Види складів адміністративних правопорушень
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ»
КРИВОРІЗЬКИЙ ФАКУЛЬТЕТ
Кафедра кримінально-правових дисциплін
АДМІНІСТРАТИВНА ЮРИСДИКЦІЯ ПОЛІЦІЇ
(Адміністративна відповідальність та провадження у справах про адміністративні правопорушення)
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ
Кривий Ріг – 2017/18
ТЕМА 1. АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ. АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
Діяльність поліції пов’язано із можливістю широкого застосування заходів адміністративного примусу. Невід’ємною складовою системи методів публічного управління суспільством є метод примусу, що належить до найжорсткіших засобів впливу. Саме тому посадові особи органів управління застосовують примус, як правило, у поєднанні з іншими управлінськими прийомами. Авторитарність цього методу незаперечна, проте, нині немає жодної держави, яка б не використовувала його як найнеобхідніший засіб управління своїми справами. Саме поліція, на ряду з іншими суб’єктами, наділена можливістю притягнення до адміністративної відповідальності осіб, що порушують законодавство. Тільки в 2015 році в Україні до адміністративної відповідальності було притягнуто 1 млн. 984 тис. осіб. Не всі вони притягались до відповідальності саме органами поліції, але в більшості випадків саме правоохоронні органи проводили розслідування фактів вчинення адміністративних проступків, складали необхідні процесуальні документи.
|
|
|
Кардинальні зміни законодавства в Україні призвели до необхідності вивчення та уточнення повноважень правоохоронних органів (зокрема Національної поліції та її посадових осіб) в сфері адміністративної відповідальності.
Основні правила дії поліцейских за таких умов визначені у Кодексі України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП).
Стаття 9 КУпАП встановлює, що адміністративним правопорушенням(проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. В подальшому ми більш детально розглянемо поняття адміністративного правопорушення.
В практичній діяльності необхідно розуміти природу такого явища, як юридичний склад адміністративного правопорушення.
Під юридичним складом розуміють передбачену нормами адміністративного права сукупність ознак, за наявності яких протиправне діяння можна кваліфікувати як правопорушення.
До елементів юридичного складу належать:
Об'єкт;
Об'єктивна сторона;
|
|
|
Суб'єкт;
Суб'єктивна сторона.
Об’єкт – це суспільні відносини, які охороняються правовими нормами від порушень. Наприклад, які суспільні відносини охороняються Правилами дорожнього руху. Можна сказати, що ці Правила охороняють суспільні відносини в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Об'єктивна сторона – це сукупність зовнішніх ознак правопорушення. До ознак об’єктивної сторони правопорушення належать:
1. Протиправне діяння (дія чи бездіяльність). Будь-яке порушення пов’язано (в більшості випадків) із активними діями правопорушника. Розпивання алкогольних напоїв в заборонених законом місцях вимагає фіксації факту такого розпивання з боку правопорушника. Бувають правопорушення, які вчиняються шляхом бездіяльності. Наприклад, невиконання батками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей, є проявом такої протиправної бездіяльності.
2. Настання шкідливих наслідків (характерно для так званих матеріальних складів). Не всі правопорушення призводять до настання матеріалних шкідливих наслідків, але в разі їх наявності на це треба обов’язково звертати увагу і фіксувати у відповідних процесуальних документах.
|
|
|
3. Причинно-наслідковий зв'язок між діянням і наслідками. Необхідно довести, що саме протиправне діяння призвело до конкретних шкідливих наслідків.
4. Час, місце, умови, способи та засоби вчинення правопорушення.
Саме діяння – це обов’язкова ознака об’єктивної сторони. Інші ознаки не завжди є обов’язковими. Вони мають назву факультативних (необов’язкових) ознак. Наприклад, вчинення дрібного викрадення майна буде мати ознаку часу. Але час вчинення такого правопорушення не буде мати значення для кваліфікації такого правопорушення і така ознака буде вважатися факультативною.
Суб’єкт – це особа, яка вчинила правопорушення і підлягає адміністративній відповідальності. Суб’єктом може бути фізична осудна особа, яка досягла 16-тирічного віку. Також суб'єктом може бути і юридична особа. Адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку та/або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несуть юридичні особи, за якими зареєстровано транспортний засіб.
|
|
|
Суб’єктивна сторона – це психічне ставлення суб’єкта до вчиненого правопорушення. Суб’єктивна сторона характеризується виною, яка проявляється у формі умислу або необережності.
Вина – це основна і обов’язкова ознака суб’єктивної сторони. Вина може мати дві форми – умисну або необережну.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Види складів адміністративних правопорушень
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 248; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!