Політична участь: суть, види, форми реалізації
Важлива роль у функціонуванні політичного життя належить особі, без чого неможлива соціально-політична діяльність. Йдеться про політичну участь.
Політична участь — залучення людей до процесу політико-владних відносин, здійснення ними певних актів, заходів, що виражають інтереси, потреби, уподобання, думки, погляди та настрої; вплив на органи влади з метою реалізації соціальних інтересів.
Культура політичної участі визначається рівнем володіння соціальними суб'єктами процедур і регламентів здійснення політичних акцій і заходів, настановами на погодженість існування різноманітних соціальних груп.
Мотивами політичної участі є:
· підвищений інтерес до політики, спрямований на пізнання сутності політичних подій, їх значення для життя суспільства;
· прагнення до соціального єднання, до конформізму, наслідування;
· кар'єра, задоволення честолюбних намірів.
Політичну пасивність, різке зниження політичної участі людей зумовлюють нестатки, життєві клопоти й труднощі, злидні, безнадійність спроб змінити життя на краще.
Розрізняють типи політичної участі:
· індивідуальний;
· колективний;
· добровільний;
· примусовий;
· активний;
· пасивний;
· традиційний;
· новаторський;
· законний;
· нелегальний.
Конкретними формами політичної участі є:
· вибори;
· референдуми;
· участь у діяльності політичних партій, зборів підписів;
|
|
|
· мітинги;
· демонстрації;
· страйки тощо.
Особливою формою політичної участі є вибори, які формують центральні органи влади (президент, віце-президент, парламент) та органи місцевого самоврядування різних рівнів. Вони стимулюють політичну активність населення. У центрі передвиборчої боротьби здебільшого перебувають питання внутрішньої та зовнішньої політики, а результати голосування громадян визначають курс майбутнього уряду всередині країни та на міжнародній арені. Вибори супроводжуються зіткненням політичних сил, боротьбою не лише осіб, а й політичних платформ, політичних курсів, часом діаметрально протилежних.
Теорія груп інтересів. Групи інтересів та групи тиску: ознаки, типи, функції у політ. процесі
Групами інтересів називають “добровільні об’єднання людей з формальною основною структурою, в яких особисті вимоги поєднуються з матеріальною, духовною, суспільною користю і котрі виражають себе всередині своєї організації або за допомогою співробітництва і впливу висловлюються стосовно інших груп і політичних інститутів”
Як відомо, основною метою будь-якої групи інтересу є забезпечення реалізації інтересу. І в процесі реалізації даного завдання, головним для неї є визначити той елемент, який максимально міг би сприяти досягненню поставленої мети. Ось тут і постає основна відмінність у функціонуванні груп інтересу у демократичній і недемократичній системах. Адже, на думку більшости дослідників недемократичних типів суспільства, у таких системах єдиним і основним елементом є держава, котра домінує у всіх сферах суспільного життя. Громадянське ж суспільство у такій ситуації або відсутнє взагалі, або є настільки малорозвинутим, що присутність його перетворюється у формальність. В такій ситуації природним є те, що основним і єдиним об’єктом зацікавлення для груп інтересів є держава та її інститути. У варіанті ж демократичного суспільства інтереси можуть задовольнятись на рівні громад.
|
|
|
Для відображення спеціальних інтересів створюються відповідні зацікавлені групи — «групи тиску». Це професійні спілки, асоціації підприємців, пацифістські та патріотичні організації, релігійні, спортивні та культурні об'єднання. Кожна «група тиску» діє у власних інтересах, а не керується загальною метою. Для задоволення інтересів соціальних страт, яких вони представляють, «групи тиску» беруть участь у політичному житті, використовують загальне виборче право, право на об'єднання в політичні партії та суспільно-політичні організації, прагнуть одержати доступ до засобів масової інформації з метою формування громадської думки.
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 245; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!