Конституційний статус Президента Украіни 19 страница
приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті ставиться питання про скасування акта або приведення його у відповідність із законом, а також припинення незаконно! дії посадової особи та поновлення порушеного права.
Прокурор може принести протест не тільки на незаконний акт посадової особи, а й на усне протиправне розпорядження посадовця, наприклад, у разі затри мання сплати заробітку або за відмови видати трудову книжку працівникові, що звільнився з роботи тощо.
При підготовці протесту прокурор визначається, у який саме орган його принести: у той, що видав незаконний акт, чи у вищестоящий орган. В останньому випадку він з'ясовує, чи не мають аналогічні порушення закону поширеного характеру, коли відповідних заходів може вжити саме вищестояща інстанція, а також коли протест прокурора був відхилений нижчестоящим органом1.
Принесення протесту на незаконний акт зупиняє його дію. Про це прокурор має спеціально зазначити у самому протесті з посиланням на частину третю ст. 21 Закону України «Про прокуратуру». Він вказує на вимогу закону про необхідність розгляду протесту у 10-денний строк після його надходження. Про наслідки розгляду має бути повідомлено прокуратуру у цей же строк.
У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися із заявою до суду про визнання акта незакон-ним. Заяву до суду може бути подано протягом 15 днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення пе-редбаченого законом строку для його розгляду. Подання такої заяви зупиняє дію правового акта.
|
|
Слід зазначити, що опротестування актів здійснюється в межах компетенції прокурорів відповідних рівнів. Так, правові акти міністерств та відомств можуть опротестовуватись тільки Генераль-ним прокурором України та його заступниками. Субординація і централізація, на яких заснована система органів прокуратури, дає змогу прокурорам вищого рівня діяти у сфері компетенції прокурорів нижчого рівня, а отже, приносити протести на правові акти органів, установ, організацій не тільки свого рівня, а й тих, що стоять нижче.
1 Протест на постанову судді у справі про адміністративне правопорушення приноситься судді, який виніс постанову (частина перша ст. 290, 294 КУпАП).
568
Прокуратура Украіни
У процесі перевірки, в порядку нагляду іноді з'ясовується, що не-законний акт виданий органом, за законністю дій якого має здійсню-вати нагляд вищестоящий прокурор або прокурор військової і спеціалізованої прокуратури. В такому випадку прокурор, який проводив перевірку, всі зібрані матеріали разом з проектом протесту направляв відповідному прокурору, до повноважень якого належить опротестування виявленого незаконного акта. Самостійне принесення прокурором протесту до органу, на який не поширюються його на-глядові повноваження, може призвести до того, що протест не буде розглянуто.
|
|
Кожний прокурор повинен слідкувати за своєчасним розглядом про тесту та вжиттям заходів щодо фактичного усунення порушень закон ности Навіть після того як прокурор одержить повідомлення про за-доволення протесту, він не повинен свою місію вважати закінченою. Через певний час потрібно перевірити фактичне виконання вимог, зазначених у його протесті. Щодо посадових осіб, які ухиляються від виконання протестних вимог або безпідставно зволікають з розглядом протесту, передбачена адміністративна відповідальність за ст. 1896 КУпАП.
Якщо протест відхилено, не треба одразу впадати в боротьбу за «честь мундира». Відхилення зрештою може бути досить обгрунтова-ним, або саме порушення втратило актуальність і його опротестування є недоцільним.
Протест прокурора як правовий документ має відповідати певним вимогам. Він складається у письмовій формі, стисло, змістовно, логічно. Починається з найменування органу або посадової особи, якій адресується. Протест повинен мати свою назву: протест на неза-конний акт (назва акта), протест на дії (назва, характер дій) органу чи посадової особи. Вказується, який саме незаконний акт (рішення, наказ, розпорядження), ким, коли та яким органом виданий, або дія — ким, коли і в якій формі скоєна; короткий виклад змісту незаконного акта чи окремих його пунктів, які суперечать закону, або зміст і характер протиправних дій; найменування закону чи підзаконного акта, ким і коли він виданий, зміст правових норм, що порушені органом чи посадовою особою, які видали незаконний акт, чи скоїли протиправні дії. Обов'язкове посилання на ст. 21 Закону України «Про прокуратуру» з пропозицією про скасування незаконного акта або його зміну та приведення у відповідність із законом, а також припинення проти-правної дії посадової особи. Має бути сказано про необхідність
|
|
569
Розділ 23
відновлення порушених прав і законних інтересів громадян або дер-жавних та громадських організацій і установ, роз'яснено вимогу закону про 10-денний термін розгляду протесту, а також обов'язкового повідомлення про наслідки цього розгляду і вжиті заходи.
