96 с. |
| 2.2. | ü Поваляєва М. Інститути конституційного права України: поняття, ознаки, критерії розмежування // Право України. ‑ № 5. ‑ 2000. ‑С. 20-23. |
| 2.3. | ü Білозьоров Є. Юридична відповідальність як передумова правомірної поведінки: теоретичні аспекти // Право України.-2006. ‑ № 1. ‑ С. 50-54. ü Бориславський Л. Конституційна відповідальність як самостійний вид юридичної відповідальності // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні.-Львів. ‑ 2005. ‑ С. 102-104. ü Колосова Н.М. Конституционная ответственность – самостоятельный вид юридической ответственности. // Государство и право. – 1997. – № 2. – С. 86-91. ü Лунь З. До питання про конституційну відповідальність у аспекті правової охорони Конституції України / Проблеми державотворення і захисту прав людини / Матеріали 8 науково-практичної конференції. – Львів, 2002. ü Майданник О. Конституційно-правова відповідальність: ознаки, підстави, суб’єкти // Право України. – 2001. ‑ № 2. ‑ С. 92-96. ü Наливайко Л. Проблеми визначення поняття, специфічних ознак та функцій конституційної відповідальності у сучасній конституційній теорії // Право України. – 1999. – № 10. – С. 45-50. ü Сушинський О. Конституційна субсидіарна відповідальність: концептуальний аспект // Вибори та демократія. – 2006. – № 3 (9). – С. 51-59. ü Сушинський О. Конституційна субсидіарна відповідальність в аспекті захисту виборчих прав // Вибори та демократія. – 2006. ‑ № 1 (7). – С. .64 ü Кальченко С. Окремі аспекти застосування конституційно-правової відповідальності та цивільно-правової відповідальності під час виборчого процесу // Вибори та демократія. – 2005. ‑ № 4 (6). – С. .80. ü Маркуш М. Відповідальність за порушення виборчого права // Вибори та демократія. – 2005. – № 2 (4). – С. 113-114. |
| 2.4. | ü Шаповал В.М. Конституція як форма (джерело) конституційного права України (питання теорії) // Право України. ‑ 1999. ‑ № 6. ü Терлецький Д. Джерела конституційного та міжнародного права: співвідношення та взаємодія // Право України. – 2005. – № 9. – С. 131-135. |
Законодавство та судова практика
|
|
|
| 1. | КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ: [Електроний ресурс] // Режим доступу http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр |
| 2. | Закон України № 1286-ХІІ від 03.07.1991 «Про всеукраїнський та місцевий референдуми» // ВВРУ.: [Текст]. ¾ 1991. ¾ № 33. ¾ Ст. 443 |
| 3. | Закон України № від 21.05.1997 р. «Про місцеве самоврядування в Україні» (станом на 1 січня 2010 р.): [Електроний ресурс] // Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=280%2F97-%E2%F0&p=1267960481390148 |
| 4. | Закон України від 12.12.1991 р. «Про альтернативну (невійськову) службу // ВВРУ.: [Текст]. ¾ 1992. ¾ № 15. ¾ Ст. 188.: [У редакції Закону № 437-XIV від 18.02.1999 // ВВРУ. ¾ 1999. ¾ № 15. ¾ Ст. 86] |
| 5. | Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 103 і 108 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Указу Президента України «Про проголошення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою» (справа про всеукраїнський референдум за народною ініціативою) вiд 27.03.2000 № 3-рп/2000 // Офіційний вісник України (далі ¾ ОВУ): [Текст]. ¾ 2000. ¾ № 30. ¾ Стор. 153, стаття 1285, код акту 16363/2000. |
| 6. | Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) вiд 07.05.2002 № 8-рп/2002 // ОВУ.: [Текст]. ¾ 2002. ¾ № 20. ¾ Стор. 101, стаття 993, код акту 22380/2002. |
Загальна література
|
|
|
| 1. | Чушенко В.І. Заяць І.Я. Конституційне право України: підруч. / В.І. Чушенко, І.Я. Заяць. – Вид. 2-ге, допов. і переробл. – К. : Ін Юре, 2009. – 548 с. |
Nota bene
|
|
|
| Ш. Монтеск’є | «Важливо, щоб той хто править державою, не захоплювався іноземними порядками; вони менш придатні, ніж ті, які вже вкоренилися у країні». |
| Тополевський Руслан Богданович | Узагальнюючи точки зору щодо природи системності юридичних джерел права, носіями яких були представники різних правових теорій протягом XIV-XX ст., виділяют два основні концептуальні напрямки: 1) система юридичних джерел права є наслідком самоорганізації суспільства (історична школа права, органічна школа права); 2) система юридичних джерел права – продукт цілеспрямованої правотворчості держави (позитивістська школа права). |
| Ж. Жубер | Найкращі закони народжуються із звичаїв |
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 111; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!