ОРГАНІЗАЦІЯ ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Керівництво написанням курсової роботи здійснює викладач дисципліни «Фінанси підприємств» згідно графіку консультацій.
Перед початком виконання курсової роботи керівником проводиться вступна бесіда, на якій роз’яснюються задачі курсової роботи, її значення, узгоджується план курсової роботи.
Графік здачі та захисту курсових робіт розробляється керівником (табл. 4.1.)
У зазначені терміни студент здає завершену і належним чином оформлену курсову роботу на кафедру. Керівник перевіряє роботу, заповнює рецензію (Додаток Г) і повертає роботу разом з рецензією студенту на доопрацювання.
Таблиця 4.1
Розподіл навчального часу
| Вид самостійної роботи | Витрати часу, години | Терміни виконання, тижні |
| 1. Вибір та затвердження теми курсової роботи | 3 | 1, 2 |
| 2. Підбір та опрацювання літератури | 3 | 3, 4 |
| 3. Складання та затвердження плану курсової роботи | 3 | 5 |
| 4. Виконання І розділу | 5 | 6, 7 |
| 5. Виконання ІІ розділу | 7 | 8, 9, 10 |
| 6. Виконання ІІІ розділу | 5 | 11, 12 |
| 7. Написання вступу та висновків | 3 | 13 |
| 8. Оформлення курсової роботи | 3 | 14 |
| 9. Подання курсової роботи на перевірку керівнику та в разі необхідності доопрацювання курсової роботи | 2 | 15, 16 |
| 10. Захист курсової роботи | 2 | 17, 18 |
| Всього | 36 | - |
ПІДБІР ТА ВИВЧЕННЯ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ
Новизна та рівень використаної в курсовій роботі літератури особливо позначається на якості теоретичного розділу. Враховуючи зміни у трактуванні соціально-економічних явищ та процесів, упровадження цілком нових напрямків у вітчизняну економічну науку, літературу слід підбирати останніх років видання, серед якої можна було б знайти різні підходи у розв’язанні досліджуваної проблеми, а також висвітлення різних аспектів проблеми.
|
|
|
При цьому студент повинен не тільки викласти думку авторів з того чи іншого питання, але й визначити власну точку зору, критично оцінити позицію авторів монографій і статей.
Найновіші теоретичні викладки та конкретні дані про діяльність суб’єктів фінансових відносин публікуються в спеціальній періодичній літературі. Тому, в першу чергу, варто ознайомитися зі статтями спеціальних наукових часописів. Насамперед, таких як: «Актуальні проблеми економіки», «Економіка України», «Економіка. Фінанси. Право», «Вісник податкової служби», «Бухгалтерський облік та аудит», «БізнесІінформ», «Економічний часопис-ХХІ», «Ефективна економіка»та ряд інших.
Особливо уважним слід бути з цифровим матеріалом: у курсовій роботі на всі, узяті із літератури, цифрові дані повинні бути посилання на джерела.
На підставі підібраної літератури складається бібліографія (список використаних джерел). При складанні списку необхідно використовувати в першу чергу нову літературу: журнальні статті за останні 1-2 роки, підручники - за останні 4-5 років. Більш старі літературні джерела використовуються, якщо питання, які розглядаються в них, є актуальними і в теперішній час.
|
|
|
Список використаних джерел слід розміщувати в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків.
ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Загальні вимоги
Зразок титульного аркуша подається у додатку А.
Курсова робота друкується на комп’ютері на одній стороні аркуша білого паперу формату А 4 (210 х 297 мм) в текстовому редакторі Microsoft Word 95/97 у форматі Times New Roman текстового редактору Word розміру 14 з 1,5 міжрядковим інтервалом. Для формул і графіків використовують стандартні вмонтовані в текстовий редактор режими.
Друкуючи текст роботи, необхідно залишати поля таких розмірів: лівий – 30 мм, правий – 10 мм, верхній – 20 мм, нижній – 20 мм.
Шрифт друку має бути чітким, стрічка – чорного кольору середньої жирності, ніяких виділень жирним шрифтом і курсивом в тексті не повинно бути (крім заголовків структурних частин та підрозділів).
