Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. 10 страница
Ключове значення має порядок призначення Прем'єр-міністра України. Відповідно до статей 106 (ч. 1, пункти 10, 11) та 85 (ч. 1, п. 12) Конституції України встановлено, що він призначається Президентом України за згодою Верховної Ради України. Ця згода надається більшістю від конституційного складу Верховної Ради. Оскільки Конституцією України не встановлені конкретні строки внесення та розгляду на предмет надання згоди на призначення кандидатури Прем'єр-міністра, у подальшій законодавчій регламентації відповідних процедур слід виходити із загального строку в 60 днів, встановленого ч. 5 ст. 115 Конституції України, яким обмежується період продовження роботи попереднього уряду після його відставки.
Конституційно неврегульованими залишились питання про суб'єкти визначення і внесення першої та наступних кандидатур на 552
посаду Прем'єр-міністра, а також щодо порядку вирішення можливих при цьому суперечностей між Президентом України і Верховною Радою України. У той же час саме ця обставина дозволяє максимально обгрунтовано, ретельно і гнучко регламентувати ці питання в майбутньому законі про Кабінет Міністрів України. Зокрема, буквальному тлумаченню відповідних конституційних принципів аж ніяк не суперечить визнання того, що за певних умов пропозиція кандидатури на посаду Прем'єр-міністра може виходити не лише від Президента України, а й, наприклад, від політичної більшості в парламенті. Головне, щоб всі подібні процедури сприяли встановленню гармонійного балансу гілок влади і політичних сил, які в них переважно репрезентовані з урахуванням, природно, особливостей вітчизняної моделі форми державного правління.
|
|
|
Крім призначення Прем'єр-міністра, всі інші призначення в уряді (тобто визначення «персонального складу») Президент України здійснює без будь-якої попередньої згоди, але за умови відповідного подання Прем'єр-міністра України. Тим самим Прем'єр-міністр виступає активним і безпосереднім учасником формування складу Кабінету Міністрів. Це цілком відповідає реальному місцю та ролі Прем'єр-міністра у сфері виконавчої влади за умов змішаної форми державного правління. Оскільки в Конституції України не передбачено жодних часових вимог щодо внесення зазначеного подання, на нього поширюється загальний шістдесятиденний строк формування нового уряду.
У 4 та 5 частинах коментованої статті наводяться окремі найважливіші характеристики правового статусу Прем'єр-міністра України. Зокрема, він керує роботою Кабінету Міністрів. Інакше кажучи, Прем'єр-міністр виступає керівником (тобто главою) Кабінету Міністрів як колегіального органу. Відповідно всі інші його члени перебувають у становищі підлеглих щодо Прем'єр-міністра. Він головує на засіданнях Кабінету Міністрів, вступає від імені уряду в зносини з іншими державними органами, а також з урядами інших держав, підписує акти Кабінету Міністрів, визначає і розподіляє повноваження між Першим віце-прем'єр-міністром, віце-прем'єр-міністрами та міністрами, координує та контролює їхню діяльність, вживає заходів дисциплінарної відповідальності, крім звільнення з посади, до членів Кабінету Міністрів, виконує інші обов'язки щодо організації роботи уряду та його апарату (Секретаріату Кабінету Міністрів).
|
|
|
553
Конституція України
Розділ VI. Стаття І 15
Крім того, на Прем'єр-міністра покладається виконання обов'язків Президента України на період до обрання і вступу на пост нового Президента України у разі дострокового припинення повноважень Президента України в передбачених ст. 112 Конституції України випадках (див. коментар до цієї статті).
Як керівник колегіального органу Прем'єр-міністр спрямовує його роботу на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України (п. 11 ч. 1 ст. 85), а відтак несе як солідарну (перед Верховною Радою), так і персональну (перед Президентом) відповідальність за стан і наслідки роботи уряду в цілому.
|
|
|
До того ж згідно з останньою частиною коментованої статті Прем'єр-міністру надано важливе право і водночас покладений обов'язок – який є необхідною умовою реалізації відповідних установчих повноважень Президента України – входити до Президента України із поданням про утворення, реорганізацію та ліквідацію міністерств, інших центральних органів виконавчої влади в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України на утримання цих органів. Це свідчить про ініціативну роль Прем'єр-міністра не лише у визначенні персонального складу Кабінету Міністрів України, а й у формуванні мережі центральних органів виконавчої влади, через яку уряд здійснює значний обсяг покладених на нього Конституцією і законами України функцій і повноважень.
