Зміст конституційних правовідносин
Так, конституційно-правові відносини мають єдину для всіх правовідносин структуру - об'єкт, суб'єкт і зміст (суб'єктивні права та юридичні обов'язки), а їхня специфіка пов'язана:
по-перше, з їх змістом - вони виникають в особливій сфері суспільних відносин (відносини владарювання), які є предметом конституційного права й пов'язані зі здійсненням публічної влади та реалізацією прав і свобод людини;
по-друге, з особливостями об'єкта, суб'єкта та характером юридичних зв'язків між суб'єктами цих відносин.
Зміст конституційно-правових відносин характеризується складною структурою. Умовно в конституційно-правовому відношенні вирізняють юридичний (суб'єктивні права та юридичні обов'язки) і матеріальний (фактична поведінка суб'єктів) зміст'. При цьому в конкретних конституційно-правових відносинах суб'єктивне право учасників конституційно-правових відносин - це їхня, гарантована конституційно-правовою нормою, можливість вільно діяти в певних, визначених нормою межах, а юридичний обов'язок - установлена конституційно-правовою нормою вимога діяти певним, чітко визначеним чином або утриматися від здійснення певних дій.
Юридичний зміст загальних конституційно-правових відносин виявляється через конституційно-правовий статус їх суб'єктів. При цьому конституційно-правові норми не містять конкретного переліку суб'єктів і не індивідуалізують їхні взаємні права та обов'язки. Для таких відносин характерним є особливий механізм реалізації їх суб'єктами своїх прав та обов'язків. Так, у значній частині цих відносин права та обов'язки суб'єктів реалізуються не безпосередньо, а через інші правовідносини, що виникають внаслідок реалізації різних видів правових норм і мають конкретний характер.
|
|
|
Юридичні факти в конституційному праві
Під юридичними фактами розуміють, як правило, такі життєві обставини, з
якими норми права пов'язують виникнення, зміну чи припинення правових
відносин. Іншими словами, з настанням конкретних явищ, передбачених
гіпотезами норм, норми "вступають" в дію, реалізуються.
Тому в дефініціях (визначеннях) юридичних фактів треба обов'язково
підкреслювати, що правові факти — це такі факти реальної дійсності, з
настанням яких наступають певні юридичні наслідки (а не тільки
правовідносини).
Найбільш обґрунтованою класифікацією юридичних фактів є класифікація, в
основі якої лежать такі чотири критерії:
1) наслідки, які спричиняє юридичний факт:
- право-утворюючі,
- правозмінюючі,
- правосприяючі;
форма юридичних фактів:
Позитивні й
негативні;
3) характер дії юридичного факту:
|
|
|
факти обмеженої, одноразої дії і
факти-стани;
4) характер зв'язку факту з індивідуальною волею особи:
юридичні події,
юридичні дії.
1. Прикладом правоутворюючого факту є утворення Президентом України
Кабінету Міністрів, на основі чого між урядом та міністерствами і
відомствами виникають різноманітні адміністративно-правові та інші
відносини.
2. Правозмінюючі юридичні факти тягнуть за собою зміну об'єму правоздатності суб'єктів, перехід конституційно-правових відносин у нову
якість, в інші види правовідносин. Прикладами таких юридичних
правозміню-ючих фактів можуть бути: обрання Президента України, депутата
представницького органу; досягнення громадянином встановленого законом
віку; набуття особою громадянства України тощо.
3. В залежності від форми вияву конституційно-правові факти можуть бути
позитивними й негативними. Позитивні факти викликають певні правові
наслідки, негативні — ні. В конституційному праві переважна частина
юридичних фактів має позитивний характер. Прикладом негативних юридичних
фактів є дострокове припинення повноважень народного депутата в разі
невиконання вимог щодо несумісності, втрата депутатського мандату при
|
|
|
відмові скласти присягу.
4. Є факти обмеженої (одноразової) дії і факти-стани, які існують
безперервно, тривалий час, постійно породжуючи юридичні наслідки. Це
обумовлює стабільність правовідносин: стан громадянства, перебування у
шлюбі тощо. Перетворення такої стабільності в динаміку суспільних
відносин передбачає складний механізм, елементами якого є відповідні
правові норми, правовідносини і, безперечно, конкретні юридичні факти.