|
|
У багаторічній прокурорській практиці склалася певна загально-визнана типова структура протесту. Водночас у різних ситуаціях, особливо при опротестуванні незаконних дій чи уснихрозпоряджень, скажімо, таких як заборона допускати працівника на територію підприємства або безпідставне недопущення на робоче місце, проти-правне виселення громадянина з його житлового приміщення, пере-шкоджання діяльності громадських організацій, тобто, коли ніякого акта адміністрацією не видається, в протесті міститься лише вимога про припинення незаконних дій та поновлення порушеного права. 3 метою оперативності застосування такого протесту питання про притягнення до відповідальності винних у порушенні службових осіб в такому разі може бути вирішене додатково шляхом винесення окре-мої постанови про порушення дисциплінарного або адміністративно-го провадження1.
В разі опротестування нормативно-правового акта у протесті треба вимагати не лише скасування його на майбутнє, а й зажадати виз-нання такого акта нечинним з моменту його прийняття. Це зумовить необхідність скасування протиправних індивідуальних актів, виданих на його підставі. Неграмотною юридично є одночасна постановка питання і про скасування незаконного акта, і про приведення його у відповідність із законом. Не можна обгрунтувати протест лише поси-ланням на підзаконні, а тим більше відомчі нормативно-правові акти. У деяких випадках таке посилання можливе лише поряд з посилан-ням на закон, коли у підзаконному акті конкретизуються вимоги закону або розкривається механізм його дії2. Саме закон, норми якого порушено неправомірним актом, який опротестовується прокурором, має бути стрижневою основою протесту. Вимоги закону треба формулювати чітко і зрозуміло, тому що «будь-яке відхилення від тексту закону може призвести до викривлення його змісту, до нега-тивних, багато в чому непередбачуваних наслідків»3.
1 Прокурорський нагляд в Україні. — X., 1994. — С. 28.
2 Полянський Ю. Є., Долежан В. В. Акти прокуратури: підготовка і внесення. — С. 27.
3 Сухонос В. В. Організація і діяльність прокуратури в Україні: історія і сучасність. —
С. 291.
570
Прокуратура України
Як відомо, відповідно до перехідних положень Конституції України (п.9 розділ XV) прокуратура продовжує виконувати функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів до введення в дію за-конодавчих актів, які регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів, а тому і протест повністю зберігає свою правову силу як правовий акт прокуратури, який почав застосо-вуватися ще з самого моменту організації прокуратури України у 20-х роках минулого століття і повною мірою виправдав свое призначен-ня, виправдовує його і сьогодні.
Інший правовий акт прокуратури безпосередньо зазначений у Законі України «Про прокуратуру» (ст. 22), — припис прокурора, який є актом прокурорського нагляду про усунення порушень закону. Припис був введений у практику прокурорської діяльності 16 червня 1987 р. Указом Президії Верховної Ради СРСР «Про внесення змін і доповнень до Закону СРСР «Про прокуратуру СРСР». Досвід роботи прокуратури по здійсненню наглядових функцій свідчить, що серед діючих форм прокурорського реагування припис прокурора є найбільш динамічною та імперативною формою реагування у справі усунення порушень закону і поновлення порушених прав.
Про припис прокурора йдеться у п. 4 частини другої ст. 20 та у ст. 22 Закону України «Про прокуратуру». Він є правовим актом прокуратури, який виноситься прокурором, його заступником і надси-лається органу чи посадовій особі, які допустили порушення закону, або вищестоящому у порядку підпорядкованості органу чи посадовій особі, які правомочні усунути порушення. Припис прокурора виноситься у випадках, коли порушення закону має очевидний характер і може завдати істотної шкоди інтересам держави, підприємства, установи, організації, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуте. Він не використовується при підтриманні обвинувачення, іншої участі прокурора в суді, а також у нагляді за досудовим слідством і дізнанням. Цей захід не повинен застосовуватися до громадян.