Щільність тексту повинна бути однаковою. Після того, як робота надрукована, її необхідно уважно прочитати і акуратно виправити всі друкарські помилки. Робота подається до захисту добре вичитаною, без будь–яких помилок і виправлень.
|
|
|
Заголовки структурних частин роботи "ЗМІСТ", "ВСТУП", "РОЗДІЛ", "ВИСНОВКИ", "СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ", "ДОДАТКИ" друкують великими літерами, жирним шрифтом, симетрично до тексту. Оскільки курсова робота поділяється на окремі розділи, то заголовки друкуються великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, то їх розділяють крапкою.
Відстань між заголовком структурної частини та підрозділом або структурної частини та текстом повинна дорівнювати трьом інтервалам.
Кожну структурну частину роботи треба починати з нової сторінки (підрозділ не є структурною частиною роботи, тому відстань між текстом попереднього підрозділу і заголовком наступного підрозділу та текстом повинна дорівнювати 2 інтервалам.
До загального обсягу роботи не входять додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки, але всі сторінки зазначених елементів роботи підлягають нумерації на загальних засадах.
|
|
|
Нумерація
Нумерація сторінок, розділів, пунктів, малюнків, таблиць, формул подається арабськими цифрами без знака №.
Титульний аркуш, та зміст є відповідно першою, другою сторінками роботи, хоч на них номер сторінки не ставиться. Нумерація починається із сторінки "3". Номер сторінки проставляють у правому верхньому куті без крапки в кінці.
Такі структурні частини роботи як зміст, вступ, висновки і пропозиції, список використаних джерел не мають порядкового номера. Всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини друкованої роботи, нумеруються звичайним способом. Не нумеруються лише їх заголовки, тобто не можна друкувати: "1. Вступ" або "Розділ 5. Висновки". Номер розділу ставлять після слова "РОЗДІЛ", після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.
Якщо в розділі наявні підрозділи, то номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. У кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Далі у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.
Ілюстрації, таблиці, формули
Ілюстрації (схеми, графіки) і таблиці подаються в роботі після тексту, де вони згадані. Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщуються послідовно під ілюстрацією. Якщо ілюстрація розміщена на окремій сторінці роботи, її включають до загальної нумерації сторінок.
Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих в додатках.
Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка, наприклад: Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу), Рис. 1.3, Рис. 2.1. Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщуються послідовно під ілюстрацією.
Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу арабськими цифрами. У правому верхньому куті розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера (без знаку номер). Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад, таблиця 1.2 (друга таблиця першого розділу). При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторінку) пишуть слова: «Продовження табл.» і вказують номер таблиці, наприклад, «Продовження табл.1.2». На всі таблиці повинні бути посилання в тексті, при цьому слово таблиця в тексті пишуть скорочено, наприклад, «… в табл. 1.2». Заголовки таблиць мають відповідати її змісту, бути короткими, чітко визначеними і повністю відповідати розміру таблиць. Їх розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово «Таблиця» починають з великої літери. Назву не підкреслюють і в кінці заголовку крапки не ставлять.
Таблицю розміщують відразу ж після першого згадування про неї в тексті.
Заголовки граф починаються з великої літери, підзаголовки – з маленької, якщо вони одне речення із заголовком, і з великої, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не менше 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.
При використанні формул необхідно дотримуватися певних техніко-орфорграфічних правил.
Найбільші, а також довгі і громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Невеликі і нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують у середині рядків тексту.
Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки.
Рівняння і формули розміщуються симетрично до тексту, виділяються з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишати один вільний рядок. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знаків рівності «=» або після знака «+», мінус «-», множення «х», ділення «:».
Формули в курсовій роботі (якщо їх більше одної) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу). Номер формули – дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули.
Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.
Посилання та цитування
Посилатися рекомендується на останні видання публікації.
У посиланні в тексті роботи на використані джерела слід зазначати порядковий номер за алфавітним переліком джерел і виділяти квадратними дужками, наприклад, «…у працях [2 - 7]…».
Якщо в тексті роботи необхідно зробити посилання на конкретну сторінку відповідного джерела, то це робиться таким чином:
Цитата в тексті «…наукові основи побудови податкової системи…»[6, 3]. У дужках цифра 6 означає джерело в списку використаних джерел, а цифра 3 – сторінку в цьому джерелі.
