Типологія коаліційних урядів. Основні моделі коаліційної поведінки
Типологія урядів:
· партійні
· непартійні (технократичні) – винятки. У Фінляндії після ІІ світової війни було 7 технократичних урядів; як правило це повязано із скандалами. В Італії – уряд 1993 року, уряд Чампі – директору Нацбанку, скандал пов'язаний з лідером христиняських демократів; уряд 2004 року, уряд Діні – голова Нацбанку, скандал пов'язаний з Сільвіо Берлусконі.
1. за формою правління
a. адміністрація президента за президентської форми правління
b. парламентський уряд в парламентських системах
c. напівпрезидентська форма правління – уряд залежить від президента; в напівпарламентській – уряд залежить від парламенту
2. за кількістю політичних партій, які формують уряд
a. однопартійні
b. коаліційні
3. за підтримкою
a. уряд більшості
b. уряд меншості
Однопартійний уряд більшості – 15 % (Греція, Іспанія, Португалія, Сполучене Королівство)
Однопартійний уряд меншості – 19,5 %
Коаліційний уряд більшості – 53,8%
Коаліційний уряд меншості – 11,8 %
Члени уряду в швейцарії не можуть мати родинних зв’язків між собою; квота католиків, кальвіністів.
Однопартійні уряди більшості. Уряд Сполученого Королівства. Уряд формує партія, яка виграла вибори. Членів Кабінету міністрів призначає монарх за поданням прем’єр-міністра. Уряд несе політичну відповідальність перед палатою громад. Члени уряду мають бути депутатами з двох палат. Члени уряду не мають право критикувати рішення ч діяльність міністерств. Прем’єр-міністр може відправити парламент у відставку = дострокові вибори; часто це буває коли рівень підтримки великий, щоб подовжити термін повноважень на + 5 років.
|
|
|
Коаліційні уряди більшості. Складаються з кількох партій; коли одна партія не має більшості в парламенті.
· коаліційний уряд з домінуючою партією
· коаліційний уряд врівноважений (Швейцарія)
Уряди меншості. Данія (87%), Норвегія (63%), Франція (30%), Іспанія (75%). Уряд меншості = політична партія самостійно або в коаліції з іншими формує уряд. Не є нормальним явищем.
Уряд меншості в Норвегії, 1970 - складався з 3 партій, 25,5 % голосів. В Норвегії партії отримують в середньому 7-8 % голосів.
Чинники:
· політика спрямована на реалізацію групових інтересів
· складність формування коаліції
· комісії можуть приймати закони
· різноманітність ідеології партій
· в Італії – через те, що не хотіли пускати комуністів
Урядів меншості не було в Греції, Сполученому Королівстві (крім 1974), Швейцарії.
Потрібен прецидент. В Україні в політичній реформі 2004 року було передбачено уряди більшості.
Формування урядів:
· простий (партія набирає більшість). Не має варіантів вибору.
|
|
|
· непростий (партія не має більшості). Три варіанти: коаліційний уряд більшості, коаліційний уряд меншості, однопартійний уряд меншості.
Стадії формування уряду:
· вибори (отримується рівень підтрмки)
· переговорна
· затверджувальна
Уряд стає урядом після того як дістає повноваження. Кращі шанси на формування уряду має та партія, яка вже формувала уряд. Найменший шанс на формування уряду має друга партія за кількістю депутатів.
Порівняльний аналіз позицій глав держав
Електоральний уряд: суть, основні компоненти
Наприкінці XX сторіччя розвиток інформаційних технологій призвів до нової форми спілкування з державою – електронного уряду. Вважають, що така форма спілкування з державою приведе не тільки до більш ефективного й менш витратного адміністрування, але й до кардинальних змін взаємовідносин між громадянами і органами державної влади та місцевого самоврядування.
Електронній уряд – організація державного управління на основі електронних засобів обробки, передачі та розповсюдження інформації, надання послуг державних органів всіх гілок влади всім категоріям громадян (пенсіонерам, робітникам, бізнесменам, державним службовцям худе) електронними засобами інформування тими ж засобами громадян про роботові державних органів. Це має сприяти зниженню витрат та економії коштів платників податків на утримання і фінансування діяльності державного апарату, збільшення відкритості і прозорості діяльності органів управління.
|
|
|
Електронній уряд складається з трьох основних модулів (G2G, government to government, уряд урядові; G2B, government to business, уряд бізнесу; G2C, government to citizens, уряд громадянам) і включає в собі численні прикладні елементи: свободу доступу громадян до державної інформації, переведення державних органів на безпаперове діловодство, встановлення для всіх державних органів показників ефективності роботи на рік і регулярний їх контроль, що проводитися як парламентом, так і громадянами, введення в державних органах пластикових карт для ідентифікації держслужбовців, перерахування їм зарплати, розрахунків за відрядженнями, перенесення до мережі більшості стандартних трансакцій між державою та громадянами чи бізнесом худе.
Система електронного урядування передбачає, що будь-яка фізична або юридична особа через Інтернет може звертатися із запитами до державних установ для одержання необхідної інформації та виконання юридичних трансакцій. При такій схемі взаємовідносин “громадянин – держава” можна розраховувати на підвищення ефективності державного управління та обмеження корупції. Електронне урядування здатне змінити саму природу влади, зробити її більш прозорою і підконтрольною громадськості. Електронне урядування також забезпечує реальну доля громадян у політичних процесах, зокрема у законотворчості. Кожній громадянин може взяти доля у створенні законів, обговорюючи та голосуючи за них у мережі.
|
|
|
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 246; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!