Письмовий припис прокурора містить вимоги скасування незаконного правового акта або приведення його у відповідність із законом, відновлення порушеного права, вчинення дій щодо відвернення шкоди та ін. Шляхом внесення приписів можуть припинятися право-порушення в економічній та соціальній сферах, діяльності під-приємств, організацій, державних органів, громадських організацій та органів самоврядування, зокрема, при заподіянні істотної шкоди у випадках: зникнення, пошкодження чи втрати державного, гро-
571
Розділ 23
мадського та особистого майна; припинення виробничо-господарсь-кої діяльності підприємств і організацій або створення серйозних перешкод для її провадження і знищення, ушкодження чи забруднення природних об'єктів; аварій, нещасних випадків на виробництві та в побуті, заподіяння шкоди життю і здоров'ю людей; істотних пору-шень гарантованих Конституцією України трудових, житлових та інших прав і свобод громадян.
У письмовому приписі прокурора має вказуватися на обставини вчиненого діяння, порушену норму закону, наслідки, до яких може призвести правопорушення та яких конкретних заходів треба вжити для відновлення законності. Припис не можна відхилити. Він підля-гає негайному виконанню, про що має бути повідомлено прокуро-рові. У певних випадках залежно від обставин, пов'язаних з усунен-ням правопорушення, прокурор може встановити конкретний строк.
Для забезпечення якомога оперативнішого виконання припису на практиці застосовуються особливі процедури його внесення. Зокре-ма, завірення гербового печаткою прокурора, вручення під розписку самому адресату або його представнику. Окремі прокурори виклика-ють керівників для вручення їм приписів та одержання від них пись-мових підтверджень про готовність виконати вимогу прокурора.
При внесені припису виникає питання про відповідальність поса-дових осіб, які допустили порушення закону. Треба зазначити, що постановка такого питання саме у приписі ускладнює його сприйняття і може не сприяти оперативному усуненню правопорушення, тобто досягненню головної мети припису. Тому питання про притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності прокурор вправі стави-ти чи у самому приписі або шляхом подання позову до суду, а про притягнення до адміністративної чи дисциплінарної відповідальності — у поданні або у постанові.
У приписі прокурора слід зазначити, що невиконання його може зумовити не тільки адміністративну відповідальність за ст. 1856 КУпАП, а в разі настання передбачуваної істотної шкоди або інших тяжких наслідків — і відповідальність кримінальну.
Внесению приписів повинні передувати глибокі перевірки сигнал ів про скоєння порушення закону. У необхідних випадках до таких перевірок прокурори залучають фахівців з різних галузей господарст-ва, соціальної і культурно! сфери. Коли потрібно визначити відповідальність чи причетність посадової особи до встановленого порушення закону, прокурор має одержати від неї відповідне пояс-
572
Прокуратура України
нення.
Слід пам'ятати, що прокурор, його заступник теж можуть стати суб'єктами відповідальності. Асаме: вразі необгрунтованого внесення припису, виконання якого може бути пов'язане з істотною шкодою для виконавця, яку, може статися, доведеться відшкодовувати. Щоб цього не трапилось, треба всебічно і ретельно проаналізувати обгрунтованість висновків керівника чи посадової особи, яким прокурор оголошує свій намір про внесення припису, з метою не допустити згаданих помилок.
У необхідних випадках при внесенні припису прокурору слід провести контрольні перевірки фактичного виконання його вимог, які містяться у приписі, а якщо вони невиконуються, поставити питання про відповідальність винної посадової особи.
Орган чи посадова особа мають право оскаржити припис вищесто-ящому прокурору, який зобов'язаний розглянути скаргу протягом 10 днів, або до суду. Оскарження припису прокурора не зупиняє його виконання. Однак у деяких випадках одержання скарги від посадової особи, стосовно дій якої винесено припис, вищестоящий прокурор може призупинити виконання припису до прийняття остаточного рішення. Водночас він зобов'язаний саме у 10-денний строк підтвер-дити законність і обгрунтованість припису або відхилити його, повідомивши про це відповідний орган чи посадову особу, які оскар-жували припис.
Найбільш поширеним правовим актом прокуратуру що застосо-вується при нагляді за виконанням законів, є подання прокурора. Його правові засади визначаються п. 5 частини другої ст. 20 і ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Цей акт прокурорського нагляду з вимо-гами про усунення порушень закону, причин цих порушень і умов, що їм сприяють, вноситься прокурором чи його заступником у держав-ний орган, громадську організацію або посадовій особі, уповноваже-ним усунути допущене порушення закону. Подання підлягає невідкладному розгляду. Не пізніш як у місячний термін повинні бути вжиті конкретні заходи щодо усунення визначених у поданні порушень закону. Про наслідки його розгляду має бути повідомлено прокуророві.