Для підтвердження власних аргументів автору необхідно наводити цитати з авторитетного джерела. Це вимагає точного відтворення цитатного тексту. Вимоги до цитування такі:
- текст цитати починається та закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання;
- цитування повинно бути без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора;
- кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;
- при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами) треба бути граматично точними у викладі думок автора і давати посилання на відповідне джерело і його автора.
Список використаних джерел
Список використаних джерел розміщується після основного змісту роботи (їх повинно бути не менше 20). Літературні джерела вказуються в такому порядку: Конституція України; Закони України; Постанови Верховної Ради України; Укази Президента України; Постанови Кабінету Міністрів України; Нормативні документи міністерств і відомств; Монографії, підручники, журнальні та газетні статті в алфавітному порядку за прізвищами авторів або назвами джерел українською та російською мовами; Друковані джерела іноземною мовою в алфавітному порядку за прізвищами авторів або назвами джерел; Інформація з Інтернету; Статистичні збірники, інформаційні бюлетені.
При оформленні списку літератури слід дотримуватись наступних правил:
1. Закони, укази, постанови повинні бути названі повністю, оформлені так, як звучать в пресі.
2. Оформляти монографії, підручники і навчальні посібники, кількість авторів яких не перевищує три особи, потрібно так: Прізвище та ініціали першого автора. Назва: підруч. (навч. посіб.)./ ініціали та прізвище авторів – Місце видання: Видавництво, рік. – загальна кількість сторінок.
3. Якщо кількість авторів монографій, підручників і навчальних посібників більше трьох і книга йде за редакцією, оформляється так: Назва / За ред. (ініціали та прізвище). – Місце видання: Видавництво, рік. – загальна кількість сторінок.
4. Якщо використовується стаття з журналу або газети, то вона оформляється так: Прізвище та ініціали автора. Назва статті / ініціали та прізвище автора // Назва журналу (або газети). – рік. – номер. – сторінки статті.
5. Назву місця видання наводять повністю у називному відмінку, за винятком міст: Київ (- К.:), Москва (- М.:), Санкт-Петербург (- СПб.:), перед назвою міста ставиться тире, а після - двокрапка.
Із прикладами оформлення літературних джерел можна ознайомитися у «Бюлетені ВАК України», № 5, 2009, с.26-30.
Додатки
Додатки оформляються як продовження роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи.
Як правило, кожен додаток починається з нової сторінки. Він має заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово: «Додаток _» і велика літера, що позначає додаток.
Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Наприклад: Додаток А, Додаток Б і т.д.
ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ
1. Роль ліквідності підприємства в забезпеченні його фінансової рівноваги.
2. Ділова активність підприємства як основа ефективного використання наявних активів.
3. Фінансова стійкість підприємства як передумова його стабільного функціонування.
4. Удосконалення планування реалізації продукції.
5. Роль планування у забезпеченні фінансової стійкості промислового підприємства.
6. Фінансове планування як передумова забезпечення життєдіяльності підприємства.
7. Шляхи підвищення ефективності використання основних засобів підприємства.
8. Обґрунтування податкової політики підприємства.
9. Формування собівартості продукції підприємства.
10. Виручка від реалізації продукції як основне джерело формування доходів підприємства.
11. Рентабельність та шляхи її підвищення на підприємствах.
12. Управління розподілом прибутку підприємства.
13. Прибуток як узагальнений показник господарсько-фінансової діяльності підприємства.
14. Удосконалення політики управління майном підприємства.
15. Оптимізація складу активів підприємства
16. Оптимізація обсягу та структури оборотних активів підприємства.
17. Шляхи підвищення ефективності управління оборотними активами підприємства.
18. Підвищення ефективності управління грошовими коштами підприємства.
19. Формування власного капіталу підприємства.
20. Розробка політики залучення підприємством позикових коштів.
21. Планування потреби підприємства в обігових коштах.
22. Оцінка фінансового стану підприємства та напрямки його покрашення.
23. Оцінка фінансового стану суб’єктів малого підприємництва в ринкових умовах господарювання.