Стаття 115. Кабінет Міністрів України складає повнова ження перед новообраним Президентом України.
Прем'єр-міністр України, інші члени Кабінету Міністрів України мають право заявити Президентові України про свою відставку.
Відставка Прем'єр-міністра України має наслідком відстав ку всього складу Кабінету Міністрів України.
|
|
|
Прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри Ка бінетові Міністрів України має наслідком відставку Кабінету Міністрів України.
Кабінет Міністрів України, відставку якого прийнято Пре зидентом України, за його дорученням продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого Кабінету Міністрів України, але не довше ніж шістдесят днів.
554
Прем'єр-міністр України зобов'язаний подати Президентові України заяву про відставку Кабінету Міністрів України за рішен ням Президента України чи у зв'язку з прийняттям Верховною Ра дою України резолюції недовіри.
У коментованій статті закріплюються різні підстави припинення повноважень Кабінету Міністрів України і встановлюється термін, протягом якого має бути сформовано новостворюваний уряд.
Частина 1 ст. 115 встановлює обов'язковість складання повноважень Кабінету Міністрів України перед новообраним Президентом України. Це необхідно для того, щоб новообраний Президент отримав можливість виконати своє передбачене ст. 114 Конституції України право на призначення Прем'єр-міністра України, а також інших членів уряду на строк своїх повноважень. Звідси ж випливає сувора співвіднесеність строку повноважень Кабінету Міністрів зі строком повноважень Президента України. Кабінет Міністрів утворюється на строк, який не може перевищити строк повноважень Президента України, тобто п'ять років (ч. 1 ст. 103 Конституції України).
У Конституції України не встановлена процедура складання урядом повноважень перед новообраним Президентом України. У законодавчому врегулюванні цієї процедури доцільно виходити з того, що зазначене складення повноважень має відбуватись на церемонії вступу на пост новообраного Президента України шляхом подання Прем'єр-міністром заяви про відставку Кабінету Міністрів України Президентові України після складання ним присяги. З урахуванням викладеного на цей випадок припинення повноважень Кабінету Міністрів поширюється правило ч. 5 коментованої статті.
Інші випадки припинення повноважень Кабінету Міністрів України мають достроковий характер. Усі вони пов'язані з інститутом відставки. Передбачається, що вона можлива як за власною ініціативою - добровільна, так і за ініціативою Президента України чи Верховної Ради України - вимушена (або обов'язкова). В усіх випадках про відставку заявляється (тобто подається заява) Президентові України.
Із частин 2 та 3 коментованої статті випливає, що право на добровільну відставку мають як окремі члени уряду, так і Кабінет Міністрів України в цілому (тобто в повному складі). В останньому
555
Конституція України
Розділ VI. Стаття 116
випадку це право може бути реалізовано або шляхом персональних заяв про відставку від всіх членів уряду, або шляхом заяви про відставку одного Прем'єр-міністра. Адже його відставка, згідно з ч. З, має наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України. Це правило відповідає керівній ролі Прем'єр-міністра у складі Кабінету Міністрів України і ступеню його впливу на визначення персонального складу уряду (див. коментар попередньої статті).
Слід зазначити, що Конституція України прямо не передбачає форми реагування Президента України на заяви про добровільну відставку. Але його право прийняти чи не прийняти добровільну відставку випливає з аналізу: по-перше, п. 9 ч. 1 ст. 106 Конституції України, де розмежовуються положення про те, що Президент України як «припиняє повноваження Прем'єр-міністра України», так і «приймає рішення про його відставку»; по-друге, ч. 5 коментованої статті, де говориться про відставку уряду, яку «прийнято Президентом України», що побічним чином підтверджує протилежну можливість – «неприйняття» такої відставки.