Необхідно, щоб прокурор у своему поданні повідомляв не тільки про допущені порушення закону, а й шодо заходів, вжиття яких має сприяти їх усуненню. Для цього при підготовці подання треба вико-ристовувати як конкретні висновки стосовно його принесення, так
573
Розділ 23
і висновки про стан законності і правопорядку на підприємстві, в установі чи організації. У поданні можуть міститись вимоги прокурора щодо притягнення посадових осіб, винних у порушенні закону, до дисциплинарно!, адміністративної чи матеріальної відпові-дальності.
При цьому в самому поданні повинно бути вказано, які саме не-правомірні дії, що суперечать закону, вчинені ними, а також прізви-ща конкретних осіб, яких на думку прокурора, слід притягти до відповідальності, та які саме заходи мають бути вжиті щодо них.
3 внесенням подання немає необхідності винесення окремих спеціальних постанов про застосування заходів дисциплінарного, адміністративного чи матеріального переслідування. Неприпустима загальна постановка питання про покарання винних без вказівки конкретних осіб. У разі розгляду подання на засіданні колегіального органу, прокурору має бути повідомлено про це. Він має право особи-сто взяти участь у такому розгляді свого подання.
Подання має відповідати певним вимогам. Воно вноситься у пись-мовій формі. Основними його елементами є: адресат, найменування подання, описова частина, у якій аналізуються допущені порушення законів, розглядаються їх причини і умови, які їм сприяють. У резо-лютивній частині висловлюються пропозиції, а також вимоги про те, що подання має бути розглянуто безвідкладно, що не пізніше місяч-ного строку повинні бути вжиті конкретні заходи щодо усунення порушень законів, причин таких порушень та умов, які їм сприяють, і про наслідки розгляду подання, а також про вжиті заходи повідомити прокуратура
У поданні повинно обов'язково вказуватись на закон, виконання якого перевірялося, надаватись оцінка адміністрації, її підрозділів і служб у додержанні законності. Внесению подання має передувати глибоке і всебічне вивчення причин правопорушень і умов, що їм сприяли. Воно повинно бути чітким і конкретним, а закінчуватися посиланням на посаду і класний чин прокурора, дату внесення подання і підписом на документі.
Недоцільно вносити подання щодо незначних фактів порушень, які можна усунути в процесі перевірок. Не слід вносити подання тільки для того, щоб лише поставити питання про притягнення до відповідальності осіб, причетних до порушень. У такому разі нале-жить винести постанову про притягнення правопорушників до дисциплінарної або адміністративної відповідальності. До того ж ви-
574
Прокуратура України
несення подання не звільняє прокурора від обов'язку опротестовува-ти окремі незаконні правові акти чи дії, які були виявлені під час пе-ревірки і навіть згадані у поданні.
Прокурор повинен слідкувати за своєчасним розглядом внесених ним подань, принципово реагувати на відписки замість вжиття належних заходів. У окремих випадках з метою контролю провести перевірку фактичного усунення порушєнь закону. В разі виявлення невиконання зазначених у поданні вимог прокурора до усунення пра-вопорушень він спрямовує подання до органів вищого рівня і ставить питання про відповідальність осіб, які проігнорували його законні вимоги.
Серед правових актів прокуратури, передбачених Законом України «Про прокуратуру» (п. 3 частини другої ст. 20 і ст. 24), є поста нова прокурора. Це акт прокурорського реагування на порушення закону посадовою особою або громадянином. Прокурор, його заступник залежно від характеру порушення закону виносять мотивовану постанову про дисциплінарне чи адміністративне провадження, порушення кримінальної справи.
Винесенню постанови про порушення кримінальної справи, дис-циплінарного провадження або провадження про адміністративне правопорушення має передувати прокурорська перевірка, під час якої обов'язково вимагається письмове пояснення від особи, що допустила порушення закону, з'ясовується, чи не пройшли строки давності щодо притягнення особи до відповідальності. Ні у законо-давстві, ані в існуючій прокурорській практиці не передбачається визначати у постанові прокурора конкретну міру покарання. Ці питання вирішуються органом чи посадовою особою, яким направлено постанову прокурора.
Дата добавления: 2018-11-24; просмотров: 144; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!