24. Платоспроможність підприємства - основа ефективного господарювання.
25. Джерела формування фінансових ресурсів і шляхи удосконалення цього процесу.
26. Амортизаційна політика підприємства.
27. Кредитоспроможність підприємства та напрямки її підвищення.
28. Аналіз стану та ефективності використання запасів підприємства.
29. Розробка політики управління дебіторською заборгованістю підприємства.
30. Обґрунтування загальної потреби підприємства у капіталі.
31. Розробка політики запобігання банкрутству підприємства.
32. Оцінка інвестиційної діяльності підприємства.
33. Аналіз стану та ефективності використання позикового капіталу підприємства.
34. Розрахунково-платіжна дисципліна і її вплив на фінансово-господарчу діяльність підприємств.
35. Характеристика і склад грошових надходжень підприємств.
36. Фінансова криза на підприємстві, симптоми та фактори, що її спричиняють.
37. Менеджмент фінансової санації підприємства.
38. Державна фінансова підтримка санації підприємств України.
39. Організація роботи підприємства з безготівковими розрахунками і розрахунки готівкою.
40. Організація спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності малих підприємств.
41. Фінансове забезпечення основної діяльності підприємства.
42. Фінансова оцінка інвестицій в основний капітал.
43. Суть та форми кредитування підприємств банківськими установами.
44. Оцінка платоспроможності позичальника та порядок надання кредиту.
45. Фінансова звітність підприємств як об’єкт фінансового аналізу.
46. Доходи і фінансові результати від операцій господарської та іншої діяльності підприємства.
47. Фінансовий аналіз дебіторської заборгованості.
48. Оцінка зовнішніх і внутрішніх факторів фінансової кризи на підприємстві.
49. Оцінка можливості банкрутства та підстави для порушення справи про банкрутство.
50. Фінансова стійкість та стратегія розвитку підприємства.
51. Антикризове управління підприємством.
52. Стратегія управління фінансовою стійкістю підприємства.
53. Оцінка впливу податкових пільг на результати фінансово-господарської діяльності підприємства.
54. Вітчизняна практика фінансового оздоровлення підприємств.
55. Оцінка впливу амортизаційної політики підприємства на результати фінансово-господарської діяльності підприємств.
56. Планування короткострокових та довгострокових джерел фінансування.
57. Оцінка стану та короткострокове фінансове планування на підприємстві.
58. Планування фінансових ресурсів підприємства.
59. Розробка фінансового бюджету підприємства.
60. Оцінка виконання грошових зобов’язань підприємства.
КРИТЕРІЙ ОЦІНЮВАННЯ
Курсова робота допускається до захисту, але повертається на доопрацювання, якщо: тема розкрита недостатньо, матеріал якогось розділу не розкриває теми, обсяг одного розділу менше 8 сторінок; відсутні посилання на джерела інформації, а є запозичення в тексті роботи; вступ та висновки не відповідають вимогам, змістом не пов’язані з темою курсової роботи.
Курсова робота не допускається до захисту, якщо: не розкрито два розділи з трьох; робота неохайно оформлена; роботу списано з літературних джерел, тобто вона не має самостійного характеру; тему роботи не розкрито; робота не має практичного характеру; готова робота здається не пізніше, як за 10 днів до захисту.
Попередня оцінка курсової роботи в рецензії звучить так: робота допускається до захисту; робота не допускається до захисту; робота допускається до захисту за умовою, що будуть усунені всі недоліки.
Остаточна оцінка залежить від того, як: студент виступить при захисті; студент відповідає на питання щодо змісту курсової роботи в розрізі теми; якісно виконана робота.
Якість виконання і захисту курсових робіт оцінюється за такими критеріями: науковий рівень роботи; практичне спрямування роботи; самостійність студента у викладенні матеріалу теми; логіка розкриття теми, стиль; оформлення матеріалів курсової роботи, схем, графіків; використання (застосування) наведених пропозицій в практичній діяльності підприємств, установ.
Для оцінювання успішності студентів використовується модульно-рейтингова система, яка передбачає розподіл балів за виконання всіх запланованих видів робіт:(табл.7.1).
Таблиця 7.1
Дата добавления: 2018-11-24; просмотров: 138; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!