У частинах 4 та 6 коментованої статті закріплюються підстави вимушеної відставки Кабінету Міністрів України.
Перша підстава - це прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри Кабінетові Міністрів України, що має наслідком його відставку. Резолюція недовіри може бути прийнята в результаті розгляду Верховною Радою України питання про відповідальність Кабінету Міністрів згідно з правилами, передбаченими ст. 87 Конституції України (див. коментар до цієї статті). У зв'язку з прийняттям Верховною Радою резолюції недовіри Прем'єр-міністр зобов'язаний подати Президентові України заяву про відставку Кабінету Міністрів, яка приймається Президентом України.
Друга підстава вимушеної відставки Кабінету Міністрів – це рішення Президента України про припинення повноважень Прем'єр-міністра. Необхідно підкреслити, що йдеться саме про повноваження Прем'єр-міністра, а не Кабінету Міністрів, оскільки серед конституційно визначених повноважень Президента України щодо призначення та змін персонального складу Кабінету Міністрів (пункти 9, 10 ч. 1 ст. 106 Конституції України) право Президента України за власною ініціативою припиняти в цілому повноваження Кабінету Міністрів України не передбачено. Власне, в цьому немає і потреби, оскільки згідно з ч. 6 коментованої статті за рішенням Президента України про припинення повноважень Прем'єр-
556
міністра, яке може бути прийнято на вільний розсуд Президента, Прем'єр-міністр зобов'язаний подати Президентові України заяву про відставку Кабінету Міністрів України у повному складі.
Частина 5 коментованої статті має за своїм змістом підсумовуюче значення, враховуючи, що вона поширюється на всі випадки добровільної чи вимушеної відставки Кабінету Міністрів України. В цій частині з метою збереження політичної стабільності виконавчої влади, безперервності керівництва системою її органів та поступовості кадрових змін в уряді передбачається, що Кабінет Міністрів України, відставку якого прийнято Президентом України, за його дорученням продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого Кабінету Міністрів України, але не довше ніж шістдесят днів.
Конституція прямо не визначає час настання «початку роботи» новосформованого Кабінету Міністрів. Але, виходячи з колегіальної природи цього органу і відповідного способу прийняття ним рішень, «початком роботи» новосформованого Кабінету Міністрів слід вважати час призначення Президентом України пропонованого Прем'єр-міністром більшості персонального складу уряду, необхідної для забезпечення легітимності його рішень.
Слід також додати, що припинення повноважень окремих членів Кабінету Міністрів України, за винятком Прем'єр-міністра України, можливе також в наслідок звільнення їх зі своїх посад Президентом України за його власною ініціативою, хоч і не виключається будь-яке ініціювання з боку Прем'єр-міністра. В цьому випадку ніякі заяви членів уряду про відставку не потрібні, Президент є цілком вільним в обґрунтуванні своїх рішень про звільнення з посад конкретних членів уряду. Зазначена можливість передбачається п. 10 ч. 1 ст. 106 Конституції України, згідно з яким Президент України не тільки «призначає за поданням Прем'єр-міністра України членів Кабінету Міністрів України...», а й «припиняє їхні повноваження на цих посадах».
Стаття 116. Кабінет Міністрів України:
1) забезпечує державний суверенітет і економічну самос тійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президен та України;
557
Конституція України
Розділ VI. Стаття 116
2) 
вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і гро мадянина;
3) забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;
4) розробляє і здійснює загальнодержавні програми еконо мічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України;
5) забезпечує рівні умови розвитку всіх фори власності; здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону;
6) розробляє проект закону про Державний бюджет України ізабезпечує виконання затвердженого Верховною Радою УкраїниДержавного бюджету України, подає Верховній Раді України звітпро його виконання;
7) здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і націо нальної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочин ністю;
8) організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи;
9) спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів ви конавчої влади;
10) виконує інші функції, визначені Конституцією та законами України, актами Президента України.
У коментованій статті визначається зміст діяльності Кабінету Міністрів України, що складає основу його компетенції, обсяг якої обумовлений конституційним статусом Кабінету Міністрів як «вищого органу у системі органів виконавчої влади».