В конституційному праві мають загальне поширення правомірні і
неправомірні факти. Правомірними фактами є такі дії, які відповідають
вимогам, що визначаються Конституцією та іншими загальнодержавними
актами.
Зокрема, правомірними діями громадян будуть такі, які узгоджуються з
конституційним принципом: "Ніхто не може бути примушений робити те, що
не передбачено законодавством". І навпаки: орієнтиром для дій державних
органів і посадових осіб є правило: "Органи державної влади та органи
місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на
підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією
та законами України" (ч. 2 ст. 19 Конституції України).
|
|
|
Правомірні дії діляться на юридичні акти й юридичні вчинки.
Юридичні акти — це дії суб'єктів, спрямовані на досягнення певних
правових наслідків. Це акти державних органів, угоди тощо.
Юридичні вчинки — це заяви і клопотання громадян, створення творів
науки, літератури, запит депуійта тощо
Конституційне право як наука
Наука конституційного права – це сукупність знань про конституційне право як галузь права про конституційне законодавство, про закономірності впливу конституційно правових норм на суспільні відносини, формування предмету конституційно-правового регулювання з врахуванням сукупності існуючих норм, поглядів, концепцій, що існують в суспільстві та стосуються конституційно правових явищ.
Наука конституційного права України виросла з науки державного права. Її трансформація відбулась в 60-70 рр. минулого століття і була зумовлена процесами розвитку конституціоналізму.
Після 1991 р. наука конституційного права стала однією з визначальних в системі юридичної науки.
Сучасний стан розвитку вітчизняної науки характеризується динамічністю, пошуком нових методологічних підходів для розв’язання конституційних проблем, активною участю вчених-конституціоналістів, самоідентифікація.
Сучасна наука КПУ – це система знань про закономірності правового регулювання і функціонування відносин між особою, суспільством і державою які складаються на основі і у зв’язку з здійсненням державної (публічної) влади.
На думку Погорілка і Федоренко: Сучасна наука КПУ є єдиною наукою в системі загальнотеоретичних, історичних галузевих, порівняльно-прикладних, тобто має фундаментальних характер відповідної галузі. Це система ідей, концепцій, теорій, вчень про КПУ як галузь права.
Предмет конституційного права по різному визначався. В 90 р. предметом було: юридичні особливості галузці права, юридична природа і юридичні властивості конституційно-правових явищ, правові зв’язки між учасниками конституційних відносин, особливості конституційної правосуб’єктності.
В 90-х роках розширюється предмет науки через активізацію досліджень не тільки норми та інститути, а й конкретних видів конституційно-правових відносин та інші актуальні проблеми становлення конституційно-правових інститутів.
Предметом також є історія галузі, історія законодавства, історія науки, доктрина конституційного права, методологічний та науково-категоріальний апарат науки КПУ, реформа конституційно-правової освіти.
На сучасному етапи основним завданням КПУ є належне теоретико-методологічне забезпечення та оптимізація реальних конституційних процесів України.
Другим завданням сучасної науки КПУ є забезпечення інтегративних процесів, тобто призначена не тільки винаходити але і використовувати практику інших наук.
Тенденція муніципалізації. Постанова президії визначає науку КПУ муніципальну науку. (120002). Як науку, що досліджує конституційні засади, побудову держави та суспільства, основні права, свободи і обов’язки, інститути безпосередньої демократії, конституційні основи організації і діяльності органів державної влади місцевого самоврядування, а також конституція як основний закон держави і суспільства.
Наука КПУ виконує такі функції:
- Аналітична (аналіз діяльності предметів науки КПУ).
- Критична (критична оцінка функціонування інститутів КПУ).
- Прогностична.
- Пізнавальна (осмислення пізнання предмету науки КПУ).
- Практична (вивчення розвитку науки КПУ, його інститутів, практики застосування в Україні, вивчення досвіду зарубіжних країни, вироблення пропозицій по застосуванню законодавства).
Спірним є виділення ще 2 функцій:
- Ідеологічна.
- Виховна.
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 299; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!