Наведений перелік напрямів діяльності Кабінету Міністрів підтверджує, що за характером і обсягом повноважень він належить до органів загальної компетенції, до яких в системі органів виконавчої влади також належать місцеві державні адміністрації.
За стилістичним оформленням положень коментованої статті визначення змісту діяльності Кабінету Міністрів України більше відбувається через фіксацію його цілей, завдань і функцій («забезпечує», «вживає заходів», «спрямовує» тощо), аніж його конкретних повноважень («розробляє проект», «подає звіт»). Проте слід враховувати, що державно-правова теорія визнає цілі,
558
завдання, функції та повноваження (права і обов'язки) органічно взаємопов'язаними елементами правового статусу кожного державного органу, а стосовно переліку елементів компетенції органів виконавчої влади в науці й досі не вироблено єдиної загальноприйнятої позиції.
У пунктах І і 2 коментованої статті вказуються, по суті, головні цілі та завдання виконавчої влади, необхідність виконання яких Кабінетом Міністрів свідчить не лише про його провідну роль серед суб'єктів цієї гілки влади, а й про тісне поєднання певних напрямів діяльності уряду і Президента України. Йдеться, зокрема, про такі напрями діяльності уряду, як забезпечення державного суверенітету і економічної самостійності України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, котрі є предметом першочергової уваги також і з боку Президента України (див. коментар до ч. 2 ст. 113 Конституції України). При цьому покладення на Кабінет Міністрів обов'язків щодо виконання поряд з Конституцією і законами України також «актів Президента України» підкреслює пріоритет повноважень останнього в сфері виконавчої влади.
У пунктах 3,7,8 конкретизується функціональна спрямованість компетенції Кабінету Міністрів залежно від певних сфер її реалізації. Зокрема, Кабінет Міністрів України:
в економічній сфері – «забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики»;
в сферах праці і зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування – «забезпечує проведення політики»;
в сферах забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю – «здійснює заходи» щодо такого забезпечення;
в сферах зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи – «організовує і забезпечує здійснення» відповідної діяльності.
Перелічені цілі, завдання і функції уряд здійснює різноманітними шляхами та засобами: від обговорення і прийняття відповідних актів Кабінету Міністрів, а також підготовки необхідних пропозицій для вирішення Верховною Радою України або Пре-
559
Конституція України
Розділ VI. Стаття 116
зидентом України до заслуховування на засіданнях уряду звітів посадових осіб різного рангу про виконання його рішень і оперативного вирішення питань з керівниками центральних і місцевих органів виконавчої влади.
При цьому загальнообов'язковою вимогою до проведення Кабінетом Міністрів державної політики у відповідних сферах є неухильне виконання положень і вимог законів щодо багатьох напрямків і аспектів даної політики. Адже згідно із ст. 92 Конституції України виключно законами України, зокрема:
а) встановлюються – бюджетна система, система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків (п. 1 ч. 2);
б) визначаються – засади використання природних ресурсів,організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв'язку;основи соціального захисту; засади регулювання праці і зайнятості, освіти, культури і охорони здоров'я, екологічної безпеки;засади зовнішньоекономічної діяльності, митної справи; основинаціональної безпеки, організації Збройних Сил України і забезпечення громадського порядку (пункти 5, 6, 9, 17 ч. 1).
Функції Кабінету Міністрів, що закріплені в пунктах 4, 5, 6 коментованої статті, мають переважно міжгалузевий характер.
По-перше, уряд розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України. За Конституцією України само затвердження зазначених програм належить до повноважень Верховної Ради України (п. 6 ч. 1 ст. 85). Зауважимо, що затвердженню підлягають також загальнодержавні програми охорони довкілля, які таким чином також мають розроблятися та здійснюватися Кабінетом Міністрів. Крім того, у зв'язку із затвердженням загальнодержавних програм парламентом є підстави вважати доцільним, щоб Кабінет Міністрів у встановленому законом порядку звітував перед Верховною Радою про хід та наслідки реалізації цих програм.
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 102; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!